Методична вказівка (для студентів)



Сторінка1/27
Дата конвертації27.01.2017
Розмір4.82 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27
МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА (для студентів)

до практичного заняття з травматології та ортопедії до теми № 1:

ВВЕДЕННЯ В СПЕЦІАЛЬНІСТЬ. ОСОБЛИВОСТІ ОБСТЕЖЕННЯ ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ТА ОРТОПЕДИЧНИХ ХВОРИХ. УШКОДЖЕННЯ ЗВ’ЯЗОК, СУХОЖИЛКІВ ТА М’ЯЗІВ. ТРАВМАТИЧНІ ВИВИХИ.
І. Актуальність теми. Оволодіння сучасними методами обстеження хворих із захворюваннями і травмами опорно-рухового апарату має важливе значення в підготовці практичного лікаря. Від правильного всебічного обстеження хворого залежить правильність встановлення діагнозу, своєчасність лікування. Слід відмітити, що методика обстеження травматологічних і ортопедичних хворих має цілий ряд особливостей нерідко принципових, тому вивчення даної теми є необхідним. Знання симптоматики травматичних вивихів, кількість яких сягає 1,5-3% від загальної кількості всіх травм, має важливе значення в підготовці практичного лікаря. Вивихи є важким видом травми, що часто потребує стаціонарного лікування. Вивихи суглобів верхніх кінцівок трапляються в 7-8 разів частіше, ніж нижніх, а ускладнені вивихи супроводжуються внутрішньосуглобовими чи позасуглобовими переломами, пошкодженням магістральних судин, а тому потребують прискіпливого і дбайливого відношення медперсоналу з перших годин після травми.

ІІ. Навчальні цілі. Навчити студентів особливостям обстеження хворих при пошкодженнях і захворюваннях опорно-рухової системи. Відпрацювати практичні навички діагностики пошкоджень і захворювань опорно-рухової системи. Навчити студентів основних методів клінічної діагностики, надання першої лікарської та кваліфікованої допомоги при ушкодженнях зв’язок, сухожилків, м’язів та травматичних вивихах, методів вправлення вивихів різної локалізації. Відпрацювати навички діагностики вивихів та їх вправлення.



Знати відповіді на основні питання теми:

  1. Особливості скарг і збору анамнезу у хворих з патологією системи опори та руху.

  2. Загальні принципи обстеження хворих з пошкодженнями і захворюваннями опорно-рухової системи. Ознаки порушення анатомії і функції кінцівок, хребта, тазу.

  3. Особливості клінічного обстеження травматологічних та ортопедичних хворих (огляд, пальпація, перкусія, аускультація, способи визначення вісі кінцівок, хребта, основні види деформацій кінцівок та хребта, вимірювання довжини та обводу кінцівок, види скорочення кінцівок та методи їх визначення, методи визначення об’єму руху в суглобах, види контрактур, вимірювання сили м’язів).

  4. Значення кожного із перерахованих методів в обстеженні травматологічних і ортопедичних хворих.

  5. Абсолютні та відносні клінічні ознаки переломів, вивихів.

  6. Вірогідні та відносні ознаки захворювань суглобів та хребта.

  7. Особливості рентгенологічного обстеження, Рентгенологічні ознаки переломів, вивихів та ортопедичних захворювань. Можливості комп’ютерної томографії. Використання ЯМР-томографії, УЗД та денситометрії в діагностиці уражень системи опори та руху.

  8. Лабораторні методи обстеження травматологічних і ортопедичних хворих.

  9. Інші методи обстеження (біопсія, артроскопія).

  10. Механогенез та клінічні прояви ушкоджень зв’язок, сухожилків, м’язів.

  11. Механогенез та клінічні прояви вивихів різної локалізації.

  12. Патоморфологія вивиху

  13. Що собою представляє травматичний вивих, свіжий, несвіжий, застарілий, невправимий, звичний, закритий і відкритий, ускладнений і неускладнений вивих.

  14. Клініко-рентгенологічну симптоматику вивиху.

  15. Основні методи транспортної іммобілізації при травматичних вивихах різної локалізації.

  16. Клінічні особливості, способи вправлення, показання і види оперативного лікування, післяопераційна реабілітація хворих з вивихом плечової кістки.

  17. Клінічні особливості, способи вправлення, показання і види оперативного лікування, післяопераційна реабілітація хворих з вивихом кісток передпліччя.

  18. Клінічні особливості, способи вправлення, показання і види оперативного лікування, післяопераційна реабілітація хворих з вивихом стегнової кістки.

  19. Ускладнення вивихів, їх профілактика та лікування.

  20. Терміни відновлення працездатності після вправлення вивихів різної локалізації та при лікуванні хворих з ушкодженнями зв’язок, сухожилків, м’язів.

Вміти:

  1. Оцінити важкість хворого з травмою опорно-рухової системи.

  2. Оволодіти навичками спеціальних методів обстеження (огляд, пальпація, перкусія, аускультація, способи визначення вісі кінцівок, хребта, основні види деформацій кінцівок та хребта, вимірювання довжини та обводу кінцівок, види скорочення кінцівок та методи їх визначення, методи визначення об’єму руху в суглобах, види контрактур, вимірювання сили м’язів).

  3. Визначити необхідність додаткових методів обстеження при травмах і захворюваннях опорно-рухової системи.

  4. Виявити абсолютні та відносні клінічні ознаки переломів.

  5. На основі клінічних симптомів встановити діагноз типових ортопедичних захворювань.

  6. На основі клінічних симптомів встановити діагноз ушкоджень зв’язок, сухожилків, м’язів.

  7. Діагностувати вивихи різної локалізації.

  8. Виконати транспортну іммобілізацію кінцівок хворого, хребта, тазу на догоспітальному етапі.

  9. Вправити вивихи кінцівок різної локалізації за існуючими методиками.

  10. Виконати лікувальну іммобілізацію після вправлення вивихів різної локалізації.

  11. Призначити курс відновного лікування хворому з вправленим вивихом.

  12. Вміти виявити клінічні ознаки ускладнень вивихів та призначити їм курс відновного лікування.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи: опрацювати рекомендовану (основну і додаткову) літературу.

Контрольні питання теми:



  1. Визначення травматології та ортопедії як дисципліни.

  2. Історія розвитку та сучасні досягнення вітчизняної травматології і ортопедії.

  3. Головні анатомічні ознаки ушкоджень системи опору і руху. Особливості скарг і збору анамнезу у хворих з патологією системи опори та руху.

  4. Особливості клінічного обстеження травматологічних та ортопедичних хворих (огляд, пальпація, перкусія, аускультація, способи визначення вісі кінцівок, хребта, основні види деформацій кінцівок та хребта, вимірювання довжини та обводу кінцівок, види скорочення кінцівок та методи їх визначення, методи визначення об’єму, амплітуди активних і пасивних рухів у суглобах кінцівки, види обмеження рухів суглобів, вимірювання сили м’язів).

  5. Абсолютні та відносні клінічні ознаки переломів, вивихів.

  6. Вірогідні та відносні ознаки захворювань суглобів та хребта.

  7. Особливості рентгенологічного обстеження, Рентгенологічні ознаки переломів, вивихів та ортопедичних захворювань. Можливості комп’ютерної томографії. Використання ЯМР-томографії, УЗД та денситометрії в діагностиці уражень системи опори та руху.

  8. Лабораторні методи обстеження травматологічних і ортопедичних хворих.

  9. Інші додаткові методи обстеження (біопсія, артроскопія).

  10. Особливості обстеження травматологічних і ортопедичних хворих в амбулаторних умовах.

  11. Механізм виникнення, класифікація та види зміщення відламків при переломі довгих кісток.

  12. Перебіг процесів репаративної регенерації кісткової тканини при переломі.

  13. Головні принципи лікування перелому кісток. Показання та принцип застосування методів лікування переломів кісток: фіксаційного, екстензійного, оперативного, зокрема компресійно-дистракційного.

  14. Механогенез та клінічні прояви ушкоджень зв’язок.

  15. Види ушкоджень зв’язок. Вибір методу лікування в залежності від ступеня ураження. Показання до оперативного лікування.

  16. Механогенез та клінічні прояви ушкоджень сухожилків.

  17. Особливості відновлення сухожилків в межах пальців китиці.

  18. Види сухожильних швів. Вимоги до сухожильного шва при його накладанні

  19. Механогенез та клінічні прояви ушкоджень м’язів.

  20. Види швів, які накладають при ушкодженні м’язів. Вимоги до м’язового шва при його накладанні.

  21. Клінічна діагностика та методи лікування м’язової кили.

  22. Профілактика ускладнень ушкоджень зв’язок, сухожилків та м’язів, принципи їх лікування.

  23. Механізм травми, що спричиняє вивих суглоба, механогенез вивиху.

  24. Дати визначення понять: травматичний вивих, свіжий, застарілий, невправимий, звичний, закритий і відкритий вивих, ускладнений і неускладнений, травматичний підвивих.

  25. Патоморфологічні зміни в суглобі і навколишніх тканинах при вивиху.

  26. Загальна класифікація вивихів.

  27. Основні клінічні симптоми вивихів.

  28. Надання медичної допомоги на догоспітальному етапі.

  29. Механогенез вивихів (плеча, передпліччя, стегна), їх класифікація та клініка.

  30. Особливості клінічних проявів різних видів вивихів плечової кістки.

  31. Способи лікування вивихів плечової кістки: свіжих, застарілих і звичних.

  32. Показання до оперативного лікування вивихів плечової кістки.

  33. Клінічна діагностика заднього та переднього вивихів передпліччя.

  34. Методи вправлення вивихів кісток передпліччя.

  35. Показання до оперативного методу лікування вивихів кісток передпліччя.

  36. Клінічні прояви різних вивихів стегнової кістки.

  37. Особливості вправлення вивихів стегнової кістки за різними методиками.

  38. Показання до оперативного методу лікування вивихів стегнової кістки.

  39. Вивих гомілки. Механізм виникнення, діагностика та лікування.

  40. Ускладнення вивихів, їх профілактика та лікування.

  41. Терміни тимчасової непрацездатності при лікуванні хворих з ушкодженнями зв’язок, сухожилків, м’язів та вивихами кінцівок.

Самостійна аудиторна робота

  1. Збирання скарг, анамнезу захворювання або травми у травматологічного або ортопедичного хворого.

  2. Клінічне обстеження хворих (огляд, пальпація, перкусія, аускультація, вимірювання довжини, вісі та обводу кінцівки, об’єму рухів в суглобах, вимірювання сили м’язів і т.п.)

  3. Інтерпретація рентгенологічних, лабораторних і інших методів обстеження.

  4. Транспортна іммобілізація при вивихах верхньої кінцівки.

  5. Гіпсова іммобілізація типу пов’язки Дезо.

  6. Вправлення вивиху плечової кістки за методом Кохера.

Зміст виконання

  1. 1. 2. 3. Студенти малими групами (2-3) самостійно і під керівництвом викладача проводять опитування, збір анамнезу захворювання або травми у травматологічних і ортопедичних хворих. Проводять об’єктивне обстеження: огляд, пальпацію, аускультацію, перкусію, вимірювання довжини, вісі та обводу кінцівки, об’єму рухів в суглобах, вимірювання сили м’язів тощо). Дають інтерпретацію отриманих результатів, включаючи рентгенологічні, лабораторні і інші методи обстеження. Обстеження травматологічних хворих проводять згідно з основною рекомендованою літературою №5, стор.14-35.

  2. Виконують два чи три студенти згідно з основною рекомендованою літературою № 9 (С.52-55).

  3. Виконують два чи три студенти згідно з основною рекомендованою літературою №9 (С.52, 58-62).

  4. Виконують два чи три студенти згідно з основною рекомендованою літературою №9 (С.138-139).

Література

Основна:


  1. Курація хворих з патологією опорно-рухової системи/ М.С. Клепач, В.С. Сулима, Т.М. Андрейчин та ін. – Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: ВидавництвоІФДМУ, 2007. – 72 с.

  2. Клепач М.С., Андрейчин В.А. Невідкладна лікарська допомога при травмах. – Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: ВидавництвоІФДМУ, 2007. – 156 с.

  3. Методичні вказівки з написання навчальної історії хвороби при курації пацієнтів з пошкодженнями і захворюваннями опорно-рухового апарату/ М.С. Клепач, М.І. Пустовойт, В.П. Омельчук та ін. – Методичні вказівки. – Івано-Франківськ. – 2002. – 40 с.

  4. Бітчук Д.Д., Істомін А.Г., Хіменко М.Ф., Марюхніч А.О. Травматологія та ортопедія: Збірник тестових завдань для поза аудиторної підготовки студентів до ліцензійних іспитів: Крок – 2. – Харків: ХДМУ, НТУ “ХПІ”, 2004. – 224 с.

  5. Олекса А.П. Травматологія і ортопедія. – К.: “Вища школа ”, 1993. – 511 с.

  6. Олекса А.П. Травматологія. – Львів: Видавництво науково-технічної літератури; Видавнича фірма “Афіша”, 1996. – 408 с.

  7. Скляренко Є.Т. Травматологія і ортопедія. – К.: Здоров’я, 2005. – 384 с.

  8. Анкин Л.Н., Анкин Н.Л. Практическая травматология. Европейские стандарты диагностики и лечения. – М.: “Книга-плюс”, 2002. – 480 с.

  9. Юмашев Г.С. Травматология и ортопедия. – М.: Медицина, 1984. – 576 с.

  10. Трубников В.Ф. Заболевания и повреждения опорно-двигательного аппарата. – К.: “Здоров’я”, 1984. – 304 с.

  11. Трубников В.Ф. Травматология и ортопедия. – К.:Вища школа, 1986. – 591 с.

  12. Смирнова Л.А., Шумада И.В. Практические занятия по травматологии и ортопедии. – К.: 1976. – 284 с.

  13. Маркс В.О. Ортопедическая диагностика. – Таганрог: Издательство “Прогресс”, 2001. –511с.

  14. Venger V.F., Serdyuk V.V., Rashed Mochammad. Traumatology and orthopedics. – Odessa: Druk, 2006. – 248 p.

Додаткова:

  1. Климовицкий В.Г. Манипуляции в ургентной травматологии: Практическое руководство / Климовицкий В.Г., Пастернак В.Н. – М.: ООО «Издательство АСТ»; Донецк: «Сталкер», 2003. – 371 с.

  2. Каплан А.В. Повреждения костей и суставов. – М.: Медицина, 1979. – 568 с.

  3. Лобенко А.А., Васильев Н.А. Рентгенодиагностика механических повреждений костей и суставов. – К.: Здоров’я, 1994. – 224 с.

  4. Неотложная хирургическая помощь при травмах /под ред. Б.Д.Комарова/. – М.: Медицина, 1984. – 130 с.

  5. Уотсон-Джонс Р. Переломы костей и повреждения суставов. Пер. с англ. – М.: Медицина, 1972. – 672 с.

  6. Рейнберг С.А. Рентгендиагностика заболеваний костей и суставов. – М.: Медицина, 1964. – Т. І – 530 с., – Т. ІІ – 572 с.

  7. Анкин Л.Н., Анкин Н.Л. Практика остеосинтеза и эндопротезирования. – К.,1994. – 304 с.

  8. Бабоша В.А., Климовицкий В.Г., Пастернак В.Н. и др. Травма таза (Клиника, диагностика и лечение). – Донецк: Донеччина, 2000. – 176 с.

  9. Диагностика и лечение дегенеративно-дистрофических поражений суставов/ И.В. Шумада, О.Я. Суслова, В.И. Стецула, Н.Ф. Мороз, А.П. Крисюк и др. – К.: Здоров’я, 1990. – 200 с.

  10. Ипатов А.В., Сергиени Е.В., Маруни В.В. Методика составления индивидуальной программы медицинской реабилитации инвалидов, управление процессом её реализации и контроля: Учебно-методическое пособие. – Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – 105 с.

  11. Кныш И.Т., Королев В.И., Толстопятов Б.А. Опухоли из хрящевой ткани. – К.: Здоров’я, 1986. – 200с.

  12. Корж А.А., Коваленко В.Н., Корж Н.А. и др. Диагностика и консервативное лечение заболеваний и повреждений опорно-двигательной системы: Справочник: кн. 3. Артриты. – Х.: Основа, 1998. – 149.

  13. Корж М.О., Дедух Н.В., Зупанець І.А. (Ред.). Остеоартроз. Консервативна терапія. – Харків: Прапор, 1999. – 336 с.

  14. Левит К. Мануальная терапия в рамках врачебной реабилитации: Пер. с чешск. – Винница: Винницкий государственный медицинский университет, 1997. – 440 с.

  15. Остеопороз: эпидемиология, клиника, диагностика, профилактика и лечение/ Под ред. Н.А. Коржа, В.В. Поворознюка, Н.В. Дедух, И.А. Зупанца. – Х.: Золотые страницы, 2002. – 648 с.

  16. Стан та перспективи розвитку ортопедо-травматологічної допомоги в Україні/ під ред. Гайко Г.В. – К., 2001. – 184 с.

  17. Типова програма реабілітації інвалідів з наслідками травм верхніх кінцівок: Методичні рекомендації/ Корж М.О., Яременко Д.О., Шевченко О.Г. та ін. – Харків, 2001. –23 с.

  18. Трубников В.Ф., Истомин Г.П. Первая врачебная помощь пострадавшим при дорожно-транспортных происшествиях. Харьков: Основа, 1991. – 128 с.

  19. Фищенко В.Я. Сколиоз. – Макіївка: Полі прес, 2005. – 568 с.

  20. Muller M., Allgover M., Schneider R., Willenegger H. Manual Of Internal Fixation. – Springer – Verlag, 1992. – 750 p.

Додаток № 1

Тестові завдання базового рівня знань студентів 5 курсу до теми № 1:

ВВЕДЕННЯ В СПЕЦІАЛЬНІСТЬ.

ОСОБЛИВОСТІ ОБСТЕЖЕННЯ ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ТА ОРТОПЕДИЧНИХ ХВОРИХ. УШКОДЖЕННЯ ЗВ’ЯЗОК, СУХОЖИЛКІВ ТА М’ЯЗІВ. ТРАВМАТИЧНІ ВИВИХИ

ВАРІАНТ 1

1. Все нижческазане правильне по відношенню до визначення об’єму рухів у плечовому суглобі, за виключення:

а) в фронтальній площині можливі рухи відведення;

б) в фронтальній площині можливі рухи приведення;

в) в сагітальній площині є можливим згинання;

г) в сагітальній площині є можливим розгинання;

д) в сагітальній площині є можливим відведення.

2. Все нижческазане правильне по відношенню до контрактур суглобів за виключенням:

а) контрактури за рахунок рубців шкіри – дермогенні;

б) контрактури за рахунок порушень зв’язкового апарату – десмогенні;

в) контрактури за рахунок порушень сухожилків – тендогенні;

г) обмеження згинання – згинальна контрактура;

д) обмеження розгинання – згинальна контрактура.

3.Які з перекислених ознак характерні для вивиху передпліччя?

а) трикутник Гюнтера порушений, лінія Маркса нормальна;

б) трикутник Гюнтера нормальний, лінія Маркса порушена;

в) лінія Шентона деформована;

г) крепітація в суглобі при рухах;

д) збільшення обсягу пасивних рухів у суглобі.

4. Який найчастіший механізм травми, що спричиняє вивихи суглобів?

а) непрямий;

б) ротація кінцівки;

в) осьове навантаження;

г) розминання;

д) осьове розтяжіння.

5. Яким вимогам повинен відповідати сухожильний шов?

а) технічно простий і легковиконуємий;

б) міцно утримує кінці сухожилків в положенні адаптації і не допускає розволокнення;

в) не створює перепон для ковзання в сухожильній піхві шляхом розміщення всередині сухожилка або вилучення після його зрощення;

г) мінімально порушує кровопостачання сухожилка;

д) все вищеперераховане.

ВАРІАНТ 2

1. Все нижческазане правильне по відношенню до вкорочень кінцівок, за виключенням:

а) анатомічне – спостерігається при затримці росту кінцівок;

б) уявне – зумовлене неправильним положенням кінцівки внаслідок вивиху;

в) відносне вкорочення зумовлене неправильним положенням кінцівки внаслідок контрактур або анкілозів в суглобі;

г) відносне вкорочення при наявності вивиху;

д) сумарне (функціональне) вкорочення виникає внаслідок вивиху.

2. Все нижческазане є правильним по відношенню до зміщень відламків, за виключенням:

а) зміщення по ширині;

б) косе зміщення;

в) зміщення по довжині;

г) зміщення під кутом;

д) ротаційне зміщення.

3. Який вивих слід вважати свіжим?

а) до доби;

б) протягом перших 2-х днів;

в) до 4-х днів;

г) до кінця першого тижня;

д) до 8-го дня з моменту травми.

4. Який вивих слід вважати несвіжим?

а) до 5 днів;

б) до кінця 1-го тижня;

в) до кінця 2-го тижня;

г) до 3-4 тижнів;

д) після 1-го місяця з дня травми.

5. Які рухи відсутні при порушенні цілісності сухожилка довгого згинача ІІ пальця лівої китиці в результаті різаної рани ІІ пальця лівої китиці на рівні проксимального міжфалангового суглоба по долонній поверхні?

а) відсутнє активне згинання всього ІІ пальця лівої китиці;

б) відсутнє активне розгинання всього ІІ пальця лівої китиці;

в) відсутнє активне розгинання нігтевої фаланги;

г) відсутнє активне згинання нігтевої фаланги;

д) всі рухи збережені.

ВАРІАНТ 3

1. Все нижческазане є правильним по відношенню до проходження лінії при переломах довгих трубчатих кісток, за виключенням:

а) поперечні переломи;

б) косі переломи;

в) повздовжні переломи;

г) гвинтоподібні переломи;

д) переломи під кутом.

2. По скількох бальній системі вимірюється сила м’язів?

а) сила м’язів вимірюється по 2-х бальній системі;

б) сила м’язів вимірюється по 3-х бальній системі;

в) сила м’язів вимірюється по 4-х бальній системі;

г) сила м’язів вимірюється по 5-ти бальній системі;

д) сила м’язів вимірюється по 6-ти бальній системі.

3. Який вивих слід вважати застарілим?

а) після 1-го тижня з дня травми;

б) після 2-го тижня з дня травми;

в) після 3-го тижня з дня травми;

г) після 4-го тижня з дня травми;

д) після 6-го тижня з дня травми.

4. Яка причина виникнення невправимих вивихів?

а) інтерпозиція м’яких тканин між голівкою та суглобовою западиною;

б) набряк м’яких тканин, оточуючих суглоб;

в) гемартроз великих розмірів;

г) інтерпозиція суглобових поверхонь кістковим уламком;

д) все вище перераховане.

5. Які з перелічених сухожильних швів відносимо до зйомних?

а) восьми подібний шов, шов Беннеля, шов Коша;

б) шов Кюнео, шов Розова, шов Казакова;

в) Шов Беннеля, шов Пугачова, шов Вердена;

г) Шов Вердена, шов Розова, восьми подібний шов;

д) шов Коша, шов Казакова, восьми подібний шов.

ВАРІАНТ 4

1. Анатомічне або істинне вкорочення спостерігається:

а) при затримці росту кінцівки;

б) при наявності вивиху;

в) при неправильному положенні кінцівки;

г) при наявності і контрактури і вивиху кінцівки;

д) при наявності контрактури кінцівки

2. Уявне вкорочення зумовлене:

а) затримкою росту кінцівки;

б) вадою положення кінцівки внаслідок анкілозу, контрактури;

в) наявністю вивиху;

г) зміщенням кісткових уламків;

д) закриттям зони росту.

3. Якими супутніми пошкодженнями супроводжуються ускладнені вивихи?

а) внутрішньосуглобовими переломами;

б) позасуглобовими переломами;

в) пошкодженням магістральних судин;

г) пошкодженням нервових стовбурів;

д) можливі всі вище перераховані варіанти.

4. Яку кількість складають травматичні вивихи від загальної кількості всіх травм?

а) 1%;

б) 1,5-3%;



в) 3-5%;

г) 6-8%;


д) 7-10%.

5. Який термін іммобілізації гіпсовою лонгетою після тенорафії сухожилків розгиначів китиці?

а) 10 днів;

б) 2 тижні;

в) 3 тижні;

г) місяць;

д) 1,5 місяці.

ВАРІАНТ 5

1. Все нижческазане є правильним по відношенню до викривлення вісі кінцівок, за виключенням:

а) відхилення вісі гомілки дозовні – вальгусне викривлення;

б) відхилення вісі гомілки досередини – варусне відхилення;

в) викривлення вісі кінцівок під кутом, відкритим дозаду – антекурвація;

г) деформація під кутом, відкритим допереду – рекурвація;

д) відхилення вісі гомілки досередини – вальгусне викривлення.

2. Все нижческазане є правильним по відношенню до визначення рухів в суглобах, за виключенням:

а) згинання – флексія;

б) розгинання – екстензія;

в) відхилення – девіація;

г) приведення – аддукція;

д) відведення – аддукція.

3. Серед яких вікових груп населення вивихи зустрічають рідко?

а) у дітей;

б) у людей працездатного віку;

в) у людей похилого віку;

г) у людей старечого віку;

д) частота вивихів серед людей різних вікових груп однакова.

4. Які суглоби вивихуються найчастіше?

а) кульшові;

б) колінні;

в) верхніх кінцівок;

г) гомілково-ступневі;

д) кистьові.

5. Які рухи відсутні при порушенні цілісності сухожилка поверхневого згинача ІІІ пальця правої китиці в результаті різаної рани ІІІ пальця правої китиці на рівні п’ястково-фалангового суглоба по долонній поверхні?

а) відсутнє активне згинання всього ІІІ пальця правої китиці;

б) відсутнє активне розгинання всього ІІІ пальця правої китиці;

в) відсутнє активне розгинання нігтевої фаланги;

г) відсутнє активне згинання нігтевої фаланги;

д) всі рухи збережені.

ВАРІАНТ 6

1. Все нижческазане по відношенню до рентгенографії кісток є правильним, за виключенням:

а) пошкоджена ділянка повинна знаходитись в центрі рентгенівської плівки;

б) якщо пошкоджено двох кістковий сегмент (гомілка, передпліччя), рентгенограму необхідно виконувати з захопленням ближче лежачого суглоба;

в) при деяких захворюваннях і пошкодженнях повинні бути зроблені рентгенологічні дослідження хворої і здорової сторін;

г) якщо пошкоджено одно кістковий сегмент (стегно, плече), рентгенологічне дослідження необхідно виконувати без захвату ближче лежачого суглоба;

д) рентгенологічне дослідження повинно проводитись обов’язково в 2-х проекціях.

2. Відносне вкорочення зумовлене:

а) затримкою росту кінцівки;

б) вадою положення кінцівки;

в) наявністю вивиху;

г) зміщенням кісткових уламків;

д) вадою положення кінцівки внаслідок контрактури.

3.Чи можна вважати невправимими застарілі вивихи?

а) так;

б) ні;


в) за умови невдалої спроби вправлення;

г) лише до 3-го тижня після невдалої спроби вправлення;

д) невправимі та застарілі – це вивихи різної етіології.

4. Чи слід перед вправленням виконувати рентгенологічне обстеження суглоба?

а) доцільно;

б) обов’язково;

в) лише за умови ускладнених вивихів;

г) дане питання вирішується консилярно;

д) необов’язково.

5. Який загальний термін іммобілізації при пластиці ахілового сухожилка по методу Чернавського?

а) 3 тижні;

б) місяць;

в) 1,5 місяці;

г) 2 місяці;

д) 3 місяці.

ВАРІАНТ 7

1. .Для вимірювання анатомічного вкорочення стегна використовують кісткові орієнтири:

а) верхівка великого вертлюга стегнової кістки – суглобова щілина колінного суглоба по зовнішній поверхні;

б) передньо-верхня ость здухвинної кістки – головка малогомілкової кістки;

в) передньо-верхня ость здухвинної кістки – великий вертлюг стегнової кістки;

г) передньо-верхня ость здухвинної кістки – внутрішня кісточка гомілки;

д) передньо-верхня ость здухвинної кістки – зовнішня кісточка гомілки.

2. Для вимірювання анатомічного вкорочення плеча найчастіше використовують наступні кісткові орієнтири:

а) акроміальний кінець лопатки – великий горбик плечової кістки;

б) великий горбик плечової кістки – зовнішній надвиросток плеча;

в) акроміальний кінець лопатки – вінцевий паросток ліктьової кістки при розігнутому ліктьовому суглобі;

г) суглобовий кінець головки плечової кістки – вінцевий паросток ліктьової кістки;

д) суглобовий кінець головки плечової кістки – вінцевий паросток ліктьової кістки при зігнутому ліктьовому суглобі.

3. Який вивих слід вважати несвіжим?

а) до 5-ти днів;

б) до кінця 1-го тижня;

в) до кінця 2-го тижня;

г) до 3-4 тижнів;

д) після місяця з дня травми.

4. Який найчастіший механізм травми, що спричиняє вивихи суглобів?

а) непрямий;

б) ротація кінцівки;

в) осьове навантаження;

г) розминання;

д) осьове розтяжіння.

5. Через який термін після вправлення відновиться працездатність у хворого з повним вивихом ключиці?

а) місяць;

б) 1,5 місяці;

в) 2 місяці;

г) 3 місяці;

д) 4 місяці.

ВАРІАНТ 8

1. Сумарне вкорочення зумовлене:

а) затримкою росту кінцівки;

б) вадою положення кінцівки;

в) наявністю вивиху;

г) зміщенням кісткових уламків;

д) сумою всіх наявних видів вкорочень.

2. Для вимірювання анатомічного вкорочення передпліччя використовують наступні кісткові орієнтири:

а) верхівка ліктьового відростка – шиловидний відросток ліктьової кістки;

б) ліктьовий відросток – головка V п’ястної кістки;

в) вінцевий відросток ліктьової кістки – шиловидний відросток променевої кістки;

г) вінцевий відросток ліктьової кістки – шиловидний відросток ліктьової кістки;

д) вінцевий відросток ліктьової кістки – головка ІІ п’ястної кістки.

3. Який вивих слід вважати застарілим?

а) після 1-го тижня з дня травми;

б) після 2-го тижня з дня травми;

в) після 3-го тижня з дня травми;

г) після 4-го тижня з дня травми;

д) після 6-го тижня з дня травми.

4. Якими супутніми пошкодженнями супроводжуються ускладнені вивихи?

а) внутрішньосуглобовими переломами;

б) позасуглобовими переломами;

в) пошкодженням магістральних судин;

г) пошкодженням нервових стовбурів;

д) можливі всі вище перераховані варіанти.

5. Які рухи відсутні при порушенні цілісності сухожилка довгого розгинача І пальця правої китиці в результаті різаної рани І пальця правої китиці на рівні дистального-міжфалангового суглоба по тильній поверхні?

а) відсутнє активне згинання всього І пальця правої китиці;

б) відсутнє активне розгинання всього І пальця правої китиці;

в) відсутнє активне розгинання нігтевої фаланги;

г) відсутнє активне згинання нігтевої фаланги;

д) всі рухи збережені.

ВАРІАНТ 9

1. Для вимірювання анатомічного вкорочення гомілки використовуються наступні кісткові орієнтири:

а) нижній полюс надколінка – внутрішня кісточка гомілки;

б) нижній полюс надколінка – зовнішня кісточка гомілки;

в) зовнішній надвиросток стегнової кістки – верхівка зовнішньої кісточки гомілки;

г) внутрішній надвиросток стегнової кістки – внутрішня кісточка гомілки;

д) суглобова щілина колінного суглоба по внутрішній поверхні – верхівка медіальної кісточки гомілки.

2. Анталгічна контрактура виникає:

а) після опіків у ділянках суглобів;

б) після дегенеративно-дистрофічних процесів у суглобах;

в) після запальних процесів у суглобі;

г) внаслідок больового фактору;

д) після вкорочення м’язів.

3. Що називають підвивихом суглоба?

а) неповне зміщення суглобових поверхонь;

б) зміщення суглобових поверхонь під кутом;

в) зміщення суглобових поверхонь по осі;

г) ротаційне зміщення суглобових поверхонь;

д) зменшення контактуючої площі суглобових поверхонь.

4. Який з перелічених термінів не відноситься до класифікації вивихів?

а) свіжі;

б) несвіжі;

в) застарілі;

г) запущені;

д) ускладнені.

5. Через який термін після вправлення відновиться працездатність у хворого з повним вивихом стегнової кістки?

а) місяць;

б) 2 місяці;

в) 3 місяці;

г) 4 місяці;

д) 6 місяців.

ВАРІАНТ 10

1. Качина хода виникає:

а) внаслідок болю;

б) внаслідок анкілозу суглоба в неправильному положенні;

в) внаслідок анкілозу колінного суглоба при повному розгинанні;

г) внаслідок спастичних паралічів;

д) внаслідок двобічного вивиху стегнових кісток.

2. Спастична хода виникає:

а) внаслідок болю;

б) внаслідок анкілозу суглоба в неправильному положенні;

в) внаслідок анкілозу колінного суглоба при повному розгинанні;

г) внаслідок дитячого церебрального паралічу. Хвороби Літтля;

д) внаслідок двобічного вивиху стегнових кісток.

3.Вивихи якої локалізації називають за проксимально розташованою частиною?

а) колінного суглоба;

б) першого пальця стопи;

в) хребців;

г) кисті;

д) п’ясткових кісток.

4. Серед яких вікових груп населення вивихи зустрічають рідко?

а) у дітей;

б) у людей працездатного віку;

в) у людей похилого віку;

г) у людей старечого віку;

д) частота вивихів серед людей різних вікових груп однакова.

5. Через який термін після вправлення відновиться працездатність у хворого з повним вивихом V пальця в п’ястково-фаланговому суглобі?

а) 4 тижні;

б) 4-6 тижнів;

в) 2 місяці;

г) 3 місяці;

д) 4 місяці.

Додаток № 2

Ситуаційні задачі кінцевого рівня знань студентів 5 курсу до теми №1:

ВВЕДЕННЯ В СПЕЦІАЛЬНІСТЬ.

ОСОБЛИВОСТІ ОБСТЕЖЕННЯ ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ТА ОРТОПЕДИЧНИХ ХВОРИХ. УШКОДЖЕННЯ ЗВ’ЯЗОК, СУХОЖИЛКІВ ТА М’ЯЗІВ. ТРАВМАТИЧНІ ВИВИХИ
1. У хворого А., віком 14 років, при об’єктивному обстеженні виявлено, що праве передпліччя в ліктьовому суглобі відхилене дозовні.

А. Чим може бути зумовлена дана вада?

Б. Яким інструментом слід вимірювати величину деформації?

В. Як називається дана деформація?

Г. Як в нормі проходить вісь верхньої кінцівки?

Д. Як називається вид вкорочення кінцівки при даній деформації?

2. У хворої Б., віком 13 років, при об’єктивному обстеженні виявлено, що права гомілка в колінному суглобі відхилена досередини.

А. Чим може бути зумовлена дана вада?

Б. Яким інструментом слід вимірювати величину деформації?

В. Як в нормі проходить вісь нижньої кінцівки?

Г. Як називається дана деформація?

Д. Як називається вид вкорочення кінцівки при даній деформації?

3. У хворої В., віком 15 років, при об’єктивному обстеженні виявлено, що ліве передпліччя відхилене досередини.

А. Чим може бути зумовлена дана вада?

Б. Яким інструментом слід вимірювати величину деформації?

В. Як називається дана деформація?

Г. Як в нормі проходить вісь верхньої кінцівки?

Д. Як називається вид вкорочення кінцівки при даній деформації?

4. У хворої Г., віком 12 років, при об’єктивному обстеженні виявлено, що ліва гомілка в колінному суглобі відхилена дозовні.

А. Чим може бути зумовлена дана вада?

Б. Яким інструментом слід вимірювати величину деформації?

В. Як в нормі проходить вісь нижньої кінцівки?

Г. Як називається дана деформація?

Д. Як називається вид вкорочення кінцівки при даній деформації?

5. У хворого Д., віком 13 років, при об’єктивному обстеженні виявлено, що праве передпліччя згинається в ліктьовому суглобі до 45º, розгинається до 0º нейтрального положення Маркса-Дебрунера.

А. Як називається дана вада?

Б. Чим може бути зумовлена дана вада?

В. Як правильно записати обсяг рухів у суглобі?

Г. В якій площині визначаємо обсяг рухів у суглобі?

Д. Яким інструментом слід вимірювати величину деформації?

6. У хворої А., віком 12 років, при об’єктивному обстеженні виявлено, що праве передпліччя згинається до кута 100º. Об’єм згинальних рухів в межах від 10º до 100º.

А. Як називається дана вада?

Б. Чим може бути зумовлена дана вада?

В. Як правильно записати об’єм рухів у суглобі?

Г. В якій площині визначаємо об’єм рухів у суглобі?

Д. Яким інструментом слід вимірювати величину деформації?

7. У хворого Б., віком 13 років, при об’єктивному обстеженні виявлено, що праве плече згинається до 90º, розгинається до 10º.

А. Як називається дана вада?

Б. Чим може бути зумовлена дана вада?

В. Яким інструментом слід вимірювати об’єм рухів у суглобі?

Г. Як правильно слід записати об’єм рухів у суглобі?

Д. В яких площинах визначаємо об’єм рухів у суглобі?

8. У хворого В., віком 15 років, при об’єктивному обстеженні виявлено, що стегно в кульшовому суглобі згинається до кута 100º, розгинається до 5º.

А. Чим може бути зумовлена дана вада?

Б. Як називається дана деформація?

В. Як правильно записати об’єм рухів у суглобі?

Г. В яких площинах визначаємо об’єм рухів у суглобі?

Д. Яким інструментом слід вимірювати об’єм рухів у суглобі?

9. У хворого Г., віком 12 років, при об’єктивному обстеженні виявлено вкорочення плеча на 5 см. В середній третині плечова кістка викривлена допереду до кута 30º.

А. Як називається даний вид вкорочення?

Б. Чим може бути зумовлена дана деформація?

В. Як називається деформація кістки під кутом відхилення допереду?

Г. Яким інструментом слід вимірювати кут даної деформації?

Д. В якій площині сформувалася дана деформація?

10. У хворого Д., віком 13 років, при об’єктивному обстеженні виявлено вкорочення правого стегна на 5 см. Праве стегно зігнуте під кутом 30º. Розгинання відсутнє.

А. Як називається даний вид вкорочення?

Б. Як називається дана вада кульшового суглоба?

В. Чим може бути зумовлена дана вада кульшового суглоба?

Г. Яким інструментом слід вимірювати кут даної деформації?

Д. В якій площині сформувалася дана вада?

11. Хворий А., 24 років, більше 1 місяця тому після падіння з коня відчув різкий біль в плечовому суглобі, неможливість рухати та втрату сили правої руки. У зв’язку з триваючим болем та неефективністю самолікування звернувся до лікаря. Після обстеження констатовано вивих правої плечової кістки.

А. Які вивихи називають свіжими, несвіжими, застарілими, невправимими, звичними?

Б. Яка залежність інтенсивності м’язового напруження від давності вивиху?

В. З якими патологічними станами слід проводити диференціальну діагностику?

Г. Який метод лікування слід запропонувати хворому?

Д. Чи можна у даного хворого вправити вивих плечової кістки за методом Чакліна ?

12. Хворий Б., 18 років, впав з перекладини на відведену руку. Відчув різкий біль в плечовому суглобі. При обстеженні: активні і пасивні рухи плеча неможливі із-за болю. Рука дещо відведена. Візуально і пальпаторно визначається западіння в ділянці плечового суглоба. Голівка плечової кістки пальпується в аксілярній западині.

А. Який діагноз у хворого?

Б. Яке обстеження необхідно виконати?

В. Яка тактика лікування?

Г. Яку іммобілізацію слід застосувати, на який термін?

Д. Які ускладнення можливі?

13. Хворий В, 70 років, поступив у клініку з приводу вивиху правої плечової кістки давністю два місяці. Загальний стан задовільний. Плече відведене, рухи обмежені, болючі. У хворого ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба ІІ ступеня.

А. Назвіть можливі варіанти лікування застарілого вивиху у пацієнтів похилого віку.

Б. Який найбільш оптимальний варіант лікування?

В. Яку іммобілізацію застосуєте після закритого вправлення?

Г. Які ускладнення можливі?

Д. Яке відновне лікування?

14. Хворий Г., 38 років. Три роки тому після вивиху плечової кістки виконано закрите вправлення вивиху без анестезії, фіксовано пов’язкою, яку хворий зняв на другий день. Через 2 місяці при різкому русі відбувся повторний вивих, який хворий вправив самостійно. Пізніше вивихи відбувалися часто, до 15 разів. При огляді: атрофія м’язів надпліччя, обмеження ротації плеча.

А. Поставте діагноз.

Б. Опишіть характерний симптом Ванштейна.

В. Опишіть симптом Бабича.

Г. Опишіть симптом Голяховського.

Д. Яка причина даної патології?

15. Хворий Д.,28 років, доставлений в районну лікарню після падіння з велосипеда на відведену руку. Об’єктивно: западіння у верхньозовнішній проекції плечового суглоба. Активні рухи в суглобі обмежені, болючі. Пасивні – у повному об’ємі. Позитивний симптом “клавіші”. Без рентгенологічного обстеження поставлено діагноз вивиху лівої плечової кістки. Багаторазові спроби вправлення за відомими методами результату не принесли.

А. Поставте діагноз.

Б. В чому помилка лікаря ЦРЛ?

В. Яке обстеження обов’язкове при даній патології?

Г. Яке лікування слід виконати?

Д. Яка іммобілізація, терміни?

16. В приймальний покій звернувся хворий А., віком 30 років, зі скаргами на біль, деформацію ліктьового суглоба. Після клінічного обстеження встановлено діагноз: задній вивих передпліччя.

А. Яка частота вивихів передпліччя у загальній кількості вивихів?

Б. Який переважно механізм цих вивихів?

В. Які вивихи в ліктьовому суглобі бувають взагалі?

Г. Чи будуть у хворого збережені рухи в суглобі?

Д. Чи можна спостерігати пружній опір при обстеженні?

17. Хворий Б., 27 років, звернувся на травмпункт зі скаргами на біль, деформацію ліктьового суглоба, неможливість активних рухів, пружній опір при спробі пасивних рухів. Встановлено діагноз: задній вивих передпліччя.

А. Чи буде кінцівка здовженою в порівнянні зі здоровою?

Б. Де при цьому пальпується епіфіз плечової кістки?

В. Чи достатньо клінічних симптомів для постановки діагнозу? Що необхідно виконати для дообстеження?

Г. Під яким знеболенням слід виконувати вправлення?

Д. Який термін відновлення працездатності хворого?

18. Хворий В., віком 35 років, після травми ліктьового суглоба доставлений в травматологічне відділення, де виконано клініко-рентгенологічне обстеження і встановлено діагноз: передній вивих передпліччя.

А. В яких суглобах слід зігнути (чи розігнути) верхню кінцівку?

Б. Чи слід виконувати рентгенологічний контроль після вправлення вивиху?

В. В якому положенні слід фіксувати передпліччя?

Г. Чи можна виконати відкрите вправлення при невдалій спробі закритого?

Д. Який термін фіксації ліктьового суглоба гіпсовою лонгетою?

19. Хворий Г., віком 40 років, під час стрибка з парашутом отримав травму кульшового суглоба. Травматологом у приймальному покої лікарні встановлено попередній діагноз: Вивих кульшового суглоба.

А. Який відсоток вивихів стегна по відношенню до всіх вивихів?

Б. Які вивихи кульшового суглоба розрізняють?

В. У людей якого віку дані вивихи бувають найчастіше?

Г. Який найчастіше механізм виникнення задніх вивихів стегна?

Д. Чи можна виконати закрите вправлення вивиху під місцевим знеболенням?

20. Хворого Д., віком 41 рік, після дорожньо-транспортної травми доставили в приймальне відділення, де черговим травматологом констатовано закритий вивих стегна, струс головного мозку.

А. Чи слід проводити закрите вправлення під наркозом?

Б. Які способи вправлення знаєте?

В. Чи слід фіксувати кістки тазу хворого при вправленні вивиху за методом Джанелідзе?

Г. В якому положенні повинен бути хворий при вправленні (на боці, на животі, на спині)?

Д. З якого часу після вправлення хворому дозволяють ходити на милицях?


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА (для студентів)

до практичного заняття з травматології та ортопедії до теми № 2:

ТРАВМАТИЧНА ХВОРОБА. ПОЛІТРАВМА. СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ.

І. Актуальність теми: Найбільш частою причиною політравми є шляхово-транспортні пригоди, катастрофи на залізниці (зіткнення, наїзд на пішохода та ін.), падіння з висоти. При цьому в більшості випадків страждають молоді люди у віці від 20 до 50 років. Дана категорія потерпілих складає 15-20% хворих травматологічного стаціонару. При поєднаних пошкодженнях опорно-рухового апарату з травмою грудної клітки показник летальності досягає 50%. Вміння надати невідкладну лікарську допомогу та призначити лікування супроводжується труднощами, пов’язаними з важкістю стану хворих та зі складністю діагностики ведучого пошкодження, а тому має велике значення в підготовці лікаря практика.

ІІ. Навчальні цілі: Навчити студентів особливостей протікання політравми, основним методам діагностики, надання невідкладної лікарської допомоги.

Знати відповіді на основні питання теми заняття:



  1. Класифікацію політравми. Характеристику множинної, поєднаної та комбінованої травми.

  2. Особливості політравми. Патогенез порушень фізіологічних процесів при політравмі.

  3. Загальні принципи обстеження хворих з політравмою. Можливі ускладнення, що спостерігаються при політравмі.

  4. Надання невідкладної лікарської допомоги при політравмі на догоспітальному етапі. Особливості транспортування хворих з політравмою.

  5. Тактика надання лікарської допомоги на догоспітальному етапі. Особливості виявлення домінуючої травми лікарем на місці події і в стаціонарі.

  6. Визначення поняття травматичний шок. Етiопатогенез травматичного шоку (ТШ). Класифiкацiя ТШ.

  7. Клiнiчнi прояви ТШ в рiзних фазах і ступенях.

  8. Особливості перебігу шоку на фоні черепно-мозкової травми, травми грудної клітки, живота, алкогольного сп’яніння.

  9. Профілактика ТШ, правила надання першої допомоги. Лікування травматичного шоку на різних стадіях.

  10. Ускладнення травматичного шоку. Лікувальна тактика при ТШ у хворих з поєднаною травмою.

  11. Визначення поняття «перелом». Класифікація переломів, клініка, діагностика, лікування.

  12. Ускладнення при лікуванні переломів: уповільнене зрощення, неправильне зрощення, хибні суглоби. Причини цих ускладнень, їх профілактика та лікування.

  13. Класифікація відкритих переломів та їх анатомо-морфологічні особливості.

  14. Зміст медичної допомоги потерпілим з відкритими переломами на до госпітальному етапі та головні принципи надання допомоги на госпітальному етапі.

  15. Травматичний остеомієліт. Класифікація, клінічна та рентгенологічна діагностика. Головні принципи загального та місцевого лікування.

Вміти:

1. Виконати тимчасову зупинку кровотечі.



  1. Виконати знеболення і транспортну іммобілізацію хворому з множинними травмами.

  2. Виконати знеболення і транспортну іммобілізацію хворому з поєднаними травмами.

4. Діагностувати домінуюче пошкодження.

5. Вибрати положення хворого для транспортування в залежності від домінуючого пошкодження.



Завдання для самостійної позааудиторної роботи:


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал