Мереф’янський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)№4 Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області



Сторінка1/3
Дата конвертації17.01.2017
Розмір0.8 Mb.
  1   2   3
Мереф’янський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)№ 4

Мереф’янської міської ради

Харківського району Харківської області

Автор:

Череднікова Ірина Володимирівна

1Анкетні дані.............................................................................................. ..3

2.Лист-представлення................................................................................. .. 4

Анотація.........................................................................................................7

4. Передмова ……………………………………………………………… 6

Мета роботи , актуальність, результативність............................................7

6. Вступ............................................................................................................11

II.Завдання взаємодії ДНЗ та сім'ї……………………………………….... 14

21. Пріорітетні напрями роботи ДНЗ та сім'ї.............................................. 15

2.2. Організація роботи з батьками в сучасному дошкільному закладі…17

2.3. Форми взаємодії родини з ДНЗ…………………………………..….. 20

2.4.Висновки………………………………………………………….....… 29

ІII Додатки.................................................................................................... 31

3.1. Рекомендації батькам............................................................................ 32

3.2. Консультації........................................................................................... 44

3.3. Поради батькам. ................................................................................... 62

3.4. Круглі столи. ......................................................................................... 77

3.5. Тренінги ................................................................................................ 91

Література........................................................................................................95

Прізвище, ім’я та по батькові: Череднікова Ірина Володимирівна



Дата народження: 06 лютого 1967 року

Домашня адреса: 62472 Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул.. Дарвіна б. №5

Місце роботи: Мереф’янський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) № 4 Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області

Педагогічний стаж: 1 рік

Який учбовий заклад закінчила: Харківський гуманітарно – педагогічний інститут у 2010 р.

Спеціальність: вихователь дитячого садка

Кваліфікаційна категорія: немає

Педагогічне звання: немає

адміністрації Мерефянського дошкыльного навчального закладу (дитячий садок)№ 4 Мерефянськоъ мыськоъ ради Харківського району Харківської області про роботу вихователя Череднікової Ірини Володимирівни

Працює вихователем в Мереф’янському дошкільному навчальному закладі (дитячий садок)№ 4 Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області. Педагогічний стаж роботи 1 рік

Навчально-виховну роботу організовує на високому рівні. Має високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості.

Постійно удосконалює свою майстерність; займається самоосвітою, творчо використовує надбання педагогічної науки, передовий педагогічний досвід.

Покликання до роботи з дошкільниками, батьками , постійний творчий пошук шляхів удосконалення форм і методів роботи з ними, творчість, дипломатичність, толерантність – усе це запорука успішної взаємодії в роботі з батьками вихователя.

Череднікова Ірина Володимирівна неодноразово приймала участь в методичних заходах закладу.

Користується авторитетом дітей, батьків, колег.

Завідувач ДНЗ В.Е.Байдікова

АНОТАЦІЯ

Основною метою використання даної роботи є допомога батькам з напрямку морально – духовного виховання дітей дошкільного віку

Завдання, які постають перед сім`єю й навчально - виховним закладом:

поглиблення теоретичних знань та закріплення практичних навичок батьків і дітей з напряму морально – духовного виховання ;

підвищення психолого - педагогічної компетенції батьків і педагогів щодо формування партнерських стосунків з дітьми, оволодіння інтерактивними прийомами впливу;

своєчасне коригування негативних проявів у сфері морально – духовного виховання;

Запропонований матеріал допоможе батькам, вихователям здійснювати роботу з морально – духовного виховання дітей, знайти найбільш дієві методи і прийоми для роботи з ними.

Завідувач ДНЗ В.Е.Байдікова

Виховання дітей повинно сьогодні спиратися на певну систему орієнтирів, духовних цінностей, до яких входять моральні, громадянські, світоглядні, екологічні, естетичні, інтелектуальні та валеологічні цінності. Дошкільна освіта як перша сходинка в цілісній системі освіти виступає основою цілеспрямованого і всебічного розвитку особистості. Саме тому одним із провідних її завдань є збагачення культурно-освітнього потенціалу народу, починаючи з дошкільного дитинства, формування духовної культури дитини, досягаючи тим самим якісно нового розвитку суспільства в цілому.

“З глибини віків до нас доходять мудрість минулих епох і скарби народного виховання. Традиції родинного виховання складалися упродовж багатьох століть і зміцнювалися в ході історичного розвитку людства. З давніх – давен українці розглядали сім’ю і рід як святиню, а виховання дітей – як святий обов’язок батьків: завдяки вихованню в родині народ продовжував себе в своїх дітях, генерував свій національний дух, характер, менталітет, традиційну родинно – побутову культуру” (М.Г.Стельмахович).

Великий дар природи – продовжити себе і повторити в дітях.

На жаль, багато батьків недостатньо обізнані з психолого- педагогічною літературою, з сучасними проблемами розвитку та виховання дітей.

Формування духовної особистості – масштабне і складне завдання, на яке спрямована увага вихователів, батьків, широкого педагогічного загалу.

Особливої актуальності питання набуло сьогодні, коли спостерігається кризовий стан сім`ї, відсутня соціальна захищеність, що призвело до зниження духовності дітей та молоді.

Тому виникає гостра проблема у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів формування духовно – моральних цінностей , як однієї з основ виховання, що сприятиме становленню й розвитку духовної високоморальної особистості, майбутнього громадянина України.


Мета роботи: розробка і апробація традиційних та нетрадиційних форм роботи з батьками, активне залучення батьків до участі в навчально – виховному процесі дошкільного навчального закладу.

Головне завдання для педагога – донести до батьків думку, що сутність виховання полягає не в розмовах з дитиною, не у прямому впливі на неї, а в організації сім`ї, особистого та суспільного життя, в організації життя дитини.

Досвід забезпечує реалізацію таких завдань, які постають перед сім'єю й навчально - виховним закладом:

поглиблення теоретичних знань та закріплення практичних навичок батьків і дітей з напряму морально - духовного виховання ;

формування партнерських стосунків з дітьми, оволодіння інтерактивними прийомами впливу;

своєчасне коригування негативних проявів у сфері морально - духовного виховання;

вироблення єдиного педагогічного підходу з боку батьків у сфері морально - духовного виховання дітей, зважаючи на індивідуальні особливості кожної дитини й соціальний статус кожної конкретної сім' ї

Запропонований матеріал допоможе батькам, вихователям здійснювати роботу з морально - духовного виховання дітей, знайти найбільш дієві методи і прийоми для роботи з ними.



Актуальність теми полягає в тому, що соціально-економічні зміни, які відбуваються у житті нашої країни, потребують термінового перегляду звичних поглядів, установок не лише в області виховання підростаючого покоління, а й у взаємовідносинах усіх ланок системи соціального розвитку особистості. Насамперед, це стосується взаємовідносин соціальних інститутів і сім'ї. Аналіз стану цих взаємин свідчить, що традиційний підхід до виховання підростаючих поколінь є надзвичайно малоефективним.

Що ж стосується дошкільнят, дошкільний вік характеризується найсильнішою залежністю дитини від дорослих. На цьому етапі становлення особистості дуже важливо, як складаються стосунки дитини з дорослими. Що більше ускладнень виникає у житті батьків, то більше емоційних і поведінкових проблем з'являється у дітей. Створюється «зачароване коло», розірвати яке може лише ефективна психологічна допомога усім, хто опинився у ньому.

І у батьків, і у дітей нині є чимало можливостей для різноманітного сімейного дозвілля, однак батьки з різних причин усе менше часу спілкуються з дітьми.

Зміст, методи і форми виховання дітей у сім’ї залежать від загальної культури батьків. Нерідко сімейне виховання має довільний характер, здійснюється без чіткої системи.

У наш час виникла необхідність підвищувати культуру сімейного виховання і водночас збагатити можливості громадського виховання.

Дитячий садок, як і дошкільне дитинство, назавжди лишається в пам’яті дитини і сім’ї.

К.Д.Ушинський звертав увагу на виховання у дітей навичок культурної поведінки. Однак, виховуючи у дітей ці навички, педагог радив стежити за тим, щоб моральні правила, ставши звичною нормою поведінки дитини, не приглушували живої душі, щирості й безпосередності.

А.С.Макаренко стверджував, що сім’я повинна бути колективом, в якому діти отримують первинне виховання, впливає на правильний розвиток і формування особистості дитини.

Усвідомлюючи, що дошкільне виховання грунтується на засадах родинного виховання, ми зуміли переконати батьків у важливості напрямку роботи з морально – духовного виховання. І надалі ведемо цю роботу у тісному контакті з батьками .

Організація напрямку роботи з морально – духовного виховання відповідає вимогам державних нормативних документів:

- Закон України «Про дошкільну освіту»;

- Базовий компонент дошкільної освіти в Україні.

- Базова Програма розвитку дітей від двох до семи років «Дитина»

- Методичні реокмендіції до Базової Програма розвитку дітей від двох до семи років «Дитина»

Зміст взаємодії батьків і дошкільного закладу:

залучення батьків до навчально – виховної роботи дошкільного навчального закладу обговорення і розв` язання спільних проблем та конкретних питань і завдань духовно – морального виховання;

поширення педагогічних, психологічних, духовних знань серед батьків;

Результативність роботи
ВСТУП

Відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту", Положення про дошкільний навчальний заклад, змісту Базового компонента дошкільної освіти, Базової Програми виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина » провідне місце у формуванні особливості дитини належить сім` ї.c:\users\вита\downloads\1233.jpg

Дитинство – це період народження і становлення особистості з фундаментом для розвитку її духовних, етичних, моральних і релігійних цінностей. Саме в цей період закладаються основи формування духовності, почуттів, сприйняття світу та світовідношення, любов до всього живого. Це перші кроки навчання, це жадоба знань, це перші радощі, перші розчарування і перші сльози… Це, нарешті, підґрунтя становлення громадянина і патріота своєї країни. Це період життя людини, в якому закладаються основи особистісної активності та особистісні властивості, цінності, що визначають якості майбутнього життя; це такий життєвий досвід, коли особа, і як людина, і як особистість, найменше захищена від соціального, психологічного і фізичного насильства; це період оволодіння морально-етичними нормами подальшого життя, життя в дорослому віці.

Періодом становлення особистості є дошкільне дитинство, саме тоді формуються основи характеру, ставлення до оточуючого світу, людей. Моральне виховання дитини спрямовується на формування моральної позиції, інтересів, потреб. В дитинстві розвиваються такі внутрішні моральні якості як почуття власної гідності, почуття сорому, почуття обов'язку.

Основи моральної спрямованості сформовані в дошкільному віці визначають подальше життя дитини. Виправити помилки, які допустили батьки і педагоги у духовно-моральному вихованні дитини в дошкільному віці важко.

Деякі сучасні батьки з найкращих, як їм здається, намірів не обмежують потреб дитини ні в чому, і дозволяють їй абсолютно все, і купують дорогі іграшки, влаштовують своїх дітей у престижні гуртки та спортивні секції тощо. І при всьому цьому виникає запитання: "Чому в благополучних сім’ях виростають погано виховані діти?”. Відповідь очевидна – їх не виховували, а лише задовольняли їхні запити, домінантою в яких виступали саме матеріальні потреби.

Натомість в інших сім’ях начебто постійно приділяють дітям увагу й роблять усе, щоб захистити їх від негативних впливів довкілля, за будь-яку ціну ізолювати від соціуму. Результати такого виховання теж не тішать - дитина виростає соціально безпорадною. Діставши, здавалося б добре виховання, вона не готова до самостійного розв’язання життєвих проблем, за звичай конфліктує з довкіллям, що подекуди призводить до девіантної поведінки, а то і до важких правопорушень.

Виховання дітей повинно сьогодні спиратися на певну систему орієнтирів, духовних цінностей, до яких входять моральні, громадянські, світоглядні, екологічні, естетичні, інтелектуальні та валеологічні цінності. Дошкільна освіта як перша сходинка в цілісній системі освіти виступає основою цілеспрямованого і всебічного розвитку особистості. Саме тому одним із провідних її завдань є збагачення культурно-освітнього потенціалу народу, починаючи з дошкільного дитинства, формування духовної культури дитини, досягаючи тим самим якісно нового розвитку суспільства в цілому.

На мою думку головними сімейними духовними цінностями були і залишаються: виховання у дітей справедливості, любові та поваги до інших, дотримання сімейних традицій, повсякденне спілкування. Важливим питанням залишається чи вважають сучасні родини все вищезазначене сімейними цінностями.

Сім'я — це перша суспільна щаблинка в житті людини. Для того, щоб сім'я успішно виконала свої виховні завдання, необхідно, щоб батьки знали основні педагогічні вимоги і необхідні умови сімейного виховання. Донесення до батьків цих знань — одне з головних завдань сьогодення.

Проблеми, які виникають під час виховання гідного громадянина нашої країни, вирішуються знову ж у тісному контакті з батьками. Особливу роль у спільній роботі дошкільного закладу і сім'ї відіграють батьківські збори, комітети, анкетування батьків, бесіди з ними, відвідування дітей вдома, конкурси, круглі столи, вікторини.

     Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Батьки є першим суспільним середовищем дитини, а родина – провідним інститутом соціалізації. Батьки першими розкривають маленькій людині предметний світ і надають йому емоційного забарвлення.

     Через життя в сім’ї формується ставлення до людей, речей, самого себе, виробляються ідеали та цінності. Любов дитини до батьків забезпечує безпеку, виступає гарантом емоційного благополуччя. Дитині мало просто того, щоб її любили. Вона потребує підтримки на всіх періодах дитинства.

  Вираз «діти – дзеркало сім’ї” дуже точно передає зміст орієнтації дитини на сукупність духовних і моральних цінностей, які культивує її сім’я. В кожній родині свої уявлення про добро і зло, свої пріоритети і моральні цінності: в одній на високий щабель поставлені доброта, милосердя, гуманність, в інших – навпаки, панує культ жорстокості. Батьки всіляко стимулюють і заохочують такі дії, способи поведінки, які відповідають їх уявленням про те, що добре, а що погано.



Тож актуальними завданнями сьогодення є:

  • - - сприяння особистісному зростанню кожної дитини, розвитку її компетентності;

  • - залучення до активної співпраці у вихованні та навчанні дітей практично всіх сімей на різних етапах їхнього становлення, розвитку та функціонування, з різними типами родинного середовища, різними виховними можливостями;

  • - сприяння духовному зростанню батьків, формуванню в них позитивного ставлення до себе та інших, накопиченню досвіду гуманних взаємин.

Повноцінне здійснення завдань розвитку, навчання і виховання дошкільників значною мірою визначається налагодженням взаємодії дітей і дорослих: „педагоги – діти - батьки”. Педагогам і членам родин вихованців слід усвідомити, що і діти, і вони є повноправними учасниками педагогічного процесу, та взаємодіяти на засадах діалогу, довіри, партнерства з правом ініціативи, активної дії, самоконтролю. Позиція дитини потребує поваги, розумного захисту і підтримки з боку дорослих учасників взаємодії.

     Отже важливість сімейного виховання ще не забезпечує його педагогічної ефективності. Воно досить часто характеризується стихійністю, а в зв’язку з цим буває, інколи одностороннім, не завжди послідовним та систематичним.

Більшість молодих батьків усвідомлюють, що потребують кваліфікованої і доброзичливої допомоги з боку вихователів. Саме цим пояснюється необхідність взаємодії, навіть взаємопроникнення сімейного і суспільного дошкільного виховання.



Усі форми роботи, що проводяться в дитячому садку

повинні враховувати такі особливості батьків:


  • -  право на власну думку, точку зору, систему цінностей;

  • - інформувати не лише про обов’язки батьків, але й про права, а ними вони можуть скористатись;

  • -  у готовності позитивно поставитись до проявів батьківської ініціативи і творчості та заохочувати їх;

  • -  вміти не лише повчати батьків, але і вчитися у них.





. Педагогічний всеобуч повинен передбачати якісні відмінності

та особливості різних груп сімей


  • - соціальні аспекти (особливості сімей за місцем проживання, соціального Статусу сім’ї);

  • -  демографічний аспект (врахування віку, освіти батьків та дітей, структури сім’ї);

  • -  світоглядний (світоглядні позиції, стиль сімейних стосунків, ставлення до суспільства);

  • - етнографічний (врахування рівня загальної педагогічної та професійної культури батьків, характер сімейних традицій, культури домашнього побуту).


Сьогодення потребує від нас, вихователів, тісної співпраці з батьками, які сьогодні потребують допомоги у вихованні дітей. Хто ж їм допоможе? Звичайно ж, вихователі. Саме для встановлення тісного контакту сім`ї з дитячим садком, з метою створення для дітей здоров`язбережувального середовища у трикутнику « дитина – батьки - вихователі», я перейнялася проблемою кращого вивчення сімей, їхнього виховного потенціалу.



- відвідування сім’ї дитини – передбачає гарний настрій, привітність, доброзичливість. Слід забути про зауваження, скарги, не допускати критики в адресу батьків. Педагог сприймає атмосферу сім’ї, поведінку і настрій дитини, що допоможе зрозуміти психологічний клімат в родині;

- день відкритих дверей уможливлює ознайомлення батьків з дошкільним закладом, особливостями освітньо-виховної роботи, зацікавлення нею, залучення до активної участі. Проводиться керівником у формі екскурсії по дошкільному закладу з відвідуванням групи, де виховуються діти батьків, що прийшли. Можна показати фрагменти освітньо-виховного процесу (підготовка до прогулянки, колективна праця, догляд за живими об’єктами). Після екскурсії і перегляду роботи з дітьми керівник закладу або методист проводять бесіду з батьками, відповідають на запитання, цікавляться враженнями.

- бесіди індивідуальні і групові. Педагог повинен вміти не тільки говорити і слухати батьків, виражати своє зацікавлення, доброзичливість;

- консультації проводяться індивідуально чи для підгрупи батьків. На групові можна запросити батьків різних груп, що мають схожі проблеми або успіхі у вихованні. Мета консультації – засвоєння батьками певних знань, умінь. Форми проведення консультації різноманітні (кваліфіковане повідомлення спеціаліста з наступним обговоренням, обговорення статті, що прочитана попередньо всіма запрошеними, практичне заняття);

- семінари-практикуми для набуття практичних навичок з виховання дітей Ця форма роботи уможливлює розповіді про способи і прийоми навчання та їх покази: як читати книгу, готувати руку дитини до письма тощо;

- батьківські збори проводяться як групові так і загальні 2 – 3 рази на рік. На них обговорюють завдання на новий навчальний рік, результати освітньо-виховної роботи та інше. На загальні збори можна запросити лікар, психолога, юриста, дитячого письменника. Передбачають виступи батьків. На групові збори одне запитання готує вихователь, з інших пропонується виступити батькам чи комусь зі спеціалістів. Бажано на зборах обговорювати сімейний досвід виховання дітей.

- батьківські конференції. Їх основна мета – обмін досвідом сімейного виховання. Батьки готують повідомлення, педагог, при необхідності, надає допомогу з вибору теми, оформлення виступу. На конференції може виступити спеціаліст. Важливо визначити актуальну тему конференції. До неї готується виставка дитячих робіт, педагогічної літератури, матеріалів, що відображають роботу дошкільного закладу. Завершити конференцію можна спільним концертом дітей, членів сімей;

- папки-пересувки для залучення батьків до читання педагогічної літератури. В папку укладаються статті на певну тематику;

- пропаганда педагогічних знань для батьків у формі виставки дитячих робіт («Руками дітей», «Діти для батьків», «Маленькі майстри», «Наші умільці»), де спеціалісти можуть самі або разом з дітьми показувати виконання окремих елементів роботи (наприклад, з художньої праці, зображувальної діяльності) Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, видеофрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна), фотографіями дітей.;

- вечори відпочинку «Давайте знайомитись», «Розвеселимо один одного», «Сміх – це здоров’я”, «Родинна світлиця»,  «Вечорниці», «У гостях у бабусі», «День добрих справ», вечори дозвіль для дітей за участю батьків і педагогів;

- спортивні свята і розваги «Тато, мама і я – спортивна сім’я”, «Спорт – це здоров’я”, «Веселі старти», «День здоров’я” за участю дітей, батьків і педагогів;

- участь у підготовці спектаклів, лялькового театру, виставки «Руками дітей і батьків»;

- «телефон довіри», «журнал відгуків і пропозицій», «Скринька уваги і поваги» «Спільно вирішуємо проблеми», де батьки можуть виступити, заповнити анкету, написати пропозиції.

1.Адміністративно-господарська служба:

- ознайомлювальна бесіда;

- збирання інформації про сім’ю (соціальний портрет);

- анкетування;

- юридичні консультації;

- загальні батьківські збори;

- робота батьківського комітету;

- спільна господарська діяльність (толока, суботники, цільова допомога);

- участь у роботі благодійного фонду;

- благодійні акції;

- робота «школи молодих батьків», «сімейного ліцею»;

- організація спільного відпочинку «веселі старти», «ярмарок»,

- організація прийому батьків і дітей фахівцями.

2. Методична служба:

- групові батьківські збори;

- усний журнал для батьків;

- батьківські куточки;

- папки пересувки;

- дні відкритих дверей;

- звіти фахівців;

- відкриті перегляди занять;

- групові та індивідуальні консультації;

- домашні завдання батькам (спостереження, виготовлення посібників, іграшок, збирання природного матеріалу);

- участь батьків у святах та розвагах;

- видача педагогічної літератури батькам для читання у вихідні дні;

- перегляд ранкових заходів;

- перегляд відеозаписів дитячої діяльності;

- спільна робота над статтями до газет.

3. Медична служба:

- ознайомлювальна бесіда медсестри з батьками про стан здоров’я дитини;

- рекомендації в разі необхідності корекційної  роботи з дитиною логопеда, інструктора з ЛФК, психолога;

- індивідуальні та групові консультації;

- інформаційний стенд («Нехворійко», «Медики рекомендують», «Здоров’я вашої дитини у ваших руках», «Турбуймося про здоров’я дітей», «Здоров’я – наш скарб» та інші)

- своєчасне інформування батьків про антропометричні зміни у дітей;

- участь у роботі загальних та групових батьківських зборів;

- видача батькам популярної медичної літератури для самостійного читання;

- виставка медичної літератури;

- розроблення рекомендацій про збалансоване харчування дітей, попередження інфекційних і вірусних  захворювань, отруєння різного характеру, загартування тощо;



 4. Психологічна служба:

- спільна робота з оптимальної адаптації дитини;

- використання методів діагностики сім’ї (анкетування, тестування, спостережен- ня тощо);

- консультації для батьків;

- участь у батьківських зборах;

- загально-розвивальні заняття-тренінги для батьків;

- психологічний куточок;

- видача психологічної літератури для самостійного читання;

- консультування сім’ї на прохання;

- рекомендації



В основу взаємодії сучасного дошкільного закладу і сім’ї  покладається співробітництво. Ініціаторами його встановлення має виступати дошкільний навчальний заклад, оскільки педагоги професійно підготовлені до освітньої роботи. Взаємодія являє собою спосіб організації спільної діяльності з родинами, яка здійснюється на основі соціальної перцепції за допомогою спілкування.

ВИСНОВКИ
З даної роботи можна зробити наступні висновки: 
основна мета роботи дошкільних закладів – допомогти вихователеві у формуванні насправді єдиного і повноцінного соціального середовища для щасливого життя і правильного виховання кожної дитини. При цьому під повноцінним соціальним середовищем слід розуміти не тільки зовнішні, організаційні умови (єдиний режим життя, харчування, єдині правила поведінки вдома й у дитячому садку), а й єдині норми та стиль спілкування дорослих з дитиною, гуманне ставлення до малюка, повага до його потреб у спілкуванні з дорослими і товаришами, в цікавих іграх і спостереженнях, предметно-практичній діяльності, а також у схваленні, позитивній оцінці батьками і вихователями своєї особистості в цілому і конкретних вчинків або дій. 
Умовами, що забезпечують ефективність взаємодії є: висока культура спілкування батьків та педагогів, доброзичливість, неупередженість у розв’язанні різних проблем, забезпечення мотивації взаємодії, актуальність та конкретність спільних завдань сімї і дошкільного закладу. 
Взаємодія являє собою спосіб організації спільної діяльності з родинами, яка здійснюється на основі соціальної перцепції за допомогою спілкування. 
Сутність взаємодії полягає в узгодженні в інтересах дитини вимог, дій дошкільного закладу і сім’ї як суб’єктів її виховання. Активне залучення батьків до педагогічного процесу. Надання допомоги педагогічному колективу дошкільного закладу. 
Завдання взаємодії: забезпечення дитині в сім’ї та дошкільному закладі оптимальних умов для повноцінного фізичного та психічного розвитку, сприяння задоволення її потреби в емоційно – особистісному спілкуванні, розвиток її творчих інтересів та здібностей, підвищення рівня сформованості педагогічної культури вихователів та батьків. Щоб найкраще, найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з вихователями повинні збудувати свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння важливості один одного і усвідомлення того, що таке партнерство матиме довготривалий вплив, на користь усіх. Вихователь та батьки діють в інтересах дитини, приймають рішення стосовно її виховання та навчання, створюють для неї належні умови. 
Від того наскільки ці взаємовідносини будуть узгоджені, настільки залежить успіх формування особистості в цілому. А саме, взаємодія в педагогічному процесі сім’ї та дошкільної установи здатна формувати індивідуальність, активізувати особистий творчий потенціал не тільки дитини, але і педагогів та батьків. Взаємодія, що ґрунтується на засадах коопераційної інтеракції, передбачає взаємодопомогу, співробітництво, узгодження зусиль, розглядається як цілісне явище в психолого-педагогічній системі. 
Удосконалювати роботу з батьками – це у разі необхідності вносити зміни, які збагачують зміст і форми роботи, покращують різні її показники, роблять більш доцільною, сучасною, гнучкою. .

18

Шановні батьки! Ви повинні допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка. Розпочніть цю роботу заздалегідь, щоб встигнути все зробити.



 

  • Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається  дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями групи та з особливостями організації життя в групі.

  • Дайте позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато діток, іграшок, там буде цікаво і добре.

  • Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дошкільного закладу, особливо дотримуйтеся часу вкладання спати і періодів харчування.

  • Навчить дитину елементарних навичок самообслуговування.

  • Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка

  • Потурбуйтеся про нервову систему сина чи доньки – не залишайте малюка на цілий день з перших днів відвідування дитячого садка.

  • Тримайте тісний контакт з персоналом групи і будьте певні, що працівники зуміють прийняти Вашу дитину і по-материнськи дбатимуть про неї.




  • Якщо дитина оточена критицизмом – вона вчиться звинувачувати.

  • Якщо дитина бачить ворожість – вона вчиться битися.

  • Якщо над дитиною насміхаються – вона буде нерішучою.

  • Якщо дитину постійно присоромлюють – вона вчиться відчувати себе винною.

  • Якщо дитина оточена терпеливістю – вона вчиться бути терпеливою.

  • Якщо дитину підтримують – вона вчиться впевненості.

  • Якщо дитину хвалять – вона вчиться цінувати інших.

  • Якщо з дитиною поводяться справедливо – вона вчиться справедливості.

  • Якщо дитина відчуває себе в безпеці – вона вчиться довіряти.

  • Якщо дитину схвалюють – вона вчиться поважати себе.

  • Якщо дитину приймають і поводяться з нею дружелюбно – вона вчиться знаходити любов в цілому світі.


http://training8.ru/sites/default/files/styles/filter941x470/public/illustrarion/200867562.jpg?itok=e1k_gvm3

http://cdn-1.odiami.it/o/orig/genitori-e-nonni-come-gestire-i-rapporti_0a40be7246c00505b59784b6b4030d21.jpg



  • Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві малюк найкраще сприймає нове, накопичує знання.

  • Формуйте самоповагу. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

  • Навчить дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: *щира любов до батьків, *приязне ставлення до оточуючих, *зовнішня привабливість (одяг, манери), *можливість спостерігати соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів), *висока самооцінка, *достатній запас слів, вміння підтримати розмову.

  • Пильнуйте, щоб дитина не стала «телиманом». Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування.

  • Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що – погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

  • Потрібно навчити дитину шанувати сім’ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї, виховують краще за будь-які лекції.

  • Подбайте за гарне оточення. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким граються ваші діти, з ким дружать, поцікавтеся репутацією сімей цих дітей.

  • Будьте вимогливим. Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вміння робити щось краще за інших, виховуються, як правило, в сім’ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

  • Привчайте дитину до праці. Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

  • Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай вони все перепробують. Нехай вчаться на власних помилках, робити щось краще за інших. Якнайбільше спілкуйтесь з дітьми.



  • Ніколи не карайте дітей. Головну увагу приділяйте не так корекції поведінки дитини, як налагодженню довірчих стосунків з нею.

  • Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини – їх слід аналізувати і розуміти.

  • Ставте перед дитиною конкретні вимоги й чітко пояснюйте їй, чому в тій чи іншій ситуації слід діяти не так, а інакше.




  • Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте і не принижуйте.  Її помилки – це насамперед ваші помилки.

  • У вихованні не ставайте «над дитиною», а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.

  • Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами. Співчувайте їй під час розмови, ненав’язливо спрямовуйте на прийняття рішення.

  • Хваліть дитину від душі, вірте в неї й довіряйте їй, а головне – любіть її лише за те, що вона дитина.

  • Пам’ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою – сьогоднішньою і вчорашньою.

  • Пам’ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте і розвивається такою, якою її створив Господь. Повага – це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини.

  • Любов – акт віддавання: віддати іншому свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

 

(В.Локсон, англійський педагог)




  • Якщо дитина не хоче щось робити, то не примушуйте її. Залишить завдання, повернетеся до нього тоді, коли в дитини появіться відповідний настрій, визріє інтерес.

  • Завжди треба пристосовуватися до потреб та інтересів дитини.

  • Частіше хваліть та підбадьорюйте, навіть, якщо не виходить.

  • Не робіть висновки за кожним разом. Дитина може довго не проявляти помітних ознак прогресу, а потім стрімко просунутися вперед.

  • Не порівнюйте постійно дитину. Діти всі різні, як би це було не так, світ став би не цікавим.

  • Не виявляйте негативізму, якщо в дитини якесь уміння виробляється не тоді, коли ви на це чекаєте.

  • Деякі діти повільно опановують знаннями і словами.

  • Не прагніть переключити дитину на іншу діяльність, навіть, якшо вважаєте, що вона виконує її надто довго, дитина сама знає, коли її треба зупинитися.

  • Вашим супутником має бути допитливість дітей, а мірою – ставлення дитини до дорослого.

 


  • Не чекайте, що ваша дитина буде такою як ви. Або такою, як ви хочете.  Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.

  • Не думайте, що дитина ваша. Вона – Божа.

  • Не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали дитині життя – як саме вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншому, той - третьому: це незворотній закон вдячності.

  • Не ображайте дитину, щоб в старості не істи гіркого хліба. Бо, що посієш, те й пожнеш.

  • Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо? Ноша життя дана кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині її ноша не легше, ніж вам ваша. А може й важча, бо у дитини ще нема звички.

  • Не принижуйте дитину! Пам’ятайте: вона – особистість!

  • Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.

  • Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.

  • Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли, щоб інші зробили вашій.

  • Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина – це свято, яке поки що з вами.

  • Сприймайте свою дитину як рівну собі людину. Частіше давайте їй розуміти, що ви на неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваші доручення.

  • Залучайте малюка до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і розуміючи, що малюк не все зробить до ладу.

  • З повагою ставтесь до дитини і її справ.

  • Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоційний стан решти родини.

  • Знайте, «ключик» до кожної дитини – найважливіша річ у вихованні



c:\users\вита\downloads\2.jpg


  • Анкетування батьків по темі зборів. Анкети заповнюються вдома, до зборів, іх результати використовуються під час проведення зборів.

  • Виготовлення запрошень кожній родині (у вигляді аплікації). Важливо, щоб у виготовленні запрошень приймали участь всі діти. Батьки отримують запрошення  за тиждень до зборів.

  • Виготовлення пам’яток з порадами або рекомендацій по темі зборів. Текст їх має бути стислим, надрукований крупним шрифтом.

  • Підготовка конкурсів, виставок. У конкурсах приймають участь діти і батьки. Всі роботи на виставку виставляються до початку батьківських зборів.

  • Підготовка плакатів за темою зборів.

  • Запис на магнітофон відповідей дітей по темі зборів.

  • Запрошення спеціалістів (за потребою).

  • Проведення засідання батьківського комітету.

  • Розподіл обов’язків по підготовці до зборів:

-          оформлення приміщення;

-          оформлення виставки;

-          музичне оформлення;

-          виготовлення пам’яток, плакатів;

-          інсценування проблемних ситуацій.

 

http://3.bp.blogspot.com/-oqffos8nxdy/uaav18ar6bi/aaaaaaaanqc/thkmxjgskbs/s1600/102974528-resize.jpg



  • Вихователі заздалегідь повідомляють батьків про батьківські збори через об’яву, в якій зазначається тема, порядокк денний, дата і час проведення зборів.

  • Складається план проведення зборів, виходячи з теми та мети зборів.

  • Тривалість проведення зборів – одна година (20 хв. з участю дітей, 30 – 40 хв. тільки з батьками).

  • На зборах в першу чергу обговорюються питання педагогічного напряму, які стосуються розвитку і виховання вихованців.

  • Педагог задає тон спілкування – він має бути доброзичливий, коректний. Розповідаючи про невдачі, прикрощі, негаразди, що мали місце в групі, не варто називати конкретні прізвища, доцільніше обговорити питання в проблемному плані. Не варто нав’язувати батькам своєї думки. Має бути спільне обговорення проблеми. Забороняється обговорювати результати педагогічної чи психологічної діагностики. Дані про дітей даються батькам в індивідуальному порядку.

  • Неприпустимо також привселюдно повчати й звинувачувати батьків, звертатися до членів родини слід на ім’я та по батькові, не допускаючи звернень на «мати Іванова Роми».

 

Для другої молодшої групи



  • Особливості психофізичного розвитку дітей четвертого року життя і основні завдання виховання.

  • Формування культурно –гігієнічних навичків.

  • Спільна робота дитячого садка і родини по формуванню трудових умінь і навичків.

  • Мовленнєвий розвиток – головна умова розумового розвитку.

  • Авторитет батьків – необхідна умова правильного виховання.

  • Індивідуальна неповторність дитини.



Для середньої групи

  • Особливості розвитку дітей п’ятого року життя.

  • Організація самообслуговування в дитячому садку і вдома.

  • Естафета здоров’я.

  • Духовно-моральний розвиток особистості.

  • Емоційне спілкування дитини з природою як умова творчого осягнення світу.

  • Виховання доброзичливості, чуйності, поваги до дорослих, однолітків.

Для старшої групи


  • Психофізичні особливості розвитку дитини шостого року життя.

  • Єдність вимог дорослих до дитини – необхідна умова всебічного розвитку і виховання.

  • Культурне мовлення – духовне обличчя людини.

  • Розвиток пізнавальних здібностей в дитячому садку і вдома.

  • Виховуємо високоморальну духовну особистість.

  • Родинні традиції: дерево життя.






  • Мудрі думки про виховання і розвиток дитини.

  • Виховання правильної постави.

  • Виховання у дітей гігієнічних навиків і звичок.

  • Як одягати дитину (у відповідності з сезоном).

  • День народження дитини.

  • Виховання сором’язливих дітей.

  • Про ставлення дорослих до дитячих запитань.

  • Ростіть дітей уважними і бережливими.

  • Спільний труд дітей і дорослих.

  • Виховання культури поведінки.

  • Про статеве виховання дошкільнят. 

  • Розкажіть дитині (про родину, сімейні традиції, свою роботу, …).

  • Пограйте з дитиною.

http://s39.radikal.ru/i083/1105/45/77bdb2631b6b.jpg

http://www.sc29univer.ru/wp-content/uploads/photo/novost/novost41.jpg


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал