Методичні рекомендації для студентів, які навчаються за напрямом підготовки



Скачати 466.15 Kb.

Сторінка1/4
Дата конвертації26.12.2016
Розмір466.15 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4

НАРОДНА УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ


ЕТИКА І СОЦІОЛОГІЯ МОРАЛІ

Методичні рекомендації для студентів, які навчаються за напрямом підготовки
6.030101 – Соціологія
(заочно-дистанційна форма навчання)
Видавництво НУА

НАРОДНА УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ


ЕТИКА І СОЦІОЛОГІЯ МОРАЛІ


Методичні рекомендації для студентів, які навчаються за напрямом підготовки
6.030101 – Соціологія
(заочно-дистанційна форма навчання)
Харків
Видавництво НУА
2014

УДК 17:316(072+075.8)
ББК 60.563.01р30-2+87.71р30-2
Е90
Затверджено на засіданні кафедри соціології
Народної української академії.
Протокол № 16 від 05.05.2014
Автор-упорядник Т. В. Зверко
Р ецензенти: д-р соціол. наук Є. А. Подольська канд. філос. наук Н. Г. Чибісова
Етика і соціологія моралі : метод. рек. для студ., які навчаються за напрямом підготов. 6.030101 – Соціологія (заоч.- дистанц. форма навчання) / Нар. укр. акад., [каф. соціології ; авт.- упоряд. Т. В. Зверко]. – Х. : Вид-во НУА, 2014. – 44 с.
Методичні рекомендації з вивчення навчальної дисципліни
«Етика і соціологія моралі» в кредитно-модульній системі підготовки фахівців містять програму, рекомендації щодо підготовки до занять, завдання для самостійної роботи, тематику
індивідуальних завдань та методичні рекомендації щодо їх виконання, перелік навчально-методичної літератури, питання з курсу
.








УДК 17:316(072+075.8)
ББК 60.563.01р30-2+87.71р30-2
© Народна українська академія, 2014
Е90

3
ВСТУП

Навчальна дисципліна «Етика і соціологія моралі» вивчається згідно з навчальним планом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня
«бакалавр» напряму підготовки 6.030101 Соціологія.
Змістовно курс поділяється на два модулі. Перший модуль включає питання, що пов’язані з предметом навчальної дисципліни, природою, походженням, сутністю, структурою і специфікою моралі. У другому модулі розглядаються основні характеристики, взаємовідносини моралі з такими соціальними інститутами, як економіка, політика, право, релігія, мистецтво, а також функціонування моралі на рівні міжособистісних стосунків у соціальних групах і спільнотах, сутність моральної культури особистості, специфіка моральних вимог до професійної діяльності соціолога.
Виконання різнобічних професійних функцій соціологом вимагає від нього знання місця і ролі моралі в суспільстві, моральних цінностей людства, суспільства, в якому живе, і професійної групи, до якої належить, уміння їх використати при вирішенні громадянських і професійних завдань.
В процесі вивчення навчальної дисципліни «Етика і соціологія моралі» слід знати: поняття моралі, ціннісної системи як соціального механізму регулювання міжособистісних стосунків і саморегуляції поведінки людини; сутність, структуру моралі, її соціальні функції; вищі моральні цінності людства і українського суспільства, їх значення в регуляції і саморегуляції діяльності і поведінки людини; гуманістичні імперативи сучасності і шляхи їх впровадження в умовах ринкових відносин; цінність, зміст свободи морального вибору і відповідальності особистості; сутність моральних конфліктів, їх типи
і шляхи вирішення; значення культури спілкування, типологію і технологію спілкування, моральні принципи і норми професійного спілкування; зміст моральної культури особистості, специфіку її вияву в професійній діяльності соціолога; правила етикету, зокрема, професійного етикету соціолога;
вміти: розрізнювати моральне, правове і звичаєве в регулюванні діяльності і поведінки людей; виділяти моральну сторону (аспект) в будь-яких сферах життєдіяльності або видах діяльності людини; використовувати моральні вимоги і принципи оцінки стосовно людей і самого себе; визначати форму і зміст моральних відносин суспільства, спільноти, соціальної групи, корпорації тощо; упроваджувати технології морального впливу на малі соціальні групи; виявляти особисту моральну культуру; застосовувати
і впроваджувати етикетні норми в професійній діяльності.
Зміст даної навчальної дисципліни, форми та методи роботи з її вивчення спрямовані на формування таких компетенцій:
соціально-особистісні (КСО)
КСО – 01організовувати та контролювати власну поведінку для забезпечення гармонійних стосунків з учасниками спільної діяльності;

4 оцінювати результати власної діяльності стосовно досягнення окремих та загальних цілей діяльності;
КСО – 07 – на основі аналізу результатів власних спостережень, використовуючи етико-естетичну теорію, визначати моральні переконання та смакові вподобання учасників спільної діяльності. з урахуванням визначених моральних переконань та смакових уподобань знаходити компромісні рішення у процесі спільної діяльності; ураховувати моральні переконання та смакові вподобання у процесі безпечної та ефективної діяльності;
загальнонаукові компетенції (КЗН)
КЗН – 02 – наявність та уміння використовувати в соціальних та професійних практиках етичні знання;
спеціалізовано-професійні (КСП)
КСП – 04 – дотримуватись етики соціолога, поваги до учасників соціологічної діяльності.
Особливістю опрацювання навчального матеріалу студентами заочної форми навчання виступає значна доля самостійної роботи у міжсесійний період.
Самостійна робота планується кожним студентом з урахуванням рекомендацій викладача і спрямована на закріплення і поглиблення знань, отриманих на лекційних та семінарських заняттях, вдосконалення навичок роботи з літературою, підготовку до занять, виконання різних видів завдань. Для перевірки ступеня та якості засвоєння навчального матеріалу проводиться поточний контроль знань за результатами письмових робіт, тестування. У ході вивчення даної навчальної дисципліни студенти повинні виконати за кожною темою самостійні завдання та підготувати індивідуальне завдання
і презентувати його.

5
КРИТЕРІЇ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ
Максимальна кількість балів, яку може отримати студент
за результатами контролю знань
№ з/п
Вид роботи
Максим. к-сть балів за вид роботи
К-сть видів роботи
Заг. к-сть балів
Основні види діяльності

1
Робота на семінарському занятті
5 2
10 2
Самостійна робота на занятті
4 3
12 3
Модульний контроль
5 2
10 4
Виконання завдання самостійної роботи
5 8
40 5
Виконання індивідуального завдання
12 1
12
Всього:
100

Підсумковий контроль успішності з даної навчальної дисципліни здійснюється у формі заліку. Студент отримує залік, якщо набрано з усіх видів роботи від 50 і більше балів за умови відпрацювання всіх модулів навчальної дисципліни.
Студенту ставиться залік, якщо він засвоїв основні поняття курсу, вміє аналізувати ключові проблеми із застосуванням системи соціологічних понять, демонструє знання матеріалу курсу, сформованість основних умінь і навичок, уміє зв’язувати матеріал курсу з матеріалом інших соціологічних дисциплін, розуміє специфіку соціологічного підходу до аналізу актуальних проблем сучасного суспільства й реалізує це при відповіді на ключові питання курсу.

6
Шкала оцінювання: національна та ECTS

При оцінюванні знань з дисципліни використовуються дві шкали: національна (зараховано / не зараховано) та європейська (A, B, C, D, E, FX, F).
Сума балів за всі види навч. діяльності
Оцінка ECTS
Оцінка за національною шкалою
85–100
А
зараховано матеріал засвоєний на високому рівні
75–84
В
зараховано
матеріал засвоєний на рівні вище середнього
65–74
С
зараховано
в цілому матеріал курсу засвоєний за винятком окремих теоретичних положень
57–64
D
зараховано
матеріал курсу засвоєний нижче середнього
50–56
Е
зараховано
рівень засвоєння матеріалу задовольняє мінімальним вимогам
25–49
FX
не зараховано
з можливістю повторного складання
0–24
F
не зараховано
з обов’язковим повторним вивченням дисципліни


7
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Кількість годин
В тому числі
Тема
В
сь
ог
о
Л
ек
ц
ії

С
ем
ін
ар
сь
к
і
за
н
ят
тя

С
ам
ос
ті
й
н
а
р
об
от
а
Ін
ди
ві
ду
ал
ьн
а
р
об
от
а
Модуль 1. Теорія і філософія моралі

1.
Етика як філософська наука про мораль
3 1
-
2 2. Історія етичної думки
5 1
-
4 3. Сутність, структура та функції моралі
3 1
2 4. Моральна свідомість. Моральний вибір і відповідальність особистості
5 1
4
Модуль 2.
Соціологія моралі
5. Соціологія моралі як галузь соціологічного знання
3 1
-
2 6. Етичні імперативи в природному та соціокультурному просторах. Сучасний стан емпіричних досліджень моральних явищ
5 1
-
4 7. Моральна культура особистості та її формування
8 2
6 8. Професійна мораль як соціальний феномен.
Моральні проблеми професійної діяльності соціолога
10 2
-
8
Виконання індивідуального завдання
30 30
Всього
72 6
4 32 30
ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1. Теорія і філософія моралі
Тема 1. Етика як філософська наука про мораль. Етимологія та
історична еволюція понять «етика», «мораль», «моральність». Предметна область та структура етичного знання. Функції етики. Основні категорії та поняття етики.

8
Взаємозв’язок етики з іншими науками, що вивчають мораль: історія, етнографія, соціологія, психологія, правознавство та ін.
Тема 2. Історія етичної думки. Витоки формування етики. Етичні погляди
Давнього Китаю та Індії. Основні етичні школи античності. Моральна концепція християнства. Середньовічні етичні вчення Августина Блаженного та Фоми
Аквінського. Гуманістичний пафос етики Відродження. Становлення й особливості протестантської етики. Етичні теорії Нового часу. Етичні концепції ХХ ст.
Тема 3. Сутність, структура та функції моралі. Соціальна природа
і сутність моралі як засобу духовно-практичного засвоєння реальності. Основні підходи до визначення природи та сутності моралі: натуралістичний, філософсько-гуманістичний, соціологічний.
Характеристика специфічних властивостей та особливостей моралі: неінституціональність, нормативність, імперативність, оцінювальний характер та ін.
Функції моралі: гуманістична, регулятивна, пізнавальна, виховна тощо.
Різні підходи до виділення функцій моралі.
Структура моралі як єдність моральної практики й моральної свідомості.

Тема 4. Моральна свідомість. Моральний вибір і відповідальність
особистості. Моральна свідомість. Теоретичний, раціональний та психологічний, емоційно-почуттєвий рівень моральної свідомості. Суспільна та індивідуальна моральна свідомість. Моральна свідомість та моральна самосвідомість.
Моральні норми і принципи, моральний ідеал і оцінка як складові моральної свідомості.
Основні поняття моральної свідомості (добро, зло, справедливість, сенс життя, щастя, обов’язок і відповідальність). Поняття моральної самосвідомості: совість, честь і гідність людини. Поняття моральної свободи та моральної необхідності. Системи цінностей, ціннісні орієнтації та моральний вибір особистості. Сутність морального вибору, його суб’єкт та об’єкт.
Моральний конфлікт як особлива форма морального вибору. Типи моральних конфліктів, оптимальні способи їх розв’язання. Свобода вибору
і моральна відповідальність особистості.
Змістовий модуль 2. Соціологія моралі

Тема 5. Соціологія моралі як галузь соціологічного знання.
Становлення соціології моралі як області наукового знання. Внесок
Е. Дюркгейма у розвиток соціології моралі як науки. Соціологія моралі як емпірична основа етики і засіб поєднання етичної теорії з процесами удосконалення моральної практики. Місце і роль моралі у системі соціальної регуляції поведінки і діяльності людей.

9
Особливості функціонування моралі як підсистеми соціокультурної системи. Соціальні аспекти взаємодії моралі з іншими видами соціальної регуляції поведінки людей.
Особливості функціонування моралі у соціальних групах і спільнотах
(сім’я, колектив, наукова спільнота, неформальні об’єднання тощо). Етичні проблеми соціалізації. Особливості функціонування моралі на індивідуальному рівні. Ступінь відповідності реальної поведінки особистості моральним нормам, вимогам, принципам, прийнятим у суспільстві.
Основні методологічні принципи соціологічного аналізу моральних процесів.
Тема 6. Етичні імперативи в природному та соціокультурному
просторах. Сучасний стан емпіричних досліджень моральних явищ.
Соціологічний аналіз сучасних соціальних процесів: моральний аспект.
Широкомасштабні наслідки дій людини у природі, егоїзм і суперечки, хвороби й голод, їх згубний вплив на світ і людство та моральний сенс їх подолання.
Проблеми війни та миру крізь призму моралі. Гуманістичний сенс принципу ненасилля. Етичний сенс екологічних проблем. Екологічна етика та її завдання. Спільна боротьба з наслідками стихійних лих, епідемій, турбота про здоров’я й виживання всього людства і кожної людини зокрема – моральний
імператив сучасності.
Моральні основи взаємодії культур. Гуманістична цінність планетарного мислення.
Тема 7. Моральна культура особистості та її формування. Сутність та зміст моральної культури особистості. Єдність культури етичного мислення, культури моральних почуттів та культури поведінки у моральній культурі особистості. Покажчики та типологія моральної культури особистості.
Система морального виховання, її мета, зміст та завдання в сучасних умовах. Роль морального самовдосконалення у становленні та розвитку моральної культури особистості.
Спілкування як одна з форм людської взаємодії, комунікативна діяльність. Мета та сенс спілкування. Значення спілкування в розвитку та самоствердженні особистості. Моральні норми та принципи спілкування.
Протиріччя, що виникають у спілкуванні, і шляхи їх розв’язання.
Формування моральної культури спілкування: розвиток комунікативних здібностей, оволодіння навичками та вміннями, що гармонізують спілкування, культивування моральних почуттів, вивчення та застосування етикетних правил спілкування.
Тема 8. Професійна мораль як соціальний феномен. Моральні
проблеми професійної діяльності соціолога. Поняття професійної моралі
і професійної етики. Види професійної етики. Гуманізація професійної діяльності як центральне завдання професійної етики.

10
Моральні вимоги до професійної діяльності соціолога. Етика соціологічного дослідження. Соціолог і респонденти. Моральні принципи взаємовідносин із засобами масової інформації, замовниками.
Моральні основи спільної наукової діяльності в соціологічному товаристві: етика наукових дискусій, публікацій, проблеми співавторства.
Відповідальність соціолога за порушення моральних вимог соціологічного товариства.
Етичний кодекс Соціологічної асоціації України як гуманістичний
імператив в організації та здійсненні професійних послуг соціологами.

ПИТАННЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль 1. Теорія і філософія моралі
1. Етимологія та історична еволюція понять «етика», «мораль», «моральність».
2. Структура етичного знання.
3. Основні категорії та поняття етики.
4. Взаємозв’язок етики з іншими науками, що вивчають мораль
5. Основні етапи та напрямки розвитку етичної думки.
6. Релігійні, натуралістичні та соціально-історичні школи про природу моралі.
7. Напрями розвитку етичної думки в Китаї.
8. Буддійські етико-філософські погляди.
9. Ідеали морального життя періоду античності.
10. Етичні вчення Августина Блаженного та Фоми Аквінського.
11. Формування європейської етичної думки в ХVII–ХIХ ст.
12. Українська етична думка.
13. Етичні здобутки доби Нового часу.
14. Етичні концепції ХХ ст.
15. Основні історичні типи моралі.
16. Соціальна природа і сутність моралі.
17. Головні соціальні функції моралі.
18. Ціннісно-орієнтуюча функція як складова нормативної етики.
19. Структура моралі.
20. Моральна свідомість та її структура.
21. Основні поняття моральної свідомості.
22. Поняття моральної самосвідомості.
23. Специфіка моралі.
24. Моральні норми і принципи, моральний ідеал і оцінка як складові моральної свідомості.
25. Системи цінностей, ціннісні орієнтації та моральний вибір особистості.
26. Сутність морального вибору, його суб’єкти та об’єкти.
27. Діалектика об’єктивних можливостей та суб’єктивних спроможностей особистості у моральному виборі.
28. Моральний конфлікт: сутність, типи, оптимальні шляхи вирішення.
29. Соціальний і моральний конфлікти: загальне й особливе.
30. Свобода вибору і моральна відповідальність особистості.

11
Модуль 2. Соціологія моралі
31. Соціологія моралі як галузь соціологічного знання .
32. Внесок Е. Дюркгейма у розвиток соціології моралі як науки.
33. Становлення та шляхи розвитку соціології моралі у західноєвропейській, американській та вітчизняній соціологічній думці.
34. Місце і роль моралі у системі соціальної регуляції поведінки і діяльності людей.
35. Сутність, структура та предмет аналізу соціології моралі.
36. Основні методологічні принципи соціологічного аналізу моральних процесів.
37. Співвідношення моралі й звичаю, моралі й права як регуляторів соціальної поведінки.
38. Загальне та специфічне в етиці, прикладній етиці та соціології моралі.
39. Особливості функціонування моралі на індивідуальному рівні
40. Особливості функціонування моралі у соціальних групах і спільнотах (сім’я, колектив, наукова спільнота, неформальні об’єднання та ін.).
41. Мораль і право як види суспільних відносин та соціальні регулятори поведінки людини.
42. Мораль і політика. Політична доцільність та моральна справедливість.
43. Мораль і релігія.
44. Мораль і економіка. Моральні цінності та економічні інтереси.
45. Поняття моральної свободи та моральної необхідності.
46. Моральний аспект глобальних проблем сучасності.
47. Гуманістичний сенс принципу ненасилля.
48. Екологічна етика та її завдання.
49. Моральні основи взаємодії культур.
50. Конкретно-соціологічне дослідження моральних явищ
51. Сутність та зміст моральної культури особистості.
52. Показники та типологія моральної культури особистості.
53. Мета, зміст та завдання морального виховання людини.
54. Роль морального самовдосконалення у соціалізації та розвитку моральної культури особистості.
55. Моральна культура спілкування.
56. Принципи, форми прояву моральної культури спілкування.
57. Етикет як естетика поведінки: поняття, види, принципи.
58. Значення моральної культури спілкування у професійній діяльності соціолога.
59. Товариство, дружба, любов як моральні цінності, форми міжособистісної взаємодії, особливі види спілкування.
60. Поняття професійної моралі і професійної етики.
61. Етика соціологічного дослідження, стосунків соціолога із засобами масової
інформації, замовниками, колегами, респондентами.
62. Морально-професійний кодекс соціолога та відповідальність за дотримання його вимог.

12
РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Модуль 1. Теорія і філософія моралі

Теми 1, 2. Етика як філософська наука про мораль.
Історія етичної думки
1. Предметна область та структура етичного знання.
2. Функції етики.
3. Взаємозв’язок етики з іншими науками, що вивчають мораль.
4. Етичні ідеї Стародавнього світу (етична думка Давнього Китаю, Індії, етичні школи античності).
5. Етичні вчення Середньовіччя та Відродження (моральна концепція християнства, гуманістична орієнтація етики Відродження).
6. Етичні здобутки доби Нового часу.
7. Етичні концепції ХХ ст.
Теми рефератів та повідомлень

1. Місце моралі в структурі суспільної свідомості.
2. Моральність – предмет вивчення етики.
3. Ціннісно-орієнтуюча функція як складова нормативної етики.
3. Напрями розвитку етичної думки в Китаї.
4. Буддійські етико-філософські погляди.
5. Ідеали морального життя періоду античності.
6. Етичні вчення Августина Блаженного та Фоми Аквінського.
7. Формування європейської етичної думки в ХVII–ХIХ ст.
8. Українська етична думка.
9. Проблеми моралі у західноєвропейській, американській та вітчизняній етичній думці ХХ ст.
Рекомендації для підготовки до заняття

При вивченні теми 1 слід звернути увагу на розкриття специфіки й основного змісту етики та моралі, основних термінів та понять («етика»,
«мораль», «моральність» тощо), які полягають в наступному. Етимологія термінів «етика», «мораль» сягає глибокої давнини. Слово «етика» виникло з давньогрецького «ethos» (спочатку – спільне житло, потім – звичай, характер, стиль мислення). У IV ст. до н.е. науку про етичні чесноти Арістотель назвав
«ethice» (етика). Давньоримський філософ Цицерон від латинського «mos»
(звичай, порядок, характер) утворив слово «moralis» (моральний), від якого пізніше з’явився термін «moralitas» – «мораль» як наука про людські характери.
Поняття «мораль» і «моральність» часто ототожнюються. У сучасній літературі за ними закріплюється розуміння моралі як форми суспільної свідомості, сукупності усвідомлюваних людиною принципів, норм, приписів, правил поведінки, а моральності – як втілення цих принципів, правил і норм у реальній поведінці людини та її стосунках із іншими людьми.

13
Етика як філософська наука про мораль осмислює, узагальнює, систематизує історичний розвиток моралі, історію становлення й розвитку етичних теорій, концепцій, які обґрунтували природу, сутність, специфіку, функції моралі, закономірності її розвитку та функціонування, взаємозв’язок з іншими формами матеріального та духовного життя людей.
Етика як моральна філософія – це теоретичне знання, що відбиває моральну свідомість у всій її складності та суперечливості й конкретно-
історичну моральну практику в її розмаїтті та колізіях.
Особливої уваги потребує розгляд предмета, структури та функцій етики.
Структура етичного знання включає шість змістовних блоків: емпірична (або описова) етика; загальна теорія моралі (або філософські проблеми етики); нормативна етика; теорія морального виховання; професійна етика; історія етичної думки.
Зміст предмета етики відображений в історії етичної думки, залежить від філософської світоглядної системи, на якій базується етичне знання, від соціокультурного фону конкретно-історичного етапу розвитку суспільства, рівня розробки самого етичного знання.
Аналізуючи етику як науку, слід визначити головні її функції: описову, ціннісно-орієнтаційну та функцію вироблення етичних знань, які реалізуються в єдності, а їх розмежування має умовний характер.
Для виявлення специфіки етики, змісту її предмета доцільно також зіставити її з іншими галузями наукового знання. Мораль як елемент суспільного буття і свідомості, а також моральне виховання як соціальна потреба і завдання є об’єктом дослідження не лише етики, а й інших наук.
Філософія, загальна соціологічна теорія, соціологія моралі, соціологія особистості, психологія, педагогіка, історія, етнографія, правознавство та інші науки знаходять свої аспекти вивчення моралі.
При аналізі взаємозв’язків моралі з економікою, політикою, правом, релігією, мистецтвом, у визначенні соціальних функцій моралі, в осмисленні моральних проблем сучасності етика взаємодіє як із філософією, так й із соціологією. Соціологічне пояснення моралі визначає її як функцію соціальних відносин та їх регулятор. Соціологія вивчає особливості функціонування моралі в соціальних спільнотах, соціальних групах і конкретних сферах життєдіяльності, механізми моральної соціалізації індивідів та соціально- групові аномалії морального життя.
Визначаючи значення моралі в умовах трансформації українського суспільства, слід наголосити на тому, що в усіх сферах життєдіяльності суспільства
і людини зростає роль морального чинника. Актуальним стає обґрунтування й розуміння моралі як загальнолюдського явища, а також обґрунтування моральних цінностей, ідеалів, моделей поведінки, міжособистісних стосунків, нормативної етики, відповідної ринковому суспільству, подолання апологетико-прикрашального характеру аналізу моральної практики, проблем формування моральної культури суспільства й особистості.

14
Для вивчення теми 2 слід активізувати знання з курсів історії соціологічних теорій і вчень, філософії. При розгляданні головних етапів
історичного розвитку етичної думки з’ясовується, що впродовж кількох тисячоліть людство розробляло етичну проблематику у площині філософської науки, розуміючи важливість створення і поширення моральних настанов, принципів, законів.
Умови прогресу філософського мислення, а в його рамках і перші прояви етичного знання складалися неоднаково. Різні регіони Стародавнього світу сформували різні релігійно-філософські системи, серед яких особливої уваги заслуговують даосизм, конфуціанство (Давній Китай), джайнізм, буддизм
(Давня Індія), іудаїзм (Давня Іудея), філософські погляди на мораль Давньої
Греції, Давнього Риму. Від натурфілософського космологічного бачення
Всесвіту і людства давні мислителі (софісти, Емпедокл, Протагор, Сократ та
ін.) започаткували новий підхід, розглядаючи людину як діючу активну частку світу. Вони шукали відповідь на моральні питання у конкретних виявах людської поведінки, намагалися вийти на глибинні проблеми моральної теорії
(природа моралі, її походження, специфіка і чинники морального виховання тощо). Також треба зазначити, що майже всі давні філософські течії розглядали моральність людських стосунків лише в аспекті їх застосування у релігійно- юридичній системі тогочасного суспільства.
Середньовічна етика (V–XV ст.) пропагувала догмат віри в Бога
і доброчинності, притаманний християнству (віра, надія, любов до Бога).
Християнська етика мала і позитивний момент, виражений у посиленні особистісного начала в моральному вченні.
Відродження розвинуло антропологічні надбання античної етичної думки. В полі зору вчених-моралістів (Ф. Петрарки, Мірандоли, Н. Макіавеллі) була людина в її прагненні змінити світ за своїми задумами.
Етична думка доби Нового часу зазнала впливу нового релігійного напряму – протестантизму, який викликав до життя етичну концепцію актив- ного служіння Богові. Релігійні зміни спричинили появу таких форм вольнодумства, як атеїзм, деїзм, скептицизм (М. Монтень, П. Бейль), пантеїзм тощо.
У XVII–XVIII ст. в етико-філософській думці з’явилася теорія розумного егоїзму (Спіноза, Гельвецій, Гольбах та ін.). Результатом розвитку філософської думки щодо етичної проблематики стала розробка вчення про автономну мораль (І. Кант), яка не потребує існування вищої субстанції для її продуціювання та інструменту її розповсюдження – релігії. Етичні здобутки доби Просвітництва у XIX ст. розвинули ідеї А. Фейєрбаха та
М. Г. Чернишевського, які стверджували, що людині невигідно заподіювати зло
іншим, тому що у відповідь зло заподіють їй самій.
Особливу увагу слід приділити питанню розвитку етичної думки на Україні. Виділяють три головні етапи: 1 – XI–XV ст.: концепція «держава –
Бог – людина»; 2 – XVI–XVIII ст.: підйом філософської думки (І. Копинський,

15
П. Могила, І. Гізель, М. Смотрицький, Й. Борецький; окремо виділялися постаті
Ф. Прокоповича, Г. Кониського, Г. Сковороди, які розробляли проблематику добра і справедливості як головних категорій, що впливають на діяльність суспільства); 3 – XIX–XX ст.: постановка й розробка концепції «людина – нація».
У Росії розвиток етичної думки активізується з середини XIX ст.
і пов’язаний з ідеями релігійно-філософської етики щодо морально-суверенної особистості (В. Соловйов, С. Булгаков, М. Бердяєв, П. Сорокін та ін.).
Відмінність російської етичної думки в тому, що основи моралі й моральності вбачались у божественному Абсолюті, а колективність трактувалася як релігійно-духовна загальнолюдська соборність.
Характеризуючи етичну думку XX ст., треба відзначити, що у межах різних філософських шкіл виникають самостійні концепції моральності: екзистенціалізму (К. Ясперс, М. Хайдеггер, Ж.-П. Сартр, А. Камю), прагматизму (Дж. Дьюї, Ч. Пірс, У. Джеймс та ін.), суб’єктивно-ідеалістичної теорії моралі (Б. Рассел, Р. Карнап та ін.), неотомізму та неопротестантизму, гуманістична етика Е. Фромма. Слід зауважити, що європейська етика кінця минулого століття характеризується переходом до прикладної етики та переосмисленням предмета етики в контексті постмодерністської філософії.
Важливе значення для етики має постмодерністська філософія, згідно з якою мораль визначається самим індивідом: немає моралі, яка відділена від
індивіда й піднесена над ним.
На межі ХХХХІ ст. суспільство входить у фазу «пізньої сучасності»
(Е. Гідденс, С. Леш і У. Бек): вимога довіри до технічних і організаційних систем високого рівня складності; нові розміри й форми ризику.
Акцентуючи увагу на розвитку моралі, необхідно визначити основні тенденції цього процесу в сучасній цивілізації. Розвиток суспільства передбачає зміни в моральній сфері людського життя, серед яких найголовніше – усвідомлення моралі як окремого, самостійного виду діяльності, вплив етики на моральну свідомість, загальнолюдський характер норм моралі, гуманізація моралі.
Завдання для самостійної роботи

1. Написати невеличке есе «Мораль – базисна основа всих форм духовного життя». Виконання цієї роботи передбачає викладення особистих думок, ідей. Для більш повного ознайомлення з жанром есе рекомендується звернутися до посібника: Нетрадиційні методи викладання соціології / під заг. ред. Ковальової І. Д. – Х. : Роми, 1995. – 244 с.
2. Описати розвиток етичної думки за основними етапами у вигляді таблиці, зазначивши історичний період, напрямок, представників напрямку, його сутність.

16
Питання для самоконтролю

1. Визначити походження термінів «етика», «мораль», «моральність».
2. Яку предметну сферу моралі вивчає етика?
3. В чому полягає зміст структурних елементів етичного знання?
4. Які функції виконує етика? Охарактеризуйте їх.
5. З якими науками, що вивчають мораль, взаємодіє етика?
6. Які ідеї складають основу етики давніх філософів?
7. У чому полягає моральна концепція християнства?
8. Чим близька Вам етика гуманізму епохи Відродження?
9. Назвати етичні теорії Нового часу. Який вплив мала теорія морального обов’язку І. Канта на формування соціологічної думки з проблем моралі?
10. В яких напрямках відбувався розвиток етико-філософської думки в Україні?
11. На яких принципах базуються концепції моральності XX ст.?
Основна література

1. Этика : учеб. пособие / ред. В. А. Лозовой. – Х. : Право, 2008. – С. 3–46.
2. Етика. Естетика : навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2007. – 151 с.
Додаткова література
1. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Р. Арон. – М. : Прогресс–
Политика, 1993. – 608 с.
2. Горський В. Історія української філософії / В. Горський. – К., 1996. – 286 с.
3. Гусейнов А. А. Этика : учеб. / А. А. Гусейнов, Р. Г. Апресян. – М. :
Гардарики, 2003. – С. 9–28.
4. Иванов В. Г. История этики древнего мира / В. Г. Иванов. – СПб., 1997. – 256 с.
5. Павлова Т. С. Історично-філософські роздуми Гегеля про мораль / Павлова Т. С. //
Грані. – 2009. – № 6. – С. 89-92.
6. Подольская Е. А. Этика: кредитно-модульный курс / Подольская Е. А. –
Ростов-на-Дону : Феникс, 2007. – С.25–60.
7. Сорокин П. А. Социологический этюд об основных формах общественного поведения и морали / Сорокин П. А. // Человек. Цивилизация. Общество. –
М., 1992. – С. 32–156.
8. Хеллер А. Два столпа современной этики / А. Хеллер // Вопр. философии. –
2004. – № 3. – С. 28–36.
9. Этика: энциклопедический словарь / под ред. Р. Г. Апресяна. – М. :
Гардарики, 2001. – 671 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал