«Менеджмент неприбуткової організації. Частина 1»




Сторінка3/7
Дата конвертації03.12.2016
Розмір1.11 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Критерії
США
Японія
Характерні якості ділової людини
Обачливість
Здатність працювати в команді
Вимоги для просунення
Висока кваліфікація, здатність до навчання, співробітництва
Життєвий досвід, добре знання конкретного виробництва
Професійна компетен -
ТНІСТЬ
Тенденція переходу від вузької спеціалізації до оволодіння декількома професіями
Високий рівень розвитку духовності, поєднання спеціалізації і широко професійних знань
Характер проведення
інновацій
Революційним шляхом з підготовленою
інформаційною базою
Еволюційним шляхом, поступовим покращенням і виправленням
Форма ділових відносин
Контракти
Особисті контакти на основі взаємодовіри
Наведемо результати деяких досліджень, в яких розглядаються професійно значущі якості менеджера.
Вивчаючи психологічні якості, що обумовлюють ефективність керівництва, Р. Сторцілл виділив наступні:

здатність впливати на підлеглих (домінантність):

впевненість в собі;

емоційна стійкість і стресова стійкість (здатність менеджера контролювати свої емоційні прояви, здійснювати самоуправління і оптимальну емоційну розрядку);

високий практичний інтелект, здатність до творчого вирішення завдань;

відповідальність і надійність у виконанні завдань;

чесність, вірність своїй обіцянці і гарантіям:
36 37

Менеджмент

неприбуткової організації
(
Частина

І
).
1.4.
Професійні
вимоги до менеджменту

гнучкість поведінки в умовах, що постійно змінюються;

прагнення до досягнень і діловитість;

здатність піти на розумний ризик, готовність брати на себе відповідальність у вирішенні проблем;

комунікативність, вміння спілкуватись і взаємодіяти з людьми.
В 1997р. було проведене опитування 41 великих японських компаній. На думку респондентів - менеджер має бути наділеним такими рисами:

енергійність, рішучість, в тому числі в умовах ризику - 42%

довгострокове передбачення і гнучкість - 34%

широта поглядів, глобальний підхід - 29%

здатність повністю використовувати можливості співробітників за допомогою правильного розподілу і справедливих санкцій - 24%

готовність вислухати думку інших - 22%

особистий шарм - 22%

здатність створювати колектив і гармонійну атмосферу в ньому - 20%

готовність використати відкритий стиль управління, що заохочує до співробітництва -19%

вміння чітко формулювати цілі і установки - 17%

вміння правильно використовувати свій робочий час-15%

завзята праця, безперервне навчання, самовдосконалення- 10%.
В книзі М.Вундука, Д.Френсіса "Раскрепощенный менеджер" (3;) розглядаються вміння та навички, що необхідні менеджеру і говориться про те, як можна розвивати
і вдосконалювати. При цьому автори використовують позитивно-негативний підхід для характеристики цих якостей.
Наведемо таблицю з «Розкутого менеджера».
Таблиця №5. Порівняльна характеристика вмінь і навичок кваліфікованого і
некваліфікованого менеджерів.
Кваліфікований менеджер
Некваліфікований менеджер
Пристосовує стиль керівництва до змін, що відбуваються
Дотримується застарілого стилю керівництва
Використовує принципи поведінки підлеглих
Не звертає уваги на основи поведінки підлеглих
При необхідності вживає заходів щодо зміцнення дисципліни
Уникає санаційних заходів
Розуміє і предметно впливає на виконання ним своєї ролі
Не має уявлення про вплив на виконання ним своєї ролі
Встановлює творчі стосунки з оточуючими
Викликає негативне ставлення до оточуючих
Дає чіткі вказівки
Не прагне бути зрозумілим
Регулярно аналізує діяльність підлеглих
Залишає діяльність підлеглих без уваги
Заохочує здібних співробітників, їх конкретні позитивні прояви
Співпрацює з людьми середніх здібностей, не виявляючи невдоволення
Системно підходить до аналізу роботи
Аналіз роботи має випадковий, однобічний характер
Охоче і кваліфіковано делегує повноваження, виховує людей
Недостатньо делегує повноваження підлеглим
Уникає застосування негативного стилю
Вдається до негативного стилю
Створює позитивний зворотній зв'язок
Не розуміє корисності позитивних оцінок підлеглих
Прагне до взаєморозуміння з важкими людьми
Нерідко конфліктує з важкими людьми
Захищає підлеглих при небезпеці
Не захищає підлеглих
Прагне вимагати від співпрацівників максимального внеску у діяльність фірми
Мириться з низькими результатами діяльності підлеглих
Визначає критерії ефективності
Нездатний визначити критерії ефективності
До основних критеріїв роботи менеджера в сучасних умовах західні науковці відносять:

звітність;

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
1.4.
Професійні
вимоги до менеджменту

лідерство;

увага до роботи колективу;

тісний контакт з людьми;

самовіддача;

індивідуальність;

поєднання інтелектуальних і оперативних якостей.
Керівники і менеджери, яким необхідно надихати співробітників, самі повинні бути натхненними, зберігати зв'язок з ідеями і енергією оточуючих людей, більше уваги приділяти їх духовним якостям. Погляд на людину як на знаряддя, інструмент, яким можна маніпулювати є ознакою тоталітарного мислення.
В цьому зв'язку надзвичайно актуальною є книга Е.
Шострома "Анти-Карнегі, чи Людина-маніпулятор" (22;).
Наведемо коротку анотацію цієї книги. В якості альтернативи маніпулятору Е. Шостром пропонує поведінку актуалізатора, тобто людини, яка вважає себе та інших перш за все особистостями, відкрито і вільно показує свої почуття.
Актуалізатор може помилятися, але здатний виправляти свої помилки, готовий надати допомогу, коли потрібно, і здатний до спільної творчої роботи.
Порівняльні характеристики маніпулятора і актуалізатора можна подати в таблиці:
Таблиця №6 Порівняльні характеристики маніпулятора і актуалізатора.
Маніпулятор
Актуалізатор
Брехня (фальш та шахрайство)
Неусвідомленість (апатія і нудьга)
Контроль (закритість)
Цинізм (зневіра)
Чесність (прозорість, відвертість)
Усвідомленість (повнота життя, зацікавленість, відгук)
Свобода (спонтанність,
відкритість)
Довіра (віра, переконання)
В кожному з нас, робить висновок Е. Шостром, живе маніпулятор, який використовує фальшиві трюки, щоб досягнути своєї мети.
Звичайно, не все маніпулювання - зло. Деякі маніпулятивні кроки необхідні людині в боротьбі за його
існування. Але більша частина маніпуляцій дуже шкідливо позначається на житті самих маніпуляторів.
В результаті постійного маніпулювання людина втрачає можливість виражати себе прямо і творчо, вона увесь свій час витрачає на те, щоб втримати минуле і застрахуватися від майбутнього. Вона використовує цілий арсенал масок та туманних заяв і не розуміє, який багатий і яскравий реальний світ.
Поведінкові прийоми маніпулятора різні - від пихатої ворожості до підлабузницьких лестощів.
На все це витрачається багато часу.
Маніпулятор - професійний гравець з життям, який постійно намагається приховати свою справжню карту. Бо професійний гравець вміє чудово зобразити байдужість, та ця байдужа маска коштує йому великого нервової напруги. Маніпулятор не використовує і малої частини тих можливостей, які пропонує йому життя.
Е. Шостром виділяє 8 типів маніпуляторів та чотири основних типи маніпулятивних систем, кожній з яких відповідає певна філософія (дивись таблиці Типологія маніпулятивних систем на стор. 42, 43).
Ідеальний менеджер повинен бути актуалізатором.
Абрахам Маслоу назвав самоактуалізаторами тих, хто живе повним життям, більш повним, ніж звичайна пересічна особа. Оскільки кожна людина до певної міри є маніпулятором, сучасна гуманістична психологія вважає,
40
41


Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

і
).
1.4.
Професійні
вимоги до менеджменту
Таблиця №7. Типологія маніпулятивних систем.
Тип

Поведінкова характеристика

Різновид типу
Диктатор
Перебільшує свою силу, він домінує, наказує, цитує авторитети, робить все, щоб керувати своїми жертвами
Наставник.
Начальник. Бос.
Молодші божества.
Ганчірка
Зазвичай жертва диктатора та його пряма протилежність. Перебільшує свою чутливість. Використовує прийоми: забувати, не слухати, мовчати.
Недовірливий.
Дурний.
Хамелеон.
Конформіст.
Відступаючий
Калькулятор
Перебільшує необхідність все і всіх контролювати. Він говорить неправду. Намагається, з одного боку, перехитрити, з іншого перепровірити.
Прилипало
Протилежність Калькулятору.
Намагається перебільшити свою залежність. Це особистість, що прагне бути предметом піклувань.
Дозволяє примушує інших робити за нього роботу.
Паразит.
Плакса.
Доросла дитина.
Утриманець.
Безпорадний.
Хуліган
Перебільшує свою агресивність, жорстокість, недоброзичливість.
Керує за допомогою погроз різного виду.
Грубіян.
Ненависник.
Гангстер.
Погрожуючий.
Добрий хлопець
Перебільшує свою любов, дбайливість, уважність. Він вбиває добротою. В деякому плані зіткнення з ним важче, ніж з хуліганом. Боротися з Добрим хлопцем важко. У будь-якому конфлікті Хулігана чи Доброго хлопця.
Хуліган програє.
Мораліст.
Людина організації.
Догоджаючий.
Суддя
Перебільшує свою критичність. Він нікому не довіряє, всіх звинувачує, йому важко пробачити.
Всезнайка.
Обвинувачувач.
Месник.
Захисник
Повна протилежність судді. Він надмірно підкреслює свою підтримку і поблажливість до помилок інших. Він псує людей надмірно співчуваючи. Замість того, щоб зайнятися власними справами, він піклується про потреби інших.
Тип маніпулятив- ної системи
Сутність системи
Філософія
Активний маніпулятор
Намагається керувати іншими за допомогою активних методів. Він ні за яких умов не стане демонструвати свою слабкість і буде грати роль людини повної сил. Для цього він користується своїм рангом. Він стає „собакою зверху", спираючись при цьому на безсилля інших і добивається контролю над ними. Його улюблена тактика -„зобов'язання
і очікування", принцип табеля про ранги.
Главенствувати і володарювати щоб не сталося.
Пасивний маніпулятор
Протилежність активному. Він прикидається безпорадним та недоумкуватим, граючи "собаку знизу". Пасивний маніпулятор виграє програючи.
Ніколи не викликає роздратування
Маніпулятор,
що змагається
Сприймає життя як постійний турнір, безперервний ланцюжок перемог та поразок. Дія себе він відводить роль бійця. Для нього життя - постійна битва, а люди - суперники чи вороги. Це суміш активного і пасивного маніпуляторів.
Вигравати будь-якою ціною
Байдужий маніпулятор
Грає в байдужість,
індиферентність. Прагне піти, відокремитися від контактів. Його методи - це суміш активності і пасивності водночас; він то бурчливий, то мученик, то безпорадний.
Відкидає піклування що з усіх маніпуляцій ми можемо розвинути позитивний потенціал, який називається "самоактуалізування".
Актуалізатор шукає в собі самобутність, неповторність, унікальність. Маніпулятор - навпаки заганяє свою самобутність всередину і повторює чиїсь моделі поведінки.
42 43

Менеджмент

неприбуткової організації
(
Частина

І
).
Справа в тому, щоб переробити маніпулятивні межі своєї натури в актуалізаційні.
З Диктатора може розвинутися чудовий Лідер. З Ганчірки може вийти Співчуваючий. Він може вимагати доброї роботи, проте лояльно ставиться до того, що кожна людина може припускатися помилок.
З Прилипала може вийти Вдячний. Він не просто залежить від інших, але високо цінує їхню працю, майстерність, він з повагою ставиться як до іншого способу життя, так і до інших точок зору і не відчуває потреби в тому, щоби всі думали так, як він.
З Хулігана може розвинутися Наполегливий. Він відверто радіє супротивнику і відрізняється відвертістю та прямотою. Він не страждає жорстокістю.
З Доброго хлопця розвивається Опікун. Він дружелюбний, здатний на глибоку любов без підлабузництва Доброго хлопця.
З Судді розвивається Виразник. Він чудово виражає свої потенційні переконання, не критикуючи і не принижуючи інших.
Із Захисника може вийти Водій. Він не вчить і не захищає всіх поспіль, та допомагає кожному знайти свій власний шлях, не навіюючи своїх проглядів.
Маніпулятор, як правило, потрапляє під класифікацію якого-небудь одного з маніпулятивних типів;
Актуалізатор ніколи не буває настільки примітивним. Він
інтегрує в собі декілька типів; він і Наполегливий, і Опікун, оскільки енергійний в своїх міжособистісних відносинах і піклується про них. Він може інтегрувати і Виразність, і
Водійництво, оскільки думає не за інших, а разом з ними
(Еверетт Шостром. Анти-Карнегі чи людина-маніпулятор,-М.:
1994).
44 1.4.
Професійні
вимоги до менеджменту
Сучасний етап розвитку менеджменту називають
інтегративним. Ось чому менеджер - це не просто мисляча людина.
Сьогодні успіху в управлінні можна досягти тільки думаючи за допомогою цілісних образів. Одна з найважливіших функцій менеджменту
- зробити продуктивними довірені йому людські ресурси. Успішні менеджери полюбляють говорити: "Наше найбільше багатство - це люди".
Орієнтація на людину передбачає необхідність постійного залучення співробітників всіх рівнів до розробки і прийняття рішень. Для цього необхідно збільшувати інвестиції в людський капітал в процесі перепідготовки працівників. Керуюча роль в цьому належить менеджерам.
Менеджер повинен орієнтуватися у питаннях етики, естетики, фізичного і психологічного здоров'я людини.
Сучасна організація може ефективно функціонувати в тому випадку, коли визначені її внутрішні цінності. В зв'язку з цим менеджер повинен поруч з персоналом виробляти цінності і доносити їх до підлеглих. В цьому зв'язку менеджер повинен:

мати вміння неупереджено визначати цінності
(що сприяє вирішенню конфліктів);

виходити з того, що "всі цінності варті уваги, хоча і не всі можуть використовуватися в конкретних ситуаціях";

вивчати індивідуальне різноманіття особистостей підлеглих;

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
• допомагати працівникам реалізовувати їх цілі в рамках цілей і цінностей організації, виходячи з пріоритетності інтересів співробітників.
Кількість цінностей залежить від складності
організації. Цінності потребують постійного уточнення.
Уточнення здійснюється в межах основних груп цінностей: технологічних (питання вибору методів вдосконалення діяльності організації, якості наданих послуг), соціальних, моральних, психологічних, естетичних. Тобто аналіз різних підходів до діяльності менеджера дозволяє сформулювати основні функціональні напрямки його праці:

визначення мети і завдань організації;

планування діяльності колективу по досягненню мети;

організація діяльності;

підтримка мотивації і організація комунікації;

створення умов для професійного росту співробітників;

здійснення контролю.
46
2.1.
НДО
як структурний елемент третього сектору
Розділ
2.
НДО

як

об
'
єкт

управління
.
2.1.
НДО
як структурний елемент третього сектору
НДО - це недержавна організація. Свою назву вона отримала завдяки англійській абревіатурі
NGO
(nongovernmental + organization). Цей термін частіше за все використовується Організацією Об'єднаних Націй та
іншими міжнародними інституціями.
Правове становище НДО визначається Законами
України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992р. та "Про благодійництво та благодійні організації".
У відповідності з законом "Про об'єднання громадян": "громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення своїх законних соціальних, економічних, вікових, національно-культурних та інших
інтересів" /ст.3/. При цьому підкреслюється, що дія цього закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності /народні дружини, товариські суди тощо/ ..."/ст.1/
Стаття 6 визначає наступні принципи діяльності:
"Об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів /учасників/, самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямків своєї діяльності."
Для здійснення своєї діяльності громадські організації "набувають права власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами /часниками/
47

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
2.1.
НДО
як структурний елемент третього сектору або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом" /ст.21/.
Таким чином, громадська організація за своїм правовим станом дуже схожа на підприємницьку. Як і бізнес-структура, вона також вільна і самостійна у формуванні програми своєї діяльності, виборі клієнтів, залученні матеріально-технічних, людських, інформаційних ресурсів. Поруч з тим вона суттєво відрізняється від підприємницької організації, і перш за все тим, що не має за мету отримання прибутку для перерозподілу її між своїми членами.
Специфіка громадської організації може розглядатися в контексті трисекторної моделі суспільства.
Глибокі соціально-економічні
і політичні перетворення, що почалися в Україні після отримання нею незалежності у 1991 році, якісно змінили діяльність державних, комерційних і суспільних інституцій, а також характер взаємовідносин між ними. Необхідність розбудови демократичного громадянського суспільства не лише збільшила кількість, але і наповнила новим змістом діяльність партій, громадських організацій, благодійних фондів та інших організацій, які не входять до державних структур суспільства і не ставлять за мету отримання прибутку.
Всі ці структури отримали назву недержавного
(третього) сектора суспільства, а організації що входять в нього - громадських, або недержавних (НДО).
Схематично структуру сучасного суспільства можна представити у вигляді малюнка:
Державний сектор представлений державними органами, що створюються для розв'язання конкретних завдань від імені держави, тому вони наділені конкретними повноваженнями - компетенцією, в межах якої і зобов'язані функціонувати. В державний сектор входять також бюджетні установи і організації, засновані на підставі закону чи в межах повноважень державних органів.
Державні структури і організації виконують різні функції:

розвиток законодавства, ствердження законності та правопорядку;

захист економічної основи суспільства;

регулювання соціальних конфліктів, забезпечення узгодженості інтересів та потреб індивідів та соціальних груп;

контроль за освітою і вихованням, сферою культури;

забезпечення екологічної безпеки, розумного використання ресурсів, охорона людей;

захист інтересів держави у всіх сферах міжнародних відносин.
Економічну основу суспільства складає
бізиес-сектор, який забезпечує виробництво основної маси товарів
і послуг, що здійснює науково-дослідницьку,
48 49

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
комерційну діяльність на основі принципу отримання максимальних прибутків і мінімальних витрат.
Третій сектор складається з недержавних,
некомерційних громадських організацій. Вони створюються з власної ініціативи засновників, незалежно від волі державних органів влади чи посадовців. Теоретики третього сектору вказують на наступні причини виникнення недержавних, непідприємницьких організацій:
1. "Плюралізм народу. Тобто наявність серед народу досить стійких груп людей, які мають спільні для них
інтереси, що їх можна вирішити чи захистити за умов спільних дій всіх чи більшості зацікавлених у цьому осіб. Ця передумова є головною для створення власне громадських організацій членського типу ...
2. Наявність ніші суспільного життя, не заповненої державним чи підприємницьким сектором, недостатність соціального чи іншого забезпечення з боку державних служб чи органів та невигідність праці там для приватного підприємства викликає до життя утворення різних благодійних фондів чи установ або призводить до створення організацій громадського самоврядування" (12; сі2).
Таким чином, виникнення громадських організацій зумовлено природною потребою сучасної людини бути співучасником громадських справ, а також задовольняти свої особисті, творчі, вікові, культурні інтереси.
В останнє десятиліття в Україні виникла велика кількість недержавних громадських організацій різної спрямованості: від клубів шанувальників музики до НДО,
50
2.1.
НДО
як структурний елемент третього сектору що надають підтримку соціально незахищеним прошаркам населення.
НДО - це загальна життєдіяльність людей, яка передбачає їх взаємозалежність і потребу один в одному. Це
- перебування людей в колективі, в соціальній групі, де є спільна діяльність, спілкування, обмін послугами, користування спільними речами і цінностями.
Значне місце в системі організацій третього сектору займають також ті, які орієнтовані на надання допомоги третім особам, тобто не обов'язково членам своєї організації.
Ці організації, як правило, нечисельні за складом, вивчаючи найближче соціальне оточення в аспекті своєї місії, визначають коло тих проблем, які в силу певних причин не можуть в повному об'ємі бути вирішеними державою.
Наприклад, громадська організація, що надає психологічну допомогу людям, що відчувають високу соціальну напругу і легко вступають в конфлікт з оточуючим середовищем, визначає, що особливої значущості ця проблема набуває для людей звільнених з виправно-трудових установ, оскільки значна їх частина знову скоює злочини. При цьому 52% злочинів скоюється в перший рік після звільнення. Одна з основних причин рецидивів - невміння звільненого адаптуватися до умов життя на волі. Людина, потрапляючи в нове соціальне середовище зустрічається із специфічними труднощами, до боротьби з якими вона не завжди готова. Все це змушує членів організації, в склад якої входять спеціалісти з психології, юриспруденції, педагогіки, надати в своєму регіоні психологічну підтримку звільненим в процесі їх адаптації до умов життя на волі.

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
Безумовно, у вирішенні подібних проблем зацікавлені і державні органи, і місцевий бізнес, і суспільство в цілому. Діяльність громадської організації з вирішення подібної проблеми може бути більш ефективною, ніж робота державних, правоохоронних органів, які, як відомо, пріоритет в своїй діяльності віддають не боротьбі зі злочинністю, а проблемам її профілактики. Таким чином, НДО займає в сфері громадського життя те місце, яке держава не може взяти під свою опіку.
Крім того багато дослідників підкреслюють і значення економічного фактору, оскільки "...часто громадські організації виконують послуги чи здійснюють суспільно-корисну діяльність набагато дешевше, ніж це могла б зробити держава". (12; с.15).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал