Методичні рекомендації для студентів денної та заочної форми навчання філологічного факультету спеціальностей 030301 „Журналістика", 030303 „Видавнича справа та редагування"




Сторінка2/4
Дата конвертації30.11.2016
Розмір0.49 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4
Тема 7
Темперамент

Ключові поняття
Темперамент, тип вищої нервової діяльності, сила нервових процесів, рухливість нервових процесів, зрівноваженість нервових процесів, екстраверсія, інтроверсія, сенситивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність.

Основні питання теми
Поняття про темперамент. Теорії темпераменту. Типи темпераментів.
Основні властивості темпераменту. Компоненти темпераменту.
Фізіологічні механізми темпераменту. Роль темпераменту в діяльності журналіста і видавця.
Студенти повинні знати, що темперамент характеризує динамічну сторону психічних реакцій людини – їх темп, швидкість, ритм, інтенсивність. Іншими словами, темперамент – це
індивідуальна особливість людини, яка проявляється у її збудливості, емоційній вразливості, зрівноваженні та рухливості психічної діяльності.
Студенти повинні знати, що індивідуальні особливості реагування на різні обставини надали підстави для розподілу людей на декілька груп або типів темпераменту. Саме тому доцільно опрацювати основи історичного погляду на темперамент, де перша типологія темпераменту пов’язана з ім’ям грецького лікаря
Гіппократа (3-4 в. до н.е.). Студенти повинні ознайомитися з поглядами на темперамент Галена, Аристотеля, Е. Канта, В. Вундта,
П. Ф. Лесгафта. Окрему увагу треба приділити аналізу типології
Кречмера–Шелдона (конституційній теорії темпераменту).
Студенти повинні знати чітке визначення основних положень теорії І. П. Павлова, яка є загально визначеною в усьому світі і характеризувати основні типи вищої нервової діяльності, основні властивості темпераменту. Вони повинні орієнтуватися у сучасних теоріях послідовників І. П. Павлова, розумітися у факторній теорії темпераменту (Гілфорд, Конрад, Айзенк, Теплов, Мерлін, Анастазі), виділяти компоненти темпераменту за Небиліциним.

19
При опрацьовуванні типів темпераменту бажано ретельно опрацювати психологічний зміст рівноважного типу за
Б. Й. Цукановим та його місце в лінійному порядку груп, який створила сама природа в людській популяції.
Студенти повинні розумітися у фізіологічних механізмах темпераменту, вміти аналізувати роль темпераменту в діяльності.
Взагалі студенти повинні знати, що існуючі теорії темпераменту неузгоджені між собою та відрізняються одна від одної.

Рівень теоретичного знання
Студенти повинні знати визначення темпераменту, надавати характеристику теоріям темпераменту, типам темпераменту, розрізняти сучасні підходи до вивчення проблеми темпераменту.

Рівень практичного знання
Студенти повинні вільно володіти основними поняттями цієї теми, вміти виділяти основні складові темпераменту, характеризувати властивості і компоненти темпераменту, аналізувати роль темпераменту в діяльності і спілкуванні.

Самостійна робота
Самостійно опрацювати питання.

Охарактеризуйте конституційну теорію Кречмера–Шелдона. В чому полягає її необґрунтованість?

Чим характеризується фундаментальний принцип роботи ВНД за
Павловим?

Роль темпераменту в діяльності журналіста (видавця).
Теми рефератів
1. Вплив темпераменту на діяльність журналіста (видавця).
2. Порівняльний аналіз теорій темпераменту.



20
Тема 8
Характер та здібності

Ключові слова
Характер, структура характеру, типи характеру, акцентуація, риси характеру; здібності, структура здібностей, загальні здібності, спеціальні здібності, задатки, обдарованість, талант, геніальність.

Основні питання теми
Поняття про характер. Типологія характеру. Структура характеру. Основні риси типового характеру. Природа характеру та його формування. Поняття про здібності. Структура здібностей.
Відмінності у здібностях та їх природа. Роль характеру і здібностей у діяльності журналіста (видавця).
Вивчаючи тему, студенти повинні засвоїти наступне: поняття
„характер” в психологічній науці стоїть поряд з поняттям
„темперамент”, вони тісно пов’язані, але не тотожні. Так, під поняттям „характер” розуміють сукупність стійких індивідуальних особливостей, які складаються і проявляються в діяльності й спілкуванні, обумовлюючи типові для індивіда способи поведінки.
Важлива різниця поміж темпераментом і характером полягає в тому, що у характері особистість розвивається зі сторони її змісту, а в темпераменті – зі сторони своїх динамічних проявів. Характер виникає і формується у суспільстві, при цьому в характері кожної людини проявляються типові риси суспільства.
Вивчаючи проблеми типології характеру, студенти повинні засвоїти, що спроба побудови типології характерів була в центрі уваги протягом всієї історії психології. Перші спроби пов’язані з
іменами Ростана (1824) і Сіго (1914), які виділили дігестивний, мускульний та церебральний конституційні типи. Однією з найбільш відомих є типологія німецького психіатра й психолога Е. Кречмера.
Пізніше аналогічну спробу здійснив американський вчений
У. Шелдон, а у наші дні Е. Фром, К. Леонгард, А. Є. Личко.
Студенти повинні чітко усвідомлювати, що характер є сплавом вродженого та набутого, де під вродженим розуміють тип нервової системи, а під набутим – системи тимчасових зв’язків. Студенти мають знати загальні ідеї, які були покладені в основу типології характерів, а саме:

21 1. Характер людини формується досить рано в онтогенезі і протягом життя проявляє себе як більш або менш стійкий;
2. Поєднання особистісних рис, які входять в характер людини, не є випадковими. Вони утворюють чітко відмінні типи, які дозволяють виявляти й будувати типологію характерів;
3. Більшість людей у відповідності з цією типологією може бути розділена на групи.
Студенти мають вміти визначати компоненти структури характеру, до яких відносяться: темперамент (його природна основа), почуття, воля, інтелект, потреби й інтереси, переконання; вміти розрізняти риси характеру (позитивні або негативні), які виражають різне ставлення людини до дійсності, а також вміти аналізувати типи акцентуації характеру, яка є крайнім варіантом норми, результатом підсилення його окремих рис.
При опрацьовуванні питання „здібності” студенти повинні засвоїти, що в психології протягом тривалого періоду ведуться суперечки про
їхній генез. Тут слід опрацювати історію розвитку проблеми здібностей (погляди Платона, Х. Уарте, Ф. Бекона, Т. Гоббса,
Д. Локка, Ф. Гальтона, В. Штерна, А. Біне, Кетелла, Спірмена,
Айзенка). Студенти мають знати про великий вклад, який вніс вчений
Б. М. Теплов у розробку загальної теорії здібностей.
Студенти повинні знати, що взагалі термін „здібності” широко використовується в психології, але в літературі дається неоднозначне визначення цього поняття. Найбільш поширеним і точним є поняття про здібності як про індивідуально-психологічні особливості людини, які не зводяться до знань, вмінь та навичок, але забезпечують їх швидке набування, закріплення й ефективне використання на практиці. Студенти мають знати, що дослідженнями встановлено, що здібності – прижиттєве утворення, їх розвиток здійснюється в процесі
індивідуального життя, при цьому середовище й виховання активно
їх формують.
Студенти мають розумітися щодо вивчення здібностей, яке сьогодні ведеться з різних сторін:
1. В загально психологічному плані виявляється їх суспільно-
історична сутність;
2. Вивчається їх розвиток у конкретних видах діяльності;
3. Вивчаються загальні механізми формування здібностей.
Студенти мають знати, що здібності характеризуються такими параметрами, як швидкість, глибина, легкість й міцність дії процесу

22 оволодіння знаннями, вміннями і навичками. Вони повинні вміти розрізняти рівні здібностей (репродуктивний і творчий), аналізувати
їх особливості; мати уяву про загальну структуру здібностей.
Особливу увагу при вивченні даної теми слід приділити питанням, які пов’язані з проблемами вродженого та набутого.
Студентам рекомендується ретельно опрацювати питання про співвідношення задатків та здібностей, усвідомити, що задатки це морфологічні й функціональні особливості будови мозку, органів почуття і руху, які є природною передумовою розвитку здібностей, тобто висхідним моментом. Студенти мають знати, що задатки самі по собі ще ні на що не спрямовані. Задатки впливають (але не є вирішальними) на процес формування і розвиток здібностей та обумовлюють різні шляхи формування здібностей, впливають на рівень досягнення та швидкість їх розвитку.
Студенти мають розуміти, що вроджена норма мозку і органів відчуттів забезпечує прояв загальних здібностей в психіці індивіда в онтогенезі.
Рівень теоретичного знання
Студенти повинні знати визначення поняття „характер”,
орієнтуватися у основних теоріях стосовно співвідношення темпераменту і характеру, мати уяву про основні риси типового характеру, чітко розрізняти поняття „задатки” та „здібності”, надавати психологічну характеристику загальним здібностям, розуміти співвідношення поміж вродженим та набутим.

Рівень практичного знання
Студенти повинні вміти виділяти основні та другорядні риси характеру, наводити приклади що до формування характеру, диференціювати задатки та здібності, характеризувати взаємозв’язок здібностей з іншими властивостями особистості.

Самостійна робота
Самостійно опрацювати питання.

Охарактеризуйте поняття „вчинок”, „звичка”, „характер”.

Чим відрізняються поняття „темперамент” і „характер”. Що є первинним?

В чому полягає значення характеру?

Охарактеризуйте виразні ознаки характеру.

23

Охарактеризуйте взаємозв’язок поміж характером та розвитком здібностей.

Чим відрізняються здібності від задатків. Що є первинним?

В чому полягають психолого – педагогічні аспекти здібностей.

Охарактеризуйте взаємозв’язок здібностей з іншими властивостями особистості.

Теми рефератів
1. Значення характеру і його проявлення в діяльності журналіста (видавця).
2. Акцентуації характерів. Позитивні та негативні якості акцентуацій (за К. Леонгардом, А. Є. Личком, А. В. Петровським).
3. Стислий екскурс в історію типології характерів.
4. Значення здібностей в роботі журналіста (видавця).

24
Тема 9
Психологічна природа активності особистості

Ключові слова
Потреба, активність, мотив, мотиваційна сфера, інтерес, переконання, спрямування, установки, ідеали, спрямованість.

Основні питання теми
Потреба як основа активності особистості. Психологічна концепція потреб. Ієрархія потреб. Мотиваційна сфера особистості.
Перемінні мотиваційної сфери. Поняття про спрямованість.
Концепція мотивів в сучасній психології. Мотиви і соціальні позиції.
Розглядаючи дану тему, студенти повинні чітко усвідомлювати, що активність особистості, як здатність людини до здійснення суспільно значущих перетворень оточуючої дійсності в процесі
індивідуальної, сумісної діяльності, творчості та спілкування, є одним з основних і необхідних проявів життя внутрішньої сили потягів, спрямованих на задоволення потреб організму. Саме потреби являються джерелом активності людини або тварини; потреба розглядається як дефіцит, необхідність. При цьому вони повинні чітко розуміти відмінності поміж активністю людини і тварини: активність тварини – прояв інстинктивних біологічних потреб організму; що до активності людини, то тут ведучими факторами являються свідомі та цілеспрямовані прагнення.
Студенти мають розумітися у суб’єктивній та об’єктивній сторонах потреб, розрізняти вітальні та культурні потреби, їх сутність. Вони повинні усвідомлювати та вміти наводити приклади того, що перетворення людини в особистість є за своєю суттю виникненням у людини ієрархії потреб та їх становлення соціальними знизу догори, ураховуючи той факт, що біологічні потреби становляться соціальними за способом їх задоволення.
Студенти повинні знати, що результатом усвідомлення особистістю своїх потреб являються мотиви, які проявляються в конкретних прагненнях до їх задоволення. Студенти мають знати визначення понять „мотив”, „мотиваційна сфера”, чим вони розрізняються; вміти визначати дві сторони будь-якого мотиву
(енергетичну та сенсоутворюючу), мати поняття про спрямованість

25 особистості, розрізняти свідомі (інтереси, переконання, бажання,
ідеали і т.п.) та несвідомі мотиви (потяги, установки).
Дуже доречним при вивченні даної теми буде графічне зображення ієрархії потреб згідно концепції А. Маслоу.
Ж
Е
Д
Г
В
Б
А
А – фізіологічні (органічні) потреби (голод, спрага, потреба у продовженні роду і т.п.);
Б – потреби у безпеці;
В – потреби в належності та любові;
Г – потреби в поважанні (компетентність, авторитет);
Д – пізнавальні потреби (знати, вміти, розуміти, досліджувати);
Е – естетичні потреби (гармонія, порядок, симетрія, красота);
Ж – потреби у самоактуалізації ( розвиток власної особистості).
Журналісти та видавці повинні розуміти, що осягнення мотиваційної сфери особистості пов’язано з певними труднощами, бо проникнення в цю сферу означає визначення людського „Я”. Саме тому при вивченні мотиваційної сфери студенти повинні вміти чітко визначати і розумітися у наступних питаннях:
1. Існує стільки мотивів, скільки існує еквівалентних класів відношень „індивід – середовище”.
2. Мотиви не існують за межами оцінювальних диспозицій і формуються в процесі онтогенетичного розвитку як відносно стійкі оцінювальні диспозиції.
3. Люди розрізняються за індивідуальними проявами мотиваційної сфери.
4. Поводження та діяльність людини можуть бути обумовленими багатьма мотивами (конфліктуючими та взаємодіючими).
5. Мотив залишається діючим доки не досягнуто цільового стану.
Якщо ціль не можна досягти, мотивація може ліквідуватися.

26 6. Будь-яке проявлення психіки може бути мотивом. Стимулювати діяльність та поводження можуть знання, вміння. Здобуті навички та звички.
7. Мотиваційну сферу людини з точки зору її розвитку можна оцінити за параметрами: щирість та гнучкість.
8. Діяльність людини завжди є мотивованою, але її не слід змішувати з мотивацією. Так психіка в цілому може працювати на діяльність (сприймання, пам’ять, мислення, увага, емоційно-вольова сфера і т.п.).

Рівень теоретичного знання
Студенти повинні знати загальнонауковий погляд на проблему активності особистості, чітко розрізняти поняття „мотив”,
„мотиваційна сфера”, „потреба”, розумітися у перемінних мотиваційної сфери - поняттях „інтерес”, „переконання”,
„спрямовання”, „установки”, „ідеали”, мати уяву про спрямованість особистості.

Рівень практичного знання
Студенти повинні вміти наводити власні приклади що до ієрархії потреб, визначати культурні та вітальні потреби, вміти доказати ствердження про те, що реальні дії та мотиви, які сприяють їх
ініціації, частіше за все не співпадають, а саме для того, щоб зрозуміти вчинки людини, слід ретельно дослідити її мотиваційну сферу.
Самостійна робота
Самостійно опрацювати питання.

Охарактеризуйте властивості творчої особистості за А. Маслоу.

Чим відрізняються поняття „мотив” та „потреба”?

Від чого залежить розуміння вчинків людини?

Як пов’язані поміж собою мотиви та соціальні позиції?

Теми рефератів
1.
Ієрархія потреб Абрахама Маслоу та особливості творчої особистості.
2.
Стандарти соціальної перцепції та їх використання у діяльності журналіста і видавця.


27
Тема 10
Емоційно-вольова сфера особистості

Ключові слова
Почуття, емоції, стенічні та астенічні почуття, емоційний тон, настрій, афекти, пристрасті, стреси, фрустрація, моральні,
інтелектуальні, естетичні, практичні почуття; воля, мимовільні дії, вольові дії, вольове зусилля, бажання, боротьба мотивів, прийняття рішення, сила волі, безвілля.

Основні питання теми
Поняття про емоції.
Модифікації емоцій.
Основні закономірності. Теорії емоцій. Аналіз складної вольової дії. Основні вольові властивості особистості та функції волі. Виховування волі.
Студенти повинні усвідомлювати, що будь-яка діяльність людини, її поведінка завжди викликають емоції та почуття – позитивне або негативне відношення до неї. Відношення до дійсності відбивається у мозку людини і переживається людиною в формах задоволення або незадоволення таких, як радість, страждання, гнів, сором, презирство. На цій підставі студенти повинні вміти розрізняти поняття „емоції” і „почуття”, оскільки вони мають відмінності в змісті. Разом з тим студенти повинні усвідомлювати, що в сфері емоційного життя людини почуття й емоції мають тісний зв’язок, проявляються в єдності. Студенти повинні чітко розумітися у формах переживання почуттів, знати, що таке емоційний тон відчуттів, настрій, афект, стрес, фрустрація. Вони мають також знати, що стійкі почуття – це вища форма розвитку емоцій. Студенти мають усвідомлювати головну відмінність почуттів від емоцій, яка полягає в тому, що у почуттях перевищують оцінювальні характеристики і розсудливий раціональний початок. Якщо емоції пов’язані з актуальним, безпосереднім переживанням, з психофізіологічними змінами у нервовій системі і можуть виникати миттєво і також швидко змінюватись, то почуття більш тривалі у часі, більш постійні.
Студенти повинні знати, що емоції та почуття характеризуються якістю, активністю, полярністю, тривалістю та інтенсивністю.
Студентам рекомендується в процесі класифікації видів почуттів, особливу увагу приділити саме моральним, інтелектуальним, естетичним і практичним почуттям.

28
Що до фізіологічних основ почуттів і емоцій, то тут студенти повинні знати, що емоційні переживання обумовлені нервовим збудженням підкоркових центрів і фізіологічними процесами, які відбуваються у вегетативній нервовій системі.
Студенти повинні розумітися в основних психологічних теоріях емоцій (еволюційній теорії Ч. Дарвіна, психологічних теоріях
Джемма–Ланге і Кеннона–Берда, активаційній теорії Ліндсея–Хебба, когнітивній теорії Л. Фестінгера, С. Шехтера, інформаційній теорії
П. В. Симонова). Всі ці теорії підходять до вивчення емоційної сфери людини з різних боків, що безперечно вказує на її процесуальну багатогранність.
В процесі вивчення волі як психічного процесу, студенти мають чітко усвідомлювати, що вона є свідомою організацією і саморегуляцією людини своєї діяльності й поведінки і спрямована на подолання труднощів при досягненні поставлених цілей.
Студенти повинні знати, що воля є важливим компонентом психіки людини, нерозривно зв’язаної з мотивами, пізнавальними і емоційними процесами. Вольові дії за своєю природою причинно обумовлені, і виникають в процесі активної взаємодії з середовищем.
Вольова активність має складну психологічну структуру і включає ставлення до зовнішніх впливів, мотивацію, а також свідому саморегуляцію.
Студенти повинні знати основні функції волі, вміти визначати обставини, які потребують вольової регуляції, вміти розділяти вольові дії на прості та складні, здійснювати аналіз складної вольової дії, а також розумітися у вольових якостях особистості: цілеспрямованості, принциповості, самостійності, ініціативності, витримці, рішучості, наполегливості, організованості, дисциплінованості і сміливості. Слід пам’ятати, що сукупність усіх наведених позитивних вольових якостей особистості утворює силу волі людини, яка є ступінню необхідного вольового зусилля для досягнення будь-якої мети.
Рівень теоретичного знання
Студенти повинні знати загальнонауковий погляд на емоційно–
вольову сферу людини, розрізняти поняття „емоції” і „відчуття”, розумітися в основних психологічних теоріях емоцій, характеризувати ступінь розвитку волі особистості згідно з параметрами: сила волі, стійкість волі, широта волі, моральна спрямованість.

29
Рівень практичного знання
Студенти повинні усвідомлювати роль почуттів і волі у практичній і пізнавальній діяльності людини, вміти наводити власні приклади.
Самостійна робота
Самостійно опрацювати питання.

Охарактеризуйте поняття „почуття”, „емоції”, „емоційний тон”,
„настрій”, „афекти”, „пристрасті”, „стреси”, „фрустрація”.

Чим відрізняються емоції від почуттів?

Охарактеризуйте вольові якості особистості.

Охарактеризуйте поняття „вольове зусилля”.

Зробіть аналіз складної вольової дії.

Теми рефератів
1.
Емоції і почуття в діяльності журналіста (видавця). Їх позитивний або негативний вплив.
2.
Важливість здійснення вольових дій в діяльності журналіста
(видавця).

30
Тема 11
Пізнавальна сфера особистості
Рівень чутливого пізнання: відчуття та сприймання

Ключові слова
Чуттєве пізнання, відчуття, органи відчуттів, чуттєвість, поріг відчуттів, контактні відчуття, дискантні відчуття, екстерорецептори,
інтеророрецептори, пропріорецептори, адаптація, сенсибілізація, синтезія. Сприймання, предметність, структурність, осмисленість, цілісність, константність, вибірковість, ілюзії, апперцепція, сприймання простору, сприймання часу, сприймання руху, сприймання людини людиною, конвергенція, акомодація, синкретичне сприймання.
Основні питання теми
Пізнавальна діяльність як процес відображення предметів і явищ дійсності у мозку людини. Рівні чуттєвого і абстрактного пізнання.
Поняття про відчуття. Фізіологічні основи відчуттів. Класифікація відчуттів. Закони відчуттів. Чуттєвість аналізатора та поріг чуттєвості. Поняття про сприймання. Різновиди сприймання.
Спостереження і спостережливість. Типи сприймань і спостереження.
Патологія сприймання. Відчуття й сприймання в журналістській або видавничій діяльності.
Враховуючи той факт, що пізнавальна діяльність є процесом, котрий відбиває предмети і явища дійсності у мозку людини, студенти повинні знати, що відбиття реальності в людській свідомості може відбуватися на двох рівнях: на рівні чуттєвого пізнання та на рівні абстрактного пізнання. Саме до рівня чуттєвого пізнання належать пізнавальні процеси відчуття і сприймання.
Враження, здобуті за їх допомогою, несуть інформацію про зовнішні ознаки й властивості об’єктів, створюючи чуттєвий досвід людини.
Студенти повинні знати, що існує двосторонній підхід до розуміння відчуттів. Так, виходячи з питання про пізнавальність або не пізнавальність світу, відчуття розглядаються або як образ реальної речі, або як її умовний знак.

31
Студенти також повинні знати, що, розглядаючи класифікацію відчуттів, слід починати із властивостей подразника та рецептора, на який він впливає. Вони повинні розумітися на видах відчуттів та відповідних для них органах; знати загальні властивості відчуттів.
Студенти повинні усвідомлювати, що адекватний подразник викликає відчуття лише тоді, коли інтенсивність його впливу досягає визначеного рівня, порога. На цій підставі вони повинні вміти розрізняти нижній та верхній пороги чуттєвості, а також знати, що відмінність поміж верхнім та нижніми абсолютними порогами характеризує діапазон чуттєвості людини.
Студенти мають убачати різницю поміж відчуттям та сприйманням, розумітися в значенні сприймання, вміти класифікувати різновиди сприймання, відслідковувати його зв’язок з мисленням та мовою, почуттями, волею, знати властивості сприймання.
Студенти повинні розрізняти поняття
“спостережливість” та “спостереження”, розумітися у типах сприймання та спостереження

Рівень теоретичного знання
Студенти повинні знати загальні властивості відчуттів і сприймання, розуміти значення відчуттів і сприймання у житті людини; виділяти та характеризувати їх основні особливості.

Рівень практичних навичок
Студенти повинні вміти класифікувати відчуття й сприймання, вміти аналізувати їх значення в журналістській та видавничій діяльності.
Самостійна робота

Самостійно опрацювати питання:

В чому полягає різниця поміж відчуттям та сприйманням?

Як зв’язано сприймання з мисленням та мовою, почуттями та волею?

Охарактеризуйте питання “спостереження” та “спостережливість”.

Охарактеризуйте типи сприймань і спостереження.
Теми рефератів
1. Значення відчуттів і сприймання у діяльності видавця
(журналіста).
2. Спостереження й спостережливість в діяльності журналіста
(видавця).

32


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал