«Менеджмент неприбуткової організації. Частина 1»




Сторінка1/7
Дата конвертації03.12.2016
Розмір1.11 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7















ББК
60.55
УДК 316





«Менеджмент неприбуткової організації. Частина 1»
АзароваТ.В., Абрамов Л.К.,
-
ЦПТІ, ІСКМ, Кіровоград –
2003, 128 с.
Зростання ролі громадського сектору в житті нашого суспільства вимагає високого рівня професіоналізму від його лідерів. Особливо це актуально зараз, коли ще не створено систему підготовки керівників НДО на державному рівні. Саме з урахуванням цих обставин створювалось видання. Першу частину цього навчально
- методичного посібника присвячено теоретичним основам менеджменту та громадським організаціям як об’єктам управління. Традиційно видання містить чимало вправ та завдань для самовдосконалення. Видання здійснено ІСКМ та
ЦПТІ в рамках проекту підтриманого Фондом
Євразія за рахунок коштів, наданих
USAID.



















Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
ЗМІСТ
Вступ ..................................................................................... З
Розділ 1. Теоретичні основи менеджменту ....................... 4 1.1.
Сутність менеджменту. Основні етапи його розвитку. ............................................................ 4 1.2.
Види управління і принципи менеджменту. ........... 11 1.3.
Управлінські функції в менеджменті ...................... 20 1.4.
Професійні вимоги до менеджера ......................... 30
Розділ 2. НДО як об'єкт управління ................. .. ............ 47 2.1.
НДО як структурний елемент третього сектору.... .47 2.2.
Організаційна структура НДО ................................ 63 2.3.
Внутрішній потенціал і зовнішнє середовище організації ................................................................ 71 2.4.
Умови ефективного управління .............................. 89
Завдання та вправи для самоконтролю ......................... 91
Література ........................................................................ 115
Додатки .............................................................................. 117
Інформація про Фонд Євразія ........................................... 117
Інформація про програму зміцнення
інституційного потенціалу ресурсних центрів для НДО в Україні .................................... 120
Інформація про Центр підтримки творчих ініціатив ........ 122
Інформація про Інститут соціокультурного менеджменту..... 125
Інформація про авторів ..................................................... 126
ВСТУП
Зростання ролі громадського сектору в житті нашого суспільства вимагає високого рівня професіоналізму від його лідерів. Особливо це актуально зараз, коли ще не створено систему підготовки керівників
НДО на державному рівні, а рівень професійної мобільності у громадському секторі вищий, ніж в інших секторах. Саме з урахуванням цих обставин створювалось видання, яке ви тримаєте в руках.
Безпосереднім поштовхом для його розробки стала
Програма Фонду "Євразія" та Фонду Чарльза Стюарта
Мотта з інституційної підтримки розвитку ресурсних центрів України, освітній компонент якої дозволив фахівцям ЦПТІ та ІСКМ побачити проблему професіоналізації лідерів НДО у багатьох нових ракурсах.
2
З

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
1.1.
Сутність менеджменту
Основні
етапи його розвитку
Розділ
1.
Теоретичні
основи менеджменту
1.1.
Сутність менеджменту
Основні
етапи його розвитку
На загальному рівні менеджмент можна визначити, як управління організацією.
"Організація - це диференційоване і впорядковане об'єднання індивідів і груп, діючих на підставі спільних цілей, інтересів і програм." (18; с. 239) Будь-який соціальний інститут можна розглядати як організацію.
Організації виконують різні функції: виробництво матеріальних і духовних благ, надання послуг, охорона здоров'я, оточуючого середовища, пошук нових знань і т.п. Будь-яка організація, будь-то підприємство, фірма, заклад культури чи НДО, являє собою систему свідомо координованої діяльності двох і більше людей. Люди в організації можуть змінюватися, але ролі, які вони виконують, зберігаються. Відповідно зберігається і сама організація. Така відносна стабільність стає можливою завдяки управлінню.
Під управлінням в кібернетиці розуміють такий вплив на об'єкт (процес), який обирається з багатьох можливих взаємодій з урахуванням поставленої мети, стану об'єкта (процесу), його характеристик і веде до поліпшення функціонування чи розвитку даного об'єкта, тобто до наближення мети. (9; с.104-105).
Управляти - це не придушувати, не нав'язувати об'єкту (процесу) хід, що протирічить його природі, а навпаки - максимально враховувати природу процесу, узгоджувати кожний вплив на процес з його логікою. При управлінні організацією і процесами, що відбуваються в ній, свобода виступає як нагальна необхідність.
Управлінська діяльність - це систематизуючий фактор, що забезпечує цілісне функціонування, збереження і розвиток організації.
Управління, як цілеспрямований
і систематизуючий процес, спрямований на підвищення результативності організації і включає в себе відносно самостійні і послідовні елементи:

сприйняття і усвідомлення загальної мети управління;

збір, систематизація і передача інформації про реальні можливості в плані досягнення поставлених цілей;

виробка (обґрунтування) і прийняття рішення;

перетворення рішення в різні форми команд;

забезпечення виконання команд;

аналіз ефективності прийнятого рішення в аспекті поставленої мети і, у випадку необхідності, її корекція;
Як бачимо, завдання управління полягає в тому, щоб по-перше, зібрати інформацію про керований об'єкт, оцінити ці відомості і лише потім пропонувати варіанти ефективного вирішення проблеми.
Роль теорії управління необхідно розглядати з врахуванням найбільш відомих концепцій організації виробництва. Ці теорії з'явилися на початку минулого століття, коли функція управління відокремилася від власника і виник спеціальний інститут професійних організаторів виробництва - так званих менеджерів.
Становлення і розвиток менеджменту пов'язані з вченнями Ф.Тейлора, Г.Файоля, А.Маслоу, Г.Хікса,
Р.Джулета, Л.Алена та ін.
4 5

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
1.1.
Сутність менеджменту
Основні
етапи його розвитку
Наочне уявлення про внесок різних теорій управління в розвиток менеджменту дає Таблиця №1.
В монографії Мекона М.Х., Алберта М., Х'ядоурі
Ф. "Основи менеджмента" (10; с.70) також узагальнюється внесок різних наукових напрямків в розвиток менеджменту.
Таблиця №І. Внесок різних теорій у розвиток менеджменту.
ЕТАП
РОКИ
ВКЛАД В РОЗВИТОК
МЕНЕДЖМЕНТУ

1 ЕТАП
1900-1920
Зародження менеджменту. Роль і значення управління в організації виробництва.
(Ф. Тейлор)
2 ЕТАП
1920-1940
Виділення менеджменту як науки.
Визначення основних функцій менеджменту: планування, організація управління, мотивація і реіулювання, контроль. Ствердження керуючих принципів: чітка регламентація, розподіл роботи і дисципліна, підпорядкованість інтересів, заохочення, стабільність персоналу, справедливість. (А.Файоль)
3 ЕТАП
1940-1960
Теорія "людських відносин"
(А.Маслоу, менеджмент з гуманістично-психологічним нахилом, посилення ініціативи, ділової активності людей через розвиток вищих потреб шляхом задоволення нижчих. Розроблено
ієрархію потреб: фізіологічні, потреба в надійності, соціальні потреби, усвідомлення власної гідності, реалізація самого себе
4 ЕТАП
1960-1970
Залучення в процес управління технічних засобів. Комп'ютеризація системи управління.
Замість вербального (словесного) аналізу використання математичних моделей в рішенні важких ситуацій.
______________________________________
Автори виділяють чотири основні школи:

школа наукового управління;

школа людських відносин і поведінкових наук;

класична школа управління;

школа науки управління.
Школа наукового управління
Застосування наукового аналізу для визначення ефективних засобів виконання завдання;
Відбір працівників, які найбільш пасують до виконання завдань, і забезпечення їхньої фахової
підготовки;
Забезпечення працівників ресурсами необхідними для виконання завдань;
Систематичне і правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продукгивності;
Відокремлення планування і обдумування від процесу самої праці.
7 5 ЕТАП
1970-1980
Ситуативний менеджмент. Основний принцип - гнучкість методів, форм управління. Творче управління з використанням стратегічного планування і з використанням творчих ідей
інших спеціалістів.
Мета менеджменту: створити ефективну організацію і потім змінювати її таким чином, щоб вона відповідала завданням і обставинам, що також постійно змінюються.
6 ЕТАП
Починаючи з
1980
Управління розглядається в тісному зв'язку з ринком і з маркетингом. Маркетинг - наука і мистецтво управління обміном, управління ринком. Маркетинг - система організації і управління діяльністю підприємства по розробці нових видів товарів чи послуг та їх реалізації на основі вивчення ринку і потреб споживача.
6

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
1.1.
Сутність менеджменту
Основні
етапи його розвитку
Школа людських відносин і поведінкових наук

використання прийомів управління міжособистісними відносинами для підвищення рівня задоволення і продуктивності;

застосування наук про поведінку до управління і до такого формування організації, щоб кожен працівник мав змогу використати їх відповідно до своїх потреб.
Класична школа

розвиток принципів управління;

опис функцій управління;

систематизований підхід до управління всією організацією.
Школа науки управління
• поглиблення розуміння складних проблем управління на основі розробки і застосування моделей;
• розвиток кількісних методів на допомогу керівникам, які приймають рішення у складних ситуаціях.
Отже, ми бачимо, що кожний етап, кожна наукова управлінська школа робить свій особливий внесок в розвиток менеджменту. Сучасний менеджмент представляє собою сукупність теоретичних і практичних знань, в яких узагальнені дані різних наукових шкіл і напрямків.
Об'єкт управління (організація чи її підрозділ) розглядається як складна соціотехнічна система, в якій взаємодіють технічний і соціальний компоненти:
Технічний компонент об'єкту управління включає в себе засоби виробництва (будівлі, машини, обладнання); різні види технологій, що використовуються в діяльності
організації, а також структуру організації, рівень професійної підготовки як персоналу, так і самих управлінських кадрів.
Соціальний компонент об'єкту управління виявляється не менш важливим. Він включає в себе різні форми стимулювання праці, стилі спілкування, організаційну культуру та інш. В працях американських науковців Т.Пітерса
і Р.Уотерліна управління організацією як соціальною системою розкривається з позиції концепції семи "с", тобто з точки зору семи характеристик самої організації:
1.
Стратегії.
2.
Структури.
3.
Системи.
4.
Складу кадрів.
5.
Стилю керівництва.
6.
Суми навичок і вмінь.
7.
Спільних цінностей.
Як бачимо, об'єктом управління організацією в першу чергу повинен стати людський ресурс, який проявляється в кадровому складі, стилі і звичках, цінностях.
В західній науковій літературі відмічається, що для сучасного управління соціотехнічною системою характерно наступне:

нові підходи до розміщення коштів виробництва.
Обладнання, апаратура, механізми повинні розміщуватись таким чином, щоб розміщення сприяло ефективному завершенню об'ємів робіт;

нові підходи до підготовки і перепідготовки кадрів. Професійна підготовка кадрів повинна бути поліфункціональною. Співробітники
8
9

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
). повинні оволодівати паралельними спеціальностями;

наявність філософської бази в організації, тобто усвідомлення кожним працівником своєї мети, свого призначення, готовність розділити з керівництвом відповідальність за результати праці;

наявність культури управління, яка надала кожному співробітнику реальні можливості для участі в управлінні.
Отже, менеджмент слід розглядати як систему дій, що забезпечують узгоджену роботу персоналу організації, а також її технічного компонента для досягнення оптимальних результатів.
Кінцева мета менеджменту - створити ефективну організацію, а потім змінювати її так, щоб вона відповідала цілям та завданням, що змінюються.
Менеджмент можна визначити також як сукупність принципів, методів, засобів і форм управління організацією з метою підвищення ефективності її діяльності.
1.2.
Види управління
і
принципи менеджменту
1.2.
Види управління
і
принципи менеджменту
Для розуміння сутності менеджменту доцільно звернутися до теорії управління. В кібернетиці виділяють два види управління:

управління без зворотного зв'язку, тобто без регуляції перебігу керованого процесу з боку управлінця;

управління, при якому отримують відомості про стан керованого об'єкту (процесу) і регулюють його у відповідності з даними, отриманими від зворотного зв'язку.
Таким чином, управління може здійснюватися по-різному:

за принципом "чорної скрині", коли зворотній зв'язок, а відповідно і регуляція процесу здійснюється тільки з урахуванням "виходу" кінцевого продукту процесу. Шлях, який веде до цього продукту, лишається невідомим;

за принципом "білої, так-званої прозорої скрині". У цьому випадку збирається інформація про сам процес отримання кінцевого продукту. Принцип "чорної скрині" зазвичай пов'язують з аналізом системи управління на рівні макропідходу, а "білу скриню" використовують для аналізу на рівні мікропідходу.
При вирішенні питання про вибір виду та принципу управління, враховують:
• складність керованого процесу (об'єкту); ступінь вивченності його закономірностей; множинність внутрішніх та зовнішніх факторів впливу;
10
11

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
1.2.
Види управління
і
принципи менеджменту множинність перепон, ризиків, що впливають на об'єкт (процес).
До управління за принципом "чорної скрині" вдаються у тому випадку, коли необхідні відомості про керовану систему, а також про можливі перешкоди, що на неї впливають, невідомі. При цьому, багато авторів вважають, що цей принцип є обмеженим у своїх можливостях і тому рекомендують використовувати управління за принципом "білої скрині".
У випадку управління організацією, об'єктом управлінського впливу є складна соціотехнічна система.
Тому між зовнішнім впливом та зовнішньою реакцією
(дією, що виникає у відповідь) немає однозначного зв'язку.
Завжди має місце фактор ризику, загрози. Ось чому менеджер повинен передбачати всілякі труднощі, які виходять з джерел, що впливають на організацію. Джерела зовнішнього середовища знаходяться між собою у тісному взаємозв'язку, тому зміна одних впливів призводить до зміни інших.
В процесі управління організацією результат залежить не тільки від безпосереднього впливу на об'єкт, але і від поєднання різних ресурсів в даний момент і від попереднього досвіду діяльності. Це означає, що до управління соціо-технічною системою можна застосовувати принцип "білої скрині". Здійснення такого управління можливо при виконанні наступних вимог:

означення мети управління;

встановлення початкового стану керованого процесу;

означення програми впливів, що передбачає перехідні стани процесу;

отримання інформації по певній системі параметрів про стан керованого об'єкту (забезпечення зворотного зв'язку);

забезпечення переробки інформації, що була отримана по каналу зворотного зв'язку;

вироблення корегуючих впливів.
Розглянемо кожен з перерахованих вище компонентів по відношенню до управління організацією.
Мета управління. Управління завжди носить цілеспрямований характер. В одних випадках його мета полягає в тому, щоб підтримати керований об'єкт (процес) в одному і тому ж заданому стані, в других - не допускати виходу його за певні рамки, а в третіх - мета управління полягає в зміні стану керованого процесу, в доведенні його до завчасно наміченого.
Наприклад, суть управління підприємницькою структурою полягає в тому, щоб наявні ресурси, праця, матеріали та інші активи поєднати в такі комбінації, які збільшать їх первинну вартість. При цьому здійснюються якійсь зміни, вводяться нововведення, створюється новий порядок діяльності.
Аналіз цілей управління повинен бути проведений спочатку на макрорівні, тобто, необхідно уявити всі ті зміни, які повинні бути внесені в організацію під впливом зовнішнього середовища, яке забезпечує організацію ресурсами, кадрами, енергією, споживачами (клієнтами).
Важливо з'ясувати найбільш вагомі для організації джерела (чинники) з тим, щоб вже на наступному етапі мікроаналізу, при визначенні цілей управління, знайти найбільш адекватні способи реагування на зовнішній вплив. На цьому етапі аналіз повинен бути доведений до
12 13

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
1.2.
Види управління
і
принципи менеджменту виділення пріоритетних видів діяльності, які необхідно здійснювати для реалізації поставленої мети.
Встановлення початкового стану організації і
процесів, що відбуваються в ній. Як і у випадку визначення цілей управління, аналіз початкового стану організації повинен бути проведений на двох рівнях:

встановлення відповідності можливостей організації поставленим на даному етапі цілям;

встановлення наявності конкретних ресурсів, необхідних для виконання пріоритетної діяльності.
При перевірці наявності необхідних ресурсів може бути два випадки:

всі необхідні ресурси наявні;

частина ресурсів відсутня чи не відповідає тим показникам, які необхідні для досягнення цілей. В першому випадку при визначенні програми управління передбачаються тільки нові види діяльності, необхідні для досягнення мети, у другому - спочатку формуються відсутні ланки з системи вже існуючих ресурсів, а потім - види діяльності, що передбачені метою.
Визначення
програми
впливів,
що
передбачають перехідний стан. Успішність досягнення мети діяльності організації залежить від знання основних проміжних станів та їх послідовності. Програма управління повинна забезпечити проходження діяльності організації через основні якісні етапи цього процесу.
Етап - це складова частина програми, це конкретне завдання, що спрямоване на досягнення програмної мети.
Кожен з етапів пов'язаний з певною проблемою і спрямований на її вирішення в повному обсязі. Ось чому важко вказати конкретний зміст цих етапів та їх послідовність.
Наприклад, ЦПТІ визначив мету своєї діяльності в укріпленні життєздатності регіональних НДО на основі створення сприятливого середовища для їхнього саморозвитку. Основний шлях досягнення цієї мети - партнерські відносини із закладами культури. Дана мета визначила послідовно-поступальний розвиток відносин
ЦПТІ із закладами культури:
1
етап - мотиваційно-підготовчий;
2
етап - організаційний. Це етап підтримки НДО ресурсним центром на базі
інформаційно-консультативної мережі, створеної в районних будинках культури;
3 етап - корекційний. Етап вдосконалення діяльності НДО
шляхом підвищення якості послуг, що надаються їм в інформаційно-консультативних пунктах ЦПТІ;
4 етап - творчий (перетворюючий; саморозвиток).
Регіональні НДО створюють власні проекти і
приймають участь в конкурсі проектів.
Забезпечення зворотного зв'язку. Поняття зворотного зв'язку пов'язане з виникненням кібернетики.
Н. Віннер ввів це поняття на основі узагальнення даних перш за все в області теорії автоматичного регулювання.
Проте необхідність зворотного зв'язку в поведінці тварини
і діяльності людини була обґрунтована фізіологами і психологами значно раніше. (І.П. Павлов, Е. Торндайк,
П.К. Анохін, Н.Н. Бернштейн).
Здійснення зворотного зв'язку відносно управління організацією передбачає рішення наступних проблем:

визначення змісту зворотного зв'язку;
14
15

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
1.2.
Види управління
і
принципи менеджменту

визначення частоти зворотного зв'язку.
Визначити зміст зворотного зв'язку означає визначити сукупність контрольованих характеристик, що базуються з одного боку на цілях організації та з іншого - на змісті програм. Загальне правило полягає в тому, що контролю підлягають основні незалежні характеристики, спільна зміна яких і призводить до переходу з одного якісного стану в інший.
Керовані характеристики - це кількісно-якісні критерії, покладені в основу зміни досягнення поставлених цілей.
Наприклад, екологічна організація сформулювала мету (задачу) - організувати на регіональному ТУ щонедільну програму, яка б забезпечила населення важливою для його життєдіяльності екологічною та культурно-історичною інформацією.
Характеристиками
(показниками), що контролюються, для цієї мети можуть виступати:

рангове місце екологічної передачі серед інших програм регіонального ТУ;

точка зору телеглядачів до передачі;

точка зору телеглядачів після передачі.
Корекційні впливи. Відомості про хід реалізації програми, отримані за допомогою зворотного зв'язку, дозволяють вносити в неї певні корективи. З кібернетичної точки зору, корегування може здійснюватися трьома шляхами:
• реагування на очікувані зміни ситуації (за непрямими ознакам передбачають шкідливий вплив на організацію і у відповідності з їхнім характером проводиться перебудова програми);

реагування на отримані зміни в ситуації (корекція програми проводиться у відповідності із змінами умов роботи організації);

реагування на помилки (корекція проводиться у відповідності з характером відхилень, тобто на основі аналізу помилок).
Відносно управління діяльністю неприбутковою організацією можуть бути використані всі три шляхи. В першому і в другому випадках корекція дозволяє уникнути відхилень в процесі керування, оскільки виробляється раніше, ніж умови, що вже змінилися, і які зможуть негативно вплинути на процес. У третьому випадку в програму вносяться зміни, що дозволяють врахувати характер помилок і ліквідувати їх.
Таким чином, аналіз діяльності організації як об'єкту управління свідчить про те, що специфіка цього процесу вимагає циклічного управління за принципом "білої скриньки". Для реалізації такого управління необхідно мати дані, що дозволяють вирішити наступні задачі:

точне визначення об'єкту керування;

визначення системи незалежних характеристик
(показників) об'єкту керування. Це необхідно для отримання інформації по каналу зворотного зв'язку;

корегуючі впливи на керований об'єкт.
Принципи менеджменту - це вихідні положення, які визначають основні вимоги результативності керування організацією. Принципи є конкретизацією, відображенням законів суспільства та їх закономірностей. В принципах менеджменту відображаються наступні закономірності:
17

Менеджмент

неприбуткової

організації
(
Частина

І
).
12.
Види управління
і
принципи менеджменту

закони, що розкривають сутність технологічного способу виробництва. В них відображаються відносини людини і природи, людини і техніки;

соціально-екологічні закони притаманні розвитку виробничих відносин;

соціальні закони, які розкривають сутність відносин між соціальними верствами і прошарками в процесі суспільного виробництва;

правові закони, які закріплені в нормативно-правових актах;

соціально-психологічні закони, що відображають вплив соціальних умов на поведінку, а також міжособистісні, міжгрупові відносини в процесі праці, обміну, розподілу і споживання матеріальних і духовних цінностей.
З іншого боку, принципи є відображенням закономірних зв'язків, що притаманні самому управлінню, як цілісній формації, а також її окремим елементам.
Розглянемо основні принципи менеджменту:

чітке формулювання основної мети управління;

чітка спрямованість менеджмент-діяльності для досягнення мети організації;

принцип врахування індивідуальних особливостей персоналу;

принцип єдиного начала (працівник повинен отримувати вказівки від одного й того ж керівника
і звітувати не більш, ніж перед одним керівником);

принцип спеціалізації в сфері управління (всі дії, які регулярно повторюються необхідно розподілити між персоналом і не дублювати їх);

принцип діапазону управління
(рекомендується мати не більше 6-12 підлеглих);

принцип економічності;

принцип чіткої регламентації повноважень і ступеня відповідальності кожного робітника;

принцип справедливості у вирішенні конфліктних ситуацій.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал