«Механізм зовнішньоекономічної політики України: теорія і практика»



Скачати 390.61 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка2/3
Дата конвертації07.01.2017
Розмір390.61 Kb.
1   2   3
2. Аналіз практичних засад зовнішньоекономічної політики
національної економіки
Здійснення експортно-імпортних операцій на Україні регулюється
Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету
Міністрів України; Положеннями Міністерства економіки України,
Міністерства Зовнішньоекономічних Зв'язків, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру; угодами, укладеними Україною з іншими державами і іншими законодавчими актами
України.
Основа регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках – це
Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність ", який дає визначення основним термінам, застосовуваним у практиці зовнішньоекономічної діяльності; закріплює основні принципи і правила здійснення зовнішньоекономічної діяльності; визначає коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, їх права та обов'язки; дає перелік можливих видів зовнішньоекономічної діяльності; законодавчо закріплює регулювання зовнішньоекономічної діяльності; регулює економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями; захищає права та інтереси держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; зумовлює відповідальність України як держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при порушенні ними
Законів України чи обов'язків, пов'язаних з виконанням контракту, а також визначає застосовувані до них санкції.
Необхідною умовою перетинання митного кордону України при експорті продукції є виконання митних формальностей, порядок здійснення яких регулюється
Законом України “Про Єдиний митний тариф”
, а також
Митним кодексом України
.
Згідно з законом “Про Єдиний митний тариф”, Єдиний митний тариф
України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться

22 за межі цієї території. Єдиний митний тариф України визначається згідно з цим Законом та міжнародними договорами України. Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.
При укладенні договорів при здійсненні експортно-імпортних операцій контрагенти зобов'язані використовувати затверджене МЗС
Положення про форму зовнішньоекономічного контракту
”, яке закріплює основні умови укладання договорів купівлі-продажу. А деякі аспекти цих договорів закріплені у спеціальних правових актах.
Здійснення платежів у іноземній валюті регулюється Декретами
Кабінету Міністрів України “
Про систему валютного регулювання і валютного контролю
” а також Законом України «
Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті
». Перерахованими вище документами встановлений режим здійснення валютних операцій на території України, визначені принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” експорт є валютною операцією, бо експорт пов'язаний з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу.
При виборі базисних умов постачання підприємства користаються
Указом Президента "
Про використання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ". Ці правила викладено у ІНКОТЕРМС-2010, згідно з якими існують 11 базисних умов постачання, які відрізняються за обов'язками, які несуть контрагенти.
Оподаткування прибутку від експортних операцій здійснюється на підставі Податкового кодексу України, згідно з яким при вивезенні товару з митної території України ставка податку на додану вартість дорівнює нулю, а об'єктом оподаткування податком на прибуток є валовий прибуток підприємства; визначення прибутку від реалізації продукції проводиться

23 шляхом вирахування з одержаної виручки (без податку на додану вартість, акцизного податку) затрат на виробництво та реалізацію, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).
Розрахунок економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності проводиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Під результатами розуміють грошову, вартісну оцінку отриманого прибутку для підприємства: грошові надходження за відправлену продукцію, виконані роботи та послуги, вартість отриманого товару, робіт, послуг та ін. Під витратами розуміють грошову вартісну оцінку виробничих ресурсів, які залучилися до господарського обігу: вартість сировини, матеріалів, енергії, трудових ресурсів, послуг сторонніх організацій, обов’язкові відрахування в різні державні фонди та інші витрати, без яких торгова угода не може бути здійснена.
Визначення ефективності зовнішньоекономічних операцій зумовлює ступінь зацікавленості підприємства у виході на світовий ринок, дає змогу обґрунтувати окремі пропозиції щодо закупівлі та продажу певних товарів.
Одержані дані можуть бути використані при розробленні планів експорту та
імпорту підприємства, при оцінюванні структури та напрямків зовнішньоторговельного обігу.
Усю систему показників зовнішньоекономічної діяльності підприємства, організації, фірми можна розподілити на 2 групи:
1 група. Абсолютні показники:
— обсяг експорту;
— обсяг імпорту;
— обсяг накладних витрат на експорт/імпорт;
— середній залишок коштів;
— кількість отриманих рекламацій;
— сума рекламацій;
— кількість задоволених рекламацій;

24
— перевага покупцями торговельної марки фірми;
— обсяг експорту нових товарів;
2 група. Відносні показники: а) індекси динаміки: б) коефіцієнти виконання зобов’язань з експорту та імпорту: в) середня тривалість обороту експортної (імпортної) операції; г) коефіцієнт віддачі коштів від експортних/імпортних операцій.
Протягом 2014-2015 років підприємство займалося експортом сільськогосподарської продукції, зокрема відбувався продаж зернових культур до країн СНД (Казахстан, Білорусь). Обсяги експорту були незначними по причині пробних поставок та високої вартості тарифів митного обслуговування. Також підприємство проводило імпортні операції, тобто відбувалася закупівля мінеральних добрив із Польщі.
Проведемо аналіз абсолютних та відносних показників ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства (табл. 2.1, рис.2.1).
Таблиця 2.1
Аналіз абсолютних та відносних показників ефективності
зовнішньоекономічної діяльності ПП «Папужинці» за 2014-2015 рр.
Показник
Од. виміру 2014 р.
2015 р.
Відхилення
Абсолютне
Відносне %
1 2
3 4
5 6
Ефективність ЗЕД
%
20,14 11,88
-8,26
-41,01
Прибуток від експортно-імпортних операцій
Тис.грн
11,9 7,85
-4,04
-33,9
Експортно-імпортні витрати
Тис.грн
59,1 66,14 7,04 10,65
Прибуток від експорту
Тис.грн
15,0 12,0 3,0
-15,0
Прибуток від імпорту
Тис.грн
6,9 5,85 1,05
-17,85
Витрати на експорт
Тис.грн
45,0 50,0 5,0 11,1
Витрати на імпорт
Тис.грн
14,1 16,14 2,5 12,7
Виручка від експорту
Тис.грн
50,0 52,0 2,0 3,8
Виручка від імпорту
Тис.грн
21,0 22,0 1,0 4,5
Виробнича собівартість
Тис.грн
40,0 45,0 5,0 11,1 1
2 3
4 5
6
Поза виробничі витрати
Тис.грн
5,0 5,0
-
-

25
Середня ціна імпорту
Тис.грн
0,15 0,1
-0,05
-5,0
Кількість імпорту т
2000 2200 200 14,3
Контрактна вартість сировини
Тис.грн
12,0 14,0 2,0 14,3
Накладні витрати
Тис.грн
2,0 2,05 0,5 2,4
Мито і митні збори
Тис.грн
0,7 0,65
-0,5
-7,7
Транспортні витрати
Тис.грн
1,1 0,95
-0,15
-15,8
Вантажно-розвантажувальні витрати
Тис.грн
0,5 0,5
-
-
Складські витрати
Тис.грн
0,1 0,25 0,15 60
Експедиторські витрати
Тис.грн
0,16 0,24 0,08 33,3
Страхові витрати
Тис.грн
0.04 0,06 0.02 33,3
Інші витрати
Тис.грн
0,1 0,05
-0,05 50
Згідно проведених розрахунків ефективність ЗЕД фірми в аналізованому періоді склала 12%, негативним є те, що на кінець 2015 р. вона зменшилася на
41%, це свідчить про зменшення обсягів зовнішньоекономічних операцій майже в двічі.
Ефективність ЗЕД зменшилася за рахунок того, що прибуток від експортно-імпортних операцій був меншим в порівнянні з 2014 р. на 4,04 тис.грн. або на 33,9%, а витрати експортно-імпортні зросли на 4,5 тис.грн.
Рис.2.1. Порівняння експортно-імпортних прибутку та витрат ПП
«Папужинці» за 2014-2015 рр.
Як видно із рис.2.1, збільшення експортно-імпортних витрат відбулося за рахунок зростання витрат на експорт на 5 тис.грн. та витрат на імпорт на 2 тис.грн.
0
5
10
15
20
25
30
35
40
45
50
2 014р.
2 015р.
Прибуток від експорту
Прибуток від імпорту
Витрати на експорт
Витрати на імпорт

26
Проаналізувавши ЗЕД можна сказати що не зважаючи на певний спад обсягу експортно-імпортних операцій, підприємство має стійке становище на
ЗЕ фоні і має перспективи розвитку, але необхідно звернути увагу на взаємозв’язок між ЗЕД і діяльність підприємства в цілому. Особливу увагу необхідно звернути увагу на величину готової продукції та запасів на складі, та необхідність застосування більш ефективнішої збутової політики ПП
«Папужинці».
Важливим етапом аналізу шляхів підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства має стати визначення кола країн, які є потенційно привабливими з точки зору проникнення на їхні ринки. При цьому необхідно ретельно проаналізувати стан середовища міжнародного маркетингу, який включає в себе вивчення системи міжнародної торгівлі, економічного середовища кожної з країн та їхнього політико-правового та культурного середовища. Підприємству, яке вирішило вийти на іноземний ринок, необхідно взяти до уваги існування безлічі обмежень і перешкод у міжнародній торгівлі як у країні, на ринок якої воно збирається вийти, так і у своїй власній. До таких обмежень належать: митні тарифи (фіскальні та протекціоністські), валютний контроль з боку держави, ряд нетарифних бар’єрів (системи національних стандартів безпеки, якості тощо).
Результатом вивчення середовища міжнародного маркетингу є
інформація, аналіз якої дає змогу прийняти рішення про принципову доцільність (або недоцільність) виходу підприємства на зарубіжний ринок. В сучасних умовах оптимальним рішенням вважається вихід українського підприємства на ринки країн так званого ближнього зарубіжжя. З усіх держав пострадянського простору казахський ринок здається найпривабливішим, адже його потенційна місткість значно більша за місткість українського, платоспроможний попит у Казахстані вищий.
За останні роки в ПП «Папужинці», як по імпорту, так і по експорту, спостерігається стала тенденція зменшення обсягів торгівлі з країнами СНД

27
(Казахстан, Білорусь).
Основною перешкодою для налагодження сталого експорту на ринки країн-членів СНД, є те, що продукція підприємства на сьогоднішній день не користуються попитом на ринку Білорусії. Причиною є те, що уряд Білорусії проводить політику захисту вітчизняного виробника. Напевно необхідно зазначити, що в ПП «Папужинці» на початку 2013 року були вкладені великі казахські інвестиції. Приплив казахського капіталу повинен позитивно вплинути на зовнішньоторговельну орієнтацію підприємства.
Також підприємству доцільним було б проводити операції по реалізації зерна на експорт не з білоруськими партнерами, а із німецькими, адже досвід співпраці із Німеччиною у сфері реалізації сільськогосподарських культур мають кілька підприємств Тальнівського району, така співпраця відбувалася плідно і взаємовигідно. Тому далі розглянемо привабливість ринку
Казахстану та Німеччини для ПП «Папужинці» (табл. 2.2, 2.3).
Таблиця 2.2
Аналіз привабливості ринку Казахстану для проведення
зовнішньоекономічної діяльності ПП «Папужинці»
№ п/п
Привабливість ринку шанси / ризик
Експертна оцінка ринку (М)

Дуже погано
0…....20
Погано
21….40
Задовільно
41…..60
Добре
61..80
Дуже добре
81..100
Вага значення
(Gі)
1.
Обсяг ринку
90 0,175 15,75 2.
Ріст ринку
72 0,175 12,6 3.
Структура споживачів
60 0,05 3
4.
Діапазон цін
90 0,15 13,5 5.
Купівельна спроможність
60 0,05 3
6.
Доступність ринку
100 0,15 15 7.
Інтенсивність конкуренції
70 0,1 7
8.
Політично- економічні ризики
60 0,15 9
9.
Сума
1 78,85
Таблиця 2.3

28
Аналіз привабливості ринку Німеччини для проведення
зовнішньоекономічної діяльності ПП «Папужинці»
№ п/п
Привабливість ринку шанси / ризик
Експертна оцінка ринку (М)

Дуже погано
0…....20
Погано
21….40
Задовільно
41…..60
Добре
61..80
Дуже добре
81..100
Вага значення
(Gі)
1.
Обсяг ринку
90 0,175 15,75 2.
Ріст ринку
76 0,175 13,3 3.
Структура споживачів
70 0,05 3,5 4.
Діапазон цін
95 0,15 14,25 5.
Купівельна спроможність
85 0,05 4,25 6.
Доступність ринку
70 0,15 10,5 7.
Інтенсивність конкуренції
80 0,1 8
8.
Політично- економічні ризики
95 0,15 14,25 9.
Сума
1 83,8
Отже, за сумою експертної оцінки, більш привабливим для розширення зовнішньоекономічної діяльності, тобто для здійснення експорту зернових культур на сьогоднішній день для ПП «Папужинці» є Німеччина. При цьому відзначимо, що важливим в даному аналізі також є проведення оцінки конкурентних позицій ПП «Папужинці» на ринках даних країн (табл. 2.4,
2.5).
Таблиця 2.4
Оцінка конкурентних позицій ринку Казахстану
№ п/п
Привабливість ринк шанси / ризик
Експертна оцінка ринку (М)
Gj
Дуже погано
0…....20
Погано
21….40
Задові- льно
41…..60
Добре
61..80
Дуже добре
81..100
Вимоги до характеристик
(Gj)
1.
Конкурентоспро- можність продукції
95 0,2 19 2.
Ціни і умови укладення контрактів
80 0,15 12 3.
Умови присутності на ринку
70 0,1 7
4.
Умови збуту
85 0,15 12,75 5.
Умови комунікації
85 0,15 12,75 6.
Ринкова частка
90 0,15 13,5 7.
Оцінка можливих фінансових результатів
75 0,1 7,5
СУМА
1 84,5

29
Таблиця 2.5
Оцінка конкурентних позицій ринку Німеччини
№ п/п
Привабливість ринк шанси / ризик
Експертна оцінка ринку (М)
Gj
Дуже погано
0…....20
Погано
21….40
Задові- льно
41…..60
Добре
61..80
Дуже добре
81..100
Вимоги до характеристик
(Gj)
1.
Конкурентоспро- можність продукції
75 0,2 15 2.
Ціни і умови укладення контрактів
80 0,15 12 3.
Умови присутності на ринку
95 0,1 9,5 4.
Умови збуту
85 0,15 12,75 5.
Умови комунікації
85 0,15 12,75 6.
Ринкова частка
85 0,15 12,75 7.
Оцінка можливих фінансових результатів
80 0,1 8
СУМА
1 82,75
Згідно до проведеного аналізу конкурентних переваг можемо зазначити, що більш вигідними є позиції для ПП «Папужинці» на казахському ринку. Порівнявши дві експертні оцінки щодо привабливості ринку та можливостей і конкурентних переваг даного ринку двох країн, не можливо обрати єдиного партнера, тому підприємству надається можливість для співпраці з двома країнами-партнерами і Казахстаном і Німеччиною.
Пропонуються такі можливості виходу на ринок цих країн:
- прямий експорт;
- організація виробництва у цих країнах:
- формування мережі дистриб’юторів для просування та поширення товарів на ринку;
- організація спільного підприємства з уже діючим підприємством для створення дистриб’юторського каналу;
- виробництво за ліцензією;
- організація мережі просування товару й оцінки продажу (при

30 експорті);
- придбання діючого підприємства - дистриб’ютора й оптового торгівця з наявною системою просування і продажу (придбання по вертикалі) або купівля контрольного пакета акцій виробника (придбання по горизонталі).
Отже, у висновку до проведеного дослідження фінансово-економічної діяльності підприємства та визначенні особливостей здійснення ним зовнішньоекономічної діяльності, можемо відзначити, що на сьогоднішній день підприємство проводить ефективну господарську діяльність, результатом якої є отримання прибутку. Саме цей фактор зумовлює можливість до розширення підприємством зовнішньоекономічної діяльності та вихід на ринок близького і далекого зарубіжжя.

31
3. Проблеми та перспективи зовнішньоекономічної політики України
На сучасному етапі розвитку експортно-імпортного потенціалу національної економіки багато українських підприємств активно беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності.
Проте ефективність зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств ще доволі низька.
Це свідчить про відсутність чіткої зовнішньоторгової політики, слабкі канали збуту, недостатній досвід роботи на зовнішньому ринку, прагнення до швидкої віддачі шляхом продажу продукції, яка не потребує особливих зусиль з її просування. Це у свою чергу вказує на необхідність подальшого теоретичного та методичного обґрунтування умов та напрямків активізації зовнішньоекономічної діяльності, зокрема удосконалення експортних операцій на досліджуваному підприємстві ПП «Папужинці», яке являється фермерським господарством.
На даний момент процес засвоєння вітчизняними товаровиробниками зарубіжних ринків супроводжується значними труднощами і проблемами, які обумовлені недосконалістю форм фінансових розрахунків, нерозвиненістю транспортної і ринкової інфраструктури договірно-правової бази, практики регулювання митних процедур і оподаткування.
Українська зовнішня торгівля традиційно зорієнтована на ринки країн
СНД та Європейського Союзу. Незважаючи на розвиток процесів глобалізації ринків, країни СНД практично не розширюють географії торговельних партнерів, основними з них залишаються Україна і Росія. На ці дві країни припадає 70% загального обсягу зовнішньоторговельних операцій між країнами СНД. Низька конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств, несприятлива кон'юнктура зарубіжних ринків потребують ефективного механізму структурної перебудови економіки та стимулювання експорту України.
Оцінюючи структуру експорту зерна ПП «Папужинці» в інші країни, можна сказати, що вона характеризується великою часткою сировини та продуктів низького рівня переробки. Зберігається також надмірна залежність

32 економіки регіону від зовнішніх постачань енергоносіїв, стратегічної сировини і матеріалів. Все це свідчить про те, що структуру експортного товарообігу підприємства потрібно удосконалювати шляхом розширення товарної пропозиції конкурентоспроможної на світовому ринку продукції.
Підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства, в першу чергу його експортних операцій, знаходиться у великій залежності від удосконалювання системи управління зовнішньоекономічними зв'язками.
В цьому випадку значний інтерес представляє питання, пов'язане із можливістю прийняття оптимальних управлінських рішень стосовно задач, націлених на підвищення конкурентноздатності підприємства, а також узгодження його ефективної виробничої і збутової діяльності ПП
«Папужинці».
Вихід на зовнішній ринок завжди є вступом до конкурентної боротьби.
В умовах високої насиченості і навіть перенасиченості світових товарних ринків кожен товар (і товаровиробник, що за ним стоїть) змушений вести жорстку боротьбу за перевагу споживача, яка віддається найбільш конкурентоспроможному товарові, який на одиницю своїй вартості (ціни) задовольняє більше потреб і на більш високому рівні, ніж товари конкурентів.
Зростаючий інтерес до якості, викликаний посиленням конкурентної боротьби на світовому ринку, ставить цілком конкретне завдання перед виробником продукції.
Покращити якість
– отже покращити конкурентоспроможність своїх товарів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Із новим підходом до якості продукції зростає роль стандартизації, у розвитку якої значну роль грає держава. Питання стандартизації розглядаються у якості базової основи, без якої неможливо підвищення якості продукції у масштабах всієї держави в цілому.
Конкурентні позиції розвинутих країн у міжнародній торгівлі проявляються також через механізм цін. Їх рівень на зовнішніх ринках

33 продовжує залишатись діючим важелем управління чи ослаблення позицій експортера. І хоча існує думка про те, експортні ціни - це неголовний показник конкурентоспроможності, що перевагу треба віддавати впливу таких факторів, як рівень технічного вдосконалювання виробів, його якість, надійність зручність у експлуатації, умови і строки постачань і платежів, тим не менш роль нецінових факторів у конкурентній боротьбі далеко не є однаковою. В залежності від ринків і товарів вони можуть чинити різний вплив на ефективність зовнішньоекономічної діяльності.
Усе це змушує підприємств-експортерів уважно вивчати конкурентоспроможність продукції. Разом з тим, висока конкурентоздатність продукції не повинна бути самоціллю для підприємства, вона лише засіб одержання високого прибутку. Фірму повинне цікавити не безвідносне до витрат досягнення найвищої можливої конкурентоспроможності, а забезпечення такого її рівня, що дозволяє вийти на максимальний обсяг прибутку. Фактично це означає, що, наприклад, західні компанії працюють не над підвищенням рівня конкурентоздатності взагалі, а над підтримкою її оптимального рівня, іншими словами, прагнуть керувати нею.
Таким чином, управління конкурентоздатністю не суперечить орієнтації підприємства на одержання прибутку. Навпаки, вона є вираженням його прагнення до прибутковості. Разом з тим необхідно сказати, що управління конкурентоздатністю підприємства формує трохи інший підхід до його функціонування в цілому. Керівники підприємства починають розглядати питання прибутковості з позицій якості, споживчих властивостей продукції, конкурентоздатності, тобто реалій конкурентної боротьби.
Проблема підвищення конкурентоспроможності має кілька аспектів: технічний, організаційний, економічний, соціальний, психологічний, юридичний (правовий), комерційний. І хоча всі вони становлять єдину систему забезпечення конкурентоспроможності продукції, існує певна черговість у вирішенні питань кожного з аспектів з огляду на їх "вагомість".
Оскільки вирішення питань економічного аспекту є першочерговим, то

34 можна запропонувати в його рамках розробити такі з них. По-перше, це питання загальних умов забезпечення конкурентоспроможності продукції; по-друге, питання спеціальних умов підвищення (забезпечення) якості продукції як основного фактора її конкурентоспроможності.
Отже, що стосується загальних умов забезпечення конкурентоспроможності продукції, то головними з них є такі:
1) цінова політика щодо конкурентоспроможності продукції;
2)
інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції;
3) оподаткування підприємств, що випускають конкурентоспроможну продукцію;
4) кредитна політика держави і банківських структур щодо підприємств, які випускають конкурентоспроможну продукцію, і щодо самої конкурентоспроможної продукції (розробка, освоєння, виробництво);
5) регулювання імпорту продукції;
6) регламентація фінансового обліку;
7) антимонопольна політика.
Для того, щоб управляти конкурентоспроможністю, розглядаючи її з різних позицій, в тому числі і з позицій індикатору управління підприємством-експортером, її необхідно вимірювати. Це означає, що повинні бути вироблені ті чи інші підходи до вимірювання конкурентоспроможності, а також відповідні процедури роботи з даним показником як індикатором і об'єктом управління. З цього боку ми стикаємось із двоїстим характером конкурентоспроможності - як показником, що відбиває стан того чи іншого економічного об'єкту у відношенні потреб зовнішніх ринків, а також як об'єктом управління, пов'язаним із реалізацією основної цільової функції підприємства.
В цілому, аналіз господарської діяльності підприємства, конкурентоспроможності продукції, що випускається, і самого підприємства необхідні для того, щоб оцінити потенційні можливості в конкурентній

35 боротьбі на тому чи іншому ринку і розробити міри і заходи, за рахунок яких можна підвищити конкурентоспроможність і забезпечити власний успіх.
Управління конкурентоспроможністю
– це найважливіша задача менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
Дослідженням встановлено, що ефективність діяльності фермерських господарств може бути досягнена з допомогою організації на підприємстві служби, яка б проводила аналіз зовнішньоекономічного ринку та позицій на ньому самого підприємства. Оскільки ПП «Папужинці» переважно спеціалізується на виробництві продукції рослинництва, зокрема, вирощуванні зернових, то серед організаційних заходів пропонується створити на підприємстві службу з контролю за організацією проведення зовнішньоекономічних операцій та експортних операцій зокрема. Або ж залучати у свою діяльність послуги посередників. Що дасть змогу підприємству отримати вигоди не тільки від виробництва, а й від подальших стадій руху виробленої ними продукції.
Організаційна структура управління ЗЕД підприємства залежить не тільки від розглянутих вище чинників, але і від методів виходу на зовнішні ринки. У цьому зв'язку можна виділити два варіанти:
1) безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків;
2) вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.
Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:
- частка експорту велика в загальному обігу;
- зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;
- випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;
- невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;
- продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов

36 використання;
- на підприємстві
є необхідна кількість фахівців
із зовнішньоекономічної діяльності.
В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок:
- кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;
- зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;
- скорочення термінів постачань і оформлення документів;
- забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;
- постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацією про зміни конкурентоздатності продукції і ринкової ситуації в цілому, відомостями про реальних і потенційних конкурентів.
Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок із сильною конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, має сенс звертатися до закордонних фірм-посередників, що добре знають місцевий ринок і мають на ньому своє місце. Це також має сенс, якщо потрібно "довести" експортовану продукцію до рівня, що задовольняє місцевих споживачів. Як правило, закордонні фірми-посередники обходяться дорожче, ніж вітчизняні.
Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним підрозділом підприємства, але не є юридичною особою. Очолюється вона зазвичай заступником директора підприємства або заступником генерального директора із зовнішньоекономічної діяльності. Фірма має субрахунок на рахунку підприємства, що дає їй можливість брати кредити для здійснення експортно-імпортних операцій, але витрачати ці кошти на свій розсуд без узгодження з керівництвом підприємства вона не вправі. Завдання

37 зовнішньоторговельної фірми різноманітні - від пошуку закордонних партнерів, організації рекламної роботи до виконання митних формальностей. У зв'язку з цим особливо зростає роль маркетингових, юридичних і фінансових служб.
На відміну від зовнішньоторговельної фірми, відділ зовнішньоекономічних зв'язків
є складовою системи управління підприємством-експортером. До його складу входять: протокольний відділ, відділ науково-технічного співробітництва, відділ маркетингу і ряд інших.
У зв’язку із вищенаведеними аргументами, можна стверджувати, що економічна ситуація в Україні залишається складною і деяке економічне пожвавлення 2015-2016 років не варто розцінювати як надзвичайний успіх, тому зовнішньоекономічна політика держави має враховувати сучасні реалії щодо конкретизації напрямів розширення співробітництва України у сфері зовнішньоекономічних відносин з західними партнерами.
Таке співробітництво має віддавати перевагу пріоритетним напрямам високо/технологічного виробництва та досліджень, до яких належать: аерокосмічне виробництво та аерокосмічні технології, виробництво лазерної техніки та оптико волоконних носіїв інформації, розвиток інших засобів зв'язку разом з модернізацією наявних комунікацій зв'язку, розроблення біотехнологій, опрацювання і запровадження принципово нових технологій зварювання та порошкової металургії тощо.
Отже, на порозі початку третього тисячоліття Україна намагається долучитися до загальносвітового процесу глобалізації. Для цього вкрай потрібні такі передумови: створення конкурентної економіки за рахунок удосконалення виробництва та споживання енергоносіїв; розвиток транспортної інфраструктури; забезпечення високого рівня інформашиних технологій; підвищення рівня життя народу; формування людського капіталу
і на цьому підґрунті — якісно нової робочої сили; створення системи ефективного використання ресурсів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал