Матеріали обласного семінару начальників органів управління освітою райдержадміністрацій /міських рад, завідувачів районних/міських методичних кабінетів, голів районних/міських профспілкових організацій працівників освіти



Сторінка10/12
Дата конвертації12.12.2016
Розмір2.38 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Психологічний тренінг-супровід для адаптації та професійного становлення молодих педагогів «Школа виживання»


Укладачі:Д. Д. Романовська, завідувач НМЦ ППРСР ІППОЧО;

Талаєва Ю. М., практичний психолог.

Дослідження показують, що початковий період професійної діяльності характеризується підвищеною напруженістю і тривожністю спеціаліста. Цей період найбільш важливий в особистісно-професійному самовизначенні і саморозвитку молодого педагога. Від того, як пройде цей період, залежить, чи реалізується молодий педагог як професіонал, чи залишиться він у сфері освіти або знайде себе в іншій справі.

Молодим педагогом вважається педагогічний працівник, що працює в освітній установі протягом 3 років після закінчення учбового закладу. У перший рік роботи в освітній установі молодий педагог проходить соціально-професійну адаптацію.

Професійна адаптація – процес взаємодії особистості і професійного середовища, в ході якого здійснюється освоєння завдань, цінностей, норм професійної діяльності, обумовлене поєднанням зовнішніх і внутрішніх чинників, що забезпечують оптимальне функціонування і розвиток індивіда в професії.

У сучасних соціально-економічних умовах, коли зовнішні чинники не забезпечують необхідних умов для швидкого освоєння професії, професійна адаптація молодих педагогів здійснюється переважно за рахунок внутрішніх резервів особистості молодого педагога. Для цього в навчальному закладі повинні створюватися умови, спрямовані на розвиток потреби і здатності молодого педагога до професійного саморозвитку.

Робота психолога по сприянню професійній адаптації молодого педагога повинна бути спрямована на відкриття внутрішніх ресурсів, підвищення рівня психологічної (і, відповідно, професійної) компетентності, оптимізацію професійних стосунків, актуалізацію процесів самоаналізу та саморозвитку педагога.

З цією метою була розроблена програма психологічного тренінгу-супроводу для молодих педагогів «Школа виживання».

У назві програми можна побачити певну іронію, але тільки на перший погляд. Придивившись уважніше до підібраних тем, стає очевидним, що дані знання та якості на сьогоднішній день є незамінними для «професійного виживання» будь-якого педагога, тим паче молодого.

Окрім того, за відомою класифікацією етапів розвитку педагогів, яку запропонувала Ліліан Катц, перший (адаптаційний) етап, який є найактуальнішим в контексті запропонованої програми, так і називається – етап «виживання».

Етапи розвитку педагогів:

I. Етап «виживання» (перший рік викладацької діяльності). Головним занепокоєнням молодого педагога в цей період є питання, чи зможе він вижити на цьому етапі. Відбувається розуміння невідповідності між очікуваним успіхом і реальністю. Властиві почуття непідготовленості та невідповідності.

Протягом цього періоду молодому педагогові потрібна підтримка, розуміння, заохочення, надання порад.

II. Етап консолідації (другий-третій рік професійної діяльності). На цьому етапі педагог готовий консолідувати загальні помилки, зроблені під час першої стадії і диференціювати конкретні завдання та навички, які потребують подальшого розвитку. Починається період зосередження на індивідуальних проблемах учнів та проблемних ситуаціях.

Під час цього етапу цінним є навчання, що відбувається безпосередньо на робочому місці.

III. Етап відновлення (третій-четвертий рік викладацької діяльності). На цьому етапі педагог відчуває втому від використання тих самих методів і підходів. Цей етап пов'язаний із пошуком нової інформації, інноваційних методів і підходів до навчання.

Під час даного періоду педагог особливо цінує можливості поспілкуватися з колегами, які працюють за різними програмами, цікавиться участю у професійних конференціях, семінарах тощо.

IV. Етап зрілості (три та більше років професійної діяльності). З цього часу педагог повністю ідентифікує себе як педагога. Цей етап характеризується постановкою більш глибоких та абстрактних питань професійної діяльності.

Також загальновідомо, що на сьогоднішній день існує певна «відстань» між педагогами старшого покоління та психологами, яку останні постійно, але часто безуспішно, намагаються подолати. Причин на те багато, але одна з них, чи не найголовніша - недолік радянської системи освіти, який полягав у ігноруванні необхідності формування психологічної культури педагогів та здобуття ними особистого психологічного досвіду. Отже, ще однією перевагою даної програми тренінгу-супроводу є превентивність, запобігання утворенню «прірви» між педагогами та психологами. Якщо налагодити професійні стосунки співробітництва, взаємоповаги та взаємодовіри з молодим педагогом на початку його професійної діяльності, забезпечити здобуття особистого психологічного досвіду та формування його психологічної компетентності, це не тільки сприятиме успішній професійній адаптації та самореалізації молодого педагога, але й гарантує подальший постійний взаємозв’язок і кооперацію між педагогом та психологічною службою, що позитивно вплине на весь навчально-виховний процес.



Мета тренінгу: допомога в адаптації та професійному становленні, формування соціально-психологічної компетентності та сприяння особистісному зростанню молодих педагогів.

Завдання:

  • сприяти процесу адаптації;

  • розвинути у молодих педагогів здатність до рефлексії, самоаналізу, сформувати установку на самопізнання;

  • виявити основні загальні й індивідуальні проблеми в професійній діяльності та знайти шляхи їх вирішення;

  • підвищити емоційну компетентність молодих педагогів, сприяти оволодінню методами саморегуляції;

  • розвинути комунікативний потенціал, сформувати навички ефективного спілкування;

  • розвинути вміння конструктивно розв’язувати конфліктні ситуації;

  • актуалізувати процеси саморозвитку та самовдосконалення.

Структура програми. Психологічний тренінг-супровід для адаптації та професійного становлення молодих педагогів «Школа виживання» передбачає практичну соціально-психологічну підготовку молодого педагога для успішної реалізації ним повсякденних професійних завдань, особистої самореалізації.

Психологічний тренінг-супровід розрахований на 25,5 годин та складається з 17 тематичних занять:



  • 6 індивідуальних консультацій – 9 годин;

  • 6 рефлексивних практикумів – 9 годин;

  • 5 психологічних практикумів – 7,5 годин.

Як зазначено вище, психологічний тренінг-супровід представлений такими формами занять як індивідуальна консультація, рефлексивний та психологічний практикуми. Усі заняття тематичні. Теми рефлексивних та психологічних практикумів підібрані так, щоб висвітлити основні типові труднощі та проблеми, з якими часто зустрічаються молоді (а часом і досвідчені) педагоги у своїй професійній діяльності, та допомогти ці труднощі подолати. Тематика консультацій визначається індивідуально під час першого заняття-консультації шляхом окреслення професійних (або особистих) труднощів конкретного педагога, з яким проводиться психологічний тренінг-супровід. Згідно цих тематик складається індивідуальний план наступних консультацій.

Структура занять. Індивідуальні консультації проводяться по стандартній схемі психологічного консультування, але більш структуровано згідно індивідуального плану та визначених тематик.

Рефлексивні практикуми проводяться шляхом довільного висловлювання педагогом своїх думок, асоціацій, почуттів, спогадів на визначені теми, що сприяє виходу в рефлексивну позицію молодого педагога та підвищенню усвідомлюваності поточних процесів.

У психологічних практикумах використовуються психокорекційні вправи, рольові ігри, елементи арт-терапії, техніки релаксації та аутогенного тренування – класична форма тренінгових занять.

Організація занять. Заняття з молодим педагогом проводяться індивідуально. Якщо в закладі є декілька молодих педагогів, консультації з ними проводяться індивідуально, а рефлексивні та психологічні практикуми – в індивідуальній або груповій формі, на вибір учасників. Оптимальна частота занять від 1 до 3 разів на тиждень. Частота занять визначається для кожного педагога окремо шляхом взаємоузгодження, враховуючи часові можливості психолога та педагога. Тривалість кожного заняття 1,5 години.

Рекомендується проводити тренінг не раніше, ніж через 2-3 місяці після працевлаштування молодого педагога. Це дасть йому можливість здобути мінімальний досвід професійної діяльності і побачити деякі «слабкі місця» в своїй роботі, що повинно стати тематичним матеріалом для індивідуальних консультацій.



Критерії ефективності програми. Після завершення психологічного тренінгу-супроводу варто визначити його ефективність для конкретного молодого педагога. З цією метою необхідно оцінити результати спільної роботи за декількома критеріями:

  • по-перше, наскільки педагог задоволений результатами вашої спільної роботи, що корисного для себе отримав, які проблеми вирішив, які знання та навички здобув, якими почуттями та враженнями наповнений (ці питання обговорюються на останній зустрічі-рефлексії);

  • по-друге, психолог повинен проаналізувати пророблену роботу і дати собі відверті відповіді, наскільки він сам задоволений своєю роботою, участю та активністю педагога, чи була досягнута мета та реалізовані завдання тренінгу, наскільки плідним був спільно пройдений шлях для обох сторін.

В додатках запропоновані психодіагностичні методики, які також є одним із критеріїв оцінки ефективності програми та можуть проводитись з молодим педагогом на початку і після завершення тренінгу-супроводу.

На основі цих критеріїв визначається ефективність психологічного тренінгу-супроводу для адаптації та професійного становлення молодих педагогів «Школа виживання».



Навчально-тематичий план




Форма заняття

Тема заняття

К-ть

год.

1.

Індивідуальна консультація

Ознайомлення педагога з умовами індивідуальної тренінгової роботи. Виявлення основних проблем, що зустрічаються в професійній діяльності молодого педагога, створення індивідуального плану наступних консультацій з визначеними тематиками. Створення атмосфери довіри та безпеки, сприятливої для подальшої роботи.

1,5

2.

Рефлексивний практикум

«Мої особисті цілі у житті, професійній діяльності».

1,5

3.

Психологічний практикум

Самоаналіз. Розвиток здатності до самоаналізу.

1,5

4.

Індивідуальна консультація

Згідно індивідуального плану.

1,5

5.

Рефлексивний практикум

«Як я справляюся з негативними емоціями; що мені допомагає у критичних ситуаціях».

1,5

6.

Психологічний практикум

Емоційні стани та методи саморегуляції.

1,5

7.

Індивідуальна консультація

Згідно індивідуального плану.

1,5

8.

Рефлексивний практикум

«Наскільки ефективне моє спілкування; що допомагає, а що заважає мені знаходити спільну мову з оточуючими (близькими, колегами, учнями)».

1,5

9.

Психологічний практикум

Ефективне спілкування. Комунікативний потенціал молодого педагога.

1,5

10.

Індивідуальна консультація

Згідно індивідуального плану.

1,5

11.

Рефлексивний практикум

«Як я поводжу себе у конфліктних ситуаціях (з близькими, колегами, учнями), якими шляхами намагаюсь їх розв’язати».

1,5

12.

Психологічний практикум

Конфлікт. Стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях та шляхи їх розв’язання.

1,5

13.

Індивідуальна консультація

Згідно індивідуального плану.

1,5

14.

Рефлексивний практикум

«Як я сприяю, а як заважаю своєму розвитку та професійному зростанню; які стратегії саморозвитку були б для мене доступними та дієвими».

1,5

15.

Психологічний практикум

Саморозвиток в професійній діяльності молодого педагога. Профілактика емоційного вигоряння.

1,5

16.

Індивідуальна консультація

Згідно індивідуального плану.

1,5

17.

Рефлексивний практикум

Підведення підсумків роботи. Узагальнення отриманих знань та навичок, обговорення думок, почуттів та вражень.

1,5







Всього:

25,5


ЗМІСТ ІНДИВІДУАЛЬНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ

Заняття № 4, 7, 10, 13, 16 проводяться за індивідуальним планом консультацій, з визначеними тематиками (враховуючи професійні та особисті труднощі конкретного педагога), який складається під час першого заняття.



Мета: визначення основних проблем в професійній діяльності молодого педагога та шляхів їх вирішення; полегшення процесу адаптації.

Індивідуальні консультації проводяться згідно стандартної структури-схеми психологічного консультування.

Щоб допомогти молодому педагогові зрозуміти суть консультативного процесу, свою роль у ньому і стимулювати його активність, рекомендується розпочинати індивідуальні консультації, використовуючи загальні питання, що охоплюють когнітивну, афективну та поведінкову сфери:


  • Як пройшли перші робочі дні / як пройшов час з попередньої консультації?

  • Що відбувалось за цей період? Які казуси були у взаємодії з дітьми, батьками, педагогами?

  • Які думки виникали в цей період?

  • Які почуття та емоції відчували в цей час?

  • Як все це можна пов’язати з темою даної консультації (за індивідуальним планом)?

Останнє запитання плавно підводить до конкретної тематики консультації згідно індивідуального плану, що дає можливість безпосередньо перейти до обговорення визначених проблем.
Загальна (еклектична) модель структури консультативного процесу (Р.Кочюнасом).


Двовимірне визначення проблем

Ідентифікація альтернатив

Планування

Діяльність

Оцінка і зворотний зв'язок

Дослідження проблем

Дана системна модель, що охоплює шість тісно пов'язаних між собою стадій, відображає універсальні риси психологічного консультування.



  1. Дослідження проблем. На цій стадії консультант встановлює контакт з клієнтом і досягає обопільної довіри: необхідно уважно вислухати клієнта, який говорить про свої труднощі, і виявити максимальну щирість, емпатію, турботу, не удаючись до оцінок і маніпулювання. Потрібно заохочувати клієнта до поглибленого розгляду проблем, що у нього виникли, і фіксувати його почуття, зміст висловлювань, невербальну поведінку.

  2. Двовимірне визначення проблем. На цій стадії консультант прагне точно охарактеризувати проблеми клієнта, встановлюючи як емоційні, так і когнітивні їх аспекти. Уточнення проблем ведеться доти, доки клієнт і консультант не досягнуть однакового розуміння; проблеми визначаються конкретними поняттями. Точне визначення проблем дозволяє зрозуміти їх причини, а іноді вказує і на способи їх розв’язання. Якщо при визначенні проблем виникають труднощі, неясності, то потрібно повернутися до стадії дослідження.

  3. Ідентифікація альтернатив. На цій стадії з'ясовуються і відкрито обговорюються можливі альтернативи розв’язання проблем. Користуючись відкритими питаннями, консультант спонукає клієнта назвати усі можливі варіанти, які той вважає відповідними і реальними, допомагає висунути додаткові альтернативи, проте не нав'язує своїх рішень. Під час бесіди можна скласти письмовий список варіантів, щоб їх було легше порівнювати. Потрібно знайти такі альтернативи розв’язання проблем, які клієнт міг би використовувати безпосередньо.

  4. Планування. На цій стадії здійснюється критична оцінка вибраних альтернатив рішення. Консультант допомагає клієнтові розібратися, які альтернативи підходять і є реалістичними з точки зору попереднього досвіду та справжньої готовності змінитися. Складання плану реалістичного вирішення проблем має також допомогти клієнтові зрозуміти, що не усі проблеми вирішувані. Деякі проблеми вимагають надто багато часу; інші можуть бути вирішені лише частково шляхом зменшення їх деструктивного, дезорганізуючого поведінку впливу. Щодо розв’язання проблем потрібно передбачити, якими засобами і способами клієнт перевірить реалістичність обраного рішення (рольові ігри, "репетиція" дій тощо).

  5. Діяльність. На цій стадії відбувається послідовна реалізація плану вирішення проблем. Консультант допомагає клієнтові будувати діяльність з урахуванням обставин, часу, емоційних витрат, а також з розумінням можливості невдачі в досягненні цілей. Клієнт має засвоїти, що часткова невдача - ще не катастрофа і слід продовжувати реалізовувати план розв’язання проблеми, пов'язуючи усі дії з кінцевою метою.

  6. Оцінка і зворотний зв'язок. На цій стадії клієнт разом з консультантом оцінює рівень досягнення мети (міра вирішення проблеми) і узагальнює досягнуті результати. У разі потреби можливе уточнення плану вирішення. При виникненні нових або глибоко прихованих проблем потрібне повернення до попередніх стадій.

Ця модель, що відображає консультативний процес, допомагає лише краще зрозуміти, як відбувається конкретне консультування. Виділення стадій умовне, оскільки в практичній роботі одні стадії змикаються з іншими, і їх взаємозалежність складніша, ніж в представленій схемі.

ЗМІСТ РЕФЛЕКСИВНИХ ПРАКТИКУМІВ

Рефлексивні практикуми проводяться індивідуально або в групі (якщо в закладі більше двох молодих педагогів). Рефлексивні практикуми є тематичними та проводяться в контексті визначеної теми.



  • Заняття №2. «Мої особисті цілі у житті, професійній діяльності».

  • Заняття №5. «Як я справляюся з негативними емоціями; що мені допомагає у критичних ситуаціях».

  • Заняття №8. «Наскільки ефективне моє спілкування; що допомагає, а що заважає мені знаходити спільну мову з оточуючими (близькими, колегами, учнями)».

  • Заняття №11. «Як я поводжу себе у конфліктних ситуаціях (з близькими, колегами, учнями), якими шляхами намагаюсь їх розв’язати».

  • Заняття №14. «Як я сприяю, а як заважаю своєму розвитку та професійному зростанню; які стратегії саморозвитку були б для мене доступними та дієвими».

  • Заняття №17. Підведення підсумків роботи. Узагальнення отриманих знань та навичок, обговорення думок, почуттів та вражень.


Мета: Розвиток рефлексії та формування мотивації на її використання в професійному мисленні педагога.

Усвідомлення молодим педагогом своєї діяльності, засобів та методів її здійснення складає основу розвитку професійного педагогічного мислення. Здатність педагога знаходити найбільш оптимальні шляхи розв’язання педагогічних ситуацій свідчитиме про рівень педагогічної майстерності. Одним з основних моментів тут виступає здатність педагога усвідомлювати, рефлексувати особливості свого індивідуального стилю діяльності і відповідно до цього здійснювати вибір засобів розв’язання педагогічних проблемних ситуацій. Рефлексія, в даному випадку, являє собою один з основних механізмів особистісного та професійного розвитку молодого педагога.

Здійснити усвідомлену рефлексію означає призупинити потік свідомості та проаналізувати його зміст. Рефлексія передбачає навчити педагога «думати про свої думки», тобто робити предметом мислення внутрішній зміст свідомості.

Основні функції рефлексії (Т.В.Разіна):



  1. організація процесу мислення;

  2. аналіз процесу мислення;

  3. контроль розумових стратегій;

  4. пошук нового знання всередині себе, завдяки чому забезпечується процес самопізнання;

  5. узагальнення та теоретизування.

Як уже зазначалось, рефлексивні практикуми проводяться шляхом довільного висловлювання молодим педагогом своїх думок, асоціацій, почуттів та спогадів на визначені теми, що сприяє виходу в рефлексивну позицію, перегляду обраного шляху розв’язання проблеми та розробці нових стратегій її вирішення.

Навчання відбувається за допомогою завдань реального характеру – ситуацій з минулого досвіду молодого педагога. Розв’язання ситуацій «з життя» дозволить відпрацювати перенесення вироблених формул на реальні педагогічні завдання. Ситуація з минулого досвіду – це не штучне завдання в практикумі. У ній вже є проблемність, невдача, неузгодженість, і це сприятиме виникненню рефлексії, рефлексивному виходу. Рекомендується робота з ситуаціями, які вже були вирішені педагогом, і з ситуаціями, які на поточний момент не вирішені, – тобто використання в якості навчаючого матеріалу досвіду молодого педагога.

Функції психолога в даному випадку полягають у стимулюванні процесу саморефлексії молодого педагога, шляхом застосування прийомів активного слухання, невербального контакту (мови тіла), техніки «рапорту» («віддзеркалювання»), техніки «ехо» («повтор ключових фраз»). За необхідності можна поставити декілька відкритих питань. За такої форми проведення занять зводиться до мінімуму сугестивний вплив на педагога та відкривається можливість більш глибокого саморозкриття і самоусвідомлення.

Рефлексія завжди індивідуальна, і в разі групової форми проведення рефлексивних практикумів кожен учасник має більшою мірою працювати самостійно зі змістом своєї свідомості. Групове занурення в проблемну ситуацію, бесіда та обговорення питань також повинні сприяти виходу в рефлексивну позицію молодих педагогів.

Для підвищення ефективності групової роботи, необхідно дотримуватись основних умов:


  • Ясне формулювання мети групової роботи.

  • Опис основних правил і методів роботи.

  • Обговорення прав та обов'язків членів групи.

  • Визначення меж конфіденційності.

Також варто пам’ятати, що ефективно працюючу групу відрізняють (М. Новік):

  • невимушеність зовнішнього і внутрішнього спілкування;

  • відвертість один з одним;

  • націленість на досягнення поставленої мети шляхом співпраці і спілкування;

  • реалістичне ставлення до проблеми;

  • максимальне використання здібностей усіх членів групи;

  • готовність до самовдосконалення, прояву ініціативи, прагнення до нового;

  • рівна відповідальність за виконану роботу.


Зміст_психологічних_практикумів'>Зміст психологічних практикумів

Заняття №3. Самоаналіз. Розвиток здатності до самоаналізу



та самопізнання

Мета: розвиток саморефлексії, формування установки на самоаналіз та самопізнання.




Зміст

Час

1.

Рефлексія самопочуття, емоційного стану

5-10 хв.

2.

Вправа «Три імені»

Мета: розвиток саморефлексії, формування установки на самопізнання і саморозвиток.

Учаснику видається три картки. На картках потрібно написати три варіанти свого імені (наприклад, як вас називають родичі, колеги та близькі друзі). Потім потрібно представитись, використовуючи ці імена і описуючи ту сторону свого характеру, яка відповідає цьому імені, а може послужила причиною виникнення цього імені.


10-15 хв.

3.

Вправа-тест «Який Я?»

Учасникові необхідно відповісти на питання «Який я?» прикметниками. Відмітити, які з цих якостей відносяться до Я - фізичного, Я - інтелектуального, Я - емоційного, Я - соціального.

Обговорення. Якщо різниця між різними Я складає 1-2 бали, людина адекватно розглядає себе з усіх боків. Якщо явно переважає одна з субосіб, це може заважати самій людині в житті або в спілкуванні з оточуючими.


15 хв.

4.

Вправа «Полиці мого горища»

Мета: дослідження образу «Я» і структури особистості.

Учасникові пропонується ватман, який потрібно розкреслити в довільному порядку (без підказок і коментарів з боку ведучого). Після цього, ведучий пропонує заповнити кожну комірку малюнковими образами так, щоб кожен образ відображав одну зі складових особистості учасника.

Обговорення. Чи вистачило вам комірок, які ви розкреслили на початку, або довелося доповнювати? Які аспекти вашої особистості ви вивели в центрі листа? Які на периферію? Що нового ви дізналися про себе в ході вправи?



25 хв.

5.

Вправа «Графік життя»

Учаснику пропонується намалювати графік свого життя відповідно до значущих етапів (радість, горе, хвороби, зміни, успіхи тощо).

Обговорення. Що виділяли? Як вплинули ці події на подальше життя?


15 хв.

6.

Рефлексія почуттів, думок та вражень

10 хв.

Заняття №6. Емоційні стани та методи саморегуляції



Мета: розвиток уміння усвідомлювати свої емоції, почуття і конструктивно їх виражати; оволодіння методами саморегуляції.




Зміст

Час

1.

Рефлексія самопочуття, емоційного стану

5-10 хв.

2.

Вправа «Затиск»

Мета: зняття психофізіологічних «затисків» і формування релаксаційного стану.

Учасник сідає у завідомо незручну позу. При цьому в певних м'язах або суглобах виникає локальна напруга, «затиск». Необхідно протягом декількох хвилин точно виділити зону затиску, усвідомити свої почуття, зняти затиск та розслабитися.

Обговорення. Учасник ділиться своїми враженнями і відчуттями, емоціями.



10-15 хв.

3.

Вправа «Від першої особи»

Ведучий пропонує учаснику вибрати будь-який вподобаний предмет у полі його зору. Далі пропонується написати розповідь від імені цього предмета, від першої особи, так, ніби сам учасник є цим предметом. Після завершення потрібно вийти з цього стану.

Обговорення. Які почуття виникали під час вправи? Чи були складнощі у її виконанні?


20 хв.

4.

Процедура «Два стільця»

Нерідко людина відчуває деяку двоїстість, розщеплена суперечностями, почуває себе затиснутою супротивними силами. Учасникові пропонується розіграти діалог між цими сторонами: «доброзичливе Я» і «знервоване Я». З кожною зміною ролі він повинен буде міняти стільці.

Обговорення. Учасник ділиться своїми враженнями, емоціями.


20 хв.

5.

Вправа «Місце, де мені добре»

Мета: зняття напруги, зменшення тривоги, оволодіння навиками релаксації.

Учасникові пропонується заплющити очі та уявити в деталях місце (яке реально існує), де б він почувався спокійно. Необхідно:

- описати це місце в деталях;

- описати свої відчуття, почуття та переживання, коли уявляє себе в цьому місці;

- описати свої дії в цьому місці;

- розповісти яке значення для нього має це місце;

- запам’ятати цей стан і в разі потреби «уходити» в це місце.



10-15 хв.

6.

Рефлексія почуттів, думок та вражень

10 хв.

Заняття №9. Ефективне спілкування. Комунікативний

потенціал молодого педагога

Мета: розвиток комунікативного потенціалу, формування навичок ефективного спілкування.




Зміст

Час

1.

Рефлексія самопочуття, емоційного стану

5-10 хв.

2.

Вправа «Маски»

Учаснику пропонується:

а) привітатися, зобразив на обличчі ввічливість, кепкування, агресивність, зневагу, участь, радість, скорботу, лестощі тощо.

б) сказати фразу, зображуючи на обличчі ті ж стани, додавши жести і рухи.

Обговорення. Чи достатні наші можливості вираження своїх почуттів? Які почуття, що виникають в контакті, ми часто намагаємося приховати від партнера по спілкуванню?


15 хв.

3.

Вправа «Хороший-поганий співрозмовник»

Мета: вправа допомагає визначити якості хорошого співрозмовника, виявити та вдосконалити стиль свого спілкування.

У кожного з нас є своє уявлення про те, що таке хороший і поганий співрозмовник. Учаснику пропонується згадати одну конкретну людину, яка є дійсно хорошим співрозмовником, і подумати над тим, які якості допомагають їй бути такою. Також потрібно згадати людину, яка є поганим співрозмовником, і спробувати зрозуміти, чому. Коли учасник згадає таких людей, він повинен записати щонайменше три якості хорошого співрозмовника і три якості поганого співрозмовника.

Обговорення. Після формування списку учасникові пропонується спробувати оцінити себе по виділених параметрах і намітити області для вдосконалення.



20 хв.

4.

Вправа «Невпевнені, упевнені та агресивні відповіді»

Мета: формування адекватних реакцій в різних ситуаціях; «трансактний аналіз» відповідей і формування необхідних «рольових» прибудов.

Учасникові пропонується продемонструвати в заданій ситуації невпевнений, упевнений та агресивний типи відповідей. Ситуації можна запропонувати наступні:

- Друг розмовляє з вами, а ви хочете піти.

- Ваш колега влаштував вам зустріч з незнайомою людиною, не попередивши вас.
- Люди, що сидять позаду вас в кінотеатрі, заважають вам гучною розмовою.

- Ваш сусід відволікає вас від цікавого виступу, ставлячи безглузді, на ваш погляд, питання.

- Учитель говорить, що ваша зачіска не відповідає зовнішньому вигляду учня.
- Друг просить вас позичити йому вашу яку-небудь дорогу річ, а ви вважаєте його людиною не акуратною, не зовсім відповідальною.

Обговорення. Які почуття виникали під час вправи? Чи були складнощі у її виконанні? Які типи відповідей переважають у вашому повсякденному спілкуванні?



20 хв.

5.

Вправа «Оратор»

Мета: у багатьох життєвих ситуаціях важливо уміти викласти свої думки красиво, ефектно, дохідливо. Вправа допомагає розвинути красномовство, здатність говорити лаконічно, але красиво і переконливо.


Учасникові пропонується обирати картки з висловлюваннями у випадковому порядку. Йому потрібно продовжити відомі висловлювання китайських мудреців. Учасникові не потрібно виголошувати цілі промови - досить викласти красиво декілька думок, продовжуючи, розвиваючи думку мудреця.  

Обговорення. Які думки, почуття виникали під час вправи? Чи були складнощі у її виконанні?



15 хв.

6.

Рефлексія почуттів, думок та вражень

10 хв.

Заняття №12. Конфлікт. Стратегії поведінки в конфліктних



ситуаціях та шляхи їх розв’язання

Мета: оволодіння методами профілактики і конструктивного розв’язання конфліктів.




Зміст

Час

1.

Рефлексія самопочуття, емоційного стану

5-10 хв.

2.

Робота з асоціативним рядом «конфлікт»

Мета: показати значущість емоційної сфери людини та її вплив на спілкування в ході конфлікту; відпрацювати навички використання уяви для реалізації свого емоційного стану.

Інструкція учаснику: «У фокусі нашої уваги - конфлікт. Коли ми говоримо це слово, у нас виникає ряд асоціацій, почуттів. Ми чули про конфлікт, знаємо, як він виглядає в поведінці людей. Зараз ми дослідимо, як конфлікт відбивається на вашому внутрішньому стані. З чим у вас асоціюється слово "конфлікт"? Який образ підказує ваша уява?»

Після першого ряду довільних асоціацій можна запропонувати наступні:

- Якщо конфлікт - це меблі, то які?

- Якщо конфлікт - це посуд, то який?

- Якщо це одяг…

Обговорення. Для чого ми робили цю вправу? (Важливо відмітити, що асоціації були вираженням певного емоційного стану, викликаного словом "конфлікт". Для того, щоб управляти своїм емоційним станом в ситуації конкретного конфлікту, потрібно визначати характер цих емоцій, їх глибину та міру впливу на поведінку).



10-15 хв.

3.

Процедура «Аналіз конфліктної поведінки»

Мета: зрозуміти характер власних емоційних проблем в конфліктах.

Інструкція учаснику: «Уявіть собі конфлікт, в якому ви хочете розібратися. Подумайте про нього і дайте відповіді на наступні питання:

- З якої причини ви не вступаєте в конфлікт? Якщо ви боїтеся чогось або когось, спробуйте подумки стати тим, кого ви боїтеся.

- Чи не пов'язаний ваш страх з втратою інформації під час суперечок?

- Про який свій настрій вам потрібно знати найбільше? Як згадати цей настрій в моменти вирішення конфліктів та скористатися їм?

- Якщо ви почуваєте себе покровителем свого супротивника, незалежно від причини - будьте ним. Не турбуйтеся при цьому щодо своїх мотивацій. Ви можете виявити, що підтримуєте свого супротивника, оскільки боїтеся втратити його дружбу. Підтримаєте його відповідним чином.

- Можливо ви займаєте нейтральну позицію. Ви відчуваєте апатію, холодність, байдужість? Можливість вирішення конфлікту зовсім вас не хвилює? Може, ви занадто відсторонені від конфлікту. Виступіть і заявіть про свій нейтралітет.

- Можливо, ваше знання підказує вам, що ви занадто захоплені своєю позицією. Якщо це так, то ви повинні і вчинити відповідно.»


15 хв.

4.

Вправа «Подолання страху»

Мета: Подолання страху у конфліктній ситуації.

Інструкція учаснику: «Якщо ви хочете позбутися страхів, що стали перешкодою на вашому шляху, використайте метод візуалізації, який може допомогти вам в цьому випадку. Отже, виділіть приблизно одну хвилину на те, щоб бачити, чути, відчувати цей страх, його джерело на екрані перед вашим внутрішнім поглядом. Варіюючи умови, помітьте, в якій ситуації цей страх зростає. Тепер запитайте себе, що ви можете зробити для того, щоб позбавитись цього страху. Не удавайтеся до логіки, відповідаючи на це питання. Нехай відповідь якимось чином сам з'явиться для вас на екрані. Завершуйте візуалізацію тим, що ваш страх стає менше і зникає зовсім. Використовуйте з цією метою будь-які відповідні образи. Можна уявити себе стріляючим в образ свого страху, який при цьому вибухає. Коли до вас прийде відчуття того, що страх розвіяний, повільно поверніться до нормального стану.»

Обговорення. Учасник ділиться своїми враженнями і відчуттями, емоціями.



20 хв.

5.

Вправа «Емоційна стежка»

Інструкція учаснику: «Підберіть символічні малюнки, за допомогою яких можна відобразити свій емоційний стан в різні моменти розвитку конфлікту. Намалюйте на бланку свою «стежку» і свої символи для кожного зі значущих етапів шляху в конфлікті (Додаток 2). Можна доповнити їх короткими фразами.»

Обговорення. По завершенню вправи відбувається обговорення малюнку.


20 хв.

6.

Рефлексія почуттів, думок та вражень

10 хв.

Заняття №15. Саморозвиток в професійній діяльності молодого



педагога. Профілактика емоційного вигоряння

Мета: профілактика емоційного вигоряння, професійних деформацій; формування установки на саморозвиток та самовдосконалення.




Зміст

Час

1.

Рефлексія самопочуття, емоційного стану

5-10 хв.

2.

Вправа «Життя без себе»

Інструкція учаснику: «Коли забудешся, в перший момент здається, ніби застав світ, що живе без тебе. Уявіть зараз, що життя йде без вас, саме по собі. Подивіться на нього зі сторони. Тепер поверніться до себе.»

Обговорення. Чи змінився світ у вашу відсутність? Чи значимі ви в цій життєвій ситуації? Як стати "живим"?


10 хв.

3.

Вправа «Сила мовлення»

Мета: формування почуття відповідальності у житті.

Інструкція учаснику: «Скажіть три фрази, починаючи кожну словами: «Я повинен…». Потім замініть в них слова «Я повинен». на «Я віддаю перевагу…», зберігши незмінною іншу частину висловлювання. Подивіться, чи веде заміна необхідності бажанням до відчуття свободи і полегшення. Те саме виконайте з фразами «Я не можу…» – «Я не хочу…», «Мені потрібно…» – «Я хочу…».

Обговорення. Фрази «Я повинен…», «Я не можу…» заперечують здатність людини, що їх вимовляє, бути відповідальною. Змінюючи висловлювання, можна зробити крок до підвищення відповідальності за власні думки, почуття і дії.



10 хв.

4.

Вправа «Вмикання позитивної мотивації»

Мета: відпрацювання навиків прояву емоцій, які сприяють процесу життєвої адаптації.

Учасникові пропонується зайняти зручне положення, закрити очі і розслабитися, зосередитися на своїх відчуттях. Далі психолог ставить питання: «Що робить ваше життя цікавим (радісним, творчім і т.п.)? Що є «спусковим гачком» для виникнення інтересу (радості, творчості і т.п.) у вашому житті?»

Обговорення. Через деякий час, що дається для індивідуальної візуалізації заданої теми і виходу зі стану розслаблення, психолог пропонує обговорити результати.



15 хв.

5.

Вправа «Я-реальне» та «Я-ідеальне»

Мета: допомогти побудувати адекватну самооцінку, намітити сфери та шляхи для самовдосконалення.

Учаснику видається два листи паперу і олівці та пропонується намалювати себе в двох «іпостасях»: «Я-реальне» та «Я-ідеальне».

Обговорення. Коли ви відчували більшу напругу: коли малювали ідеальне або реальне? Як ви думаєте, що вам необхідно зробити, щоб ці два поняття стали єдиними?



15 хв.

6.

Рефлексивна процедура «Що? Хто? Як? Де? Коли?»

Мета: складання «життєвої програми» на найближчий період часу, планування учасником бажаного життєвого результату в потрібній області.

Учасникові пропонується скласти для себе список бажаних результатів в певній області і розташувати його в порядку убування значущості або цінності кожного. Далі потрібно вибрати з складеного списку першочергове бажання і скласти програму його досягнення на основі наступних правил планування результату:

- сформулювати результат в позитивному ключі («що у мене буде», «що я хочу мати», «як я відчуватиму» і т.д.);

- планувати тільки те, що учасник може зробити сам і з собою;

- результат повинен бути представлений у всіх сенсорних системах: відчуттях, почуттях, звуках, настрої і т.д.;

- уявити собі: де, коли і з ким буде потрібний цей результат (уявне програвання ситуацій, в яких клієнт зможе користуватися змінами, що відбулися);

- продумати наслідки досягнення бажаного результату - «що буде, якщо це буде?» (результат повинен зберегти все те краще, що було раніше).

Обговорення. Учасник ділиться своїми враженнями і відчуттями, емоціями.


20 хв.

7.

Рефлексія почуттів, думок та вражень

10 хв.



  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал