Мета вивчення дисципліни



Сторінка1/2
Дата конвертації02.12.2016
Розмір0.5 Mb.
  1   2


ВСТУП
Дисципліна «Психологічні технології освітнього тренінгу» рекомендована Міністерством освіти і науки України для обов’язкового вивчення студентами-психологами згідно з концепцією викладання гуманітарних і суспільно-економічних дисциплін.

Мета вивчення дисципліни «Психологічні технології освітнього тренінгу» полягає в оволодінні майбутніми фахівцями основними поняттями сучасних психологічних технологій освітнього тренінгу, формуванні змістовних установок й орієнтирів, необхідних для організації психологічного забезпечення проведення тренінгу, удосконалення основних напрямків ефективності тренінгової роботи, раціональної організації і проектування її змісту.

Завдання вивчення навчальної дисципліни полягають у забезпеченні розуміння студентами: принципів розробки програм навчального тренінгу з опорою на розуміння рівня розвитку базових компетенцій учасників; конструювання методичного забезпечення освітнього тренінгу; проведення освітнього тренінгу; контролю рівня освоєння змісту тренінгу; застосування активних методів навчання; мотивування та контролювання навчальної діяльності студентів.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:



  • понятійно-категоріальний апарат дисципліни;

  • основні теоретичні проблеми курсу;

  • загальну класифікацію психологічних технологій навчання;

  • психолого-педагогічні особливості застосування окремих методів освітнього тренінгу в педагогічній практиці продуктивної освітньої соціалізації студентів;

  • науково-методичний зміст окремих технологій тренінгового навчання.

Ґрунтуючись на одержаних у процесі вивчення дисципліни знаннях, студенти повинні вміти:



  • комплексно аналізувати різноманітні навчальні ситуації на основі дидактичних принципів здійснення їх науково-психологічної оцінки;

  • використовувати засвоєні методичні засоби організації освітнього тренінгу в індивідуальній практиці викладання;

  • здійснювати оцінку перспективності застосування технологій та прийомів освітнього тренінгу у викладання психології.

Дисципліна «Психологічні технології освітнього тренінгу» є складовою циклу нормативних дисциплін навчального плану для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Її освоєння ґрунтується на знаннях з педагогіки, педагогічної та вікової психології, методики викладання психології, а також на широкому колі психологічних знань, що отримані при вивченні практично всіх інших психологічних дисциплін. Освоєння курсу «Психологічні технології освітнього тренінгу» є важливим для проходження педагогічної (асистентської) практики.

Навчальна дисципліна «Психологічні технології освітнього тренінгу» викладається на основі теоретичної психології і тісно пов’язана з дисциплінами «Соціальна психологія», «Консультативна психологія», «Психологія управління», «Загальна психологія» та ін.




МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Модуль 1. Психологічний зміст інноваційних методів навчання

Практичне заняття 1.1. Поняття компетентнісного підходу в сучасній освіті. Основні групи компетенцій

  1. Поняття компетентнісного підходу в сучасній освіті. Основні групи компетенцій.

  2. Відмінність інноваційних і традиційних методів навчання. Основні принципи інноваційного навчання.

  3. Місце освітнього тренінгу як методу організації навчання в системі дидактичних інструментів сучасної освіти.

  4. Вправи на актуалізацію індивідуального досвіду учасників із застосування інноваційних методів.

У ході підготовки до першого питання необхідно розуміти, що поняття «компетентнісний підхід» і «ключові компетенції» отримали розповсюдження порівняно недавно, у зв’язку з дискусіями* про проблеми і шляхи модернізації освіти. Компетентнісний підхід – це сукупність загальних принципів визначення цілей освіти, відбору змісту освіти, організації освітнього процесу й оцінки освітніх результатів. Визначте ці принципи й основні положення, які до них відносяться.

Особливу увагу слід звернути увагу на ключові компетенції, оскільки вони, як вказують вчені, носять надпрофесійний і надпредметний характер. Завдяки їм список загальних компетенцій був розподілений на три категорії: інструментальні, міжособистісні та системні. Необхідно назвати їх та прослідкувати взаємозв’язки між ними.

Слід також обґрунтувати різницю між категоріями компетенцій.

Готуючись до другого питання, необхідно розпочати з розгляду основних інновацій в освіті, які спрямовані на формування особистості, її здатності до науково-технічної та інноваційної діяльності, на оновлення змісту освітнього процесу.

Необхідно проаналізувати відмінність інноваційних і традиційних методів навчання. Для кращого розуміння наведіть порівняльну характеристику між традиційними та інноваційними методами навчання.

Розгляньте основні принципи інноваційного навчання. Важливо зрозуміти, що компетентнісний підхід стверджує, а не відміняє інноваційний тип освіти, інтегруючи різні підходи і поєднуючи кращі традиції.

Необхідно розглянути основні ведучі освітні стратегії та форми роботи в них:



  • інформаційну (спрямовану на формування знань);

  • проблемно-дискусійну (пошукову), спрямовану на пошук рішення неоднозначної проблеми);

  • соціально-рольову (ігрову), яка передбачає використання отриманого знання в ситуації діяльності.

Пам’ятайте, що активні (інтерактивні) методи навчання передбачають інтенсивну взаємодію суб’єктів і націлені на організацію групової роботи.

У ході підготовки до третього та четвертого питань варто розпочати з аналізу поглядів вчених і практиків на соціальне психологічне навчання. Зокрема, активне соціально-психологічне навчання – це психолого-педагогічна форма вироблення й удосконалення різних умінь і навичок поведінки субєктів праці, яка здійснюється в умовах групової навчально-тренувальної діяльності. Активне навчання застосовується як для формування специфічних комунікативних умінь у представників професій, що працюють з людьми, так і з метою підвищення загальної психологічної компетентності, упорядкування культури психічної діяльності організації.

Слід розглянути три основні блоки, які складають активне соціально-психологічне навчання, а саме:

- дискусійні методи (різні варіанти «мозкового штурму»: групова дискусія, розбір практичних ситуацій, аналіз сконструйованих ситуацій тощо);

- ігрові методи (ділові ігри, дидактичні й управлінські ігри, рольові ігри, організаційно-діяльнісні ігри тощо);

- соціально-психологічні тренінги (комунікативні – постановка навичок поведінки, сенситивні – тренування міжособистісної чутливості, тренінги особистісного зростання – робота з особистісними комплексами і бар'єрами у спілкуванні, бізнес-тренінги – техніки з продажу, ведення переговорів, вирішення конфліктних ситуацій тощо).

Для кращого розуміння наведіть приклади та вправи на актуалізацію індивідуального досвіду учасників із застосування інноваційних методів.
Завдання для самостійної роботи


  1. Співвідношення понять «освітній тренінг», «активне навчання», «психотерапія», «психокорекція».

  2. Методологічні основи тренінгових методів навчання в роботах М.Форверга, К.С.Станіславського, Д.Н.Узнадзе та ін.

  3. Формування, розвивальний вплив, вирощування як принципи освітнього тренінгу.

Під час самостійної підготовки до практичного заняття необхідно проаналізувати співвідношення понять «освітній тренінг», «активне навчання», «психотерапія» та «психокорекція». Що вони означають? Це одне й те саме, чи різні поняття? Оскільки у різних авторів визначення розмиті, зверніть увагу на співвідношення основних понять, наведені І.В.Вачковим (Вачков И.В. Основы технологи группового тренинга. Учеб. пособие. – М.: Издательство «Ось-89», 1999. – 176 с.)

Проаналізувавши основні визначення, треба зосередитися на груповому психологічному тренінгу, що являє собою сукупність активних методів практичної психології. Зверніть увагу на специфічні ознаки та основні парадигми тренінгу.

Для закріплення теми практичного заняття необхідно ознайомитися з методологічними основами тренінгових методів навчання в роботах М.Форверга, К.С.Станіславського, Д.Н.Узнадзе та ін. Так, М.Форверг, говорячи про цінність рольової гри, на перший план висуває практичні активні дії учасника тренінгу як основні детермінанти успішності соціально-психологічного навчання. Набагато меншого значення він надає теоретичному обґрунтуванню когнітивних і емоційних джерел ефекту психодраматизації.

Засновник радянської школи психологічної установки Д.Н.Узнадзе, вказував, що основне в навчанні не конкретна навичка чи знання, а розвиток сил, які беруть участь у процесі навчання. Практика тренінгу акторської майстерності за системою К.С.Станіславського також зосереджена на дії. Прийом «фізичних дій», особливим способом перероблений, стає в системі К.С.Станіславського одним із кращих провідників до глибини психічного життя актора. Сутність не в фізичній дії, писав великий актор, а в тих умовах, обставинах, які її викликають.

Визначте зв'язок моторної та емоційної сторін психіки під час переживання повторних обставин для суб’єкта дії. Проаналізуйте процес формування, розвивальний вплив, вирощування як принципи освітнього тренінгу.



Контрольні запитання та завдання

  1. Дайте характеристику компетентнісного підходу.

  2. Назвіть відмінності традиційних та інноваційних методів навчання.

  3. Визначте поняття соціально-психологічного навчання.

Рекомендована література: 6; 7; 19 (342-379); 25; 31; 33; 40; 47; 51; 52.
Практичне заняття 1.2. Методи та технології освітнього тренінгу


  1. Тренінг розвитку теоретичних умінь, формування інструментальних та системних компетенцій учасників.

  2. Характеристика соціально-рольового тренінгу.

  3. Поняття ситуаційного тренінгу. Соціопсихокорекційні можливості групи при його організації.

  4. Тренінг спілкування як розвиток міжособистісної чутливості (сенситивності) учасників навчальної комунікації.

  5. Тренінг особистісного зростання.

  6. Основи духовно-орієнтованого тренінгу.

Розглядаючи методи та технології освітнього тренінгу необхідно згадати про ключові компетенції. Оскільки компетенція – це результат умілого застосування різних методів у поєднані з конкретною ситуацією, цінностями, здібностями і знаннями, навчальний тренінг завжди повинен бути спрямований на підвищенні цікавості суб'єкта до власного розвитку, на повазі інтересів кожного співробітника, на набутті знань членів команди і персональній мотивації до виконання роботи.

У ході підготовки до першого питання необхідно визначити зміст інструментальних та системних компетенцій. До інструментальних компетенцій відносять: загальні базові знання в обраній професії, здатність до аналізу та синтезу, до організації та планування, здатність вирішувати проблеми та приймати самостійні рішення тощо. Системні компетенції включають: здатність застосовувати знання на практиці, дослідницькі здібності, здатність адаптації до нових ситуацій, до генерації нових ідей, творчості, до розробки нових проектів і підприємництва, відповідальність за якість, сила волі та прагнення до успіху тощо. Міжособистісні компетенції базуються переважно на комунікативних здатностях.

Готуючись до другого питання слід зрозуміти, що соціально-рольовий тренінг – це одна із форм соціально-психологічного тренінгу спілкування, спрямована на вирішення внутрішніх конфліктів індивіда шляхом відпрацювання навичок тих чи інших соціальних функцій у навчальній групі. Цей вид тренінгу полягає у програванні конкретних епізодів, у яких один із учасників (протагоніст) грає самого себе, а інші виступають у заданих психологом ролях, співвіднесених з певним сюжетом. Сеанс рольової гри може бути записаний на плівку, потім відтворюватися, і учасники в ході її перегляду відмічають помилки і непродуктивні дії. Потім протагоніст пропонує своє нове рішення, а інші учасники після обговорення інсценують альтернативні стратегії, які також можуть бути записані. Рольова гра може продовжуватися до тих пір, поки не буде отримане задовільне виконання заданого епізоду. Необхідно проаналізувати можливості позитивного результату відпрацювання певних завдань.

Розгляд третього питання необхідно розпочати з пригадування теоретичних положень такої психотехніки як психодрама, яка була започаткована Дж.Морено. Ситуаційний тренінг є продовженням психодрами і спрямований на формування тих чи інших соціальних умінь, необхідних в певних життєвих ситуаціях, зокрема, під час встановлення контакту з новими людьми. З огляду на це, розгляньте й проаналізуйте змістовне наповнення ситуаційного тренінгу та, для прикладу, здійсніть набір необхідних вправ.

Подальшим розвитком ситуаційного тренінгу вважають соціодраму, яка спрямована на розкриття, аналіз і обробку індивідуальних уявлень і міжособистісних стосунків. Необхідно розрізняти, що психодрама спрямована на аналіз і вирішення психологічних проблем окремої людини, а мета соціодрами полягає не стільки у виявленні конфліктів кого-небудь із групи, скільки у досягненні ефективної взаємодії з партнерами в умовах ділового щоденного спілкування.

Пам’ятайте, що за допомогою соціодрами група може віднайти саму головну для неї подію, актуальні почуття і стосунки між членами групи, допомогти розкрити закладений потенціал тощо. Соціодрама допомагає кожному повернутися до реальності спілкування, дає можливість проявитися не тільки окремим індивідіумам, а й колективам. Важливо, що вона не прагне довести щось комусь, вона допомагає прояснити ситуацію, переосмислити те, що відбувається і зробити крок до соціальних змін.

Підготовку до четвертого питання потрібно розпочати з пригадування основних визначень стосовно міжособистісної чутливості або сензитивності особистості. Більшість авторів розглядають її як цілісну, загальну якість, як здатність прогнозувати почуття, думки і поведінку іншої людини. Американський психолог Г.Сміт визначає її як більш загальну здібність і виділяє чотири компоненти сензитивності:



  • сензитивність до спостереження (здатність, спостерігати, бачити і чути іншу людину й одночасно запам’ятовувати, як вона виглядала й що говорила);

  • теоретична сензитивність (здатність вибирати і застосовувати теорії для більш точних інтерпретацій і передбачувань думок, почуттів і дій інших людей);

  • номотетична сензитивність (здатність розуміти типового представника тієї чи іншої соціальної групи і використовувати це розуміння для передбачення поведінки інших людей, що належать до цієї групи);

  • ідеографічна сензитивність (здатність розуміти своєрідність кожної людини).

Необхідно розглянути також погляди Г.В.Олпорта, який описує вісім особистісних якостей, необхідних для того, щоб добре розбиратися в людях, а саме: досвід, схожість, інтелект, глибоке розуміння себе, складність, відстороненість, естетичні нахили та соціальний інтелект.

Переходячи до розгляду організації тренінгу спілкування як розвитку міжособистісної чутливості, необхідно ознайомитися з загальними порадами практиків. Так Ю.Н.Ємельянов виділяє наступні задачі сенситивного тренінгу:



  • підвищення само розуміння та розуміння інших;

  • чуттєве розуміння групових процесів, пізнання локальної структури;

  • розвиток ряду поведінкових навичок.

Л.А.Петровська виділяє два рівня цілей:

  • безпосередні цілі (загострення чутливості до групового процесу, поведінки інших, пов’язане з сприйняттям більшої кількості комунікативних стимулів);

  • метацілі або цілі більш високого рівня узагальнення (розвиток психологічної спостережливості, усвідомлення й інтерпретація обмежень, пов’язаних з певними стереотипами, уявлення власної впливовості на іншого тощо).

Далі необхідно розглянути різні психотехнічні вправи та рольові ігри, які пропонують практики для використання в міжособистісному тренінгу. Зазвичай пропонуються вправи трьох категорій:

  • спрямовані на вплив на стани групи вцілому або на кожного її учасника окремо (вправи на створення працездатності на початку роботи тренінгової групи, на початку дня, на підтримку і відновлення працездатності);

  • спрямовані на змістовну сторону роботи (встановлення контакту, сприйняття і розуміння емоційних станів партнерів, прийом і передача інформації, розвиток спостережливості, інтуїції тощо);

  • спрямовані на отримання зворотнього зв’язку (позитивний психологічний клімат в групі).

Для кращого розуміння форм організації сенситивного тренінгу необхідно проаналізувати його фази. Оскільки особливою відмінністю цього тренінгу вважається максимальна самостійність його учасників, метод заснований на актуалізації почуттів та емоцій за рахунок зворотного зв’язку, а не на інтелекті. Пам’ятайте, що зворотній зв'язок – це відверта передача інформації про своє відношення до іншої людини. Метою сенситивного тренінгу є формування умінь керувати стилем своєї поведінки за рахунок усвідомлення того, як вона сприймається оточуючими, розвиток уміння спостерігати, визначати психічні стани іншої людини за зовнішніми ознаками, і відповідно, будувати свою поведінку, розвивати емпатію.

Згадайте визначення емпатії та її психологічні механізми.

Надалі необхідно ознайомитися з фазами проведення сенситивного тренінгу та проаналізувати їх зміст. Як відомо, до основних фаз вчені й практики відносять: фазу розслаблення («розморожування»), фазу змін (зміна тактики і стратегії); фаза «заморожування» (закріплення нової стратегії поведінки).

Важливо пам’ятати, що в соціально-психологічному тренінгу предметом аналізу стають не ситуації, що сталися десь і з кимось, а події і відносини, які складаються у самій навчальній групі «тут і зараз».

Зверніть увагу на кількість учасників тренувальної групи та можливу тривалість тренінгу.

П’яте запитання необхідно розпочати із пригадування основ класичного соціально-психологічного тренінгу. Як його різновид – тренінг особистісного зростання, спрямований на розвиток психічних процесів (пізнавальних, вольових та емоційних), рис і якостей людини. Необхідно усвідомити, що мова йде про розвиток сприйняття, уявлень, пам’яті, уваги, мислення, мови, волі, емоційної стійкості, здібностей, рис характеру, спостережливості та інших характеристик людини.

Для кращого засвоєння матеріалу можна розглянути та підібрати вправи для розвитку будь-якої якості людини.

Готуючись до шостого питання, необхідно ознайомитися з основами духовно-орієнтованого тренінгу. Для цього розгляньте зміст духовно-орієнтованого тренінгу у Додатку А. Помиткін Е.О. вказує, що духовно-орієнтований тренінг – це одна із активних форм психологічної роботи в групі, спрямована на розвиток духовного потенціалу учасників, актуалізацію духовних цінностей (естетичних, гуманістичних, пізнавальних, екологічних, самопізнання, самовдосконалення та самореалізації), які притаманні особистостям з високим рівнем свідомості. Важливим є дотримання принципу конгруентності: єдності думки, висловлювання, поведінки та діяльності. Зокрема, досягнення відповідності стилю життя учасників тим ідеям, які вони пропагують.

Принцип дієвості тренінгової роботи: необхідні особистісні якості стають цінними в міжособистісному просторі й засвоюються як елементи поведінки учасників завдяки підтримці, схваленню одногрупників, повторенню окремих елементів. Кожний учасник може не тільки зрозуміти, але й відчути, усвідомити, тобто задіяними стає фізична, емоційно-вольова, інтелектуальна та духовна сфера особистості (ідеали, цінності, смисли).
Завдання для самостійної роботи



  1. Розробіть авторську вправу (вправи) для використання в освітньому тренінгу.


Контрольні запитання та завдання


  1. Дайте загальну характеристику групових методів навчання.

  2. Назвіть принципи інноваційного навчання.

  3. Визначте відмінності ситуаційного тренінгу, психодрами та соціограми.

  4. В чому полягає мета тренінгу особистісного зростання.

  5. Основні завдання тренінгу міжособистісної чутливості.

  6. Назвіть основні фази тренінгу особистісного зростання.

  7. Охаратеризуйте ситуаційний тренінг.


Рекомендована література: 4; 6 (214-260);10; 16; 23; 26; 32 (380-385); 36; 37; 41; 46; 47; 54 (149-199).
Модуль 2. Методи навчального тренінгу

Практичне заняття 2.1. Дискусійні методи в освітньому тренінгу


  1. Класифікація дискусійних методів навчання.

  2. Характеристика групової дискусії як методу навчання.

  3. Методика «Мозковий штурм». Основні етапи її організації й варіанти проведення.

Підготовку до практичного заняття слід розпочати з огляду основних методів активного соціально-психологічного навчання, де дискусійні методи займають одне з центальних місць. Слід розуміти, що дискусійні методи навчання (дебати, круглий стіл, мозковий штурм тощо) – це вид групових методів, заснованих на спілкуванні чи організаційній комунікації учасників у процесі вирішення ними навчально-професійних завдань.

Особливу увагу слід звернути на психологічні механізми, які задіяні під час використання діскусійних методів. Оскільки будь-яка дискусія передбачає обговорення будь-якого питання, теми чи проблеми, дискусійні методи можуть бути реалізовані у вигляді діалога учасників чи груп учасників, «сократівської» бесіди, групової дискусії чи круглого столу, «мозкового штурму», аналізу конкретної ситуації тощо.

В поданій нижче літературі ознайомтеся з основними методами дискусій. Перш за все, дискусія – це всебічне обговорення спірного питання на відкритій аудиторії людей, в приватній бесіді, спорі тощо.

Круглий стіл – це метод активного навчання, одна з форм пізнавальної діяльності, яка дозволяє закріпити отримані раніше знання, доповнити недостатню інформацію, сформувати вміння вирішувати проблеми, закріпити позиції тощо. Характерною рисою цього методу є поєднання тематичної дискусії з груповою консультацією.

Дебати – явно формалізоване обговорення, побудоване на основі заздалегідь фіксованих виступів учасників – представників двох протидіючих команд (груп), і спростувань. Після закінчення обговорення відбувається поділ аудиторії на сторони «за» і «проти» в залежності від переважання аргументів, таким чином визначається результат дискусії.

Мозковий штурм – метод, який дуже широко застосовується, як спосіб продукування нових ідей для вирішення наукових і практичних проблем. Його мета – організація колективної мисленевої діяльності щодо пошуку нетрадиційних шляхів вирішення проблем.

Таким чином, за допомогою застосування дискусійних методів відбувається вирішення багатьох задач. Наведіть перелік цих можливих задач.


Завдання для самостійної роботи


  1. Розгляньте класифікацію дискусійних методів навчання. Обґрунтуйте різницю між ними.

  2. Розробіть та продемонструйте керовану дискусію з обраної особистісної проблеми учасників.

  3. Поміркуйте над можливими схемами керування ходом групової дискусії.


Контрольні запитання та завдання



  1. Дайте характеристику навчального тренінгу.

  2. Назвіть класифікацію дискусійних методів.

  3. Прослідкуйте взаємозв’язки між дискусійними методами активного навчання.

  4. Основні етапи організації й варіанти проведення тренінгу за методом «мозкового штурму».


Рекомендована література: 6 (232 – 247);13;14;15-21;50; 51.
Практичне заняття 2.2. Метод кейсів. Тренінг на розвиток умінь до прийняття рішень


  1. Поняття «Кейс-методу» як методу аналізу конкретних ситуацій.

  2. Метод кейсів як форма соціально-психологічного тренінгу.

  3. Тренінг розвитку готовності особистості до прийняття стратегічних життєвих рішень.

  4. Дидактичний потенціал методів інциденту та аналізу конкретних ситуацій у професійному навчанні майбутніх психологів.

Підготовку до практичного заняття необхідно розпочати виходячи з основних завдань соціально-психологічного тренінгу. Широке визнання в практиці використання соціально-психологічного тренінгу отримав метод кейсів. Кейс-метод – це техніка навчання, що користується описом реальних економічних і соціальних ситуацій. Під ситуацією (кейсом) розуміють опис конкретної реальної події в закладі, слухачам пропонують проаналізувати її, знайти шляхи розв’язання та обрати кращий з них. У більшості випадків під час застосування цього методу учасникам пропонують записати список набору обставин, які можуть бути засновані на реальних чи уявних ситуаціях. Отже, кейс-метод (метод ситуаційних вправ) є активним методом, що дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціалістів.

Необхідно усвідомити, що існує три основних правила застосування методу кейсів:


  1. діагностика проблеми;

  2. діагностика однієї чи декількох проблем і вироблення учасниками методів їх вирішення;

  3. оцінка учасниками дій по вирішенню проблеми і їх наслідків (проблема і її вирішення повідомляються в інструкції).

Після вибору варіанту застосування можна приймати рішення, чи буде метод кейсів включати одну задачу чи серію завдань. В залежності від складності цих завдань метод буде застосовуватися або у вигляді коротких вправ на 30-40 хвилин, або в більш розгорнутому вигляді. В деяких випадках навколо дослідження якоїсь важливої ситуації може бути побудована ціла серія тренінгів на декілька днів.

Зверніть увагу на те, що тренер може забезпечувати контроль через встановлення певних правил (збільшення чи зменшення часу роботи, встановленням певних рамок роботи, обмеження чи розширення вимог до учасників тощо), які необхідно обговорювати з учасниками на початку тренінгової роботи.

Необхідно зрозуміти, що щодо методу кейсів є ряд порад для кращої результативності його проведення, а саме:


  • вибір належного матеріалу;

  • наявність альтернатив;

  • невелика кількість учасників у групі.

Відмітимо, що метод кейсів дає унікальну можливість вивчити складні чи емоційно значущі питання пов’язані з ризиком для власного життя чи певних його обставин. Він дозволяє навчатися без хвилювання і тривоги за можливі неприємні наслідки, які можуть виникнути у ситуації неправильного прийняття рішення. Саме тому цей метод частіше за все пропонується для розвитку навичок у вирішенні проблем (problem-solving), прийнятті рішень (decision-making), веденні переговорів.

Готуючись до другого питання, необхідно згадати курс «загальна психологія», оскільки в основі прийняття рішення лежать психічні процеси і, зокрема, мисленева діяльність особистості. Необхідно проаналізувати основні визначення: рішення, прийняття рішень, механізми прийняття рішень, готовність особистості, психічний оберт тощо.

Прийняття рішень у психології розглядається як центральний етап переробки інформації на всіх рівнях психічної регуляції у системі цілеспрямованої діяльності людини й найбільш узагальнено визначається як формування цілей дій та операцій, що знижують вихідну невизначеність проблемної ситуації. Необхідно усвідомити, що прийняти рішення – означає обрати певну мету та спосіб дії, надати їм перевагу перед іншими (Г.О.Балл, Ф.Е.Василюк, У.Джеймс, Д.О.Леонтьєв, Е.Фромм).

Стратегічні життєві рішення – найбільш відповідальні та значущі у житті молодої людини, що впливають на її подальшу долю, зокрема, на визначення життєвої позиції особистості, професійне самовизначення, вибір шлюбного партнера тощо.

Прийняте та втілене в життя доленосне рішення становить вузловий момент життєвого шляху особистості, якісно змінює її життєву ситуацію, коригує життєву позицію. Період навчання молоді у ВНЗ відзначається, з одного боку, активізацією самосвідомості та прагненням до життєвого самовизначення, а, з іншого, неготовністю до свідомого вибору життєвих альтернатив та несформованою відповідальністю за наслідки прийнятих рішень.

З огляду на це є актуальним психологічний тренінг з розвитку готовності студентської молоді до прийняття стратегічних життєвих рішень.

Під час підготовки тренінгу необхідно враховувати наступні рекомендації. Оскільки при визначенні власної життєвої позиції найактивнішими стають мотиваційні психологічні механізми, відповідний блок програми тренінгу має, перш за все, активізувати ціннісну самосвідомість особистості, спонукати студентів до ціннісного самовизначення, усвідомлення значущості особистих цілей тощо.

У процесі прийняття рішень з професійного самовизначення найбільшої активності досягають інтелектуальні психологічні механізми (зокрема, цілепокладання та аргументація), тому розвиток особистісної готовності за цим напрямом вимагає розробки психолого-педагогічних засобів, спрямованих на набуття знань, логічне обґрунтування, цілепокладання.

Зважаючи на те, що у процесі прийняття стратегічних життєвих рішень щодо вибору шлюбного партнера на перший план виходять почуття, емоції (вподобання, прихильність, закоханість, кохання, пристрасть), відповідний блок тренінгу, передусім, має бути спрямованим на розвиток здатності студентів до керування власними емоційними станами, врівноваження логічно-раціонального та почуттєвого, формування здатності класифікувати і впорядковувати почуття та бажання особистості.

Мета тренінгу полягає у розвитку готовності студентів до прийняття стратегічних життєвих рішень з визначення власної життєвої позиції, професійного самовизначення та вибору шлюбного партнера.

У процесі здійснення тренінгових занять доцільно дотримуватися основних принципів акмео-гуманістичного підходу:

- принципу цілісності особистості (через комплексний вплив розроблених психолого-педагогічних засобів на актуалізацію психологічних механізмів прийняття студентами стратегічних життєвих рішень);

- принципу соціально-психологічної детермінації прийняття особистістю стратегічних життєвих рішень (через врахування виявлених психологічних характеристик студентів та різноманітних зовнішніх впливів, що здійснюються на сучасну молодь в умовах ВНЗ);

- принципу розвитку та самоактуалізації особистості (через врахування виявлених індивідуальних потреб та здатностей до неперервного розвитку, самоактаулізації та самореалізації, в індивідуально-психологічному, сімейному та професійному просторі);

- принципу раціогуманізму (через поєднання у процесі реалізації формувальних впливів на особистість студента як раціонального, так і емоційно-почуттєвого характеру);

- принципу творчої активності особистості (через розкриття можливості реалізації у процесі прийняття стратегічного життєвого рішення індивідуальних та особистісних творчих здібностей студентів, нахилів і талантів у власному життєтворенні);

- принципу свободи волевиявлення особистості у процесі прийняття стратегічного життєвого рішення (через збереження свободи волевиявлення особистості, права здійснювати вчинки, приймати самостійні рішення, стверджувати власні смисли та цінності, якими вона керується).

Зверніть увагу на те, що на початку проведення психологічного тренінгу спільно зі студентами необхідно визначити основні правила групової роботи, серед яких, зокрема: конфіденційність, анонімність, активна взаємодія, добровільність участі, толерантність, персоніфікація висловлювань, доброзичливість і взаємна повага. Як показує практика, наведені правила тренінгової взаємодії сприяють взаємодії учасників та ефективній роботі.

Для кращого засвоєння поданого матеріалу ознайомтесь зі структурою психологічного тренінгу з розвитку готовності особистості до прийняття стратегічних життєвих рішень (Додаток Б).

Поміркуйте над складом вправ та проаналізуйте відповідні блоки тренінгової роботи.


Завдання для самостійної роботи


  1. Ознайомтеся з методом кейсів. Визначте його мету, завдання, функції та найкращі варіанти застосування.

  2. Вправи на розробку методичних зразків застосування дискусійних методів навчання в організації освітнього тренінгу.

  3. Розгляньте різні методи підготовки особистості до прийняття рішень в різноманітних умовах діяльності (напружені емоційні, когнітивні, творчі, в особливих умовах діяльності тощо).

  4. Зверніть увагу на роль цілепокладання у житті людини, розгляньте етапи, зміст та психологічні механізми у процесі постановки цілей.

Контрольні запитання та завдання



  1. В чому полягає метод аналізу конкретних ситуацій.

  2. Назвіть вимоги до добору ситуацій для практики навчання студентів.

  3. Визначте дидактичний потенціал методу інциденту.

  4. Визначте переваги та недоліки методу кейсів.

  5. Наведіть мету та завдання тренінгу з розвитку готовності особистості до прийняття стратегічних життєвих рішень.

  6. Підберіть (або розробіть) вправи для розвитку здатностей особистості до цілепокладання, здійснення вибору, прийняття рішень.


Рекомендована література: 5; 6 (247-260); 7; 9( 332-341); 17; 18; 25; 35 (179-186, 222-230); 37; 48; 52; 55.

Практичне заняття 2.3. Ігрові методи в освітньому тренінгу


  1. Загальні підходи до науково-методичного дослідження ігрових методів навчання.

  2. Ділові (рольові й операційні) ігри та їх різновиди в розвитку системних, інструментальних і соціально-психологічних компетенцій учасників.

У ході підготовки до першого питання необхідно усвідомити, що рольова гра, як форма людської активності, нараховує, як мінімум, декілька тисяч років. Основна мета використання рольових ігор – акумулювання й передача життєвого досвіду. Починаючи з первісно-общинного устрою, рольова гра в процесі онтогенезу виконує функцію соціалізації й навчання навичкам поведінки, засвоєння соціальних і професійних ролей.

Необхідно розглянути застосування рольової гри в традиційній педагогіці (в якості активного методу навчання з метою підвищення ефективності засвоєння знань), в західних традиціях (в якості професійного навчання). Проаналізуйте також переваги й недоліки рольової гри (за книгою Морри Ван Ментс). Зокрема, Ван Ментс робить висновок про те, що використання рольових ігор найефективніше там, де мова йде про різні аспекти комунікації, ідеально підходить до навчання лінгвістичній діяльності, соціальних працівників, консультантів, педагогів тощо.

Ознайомтесь з книгою Девіда Турнера, де рольові ігри представлені в якості основного методу індустріальних тренінгів у професійному навчанні. За Д.Турнером рольова гра – це моделювання ситуації, де учасникам пропонується виконати роль якоїсь людини в знайомих для них обставинах чи ситуаціях. На практиці більшість рольових ігор – це одноактна сценка без заздалегідь прописаних реплік.

Розгляньте класичні та сучасні теорії гри, створені на сьогоднішній день вченими й практиками, а саме:


  • Теорія надлишкової сили (Surplus Energy Theory, Spencer, 1878);

  • Теорія відновлення сил (Lazarus, 1883);

  • Теорія вправ (Pre-exercise, Groos, 1985);

  • Теорія рекапітуляції (Recapitulation Theory, Hall, 1920);

  • Теорії мотиваційної модуляції гри (Arousal Modulation Theories of Play, Berlyne, 1960; Ellis, 1973; Hatt, 1985);

  • Психодинамічна теорія гри (Psychodynamic Theories of Play, 1961; Erikson,1985);

  • Когнітивно-розвиваючі теорії гри (Cognitive Developmental Theories of Play, Piaget, 1962; Vygotsky, 1966, 1997);

  • Гра як соціалізація (Play as socialization, 1934);

  • Мета комунікативна теорія (Metacommunicative theory, Bateson, 1955).

Особливу увагу слід звернути на різноманітність видів гри (опубликівану в Guade to preparing play strategies, Greater London Authority), а саме:

  1. символічна гра;

  2. ігрова емоційно-практична взаємодія;

  3. соціальна гра-драматизація;

  4. гра з правилами;

  5. продуктивна гра;

  6. гра-спілкування;

  7. гра-драматизація;

  8. глибока гра;

  9. дослідницька гра;

  10. гра-фантазування;

  11. уявлювана гра;

  12. рухлива гра;

  13. гра-засвоєння;

  14. предметна гра;

  15. рольова гра.

Проаналізуйте основні функції, які виконує гра, а саме: інформування, зміна ставлення, з’ясування чужих думок з приводу своєї поведінки, демонстрація моделі поведінки, репетиція можливих реальних ситуацій, коригування самооцінки та підвищення емпатійності.

Для кращого розуміння теми та засвоєння знань у Додатку В поданий алгоритм проведення рольової гри. Розгляньте та проаналізуйте його.

Готуючись до другого питання необхідно ознайомитись з діловими (рольові й операційні) іграми та їх різновидами з розвитку системних, інструментальних і соціально-психологічних компетенцій учасників. Необхідно усвідомити різницю між ними. Як відомо, рольові ігри – рід ігрових методів активного навчання, заснованих на моделюванні й програванні соціальних ролей у процесі вирішення навчально-професійного завдання. Операційні ігри – рід ігрових методів активного навчання, заснованих на моделюванні структурно-функціональної побудови навчально-професійної діяльності.

Слід звернути увагу на те, що операційні ігри за своїми психологічними параметрами (мотивації, участі інтелектуальних ресурсів, емоційного забарвлення тощо) багато в чому аналогічні методу аналізу конкретних ситуацій. Однак, на противагу спонтанному обговоренню, прийнятому в дискусійних методах з суб’єктивною оцінкою ведучого, операційні ігри мають сценарій, у який закладений алгоритм «правильності» чи «неправильності» приймаємого рішення, тобто людина, яка навчається, бачить ту дію, яку справляють її рішення на майбутні події.

Слід зрозуміти, що в операційних іграх, на противагу рольовим, більше підкреслюється аспект інструментального навчання, навчання засобам і способам поведінки і діяльності, і, в той же час, формалізований і спрощений аспект міжособистісної взаємодії.

Для кращого засвоєння матеріалу розгляньте та проаналізуйте структуру тренінгу ділового спілкування, подану у Додатку Г.

Особливу увагу слід звернути на характеристику та функціональне призначення тренінгу ділового спілкування. Оскільки тренінг ділового спілкування – це вид соціально-психологічного тренінгу, він спрямований на набуття знань, умінь та навичок, корекцію і формування установок, необхідних для успішного спілкування в умовах професійної діяльності. Зазвичай, за його допомогою розвиваються уміння вести переговори, виступати перед великою аудиторією, проводити відповідальні наради, адекватно поводити себе в конфліктних ситуаціях тощо.

Головна установка, що забезпечує успішність ділового спілкування, полягає в готовності орієнтуватися на іншу людину, визнавати цінність його особистості, брати до уваги інтереси партнера. Зверніть увагу, що під час занять обов’язково проводяться групові дискусії, рольові ігри, для яких використовуються ситуації, адекватні змісту основної діяльності учасників занять.


Завдання для самостійної роботи



  1. Розробка сценарію сюжетно-рольової гри з психології як дидактичного засобу розвитку інструментальних компетенцій студентів ВНЗ.

Контрольні запитання та завдання

  1. Охарактеризуйте ділові ігри та їх різновиди.

  2. В чому полягає організаційно-діяльнісна гра, її етапи та рівні взаємодії у грі?

  3. Назвіть основні відмінності організаційно-комунікативної гри.


Рекомендована література: 6 (247-260); 7; 9 ( 332-341); 17; 18; 35 (179-186, 222-230); 37; 48; 52.
Практичне заняття 2.4. Функції та характеристика навчально-теоретичних ігор в освітньому тренінгу


  1. Навчально-теоретичні ігри як засоби освітнього тренінгу.

  2. Вправи на створення ідей методичного сценарію навчальної гри з розвитку інструментальних компетенцій учасників.

Готуючись до практичного заняття необхідно ознайомитися з функціями та характеристиками основних навчально-теоретичних ігор, які використовуються в освітньому тренінгу. Перш за все ознайомтесь з організаційно-діяльнісною грою. Це ігровий метод активного соціально-психологічного навчання, вид операційних ігор, у ході якого з використанням моделювання організації професійної діяльності учасниками вирішуються актуальні теоретичні й практичні проблеми, розвивається рефлексивний компонент творчого мислення.

На противагу діловій грі, мета якої – вирішення актуального педагогічного завдання, метою організаційно-діяльнісної гри є вирішення теоретичної чи практичної проблеми. Завдання – це ситуація, у якій потрібно знайти певний порядок дій (алгоритм) для досягнення мети, і, в якій здійснення цього алгоритму вимагає наявності певних умінь. Проблемна форма організації діяльності, комунікації, рефлексії і мислення, яка застосовується в організаційно-діяльнісній грі, означає, що учасники знаходяться в умовах, коли вони не знають, що і як робити, які потрібно напрацювати способи діяльності, комунікації, мислення, рефлексії тощо.

Розгляньте самостійно структуру та особливості підготовки і проведення організаційно-діяльнісної гри.

Ознайомтеся з наступною грою – організаційно-мисленева гра, у якій для розвитку мисленевих здібностей учасників і для вивчення структури і механізмів мисленевої діяльності предметом розгляду був обраний власний процес мислення учасників гуртка.

Організаційно-комунікативна гра – де, в якості моделюючої практики виступає організація комунікації. Під час цієї гри учасники розподіляються на чотири основні позиції – автора, розуміючого, критика і організатора комунікації. Необхідно звернути увагу на цільові установки у ході гри. Розгляньте їх.

Наступний вид гри – сюжетно-рольова гра. Практики вважають, що це основний вид гри дитини дошкільного віку. Характеризуючи її, С.Л.Рубінштейн підкреслював, що ця гра найбільш спонтанний прояв дитини, але разом з тим – вона будується на взаємодії дитини з дорослим. Їй притаманні такі основні риси: емоційна насиченість і включеність дитини, самостійність, активність, творчість.

Зверніть увагу на те, що основою сюжетно-рольової гри є уявлювана ситуація, яка полягає в тому, що дитина бере на себе роль дорослого і виконує її у створених нею самою обставинах. Основними компонентами гри є сюжет, зміст і роль. Роль – засіб реалізації сюжету і головний компонент сюжетно-рольової гри.

Необхідно порівняти та проаналізувати особливості функціонального навантаження сюжетно-рольової гри у різні роки дошкільного та шкільного життя дитини.
Завдання для самостійної роботи


  1. Ознайомтеся з складовими базовими технологіями в організаційно-діяльнісній грі.

  2. Підготуйте реферат сюжетно-рольової гри з психології як дидактичного засобу розвитку інструментальних компетенцій студентів ВНЗ.


Контрольні запитання та завдання


  1. Дайте визначення поняття комунікативної компетентності.

  2. Вкажіть основну мету та функції сюжетно-рольової гри.


Рекомендована література: 6 (247-260); 7; 9( 332-341); 17; 18; 35 (179-186, 222-230); 37; 48; 52.
Практичне заняття 2.6. Проблема оцінки результативності в освітньому тренінгу


  1. Принцип формування психічного в діяльності.

  2. Критерії оцінки ефективності освітнього тренінгу.

  3. Основні правила продуктивного навчання.

Готуючись до першого питання необхідно згадати основи загальної психології, зокрема, особливості формування психіки людини. Необхідно усвідомити, що будь-який процес (особливо навчання) являє собою складне динамічне утворення – систему. А будь-яка система – поліструктурна, тому сам інноваційний процес теж поліструктурний.

Діяльнісна структура – сукупність таких компонентів як: мотиви, ціль, задачі, зміст, форми, методи, результати тощо. Пам’ятайте, що все починається з мотивів (спонукальних причин) суб’єктів інноваційного процесу, визначення цілей, нововведення, перетворення цілей у цілу низку завдань, розробки змісту інновації тощо. Усі названі компоненти діяльності реалізуються в певних умовах (матеріальних, фінансових, морально-психологічних, часових тощо), які в саму структуру діяльності не входять, але при ігноруванні яких інноваційний процес був би паралізованим.

Зверніть увагу на те, що реалізація принципу діяльнісного підходу передбачає організацію навчання з опором на ведучу діяльність у кожному віці. Однак, порушений розвиток характеризується тим, що ні один із названих видів діяльності не формується своєчасно і повноцінно, отже кожна діяльність у свою чергу потребує корекції.

Реалізуючи психологічну теорію про діяльнісну детермінацію психіки, корекційний навчальний процес організується на наглядно-дійовій основі. Отже реалізація цього принципу передбачає цілеспрямоване формування усіх структурних компонентів діяльності (предметної, ігрової чи навчальної): мотиваційного, цільового, операціонального, регуляційного.

Як відомо, пізнавальна діяльність – це єдність чуттєвого сприйняття, теоретичного мислення й практичної діяльності. Вона здійснюється на кожному життєвому шляху, в усіх видах діяльності і соціальних стосунках суб’єктів, а також шляхом виконання різних предметно-практичних дій у навчальному процесі. Але лише в процесі навчання пізнання приймає чітке оформлення в особливий, притаманний лише людині, вид навчально-пізнавальної діяльності.

Процес навчання відбувається у постійному спілкуванні учнів з вчителем і з однолітками, що впливає на характери протікання пізнавальної діяльності.

Далі необхідно зробити порівняльну характеристику традиційного й інноваційного навчання (за цілями, характеристиками, стилем взаємодії, формами навчання тощо). Із розгляду цих характеристик можна вивести критерії оцінки ефективності освітнього тренінгу, що й буде підготовкою до другого питання практичного заняття.

У ході підготовки до третього питання необхідно ознайомитися з поняттями продуктивної освіти. У сучасній педагогіці до продуктивної освіти відносять концепцію формування життєвої компетенції. Її основу складають провідні ідеї екзистенціальної філософії (Н.Адлер, В.Франкл, Е.Фромм, Е.Еріксон), психології (Л.С.Виготський, А.Маслоу, С.Рубінштейн, Б.Теплов), її коріння сягає в глибини національної культурно-освітньої та педагогічної думки (Григорій Сковорода, Памфіл Юркевич, Софія Русова, Василь Сухомлинський та інші).

        Продуктивна освіта передбачає відновлення змісту навчання з орієнтацією на «ключові компетентності», оволодіння якими дозволить учням вирішити різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті.



Далі необхідно згадати поняття «компетенція» й розглянути різні види компетенцій. Проаналізуйте, які показники можуть бути правилами продуктивного навчання. До основних характеристик ефективності продуктивного навчання в освіті відносять:

  1. Рівень створення комплексу оптимальних умов для розвитку особистості учня.

  2. Рівень створення умов для розумової діяльності дитини.

  3. Рівень створення в навчально-виховному процесі цілісної системи знань, умінь, навичок.

  4. Максимальне пристосування освіти до потреб людини.

  5. Рівень набуття учнями життєвих умінь, що ініціюють особистісне зростання та індивідуальний розвиток, міжособистісне спілкування, взаємодію та самовизначення.

  6. Отримання конкретного продукту в результаті самостійної предметної діяльності учня згідно із загальними вимогами навчання.

  7. Чітка націленість на реальний продукт, створений учнем під час опанування предмета.

  8. Рівень формування у учнів необхідних, дієвих, міцних, постійно актуальних знань та вмінь.

  9. Організація мотивованого, самостійного практично орієнтованого навчання.

  10. Орієнтація на практичне досягнення успіхів у самоосвітній діяльності.

  11. Спрямованість навчання на завершальний, цілісний результат і практичну самореалізацію кожного учня.

 

Завдання для самостійної роботи


  1. Розгляньте принцип формування психічного в діяльності.

  2. Ознайомтесь та проаналізуйте критерії оцінки ефективності тренінгу.

  3. Проаналізуйте основні підходи до організації продуктивного навчання.


Контрольні запитання та завдання



  1. Підготуйте реферат на різні форми оцінювання ефективності активного навчання.

  2. Охаратеризуйте форми психічної активності під час тренінгової роботи.


Рекомендована література: 24; 37; 38; 43(217-231); 44 (109-110).
Практичне заняття 2.8. Контроль результатів навчання в умовах тренінгової роботи


  1. Методика оцінки ефективності методичної продукції з освітнього тренінгу, підготовленої учасниками навчання.


Завдання для самостійної роботи



  1. Розробити тренінгову програму із розвитку компетенцій студентів, відповідно до вимог Болонського процесу.


Контрольні запитання та завдання


  1. Болонський процес та основні його характеристики.

  2. Основні компетенції студентів.


Рекомендована література: 24; 37; 38; 43(217-231); 44 (109-110).

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал