Методичні рекомендації для студентів денної та заочної форми навчання філологічного факультету спеціальностей 030301 „Журналістика", 030303 „Видавнича справа та редагування"




Сторінка3/4
Дата конвертації30.11.2016
Розмір0.49 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4
Тема 12
Рівень абстрактного пізнання: мислення та уява

Ключові слова
Мислення, аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація, судження, умовиводи, поняття, проблемна ситуація, задача, гіпотеза, наочно- дійове мислення, наочно-образне мислення, словесно-логічне мовлення. Уява, довільна та мимовільна уява, репродуктивна та творча уява, мрія, доповнення, аглютинація, гіперболізація, акцентування, схематизація, типізація.


Основні питання теми
Поняття про мислення та його значення. Операційні компоненти мислення. Форми мислення. Процес розуміння. Процес розв’язання задач. Види мислення. Індивідуальні особливості мислення.
Мислення та мовлення. Види і функції мовлення. Поняття про уяву.
Фізіологічні основи уяви. Зв’язок уяви з предметною діяльністю.
Процес утворювання образів уяви. Види уявлення. Індивідуальні особливості уяви людини. Мислення та уявлення в журналістській діяльності.
Студенти повинні знати, що мислення та уява належать до рівня абстрактного пізнання. Це вища форма пізнання дійсності. В розвитому вигляді ці пізнавальні психічні процеси властиві лише людині, котра має свідомість і проявляє свою психічну активність в діяльності.
Студенти повинні усвідомлювати, що саме для мислення і уяви є відповідним опосередкований характер відображення дійсності, котрий зумовлюється використанням раніше здобутих знань, досвіду, роздумів, побудування гіпотез та ін. Тобто, об’єкт пізнання на цьому рівні – внутрішні, безпосередньо не існуючі в відчуттях, властивості об’єктів, закономірності явищ і процесів.
Студенти повинні знати і розумітися в основних поняттях теми, вміти розрізняти форми мислення та його види.
Слід звернути увагу на загальну класифікацію нелогічних форм мислення (за Клапаредом), за якою усе мислення підрозділяється на логічне, афективне, паралогічне, аутистичне і мрію.

33
Студенти повинні усвідомлювати і вміти аналізувати в чому полягає процес розв’язання мислительних задач, етапи мислительних дій, розумові операції, взаємозв’язок та взаємозалежність поміж мисленням та мовленням.
Студенти повинні знати у чому полягають індивідуальні особливості мислення та уяви, в чому полягає цінність мислення і уяви для людини, яким чином відбувається процес створення образів уяви, які існують види уяви, чим характеризується поняття “мрія” і які мрії бувають.
Особливу увагу також слід приділити питанням співвідношення уяви і предметної дійсності, уяви та органічних процесів, уяви та емоцій, уяви та рухливої сфери, уяви та патології мозкової діяльності, а також значення мислення та уяви в журналістській та видавничій діяльності.
Рівень теоретичного знання
Студенти повинні знати загальні властивості мислення та уяви, розуміти значення мислення та уяви у житті людини; виділяти та характеризувати індивідуальні особливості мислення та уяви.

Рівень практичних навичок
Студенти повинні вміти розрізняти форми мислення, вміти їх характеризувати, розумітися у процесі розв’язання мисленнєвих
(творчих) завдань, вміти аналізувати значення мислення і уяви в журналістській та у видавничій діяльності.

Самостійна робота
Самостійно опрацювати питання:

В чому полягає сутність мислення як психічного процесу?

Як зв’язані поміж собою мислення та мовлення?

Як (рядом яких особливостей) характеризуються мислення як форма відбиття дійсності?

Охарактеризуйте операційні компоненти мислення.

Охарактеризуйте індивідуальні особливості мислення.

В чому полягає продуктивність розуму?

Охарактеризуйте, в чому полягає сутність уяви як пізнавального психічного процесу?

В чому полягає загальне і відмінне між мисленням і уявою?

34

Які способи створення образів уявлення ви знаєте?

В чому виявляються індивідуальні особливості уяви людини?

Які фактори забезпечують розвиток уяви, а які гальмують її розвиток?

Теми рефератів
1.
Значення мислення у діяльності видавця (журналіста).
2.
Значення уяви у діяльності видавця (журналіста).

35
Тема 13
Пам'ять в системі пізнавальної діяльності

Ключові слова
Пам'ять, запам’ятовування, збереження, забування, відтворення, впізнавання, згадування, пригадування, спогади, короткочасна пам'ять, довгочасна пам'ять, оперативна пам'ять, довільне запам’ятовування, мимовільне запам’ятовування, смислове запам’ятовування, механічне запам’ятовування.
Основні питання теми
Поняття про пам'ять. Питання про механізм пам’яті. Теорії пам’яті. Види пам’яті. Порушення пам’яті. Запам’ятовування і його різновиди. Відтворення та його види. Забування та його причини.
Індивідуальні особливості пам’яті. Пам'ять в роботі журналіста або видавця.
Студенти повинні знати, що пам'ять дуже важливий психічний процес. Як підкреслює С. І. Рубінштейн: „Без пам’яті ми були б
істотами миті. Наше минуле було б мертвим для майбутнього.
Теперішнє безповоротно зникло в минулому”. Таким чином можна мовити, що пам'ять грає синтезуючу роль в системі пізнавальної діяльності особистості, забезпечуючи цілісність її розвитку. Графічне зображення цього усталення згідно К. С. Дроздено має вигляд:















Пам'ять у системі пізнавальної діяльності
Сприймання
Мислення
Відчуття
Уява
Чуттєвий ступінь пізнання
ПАМ’ЯТЬ
Логічний ступінь пізнання
Практична діяльність людини

36
Студенти повинні чітко усвідомлювати значення пам'яті в житті людини, яка є формою психічного відображення, і полягає в закріпленні, збереженні й подальшому відтворенню минулого досвіду. Вони повинні знати, що пам'ять забезпечується розумовими діями. Ті дії, які людина використовує при запам’ятовуванні, збереженні, відтворенні матеріалу, називається мнемічними діями.
Вивчаючи класифікацію видів пам’яті, слід ураховувати, що:
1. За характером психічної активності пам'ять може підрозділятися на: образну, словесно-логічну, емоційну і рухову;
2. Залежно від тривалості закріплення і збереження матеріалу, вона може підрозділятися на миттєву (іконічну), короткочасну, довгочасну, оперативну, генетичну;
3. За характером мети діяльності вона підрозділяється на мимовільну та довільну;
4. За переважним аналізатором пам'ять можна класифікувати як зорову, слухову, дотикову, нюхову, смакову.
Студенти повинні знати, що пам'ять асоціативна: існують асоціації за суміжністю, за контрастом, за схожістю, причинно- наслідкові (каузальні).
Студенти мають чітко усвідомлювати процеси пам’яті та їх різновиди, розумітися в індивідуальних відмінностях пам’яті, які у процесах пам’яті проявляються у швидкості, точності, тривалості, об’ємі запам’ятовування, а також у готовності до відтворення.
Рівень теоретичного знання
Студенти повинні знати загальні властивості пам’яті, розуміти значення пам’яті в житті особистості; виділяти та характеризувати
індивідуальні відмінності в пам’яті людини, способи запам’ятовування матеріалу, етапи логічного запам’ятовування, умови продуктивності запам’ятовування.

Рівень практичних навичок
Студенти повинні вміти розрізняти види пам’яті, вміти характеризувати процеси пам’яті: запам’ятовування, збереження, забування, відтворення; розумітися в умовах довільного та мимовільного запам’ятовування, вміти аналізувати значення пам’яті в журналістській та в видавничій діяльності.


37
Самостійна робота
Самостійно опрацювати наступні питання:

В чому полягає сутність пам’яті як психічного процесу?

Охарактеризуйте види пам’яті.

Що означає поняття “пам’ять
– асоціативна”?

Охарактеризуйте різновиди пам’яті в залежності від того, що запам’ятовується та відтворюється.

Чим відрізняються поміж собою процеси пам’яті: запам’ятовування, збереження, забування, відтворення?

Охарактеризуйте причини забування.

Охарактеризуйте причини, які впливають на продуктивність пам’яті. Що таке “мнемотехніка”?

Теми рефератів
1.
Значення пам’яті у діяльності видавця (журналіста).
2.
Суб’єктивні та об’єктивні причини продуктивності пам’яті журналіста (видавця).

38
Тема 14
Увага як форма психічної діяльності

Ключові слова
Увага, мимовільна увага, довільна увага, після довільна увага, стійкість уваги, нестійкість уваги, переключення уваги, концентрація уваги, розподіл уваги, об’єм уваги, інтенсивність уваги, спрямованість уваги, активність уваги, форми уваги, уважність, неуважність.

Основні питання теми
Поняття про увагу. Фізіологічні механізми уваги. Різновиди уваги та їх порівняльні характеристики. Характерні особливості уваги. Якості та форми уваги. Уважність як властивість особистості.
Значення уваги в роботі журналіста або видавця.
Перш за все при опрацюванні даної теми студенти повинні зрозуміти, що увага є особливою формою психічної активності, яка полягає в спрямованості і зосередженості свідомості людини на певних значних для неї предметах, явищах оточуючої дійсності або власних переживаннях. При цьому особливо доречно студентам звернути увагу на те, що:
1. Увага не є самостійним психічним процесом;
2. Увага не відбиває ні якостей предметів, ні зв’язків, ні відношення між ними;
3. Змістом уваги є складові тієї психічної діяльності, в яку воно включається.
Студенти повинні усвідомлювати, що вибірковість уваги, яка проявляється у зосередженості свідомості особистості, одночасному відволіканні від усього побічного, тимчасовому ігноруванні інших об’єктів і забезпеченні контролю і регуляції діяльності, пояснюється більш виразною гальмуючою дією значних для людини предметів і переживань, ніж менш значних. Саме при такому стані предмети уваги явніше відбиваються у свідомості.
Студенти повинні знати, що природа уваги, тобто природа фізіологічних механізмів уваги, в психології розглядалася представниками різних психологічних напрямків і шкіл в залежності від їх поглядів на психіку взагалі. Вони повинні мати певне уявлення

39 про основні напрямки розгляду цієї проблеми. В цьому контексті дуже доречно розглянути точки зору:
1. Асоціативної психології і їх відношення до уваги як до асоціації представлень;
2. Інтроспективної психології, яка убачала в увазі лише суб’єктивну, внутрішню сторону;
3. Перцептивно-волюнтаристської теорії уваги В. Вундта, яка розглядала увагу, як фіксовану точку свідомості, ясне її поле, зумовлене переходом змісту свідомості із зони перцепції
(сприйняття) до зони апперції, яка є особливою психологічною активністю, і яка є проявом невідомої нам внутрішньої сили.
4. Американського психолога Е. Тітченера, який розглядав увагу як сенсорну якість, яка визначає особливий стан відчуття у свідомості, де яскравіше відчуття панує над іншими і набуває самостійності, підкорюючи собі менш яскраві відчуття.
Студенти повинні розуміти той великий вклад, який внесли у розкриття фізіологічних механізмів уваги І. М. Сєченов, І. П. Павлов,
А. А. Ухтомський.
Студенти повинні знати, що організація психічної діяльності людини в різних умовах здійснюється по-різному. Саме це дає підставу виділяти певні види уваги. Вони також повинні знати, що від властивостей нервової системи людини залежить якість уваги.
Студенти також мають розумітися у характерних особливостях уваги: стійкості, нестійкості, переключенні, концентрації, розподілу та об’єму. Вони повинні знати, що проява особливостей уваги залежить від стану, інтенсивності, спрямованості і мотивації як пізнавальної, так і емоційно-вольової діяльності.
Вивчаючи питання проформи уваги, студентам слід звернути власну увагу на те, що зовнішня і внутрішня увага гальмують одна одну, але між ними завжди існує взаємний перехід.
Дуже важливим при вивченні даної теми для студентів спеціальностей “журналістика” і “видавнича справа та редагування”, з нашої точки зору, є питання уважності та обставин, які можуть викликати стан уважності або неуважності. Рекомендується дуже ретельно опрацювати дані питання.



40
Рівень теоретичного знання
Студенти повинні знати про вплив нервової системи на якості уваги, вміти їх характеризувати, розподіляти зовнішню і внутрішню форми уваги, розумітися у питаннях колективної, групової,
індивідуальної уваги, знатися у тому, які фактори сприяють привертанню уваги.

Рівень практичних навичок
Студенти повинні вміти виділяти певні види уваги, робити їхню порівняльну характеристику, визначати характерні особливості уваги
і умови їхніх проявів.

Самостійна робота
Самостійно опрацювати питання:
- Охарактеризуйте увагу як форму психічної діяльності;
- В чому полягає значення уваги?
- Що таке домінанта і що вона визначає?
- Зробіть порівняльну характеристику видів уваги.
- Зробіть порівняльну характеристику колективної, групової та
індивідуальної уваги в залежності від форм діяльності.

Теми рефератів
1. Уважність як найважливіша властивість особистості журналіста
(видавця).
2. Загальна характеристика факторів, які забезпечують або гальмують розвиток уваги.



41
РОЗДІЛ ІІІ
Особистість у діяльності і спілкуванні
Міжособистісні відносини

Тема 15
Психологічні основи спілкування

Ключові слова
Спілкування, вербальне спілкування, невербальне спілкування, комунікативна функція спілкування, інтерактивна функція спілкування, рефлексія, перцептивна функція спілкування,
інтерпретація, стереотипізація, міжособистісне спілкування, особистісно-групове спілкування, міжгрупове спілкування, опосередковане спілкування, не опосередковане спілкування.
Основні питання теми
Поняття про спілкування. Види спілкування. Задачі. Цілі.
Способи спілкування: вербальна та невербальна комунікація
(тілесний обрис, жест, тактильно-м’язова чуттєвість). Функції спілкування: комунікативна,
інтерактивна, перцептивна,
ідентифікація і рефлексія, стереотипізація. Казуальна атрибуція.
Значення спілкування в журналістській або видавничій діяльності.
Означена тема з нашої точки зору є дуже важливою для вивчення саме студентами спеціальностей “журналістика” і
“видавнича діяльність”, оскільки безпосередньо пов’язана з типом
їхньої професійної діяльності. Отже студентам рекомендується дуже ретельно опрацювати питання даної теми, користуючись не тільки основною літературою, але й допоміжною, яка додається в кінці означеної методички.
Перш за все студенти повинні розуміти, що спілкування (або комунікація) – це явище глибоко соціальне. Це взаємодія двох чи більше людей у результаті обміну між ними інформацією пізнавального або афективно-оціночного характеру.
Студенти повинні знати, що будь-яка людина цілком самостійно тлумачить інформацію, яка поступає до неї, фільтрує та оцінює її в залежності від власної картини світу, власного соціального положення, культурного розвитку, віросповідання, власного віку,

42 статі. Вона займає по відношенню до інформації активну позицію: погоджується або забезпечує, готує відповідь, доповнює інформацію, аналізує мотиви, навіть приймає участь у потоці думок співрозмовника. В цьому контексті дуже доречним є висловлення
М. М. Бахтіна про те, що “всіляке розуміння живої мови, живого висловлення носить активно відповідний характер… всіляке розуміння здібне викликати відповідь і в той чи іншій формі обов’язково її народити: той, хто слухає стає тим, хто говорить”.
Студенти повинні усвідомлювати, що головна особливість спілкування – в її безперервному зв’язку з діяльністю. Саме діяльність є основним середовищем і необхідною умовою виникнення і розвитку контактів поміж людьми, передачі необхідної
інформації, взаємопорозуміння та узгодження дій. На цій підставі студентам рекомендується ретельно опрацювати питання про види спілкування, їх завдання та цілі.
Студенти повинні знати, що види спілкування поділяються:
- В залежності від контингенту: міжособистісне, особистісно- групове, міжгрупове;
- В залежності від функцій, які виконує людина: формальне і неформальне;
- За подовженістю: короткочасне і тривале;
- За включенням: безпосереднє та опосередковане;
- За завершенням: закінчене та незакінчене.
Студенти повинні усвідомити різницю та взаємовплив поміж вербальною та невербальною комунікацією, зрозуміти, що невербальна комунікація, яка супроводжує вербальне спілкування, споруджує підтекст, котрий полегшує, збагачує та поглиблює сприйняття інформації, яка передається.
Студенти повинні знати, що спілкування – це багатоплановий процес, в якому можна виділити такі основні функції: комунікативна,
інтерактивна, перцептивна, ідентифікація, рефлексія, стереотипізація.
Вони повинні вміти розрізняти і характеризувати ці функції.

Рівень теоретичного знання
Студенти повинні знати за яких умов обмін інформацією набуває характер спілкування, вміти розрізняти види, функції та способи спілкування, розуміти його цілі та завдання.




43
Рівень практичних навичок
Студенти повинні вміти розкривати значення й наводити приклади щодо видів та функцій спілкування, вміти охарактеризувати значення спілкування в діяльності журналіста (видавця).
Самостійна робота
Самостійно опрацювати питання:

Яке значення має спілкування для розвитку особистості?

Від чого залежить здатність встановлювати неформальне спілкування?

Розкрийте зміст понять “тілесний обрис”, “жест”, “тактильно- м’язова чуттєвість”.

В чому проявляється культура невербального спілкування?

Що таке “ казуальна атрибуція”? Розкрийте зміст поняття. Як відбувається стереотипізація в пізнанні людини людиною?
Теми рефератів
1. Спілкування як найважливіший аспект журналістської ( або видавничої) діяльності.
2. Особливості вербальної комунікації, а саме мовних зворотів, в епоху соціальних зрушень.
3. Невербальні сигнали особистості як відбиття соціального самовтілення.

44
Тема 16
Діяльність

Ключові слова
Діяльність, мотив, ціль, інтеріоризація, екстерналізація, зворотна аферентація, дія, вміння, навички, вправи, автоматизація навиків, перенос навиків, інтерференція, гра, навчання, труд, творчість.


Основні питання теми
Поняття про діяльність. Ціль та мотиви діяльності. Структура діяльності. Способи діяльності і процес їх освоєння. Поняття про навички. Процес формування вмінь та навичок. Умови формування вмінь та навичок. Різновиди вмінь та навичок. Перенос та
інтерференція дій. Види діяльності. Творчість.
При засвоєнні теми студентам доцільно ретельно опрацювати теми 8-13. Вони повинні усвідомити, що діяльність – одна з основних категорій психологічної науки. Діяльність – це специфічна людська, регульована, свідома активність, породжувана потребами і спрямована на пізнання й перебудову зовнішнього світу і самої людини. Саме цілісна діяльність суб’єкта у її різновидах та формах, в
її філогенетичному, історичному і онтогенетичному розвитку є предметом психології.
Діяльність починається тоді, коли суб’єкт протиставить себе об’єкту. Діяльність – це сукупність людини і її психіки. Вся психіка може розглядатися як психічна діяльність. Окремі процеси можуть розглядатися як діяльність. Вони приймають участь у життєдіяльності, набувають розвитку в неї, самі є окремими видами діяльності. В цьому контексті студентам слід звернути увагу на висловлювання С. Л. Рубінштейна: “… оскільки внутрішні психічні процеси у людини викривають той же устрій, що і зовнішні дії, є підстави говорити не тільки про зовнішні, але й про внутрішні дії”.
Таким чином, діяльність має внутрішні компоненти (анатомо- фізіологічні структури і процеси ЦНС, психологічні процеси і стани, включені в регуляцію діяльності) і зовнішній компонент (рухи, пов’язані з практичним виконанням діяльності).
Студенти мають знати, що діяльність має власну структуру і включає в себе дії та операції як складові одиниці, які співвідносяться

45 з потребами, мотивами і цілями. Студентам слід усвідомити значення наведених вище понять. Вони повинні вміти розрізняти дії: зовнішні, предметні та внутрішні, розумові; мотиви та цілі – як близькі, далекі, особисті, суспільні, вміти їх характеризувати. Студенти повинні знати, що дії, як відносно закінчені елементи діяльності, спрямовані на досягнення проміжних цілей, підпорядковані загальному мотиву.
Тут треба згадати, що мотиви діяльності і поведінки людини генетично пов’язані з її органічними і культурними потребами і те, що мотивація може бути близькою, віддаленою, чітко усвідомленою, несвідомою, особистою, суспільною. Мотиви в процесі діяльності можуть змінюватись, при цьому тип діяльності визначається за її домінуючим мотивом. Студенти повинні знати, що свідома діяльність людини характеризується не тільки цілями й мотивами, але й певними способами, за допомогою яких вона відбувається. Це - вміння, навички та звички. Студенти мають знати про їх свідому, напівсвідому та несвідому природу і розумітися у процесі та умовах формування вмінь та навичок.
Студенти повинні усвідомлювати, що раніше споруджені навички можуть допомагати виробленню нових навичок або гальмувати, затримувати цей процес. Отже саме тут слід приділити основну увагу поняттям “перенос” і “інтерференція” дій.
Журналістам і видавцям, вважаємо, слід поміркувати над тим, що принцип інтерференції є вельми характерним для розвитку суспільства. Особливо яскраво це проявляється у переломні періоди, або переломні епохи. З однієї сторони інтерференція породжує
ілюзію стабільності, а з другої – робить перешкоди подальшому розвитку.
При опрацюванні теми студенти повинні добре запам’ятати, що розрізняють три головні різновиди діяльності: гру, вчення, труд.
Характерною особливістю для усіх видів людської діяльності є те, що вони пов’язані з мовною діяльністю. Вона сприяє розвитку змісту і форм усіх видів діяльності, та їх цілеспрямованості і мотивації.
Особливу увагу слід звернути “журналістам” на визначення творчості як продуктивної діяльності, яка сприяє виникненню якісно нового, яке відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-
історичною унікальністю.



46
Рівень теоретичного знання
Студенти повинні чітко усвідомлювати різницю поміж екстеріоризацією та інтеріоризацією дій, розуміти значення цих процесів в житті особистості, вміти виділяти компоненти структури діяльності, вміти їх характеризувати, розумітися у способах діяльності і процесі їх освоєння.

Рівень практичних навичок
Студенти повинні вміти характеризувати основні поняття теми, наводити приклади щодо способів діяльності та способів їх засвоєння, а також щодо умов формування вмінь та навичок і причин, які впливають на їх продуктивність.

Самостійна робота
Самостійно опрацювати питання:

Що характеризує діяльність як специфічну форму людської активності?

Які компоненти діяльності є головними?

В чому полягає механізм зворотної аферентації при виконанні дії?

В чому полягає суть процесів інтеріоризації та екстеріоризації?

Що за своєю суттю означає для людини процес володіння діяльністю?

Теми рефератів
1.
Творчий підхід як умова успішної діяльності журналіста
(видавця).
2.
Творчість в процесі комунікації.
3.
Професійні особливості діяльності журналіста (видавця).



47
Тема 17
Групи і колективи

Ключові слова
Група, реальна група, умовна група, референтна група, офіційна група, неофіційна група, колектив, конформізм, статут, лідер, внутрішньо групова диференціація,
“зірки”,
“ізольовані”, соціометрична матриця, соціограми.

Основні питання теми
Поняття про групи та колективи. Види груп та їхні функції.
Первинні та вторинні групи. Формальні і неформальні групи. Функції соціалізації: інструментальна, експресивна і підтримуюча функції.
Розмір групи і її структура. Соціально-психологічний клімат в групі.
Фактори, що впливають на клімат групи. Спілкування в групі.
Розвиток групи в колектив. Основи згуртування в колективи.
Керівництво та лідерство.
Перш за все, треба ретельно опрацювати теми № 3, 14, 15.
Студенти повинні знати, що становлення особистості – формування її спрямованості, суспільної активності, волі, а також спорудження умов для її саморегуляції і розвитку здібностей відбувається саме у групі, в колективі. Таким чином, вивчення даної теми студентом рекомендується починати з чіткого визначення понять “група” і “колектив”. Вони повинні усвідомити, що група – це людська спільність, яка виділяється із соціального цілого на основі певних ознак характеру діяльності, соціальної належності, структури, композиції, рівня розвитку міжособистісних взаємовідносин.
Величина, структура і склад групи визначається цілями й завданнями діяльності, в яку вона залучена або заради якої створена. При цьому зміст сумісної діяльності членів групи опосередковує всі процеси внутрішньої групової динаміки.
Студенти повинні знати, що групи можуть розрізнятися за змістом (трудові, навчальні, бойові); за способом об’єднання
(виробничі, побутові); за розміром (великі, малі, мікрогрупи); за спеціальним статутом (формальні й неформальні); за взаємозв’язком
(реальні (контактні) й умовні); за рівнем розвитку (а-групи міського рівня розвитку – асоціації, корпорації, дифузні групи; б-групи високого рівня розвитку – колективи); за значимістю (референтні й

48 групи членства); за контактом з іншими групами (ізольовані, неізольовані). Вони повинні вміти характеризувати різновиди груп та вміти наводити їх приклади.
Особливу увагу слід приділити референтним групам для особистості, оскільки саме вони мають для неї суттєве значення.
Студенти повинні знати, що референтні групи – це або реально
існуючі, або існуючі тільки в думках групи, погляди, норми і цінності яких є для особистості зразком, глибоко розділяються нею, впливають на її життєві ідеали і служать виміром дій особистості, її вчинків. Ідеальною можна вважати ситуацію, коли людина є членом групи, яка є для неї референтною. Якщо людина має декілька референтних груп, у неї виникає внутрішній конфлікт і, к наслідок цього – стан фрустрації.
Визначають поняття “колектив”, студентам слід звернути увагу, перш за все, що колектив – це вища форма організації групи, яка об’єднана загальною діяльністю, кінцева мета якої співпадає з метою суспільства. Особливу увагу студентам рекомендується приділити саме типам поводження людини в колективі. Студенти мають усвідомлювати, що міжособистісні відносини в групі в багатьох випадках визначаються поведінкою окремих її членів. Так, міжособистісні стосунки можуть бути офіційними (діловими), неофіційними (особовими), раціональними, емоційними, керівництва та підпорядкованості. Дуже доречним буде згадати про те, що кожна особистість в системі міжособистісних відносин має свій статут, який визначається якостями її характеру, популярністю, впливом; а також розігрує свою власну систему соціальних ролей. Студенти повинні мати поняття про конформну та ригідну поведінку особистості у групі, знати якості, які їх супроводжують, а також мати уявлення про активну особистісну поведінку, яка проявляється у вільному виборі стилю та способів поведінки, у вмінні ставити перед собою цілі,аргументовано відстоювати свою точку зору, а також у вмінні підбирати засоби і способи для її досягнення.
Вивчаючи питання соціально-психологічного клімату в групі, студенти мають усвідомити, що СПК (клімат морально психологічний; клімат психологічний; атмосфера психологічна) – це якісна сторона міжособистісних відносин, яка проявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній сумісній діяльності і всебічному розвитку особистості в

49 групі. Студенти повинні знати важливі ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату.
Студенти мають звернути увагу на те, що поведінка людини в групі визначена не тільки особистістю, але й особливостями групи.
Існує певна закономірність: чим ближче за рівнем свого розвитку група до колективу, тим більш благородні умови вона споруджує для проявлення кращих сторін особистості і гальмування негативних. І навпаки, чим далі група за рівнем розвитку від колективу, тим більше
існує можливостей для проявлення в системі взаємовідношень поганих сторін особистості.
Студенти мають знати про ситуації спілкування в групі, що вони підрозділяються за відношенням до партнеру та мотивами спілкування на: відсутність, ритуал, розвагу, гру, інтимність, сумісну активність; про форми спілкування в колективній дії: повідомлення, пропозицію, прохання, вимогу, наказ, наставляння; мають вміти їх характеризувати.
Студентам треба знати, що просування групи до колективу – дуже важкий шлях, на якому група не тільки прогресивно розвивається, але й проходить ряд криз. На цій підставі вони повинні мати уявлення про етапи розвитку групи в колектив і їх загальну характеристику, а також про фактори, які сприяють згуртуванню колективу.
Студенти також повинні розумітися у питаннях керівництва та лідерства, вміти визначити і характеризувати стилі керівництва, ознаки, які характеризують проявлення здібностей лідера, стилі лідерства.
Рівень теоретичного знання
Студенти повинні знати і вміти характеризувати: параметри групи як суб’єкта діяльності (композицію, розмір, канали комунікації, психологічний клімат, групові норми, рівень групового розвитку), структуру внутрішньо групових відносин (позицію особистості, статус, внутрішню установку, роль); групові норми (першого рівня обов’язковості, середнього рівня та низького), мати уявлення про кризи в процесі просування групи до колективу.

Рівень практичних навичок
Студенти мають вміти наводити власні приклади щодо різновидів існуючих у суспільстві груп, їх групової динаміки, етапів

50 розвитку груп в колектив, вміти їх характеризувати. Також вони повинні розумітися у стилях керівництва і формах лідерства, наводити власні приклади щодо кожного з них.

Самостійна робота
Самостійно опрацювати питання:

За якими ознаками підрозділяються групи людей?

Яка група для особистості може стати референтною?

Якими ознаками характеризуються групи різного ступеня організації?

В чому полягає суттєва різниця між офіційним та неофіційним лідером групи?

Які суттєві ознаки колектива?

Теми рефератів
1.
Структура і особливості проявлення внутрішньо групових міжособистісних відносин.
2.
Вміння працювати у групі як умова успішної діяльності журналіста (видавця).
3.
Лідерські тенденції в діяльності журналіста (видавця). Їх особливості.



51
Тема 18
Міжособистісні конфліктні ситуації і їхнє подолання

Ключові слова
Конфлікт, внутрішній особистісний конфлікт, міжособистісний конфлікт, між груповий конфлікт, ціннісні конфлікти інтересів, конфлікт безвихідності, конфлікт невизначеності, фрустрація, сумісництво, такт.
Основні питання теми
Основні типи міжособистісних конфліктів і їхній розвиток.
Ціннісні конфлікти інтересів. Конфлікти, що виникають через порушення норм і правил взаємодії. Фактори, що визначають гостроту конфлікту. Шляхи подолання міжособистісних конфліктних ситуацій. Стратегії поводження учасників конфлікту. Різновиди психічного впливу: зараження, навіювання, наслідування. Розвиток навичок ефективної взаємодії в складних ситуаціях людських відносин. Психологічні основи такту. Психологічне сумісництво.
Інтимні міжособистісні відносини: дружба, любов, ворожнеча, самотність. Значення знання шляхів розв’язання конфліктів в діяльності журналіста (видавця).
Перш за все, студенти повинні усвідомлювати, що конфлікт – це об’єктивне явище, оскільки воно є результатом існуючих протиріч, які виникають між людьми у зв’язку з розв’язанням тих чи інших питань соціального і особистісного життя. Різні ситуації та обставини життя людей приводять до виникнення спірних питань, які потребують свого рішення. Отже наше завдання включає в себе пізнання міжособистісних конфліктів і шляхів їх подолання.
Студенти повинні знати, що в психологічній науці виділяють наступні види конфліктів: внутрішній особистісний конфлікт, міжособистісний конфлікт та міжгруповий конфлікт. Вони повинні бачити різницю між цими конфліктами, вміти характеризувати їхні прояви, наводити власні приклади. Так, студенти повинні знати, що внутрішній особистісний конфлікт виникає тоді, коли має місце зіткнення рівних за своєю силою і значенням, але протилежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів, потягів у однієї й тієї ж особистості. Конфлікт поміж особистостями створюється ситуацією, в якій члени групи прямують до несумісних цілей, або керуються несумісними цінностями і нормами, намагаючись реалізувати їх в

52 сумісній діяльності. Саме тут вбачаються ціннісні конфлікти
інтересів. Вони виникають в розподілі функціональних обов’язків між членами групи або при обговорюванні шляхів досягнення сумісної цілі діяльності. Міжгруповий конфлікт має місце там, де гострі протиріччя проявляються у стосунках поміж окремими соціальними групами, які переслідують власні цілі, при чому своїми практичними діями перешкоджають одна одній.
Студенти повинні розуміти, що стан конфлікту характеризується гострими негативними емоційними переживаннями його учасників, а на протиріччя у стосунках між особистостями не завжди призводять до конфлікту: значна їх частина розв’язується шляхом домовленості, знаходження консенсусу і т.п. Особливу увагу студентам слід приділити питанням про способи дозволу міжособистісних конфліктних ситуацій, про стратегії поводження учасників конфлікту, про різновиди стратегічного впливу, а також про умови, за яких небезпека виникнення конфлікту зводиться до мінімуму. Вони повинні чітко розуміти, що розвиток навичок ефективної взаємодії в складних ситуаціях людських відносин є головною умовою міжособистісних взаємовідносин у групі.
Студенти мають знати, що існує така категорія етичного поводження, яка у своєму змісті відбиває правила пристойності, почуття міри у стосунках поміж людьми. Ця категорія – такт.
Студенти мають знати психологічні основи такту й те, що тактичне поводження в багатьох ситуаціях може попередити розвиток конфлікту.
Студентам рекомендується звернути увагу на питання психологічного сумісництва, оскільки сумісництво є оптимальним поєднанням якостей людей в процесі спілкування, яке сприяє успіху виконання сумісних акцій. Студенти мають знати, що існують чотири види сумісництва: фізичне, психофізичне, соціально-психологічне, соціально-ідеологічне. Усі види сумісництва мають власні характеристики, отже студенти повинні їх знати.
Також студентам слід розглянути питання про наявність близьких відносин, при яких люди ототожнюють себе з іншими людьми, розділять з ними свої турботи, думки, почуття і тривоги. Це питання інтимних міжособистісних відносин, які є джерелом життєвої енергії, емоційного і фізичного благополуччя особистості.
Студенти повинні розуміти значущість окресленого питання, оскільки існування таких відносин, які ми називаємо інтимними, є

53 свого роду психологічним амортизатором ділових, побутових та особистих проблем і потрясінь.

Рівень теоретичного знання
Студенти повинні знати, які існують конфлікти, умови, за яких вони виникають, способи поводження людей у конфліктних ситуаціях, а також шляхи продуктивного подолання конфліктів.
Рівень практичних навичок
Студенти повинні вміти наводити власні приклади щодо конфліктних ситуацій і видів сумісництва, характеризувати різновиди психологічного впливу та типи конфліктів (безвихідності, невизначеності, “амбівалентності”).

Самостійна робота
Самостійно опрацювати наступні питання.

Охарактеризуйте умови виникнення ціннісних конфліктів
інтересів.

Що таке фрустрація? Які умови її виникнення?

Які конфлікти виникають через порушення норм і правил взаємодії?

Які фактори визначають гостроту конфлікту?

Охарактеризуйте різновиди психічного пливу: зараження, навіювання, наслідування.

Охарактеризуйте значення шляхів розв’язання конфліктів в діяльності журналіста (видавця).

Як ви розумієте поняття “керівник без конфліктів”?

Теми рефератів
1.
Психологічний такт як основа та умова успішної діяльності журналіста (видавця).
2.
Влада як регулятор поведінки і діяльності.
3.
Проблеми психічного впливу у взаємодії між керівником та підлеглим.

54
Питання до самостійної підготовки до заліку

1.
Предмет загальної психології як найскладніша сфера життєдіяльності людини.
2.
Активність - вирішальна властивість психіки.
3.
Механізми психіки людини. Їх основні форми та функції.
4.
Методи психологічної науки.
5.
Основні завдання психологічної науки.
6.
Основні принципи психологічної науки.
7.
Свідомість і самосвідомість та їх культурно - історична обумовленість.
8.
Значення психіки в житті і діяльності людини.
9.
Місце психології в системі наук.
10. Основні галузі психологічної науки.
11. Етапи розвитку психологічної науки.
12. Основні психологічні школи і напрямки.
13. Розвиток механізмів психіки в еволюційному процесі.
14. Етапи розвитку нервової системи як механізму поведінки і психічної діяльності.
15. Виникнення і розвиток людської свідомості. Передумови виникнення. Історичний розвиток. Особливості історичного розвитку свідомості.
16. Концепції особистості в загальній психології.
17. Співвідношення понять „людина”, „індивід”, „особистість”,
„індивідуальність”.
18. Структурний аналіз особистості.
19. Біологічне і соціальне в структурі особистості.
20. Соціальний статут і соціальні ролі.
21. Поняття про егоідентичність. „Я- образ” і „Я- концепція”.
Самооцінка особистості.
22. Механізми психологічного захисту.
23. Потреба як основа активності особистості.
24. Психологічна концепція потреб. Ієрархія потреб.

55 25. Мотиваційна сфера особистості. Перемінні мотиваційної сфери.
26. Поняття про спрямованість.
27. Поняття про емоції. Модифікації емоцій. Основні закономірності. Теорії емоцій.
28. Аналіз складної вольової дії. Основні вольові властивості особистості та функції волі. Виховування волі.
29. Поняття про темперамент. Теорії темпераменту. Типи темпераментів. Основні властивості темпераменту. Компоненти темпераменту.
30. Поняття про характер. Структура характеру. Основні риси типового характеру. Природа характеру та його формування.
31. Поняття про здібності. Структура здібностей. Відмінності у здібностях та їх природа.
32. Пізнавальна діяльність як процес відображення предметів і явищ дійсності у мозку людини. Рівні чуттєвого і абстрактного пізнання. Загальна характеристика.
33. Поняття про відчуття. Фізіологічні основи відчуттів.
Класифікація відчуттів.
34. Закони відчуттів. Чуттєвість аналізатора та поріг чуттєвості.
35. Поняття про сприймання. Різновиди сприймання. Закони сприймання. Спостереження і спостережливість.
36. Типи сприймань і спостереження. Патологія сприймання.
Відчуття й сприймання в журналістській або видавничій діяльності.
37. Поняття про мислення та його значення. Операційні компоненти мислення. Форма мислення. Процес розуміння.
38. Процес розв’язання задач. Види мислення. Індивідуальні особливості мислення.
39. Мислення та мовлення. Види і функції мовлення.
40. Поняття про уяву. Фізіологічні основи уяви. Зв'язок уяви з предметною діяльністю. Процес утворювання образів уяви.
41. Види уявлення. Індивідуальні особливості уяви людини.
Мислення та уявлення в журналістській діяльності.

56 42. Поняття про пам'ять. Питання про механізм пам'яті. Теорії пам'яті. Види пам'яті. Порушення пам'яті.
43. Запам'ятовування і його різновиди. Відтворення та його види.
Забування та його причини.
44. Індивідуальні особливості пам'яті. Пам'ять в роботі журналіста або видавця.
45. Поняття про увагу. Фізіологічні механізми уваги. Різновиди уваги та їх порівняльні характеристики.
46. Характерні особливості уваги. Якості та форми уваги.
Уважність як властивість особистості. Значення уваги в роботі журналіста або видавця.
47. Поняття про спілкування. Види спілкування. Задачі. Цілі.
Способи спілкування: вербальна та невербальна комунікація
(тілесний обрис, жест, тактильно-м'язова чуттєвість).
48. Функції спілкування: комунікативна
інтерактивна, перцептивна, ідентифікація і рефлексія, стереотипізація. Казуальна атрибуція. Значення спілкування в журналістській або видавничій діяльності.
49. Поняття про діяльність. Ціль та мотиви діяльності. Структура діяльності. Способи діяльності і процес їх освоєння.
50. Поняття про навички. Процес формування вмінь та навичок.
Умови формування вмінь та навичок. Різновиди вмінь та навичок.
51. Перенос і інтерференція дій. Види діяльності. Творчість.
52. Поняття про групи та колективи. Види груп та їхні функції.
Первинні та вторинні групи. Формальні і неформальні групи.
53. Функції соціалізації: інструментальна, експресивна і підтримуюча функція. Розмір групи і її структура.
54. Соціально-психологічний клімат в групі. Фактори, що впливають на клімат групи.
55. Розвиток групи в колектив. Основи згуртування колективу.
Керівництво та лідерство.
56. Основні типи міжособистісних конфліктів і їхній розвиток.
Ціннісні конфлікти інтересів. Конфлікти, що виникають через порушення норм і правил взаємодії.

57 57. Фактори, що визначають гостроту конфлікту. Шляхи подолання міжособистісних конфліктних ситуацій. Стратегії поводження учасників конфлікту.
58. Розвиток навичок ефективної взаємодії в складних ситуаціях людських відносин. Психологічні основи такту. Психологічне сумісництво.
59. Інтимні міжособистісні відносини: дружба, любов, ворожнеча, самотність. Значення знання шляхів розв’язання конфліктів в діяльності журналіста (видавця).
60. Поняття про вікові етапи та вікові кризи. Поняття про життєвий шлях як самоздійснення людини.

58
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Рекомендована література
1. Дрозденко К. С. Загальна психологія в таблицях і схемах: Навч. посібник.
– К.:ВД „Професіонал”, 2004.
2. М’ясоїд П. А. Загальна психологія. К., Вища школа, 2000.
3. Немов Р. С. Психология. – М., Просвещение, 1995.
4. Общая психология / Под ред. Максименко С. Д. - М., „Рефл-бук”,
„Ваклер”, 1999.
5. Основи психології / За ред. О. В. Киричука, В. А.Роменця. – К, 1997.
6. Петровський А. В. Загальна психологія. К., „Просвещение”, 1977.
7. Психологія / Под ред. Г. С. Костюка. – К., Радянська школа, 1968.
8. Психологія: Підручник / Ю. Л.Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та
інш.; за ред. Ю. Л. Трофімова.- 2-ге вид., стереотип._ К.: Либідь, 2000.
9. Роменець В. А. Історія психології. Київ, 1978.
10. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи. М., 1996.
Додаткова література
1. Алякринский Б. С. О таланте и способностях. М.. 1988.
2. Белявский И. Г. Лекции по исторической психологии. Одеса,
„АстроПринт”, 2004.
3. Бодалёв А. А. Восприятие человека человеком. – М., Изд-во Моск. Ун-та,
1982.
4. Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений. М., МГУ, 1976.
5. Гаврилова Т. П. О воспитании нравстенных чувств. М., 1999.
6. Додонов Б. И. В мире эмоций. К., 2000.
7. Ильин Е. П. Психология индивидуальных различий. Спб.,2004.
8. Ковалёв А. Г. Психология личности. – К. Просвещение, 1970 9. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. М., 1977.
10. Мерлин В. С. Структура личности. Характер, способности, самосознание:
Учебное пособие к спецкурсу. – Пермь, 1990.
11. Петровский А. В. История психологии. Формирование основ психологической науки., М., „Просвещение”, 1999.
12. Платонов К. К. Занимательная психология. К., Вища школа, 2000.
13. Симонов П. В. Что такое эмоция? М.. 1999.
14. Слободчиков В. Л. Психологические проблемы становления внутреннего мира человека // Вопросы психологии. -1986. - №:.
15. Фельдштейн Д. М. Психология развития личности в онтогенезе. – М.,
1989.
16. Цуканов Б. Й. Время в психике человека. Одеса. „АстроПринт”, 2000.
17. Цуканов Б. Й. Диференціальна психологія (конспект лекцій). Одеса,
„Астропринт”, 1999.
18. Юнг К. Г. Психологические типы. – С.-Пет., Ювента, М., „ Прогресс –
Универс.”, 1995.

59
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І. Визначення психології як науки (теми 1-3)…..…………...4
Тема 1. Предмет, методи, завдання та основні принципи психологічної науки. Психіка і свідомість. Взаємозв’язок психології з іншими науками……………………………………………4
Тема 2. Основні етапи становлення психології як науки.
Основні психологічні школи і напрямки…………………………….....7
Тема 3. Проблема розвитку в психології. Виникнення психіки. Розвиток механізмів психіки. Розвиток психіки в філогенезі. Виникнення і розвиток людської свідомості...................9
РОЗДІЛ ІІ. Проблема особистості в сучасній психології (теми
4-5). Індивідуально - психологічні особливості особистості
(теми 6-7). Психологічні сфери особистості (теми 8-13)…..…..…….11
Теми 4 -5. Загальний погляд на особистість…………………………..11
Тема 6. Самосвідомість особистості та її життєвий шлях…………...14
Тема 7. Темперамент…………………………………………….……...18
Тема 8. Характер та здібності………………………………………….20
Тема 9. Психологічна природа активності особистості………..…….24
Тема 10. Емоційно - вольова сфера особистості………………..….....27
Тема 11. Пізнавальна сфера особистості. Рівень чуттєвого пізнання: відчуття і сприймання………………………………………………..…30
Тема 12. Рівень абстрактного пізнання: мислення та уява………......32
Тема 13. Пам'ять в системі пізнавальної діяльності……....................35
Тема 14. Увага як форма психічної діяльності………...……………...38



60
РОЗДІЛ ІІІ. Особистість у діяльності і спілкуванні.
Міжособистісні відносини……………………………………………41
Тема 15. Психологічні основи спілкування...…………….….……...41
Тема 16. Діяльність………......……………………………………….44
Тема 17. Групи і колективи…………………………………………..47
Тема 18 Міжособистісні конфліктні ситуації і їхнє подолання ......51
Питання для самостійної підготовки до заліку…………..………....54
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………….………………….…..58



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал