Методичні рекомендації для студентів спеціальності «Початкове навчання»



Сторінка1/8
Дата конвертації11.05.2017
Розмір1.55 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5   6   7   8
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Інститут педагогіки і психології

Кафедра педагогіки і методики початкового навчання


ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ

З ПЕДАГОГІКИ ТА

МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ «МАТЕМАТИКА» В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

(Методичні рекомендації для студентів спеціальності «Початкове навчання»)

Київ 2012


УДК 378.016: [37.02+22.1]

ББК 74.20р30+74.262.5

Т32
Укладачі:

О.В. Матвієнко, професор кафедри педагогіки і методики початкового навчання, доктор педагогічних наук;

О.Г. Коханко, доцент кафедри педагогіки і методики початкового навчання, кандидат педагогічних наук;

Н.В. Воскресенська, доцент кафедри педагогіки і методики початкового навчання, кандидат педагогічних наук;

Т.І. Тітова, доцент кафедри педагогіки і методики початкового навчання, кандидат педагогічних наук.

Рецензенти:

М.С. Севастюк – кандидат педагогічних наук, доцент Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова;

Л.В. Канішевська – кандидат педагогічних наук, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка.

Теми курсових робіт з педагогіки та методики викладання освітньої галузі «Математика» у початковій школі (методичні рекомендації для студентів спеціальності «Початкове навчання») / укл. О.В. Матвієнко, О.Г. Коханко, Н.В. Воскресенська, Т.І. Тітова.

ЗМІСТ

Стор.


Передмова………………………………………………………………………….4

  1. Загальні методичні рекомендації до написання курсової роботи….5

1.1. Актуальність теми дослідження………………………………...6

1.2. Виклад матеріалу курсової роботи…………………………..…7

1.3. Наукове оформлення курсової роботи………………………….7

1.4. Вимоги до структури курсової роботи……………………….…8

1.5. Основні етапи виконання курсової роботи………………….…11


      1. 1.5.1. Вибір теми курсового дослідження……………………...12

      2. 1.5.2. Формування мети та основних завдань курсової роботи………………………………………………………….....12

      3. 1.5.3. Визначення об’єкта та предмета дослідження………….13

      4. 1.5.4. Формулювання гіпотези дослідження………………..…14

      5. 1.5.5. Вибір методів дослідження………………………………15

      6. 1.5.6. Складання плану курсової роботи………………………16

      7. 1.5.7. Вимоги до викладу тексту курсової роботи……………16

  1. Вимоги та правила оформлення курсової роботи…………………..18

    1. 2.1. Загальні вимоги………………………………………………….18

    2. 2.2. Нумерація………………………………………………………..19

    3. 2.3. Ілюстрації………………………………………………………..21

    4. 2.4. Таблиці…………………………………………………………..22

    5. 2.5. Формули………………………………………………………….23

    6. 2.6. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела……………………………………………………………….24

    7. 2.7. Висновки………………………………………………………...26

    8. 2.8. Додатки…………………………………………………………..26

    9. 2.9. Оформлення списку використаних джерел……………………27

  2. Порядок і процедура захисту курсової роботи………………………..29

    1. 3.1. Процедура рекомендації курсової роботи до захисту. Відгук наукового керівника…………………………………………………29

    2. 3.2. Критерії оцінювання курсової роботи…………………………30

    3. 3.3. Захист курсової роботи………………………………….………33

  3. Тематика курсових робіт з педагогіки з методичними рекомендаціями щодо їх написання……………………………………35

  4. Тематика курсових робіт з дисципліни «Методика викладання освітньої галузі «Математика» з методичними рекомендаціями щодо їх написання……………………………………………………….97

Додатки……………………………………………………………………………123

ПЕРЕДМОВА
Навчальний процес у НПУ імені М.П.Драгоманова на кафедрі педагогіки та методики початкового навчання передбачає різні форми індивідуальної роботи студентів, зокрема виконання курсової роботи, рівень підготовки якої значною мірою свідчить про міру засвоєння студентом здобутих знань, його грамотність, загальну культуру та ерудицію.

Головна мета виконання курсової роботи — глибоко й творчо вивчити одне з конкретних питань теорії і практики певної дисципліни, оволодіти методами наукового дослідження.

У процесі роботи студенти розвивають і вдосконалюють ряд вмінь та навичок, що є основою формування дослідницької компетенції майбутнього вчителя:

- самостійно формулювати проблему дослідження;

- визначати мету, основні завдання, предмет, об’єкт дослідження;

- здійснювати пошук і добір потрібної наукової інформації;

- аналізувати практичну діяльність різних організацій та їх керівників;

- логічно і аргументовано висловлювати свої думки, пропозиції, робити висновки;

- правильно оформлювати науково-довідковий матеріал;

- публічно захищати підготовлену роботу (робити наукові повідомлення, відповідати на запитання, захищати свого точку зору тощо).

Мета цих методичних рекомендацій — допомогти студентам в написанні та оформленні курсової роботи. В основу покладено вимоги нормативних документів (державних стандартів) щодо оформлення складових роботи, а також використано рекомендації, що містяться в різних довідкових виданнях.

I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота передбачає виявлення загальної підготовки студентів на певному етапі їх навчання. Виконання курсової роботи як однієї з основних форм самостійного дослідження націлює студентів на творчі пошуки як у питаннях відбору, опрацювання і використання наукової літератури, так і в питаннях систематизації та аналізу дібраного дидактичного матеріалу, на основі якого виконується обрана тема.

У процесі роботи виконавець удосконалює свої розумові операції, спрямовані на вміння спостерігати за навчально-виховним процесом, узагальнювати зібраний матеріал, аналізувати його, порівнювати, робити висновки, а також виявляє внутрішні потенційні можливості свого організму.

Написання курсової вимагає від студентів наполегливої, систематичної праці, так як вона містить в собі всі основні елементи як науково-дослідної, так і науково-методичної роботи. Для студента це є посильна спроба наукової діяльності, передбачена навчальними планами.

Робота, виконана студентом, повинна мати певне практичне спрямування. Вона мусить бути такою, щоб після відповідного редагування можна було її використовувати як методичний посібник чи доповідь з питань методики викладання того чи іншого предмета в початкових класах.

Звичайно, така робота вимагає не лише часу, але й копіткої вдумливої праці, тому доречно розпочинати вже на початку навчального року підготовку до її виконання.

Курсова робота може мати три напрямки виконання: теоретичний, теоретико-емпіричний (теоретико-експериментальний), емпіричний (дослідницький).



І. Теоретичний. Студент проводить поглиблене дослідження теоретичних джерел, вивчення та узагальнення досвіду практичної роботи учителів, розкриває рівень своїх вмінь опрацьовувати літературу, узагальнювати матеріал, робити висновки, висловлювати власні методичні рекомендації для більш успішного засвоєння дітьми матеріалу з обраної теми курсової роботи.

ІІ. Теоретико-емпіричний (теоретико-експериментальний). Вивчивши та проаналізувавши теоретичну літературу з обраної теми, узагальнивши досвід роботи практичних учителів та поради науковців, студент може запропонувати свої засоби для підвищення ефективності уроку у роботі над обраною темою. Цінність самостійно укладеного матеріалу перевіряється студентом під час проходження педагогічної практики в школі, а потім доречно їх запропонувати учителям та студентам для навчального процесу як допоміжний матеріал до основного у роботі з дітьми.

ІІІ. Емпіричний (дослідницький). Кожному студенту посильно провести дослідження основного змісту навчання на виявлення в ньому обсягу матеріалу з обраної теми курсової роботи згідно вимог програми. Змістову завантаженість обраної теми курсової роботи можна простежити за лінійно-концентричним принципом програми і, якщо його недостатньо або він потребує додаткових завдань, які вимагають посильного подолання труднощів або ускладнень, доречно запропонувати для роботи з учнями допоміжну систему пізнавальних вправ, завдань, прикладів, задач тощо.

Перш ніж братися до написання курсової роботи, студент повинен ознайомитися з основними вимогами до її виконання.



    1. Актуальність теми дослідження

Актуальність у перекладі з латинської означає «важливість», практичну значущість розглядуваної проблеми. Курсова робота може претендувати на той чи інший ступінь актуальності тільки тоді, коли її тема відповідає сучасним потребам педагогіки, а питання, що розкриваються в роботі, важливі для розуміння суті і структури діяльності вчителя.

У кінці курсової роботи після списку використаної літератури ставиться підпис студента і дата виконання.


1.2. Виклад матеріалу курсової роботи

Матеріал роботи студент повинен викладати послідовно, логічно пов’язувати окремі його частини, повністю висвітлити тему роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити власне ставлення до дискусійних питань теми роботи. На основі аналізу емпіричних або звітних даних, особистих вражень та узагальнень потрібно зробити необхідні висновки, висвітлити досягнуті успіхи, зазначити існуючі недоліки, а також висловити пропозиції щодо можливостей подальшого покращення діяльності об’єкта досліджень.




  1. Наукове оформлення курсової роботи

Достатній теоретичний рівень. Ця вимога означає, що студент має розкрити обрану тему курсової роботи на сучасному рівні розвитку відповідної науки (дидактики, теорії та технології виховання, історії педагогіки, школознавства, спеціальної методики та ін.), використовуючи такі підходи й наукові знання, що пояснюють різні явища та події у практиці вчителя з позицій сьогодення. Крім того, студент повинен якомога повно висвітлити основні поняття й терміни, що стосуються проблеми курсової роботи, оперуючи тільки об’єктивними фактами і реальними практичними прикладами.

Дослідницький характер. Курсова робота має містити такі елементи дослідження:

  • вивчення достатньої кількості опублікованих джерел (книг, журнальних статей та інших розробок) вітчизняних і зарубіжних авторів;

  • систематизацію та аналіз різних думок і підходів;

  • формування власної точки зору на розглядувану проблему;

  • порівняння теоретичних поглядів вчених і практичної діяльності вітчизняних і зарубіжних авторів;

  • розробка висновків, рекомендацій.

Грамотність оформлення. Це важлива вимога до курсової роботи, що засвідчує її якість. У роботі не повинно бути граматичних та стилістичних помилок. Необхідно дотримуватись правил цитування, оформлення посилань, списку використаної літератури. Виконання цієї вимоги виховує у студента культуру оформлення наукових праць, що стане у нагоді в майбутній професійній діяльності.
1.4. Вимоги до структури курсової роботи

Курсову роботу студенти виконують самостійно, дотримуючись рекомендованої структури та вимог до технічного та наукового оформлення.

Структура курсової роботи включає вступ, декілька розділів, висновки, додатки (за необхідності) та список використаної літератури.

Вступ курсової роботи повинен бути максимально стислим, лаконічним і висвітлювати такі обов’язкові моменти:


  • обґрунтування вибору теми, її актуальність (0,5 – 1 стор.);

  • визначення мети і завдань курсової роботи;

  • об’єкт і предмет дослідження;

  • гіпотеза дослідження;

  • методи дослідження;

  • опис структури курсової роботи, кількість сторінок основного змісту (без списку літератури та додатків), кількість таблиць та рисунків у роботі, кількість додатків та кількість використаних літературних джерел.

Основна частина курсової роботи складається з двох чи більше розділів, залежно від специфіки теми, а також від мети та плану, погодженого з керівником. У кожному розділі можна виокремити підрозділи, пункти і підпункти, що допоможуть розкрити основну думку роботи загалом.

В основній частині розкривають тему роботи, подають опис і аналіз матеріалу, оцінку фактів і явищ, підкріплених ілюстраціями і даними з наукової літератури, узагальненнями і висновками щодо окремих теоретично обґрунтованих питань. Розташування розділів і підрозділів має забезпечити послідовність, взаємозв’язок викладу, мотивований перехід від одного питання до наступного.

Аналізуючи загальний рівень навчально-виховного процесу в школі (в розрізі проблеми, яка цікавить студента), бажано скористатися даними проведеного експерименту. На підставі вивчення і узагальнення передового досвіду кращих учителів студент розробляє систему уроків або завдань, методів, прийомів роботи чи педагогічних умов. Що сприятимуть підвищенню якості навчально-виховної роботи.

Жоден із розділів основної частини звичайно не буває меншим за вступ. У одному з розділів описують методику експериментальної роботи й подають підсумки перевірки ефективності запропонованого допоміжного матеріалу.

У таблицях та діаграмах подають кількісні дані за результатами проведеного дослідження в експериментальному класі, де учні працювали за системою автора. Для порівняння наводять результати роботи в контрольному класі, де учні не працювали за цією системою. Порівняння цифрових даних результатів роботи в контрольному та експериментальному класах свідчитиме про міру ефективності розробленої студентом-експериментатором системи цілеспрямованого викладу матеріалу.

Дослідження подаються у вигляді схем, таблиць, діаграм, на яких конкретно доводять рівень досягнення поставленої мети.

Кожен розділ закінчується лаконічними узагальненими висновками.

Загальні висновки. Підсумки виконаної роботи підбивають шляхом власних міркувань, доказів, спостережень, акцентуючи увагу на тому, що зумовило позитивні зрушення, сприяло підвищенню якості знань учнів, поглибленню пізнавального інтересу.

Висновки пишуться максимально лаконічно, без аналізування, переказування вже розкритих фактів у змісті роботи та без ілюстрацій. У тезисній формі викладаються результати роботи, здобуті у процесі часткового експерименту.

Висновки – це стислий відбиток курсової роботи загалом.

Додатки становлять собою зразки уроків, дидактичного матеріалу, робіт учнів, сценаріїв, комплекси вправ. Обсяг, форма, характер додатків, їх доцільність у роботі погоджується з керівником.

Вони вміщуються в кінці роботи перед списком літератури. Але можуть бути подані до роботи і у вигляді окремих альбомів, зошитів, папок.

Обсяг сторінок додатків конкретизувати недоречно, але потрібно наголосити, що матеріал мусить бути оформлений настільки естетично, що його можна було використовувати в навчально-виховному процесі з дітьми.

Додатки можуть включати допоміжні матеріали (таблиці цифрових даних, ілюстрації, схеми допоміжного характеру тощо). Кожен додаток починають з нової сторінки, посередині симетрично тексту слово «ДОДАТОК» і велику літеру, що позначає додаток (наприклад, «ДОДАТОК А»). Додаток повинен мати тематичний заголовок. Посилання на додатки в текстовій частині роботи є обов’язковим.



Список використаної літератури розміщують у кінці роботи в один із способів: у алфавітному порядку прізвищ авторів чи заголовків; у порядку появи посилань на джерело у тексті роботи; у хронологічному порядку. До списку літератури включається вся опрацьована література студентом з обраної теми: статті, підручники, програми, наукові збірники, монографії, методичні посібники; дисертації, Інтернет-джерела, вказується рік видання, видавництво, обсяг сторінок роботи, або сторінки, які опрацьовувалися з вказаних джерел.

Бібліографічний опис джерел складається відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати із таких міждержавних і державних стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT)”, ДСТУ 3582–97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12–93 “СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”, ГОСТ 7.11–78 “СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании”.


1.5. Основні етапи виконання курсової роботи

Курсова робота є результатом вивчення певного циклу дисциплін чи будь-якої окремої навчальної дисципліни. Починається виконання курсових робіт з вибору теми, від правильності якої в значній мірі залежить успіх написання і захисту робіт. Потрібно вибрати тему, до якої є найбільший потяг, з тих питань, в яких студент найбільше обізнаний. Лише та праця, яка виконується з інтересом, творчим горінням, розкриє наукові здібності і принесе моральне задоволення студенту.

Працювати над курсовою роботою слід в такій послідовності:

а) вибір теми;

б) консультації з керівником;

в) збирання бібліографії;

г) поповнення теоретичних знань; перевірка на практиці прийомів навчання, рекомендованих педагогічною літературою; порівняння ефективності різних занять; розробка системи зразкових прийомів пояснення або закріплення, конспектів уроків, системи вправ, засобів унаочнення для практичного користування;

д) складання робочого плану, який повинен включати такі складові:



  • визначення категоріального апарату курсової роботи (актуальність, об’єкт, предмет, мета і завдання, гіпотеза та методи дослідження);

  • вивчення потрібної літератури;

  • спостереження педагогічної практики і аналіз спостережень;

  • розробка власних рекомендацій (системи уроків, методів, прийомів роботи);

- експериментальна робота – перевірка розроблених матеріалів та аналіз результатів експериментальної роботи;

  • остаточне оформлення роботи;

є) написання тексту роботи;

ж) оформлення тексту;

з) захист.
1.5.1. Добір теми курсової роботи

Тематика курсових робіт визначається змістом навчальних курсів; розробляється і затверджується кафедрою.



Тема курсової роботи має становити інтерес для студента, бути пов’язаною з його діяльністю і сприяти максимальному використанню здобутих знань і практичного досвіду. Слід зауважити, що студент має право запропонувати власну тему курсової роботи, але при цьому він мусить обґрунтувати викладачеві доцільність її розробки.

Висунення теми дослідження передбачає обґрунтування її актуальності.

Актуальність дослідження вказує на:

необхідність і своєчасність вивчення й розв’язання проблеми для розвитку теорії і практики;

характеризує суперечності, які виникають між соціальними потребами і наявними засобами їх задоволення, які можуть давати наука і практика.

Найбільш переконливою основою актуальності є соціальне замовлення, яке відображає найгостріші, суспільно значимі проблеми, що потребують невідкладного вивчення.


1.5.2. Формулювання мети та основних завдань курсової роботи

Залежно від того, наскільки зрозуміло і точно сформульовано мету роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання, план, організація виконання, стиль викладу.

Правильне визначення мети роботи дасть змогу студенту виокремити в ній основний напрямок дослідження, упорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань.

Не слід формулювати мету як “Дослідження...”, “Вивчення...”, тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Мета визначає дію, яка забезпечує її досягнення та описує кінцевий результат дослідження.



Приклад формулювання мети курсової роботи:

Тема: Шляхи реалізації принципу інтеграції в системі початкової ланки освіти

Мета: теоретично обґрунтувати і практично перевірити основні шляхи реалізації принципу інтеграції в системі початкового навчання.

На основі сформульованої мети студент має визначити основні завдання, які необхідно розв’язати в процесі виконання курсової роботи. Завдання повинні конкретизувати основну мету роботи; їх визначення пов’язане з назвами основних розділів. Завдання розгортаються у тій послідовності, у якій вони будуть виконані та можуть бути описані такими стандартизованими термінами: проаналізувати…, з’ясувати…, визначити…, розкрити…, обґрунтувати…, експериментально перевірити…, дослідити…, виявити…, удосконалити…, впровадити…, розробити… тощо.



Приклад формулювання завдань курсової роботи:

1. Дослідити теоретичні засади принципу інтеграції в системі сучасної початкової освіти.

2. Проаналізувати сучасні реформи щодо інтеграції в змісті початкової освіти.

3. Визначити основні шляхи реалізації інтегрованого підходу в початковій школі.

4. Розробити та експериментально перевірити систему інтегрованих уроків у початковій школі.
1.5.3. Визначення об’єкта і предмета дослідження

Із темою дослідження тісно пов’язані його об’єкт і предмет.



Об’єкт дослідження – це частина об’єктивної реальності, те, на що спрямований процес пізнання.

Предмет дослідження – це найсуттєвіші, найхарактерніші з практичної чи теоретичної точки зору властивості, особливості, риси об’єкта, які підлягають безпосередньому аналізу, вивченню.

Об’єкт – ширше поняття, предмет – вужче (в рамках цього об’єкта). Тобто, об’єкт – це те, що досліджується, а предмет – те, що в цьому об’єкті дістає наукове пояснення.

Тобто, об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага, оскільки предмет дослідження визначає тему курсової роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

Об’єктами дослідження в педагогіці можуть бути: процес навчання, процес виховання, процес спілкування, процес становлення і розвитку навчально-пізнавальна діяльність і т.д. А предметом дослідження виступатимуть певні властивості, умови, фактори, методи чи засоби, функції об’єкта дослідження.



Приклад визначення об’єкта і предмета дослідження:

Тема: Особливості організації процесу навчання обдарованих дітей у системі початкової ланки освіти.

Об’єкт дослідження: процес навчання обдарованих дітей у системі початкової ланки освіти.

Предмет дослідження: педагогічні умови організації процесу навчання обдарованих дітей у початковій школі.
1.5.4. Формулювання гіпотези дослідження

Гіпотеза дослідження – являє собою можливу (передбачувану) відповідь на питання, яке ставить перед собою дослідник, і складається із передбачуваних зв’язків між досліджуваними фактами. Гіпотеза визначає напрям діяльності, спрямовує думки дослідника і визначає ті матеріали, які повинні бути зібрані у процесі дослідження. Це припущення про причинно-наслідкові зв’язки між явищами, між причиною і наслідком. Перевірена гіпотеза перетворюється на достовірне знання, теорію.

Приклади формулювання гіпотези дослідження:

Тема: Організація самостійної діяльності молодших школярів засобами проектної технології

Можливий варіант гіпотези: використання засобів проектної технології у процесі навчання молодших школярів сприяє розвитку в них умінь самостійної організації навчальної діяльності.
Тема: Виховання толерантності в учнів початкової школи у позаурочній діяльності.

Можливий варіант гіпотези: ефективність виховання толерантності в молодших школярів підвищиться за умов підбору спеціальних методів та форм у позаурочній діяльності, що сприяють формуванню досвіду толерантного ставлення учня до оточуючих; побудови взаємин між педагогом і учнями на основі принципу гуманізації.
1.5.5. Вибір методів дослідження

Метод науково-педагогічного дослідження – це спосіб пізнання педагогічної дійсності, встановлення об’єктивної закономірності навчання і виховання.

Основна вимога щодо ефективного застосування методів наукових досліджень – це використання комплексу методів для отримання більш точних відомостей про об’єкт дослідження.

У ході дослідження зазвичай використовуються теоретичні (наприклад, аналіз та синтез, ідеалізація, формалізація, абстрагування, індукція та дедукція, моделювання, узагальнення, аналогія, конкретизація та інші) та емпіричні (спостереження порівняння бесіда анкетування тестування вивчення документації вивчення продуктів діяльності метод рейтингу констатувальний та формувальний експерименти) методи наукових досліджень Вірогідність результатів наукового дослідження сучасні дослідники підтверджують математичними методами наукових досліджень: вимірювання, підрахунок, шкалування, ранжування, реєстрування і т.д.

У курсовій роботі обов’язково подається перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.


1.5.6. Складання плану курсової роботи

На початку підготовки курсової роботи студенту необхідно ознайомитися зі змістом наукових публікацій за добраною темою і скласти розгорнутий план із зазначенням основних розділів і підрозділів роботи, який потрібно узгодити з науковим керівником.

План курсової роботи є відбиттям її структури, під якою розуміється порядок компонування і взаємозв’язок окремих її частин.

Виконані розділи роботи студент подає на розгляд керівнику і відповідно до його зауважень уточнює, доповнює і в разі потреби доопрацьовує їх.


1.5.7. Вимоги до викладу тексту курсової роботи

Завершальним, найважливішім етапом у процесі виконання курсових робіт є написання і оформлення тексту.

Спочатку вся робота по написанню і стилістичній обробці тексту, а також оформленню ілюстративного матеріалу виконується на чернетці. До тих пір, поки робота не буде повністю, до найдрібніших деталей, виконана в черговому варіанті, найретельніше відредагована і вичитана, не слід приступати до оформлення чистовиків.

У процесі написання роботи необхідно звертати особливу увагу на такі моменти:

а) стислість, лаконічність викладу;

б) логічна послідовність, смисловий і стилістичний взаємозв’язок між розділами, підрозділами і окремими абзацами;

в) підкріплення кожного положення роботи достатньою кількістю фактичного ілюстративного матеріалу, а також переконливою науковою аргументацією;

г) правильне оформлення ілюстрації, цитат, виносок;

д) бездоганна стилістична, орфографічна та пунктуаційна грамотність.

Чим більша наукова озброєність роботи, сильніша аргументованість її положень, тим вона краща. Робота, позбавлена наукового апарату, наукового обґрунтування найважливіших її положень, тобто робота, в якій не виявлено обізнаності її автора з літературою з проблеми, вміння використовувати і належним чином оформляти дані цієї літератури, не може бути оцінена позитивно.

Дані наукових джерел здебільшого подаються у вигляді короткого переказу основного їх змісту або дослівно, у вигляді цитат, причому у всіх випадках з обов’язковими посиланнями на відповідне джерело.

Будь-який чужий вираз, формулювання, трактовка, наведені в роботі дослівно, беруться в лапки із зазначенням, шляхом посилань, джерела, звідки вони взяті. Наявність в роботі чужих висловлювань, не взятих у лапки, розцінюється як списування, і безумовно, така робота не може бути оцінена позитивно.

Якщо цитата дуже довга і немає потреби наводити її всю, вона може бути скорочена шляхом пропуску окремих її частин. Будь-який пропуск, незалежно від його місця в цитаті і розміру, позначається крапками.

Не слід перекладати цитати, коли вони взяті з тексту, надрукованого російською мовою. Цитати, взяті з іноземних джерел, перекладаються на українську мову.




II. ВИМОГИ ТА ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

2.1. Загальні вимоги

Курсову роботу необхідно оформлювати відповідно до державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Студент має дотримуватися нормативно визначених вимог щодо оформлення тексту, таблиць, формул, ілюстрацій, додатків.

Курсова робота має бути написана (чи надрукована) чітко, розбірливо, без помилок та виправлень, з одного боку білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з міжрядковим інтервалом «1,5» чорним кольором.

Титульний аркуш курсової роботи повинен містити всю необхідну інформацію про тему дослідження, автора та наукового керівника (див. додаток А).

На другій сторінці курсової роботи розміщується зміст. Зразок його оформлення див. додаток Б.

Обсяг основного тексту курсової роботи, не включаючи список використаних літературних джерел та додатки, не повинен перевищувати 35-40 сторінок.

Аркуш курсової роботи повинен мати поля: ліве — 25 мм, верхнє — 20 мм, праве — 10, нижнє — 20 мм (див. додаток В).

Текст курсової роботи може ілюструватись кресленнями, схемами, фотографіями, графіками, таблицями, які також виконуються на стандартних аркушах паперу формату А4. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту зрозумілості та конкретності. Усі ілюстрації (фотографії, схеми тощо) називають рисунками і нумерують послідовно. Номер і назву рисунка пишуть під графічним зображенням. Ілюстративний матеріал розміщують у тексті одразу після посилання на нього.

Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», друкують великими літерами по центру рядка. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2-3 інтервали.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.
2.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини, як зміст, вступ, висновки, список використаної літератури, джерела, додатки не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно наводити безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» І нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначеннями номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в розділі є лише одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж, табл.» І вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».

Формули (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).


2.3. Ілюстрації

Ілюструвати роботу слід, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис. 2.1.»;

- порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із стислою характеристикою зображеного;

- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.



Зразок
Рис. 2.1. Діаграма показників сформованості в студентів умінь проектувати урок після реалізації дидактичного етапу формувального експерименту (1-й діагностичний зріз).
Основними видами ілюстративного матеріалу є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 2.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 2.1» або «... як це показано на рис. 2.1».


2.4. Таблиці

Слово «Таблиця» розмішують над назвою таблиці, праворуч. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву наводять жирним шрифтом.

Текст у таблиці варто друкувати кеглем 12 з одинарним інтервалом.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною.

Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Зразок

Таблиця 2.1.

Показники сформованості у студентів умінь проектувати урок після дидактичного етапу формувального експерименту

Рівні сформованості дидактичних умінь проектування уроку

ЕГ (175)

КГ (173)

Кількість абс.

%

Кількість абс.

%

Високий

26

14,9

9

5,2

Достатній

55

31,4

24

13,9

Середній

61

34,9

87

50,3

Низький

33

18,8

53

30,6



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал