Методичні поради для педагогів днз розробила: Віннікова Е. Л. – завідуюча днз №51



Скачати 232.91 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір232.91 Kb.


Методичні поради для педагогів ДНЗ

Розробила: Віннікова Е.Л. –

завідуюча ДНЗ №51 «Голубок»

м.Краматорська

Сім’я – диференційована соціальна група. В ній представлено різні вікові (старші і молодші члени сім’ї), статеві (чоловіки і жінки), професійні «підсистеми» (мама – лікар, тато – інженер, дідусь – шофер, бабуся – продавець). Це дозволяє дитині найширше проявляти свої можливості, швидше і повніше реалізовувати свої потреби (А.Т.Харчев, І.В.Гребенніков, Ю.П.Азаров).

     Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Батьки є першим суспільним середовищем дитини, а родина – провідним інститутом соціалізації. Батьки першими розкривають маленькій людині предметний світ і надають йому емоційного забарвлення.

     Через життя в сім’ї формується ставлення до людей, речей, самого себе, виробляються ідеали та цінності. Любов дитини до батьків забезпечує безпеку, виступає гарантом емоційного благополуччя. Дитині мало просто того, щоб її любили. Вона потребує підтримки на всіх періодах дитинства.

  Вираз «діти – дзеркало сім’ї” дуже точно передає зміст орієнтації дитини на сукупність духовних і моральних цінностей, які культивує її сім’я. В кожній родині свої уявлення про добро і зло, свої пріоритети і моральні цінності: в одній на високий щабель поставлені доброта, милосердя, гуманність, в інших – навпаки, панує культ жорстокості. Батьки всіляко стимулюють і заохочують такі дії, способи поведінки, які відповідають їх уявленням про те, що добре, а що погано.

Як зазначається в інструктивно-методичному листі МОНУ від   04.10.07 № 1/9-583 «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади»:  не всі батьки спроможні оволодіти спеціальними знаннями, навичками, вміннями щоб правильно здійснювати навчально-виховний процес в умовах сім'ї та послідовно розвивати своє педагогічне мислення.


Тож актуальними завданнями сьогодення є:

  • - охоплення дошкільною освітою дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади;

  • - сприяння особистісному зростанню кожної дитини, розвитку її компетентності;

  • - залучення до активної співпраці у вихованні та навчанні дітей практично всіх сімей на різних етапах їхнього становлення, розвитку та функціонування, з різними типами родинного середовища, різними виховними можливостями;

  • - сприяння духовному зростанню батьків, формуванню в них позитивного ставлення до себе та інших, накопиченню досвіду гуманних взаємин.

Повноцінне здійснення завдань розвитку, навчання і виховання дошкільників значною мірою визначається налагодженням взаємодії дітей і дорослих: „педагоги – діти - батьки”. Педагогам і членам родин вихованців слід усвідомити, що і діти, і вони є повноправними учасниками педагогічного процесу, та взаємодіяти на засадах діалогу, довіри, партнерства з правом ініціативи, активної дії, самоконтролю. Позиція дитини потребує поваги, розумного захисту і підтримки з боку дорослих учасників взаємодії.

     Отже важливість сімейного виховання ще не забезпечує його педагогічної ефективності. Воно досить часто характеризується стихійністю, а в зв’язку з цим буває, інколи одностороннім, не завжди послідовним та систематичним.

Більшість молодих батьків усвідомлюють, що потребують кваліфікованої і доброзичливої допомоги з боку вихователів. Саме цим пояснюється необхідність взаємодії, навіть взаємопроникнення сімейного і суспільного дошкільного виховання.


Усі форми роботи, що проводяться в дитячому садку

повинні враховувати такі особливості батьків:


  • -  право на власну думку, точку зору, систему цінностей;

  • - інформувати не лише про обов’язки батьків, але й про права, а ними вони можуть скористатись;

  • -  у готовності позитивно поставитись до проявів батьківської ініціативи і творчості та заохочувати їх;

  • -  вміти не лише повчати батьків, але і вчитися у них.





. Педагогічний всеобуч повинен передбачати якісні відмінності

та особливості різних груп сімей


  • - соціальні аспекти (особливості сімей за місцем проживання, соціального Статусу сім’ї);

  • -  демографічний аспект (врахування віку, освіти батьків та дітей, структури сім’ї);

  • -  світоглядний (світоглядні позиції, стиль сімейних стосунків, ставлення до суспільства);

  • - етнографічний (врахування рівня загальної педагогічної та професійної культури батьків, характер сімейних традицій, культури домашнього побуту).




В основу взаємодії сучасного дошкільного закладу і сім’ї  покладається співробітництво. Ініціаторами його встановлення має виступати дошкільний навчальний заклад, оскільки педагоги професійно підготовлені до освітньої роботи. Взаємодія являє собою спосіб організації спільної діяльності з родинами, яка здійснюється на основі соціальної перцепції за допомогою спілкування.

:
- відвідування сім’ї дитини – передбачає гарний настрій, привітність, доброзичливість. Слід забути про зауваження, скарги, не допускати критики в адресу батьків. Педагог сприймає атмосферу сім’ї, поведінку і настрій дитини, що допоможе зрозуміти психологічний клімат в родині;


- день відкритих дверей уможливлює ознайомлення батьків з дошкільним закладом, особливостями освітньо-виховної роботи, зацікавлення нею, залучення до активної участі. Проводиться керівником у формі екскурсії по дошкільному закладу з відвідуванням групи, де виховуються діти батьків, що прийшли. Можна показати фрагменти освітньо-виховного процесу (підготовка до прогулянки, колективна праця, догляд за живими об’єктами). Після екскурсії і перегляду роботи з дітьми керівник закладу або методист проводять бесіду з батьками, відповідають на запитання, цікавляться враженнями.
- бесіди індивідуальні і групові. Педагог повинен вміти не тільки говорити і слухати батьків, виражати своє зацікавлення, доброзичливість;
- консультації проводяться індивідуально чи для підгрупи батьків. На групові можна запросити батьків різних груп, що мають схожі проблеми або успіхі у вихованні. Мета консультації – засвоєння батьками певних знань, умінь. Форми проведення консультації різноманітні (кваліфіковане повідомлення спеціаліста з наступним обговоренням, обговорення статті, що прочитана попередньо всіма запрошеними, практичне заняття);
- семінари-практикуми для набуття практичних навичок з виховання дітей Ця форма роботи уможливлює розповіді про способи і прийоми навчання та їх покази: як читати книгу, готувати руку дитини до письма тощо;
- батьківські збори проводяться як групові так і загальні 2 – 3 рази на рік. На них обговорюють завдання на новий навчальний рік, результати освітньо-виховної роботи та інше. На загальні збори можна запросити лікар, психолога, юриста, дитячого письменника. Передбачають виступи батьків. На групові збори одне запитання готує вихователь, з інших пропонується виступити батькам чи комусь зі спеціалістів. Бажано на зборах обговорювати сімейний досвід виховання дітей.
- батьківські конференції. Їх основна мета – обмін досвідом сімейного виховання. Батьки готують повідомлення, педагог, при необхідності, надає допомогу з вибору теми, оформлення виступу. На конференції може виступити спеціаліст. Важливо визначити актуальну тему конференції. До неї готується виставка дитячих робіт, педагогічної літератури, матеріалів, що відображають роботу дошкільного закладу. Завершити конференцію можна спільним концертом дітей, членів сімей;
- папки-пересувки для залучення батьків до читання педагогічної літератури. В папку укладаються статті на певну тематику;
- пропаганда педагогічних знань для батьків у формі виставки дитячих робіт («Руками дітей», «Діти для батьків», «Маленькі майстри», «Наші умільці»), де спеціалісти можуть самі або разом з дітьми показувати виконання окремих елементів роботи (наприклад, з художньої праці, зображувальної діяльності) Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, видеофрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна), фотографіями дітей.;
- вечори відпочинку «Давайте знайомитись», «Розвеселимо один одного», «Сміх – це здоров’я”, «Родинна світлиця»,  «Вечорниці», «У гостях у бабусі», «День добрих справ», вечори дозвіль для дітей за участю батьків і педагогів;
- спортивні свята і розваги «Тато, мама і я – спортивна сім’я”, «Спорт – це здоров’я”, «Веселі старти», «День здоров’я” за участю дітей, батьків і педагогів;
- участь у підготовці спектаклів, лялькового театру, виставки «Руками дітей і батьків»;
- «телефон довіри», «журнал відгуків і пропозицій», «Скринька уваги і поваги» «Спільно вирішуємо проблеми», де батьки можуть виступити, заповнити анкету, написати пропозиції.


1.Адміністративно-господарська служба:

- ознайомлювальна бесіда;

- збирання інформації про сім’ю (соціальний портрет);

- анкетування;

- юридичні консультації;

- загальні батьківські збори;

- робота батьківського комітету;

- спільна господарська діяльність (толока, суботники, цільова допомога);

- участь у роботі благодійного фонду;

- благодійні акції;

- робота «школи молодих батьків», «сімейного ліцею»;

- організація спільного відпочинку «веселі старти», «ярмарок»,

- організація прийому батьків і дітей фахівцями.

2. Методична служба:

- групові батьківські збори;

- усний журнал для батьків;

- батьківські куточки;

- папки пересувки;

- дні відкритих дверей;

- звіти фахівців;

- відкриті перегляди занять;

- групові та індивідуальні консультації;

- домашні завдання батькам (спостереження, виготовлення посібників, іграшок, збирання природного матеріалу);

- участь батьків у святах та розвагах;

- видача педагогічної літератури батькам для читання у вихідні дні;

- перегляд ранкових заходів;

- перегляд відеозаписів дитячої діяльності;

- спільна робота над статтями до газет.

3. Медична служба:

- ознайомлювальна бесіда медсестри з батьками про стан здоров’я дитини;

- рекомендації в разі необхідності корекційної  роботи з дитиною логопеда, інструктора з ЛФК, психолога;

- індивідуальні та групові консультації;

- інформаційний стенд («Нехворійко», «Медики рекомендують», «Здоров’я вашої дитини у ваших руках», «Турбуймося про здоров’я дітей», «Здоров’я – наш скарб» та інші)

- своєчасне інформування батьків про антропометричні зміни у дітей;

- участь у роботі загальних та групових батьківських зборів;

- видача батькам популярної медичної літератури для самостійного читання;

- виставка медичної літератури;

- розроблення рекомендацій про збалансоване харчування дітей, попередження інфекційних і вірусних  захворювань, отруєння різного характеру, загартування тощо;



 4. Психологічна служба:

- спільна робота з оптимальної адаптації дитини;

- використання методів діагностики сім’ї (анкетування, тестування, спостережен- ня тощо);

- консультації для батьків;

- участь у батьківських зборах;

- загально-розвивальні заняття-тренінги для батьків;

- психологічний куточок;

- видача психологічної літератури для самостійного читання;

- консультування сім’ї на прохання;

- рекомендації .



Практичний матеріал для роботи з батьками

Шановні батьки! Ви повинні допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка. Розпочніть цю роботу заздалегідь, щоб встигнути все зробити.



 

  • Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається  дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями групи та з особливостями організації життя в групі.

  • Дайте позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато діток, іграшок, там буде цікаво і добре.

  • Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дошкільного закладу, особливо дотримуйтеся часу вкладання спати і періодів харчування.

  • Навчить дитину елементарних навичок самообслуговування.

  • Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка

  • Потурбуйтеся про нервову систему сина чи доньки – не залишайте малюка на цілий день з перших днів відвідування дитячого садка.

  • Тримайте тісний контакт з персоналом групи і будьте певні, що працівники зуміють прийняти Вашу дитину і по-материнськи дбатимуть про неї.



  • Якщо дитина оточена критицизмом – вона вчиться звинувачувати.

  • Якщо дитина бачить ворожість – вона вчиться битися.

  • Якщо над дитиною насміхаються – вона буде нерішучою.

  • Якщо дитину постійно присоромлюють – вона вчиться відчувати себе винною.

  • Якщо дитина оточена терпеливістю – вона вчиться бути терпеливою.

  • Якщо дитину підтримують – вона вчиться впевненості.

  • Якщо дитину хвалять – вона вчиться цінувати інших.

  • Якщо з дитиною поводяться справедливо – вона вчиться справедливості.

  • Якщо дитина відчуває себе в безпеці – вона вчиться довіряти.

  • Якщо дитину схвалюють – вона вчиться поважати себе.

  • Якщо дитину приймають і поводяться з нею дружелюбно – вона вчиться знаходити любов в цілому світі.




Менше  сварити    -   більше  хвалити!



Менше  карати      -   більше  любити!





Менше  вимог       -   більше  послідовності!



Менше  скарг        -   більше  життєлюбства!




Менше  погроз      -   більше  радості!





  • Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.

  • Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».

  • За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному - за кожен вчинок. «Салат» із покарань – це «страва» не для дитячої душі. Покарання - не за рахунок любові. Щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.

  • Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

  • Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.

  • Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви справедливі, дія покарання буде зворотною.

  • Дитина на повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти, Вашого засмучення.


  • якщо дитина хвора;

  • якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

  • якщо дитина їсть;

  • після сну;

  • перед сном;

  • під час гри;

  • під час виконання завдання;

  • одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);

  • якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;

  • у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

  • якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

  • якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.


  • Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

  • Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

  • Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.

  • Похвали потребує кожна дитина, у якої є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

  • Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день

  • Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше!

  • І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…


  • Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві малюк найкраще сприймає нове, накопичує знання.

  • Формуйте самоповагу. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

  • Навчить дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: *щира любов до батьків, *приязне ставлення до оточуючих, *зовнішня привабливість (одяг, манери), *можливість спостерігати соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів), *висока самооцінка, *достатній запас слів, вміння підтримати розмову.

  • Пильнуйте, щоб дитина не стала «телиманом». Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування.

  • Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що – погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

  • Потрібно навчити дитину шанувати сім’ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї, виховують краще за будь-які лекції.

  • Подбайте за гарне оточення. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким граються ваші діти, з ким дружать, поцікавтеся репутацією сімей цих дітей.

  • Будьте вимогливим. Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вміння робити щось краще за інших, виховуються, як правило, в сім’ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

  • Привчайте дитину до праці. Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

  • Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай вони все перепробують. Нехай вчаться на власних помилках, робити щось краще за інших. Якнайбільше спілкуйтесь з дітьми.

 


  • Ніколи не карайте дітей. Головну увагу приділяйте не так корекції поведінки дитини, як налагодженню довірчих стосунків з нею.

  • Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини – їх слід аналізувати і розуміти.

  • Ставте перед дитиною конкретні вимоги й чітко пояснюйте їй, чому в тій чи іншій ситуації слід діяти не так, а інакше.




  • Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте і не принижуйте.  Її помилки – це насамперед ваші помилки.

  • У вихованні не ставайте «над дитиною», а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.

  • Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами. Співчувайте їй під час розмови, ненав’язливо спрямовуйте на прийняття рішення.

  • Хваліть дитину від душі, вірте в неї й довіряйте їй, а головне – любіть її лише за те, що вона дитина.

  • Пам’ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою – сьогоднішньою і вчорашньою.

  • Пам’ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте і розвивається такою, якою її створив Господь. Повага – це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини.

  • Любов – акт віддавання: віддати іншому свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

 
(В.Локсон, англійський педагог)


  • Якщо дитина не хоче щось робити, то не примушуйте її. Залишить завдання, повернетеся до нього тоді, коли в дитини появіться відповідний настрій, визріє інтерес.

  • Завжди треба пристосовуватися до потреб та інтересів дитини.

  • Частіше хваліть та підбадьорюйте, навіть, якщо не виходить.

  • Не робіть висновки за кожним разом. Дитина може довго не проявляти помітних ознак прогресу, а потім стрімко просунутися вперед.

  • Не порівнюйте постійно дитину. Діти всі різні, як би це було не так, світ став би не цікавим.

  • Не виявляйте негативізму, якщо в дитини якесь уміння виробляється не тоді, коли ви на це чекаєте.

  • Деякі діти повільно опановують знаннями і словами.

  • Не прагніть переключити дитину на іншу діяльність, навіть, якшо вважаєте, що вона виконує її надто довго, дитина сама знає, коли її треба зупинитися.

  • Вашим супутником має бути допитливість дітей, а мірою – ставлення дитини до дорослого.

 


  • Не чекайте, що ваша дитина буде такою як ви. Або такою, як ви хочете.  Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.

  • Не думайте, що дитина ваша. Вона – Божа.

  • Не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали дитині життя – як саме вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншому, той - третьому: це незворотній закон вдячності.

  • Не ображайте дитину, щоб в старості не істи гіркого хліба. Бо, що посієш, те й пожнеш.

  • Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо? Ноша життя дана кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині її ноша не легше, ніж вам ваша. А може й важча, бо у дитини ще нема звички.

  • Не принижуйте дитину! Пам’ятайте: вона – особистість!

  • Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.

  • Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.

  • Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли, щоб інші зробили вашій.

  • Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина – це свято, яке поки що з вами.

  • Сприймайте свою дитину як рівну собі людину. Частіше давайте їй розуміти, що ви на неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваші доручення.

  • Залучайте малюка до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і розуміючи, що малюк не все зробить до ладу.

  • З повагою ставтесь до дитини і її справ.

  • Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоційний стан решти родини.

  • Знайте, «ключик» до кожної дитини – найважливіша річ у вихованні!

 



  • Починайте  „забувати”  про  те,  що  ваша  дитина  маленька.  Давайте  їй посильну  роботу  вдома,  визначте  коло  її  обов’язків.  Зробіть  це  ніжно, з довірою: „Який  ти  в  нас  вже  великий, ми  навіть  можемо  довірити  тобі  помити  посуд”. Не  робіть  з  дитини  лише  споживача,  нехай  вона  буде  рівноправним  членом  сім’ї  зі  своїми  правами  і  обов’язками.

  • Визначте загальні  інтереси  дитини.  Це  можуть  бути  як  пізнавальні  інтереси (улюблені  мультфільми,  казки, ігри),  так  і  життєві  (обговорення  сімейних  проблем).  Дозвольте  дитині  малювати,  розфарбовувати,   вирізати,  наклеювати,  ліпити, конструювати,  це  допоможе  у  підготовці  її  руки  до  письма  і  в  розвитку  творчих  здібностей.

  • Залучайте дитину  до  економічних  проблем  родини. Поступово  привчайте  порівнювати  ціни,  орієнтуватися  в  сімейному  бюджеті (наприклад,  дайте  гроші  на  хліб  і  на  морозиво,  коментуючи  суму на  той чи  інший  продукт). Привчайте  до  самообслуговування  і  формуйте  трудові  навички  й  любов  до  праці.

  • Не  лайте,  а  тим  більше – не  ображайте  дитину  в  присутності  сторонніх.  Поважайте  почуття  й  думки  дитини.  На  скарги  з  боку  навколишніх,  навіть  учителя  або  вихователя,  відповідайте:  „Спасибі,  ми  обов’язково  поговоримо  на  цю  тему”.

  • Навчіть  дитину  ділитися  своїми  проблемами.  Обговорюйте  з  ними  конфліктні  ситуації,  що  виникли  з  однолітками  і  дорослими, як  вони  вирішувалися.  Щиро  цікавтеся  її  думкою,  тільки  так  ви  зможете  сформувати  в  неї  правильну  життєву  позицію.

  • Постійно  говоріть з дитиною. Розвиток  мовлення  - запорука  гарного  навчання.  Розпитуйте  її  про  події  дня,  що  було  цікавим,  що  найбільше  сподобалося. При  цьому  слухайте  уважно  її відповіді,  уточнюйте,  ставте  запитання,  щоб  дитина  почувала,  що  це  вам  цікаво. Як  можна  більше  читайте  їй  і  привчайте  переказувати  прочитане.

  • Не  залишайте  без  відповіді  жодне  запитання  дитини.  Тільки  в  такому  випадку   її  пізнавальний  інтерес  ніколи  не  згасне.

  • Намагайтеся  хоч  іноді  дивитися  на  світ  очима  вашої  дитини.  Адже  бачити  світ  очима  іншого  -  основа  для  взаєморозуміння.

  • Не  скупіться  на  похвалу  дитини (навіть  авансом).  Хваліть  словом,  усмішкою,  ласкою  і  ніжністю.  На  скарги  про  те,  що  щось  не  виходить,  запевняйте: „У  тебе  обов’язково  вийде,  спробуймо  разом,  або  спробуй  ще  раз”.  Формуйте  високий  рівень  домагань.  І  самі  вірте,  що  ваша  дитина  може  все,  їй  потрібно  лише  допомогти.

  • Не  будуйте  ваші  взаємини  з  дитиною  на  заборонах.  Погодьтеся,  що  вони  не  завжди  розумні.  Завжди  пояснюйте  дитині  причини  ваших  вимог,  якщо  можливо,  запропонуйте  альтернативу.  Повага  до  дитини  зараз – фундамент  шановливого  ставлення  до  вас  тепер  і  в  майбутньому.


  • Анкетування батьків по темі зборів. Анкети заповнюються вдома, до зборів, іх результати використовуються під час проведення зборів.

  • Виготовлення запрошень кожній родині (у вигляді аплікації). Важливо, щоб у виготовленні запрошень приймали участь всі діти. Батьки отримують запрошення  за тиждень до зборів.

  • Виготовлення пам’яток з порадами або рекомендацій по темі зборів. Текст їх має бути стислим, надрукований крупним шрифтом.

  • Підготовка конкурсів, виставок. У конкурсах приймають участь діти і батьки. Всі роботи на виставку виставляються до початку батьківських зборів.

  • Підготовка плакатів за темою зборів.

  • Запис на магнітофон відповідей дітей по темі зборів.

  • Запрошення спеціалістів (за потребою).

  • Проведення засідання батьківського комітету.

  • Розподіл обов’язків по підготовці до зборів:

-          оформлення приміщення;

-          оформлення виставки;

-          музичне оформлення;

-          виготовлення пам’яток, плакатів;

-          інсценування проблемних ситуацій.

 


  • Вихователі заздалегідь повідомляють батьків про батьківські збори через об’яву, в якій зазначається тема, порядокк денний, дата і час проведення зборів.

  • Складається план проведення зборів, виходячи з теми та мети зборів.

  • Тривалість проведення зборів – одна година (20 хв. з участю дітей, 30 – 40 хв. тільки з батьками).

  • На зборах в першу чергу обговорюються питання педагогічного напряму, які стосуються розвитку і виховання вихованців.

  • Педагог задає тон спілкування – він має бути доброзичливий, коректний. Розповідаючи про невдачі, прикрощі, негаразди, що мали місце в групі, не варто називати конкретні прізвища, доцільніше обговорити питання в проблемному плані. Не варто нав’язувати батькам своєї думки. Має бути спільне обговорення проблеми. Забороняється обговорювати результати педагогічної чи психологічної діагностики. Дані про дітей даються батькам в індивідуальному порядку.

  • Неприпустимо також привселюдно повчати й звинувачувати батьків, звертатися до членів родини слід на ім’я та по батькові, не допускаючи звернень на «мати Іванова Роми».



Для групи раннього віку

  • Завдання і зміст виховної роботи з дітьми раннього віку.

  • Особливості поведінки в перші дні перебування дитини в дошкільному закладі.

  • Значення режиму для здоров’я дитини і правильного розвитку.

  • Роль ігор у пізнанні навколишнього світу.

  • Орієнтировка дитини в навколишньому і розвиток мови.

  • Розвиток дій з предметами.

  • Формування культурно-гігієнічних навичків.

  • Ігри з сюжетними іграшками.

  • Музичне виховання.

  • Раціональне харчування – запорука здоров’я.

  • Створення емоційного благополуччя в дошкільному закладі і вдома.

  • Організація і зміст прогулянок в холодний і теплий періоди року.

  • Сенсорне виховання як основа розумового розвитку.

  • Виховання добрих почуттів в процесі ознайомлення з природою.

 

Для другої молодшої групи

  • Особливості психофізичного розвитку дітей четвертого року життя і основні завдання виховання.

  • Формування культурно –гігієнічних навичків.

  • Спільна робота дитячого садка і родини по формуванню трудових умінь і навичків.

  • Роль гри у розвитку і вихованні дитини.

  • Мовленнєвий розвиток – головна умова розумового розвитку.

  • Авторитет батьків – необхідна умова правильного виховання.

  • Дитина та образотворча діяльність.

  • Індивідуальна неповторність дитини.



Для середньої групи

  • Особливості розвитку дітей п’ятого року життя.

  • Організація самообслуговування в дитячому садку і вдома.

  • Естафета здоров’я.

  • Трудове виховання в садку і вдома.

  • Граючись навчаємось.

  • Духовно-моральний розвиток особистості.

  • Емоційне спілкування дитини з природою як умова творчого осягнення світу.

  • Виховання доброзичливості, чуйності, поваги до дорослих, однолітків.


Для старшої групи


  • Психофізичні особливості розвитку дитини шостого року життя.

  • Єдність вимог дорослих до дитини – необхідна умова всебічного розвитку і виховання.

  • Культурне мовлення – духовне обличчя людини.

  • Розвиток пізнавальних здібностей в дитячому садку і вдома.

  • Виховуємо високоморальну духовну особистість.

  • Родинні традиції: дерево життя.

  • Формування свідомого ставлення до здоров’я.

  • Про готовність дітей до навчальної діяльності.

  • Статева соціалізація дошкільнят. 

                                                           
 

  • Мудрі думки про виховання і розвиток дитини.

  • Виховання правильної постави.

  • Виховання у дітей гігієнічних навиків і звичок.

  • Щоби діти не хворіли.

  • Як одягати дитину (у відповідності з сезоном).

  • Заняття фізичними вправами вдома.

  • Гра як засіб виховання.

  • День народження дитини.

  • Виховання сором’язливих дітей.

  • Про ставлення дорослих до дитячих запитань.

  • Ростіть дітей уважними і бережливими.

  • Спільний труд дітей і дорослих.

  • Обережно! - Вулиця.

  • Організація раціонального харчування.

  • Виховання культури поведінки.

  • Розвиток творчих здібностей.

  • Про підготовку дитини до школи.

  • Дитина дома одна.

  • Про статеве виховання дошкільнят. 

  • Розкажіть дитині (про родину, сімейні традиції, свою роботу, …).

  • Природа теж виховує.

  • Пограйте з дитиною.



Шановні батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчить мене, будь ласка, як стати і бути людиною.

У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

Мої почуття ще не дозрілі – прошу будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

Щоб розвиватись, мені потрібне Ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб на помилках можна було вчитися. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.

Я вчуся у Вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до Вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Навчить мене, будь ласка, кращого.

Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомогати один одному в цьому безмежному світі.

Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше  брали мене  на  руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб Ваша любов не

перетворилася на милиці, які заважають мені робити самостійні кроки.
Любі мої, я вас дуже, дуже люблю!!!

Покажіть мені, що ви любите мене теж.

 

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал