Методична служба управління освіти, молоді та спорту Березнівської райдержадміністрації Комунальна науково-методична установа



Скачати 446.66 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації12.04.2017
Розмір446.66 Kb.
ТипПрограма
  1   2

МЕТОДИЧНА СЛУЖБА
Управління освіти, молоді та спорту Березнівської райдержадміністрації

Комунальна науково-методична установа

«Березнівський районний методичний кабінет»

Березнівської районної ради

Полянська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.»

Організація самостійної роботи учнів на уроках української мови та літератури
( Засідання школи становлення конкурентоспроможного

вчителя української мови та літератури )

Поляни- 2015
Зміст


  1. Програма засідання школи становлення конкурентоспроможного вчителя української мови та літератури ………………………………3

  2. Наукові повідомлення …………………………….…………..…..….…5

2.1. Лапацька Г. Т. Самостійність та самостійна робота, їх суть та зміст.………………………………………………………………….…..5

2.2.Петрик М. В. Місце та ефективність використання самостійної роботи учнів і домашніх завдань під час вивчення навчального предмета……. …………...........…………………………….…...............5

2.3. Ясковець О. В. Інноваційні форми та методи самостійної роботи учнів………………………………………………….………………….14

2.4.Огородник М. І. Інструктаж з організації та здійснення тематичного й семестрового оцінювання………………………………………………………….......18

3. Практична частина засідання………………………………………..25

3.1. Старовойт В. Р. Позакласне читання. Б. Лепкий «Цвіт щастя». Прагнення кожної людини бути щасливою. Урок української літератури у 7 класі…………………………….………………..……..25

3.2. Обмін досвідом. Тестування як одна форма контролю та самостійної роботи учнів

3.3. Ознайомлення з картотекою ПД школи, району, області. Поради вчителям щодо створення картотеки відповідно до обраної методичної проблеми, над якою працює молодий педагог.

3.4. Огляд педагогічної літератури з теми: «Організація самостійної роботи учнів на уроках української мови та літератури»

4. Підсумок семінару……………………………………...……………….35

5.Рекомендації районного засідання школи становлення конкурентоспроможного вчителя української мови та літератури………………………………………………………...36


  1. Література…………………………………………………………...….37

Програма

засідання школи становлення

конкурентоспроможного вчителя української мови та літератури
Організація самостійної роботи учнів на уроках української мови та літератури
20 квітня 2015р.

10.00. – 11.00. Заїзд учасників семінару.


Теоретична частина.

  1. Самостійність та самостійна робота, їх суть та зміст.

Лапацька Г.Т., керівник школи становлення

конкурентоспроможного вчителя української мови та літератури

  1. Місце та ефективність використання самостійної роботи учнів і домашніх завдань під час вивчення навчального предмета.

Петрик М. В., вчитель української мови та літератури Полянської ЗОШ І-ІІІ ст.

  1. Інноваційні форми та методи самостійної роботи учнів.

Ясковець О. В., вчитель української мови та літератури Полянської ЗОШ І-ІІІ ст.

  1. Інструктаж з організації та здійснення тематичного й семестрового оцінювання.

Огородник М. І., вчитель української мови та літератури Полянської ЗОШ І-ІІІ ст.

  1. Консультація. Самоосвіта вчителя.


Практична частина.

  1. Відвідання уроку української літератури у 7 класі. Тема «Позакласне читання. Б. Лепкий «Цвіт щастя». Прагнення кожної людини бути щасливою». Самоаналіз та аналіз відвіданого уроку.

Старовойт В. Р., вчитель української мови та літератури Полянської ЗОШ І-ІІІ ст.


  1. Обмін досвідом. Тестування як форма контролю та самостійної роботи учнів.

  2. Ознайомлення з картотекою ПД школи, району, області. Поради вчителям щодо створення картотеки відповідно до обраної методичної проблеми, над якою працює молодий педагог.

  3. Огляд педагогічної літератури з теми: «Організація самостійної роботи учнів на уроках української мови та літератури»

  4. Відвідування шкільного кабінету української мови і літератури.

  5. Підведення підсумків засідання. Вироблення рекомендацій.

НАУКОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ



Петрик М. В., вчитель української мови та літератури Полянської ЗОШ І-ІІІ ст.

Місце та ефективність використання самостійної роботи учнів і домашніх завдань під час вивчення навчального предмета.

Одним з найдоступніших і перевірених практикою шляхів підвищення ефективності уроку, активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці є відповідна організація самостійної навчальної роботи. Вона займає особливе місце на сучасному уроці, тому що учень набуває знань тільки в процесі особистої самостійної навчальної діяльності.

Передові педагоги завжди вважали, що на уроці учні повинні працювати по можливості самостійно, а вчитель – керувати їхньою самостійною роботою. Між тим, у школі не часто можна бачити самостійні роботи, які б були спрямовані на формування прийомів пізнавальної діяльності, школярів мало навчають способам і прийомам самостійної роботи.

Під самостійною навчальною роботою розуміють будь-яку, організовану вчителем, активну діяльність учнів, спрямовану на виконання визначеної дидактичної мети в спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування та розвиток умінь і навичок, узагальнення та систематизацію знань. Як дидактичне явище, самостійна робота, з одного боку, є навчальне завдання, яке повинен виконати учень, з другого – форма вияву відповідної діяльності: пам'яті, мислення, творчого відображення, поглиблення та розширення сфери дії раніше отриманих знань.

Отже, самостійна робота – це такий засіб навчання, який:

¾ у кожній конкретній ситуації засвоєння відповідає конкретній дидактичній меті та завданням;

¾ формує в учнів на кожному етапі їх руху від незнання до знань необхідний обсяг та рівень знань, навичок і умінь для розв'язання відповідного класу пізнавальних завдань, поступового просування від нижчих до вищих рівнів розумової діяльності;

¾ сприяє виробленню в учнів психологічної готовності до самостійного систематичного поповнення своїх знань і вироблення умінь орієнтуватися в потоці наукової та суспільної інформації;

¾ є найважливішим знаряддям педагогічного керівництва та управління самостійною пізнавальною діяльністю учня в процесі навчання.

Розглянемо основні вимоги до організації самостійної діяльності учнів на уроці.

Будь-яка самостійна робота на будь-якому рівні має конкретну мету. Кожен учень знає порядок і прийоми виконання роботи. Самостійна робота відповідає навчальним можливостям учня, а ступінь складності задовольняє принцип поступового переходу від одного рівня самостійності до іншого, забезпечуючи поєднання різних видів самостійної роботи. Призначення самостійної роботи — розвиток пізнавальних здібностей, творчого мислення, ініціативи в прийнятті рішення.

Зміст роботи, форма її виконання повинні викликати інтерес в учнів, бажання виконати роботу до кінця. Самостійна робота організовується так, щоб вона сприяла виробленню в учнів навичок та звичок до праці. За формою організації самостійні роботи можна поділити на індивідуальні, фронтальні та групові.

У відповідності з рівнем самостійної продуктивної діяльності учнів виділяють чотири типи самостійних робіт: відтворюючі, реконструктивно-варіативні, евристичні та творчі роботи. Кожний з цих типів має свою дидактичну мету.

Відтворюючі самостійні роботи за зразком необхідні для запам'ятовування способів дій в конкретних ситуаціях, формування умінь і навичок та їх міцного засвоєння. При виконанні робіт цього типу діяльність учнів не зовсім самостійна, оскільки їхня самостійність обмежується простим відтворенням, повторенням дій за зразком. Однак, роль таких робіт досить значна. Вони формують ґрунт для дійсно самостійної діяльності учня. Роль учителя полягає в тому, щоб для кожного учня визначити оптимальний обсяг роботи. Передчасний перехід до самостійних робіт інших типів позбавляє учня необхідної системи знань, умінь і навичок. Затримка на роботах за зразками - зайва витрата часу, що сприяє породженню нудьги й неробства. У школярів зникає зацікавленість до навчання і предмета, наступає гальмування в їхньому розвитку.

Реконструктивно-варіативні самостійні роботи дозволяють на основі раніше отриманих знань та за даної вчителем ідеї самостійно знайти конкретні способи вирішення завдань. Самостійні роботи цього типу сприяють осмисленому перенесенню знань у типові ситуації, виробленню умінь аналізувати події, явища, факти, формуванню прийомів і методів пізнавальної діяльності, розвитку внутрішніх мотивів пізнання, створюють умови для розвитку розумової активності школярів.

Евристичні самостійні роботи формують уміння і навички пошуку відповіді за межами відомого зразка. Учень сам обирає шлях вирішення завдання на основі вже відомих йому знань. На даному рівні продуктивної діяльності формується творча особистість учня. Постійний пошук нових рішень, узагальнення й систематизація нових знань, перенесення їх в нові, нестандартні ситуації роблять знання учня більш гнучкими, мобільними, виробляють уміння, навички і потреби самоосвіти. Види евристичних самостійних робіт можуть бути найрізноманітнішими. Найпоширенішим видом евристичних самостійних робіт у практиці школи є самостійне пояснення, аналіз демонстрації, явища, реакції, обґрунтування висновків за допомогою аргументів, рівнянь, розрахунків.

Творчі самостійні роботи є вінцем системи самостійної діяльності школярів, яка дозволяє їм отримувати принципово нові знання, зміцнити навички самостійного пошуку знань. Психологи вважають, що розумова діяльність школярів при вирішенні проблемних, творчих завдань аналогічна розумовій діяльності творчих і наукових працівників. Завдання такого типу — один з найефективніших засобів формування творчої особистості.

В практиці навчання кожен тип самостійної роботи представлений різноманітністю видів робіт, що використовуються в системі урочних та позаурочних занять.



1. Робота з книжкою. Це робота з текстом та графічним матеріалом підручника: переказ основного змісту тексту; складання плану відповіді за прочитаним текстом; короткий конспект тексту; пошук відповіді на раніше поставлені до тексту завдання; аналіз, порівняння, узагальнення й систематизація матеріалу кількох параграфів. Робота з першоджерелами, довідниками, науково-популярною літературою, конспектування та реферування прочитаного.

2. Вправи: тренувальні, відтворюючі і за зразком, складання завдань та запитань і їх розв'язання, рецензування відповідей інших учнів, оцінка їх діяльності, вправи, спрямовані на вироблення практичних умінь та навичок.

3. Розв'язання різноманітних завдань та виконання практичних і

лабораторних робіт.

4. Різноманітні перевірочні самостійні роботи, контрольні роботи, диктанти, твори.

5. Підготовка доповідей та рефератів.

6. Виконання індивідуальних та групових завдань.

Більшість з перерахованих видів самостійних робіт може використовуватися на різних рівнях самостійної діяльності учнів, тобто віднесена до кожного з чотирьох відзначених вище типів самостійних робіт. В розпорядженні ж творчо працюючого вчителя є великий арсенал різноманітних самостійних робіт для різних дидактичних завдань.

Будь-яка самостійна робота повинна починатися з усвідомлення учнем мети та способів дії. Від цього в значній мірі залежить ефективність всієї роботи. Спостереження за практикою організації самостійної роботи та аналіз результатів виконання учнями значної кількості таких робіт дозволяє виділити деякі недоліки в їх організації:

¾ відсутність системи в організації робіт, вони випадкові і за змістом, і за кількістю, і за формою;

¾ рівень пропонованої самостійності не відповідає навчальним можливостям учня; слабо виражений індивідуальний підхід у доборі завдань;

¾ самостійні роботи одноманітні, їх тривалість не є оптимальною для даного класу.

Сучасна методика пропонує досить багато прийомів для підвищення рівня якості знань школярів, кожен рік практикуючі педагоги вивчають та намагаються впровадити ті чи інші інноваційні форми та методи навчання. Ці інновації спрямовані на застосування діяльністного та особистісно-орієнтованого підходів в навчанні, що допоможуть активізувати навчальну діяльність учнів, зроблять її цікавою та продуктивною.

Однією зі складових самостійної навчальної діяльності є також і домашня робота. Домашня робота – самостійне виконання учнями навчальних завдань після уроків. Необхідність домашніх завдань зумовлена тим, що знання, навички й уміння засвоюються не відразу, а через періодичне повторення. Крім того, лише в домашній роботі учень може якнайкраще виявити, випробувати свої можливості, набути уміння самостійно вчитися, переборювати труднощі.

Домашні завдання – це не лише виучування поясненого на уроці, виконання вправ, розв'язання задач тощо. Домашні завдання передбачають і самостійне вивчення нового матеріалу, особливо в середніх і старших класах.

Для того, щоб домашня навчальна робота була ефективною, учні повинні бути уважними і спостережливими, вміти запам'ятовувати, користуватися мисленнєвими операціями, цінувати і розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, почуте (тези, конспект, реферат, анотацію, рецензію та ін.), писати твори, виготовляти наочні посібники та ін.

Метою домашньої роботи як форми організації пізнавальної діяльності учнів є розширення знань учнів, привчання їх до регулярної самостійної навчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, виховання самостійності, активності, почуття обов'язку та відповідальності. Вона тісно пов'язана з уроком. Цей зв'язок полягає в тому, що пізнавальна діяльність на уроці потре­бує додаткової роботи: вправляння у застосуванні правил, розв'язанні завдань, знаходженні в підручнику відповідей на запитання вчителя та ін. Виконуючи домашнє завдання, учні готуються до сприймання нового матеріалу на наступному уроці. Однак це не означає, що домашню навчальну роботу слід обов'язково давати на кожному уроці. Доцільність, корисність її обумовлюється процесом уроку.

Для успішної самостійної роботи вдома учень повинен бути уважним і спостережливим, вміти запам'ятовувати, виконувати мислительні операції, цінувати й розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, почуте (тези, конспект, реферат, анотація, рецензія та ін.).

Для себе, як для молодого вчителя, я виділила такі основні позиції щодо ролі домашнього завдання в навчальній діяльності учнів:


  • Формування особистісних якостей учня, таких як самостійність, відповідальність, цілеспрямованість, вміння долати перешкоди.

  • Стимулювання пізнавального інтересу учнів, підвищення рівня загального інтелектуального розвитку.

  • Закріплення та поглиблення знань, вмінь та навичок набутих на уроці, здатність структурувати матеріал, вміння аналізувати, будувати асоціативні зв’язки,узагальнювати, робити висновки.

  • Розвиток логічного мислення.

  • Формування інформаційно-комунікаційної та загальнокультурної компетенції.

Вчитель повинен максимально наблизити домашню роботу до інтересів та потреб учня, зробити її творчою та цікавою. Як же запровадити цю ідею в життя? Для цього необхідно конкретизувати види домашніх завдань, чітко визначати мету та необхідність кожного завдання, мотивувати діяльність учнів.

Домашніми завданнями можуть бути робота з текстом підручника, виконання різноманітних вправ, письмових, графічних робіт, розв'язування задач. Педагоги нерідко рекомендують учням прочитати статтю в науково-популярному виданні, переглянути кінофільм, поспілкуватися на відповідну тему з тією чи іншою особою, спостерегти природне або побутове явище, провести дослід та ін.

Даючи домашнє завдання, вчитель коментує способи його виконання. Якщо певний вид роботи звичний для учнів, то можна лише зазначити, який матеріал слід опрацювати. Не варто упродовж тривалого часу пропонувати однотипні завдання, тому що учні можуть втратити інтерес до них. Домашні завдання повинні містити елемент новизни, передбачати нові варіанти їх виконання. В окремих випадках доцільно давати учням індивідуальні завдання, які допомагають усунути прогалини у знаннях. Такі завдання для сильніших учнів покликані підтримувати інтерес до певного виду роботи.

Одним із засобів організації самостійної науково-пошукової роботи учнів є використання у навчально-виховному процесі випереджаючих пізнавальних завдань. Таке завдання спрямовує учнів на самостійне оволодіння матеріалом до його вивчення за програмою, сприяє формуванню в них позитивної мотивації до навчання, готовності до самоосвіти, вмінь і прийомів розумової діяльності.

Випереджаючі завдання учні виконують добровільно, за їх невиконання поганої оцінки не виставляють. Вибір та виконання таких завдань враховує інтереси та навчальні можливості учня, зону його найближчого розвитку. Воно може бути пов'язане з читанням додаткової художньої літератури, спостереженнями за явищами природи та суспільного життя, практичною та дослідницькою роботою, зі складанням власних завдань, пошуком навчального матеріалу.

Фронтальні та групові роботи організовують з метою привчання учнів до самостійного вивчення нового матеріалу за підручником, посібником, на основі самостійно здобутих даних. Індивідуальні завдання дають учням з високим та середнім рівнями пізнавальної діяльності з метою поглиблення та розширення знань, розвитку їх творчих засад. Учням з низьким рівнем самостійності такі завдання пропонують з метою запобігання та ліквідації прогалин у знаннях, розвитку мислення.

Під час виконання випереджаючих завдань учні отримують допомогу від учителя через інструктаж, складання планів, пам'яток, карток-підказок тощо.

Завершенням роботи над випереджаючими завданнями можуть бути відповіді на запитання, повідомлення, виконання вправ, творів, малюнків, доповіді, реферати, виготовлені наочні посібники, плани дослідів, експериментів тощо.

Визначаючи обсяг домашньої навчальної роботи з кожного предмета, вчителі повинні виходити з того, що вона має вкладатися в загальні часові межі домашньої навчальної роботи учнів: у 1 класі — до 1 год., у 2—3 класах — до 1,5 год., 4—5 — до 2 год., у 6—7 — до 2,5 год., у 8 — до 3 год., у 9— 12 класах — до 4 год. Цей обсяг не повинен перевищувати третини зробленого на уроці у 1 — 7 класах і половини — у 8—12 класах. Напередодні вихідних і святкових днів домашніх завдань учням не задають. Домашнє завдання пропонують у той момент, коли воно природно випливає з процесу пізнавальної діяльності (в середині, наприкінці уроку), але не тоді, коли пролунав дзвінок.

Украй важливо привчити школярів виконувати домашнє завдання самостійно. Якщо учневі важко впоратися з ним самому, старші можуть допомогти йому тільки навідними запитаннями, нагадуваннями про подібну ситуацію в попередніх завданнях та ін. Обов'язок учителів і батьків — створити дитині належні умови (вона повинна мати вдома своє робоче місце, необхідні посібники) і привчити її виконувати завдання в день його отримання, напередодні термінів виконання, під час самостійної роботи дотримуватися певних педагогічних вимог. Виконання домашніх завдань у школах-інтернатах і групах подовженого дня здійснюється під безпосереднім керівництвом педагога (вчителя або вихователя), що є певною перевагою. Обов'язкове для всіх і щоденне виконання домашніх завдань виробляє звичку до систематичної самостійної навчальної праці, формує раціональні прийоми самостійної роботи.

Успішність учнів значною мірою залежить від їх уміння організувати виконання домашніх завдань. З цією метою учитель під час уроку роз'яснює зміст і методику виконання завдань. На уроках використовують роботу з підручником, довідковою літературою, проведення спостережень і дослідів, самоперевірки, необхідні учневі під час виконання домашніх завдань. Практикують також спеціальні бесіди з учнями. Бажано, щоб діти ділилися своїм досвідом підготовки домашніх завдань, розповідали, як вони долають труднощі.

Класифікацій домашніх завдань досить багато( за дидактичною метою, за часом),цю класифікацію вивчають та удосконалюють вчителі. Але, на мою думку,потрібно таку класифікацію довести і до відома учнів, попередньо її спростивши. Своїм учням я пропоную наступний варіант:



Домашні завдання репродуктивного характеру. Основною метою таких завдань є закріплення матеріалу, вивченого на уроці, виконання завдань за зразком (алгоритмом, правилом). Має дуже важливе значення, бо спрямоване на засвоєння основних знань, формування вмінь та навичок. Це базові домашні завдання.

Домашні завдання з ускладнюючими елементами. Основною метою таких завдань є стимулювання пізнавальної діяльності учнів, для виконання таких завдань учневі необхідно буде зробити більш складні логічні кроки, можливо, необхідно буде згадати раніш вивчений матеріал і пов’язати з тим,що вивчається на даний момент

Домашні завдання творчого характеру, пов’язані з пошуком та обробкою інформації з метою представлення її перед класом на уроці. В процесі виконання такого завдання учні навчаються опрацьовувати інформацію по повному циклу(пошук, обробка, структурування, представлення), крім того, продуктом такої діяльності можуть бути доповідь, доклад, презентація..

Домашні завдання творчого характеру у формі проекту. Основною метою такого домашнього завдання є створення кінцевого продукту, значущого для класу в цілому, наприклад, створення алгоритмів розв’язування вправ, складання тестів, самостійних або контрольних робіт. Педагогічні можливості домашніх завдань для підвищення якості знань великі, але вони можуть бути використані в повній мірі лише при наявності ефективної методики їх планування і правильної організації перевірки.

Працюючи в школі не так й давно, я пересвідчилась, що один з доступних та перевірених практикою шляхів підвищення ефективності уроку та активізації учнів на уроці є організація домашньої роботи та самостійної роботи. Вони займають виключно важливе місце в організації сучасного процесу навчання, тому що набуті учнем знання в процесі особистої самостійної навчальної діяльності та виконанні домашніх завдань найбільш чітко викарбовуються в його свідомості.


Ясковець О. В., вчитель української мови та літератури Полянської ЗОШ І-ІІІ ст.

Інноваційні форми та методи самостійної роботи учнів.
Найголовніше не те велике, до чого

додумались інші, але те маленьке,

до чого дійшов ти сам.

Харукі Муракамі.

Сучасна освітня парадигма спрямована на становлення особистості з високим інтелектуальним потенціалом, здатної вчитися і працювати в умовах постійного розширення інформаційного простору, що значною мірою залежить від того, чи вміють школярі самостійно знаходити, переосмислювати, об'єктивно оцінювати інформацію та практично її застосовувати. Формування загальної культури учнів неможливе без розвитку в них навичок самостійної роботи. При цьому не слід забувати, що самостійна робота – не самоціль, а один із засобів поліпшення всієї навчально-виховної роботи, підготовки учнів до життя, до практичної діяльності.

Як дидактичне явище, самостійна робота, з одного боку, є навчальне завдання, яке повинен виконати учень, з другого – форма вияву відповідної діяльності: пам'яті, мислення, творчого відображення, поглиблення та розширення сфери дії раніше отриманих знань.

У своїй педагогічній практиці пропоную завдання та такі форми роботи, під час виконання яких знання учнів формуються на основі самостійної мислительної діяльності.

Для організації самостійної навчальної діяльності вважаю за необхідне забезпечити її посильність, доступність і різноманітність, враховуючи при цьому вікові та індивідуальні особливості учнів, дотримуючись дидактичних вимог.

Самостійна робота на уроках української мови та літератури має значне навчальне й виховне значення. Вона може дати бажані наслідки лише тоді, коли вчитель застосовує її у певній системі та послідовності, правильно керує нею, працює в тісному контакті з учителями інших предметів, особливо гуманітарного циклу.

У чому ж полягає суть самостійної роботи? В ідеалі мислиться така самостійна діяльність, яку учень здійснює без сторонньої прямої допомоги, спираючись на свої знання, мислення, вміння, життєвий досвід, переконання, і яка, через збагачення учня знаннями формує риси самостійності. Самостійна діяльність являє якість процесу пізнання, рису особистості учня і форму організації навчання.

Розвиток самостійності в процесі навчальної діяльності включає в себе такі сторони:


  • ставлення вчителя до проявів самостійності;

  • уміння учнів самостійно планувати свою навчальну роботу;

  • уміння виділяти головне і другорядне;

  • оцінку учнем труднощів у вивченні матеріалу;

  • самостійне застосування засвоєних знань;

  • оцінка учнем своєї роботи і її результатів.

Навички і вміння самостійної роботи в учнів формуються не самі по собі, а в результаті спеціально організованих вправ, що органічно включаються у навчальний процес.

Виховання самостійності на уроках української мови йде від конкретних готових зразків даних учителем, через колективну роботу класу – до індивідуального виконання. А основна мета - навчити учнів самостійно здобувати знання, працюючи з підручником, словником, таблицями і картками дидактичного матеріалу. Попередній виклад, аналіз джерел і власний досвід викладання української мови дає можливість визначити найбільш ефективними при формуванні самоосвітньої компетентності технології на особистісно – орієнтованій основі, а саме: технології розвивального, інтерактивного, кооперативного, фронтального навчання. Основні методи цих технологій передбачають: самостійну роботу; проблемні та творчі завдання; самостійний аналіз інформації; частково-пошуковий; дослідницький; робота в парах; робота в малих групах; карусель; мікрофон; незакінчені речення; мозковий штурм. Серед інтерактивних форм роботи на уроках української мови і літератури, які розвивають пізнавальну самостійність учнів та мотивують потребу самовдосконалення, виділяємо навчальну взаємодію учнів у парах, мікрогрупах тощо.

Щоб досягнути активності та самостійності на уроках, стараюсь створити нестандартну ситуацію. Наприклад, при вивченні теми «Якісні та відносні прикметники» ставлю проблемне запитання: коли відносні прикметники будуть якісними? Подібна робота спонукає учнів замислитись. Разом зі мною вони роблять правильні висновки.

При вивченні теми «Повні і неповні речення, тире в неповних реченнях»

пропоную учням розглянути таблицю, самостійно з’ясувати особливості вживання неповних речень. Відновити члени речення,яких бракує.

Починаючи вивчення теми, ми з учнями індивідуально, в групах чи фронтально обговорюємо, аналізуємо навчальний матеріал. Основні поняття з теми фіксуємо в опорних конспектах, а потім засвоюємо шляхом неодноразового повторення, добираємо приклади. Часто спонукаю дітей до самостійного складання зорових опор.

На уроці літератури залучаю дітей до складання планів до тексту, статей підручника, хронологічних таблиць, узагальнюючих таблиць, схем чи доповнення, запропонованих мною. Привчаю до вдумливого прочитання художніх творів складанням простих, складних, цитатних планів як до змісту твору, так і до характеристики персонажів.

З погляду роботи зі словом цікавим вважаю складання учнями власних віршів чи сенкану, адже віршувати може вийти не в кожного, а я ставлю на меті довести дітям, що кожен може бути творцем, даю можливість упевнитися у власних здібностях, отримати задоволення від творчості.

На думку багатьох науковців, а особливо учителів-практиків, самостійна робота школярів у процесі вивчення літератури є обов'язковим компонентом, її роль, зміст, тривалість, способи керівництва визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки дітей. Учитель створює необхідні умови і настрій, щоб підтримати творчі починання школярів, їхню добровільність і самостійність.

Самостійна робота в процесі вивчення літератури є, по-перше, джерелом знань, що забезпечує первинне ознайомлення з художнім твором. По-друге, самостійна робота пропонується як засіб поглибленої роботи з твором, а саме: виконання пізнавальних завдань після його прочитання, знаходження цитат на підтвердження думок, складання різноманітних планів, як до усього твору, так і до характеристики героїв, підготовку рефератів, повідомлень тощо. Так, пропоную провести паралель між художньо-історичним текстом і твором мистецтва однакової тематики.

По-третє, самостійна робота виконується учнями із метою закріплення, перевірки одержаних знань. Зокрема, школярі виконують такі завдання: складають план, тези, конспект, відповідають на запитання вікторини, тестів, літературних диктантів, пишуть письмові творчі роботи.

Самостійні роботи за спрямуванням можуть бути біографічного, літературознавчого, історико-культурного, історично-краєзнавчого характеру тощо. Перед тим, як працювати над текстом твору, школярі залучаються до самостійної підготовки повідомлень про історію написання роману. Учні звертаються до бібліографічних списків книжок і матеріалів з вивчення творчості письменника, що розташовані, наприклад, в Інтернеті.

Досвід переконує, що комп’ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, його застосування дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим. Доцільно залучати учнів до створення власних презентацій до уроків що допомагає дітям творчо розвиватися, вчитися планувати свою самостійну діяльність, виокремлювати потрібну інформацію із загального її потоку, систематизувати та узагальнювати, удосконалювати навички роботи з комп’ютером, що, гадаю, є корисним у наш час стрімкого розвитку інформаційних технологій.

На сучасному етапі формування освіти, коли вся увага направлена на необхідність збереження унікальної неповторності кожного учня, створення умов для його розвитку з метою адаптації до нових умов життя, вчителі-словесники повинні спрямувати свою педагогічну діяльність на формування учнів вміння самостійно набувати знання і застосовувати їх не тільки на уроках, але й у різноманітних життєвих ситуаціях. Можливості для цього є на кожному без винятку уроці. Підготувати учнів до повноцінного активного життя – одне з основних завдань вчителя, який би предмет він не викладав. Тому кожен урок повинен бути спрямований на те, що учні – це особистості, здатні самостійно мислити і діяти.



Огородник М. І., вчитель української мови та літератури Полянської ЗОШ І-ІІІ ст.

Інструктаж з організації та здійснення тематичного й семестрового оцінювання.

Оцінювання результатів навчання здійснюється на основі компетентнісного підходу до шкільного курсу, який має забезпечити учням інтенсивний мовленнєвий та інтелектуальний розвиток, уміння ефективно користуватися мовою, спілкуватися, домагатися успіхів у процесі комунікації, високу мовну культуру особистості; розвиток навичок самостійної навчальної діяльності, самоосвіти й самореалізації; сприяти формуванню громадянської позиції, національної свідомості тощо.

Під час оцінювання результатів навчальної діяльності учнів треба враховувати, що мова є не лише об’єктом вивчення, а й засобом навчання інших предметів, а це підвищує вимоги до рівня сформованості комунікативної компетентності школярів як ключової і предметної.

Оцінювання результатів навчання мови здійснюється на основі:

а) урахування основного призначення мовної освіти, що передбачає різнобічний мовленнєвий розвиток особистості, її здатність розв’язувати проблеми у різних сферах і видах діяльності;

б) освітнього змісту навчального предмета, який розподіляється на чотири елементи: знання, уміння й навички, необхідні для виконання певної діяльності і досвід емоційно ціннісного ставлення до світу;

в) аналізи рівнів освіченості, досягнутих учнями на певному етапі навчання української мови, яке передбачає вивчення мовної теорії в аспекті практичних потреб мовленнєвого розвитку учнів, для самостійного розв’язування проблем, що виникають у їхньому реальному житті.

В роботі варто врахувати гуманну сутність 12-ти бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів, яка виявляється в тому, що:

Оцінюється не дитина, а її діяльність;

Учень може засвоювати тему в оптимальному для нього темпі;

Учитель оцінює саме навчальні досягнення учня, не порівнює знання одного учня зі знаннями інших, а зважає на просування в опануванні знаннями та вміннями кожної дитини з урахуванням її індивідуальності;

Учень має право на повторну атестацію з метою підвищення оцінки.

Варто зосередити увагу і на тематичному обліку знань учнів. Важливо, щоб тематична атестація сприяла систематизації та узагальненню знань, а її результати підлягали педагогічному та управлінському аналізу.



Види оцінювання

Згідно з нормативно-правовими документами та рекомендаціями Міністерства освіти і науки України основними видами оцінювання є тематичне, семестрове, річне оцінювання та підсумкова державна атестація.



Тематичне оцінювання

Тематичне оцінювання - це визначення навчальних досягнень учнів з певної теми (частини теми, групи тем) або з певного виду навчальної діяльності на основі вимог навчальної програми та критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з того чи іншого предмета.

Типовими формами оцінювання за способом встановлення рівня навчальних досягнень учнів є:

усні (опитування, співбесіди тощо);

письмові (тестування, диктант, контрольна, практична, експериментальна, лабораторна робота тощо)

Можливе також поєднання цих форм.

Перед початком вивчення теми (частки теми, групи тем), що виноситиметься на тематичне оцінювання, вчитель має ознайомити учнів з тривалістю її вивчення; загальним змістом, кількістю і термінами проведення обов'язкових видів робіт (лабораторних, контрольних тощо); з питаннями, що виносяться на тематичне оцінювання, прикладами завдань; терміном і формою проведення тематичного оцінювання.

При складанні завдань для тематичного оцінювання вчитель повинен орієнтуватися на рівень вимог Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів, у тому числі в старших класах - на рівень завдань державної підсумкової атестації з предметів. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з певного предмета є універсальними для всіх профілів навчання.

З метою недопущення перевантаження учнів Міністерством освіти і науки України визначено мінімально-достатню кількість тематичних оцінювань з предметів протягом навчального року. Обсяг і зміст навчального матеріалу, що виноситься на тематичне оцінювання, його форми і тривалість визначаються вчителем.

Для організації тематичного оцінювання протягом семестру заступником директора складається графік його проведення. Протягом навчального дня, як правило, в учня не може бути більше одного тематичного оцінювання. Два тематичних оцінювання у день можуть бути запланованими для різних видів навантаження. Наприклад, контрольна робота з алгебри (переважне розумове навантаження) і спортивні змагання з фізичної культури (переважне фізичне навантаження). Тематичне оцінювання, як правило, проводиться у навчальний час. Не допускається опитування учнів у позаурочний час, якщо вони були присутні на уроці.

Особливості виставлення тематичних балів регламентовано інструктивно-методичними листами з предметів.

Для контрольного оцінювання, яке проводиться у письмовій формі передбачається наявність зошитів (окремих аркушів), які зберігаються у навчальному закладі.



Семестрове оцінювання

Бал за семестр виставляється учням за результатами тематичних оцінювань. При цьому кожен бал є окремим і враховується лише один раз при виставленні семестрової оцінки. Семестрові роботи як окремі роботи не проводяться.

Семестровий бал може бути підвищений протягом 10 днів після його виставлення. Зміст повторної роботи повинен охоплювати зміст тем, що вивчалися протягом семестру. Скорегований семестровий бал є остаточним за семестр. Він не може бути нижчим за той, який учень намагався підвищити.

Річне оцінювання

Річний бал виставляється за результатами І та II семестрів (після їх корегування) та навчальної практики, якщо її передбачено навчальним планом. Річна робота як окрема підсумкова робота не проводиться.

Учні мають право на підвищення річного балу. Для цього за заявою учнів або їх батьків (осіб, які їх замінюють) наказом директора створюється комісія для її проведення, чисельність і склад якої затверджує директор закладу. До складу комісії входять директор загальноосвітнього закладу, заступники директора, голови методичних об'єднань і вчителі з предметів, які виносяться на повторне оцінювання. Члени комісії складають завдання, що погоджуються на засіданні шкільного методичного об'єднання і затверджуються директором (заступником директора) навчального закладу. Завдання мають охоплювати зміст всіх тем, що вивчалися протягом навчального року. За результатами повторного оцінювання оформлюється протокол. Річний (скорегований) бал є остаточним балом за рік. Скорегований річний бал виставляється лише учням, які брали участь у повторному річному оцінюванні.

З таких різновидів діяльності, як аудіювання, читання мовчки, письмовий переказ (твір) оцінювання здійснюється фронтально, його результати фіксуються в окремих клітинках з позначенням дати. Оцінювання діалогу, усного переказу, усного твору, читання вголос здійснюється індивідуально протягом семестру без передбачення для цієї перевірки окремих уроків.

Виставлення балів за результатами навчального року

Тематичні атестації, у тому числі й повторні, рекомендується здійснювати в межах навчального часу, на уроках. Досвід показує, що прагнення педагогів проводити тематичні атестації у позаурочний час призводить до перевантаження учнів, нераціонального використання робочого та особистого часу вчителів.



Методичні поради щодо організації оцінювання навчальних досягнень учнів

Існує декілька видів оцінювання навчальних досягнень учнів: поточне, тематичне, підсумкове. Обов'язковим є тематичне та підсумкове.

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів є засобом систематизації та узагальнення знань; воно спонукає школярів до більш ґрунтовного опанування основних положень конкретної теми. Воно може бути ефективним лише в разі виконання вчителем таких умов: Визначити з кожної теми обсяг знань, умінь та навичок, обов'язкових для учнів;

Націлити учнів на осмислення й засвоєння суттєвого в матеріалі теми, а не на механічне вивчення теми загалом. Перед початком вивчення чергової теми учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення (кількість занять); термінами і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання.

Структурувати завдання для тематичної атестації таким чином, щоб вони сприяли засвоєнню основного матеріалу теми.

Результати тематичного оцінювання використовувати для покращення своєї роботи на основі аналізу причин недостатнього рівня підготовленості учнів з окремих тем.

Застосування на практиці критеріїв оцінювання потребує обов'язкового врахування вікових особливостей учнів та особливостей навчальних курсів.

Особливо слід звернути увагу на те, що під час тематичної атестації у 5-х класах треба ширше застосовувати високі бали й уникати низьких. Опитування бажано проводити в ігровій формі.

На уроках української мови проводиться індивідуальний контроль за вмінням швидко читати вголос та мовчки. Оцінки накопичуються протягом семестру. За умови, коли вчитель має можливість здійснити перевірку не один раз, а двічі, для виведення підсумкової оцінки береться кращий показник.

Складання календарних планів учителями - предметниками.

Під час складання календарних планів необхідно:

Із загальної кількості годин виділити час для проведення тематичної атестації;

Якщо програмою передбачається на вивчення теми велика кількість часу (15-20 годин), треба спланувати проведення проміжних тематичних оцінювань.

Коли на опанування матеріалу теми передбачено, наприклад 1-2 год, то слід об'єднати схожі теми (до 6-10 год.) і провести загальну тематичну атестацію.

На уроках з української мови треба запланувати індивідуальний контроль за вмінням швидко читати вголос та мовчки.



Порядок обліку результатів тематичної атестації навчальних досягнень учнів у класних журналах.

1. Ліві сторінки класного журналу поділяються на колонки. В ній буде стільки клітинок, скільки заплановано в програмі годин на проходження теми. Останній урок теми - це тематична атестація.

2. Дати проведення уроків записуються арабськими цифрами (02.09;03.09...).

3. На правій сторінці класного журналу вчитель записує назву теми уроку, обсяг домашнього завдання учнів.

4. У процесі поточного оцінювання на лівій сторінці виставляються бали за виразне читання напам'ять, ведення зошитів. Для цього відводяться окремі колонки. До цього слід додати, що об'єктом контролю на уроках української мови є швидкість читання. Бали за швидкість читання виставляються в окремій колонці, яка підписується „Читання вголос", „Читання мовчки".

5. Якщо тема повністю не вивчена в межах семестру, то атестація переноситься на другий семестр.

6. Семестрова оцінка виставляється на основі усіх запланованих атестацій. Річна оцінка виставляється на основі семестрових. Семестрові та річні оцінки повинні виставлятися не як середнє арифметичне з оцінок тематичної

атестації, а як оцінки, що відображають кінцевий результат навчання учня. Учні мають право на переатестацію

7. Аналіз результатів тематичної атестації повинен бути основою для організації періодичного повторення вивченого раніше матеріалу.

Рекомендації щодо створення ситуацій успіху учнів під час тематичної атестації на основі індивідуального та диференційованого підходів

Якщо учні мають гарні здібності, їм необхідно вказати на джерело невдач.

Якщо навчальні успіхи школярів незначні та тлі досягнень всього класу, то найкращий шлях у роботі з такими школярами – зняти психологічну домінанту недовір'я, показати їм, що вони можуть досягти значно вищих результатів. Потрібні індивідуальні бесіди, „авансування" успіхів.

Якщо успіхи школярів скромні: вони нестаранні, мають прогалини у знаннях, то головне педагогічне завдання — зафіксувати у пам'яті школяра емоційний стан успіху.

Якщо школярі добре розвинуті, мають стійкий пізнавальний інтерес, то учитель повинен підтримувати дитину в „особистому" відкритті, сформулювати для неї нові завдання.
Час проведення тестування

Найбільш сприятливий час проведення тестування - з 9 до 12 год.

Не рекомендується проводити тестування після занять з фізичної культури;

Наявність необхідної кількості тестових матеріалів;

Інструктування учнів про мету тестування;

Мотивування успішної роботи учнів

І найголовніше.

Учитель повинен якнайбільше знати про учнів, думати про них, спрямовувати свою діяльність на задоволення їхніх потреб.

Необхідно своєчасно підкреслювати їхні успіхи, досягнення, щоб навчання не було безрадісним і неприємним для дитини.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал