Методичні рекомендації для студентів, які навчаються за напрямом підготовки



Скачати 466.15 Kb.

Сторінка2/4
Дата конвертації26.12.2016
Розмір466.15 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4
Тема 3. Сутність, структура та функції моралі

1. Соціальна сутність моралі.
2. Основні підходи до визначення природи та сутності моралі: натуралістичний, філософсько-гуманістичний, соціологічний.

17 3. Специфіка моралі: основні властивості і риси.
4. Головні соціальні функції моралі.
5. Моральна свідомість і моральна практика – головні складові моралі.
Теми рефератів та повідомлень

1. Мораль як виключно людський спосіб існування.
2. Співвідношення зовнішнього і внутрішнього у моральній регуляції.
3. Загальнолюдське і національне у моралі.
4. Історичні типи моралі.
5. Світоглядна функція моралі: формування поглядів особистості, спільноти, суспільства на зміст та характер моральних відносин.
Рекомендації для підготовки до заняття

Вивчення даної теми слід розпочати із з’ясування природи моралі.
Природа та розвиток моралі розглядаються з огляду на підходи щодо виникнення людини: релігійні концепції, в яких мораль обґрунтовується як така, що дана самим Богом, і має універсальний, загальнолюдський характер; натуралістична етика, яка сутність моралі вбачає в інстинктах самозбереження та продовження роду (Ч. Дарвін, Г. Спенсер, З. Фрейд, К. Юнг та ін.); соціально-
історичні концепції, згідно з якими мораль є наслідком матеріально- економічних відносин суспільства (К. Маркс, Е. Дюркгейм, М. Вебер та ін.).
Походження моралі – тривалий історичний процес, підготовлений природними і соціальними чинниками. Джерелом моралі стала об’єктивна суспільна потреба у колективному житті, його організації, у відтворенні людського способу існування. Мораль є соціальним феноменом, продуктом соціального буття і розвитку, детермінованим соціальними умовами.
З’ясовуючи питання виникнення моралі, необхідно визначити загальні, принципові тенденції, які протягом довгої історії людства сприяли цьому процесу. Узагальнююче визначення передумов виникнення моралі включає: формування у стародавньої людини абстрактного мислення, здатності утворювати загальні поняття, визначати зв’язки й закономірності, формулювати принципи; вироблення на початку людської історії соціального способу передачі інформації, соціальної спадковості; здатність людини діяти без розрахунку на негайний очевидний результат. Людський розвиток, людська мораль починаються з того моменту історії, коли суспільство набуває можливості підтримувати існування слабких, – це початок відокремлення
ідеології від практичної діяльності, зближення зв’язку поколінь, накопичення соціального досвіду, соціальної спадковості.
Далі слід перейти до розгляду соціальної сутності моралі. З розвитком матеріально-економічних відносин, ускладненням суспільного життя, зростанням духовних підвалин у житті людини формується моральна система суспільства. Вона виникає і розвивається у людській спільноті як спосіб регулювання міжлюдських стосунків, виражає інтереси суспільства, соціальних

18 груп. Сутність моралі пов’язана із суспільною практикою, діяльністю, поведінкою людей, соціальних суб’єктів. Мораль включена у різні види діяльності й реалізується в них. Виходячи із соціальної сутності людини, мораль – це спосіб присвоєння людиною соціальності у діяльності й існуванні, різновид практично-духовного освоєння дійсності, оціночно-імперативний спосіб освоєння світу, форма людської індивідуальності.
Сутність, призначення і місце моралі у суспільстві визначаються її соціальними функціями, головними серед яких є такі: соціалізація індивідів
(гуманізуюча функція) – олюднення індивідів через моральну практику; регулятивна – погодження поведінки індивідів й інших соціальних суб’єктів; світоглядна (або ціннісно-орієнтаційна) – формування поглядів особистості, спільноти, суспільства на зміст та характер моральних відносин; оцінювальна – оцінка соціальних явищ і процесів за моральними критеріями; пізнавальна – осмислення сенсу явищ за допомогою критерію людиномірності; виховна – ціле- спрямоване виховання людини на загальнолюдських та конкретно-історичних моральних цінностях; гармонізація людських і суспільних відносин.
За допомогою своїх функцій мораль здійснює об’єднання, гармонізацію суспільних, групових та індивідуальних інтересів. За цих умов мораль стає духовним засобом осмислення і вираження загального інтересу колективу, спільноти, суспільства, способом здійснення волі суспільної цілісності, до якої належить людина. Вона підводить під загальний знаменник суспільного
інтересу сімейні, групові, професійні, етнічні інтереси.
Структуру моралі складають дві відносно самостійні, але тісно переплетені сфери – моральна практика і моральна свідомість. Моральна практика – це моральна діяльність особистостей і моральні відносини.
Ідеальну сторону моралі становить моральна свідомість – своєрідний сплав почуттів, уявлень, переконань, норм, принципів, ідеалів, оціночних суджень.
Характеризуючи специфічні властивості та особливості моралі, слід відзначити, що вона відрізняється від інших форм духовного життя (науки, релігії, мистецтва, філософії) такими властивостями, як нормативність,
імперативність, оцінювальність.
У процесі засвоєння основних властивостей і рис моралі бажано дійти до висновку, що мораль – це специфічний спосіб практично-духовного, нормативного, імперативно-ціннісного освоєння дійсності, особлива форма регулювання стосунків між соціальними суб’єктами і поведінки людини.
Завдання для самостійної роботи

1. Скласти розгорнутий план відповіді на питання «Натуралістичний, філософсько-гуманістичний, соціологічний підходи до визначення природи моралі».
2. Опрацювати і викласти основні положення статті з проблем морального виховання [1].

19
Питання для самоконтролю

1. В яких концепціях розглядається природа моралі?
2. Розкрити сутнісні риси моралі.
3. Довести, що мораль має загальнолюдський і конкретно-історичний зміст.
4. Які сфери виділяються в структурі моралі?
5. Охарактеризувати соціальні функції моралі.
6. У чому вбачається гуманістична роль моралі?
7. Що є специфічним для моралі на відміну від інших форм духовного життя?
Основна література

1. Этика : учеб. пособие / ред. В. А. Лозовой. – Х. : Право, 2008. – С. 64–96.
2. Етика. Естетика : навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2007. – С. 21–51.
Додаткова література
1. Акимова Л. Актуальные концептуальные модели в социологии морали
[Электронный ресурс] / Акимова Л. – Режим доступа : http://rl- online.ru/authors.html.
2. Громов В. Е. К вопросу о духовном содержании нравственности / Громов В. Е. //
Грані. – 2010. – № 5. – С. 48–51.
2. Подольская Е. А. Этика: кредитно-модульный курс / Подольская Е. А.. –
Ростов-на-Дону : Феникс, 2007. – С. 65.
3. Фотиева И. В. Проблемы онтологического статуса морали / И. В. Фотиева //
Вестн. Моск. ун-та. Сер. 7: Философия. – 2003. – № 3. – С. 101–109.
4. Шрейдер Ю. А. Этика / Ю. А. Шрейдер. – М. : Текст, 1998. – С. 184–210.

Тема 4. Моральна свідомість. Моральний вибір і відповідальність
особистості
1.
Структура моральної свідомості.
2. Моральні норми і принципи, моральний ідеал і оцінка як складові моральної свідомості.
3. Основні поняття моральної свідомості (добро, зло, справедливість, сенс життя, щастя, обов’язок і відповідальність).
4. Системи цінностей, ціннісні орієнтації та моральний вибір особистості.
5. Моральний конфлікт як особлива форма морального вибору.
6. Свобода вибору і моральна відповідальність особистості.
Теми рефератів та повідомлень

1. Найвищі моральні цінності людини.
2. Типологія сенсожиттєвих орієнтацій сучасної людини.
3. У чому полягає справжнє щастя людини?
4. Діалектика добра і зла.
5. Совість, обов’язок, відповідальність, честь і гідність як засади морального вибору.
6. Моральний конфлікт як загострений моральний вибір.

20
Рекомендації для підготовки до заняття

Приступаючи до вивчення даної теми, слід пригадати, що структуру моралі складають моральна практика (моральна діяльність особистостей
і моральні відносини) і моральна свідомість (почуття, уявлення, переконання, норми, принципи, ідеали, оціночні судження). У моральній практиці реалізуються моральні почуття, уявлення, вона формує процес життєдіяльності суспільства й особистості. Моральна практика закріплюється у суспільних норовах, звичаях, традиціях. Вона складає ціннісний каркас суспільних відносин у кожній сфері життєдіяльності.
Далі необхідно закцентувати увагу на рівнях моральної свідомості.
Моральна свідомість функціонує на раціонально-теоретичному та емоційно- почуттєвому рівнях. Раціонально-теоретичний рівень моральної свідомості виражається у системі моральних знань про норми, принципи, ідеали, оціночні судження, поняття, у яких теоретично обґрунтовується моральність та її елементи. Залежно від носія моральна свідомість поділяється на індивідуальну
і суспільну. Головними компонентами індивідуальної моральної свідомості
є моральні почуття обов’язку, совісті, гідності, справедливості тощо, що у сукупності складають емоційно-почуттєвий рівень. Суспільна моральна свідомість, носієм якої є суспільство, акумулює не тільки моральну практику сучасників, а значною мірою використовує досвід минулих поколінь.
Аналіз моральної свідомості передбачає визначення чинників морального знання. Моральна норма – найпростіша форма суперечливої єдності сущого
(реального) і належного (ідеального) у моралі, одиничний припис, який спонукає людину до здійснення вчинку або забороняє його («не вбий»,
«поважай батька і матір» тощо). Моральний принцип виступає світоглядним конструктом, виражає моральні вимоги до людини, що спрямовують її діяльність у певній сфері життя, визначають головну лінію її поведінки, життєвої орієнтації (гуманізм, патріотизм і космополітизм, альтруїзм і егоїзм, колективізм і індивідуалізм тощо). Важливе місце у структурі теоретичного рівня моральної свідомості посідає моральна оцінка – установлення відповідності або невідповідності між явищами суспільного, індивідуального життя і вимогами моралі, що виражається у схваленні чи засудженні поведінки особистості, дій соціальних суб’єктів (використовуються уявлення про добро
і зло, справедливість, чесність тощо). Поняття морального ідеалу означає гіпотетичний образ (еталон) морально досконалої людини, явища, суспільства.
При підготовці до заняття обов’язково слід з’ясувати основні поняття моральної свідомості (добро, зло, справедливість, сенс життя, щастя, обов’язок
і відповідальність) та моральної самосвідомості (совість, честь і гідність людини).
Дуже важливим є звернення до аналізу одного з елементів моральної свідомості – ціннісної орієнтації. Розглядаючи цінності та ціннісні орієнтації, слід, перш за все, з’ясувати їх значення. Одна з найпоширеніших дефініцій цінності визначає її як значущість певних реалій дійсності з точки зору потреб людини і суспільства. Але цінності не тільки і не стільки задовольняють

21 потреби людини, а й значною мірою духовно відтворюють її. З вивченого матеріалу необхідно пригадати, що виділяються два типи цінностей: ті, які задовольняють насущні потреби людини, та ті, які творять та відроджують особистість у новій якості (культурні, або сенсожиттєві, або самоцінності).
Можна класифікувати цінності на вітальні й соціальні, де людина та людство визначаються як вищі цінності буття, матеріальні та духовні.
Діяльність, лінія поведінки людини складається з окремих вчинків.
Моральна складова вчинку може бути зрозумілою при аналізі його структури: потреба – інтерес – ціннісна орієнтація – ідеал – мета – мотив – вибір засобів досягнення мети – реалізація мотиву – результат – оцінка результату – наслідки – оцінка наслідків. Моральний вчинок і моральна поведінка передбачають готовність відстоювати моральні цінності тоді, коли вони підлягають сумніву.
На основі цього можна зробити висновок про важливість ціннісних орієнтацій особистості. Та слід розрізняти орієнтацію особистості на цінність (певне ставлення людини до зовнішніх настанов, норм, звичаїв) і ціннісні орієнтації особистості (внутрішній компонент свідомості та самосвідомості людини).
Важливою умовою моральної діяльності індивіда є його свобода, можливість морального самовизначення. Моральну свободу можна показати як діалектичну єдність моральної необхідності та суб’єктивної добровільності поведінки, як здатність людини тримати владу над своїми вчинками. Діяльність можна кваліфікувати як моральну тоді, коли вона базується на вільному виборі в колі протистояння добра і зла. Моральний вибір характеризується наявністю об’єктивних умов, що орієнтують на різні варіанти поведінки; можливістю оцінки цих варіантів з позиції добра і зла; моральною необхідністю
(обумовленістю поведінки людини діючими в суспільстві моральними нормами
і цінностями). Моральний вибір – це усвідомлене віддання переваги людиною тому чи іншому варіанту поведінки відповідно до особистих або суспільних моральних настанов. В одних випадках обґрунтування вибору та сам вибір не викликають жодних труднощів, в інших – пов’язані з гострими суперечностями між загальнолюдськими, груповими та індивідуальними цінностями. Ситуацію другого роду визначають як моральний конфлікт.
Моральний конфлікт передбачає ситуацію вибору між рівними для даної людини, але взаємовиключними моральними цінностями. Особливість морального конфлікту полягає в тому, що в ситуації, яка складається, вибір будь-якого вчинку як слідування тій чи іншій нормі моралі призводить до порушення іншої норми. Існують два види моральних конфліктів: зовнішні
(гострі моральні суперечності між людьми) та внутрішні (боротьба цінностей, норм, мотивів, які особистість визнає правильними). Оптимальний вихід із конфліктної ситуації передбачає не тільки готовність особи пожертвувати власними інтересами, а й зусилля суспільства, спрямовані на задоволення
інтересів особи.
Оскільки моральний вибір виражає реальний зв’язок особистості з іншими людьми, а отриманий результат набуває певного значення для інших

22 людей, це завжди накладає відповідальність на особистість – здатність передбачити наслідки кожного свого вчинку і прагнення запобігти можливому негативному ходу подій. Ця відповідальність умовно може бути поділена на внутрішню (спроможність особистості усвідомлювати наслідки своїх вчинків, діяти відповідно до цих усвідомлень, керуючись нормами моралі) та зовнішню (санкції суспільства на дії особистості). Відповідальна поведінка супроводжується почуттям відповідальності, яке може виступати у позитивній та негативній формі. При вивченні даної проблеми слід з’ясувати умови повноти моральної відповідальності людини. Це свобода здійснювати вчинки, навмисність дій, осудність, тобто усвідомлення того, що відбувається.
Результатом засвоєння теми повинно бути розуміння того, що вектор свободи вибору й морального самовизначення спрямовує діяльність людини у цілісний і складний, сповнений суперечливих інтересів світ буття, де кожна дія стає символом певної суб’єктивної позиції, демонстрації тієї або іншої системи моральних цінностей.
Завдання для самостійної роботи

1. Скласти термінологічний словник основних понять моральної свідомості та самосвідомості.
2. Охарактеризувати моральний конфлікт за ситуацією (самостійно обрати приклад із ЗМІ або з художньої літератури).
Питання для самоконтролю

1. Як класифікуються моральні відносини?
2. Дати визначення моральної свідомості.
3. Чим відрізняються раціонально-теоретичний і емоційно-почуттєвий рівні моральної свідомості?
4. Визначити складові моральної свідомості (моральні норми, принципи, моральний ідеал і оцінка).
5. Які моральні цінності постають орієнтирами для людської свідомості?
6. Які етичні категорії характеризують моральну самосвідомість?
7. Як класифікуються цінності?
8. Охарактеризувати структуру вчинку.
9. В чому проявляються особливості моральної свободи?
10. Дати визначення морального вибору.
11. Якими об’єктивними та суб’єктивними умовами характеризується моральний вибір?
12. В чому полягає особливість морального конфлікту?
13. Що означає моральна відповідальність?
14. Які умови передбачають повноту моральної відповідальності?

23
Основна література

1. Этика : учеб. пособие / ред. В. А. Лозовой. – Х. : Право, 2008. – С. 101–113.
2. Етика. Естетика : навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2007. – С. 75–91.
Додаткова література
1. Бакштановский В. И. Социология морали: нормативно-ценностные системы / В. И. Бакштановский, Ю. В. Согомонов // Социол. исслед. – 2003. –
№ 5. – С. 8–20.
2. Духовные и нравственные ценности детей и молодежи // Педагогика. – 2004. –
№ 3. – С. 103–108.
3. Ситаров В. А. Формирование духовно-творческого потенциала студенческой молодежи
/
Ситаров В. А. // Alma mater. – 2008. – № 11. – С. 35–37.
4. Этика: Энциклопедический словарь / под ред. Р. Г. Апресяна,
А. А. Гусейнова. – М. : Гардарики, 2001. – 671 с.
Модуль 2. Соціологія моралі

Теми 5, 6. Соціологія моралі як галузь соціологічного знання.
Етичні імперативи в природному та соціокультурному просторах.
Сучасний стан емпіричних досліджень моральних явищ
1. Становлення соціології моралі як області наукового знання.
2. Сутність, структура та предмет аналізу соціології моралі.
3. Основні методологічні принципи соціологічного аналізу моральних процесів.
4. Особливості функціонування моралі у соціальних групах і спільнотах (сім’я, колектив, наукова спільнота, неформальні об’єднання та ін.).
5. Моральний аспект глобальних проблем сучасності.
6. Гуманістичний сенс принципу ненасилля.
7. Екологічна етика та її завдання.
8. Моральні основи взаємодії культур.
Теми рефератів та повідомлень

1. Соціологія моралі як емпірична основа етики.
2. Внесок Е. Дюркгейма у розвиток соціології моралі як науки.
3. Етичні проблеми соціалізації.
4. Особливості функціонування моралі на індивідуальному рівні.
5. Етичні проблеми соціалізації.
6. Соціальні аспекти взаємодії моралі з іншими видами соціальної регуляції поведінки людей.
7. Шляхи розвитку соціології моралі у західноєвропейській, американській та вітчизняній соціологічній думці.
8. Моральні цінності, уявлення, оцінки та економічні інтереси людей.

24 9. Політична доцільність та моральна справедливість.
10. Взаємообумовленість права і моралі в умовах правової держави.
11. Конкретно-соціологічне дослідження моральних явищ.
12. Турбота про здоров’я та виживання – моральний імператив сучасності.
13. Моральне ставлення до тварин як соціальна проблема.
14. Евтаназія: за й проти.
15. Моральні цінності сучасного підприємця.
16. Тероризм як соціальний феномен (моральний аспект).
Рекомендації для підготовки до заняття

Вивчення теми 5 слід розпочати з історії розвитку соціології моралі як науки, зокрема: основних ідей (Г. Зіммеля, Л. Леві-Броля, А. Росса, Дж. Дьюі тощо) щодо створення нової науки про мораль наприкінці XIX ст., включаючи концепцію реформування теоретичної етики Е. Дюркгейма, обґрунтування необхідності використання методів соціологічного дослідження моралі.
Сам термін «соціологія моралі» запропонований ще наприкінці XIX ст.
Е. Дюркгеймом, тоді ж сформовано основну проблематику галузі: роль моралі в суспільстві, мораль віруючих і невіруючих, поняття щастя, моральні ідеали молоді, сімейна мораль тощо. Сучасна соціологія моралі значно трансформувала проблематику, з одного боку, спрямувавши її в русло формування практичних рекомендацій, а з другого – значно розширила поле соціологічного аналізу.
Логічним продовженням засвоєння даної теми є визначення соціології моралі як галузі соціологічного знання. Соціологія моралі виступає емпіричною основою етики і засобом поєднання етичної теорії з процесами удосконалення моральної практики. Вона акцентує увагу на вивченні взаємозв’язку моралі як
із системою суспільних відносин у цілому, так і з окремими її компонентами.
Тому об’єкт соціології моралі можна визначити як сукупність прямих та зворотніх зв’язків у системі «суспільство – мораль».
Якщо розглядати структуру предмета цієї наукової дисципліни, то вона включає: вплив певних соціальних умов на функціонування тієї чи іншої форми моралі; зворотній вплив моральної системи на суспільні відносини; особливості взаємодії моралі з іншими видами соціальної регуляції поведінки; моральні аспекти механізмів соціалізації людини; специфіку моральності окремих соціальних груп; особливості функціонування моралі в конкретних сферах життєдіяльності; різні види соціально-групових аномалій в моральному житті суспільства.
Предмет соціології моралі неможливо уточнити без співставлення його з предметом прикладної етики. Необхідно звернути увагу на те, що для соціології головним є дослідження системи соціальних зв’язків моралі, вивчення її як частини цілого, вона виступає емпіричною основою етики.
Звідси витікає і прикладна функція соціології моралі: спроможність поєднувати етичні знання з процесом удосконалення моральної практики, підвищення дієвості морального виховання тощо.

25
Розглядаючи об’єкт та предмет аналізу в рамках соціології моралі, слід ураховувати, що цей аналіз може бути орієнтований на всі сфери життєдіяльності суспільства. Говорячи про об’єкт емпіричного дослідження моральних відносин, необхідно чітко визначити: які конкретні категорії моралі, норми та цінності беруться для аналізу; в яких саме сферах життєдіяльності.
Важливо знати, що будь-які зрізи моралі як об’єкти соціологічного дослідження замикаються на особистість. При вивченні процесу морального розвитку особистості найбільш важливі дані можуть бути отримані при досліджуванні зв’язків між моральними вимогами суспільства та особистості, її реальною поведінкою у відповідних ситуаціях. Таким чином, соціологічні дослідження моралі особистості повинні розглядати такі основні проблеми: ступінь відповідності моральних норм, принципів людини певним нормам і принципам суспільної моралі на даному етапі її розвитку; ступінь відповідності реальної поведінки особистості прийнятим у суспільстві нормам і принципам; ступінь відповідності моральних норм реальній поведінці особистості.
Необхідно пригадати, що мораль є найбільш розвинутою формою соціальної регуляції, надійним способом орієнтації людини у світі соціальних відносин і цінностей. При цьому слід звернути увагу на те, що найвагомішими регуляторами соціальної поведінки людей поряд із мораллю залишаються звичай і право, тому доцільно дати їх порівняльну характеристику.
Мораль передбачає ціннісне ставлення людини до природного світу, суспільства, спільнот, соціальних інститутів, інших людей і до самої себе.
Моральні цінності (норми, принципи, ідеали, уявлення про добро, справедливість, відповідальність, почуття дружби тощо), що виникають та існують у суспільстві, сприймаються моральною свідомістю людини, кристалізуються в її ціннісні орієнтації, переконання, соціально-психологічні настанови й реалізуються у вчинках, лінії поведінки. Тому одним із питань теми, що потребує розгляду,
є моральна соціалізація, яка передбачає, перш за все, олюднення індивідів через моральну практику. Вона характеризується моральною детермінацією людського розвитку, що стає чинником, засадою свободи морального вибору й відповідальності особистості, єдності моральних цілей і засобів.
Розглядання морального аспекту глобальних проблем сучасності за темою 6 (війни і миру, голоду, взаємодії культур, екологічних проблем) має на меті осягнути широкомасштабність наслідків дій людини у природі, необхідність подолання егоїзму та розбіжностей, об’єднання зусиль задля збереження цивілізації й життя взагалі, прийняття обміркованих, зрілих рішень людства, що вимагає не лише практичної участі, а й доброї волі всіх урядів
і народів, вироблення етики самозбереження.
При підготовці до заняття слід акцентувати увагу на тому, що соціальне буття моралі характеризується її проникненням в усі сфери життєдіяльності людей. Моральні цінності постають своєрідним мірилом людських стосунків
і вчинків у будь-якій соціально значущій діяльності. Мораль тісно пов’язана з економікою, політикою, правом, релігією, мистецтвом.

26
Взаємодія моралі та економіки осмислювалася в історії соціальної думки відповідно до реалій суспільно-економічного життя. Його принципи здебільшого базуються на приватній власності, проблемах виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ тощо. Взагалі слід зауважити, що процес формування економічних відносин повинен поєднуватися зі зберіганням культурних і моральних цінностей, із задоволенням вимог моралі й культури.
Єдність інтересів влади і суспільної більшості спричиняє узгодженість політики й моралі та навпаки. Соціально-політична думка шукає шляхи до узгодження політичних і моральних форм соціального життя.
Звернення до морального аспекту екологічних проблем потребує розуміння того, що екологічна безпека – важлива умова здійснення права людини на життя й здоров’я. Тому інтенсивно розвивається спеціальна галузь теорії моралі – екологічна етика, вона попереджає про небезпеку руйнації природи й самої людини, виступає теоретичною базою для екологічного руху та виховання екологічного мислення.
При розгляді глобальних проблем у самому широкому розумінні слід усвідомити, що їх можна оцінювати як проблеми культури. Відмінності між культурами не знімають питання про необхідність співіснування й вироблення норм міжнародних відносин щодо загальносвітових проблем (насильства, тероризму, доступності зброї тощо). Конструктивним може бути лише діалог людей різної етнічної й культурної належності, релігійної й політичної орієнтації.
Сучасна соціологія моралі значно розширила поле соціологічного аналізу
(формування і функціонування моральних систем, методи морального регулювання поведінки, моральні мотиви участі в різних видах соціальної діяльності тощо). Різні школи соціології моралі єдині у визнанні діалектики взаємовпливу соціально-економічних і моральних суперечностей. Численні дослідження фіксують зміну моральних цінностей людей, що дозволяє виявити основні тенденції цих змін: звуження сфери суспільно значущих позитивних орієнтирів і підвищення частки особистісних; превалювання цінностей споживання. Характерною особливістю моралі сучасного суспільства також є те, що в ньому інтенсивно йде процес розмивання в свідомості людей простих норм моральності (порядність, відповідальність тощо).
Для більш глибокого ознайомлення з результатами соціологічних досліджень моральних аспектів сучасних соціальних процесів слід звернутися до їх аналізу в наукових виданнях за списком літератури.
Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізувати специфіку морального життя будь-якої соціальної групи, навести приклади (письмово).
2. Підготуватися до участі в дискусії з етичних проблем соціалізації, для чого продумати план і тези свого виступу.
3. Підготувати розгорнутий план виступу за будь-яким аспектом.

27 4.
Опрацювати і викласти основні положення статті (на вибір) з моральних проблем сучасності.
Питання для самоконтролю

1. Яке місце посідає мораль у системі регуляції поведінки і діяльності людей?
2. Як співвідносяться мораль і звичай, мораль і право як регулятори соціальної поведінки?
3. Визначити загальне та специфічне в етиці, прикладній етиці та соціології моралі.
5. Як реалізується соціалізація у моральній практиці?
6. Прокоментувати висловлювання Д. Писарєва: «Треба, можливо, пройти цілий курс моральної гігієни, який скінчиться не тим, що людина наблизиться до ідеалу, а тим, що вона зробиться особистістю».
7. Як співвідносяться моральні цінності, уявлення, оцінки та економічні
інтереси людей?
8. Що спільного та особливого в механізмах виховних впливів моралі та мистецтва на особистість?
9. В чому виявляються суперечності між політикою та нормами моралі?
10. Охарактеризувати глобальні проблеми сучасності.
11. В чому виявляється гуманізм сучасної цивілізації?
Основна література

1. Этика : учеб. пособие / ред. В. А. Лозовой. – Х. : Право, 2008. – С. 74–76; 132–146.
2. Етика. Естетика : навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2007. – 151 с.
Додаткова література

1. Безрукова О. А. Ответственность в социологическом дискурсе / Безрукова О. А. //
Социология: теория, методы, маркетинг. – 2010. – № 2. – С. 132–141.
2. Демкив О. Экономическая мораль украинского общества в общеевропейском и внутрирегиональном измерении / Демкив О. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2007. – № 4. – С. 5–37.
3. Кирилина Т. Ю. Зарубежные ученые о социологии морали / Кирилина Т. Ю. //
Социол. исслед. – 2009. – № 7. – С. 133–138.
4. Романенко О. Духовно-моральні виміри економічного життя сучасного суспільства / Романенко О. // Вісн. Нац. банку України. – 2009. – № 5. – С. 48–51.
5. Соколов В. М. Социология морали – реальная или гипотетическая? /
В. М. Соколов // Социол. исслед. – 2004. – № 8. – С. 78–88.
6. Сорокин П. А. Социологический этюд об основных формах общественного поведения и морали / Сорокин П. А. // Человек. Цивилизация. Общество. –
М., 1992. – С. 32–156.
7.
Сосунова И. Экологическая мораль как социологическая категория /
И. Сосунова // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2003. – № 4. – С. 130–
138.

28 8. Сук О. Є. Морально-етичні проблеми виживання людини та масова культура /
Сук О. Є. // Вісн. Міжн. Слов’янського ун-ту. Сер. Соціол. науки. – 2007. –
Т. 10, № 2. – С. 25–28.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал