Матеріал семінару заступників директора



Скачати 332.59 Kb.
Дата конвертації01.01.2017
Розмір332.59 Kb.
Краматорська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10 з профільним навчанням

Краматорської міської ради


МАТЕРІАЛ

СЕМІНАРУ ЗАСТУПНИКІВ ДИРЕКТОРА
Наукові підходи

як чинник формування організаційно-методичних умов

розвитку професійної компетентності педагогів школи
Виступ заступника директора з навчально-виховної роботи

Рущинської Алли Дмитрівни
Створення умов для розвитку

професійної компетентності педагогів школи
Хто стоїть на місці, той відстає,

А хто не хоче відставати,

мусить рухатися вперед,

і не зупинятися, досягнувши вершини,

а підійматися вище.

Давня китайська мудрість

У цьому й полягає основна місія сучасного учителя.



Учитель – це той же вчений, але у своїй особливій лабораторії, де він, усебічно вивчаючи учнів, невпинно творить, щоденно веде пошуки найдосконаліших методів проектування доль і душ людських.

Б. Патон


Головним сьогоднішнім завданням стало

Виробництво компетентних людей –

таких людей, які були б здатні

застосувати свої знання в умовах, що змінюються, і...

чия основна компетенція полягає

в умінні включатися в постійне самонавчання

впродовж усього життя.

М.Ш. Ноулз

Актуальність теми визначається:


  • Сучасними тенденціями розвитку суспільства.

  • Зростаючою роллю освіти та необхідністю забезпечити її випереджальне значення для розвитку суспільства.

  • Сучасними тенденціями розвитку системи освіти.

  • Необхідністю запровадження інноваційних підходів у НВП.

На початку третього тисячоліття поглиблюються та прискорюються загальносвітові соціально-економічні, політичні, соціокультурні процеси, які визначають розвиток людства на сучасному етапі його життєдіяльності. Глобальні суспільні зрушення мають систематичний, швидкий, незворотний характер. Вони зумовлені науково-технічним прогресом, швидкою інформатизацією та комп’ютеризацією, демократизацією суспільного життя у більшості країн світу.

Найбільш відповідальною в цих умовах є роль освіти. Саме освіта має безпосередній та найбільший вплив на особистість і суспільство.

Освіта є соціальним інститутом, через який проходить кожна людина, набуваючи при цьому рис особистості, фахівця і громадянина. Завдяки діяльності вчителя реалізується державна політика у створені інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збереженні і примноженні культурної спадщини й формування людини майбутнього, а також забезпечується Конституційне право громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти.

Все це висуває проблеми підготовки вчителя, його професійного становлення і професійної компетентності. Саме компетентнісний підхід розглядається як один із важливих концептуальних принципів, який визначає сучасну методологію оновлення змісту освіти.

У чинних навчальних програмах школи, «Загальних критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти» виділено формування у школярів таких видів компетентностей на засадах компетентнісного підходу, як-от:



  1. Ключові (уміння вчитися, здоров’язбережувальна, загальнокультурна/ /комунікативна, соціально-трудова, інформаційна, соціальна).

  2. Міжпредметні (передбачають взаємозв’язок змісту і методик групи предметів чи освітніх галузей).

  3. Предметні (забезпечуються засобами одного предмету, зміст і структура яких відповідає певним елементам навчального змісту).

Визначені перспективні завдання спроможний зреалізувати знаючий, обізнаний, творчий фахівець, отже, компетентний.

Компетентність учителя (за В.І. Шуляр, О.М. Семеног) визначаємо як особистісну якість суб’єкта, ступінь сформованості знань, умінь, предметних і педагогічних здібностей, необхідних для якісного, кваліфікованого проведення проектно-конструкторської (планувальної), аналітико-прогностичної, процесуальної діяльності на технологічному (інноваційному) рівні, забезпечення ціннісно-зорієнтованого простору як для власного сталого саморозвитку і самовдосконалення, так і учня з проекцією на одержання гарантованих досягнень наперед заданого кінцевого спільного результату.

Бути компетентним – значить


  • уміти мобілізувати в певній ситуації знання і досвід,

  • забезпечувати систему компетенцій,

  • інтегрувати і вирішувати різні навчально-виховні і педагогічні завдання.


Педагогічна компетентність педагога – сукупність особистісних якостей, знань, умінь, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності, її результатів, самопізнання та саморозвиток, здатність учителя до професійного та особистісного зростання кожного учня і достатній для самоосвіти й самостійного розв’язання пізнавальних проблем.

Враховуючи зазначені аспекти, школа спрямувала роботу навирішення педагогічної проблеми створення цілісної системи формування соціально зрілої, творчої особистості шляхом впровадження компетентнісно-орієнтованих технологій навчання і виховання через вирішення методичної проблеми «Впровадження в освітній процес ефективних педагогічних технологій».


Серед основних задач школи для реалізації проблеми вирішуємо такі методичні:

  • Підвищення рівня науково-теоретичної, методичної та психолого-педагогічної підготовки вчителів;

  • Модернізація освітнього процесу через використання інформаційно-комунікаційних, особистісно-орієнтованих технологій.

  • Допомога вчителям у розвитку, вдосконаленні і підвищенні їх професійно-педагогічної компетентності;

  • Активізація творчого потенціалу;

  • Формування здатності до швидкої адаптації в умовах, що постійно змінюються.

З 2006 року методична робота школи спрямована на створення інформаційних, науково-методичних, організаційно-педагогічних умов для безперервного, системного підвищення кваліфікації і професійно-особистісного росту педагогів школи, тобто підвищення їх педагогічної компетентності.

Найперше вважаємо за необхідне сформувати в учителя потребу для подальшого росту, вмотивувати його творчість. На засіданні методичної ради було прийнято рішення вдосконалити підходи до організації методичної роботи, її змісту, структури, форм і методів.
В основу підвищення ефективності методичної роботи було покладено такі ідеї:


  • Особистісно-орієнтований підхід до організації методичної роботи на діагностичній основі;

  • Використання інтерактивних форм методичної роботи;

  • Формування проектної культури педагога;

  • Психологія успіху;

  • Впровадження інформаційних технологій в практику роботи;

  • Формування творчого педагога.

Значної уваги у створенні ефективної системи методичної роботи надаємо управлінню процесами формування творчої особистості вчителя, його педагогічної компетентності.

На нараді при директорі було ухвалено модель професійної педагогічної компетентності вчителя, представленої методичною радою школи.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКА

КОМПЕТЕНТНІСТЬ

ПСИХОЛОГІЧНА

КОМПЕТЕНТНІСТЬ




ПІЗНАВАЛЬНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА

КОМПЕТЕНТНІСТЬ



УЧИТЕЛЬ

КОМУНІКАТИВНА

КОМПЕТЕНТНІСТЬ




ДИДАКТИЧНА

КОМПЕТЕНТНІСТЬ


ПРОЕКТНА

КОМПЕТЕНТНІСТЬ

МЕТОДИЧНА

КОМПЕТЕНТНІСТЬ




ТВОРЧА

КОМПЕТЕНТНІСТЬ

У науковій літературі розглядають різні варіанти класифікацій видів педагогічної компетентності, які виявляють її структурність, багатогранність, відображають зв’язок з різними галузями науки.
Педагогічна компетентність інтегрує різні види компетенцій, які розкривають загальні здатності педагога в різних сторонах педагогічного процесу. Мова йде про пізнавально-інтелектуальну, діагностичну, проектувальну, організаторську, прогностичну, інформаційну, стимулюючу, оцінно-контрольну, аналітичну, психологічну, соціальну, громадянську, комунікативну, рефлективну, творчу, методичну, дослідницьку компетенцію та інші.

забезпечення

мобільності (рухливості), поповнення професійних особистісних знань

у курсовий і

міжкурсовий

період

рефлексія

критичність мислення




безперервне професійного зростання

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ


гнучкість

застосовуваних

методів теоретичної та

способів практичної

діяльності




система професійних знань, умінь і установок


уміння виявляти й ефективно, творчо розв’язувати на рівні технологічних або трудових стандартів професійні завдання

Отже, професійна компетентність учителя на засадах компетентнісного підходу ґрунтується на знаннях, нормах, цінностях, здібностях, набутих завдяки неперервному самонавчанню, самотворенню, самовдосконаленню і самореалізації.



Конкурентноспроможність учителя на ринку праці визначається обсягом компетенцій у сфері професійної діяльності, залежить від рівня кваліфікації, педагогічного досвіду, майстерності, професійно значущих якостей особистості.
Професійно-кваліфікаційні та особистісні вимоги до вчителя на засадах компетентнісного підходу передбачають розвиток інформаційної, діяльнісної, креативної та розвивальної функцій.
Учительповинен знати (інформаційна функція):

  • основні тенденції сучасного розвитку суспільства й освіти, виклики до системи освіти в умовах інформаційного суспільства;

  • нові ролі (фасилітатор, координатор, співтворець, організатор саморозвитку на засадах рефлексії, аналітик, діагност, психолог, менеджер, розробник навчальних програм та ін.), функції, принципи діяльності та установки вчителя й учнів (суб’єкт, активний учасник, партнер, співтворець і под.) на уроках в умовах реформування змісту освіти України;

  • шляхи вдосконалення освітнього процесу, поліпшення якості освіти з урахуванням компетентнісного, особистісно зорієнтованого, комунікативно-функціонального й соціокультурного підходів;

  • психолого-педагогічні і методичні основи застосування принципів компетентнісної та особистісно зорієнтованої освіти;

  • прийоми формування основних груп (ключових, предметних, міжпредметних) компетентностей учнів на уроках і в позаурочній діяльності;

  • нормативно-правове підґрунтя вивчення навчального предмета в системі базової освіти школяра з орієнтацією на активне, природовідповідне навчання, документи, що регламентують зміст освіти учнів та орієнтують на формування життєспроможного, конкурентноздатного випускника;

  • способи організації діяльнісно-активного особистісно зорієнтованого навчального процесу на засадах індивідуалізації та фасилітації для реалізації особистісного потенціалу кожного учня з урахуванням його суб’єктного досвіду, пізнавальних потреб, інтересів, нахилів, спонукання до пізнавальної самоактивності у вивченні навчальної дисципліни, самопізнання і саморозвитку;

  • технологічно-практичний аспект впровадження інтерактивного навчання як інноваційної дидактичної системи, зокрема переваги, можливості й недоліки освітньої технології; алгоритм діяльності вчителя щодо організації і впровадження технологій співпраці для реалізації основоположних дидактичних і методичних принципів навчання; особливості створення навчального простору; психолого-педагогічні умови (умови інтеракції) реалізації інтерактивного навчання; етапи використання активних технологій на уроках (пропедевтичний, організаційно-установчий, етап застосування технології, рефлексивний етап);

  • інтерактивні прийоми і методи для активізації пізнавальної діяльності школярів, засвоєння нових знань, формування вмінь, навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій і ставлень учнів, організації рефлексії;

  • можливості інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі;

  • особливості розробки і застосування тестових технологій на різних етапах уроку;

  • підходи до оцінювання результатів навчальних досягнень учнів як складової начального процесу, функції оцінювання, рівні якості знань;

  • шляхи формування та удосконалення професійної компетентності і компетенцій вчителя для забезпечення неперервного, мобільного професійного самотворення, саморозвитку й самовдосконалення на засадах компетентнісного підходу, динаміки власного професійно-особистісного зростання.

Учительповинен вміти (діяльнісна функція):



  • адекватно оцінювати власний рівень професійної компетентності, реальні можливості, професійно-особистісні потреби й запити;

  • створювати власну позитивно-гармонійну «Я-концепцію», що поєднує європейську та національну ідентичність, самооцінку, самоповагу і саморозвиток, володіти стійкою системою мотивів і потреб соціалізації;

  • адаптуватися до постійних змін, активно й творчо діяти;

  • самостійно систематично працювати над власним професійно-особистісним розвитком, підвищенням культурного й освітнього рівнів, оновлювати й розширювати теоретичні знання і методичні вміння;

  • формувати професійне мислення, що передбачає здатність вирішувати стратегічні й тактичні задачі, здійснювати системний аналіз педагогічних процесів, моделювати і прогнозувати навчальний процес;

  • здійснювати на високому науково-методичному рівні викладання навчального предмета, якісну підготовку дітей до ЗНО;

  • кваліфіковано, професійно проводити проектно-конструкторську (планувальну), аналітико-прогностичну, процесуальну діяльність на технологічному рівні;

  • забезпечувати результативність і якість навчально-виховного процесу, застосовуючи технології активного навчання;

  • володіти методами і формами організації допрофільного і профільного навчання, методами стимулювання творчої діяльності учнів різного віку на засадах компетентнісно-зорієнтованого та диференційованого, комунікативно-діяльнісного й соціокультурного підходів;

  • змінювати компоненти педагогічної системи – зміст, методи навчання, освітні технології, систему відношень – відповідно до інноваційних викликів суспільства й освіти з метою вдосконалення навчального процесу;

  • переходити від репродуктивної, знаннєвої до творчої – діяльнісної, проблемно-орієнтованої, експериментаторсько-інноваційної діяльності;

  • проводити дослідно-експериментальну діяльність з використанням інноваційних технологій;

  • будувати гіпотетичну модель випускника загальноосвітнього навчального закладу з вибором методів і технологій освіти;

  • в умовах допрофільної підготовки формувати портфоліо учня, що включає оцінювання особистісних досягнень школяра (індивідуальна траєкторія розвитку дитини), рівня оволодіння знаннями, відповідними вміннями, труднощів у засвоєнні навчального матеріалу, перспектив подальшої роботи;

  • сприяти визначенню учнем своєї перспективи та побудови траєкторії особистісного духовно-мистецького, загальнолюдського зростання;

  • організовувати на уроках і позаурочній діяльності процес активного й самостійного опанування учнями знань та формування вмінь, навичок і ставлень, оволодіння ними комунікативною, інтелектуальною, креативною,особистісною,рефлексивною, діяльнісною,емоційною компетентностями;

  • добирати ефективні компетентісні, особистісно зорієнтовані технології навчання для реалізації мети, завдань, стратегії уроку;

  • моделювати інтерактивні уроки чи фрагменти уроків з використанням активних технологій навчання, діяльнісного підходу, ураховуючи принцип природовідповідності;

  • за використання інтерактивної дидактичної системи створювати папку групової роботи, що включатиме інструкції, алгоритм діяльності школярів щодо засвоєння кожної технології, запитання длярефлексії, зразки дитячих робіт у письмовому чи друкованому вигляді, відеоматеріали, фотографії компонентів навчального процесу та ін.;

  • володіти різними формами контролю і обліку знань, прийомами розвитку творчих здібностей учнів на уроках;

  • розробляти методичні посібники, дидактичні матеріали, посібниково-хрестоматійні довідники для учнів;

  • створювати дидактичні та методичні матеріали за допомогою програм роботи з мультимедіа, текстового редактора, табличного процесора;

  • застосовувати різні форми тестових завдань з корегувальною, контролювальною, оцінювальною метою;

  • володіти змістом і методами навчання, що сприятимуть виробленню моделей інноваційної освіти, розвитку вмінь виявляти здібності для реалізації певних ідей;

  • здійснювати аналіз сучасних тенденцій розвитку системи освіти й забезпечувати їх урахування в щоденній професійній діяльності;

  • володіти критичним мисленням, бути самостійним у судженнях і автономним у процесі навчання та професійно-особистісній діяльності;

  • удосконалювати зміст навчальних планів, програм залежно від вимог суспільства й освіти;

  • збагачувати методичний арсенал, вивчаючи напрацьоване з того чи іншого питання та розробляючи інноваційні методики й технології;

  • розвивати соціальні й культурні цінності освіти;

  • здійснювати власну оцінку індивідуально-особистісної інформаційної, діяльнісної, креативної, розвивальної функцій, усвідомлювати рівень професійної компетентності й педагогічної майстерності;

  • адекватно діагностувати, комплексно осмислювати власний досвід, визначати рівень його продуктивності сучасним освітнім стандартам, аналізувати контекст утруднень і проблем;

  • виділяти пріоритетні напрямки професійно-особистісного саморозвитку й самовдосконалення та завдання, які словесник вирішуватиме в найближчій і подальшій перспективі, орієнтуючись на потреби практики й власні задуми;

  • моделювати освітню траєкторію індивідуально-особистісного професійного розвитку (програму індивідуально-особистісного руху) з опорою на мотиваційні детермінанти на всіх етапах міжатестаційного циклу.

Учитель


повинен володіти навичками, установками (креативнафункція):

  • акме-орієнтованого неперервного самотворення, саморозвитку, самовдосконалення і самореалізації, підвищення професійно-фахового й індивідуально-особистісного рівня протягом усього життя;

  • методичної мобільності й оновленого способу мислення;

  • системного застосовування компетентнісних, особистісно зорієнтованих технології в освітньому процесі;

  • створення фасилітативного формату навчальної діяльності, співпраці;

  • аналізу й рефлексії професійної діяльності;

  • інноваційності й адаптивності;

  • критичного мислення;

  • аксіологічності, тобто вибудови системи цінностей з урахуванням особистих запитів, норм ситуації та естетичних уподобань для формування духовно-ціннісних орієнтацій учнів;

  • референтності, емпатійної культури тощо.

Під час планування методичної роботи особливого значення надаємо усебічному оцінюванню особистісних рис та професійних умінь учителя. З метою постійного відстеження, збору, оцінювання та аналізу якісних показників роботи на всіх рівнях її функціонування, було запроваджено проведення моніторингових досліджень у школі.


Перехід до особистісно-зорієнтованої моделі освіти, організація методичної роботи на діагностичній основі зумовили перехід до особистісно- зорієнтованої моделі управління в роботі з кадрами.

СТРУКТУРА РОБОТИ З ПЕДКАДРАМИ (табл. 4)




СТРУКТУРА МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ




МЕТОДИЧНА РАДА




МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА




БІБЛІОТЕЧНО-ІНФОРМАЦІЙНА СЛУЖБА




ШКІЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ОБЄДНАННЯ ВЧИТЕЛІВ




ШМО вчителів початкових класів


ШМО вчителів математики, фізики, інформатики


ШМО вчителів української мови і літератури


ШМО вчителів російської мови і літератури


ШМО вчителів

іноземної мови


ШМО вчителів природничого циклу


ШМО вчителів

історії та права


ШМО вчителів трудового навчання, музики, образотворчого навчання


ШМО вчителів

фізичної культури


ШМО класних керівників






Творча група

«ІКТехнології»

(кепівники – )


Семінар-тренінг

«Впровадження ІКТехнологій у навчально-виховний процес»

вчителі школи

Школа передового педагогічного досвіду

«Творча майстерня вчителя»

(керівник –)

Динамічна група-1

«Моніторинг навчальних досягнень учнів»
(керівники –)

Динамічна група-2

«Організація роботи з розвитку творчості учнів»

(керівник –)




ПДС

«Впровадження перспективного педагогічного досвіду в виховний процес»

(керівник –)

вчителі школи

Постійно-діючий консультаційний пункт для класних керівників та батьків з питань виховання дітей з групи ризику

(керівники –)

Очно-заочна форма навчання представників батьківського комітету

Клуб «Лелека»

(керівник –)



Як пізнати себе? Не шляхом споглядання,

а тільки шляхом діяльності. Спробуй виконати

свій обов’язок і ти пізнаєш, що в тобі є.

Й.В. Ґете.



За основу методичної роботи школа взяла процедури визначення основних шляхів удосконалення професійної педагогічної компетентності вчителів, які дали свої конкретні результати в створенні науково-дослідного, навчально-методичного, дидактичного, наочного продукту:

  • За допомогою діагностичних процедур (самодіагностика, оцінка компетенцій адміністрацією, колегами, представниками предметних кафедр, батьками й под.) виявлення здібностей, нахилів, рівня сформованості когнітивно-технологічного, методичного, комунікативно-ситуативного й інших компонентів ПК, ціннісних орієнтацій та напрямків, перспектив особистого зростання, чинників, що перешкоджають навчанню, розвитку й саморозвитку вчителя, технологій досягнення професійної мети, вивчення професійних прагнень і спрямованість дезадаптації;

  • За результатами діагностичних процедур створення особисто-гармонійної «Я-концепції», тобто відокремлення власних педагогічних здібностей, якостей і можливостей, поведінкових моделей, ціннісних установок, адекватне виділення себе із соціального й професійного середовища, усвідомлення власної специфіки та меж і на цій основі конструювання індивідуально-особистісної траєкторії розвитку, оволодіння системою засобів, методів, механізмів саморегуляції, що сприятимуть самовдосконаленню та самореалізації себе як особистості, професійному педагогічному вдосконаленню, підвищенню рівня ПК, відповідних компетенцій та педагогічної майстерності;

  • Організація творчого педагогічного процесу, оскільки підвищення фахової підготовки можливе тільки у творчості. Творча робота вчителя можлива як результат самостійного навчання з обов’язковим цілепокладанням та врахуванням можливостей, здобутків, інтересів самого вчителя;

  • Інноваційни підхід учителя до вдосконалення рівня ПК як у курсовий, так і в міжкурсовий періоду формі післякурсових творчих завдань, участь у проведенні семінарів, творчих столів, наукових досліджень, розробка та публікація навчально-методичних матеріалів, авторських програм, робота в складі творчих груп, участь у професійних конкурсах; вибір спецкурсів;

  • Самоосвітня діяльність(епізодична і планова) учителя, саморозвиток, пошук шляхів професійної самореалізації; здійснення безперервного навчання, оскільки «учитель живе доти, доки він учень»;

  • Акумуляція і застосування на практиці результатів передового, інноваційного педагогічного досвіду та наукових досліджень;

  • Апробація сучасних науково-методичних концепцій, виявлення та впровадження на уроках цілого спектру освітніх продуктивних технологій навчання і виховання, які допоможуть учням з успіхом виконувати завдання незалежного тестування, моніторингові й діагностичні завдання, стати конкурентноспроможними, компетентними, зокрема технології особистісно зорієнтованого навчання, організації кооперативної навчальної діяльності учнів, технології розвивального навчання, технології формування творчої особистості, проектної технології, принципів вальдорфської педагогіки, сугестивної технології, інформаційно-комунікаційної технології, технології саморозвитку (за М. Монтессорі), технології навчання як дослідження, технологія «створення ситуації успіху» (за А. Бєлкіним) та ІКТ;

  • Добір навчального змісту й організація навчання на основі поєднанняособистісно зорієнтованого (забезпечення оптимальних умов для різнобічного розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самопізнання і саморозвитку та ін.), комунікативно-діяльнісного(удосконалення видів діяльності учнів; поєднання оптимальних форм організації процесу) і соціокультурного (вивчення навчальної дисципліни крізь призму народознавства, культури та ін.) підходів;

  • Переведення навчального процесу на технологічний рівень, тобто попереднього проектування процесу навчання з урахуванням дидактичних цілей і заданого рівня засвоєння;

  • Оптимальне поєднання на уроках фронтальної, групової, індивідуальної форм організації навчального процесу, застосування активних (інтерактивних, кооперативних) технологій навчання;

  • Творча реалізація програм, внесення змін, доповнень, перерозподіл годин, ураховуючи конкретні умови;

  • Підготовка учнів до участі в конкурсах, олімпіадах;

  • Організація і проведення в навчальному закладі декади, підготовка до свят;

  • Складання плану самовдосконалення ПК: вивчення передового досвіду колег, проведення відкритих уроків, самоаналіз уроків, обговорення відвіданих уроків, участь у конкурсах тощо;

  • Відвідування уроків, позакласних заходів керівника-методиста, відкритих уроків колег, аналіз відвіданих уроків;

  • Створення учителем власної бази кращих сценарію уроків, цікавих прийомів, знахідок на уроках, ефективних інноваційних форм і методів, розробка власних засобів наочності;

  • Забезпечення науково-методичного супроводу навчально-виховного процесу: розробка авторських програм, спеціальних і факультативних курсів;

  • Участь як у шкільних конкурсах, зокрема «Учитель року», так і Всеукраїнського конкурсу «Учитель року», обласного – «Кращий працівник року», «Фестивалі педагогічних ідей і знахідок», Школі молодого творчого вчителя, пропаганда власного досвіду й професійної майстерності;

  • Системне використанняна уроках міжпредметних зв’язків і міжпредметної інтеграції, тобто інтегративного підходу;

  • Поповнення власного арсеналу інноваційними формами уроків, як-от: урок тренінгу, урок-дослідження, урок-панорама, урок-пошук, урок-мандрівка, урок-практикум, урок-казка, урок-композиція, урок компаративного аналізу, урок з елементами імпровізації та інсценізації, урок вшанування пам’яті, урок-діалог, урок за опорним конспектом, урок тематичної атестації, урок-екзамен, активізована лекція, сократичний семінар та ін.;

  • Цілеспрямована систематична робота над методичною темою;

  • Науково-дослідна діяльністьучителя, результати якої відбиваються в таких формах, як-от: науковий звіт (реферат, доповідь, виступ на педраді, методоб’єднанні вчителів) з проблеми дослідження; введення в практику комплексу дидактичних матеріалів; апробація в інноваційному режимі ідей учителів-новаторів; створення авторської методики, технології; реалізація положень концепції на основі розробки й апробації авторської програми, навчального посібника; узагальнення власного досвіду, систематизація і опис методичних прийомів, використаних форм і методів роботи; моделі, структура й механізми реалізації навчально-виховного процесу; хрестоматії; критерії, норми, використовувані в ході діяльності; стаття в періодичне видання з проблеми; методичний посібник із програми дослідження; методичні рекомендації для вчителів і учнів; збірка творчих, дослідницьких і проектних робіт учнів з проблеми дослідження; комп’ютерна презентація результатів дослідження для впровадження в досвід роботи інших учителів тощо;

  • Дослідно-експериментальна робота вчителя;

  • Розробка діагностичних процедур, завдань і тестів(різних за метою і ступенем валідності), перевірка ефективності застосованих методів навчання та виховання;

  • Кооперативна професійна взаємодія учителя з колегами, тобто участь у колективних та групових інноваційних формах методичної роботи: співпраця у творчих групах, науково-дослідній діяльності, організація консультативно-методичних груп, педагогічні чи психологічні тренінги, «Гайд-парки», участь у чатах, форумах щодо розробки актуальних проблем, методичних фестивалях, панорамах, презентаціях, КВК, участь у діяльності Шкіл (Школа молодого вчителя, Школа передового педагогічного досвіду, Школа професійної майстерності, Школа молодого методиста), методичних дискусіях, методичних аукціонах, методичних діалогах, проблемних столах, педагогічних консиліумах, ділових/рольових іграх, дебатах, методичних мостах, клубі творчих педагогів, творчих салонах, освітянських вечорах, аналіз ситуацій, або case-метод, фокус-групах, ігровому конструюванні; панорамі методичних навичок, захист творчих кооперативних проектів, програм, передових ідей; підготовка й видання альманахів, збірників;

  • Самовиховання, удосконалення методів, прийомів і форм навчально-виховної взаємодії з учнями;

  • Вироблення індивідуально-творчого стилю роботи;

  • Рефлексія власної діяльності(через об’єктивну оцінку прийти до самореалізації);

  • Самокорекція;

  • Підготовка програмної доповіді із прогнозуванням професійної діяльностіна початку року та річного звіту про досягнуте – у кінці року (виступ із доповіддю може здійснюватися за участю адміністрації, представників предметної кафедри, а також на нараді за умови невеликого педагогічного колективу);

  • Збір та укладання творчого портфоліо вчителя– колекція власної бази кращих сценарію уроків, цікавих прийомів, знахідок на уроці й позаурочній діяльності, власних засобів наочності, дидактичних матеріалів, продуктивних педагогічних технологій, що відображають зусилля вчителя, успіхи або досягнення з тієї чи іншої проблеми, індивідуальної творчої теми. У портфоліо включаються зразки робіт у письмовому чи друкованому вигляді, відеоматеріали, щоденник рефлексії, зразки дитячих робіт, фотографії компонентів навчального процесу, CD-ROM;

  • Ведення щоденнику рефлексії, в якому вчитель, залишаючись сам-на-сам, обмірковує власний досвід, види діяльності, визначає нові шляхи втілення творчих планів, прогнозує стратегії для покращення діяльності, визначає успіхи й невдачі, визначає комунікативну стратегію уроку тощо;

  • Поширення набутого й апробованого перспективного досвіду, оприлюднення індивідуальних наробок на нарадах, педрадах, методичних об’єднаннях, у періодичній пресі, Інтернет-ресурсах (розміщення матеріалів на власному сайті, veb-сторінці) тощо;

  • Організація майстер-класів, участь у наукових, проблемних семінарах, творчих дискусіях, методичних мостах, ділових та рольових іграх, навчальних тренінгах тощо;

  • Організація творчої позаурочної діяльності учнів як обов’язкового складника освіти школяра: гуртка (у тому числі науково-дослідного напрямку), студії, клубу, товаристваробота з наставником;

  • Виконання завдань у міжатестаційний період;

  • Виконання індивідуальних завданьпід контролем і за підтримки керівника методоб’єднання;

  • Консультування представників адміністрації і методоб’єднання, учителів міста й області, учнів, колег, батьків тощо;

  • Організація пролонгованого міжкурсового періоду: рефлексія міжатестаційного етапу; звіт про виконану роботу;

  • Опрацювання матеріалів фахової періодики, перегляд телевізійних навчальних програм;

  • Підвищення загальноосвітнього й культурного рівнів: відвідування кінотеатрів, театрів, музеїв, виставок, читання літератури, преси; знайомство й спілкування з цікавими людьми, творчими особистостями, колегами-однодумцями; наявність хобі тощо.

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ




  1. Принцип гуманізму – створення умов для формування кращих якостей та здібностей; гуманізація взаємин, повага до особистості спеціаліста, розуміння його запитів, інтересів, гідності.

  2. Принцип демократизації – усунення авторитарного стилю у спілкуванні. Сприйняття особистості вчителя як вищої соціальної цінності, визначення його права на свободу, на розвиток педагогічних здібностей.

  3. Принцип компетентності – створення умов для розвитку необхідних структурних елементів педагогічної компетентності вчителя.

  4. Принцип педагогічної творчості – створення умов для розвитку індивідуально-особистісної творчості.

  5. Принцип проблемності передбачає орієнтацію фахівця на вирішення реальних педагогічних проблем.

  6. Принцип реалізму передбачає орієнтованість на досягнення реальних педагогічних цілей, оволодіння необхідними для цього засобами і методами.

  7. Принцип педагогічного саморозвитку передбачає орієнтацію на створення умов для стабільного задоволення власних духовних та педагогічних потреб у саморозвитку і самореалізації.

  8. Принцип орієнтації на особистість – вибір змісту методів, форм навчання спирається на природну схильність до пізнання, цілеспрямовано актуалізує духовні потреби та інтереси, сприяє духовній самореалізації.

  9. Принцип технологічної єдності процесу навчання,використання нових технологій навчання.

  10. Принцип діалогізації навчання – відмова від монологізму як соціально-орієнтованого спілкування – діалогу; розвиток уміння бачити сильні та слабкі аспекти співрозмовника, критично ставитись до отриманої інформації, розрізняти упереджену чи неупереджену інформацію, виявляти розбіжності в позиціях учасників діалогу та розуміти позицію співрозмовника.

ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Ефективність процесу формування процесу педагогічної компетентності в системі ступеневої підготовки залежатиме від повноти реалізації усіх його складових. Конкретними шляхами можуть бути:


проведення науково-теоретичних конференцій та семінарів, практично-методичних нарад з актуальних проблем формування педагогічної компетентності

ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ

вивчення передового педагогічного досвіду вчителів школи, адаптація кращих прикладів формування педагогічної компетентності

створення творчої групи для опрацювання виховних інновацій, розповсюдження передового досвіду творчих педагогічних працівників

використання засобів масової інформації з метою висвітлення кращого педагогічного досвіду

корегування та узгодження навчальних планівта програм з метою орієнтації на основні компоненти професійно-педагогічної компетентності

ефективне застосування інноваційних програм освітніх технологій

використання творчого потенціалу вчителів-практиків та науковців в удосконаленні навчально-виховного процесу

використання інноваційних форм і методів індивідуального чи групового пошуку

Вся структура внутрішньої шкільної методичної роботи насамперед спрямована на забезпечення ефективності самоосвітньої діяльності та на пошук ефективних методів і форм роботи, націлених на формування інноваційної особистості. Методична робота передбачає як традиційні, так і нетрадиційні форми проведення. Традиційні: педради, інструктивні наради, методичні об’єднання, семінари-практикуми, методичні виставки. Ефективною формою були наради при директорі та наради при заступниках директора, на яких заслуховувалися результати роботи з проблеми якісного забезпечення професійного росту педагогів.

На засіданнях педагогічної ради школи були розглянуті такі питання та прийняті відповідні управлінські рішення:


  • березень «Рівень сформованості життєвої компетентності учнів допрофільних та профільних класів. Пролонгуюча функція вчителя щодо формування профільних запитів.»

  • січень «Сучасний урок – спільна співпраця учителя та учня»

  • січень «Розвиток творчої компетентності школярів – актуальне соціальне замовлення».

У школі було відроджено проведення предметних декад, які були несправедливо забуті деякий час. Результативність проведення Тижня української писемності та мови, Тижня математики, Тижня астрономії і фізики, Тижня правознавства, Тижня російської мови та літератури, Тижня іноземної мови, Тижня трудового навчання та ОТМ мала вплив на популяризацію даних предметів та значною мірою підняла імідж вчителя-предметника.

Серед нетрадиційних форм, які використовуються в методичній роботі, найпоширенішими та найефективнішими в нашій школі є творчі звіти, педагогічні ярмарки, читання, ділові ігри, педагогічний портрет ШМО, методичний аукціон до педрад, презентація власної роботи чи ШМО.

Надзвичайно ефективною формою роботи, яка має безпосередньо-практичне значення, ми вважаємо проведення шкільних конкурсів «Учитель року» та «Класний керівник року». Проведення системної роботи з цього напрямку дає можливість учителям не тільки збагачувати свій теоретичний досвід, а й на практиці відточувати педагогічну майстерність.

За результатами роботи зібрано матеріали творчих знахідок методичних об’єднань, творчих груп, атестаційні матеріали, зразки кращих уроків, матеріали відкритих уроків; укладено інформаційний каталог передового педагогічного досвіду учителів школи.

Рівень майстерності вчителя зумовлюється його здатністю до творчо пошукової роботи. Адміністрація школи постійно шукає нові шляхи для вдосконалення системи професійного вчителя. Основною метою діяльності адміністрації та методичного кабінету є усвідомлення учителями школи суті педагогічної майстерності, формування в них потреби професійного розвитку впродовж життя.

Унаслідок управлінських дій щодо залучення педагогічних працівників до наукової, науково-методичної та дослідницької роботи зростає її результативність. Про результативність системної роботи з професійного самовдосконалення свідчать досягнення вчителів:



Участь вчителів школи в конкурсах професійної майстерності

Роки

Рівні

Міський

Обласний

2009







2010







2011







2012







2013






Учителі школи є активними учасниками професійних конкурсів:



  • 2009 рік – (ПІБ учителів) – (результат, назва конкурсу);

  • 2010 рік – (ПІБ учителів) – (результат, назва конкурсу);

  • 2011 рік – (ПІБ учителів) – (результат, назва конкурсу);

  • 2012 рік – (ПІБ учителів) – (результат, назва конкурсу);

  • 2013 рік – (ПІБ учителів) – (результат, назва конкурсу).

Щорічно учителі школи беруть активну участь у семінарах, вебінарах, науково-практичних конференціях, ведуть практичний модуль для вчителів- предметників:



  • (ПІБ учителя) – (результат, назва заходу);

  • ………………………………………………

  • (ПІБ учителя) – (результат, назва заходу).

Досвід роботи (ПІБ учителів) узагальнено обласним ІППО та рекомендовано до впровадження в школах області. Досвід (ПІБ учителів) узагальнено Управлінням освіти і його елементи широко використовуються в школах міста.

Аналізуючи науково-методичну та дослідницьку роботу школи в цілому, зазначаємо основні чинники, що сприяють стимулюванню умов розвитку професійної компетентності педагогів:



Любов до професії, дітей

Можливість отримання визнання в колективі

Потреба в самовдосконаленні, зокрема в самореалізації, самоствердженні й самовиявленні

Навчання на курсах підвищення кваліфікації

Сприятливі, інноваційно-творчі умови роботи

Налагоджена система методичної підтримки вчителя

Акцент на інноваційному, творчо-пошуковому компоненті методичної діяльності

Систематична самоосвітня діяльність протягом курсового й між курсового періоду

Особистісно зорієнтована методична підтримка діяльності вчителя з боку адміністрації

Участь у проектах, конкурсах, фестивалях, конференціях, семінарах, педмайстернях, у роботі МО, ТГ

Довіра, можливість експериментувати, виявляти ініціативу, творчість

Робота ШМО, усього вчительського колективу в напрямку реалізації основної ідеї

Приклад і вплив учительського середовища, зокрема колег, адміністрації

Об’єктивна оцінка праці, об’єктивний контроль, атестація


«Далеко не кожен стане вченим, письменником, артистом,

далеко не кожному судилося винайти порох або велосипед,

але майстром своєї справи має стати кожен». (В.Сухомлинський)

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал