Маніпуляції в освітньому середовищі зміст



Скачати 397.77 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації11.05.2017
Розмір397.77 Kb.
  1   2   3
МАНІПУЛЯЦІЇ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ


Зміст



Вступ ………………………………………………………………………..……..

3

Розділ 1.

Теоретичні основи та характеристика поняття «маніпуляція»…………………………………………………….…

6

1.1.

Походження і розвиток поняття «маніпуляція»……………………….

6

1.2.

Суб'єкт і об'єкт маніпуляції ………….……………...........................…....

8

Розділ 2.

емпіричне дослідження Особливостей міжособистісних маніпуляцій………………………………………………………………...

10


2.1.

Прийоми і техніка маніпуляцій у міжособистісній взаємодії ……..…

10

2.2.

Маніпулятивні прийоми в освітньому середовищі …………………….

11

Розділ 3.

формувальний експеримент з протидії міжособистісним маніпуляціям………………………………………………………….

15

3.1.

Правила поведінки для захисту від маніпуляцій …………………….…

15

3.2.

Нейтралізація прихованого впливу при спілкуванні……………………

17

Висновки.………………………………………………………………………….

20

Список використаних джерел…………….…………………………......

22

Додатки.…...……………………………………………………………..………......

23

ВСТУП
Актуальність дослідження. Уперше маніпуляція застосовується людиною ще в дитячому віці, можна сказати, що маніпулятор є в кожному з нас. Проте в майбутньому не всі люди маніпулюють іншими успішно, з чіткою вигодою для себе. Із маніпуляторами ми стикаємося практично щодня, і неважливо, на якому рівні вони діють – реклама в телевізорі, начальника на роботі або члена вашої власної сім'ї. Значно менша увага приділяється тому, як же боротися з діями маніпулятора й не піддатися на чергову маніпуляцію. Прихований вплив так часто присутній у нашому повсякденному житті, що не сприймається критично, але ставати жертвами маніпуляторів не варто. Понад усе маніпулятор боїться, що хтось, навіть близька людина, дізнається про його справжні почуття. Приховування своїх почуттів – це тавро маніпулятора! В освітньому середовищі випадки маніпуляцій зустрічаються дуже часто. Прихованому впливу підлягають всі учасники навчально-виховного процесу. І в школі складається «мережа» тісно пов’язаних між собою маніпуляторів та «жертв» маніпуляцій. Це зумовлено, насамперед, специфікою взаємовідносин у системах: учитель-учень, учень-учень, батьки-учень, учитель-батьки.

Стан дослідження обраної теми. Проблемою маніпулювання людьми переймалося багато вчених не тільки в галузях психології та педагогіки; військова справа приділяє цьому питанню дуже важливе місце, деякі галузі медицини використовують метод сугестопедії при лікуванні. Найпопулярнішими роботами в сфері маніпуляцій над людьми виступають книги Еріка Берна «Люди, які грають в ігри» та «Ігри, у які грають люди», а також «Приховане управління людиною». Автор наводить приклад трьох форм поведінки, які ми обираємо для себе незалежно від віку, статі, релігії, соціального та матеріального становища. Це Я-дитина, Я-батько, Я-дорослий! Зрозуміло, що саме в перших двох випадках можливість стати жертвою маніпуляцій значно вища, ніж у третьому варіанті. Саме в позиції Я-дорослий ви захищаєте себе від прихованого впливу засобом не мобілізування почуттів, а відкритим зверненням за допомогою і керуючись правилом не виправдовуватися, не наполягати, а саме адекватною потребою у допомозі, підтримки тощо. Ознайомлюючись з різними думками та поглядами на проблему маніпуляцій в освітньому середовищі можна ставити перед собою безліч питань: які учні частіше підлягають впливу, чому батьки свідомо дозволяють маніпулювати собою, чи тільки негативний фон має прихований вплив учителів на учнів, чому і як люди обирають мішені та жертви маніпуляцій? І найголовніше питання, як обрати найоптимальнішу форму поведінки, спілкування та взаємозв’язку з оточуючими у протидію прихованому впливу. З шістдесятих років двадцятого століття маніпуляція стала предметом особливого вивчення. Проблемою її використання займалися Безсонов Б.М., Волкогонов Д.О., Шиллер Р., Войтасік Л., Бенігер Дж.Р., Брок Т.С., Беккер Л.А., Гудін Р.Е., Кей Б ., О`Коннар Є.М., Пайн С.С., Прото Р., Розенберг В., Робінсон П.У., Шостром Е. Однак явище маніпуляцій в освітньому середовищі, зокрема загальноосвітній школі, та пошук шляхів розвитку вмінь протистояти маніпулятивним впливам потребує подальшого наукового та практичного розв’язання.

Об’єктом дослідження є вивчення зв’язків усіх учасників навчально-виховного процесу, позитивний та негативний вплив маніпуляцій.

Предмет дослідження складає порівняльний аналіз маніпуляторів та жертв маніпуляцій, визначення шляхів протидії прихованому впливу.

Мета роботи полягає в проведенні цілісного аналізу учасників маніпуляцій та знаходженні конструктивної форми поведінки як адекватної реакції на сторонній вплив.

Для реалізації поставленої мети в роботі необхідно виконати такі завдання:



  • розглянути теоретичні підходи до проблеми різними науковцями;

  • провести вибіркове тестування серед учасників навчально-виховного процесу;

  • проаналізувати отримані результати;

  • розкрити головні позиції маніпулювання;

  • розглянути різноманітні шляхи протидії прихованому впливу.

Методи дослідження – аналітично-описовий, проблемний методи, компаративний аналіз, емпіричні (дослідження самооцінки, діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, визначення рівня тривожності) та математична обробка даних.

Методологічну основу дослідження становлять праці психологів:

О.Л. Доценко, С. Кара – Мурза, В.П. Шейнова, Е. Берна, Т.Лірі та інші.



Новизна роботи полягає в спробі компаративного багатоаспектного аналізу проблеми прихованого впливу в освітньому середовищі, порівняльному вивченні характеристик маніпулятора та його жертви, зміни позицій з одного стану на інший, що дає можливість прослідкувати, під впливом яких факторів збільшується ризик потрапити під вплив, систематизувати варіанти маніпулятивних дій, усвідомити власну роль, обрати оптимальну форму поведінки.

Теоретичне і практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані для розробки теоретичних засад поняття «маніпуляція», що сприятиме докладнішому висвітленню проблем систематизація варіанти маніпулятивних дій, вияву загального і особливого, статичного і динамічного в маніпулятивних відносинах та дозволить поширити обрії компаративних студій щодо вибору найоптимальнішої форми поведінки, спілкування та взаємозвязку з оточуючими на протидію прихованому впливу. Матеріали роботи можуть бути використані в подальшій розробці психологічних та соціальних аспектів з обраної теми, при написанні дипломних і курсових робіт, а також на факультативних курсах у профільних класах загальноосвітніх шкіл.

Особистий внесок у розробку даної теми полягає в проекції наукових досягнень педагогіки та психології в галузі вивчення маніпуляцій на порівняльний аналіз відносин, що реалізуються в умовах освітнього середовища. Розроблено психологічний практикум «Я-дорослий!», фокус-інтерв'ю, опитувальник «Моя самооцінка». (додаток А, Б, В)

Апробація роботи здійснена на І (міському) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН, на науково-практичній конференції учнівського товариства «Інтелект» Мелітопольської ЗОШ № 4.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано статті «Будьмо відверті, або Хто ким маніпулює в нашій школі?», «Чи варто грати іншими людьми?» у газеті Мелітопольської ЗОШ № 4.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 22 сторінки. Список використаних джерел нараховує 16 найменувань.

Розділ 1

Теоретичні основи Та ХаРАКТЕРИСТИКА

ПОНЯТТЯ «МАНІПУЛЯЦІЯ»

    1. Походження і розвиток поняття «маніпуляція»

Визначення поняття маніпуляції постійно змінювалося з часом. Наукові джерела дають різні визначення терміна «маніпуляція». Це пов'язано і з областю застосування даного поняття, і з часом, і з розширенням сфери вживання, а так само з особистісним ставленням кожного до визначення маніпуляції.

Саме слово «маніпуляція» містить в собі корінь латинського слова manus - рука (manipulus − пригорща, жменя, від manus і ple − наповнювати). Так само латинським словом manipulus позначався невеликий загін воїнів (близько 120 людей) у римському війську. [4] В Оксфордському словнику англійської мови маніпуляція (manipulation) трактується як «поводження з об'єктами зі спеціальним наміром, метою, як ручне управління, як рухи, вироблені руками, ручні дії». Особливо відзначається наявність спритності, вправності при виконанні дій-маніпуляцій. Прикладом може служити огляд якоїсь частини тіла за допомогою рук або лікувальної процедури в медицині.

Пізніше термін «маніпуляція» почав використовуватися в техніці для позначення майстерних дій з важелями, виробленими руками. Самі важелі і рукоятки нерідко називаються маніпуляторами. У міру ускладнення механізмів маніпуляторами стали називати імітатори або штучні замінники рук: спеціальні пристосування для складного переміщення предметів з дистанційним управлінням. Наприклад, для завантаження й вивантаження стрижнів з ядерним паливом. У переносному значенні Оксфордський словник визначає маніпуляцію як «акт впливу на людей або управління ними або речами зі спритністю, особливо із зневажливим підтекстом, як приховане управління або обробка». Звідси походить і сучасне переносне значення слова - спритне поводження з людьми як з об'єктами, речами. [4]

Таким чином, термін «маніпуляція» є метафора і вживається в переносному сенсі: спритність рук у поводженні з речами перенесена в цій метафорі на спритне управління людьми.

Метафора маніпуляції складалася поступово. Важливим етапом у її розвитку було позначення цим словом фокусників, що працюють баз складних пристроїв руками. Мистецтво фокусників засноване на властивості людського сприйняття й уваги – на знанні психології людини. Своїх ефектів фокусник-маніпулятор домагається, відволікаючи, переміщаючи і концентруючи увагу глядачів, діючи на їхню уяву, створюючи ілюзії сприйняття. Основні психологічні ефекти створюються на основі управління увагою (відволікання, переміщення, зосередження), широкого використання механізмів психологічної установки, стереотипних уявлень та ілюзій сприйняття. Повне перенесення слова «метафора» в новий контекст веде до того, що під об'єктами дій-маніпуляцій розуміються вже не предмети, а люди, при цьому самі дії виконуються вже не руками, а з допомогою інших засобів. У результаті маніпуляція в переносному значенні - це прагнення «прибрати до рук», «приручити» іншого, «заарканити», «зловити на гачок», тобто спроба перетворити людину на слухняне знаряддя, на маріонетку. [3]

Із шістдесятих років двадцятого століття маніпуляція стала предметом особливого вивчення. Проблемою її використання займалися Безсонов Б.М., Волкогонов Д.О., Шиллер Р., Войтасік Л., Бенігер Дж.Р., Брок Т.С., Беккер Л.А., Гудін Р.Е., Кей Б., О`Коннар Є.М., Пайн С.С., Прото Р., Розенберг В., Робінсон П.У., Шостром Е. та інші. Усі вони запропонували своє визначення маніпуляції, розглянемо деякі з них.

Вітчизняний учений Є. Доценко дає наступні кілька визначень маніпуляції:

1. Вид психологічного впливу, майстерне виконання якого веде до прихованого порушення в реципієнта намірів, не збігаються з його актуально існуючими бажаннями й потребами».

2. Психологічний вплив, націлений на зміну напряму активності іншої людини, виконаний настільки майстерно, що залишається непоміченим нею.

3. Психологічний вплив, спрямований на неявне спонукання іншого до вчинення обраних маніпулятором дій.

4. Майстерне спонукання іншого до досягнення (переслідування) побічно вкладеної маніпулятором мети.

5. Дії, спрямовані на «прибирання до рук» іншої людини, поштуркування нею, вироблені настільки майстерно, що в тої створюється враження, ніби вона самостійно керує своєю поведінкою. [3]

Отже, маніпуляція – це вид психологічного впливу, майстерне виконання якого веде до прихованого порушення в іншої людини намірів, не збігаються з його актуально існуючими бажаннями.




    1. Суб'єкт і об'єкт маніпуляції

Одна з характерних рис сучасної епохи – стрімко зростаючий потік інформації, який людині необхідно сприйняти, засвоїти і застосувати для вирішення нерідко дуже складних завдань, і людина, що приймає рішення, стає як суб'єктом, так і об'єктом психологічного впливу. Існують різні засоби, методи і прийоми такого впливу, які систематично і постійно використовуються в нашому повсякденному житті практично в усіх сферах соціальної взаємодії людей і об'єктом впливу яких у наш час виступає будь-яка людина сучасного суспільства.

Отже, об'єкт маніпуляції – це те, на що спрямовані дії маніпулятора. Нерідко під об'єктом розуміються мішені маніпуляторів свідомістю. Такої думки дотримуються у своїх роботах Кара-Мурза, Доценко. Поняття «мішень» використовується для позначення тих психічних структур, на які чиниться вплив з боку ініціатора впливу незалежно від того, чи мав він такий намір чи ні.. Проте автори по-різному класифікують мішені психологічного впливу.

Мішенями маніпулятора можуть бути: мислення, почуття, уява, пам'ять, увага.

Класифікація мішеней психологічного впливу за Є. Доценком виглядає так:

1. Збудники активності: потреби, інтереси, схильності, ідеали.

2. Регулятори активності: смислові, цільові й операціональні установки, групові норми, самооцінка, світогляд, переконання, вірування.

3. Когнітивні (інформаційні) структури: знання про світ, людей, відомості, які забезпечують інформацією людську активність.

4. Операціональний склад діяльності: спосіб мислення, стиль поведінки, звички, уміння, навички, кваліфікація.

5. Психічні стани: фонові, функціональні, емоційні тощо.

Існує безліч ситуацій, у яких на людину спрямовуються маніпулятивні дії. Усе різноманіття таких ситуацій можна розділити на певні групи, ураховуючи при цьому співвідношення між їх об'єктом і суб'єктом. Отже, відповідно до цього можна виділити такі три групи:

1. Сукупність ситуацій міжособистісної взаємодії, тобто таких ситуацій, у яких відбувається безпосереднє спілкування та обмін інформацією, як кажуть, «обличчям один до одного», а також опосередковано через телефон, пошту, телеграф, факсимільний зв'язок, різні інші системи зв'язку, зокрема й Інтернет. Міжособистісні ситуації можуть підрозділятися за змістом або характером соціальних зв'язків або у відповідності з основними сферами способу життя на наступні: суспільно-політичні; професійно-ділові; соціокультурні; сімейно-родинні; соціально-побутові; дружні; випадкові.

2. Ситуації, у яких людина, перебуваючи в складі певної спільноти людей, піддається безпосередньому інформаційно-психологічному впливу деяким комунікатором – особистістю або групою (оратор, президія). Такі ситуації можна позначити як публічні. Це - ситуації проведення зборів, нарад, мітингів, видовищних заходів тощо.

3. Ситуаціі, у яких на людину здійснюється інформаційно-психологічний вплив засобами масової комунікації. У цих ситуаціях здійснюється одностороння опосередкована комунікація за типом «ЗМК (засіб масової комунікації) – людина (аудиторія)». Їх можна позначити як мас-комунікаційні ситуації. Це ситуації перегляду телепередач, прослуховування радіопрограм, читання газет, журналів, різних друкованих видань, взаємодії з різноманітними інформаційними системами тощо.



РОЗДІЛ 2

емпіричне дослідження Особливостей

міжособистісних МАНІПУЛЯЦІЙ

2.1. Прийоми і техніка маніпуляцій у міжособистісній взаємодії
Люди, спілкуючись між собою і вступаючи в контакт один з одним, виходять з різних причин і мотивів. Усе різноманіття причин, що спонукають людей контактувати, можна розділити на дві основні групи:

1. Необхідність організації діяльності та соціальної поведінки в суспільстві в цілому. Ця причина пов'язана з раціонально-діловою основою поведінки.

2. Потреба в спілкуванні, емоційному контакті, прихильності, любові. Тут існує зв'язок з емоційно-експресивною стороною життя особистості.

Ось декілька найбільш розповсюджених прийомів маніпуляційного впливу:

1. Мова: незрозумілі слова мають метою придушити слухача фальшивим «авторитетом» експерта або покликані виконувати гіпнотизуючий ефект, або прикрити брехні.

2. Емоції: викликати емоції – це необхідна умова відключення розуму об'єкта маніпулювання.

3. Сенсаційність і терміновість – технологія загальної дії, що забезпечує необхідний рівень нервозності, яка підриває психологічний захист. Додаткова мета такого прийому – відволікання уваги.

4. Повторення: діє на підсвідомість, яка погано контролюється. Тому необхідно зафіксувати факт повторення у свідомості, і тоді буде наче включена сигналізація.

5. Дроблення: маніпулятор надає нам замість цілісної проблеми лише її частину, так щоб осмислити ціле і зробити висновок було неможливо.

6. Вилучення з контексту: виривання проблеми з реального контексту.

7. Змішування інформації та думки: навіювання разом з фактами думки маніпулятора за даними фактами.

8. Посилання на авторитет: коли на підтримку твердження залучається авторитет і повага, завойовані у сфері, не пов'язаної із цим твердженням.

9. Активізація стереотипів: прагнення відправника повідомлень домогтися, щоб ми сприймали інформацію і відповідали на неї відповідно до норм поведінки певної спільноти.

10. Некогерентність висловлювань: один вислів суперечить іншому. [14]


Маніпулятивні техніки в повсякденній і діловій взаємодії стають усе більш витонченими і замаскованими, причому зростання благополуччя життя людей не призводить до зменшення цієї тенденції. Маніпулятор може навмисно довести жертву до потрібного психічного стану, використовуючи нетерплячість, невпевненість у собі, марнославство, зосередженість, жалісливість, пригніченість, розгубленість, нерішучість, ейфорію, азартність, жадібність, хвастощі, індивідуальні особливості психіки, шаблони, ефекти і ілюзії сприйняття, стандарти поведінки, стереотипи сприйняття й поведінки тощо. [7]

Також використовуються в практиці повсякденного спілкування маніпуляції любов'ю, страхом, невпевненістю в собі, почуттям провини, почуттям гордості, почуттям жалю.


2.2. Маніпулятивні прийоми в освітньому середовищі
У другому розділі представлено програму, інструментарій та результати емпіричного дослідження провідних видів та форм маніпулювання особистістю в освітньому середовищі в ситуаціях міжособистісного спілкування.

Дослідження проводилось упродовж жовтня-листопада 2013/2014 навчального року, ним було охоплено 60 учнів 9-х класів, 22 педагогічні працівники і 30 батьків учнів 9-х класів Мелітопольської загальноосвітньої школи І−ІІІ ступенів № 4 Мелітопольської міської ради Запорізької області.(додаток Б) Воно складалося із двох етапів:



  1. фокус-групове дослідження наявності та змістовної спрямованості маніпулятивних взаємодій в освітньому середовищі;

  2. анкетне опитування учнів, спрямоване на виявлення специфіки психологічних маніпуляцій в освітньому середовищі.

Перший етап дослідження полягав у розробці та проведенні низки фокус-групових інтерв’ю на основі розробленої програми, що складалася з чотирьох блоків запитань. Перший блок запитань спрямований на визначення уявлень учнів, батьків та вчителів про маніпуляції, маніпулятивні ситуації, частоти потрапляння учнів під маніпулятивний вплив з боку інших осіб, відчуттів учасників навчально-виховного процесу в ситуаціях маніпулювання та засобів розпізнавання маніпулятивних намірів інших осіб. Другий блок запитань спрямований на визначення того, як часто учні або вчителі стають жертвами маніпуляції у взаємодії під час навчання або пасивного спілкування, хто є жертвою маніпуляції, а також визначення реакцій та відчуттів опитуваних учасників навчально-виховного процесу в різних ситуаціях маніпулятивного впливу. Третій блок запитань спрямований на визначення того, як часто маніпулюють учні учнями, діти-батьками, учитель-учнем і навпаки, у яких ситуаціях, ким вони маніпулюють і що при цьому відчувають. Четвертий блок запитань спрямований на визначення ставлення учнів до маніпуляцій: чи можна маніпуляцію вважати нормальним явищем і в яких ситуаціях, чи існують моральні межі здійснення маніпуляції.

Фокус-групове інтерв’ю дало можливість розробити стандартизовану анкету для дослідження психологічних маніпуляцій в освітньому середовищі (стандартизація здійснювалась у ході пілотажного дослідження та спиралась на такі вимоги: для кожного питання анкети визначена його пізнавальна задача та пошукова інформація; ураховані соціально-психологічні особливості учасників навчально-виховного процесу, що виступають джерелом інформації).

Другим етапом дослідження стало проведення анкетного опитування.

Анкети добиралися з урахуванням запитань за вказаними чотирма блоками і включали визначення видів маніпуляції в освітньому середовищі в ситуаціях міжособистісного спілкування в системах “учень – батьки”, “учень – учень” та “учень – учитель”.

Результати анкетування дали можливість визначити особливості використання маніпуляції в різних системах спілкування учасників навчально-виховного процесу.

У системі «учень-батьки» 44 учні (73 %) вважають, що дуже часто потрапляють під прихований вплив батьків, 16 учнів (27 %) зазначають помірний вплив. Щодо батьків, то кожен другий з опитуваних зазначає, що стає жертвою маніпуляцій з боку власної дитини декілька разів на день.

У системі «учень-учень» 53 учні (88 %) визнають, що виступали і як маніпулятори, і як жертви маніпуляцій. Беручи до уваги гендерний аспект, слід зазначити, що в цьому віці (14-15 років) більшими маніпуляторами є дівчата, що відповідає віковим особливостям цього віку. Так серед дівчат 47% , а серед хлопців 53%. 5 учнів (8 %) показали результати повної відсутності розуміння поняття прихованого впливу, 2 учні (4 %) є неформальними лідерами й дуже рідко підлягають впливу з боку однолітків, частіше самі виступають маніпуляторами.

У системі «учень-учитель» , учасники навчально-виховного процесу показали такі результати: учителі вважають, що під час стандартного уроку вони мають ризик потрапити під прихований вплив з боку учнів декілька разів, особливо техніки маніпулювання загострюються в періоди групових опитувань, при узагальнюючих видах діяльності або наприкінці семестрів. Учні зазначили, що вони є жертвами маніпуляцій з боку вчителів постійно, але в різних ситуаціях, було зазначено, що інколи вони йдуть на це свідомо для отримання очікуваного результату, тим самим не усвідомлюючи, що зі стану «жертви» переходять до стану маніпулюючих. Щодо навчального процесу негативне ставлення до прихованого змісту маніпуляцій показало 37 учнів (61 %), можливого пристосування 12 учнів (20 %) і 11 учнів (18 %) сприймають за належне. Педагоги показали результат потрапляння під прихований вплив учнями 59%.(13 учителів) Яскравіше негативне ставлення проявляється під час виховного процесу (спілкування, профілактика), зважаючи на особливості підліткового віку, учні хворобливо сприймають будь-які прояви впливу на них і тим самим стають «легкою мішенню» для маніпулювання. Усвідомлення цього факту наявне, але поріг протидії дуже низький.

Отже, більшість учнів вважають, що вони є постійними об’єктами маніпулювання з боку викладачів, батьків чи товаришів, а себе вони самі визнають ініціаторами маніпуляцій значно рідше. Характерно, що учні вважають, що ними маніпулюють переважно з цілями нашкодити їм, зруйнувати їх особистісні погляди.

Ознаками розпізнавання учнями маніпулятивних намірів з боку інших осіб є відчуття емоційного дисонансу в їхній поведінці (84 %), наполягання співрозмовниками на власних позиціях (80 %), нав’язування учням думок та бажань іншими людьми (78 %), відчуття агресивності в поведінці співрозмовника (70 %), змушування виконувати небажані дії, робити певні поступки (65 %), нав’язування позицій та ідей, що не співпадають з думкою учнів (65 %), висловлювання співрозмовників у формі наказів (51 %).

Дослідження дало змогу визначити змістовні характеристики негативних наслідків розповсюдження маніпулятивних засобів міжособової взаємодії щодо розвитку особистості учнів. Ці наслідки пов’язані з переживанням несприятливих психічних станів:


  • виникнення емоційної реакції жертви маніпуляції (погіршення настрою – 64 %, роздратування – 86 %, відчуття образи – 72 %, обурення – 86 %, дискомфорт – 81 %, розгубленість – 66%, засмучення – 64 %, злість – 66 %), що часом призводить до неадекватної оцінки ситуації міжособової взаємодії;

  • порушення або непідтвердження самооцінки та уявлення учнями про самих себе, зниження самоповаги й почуття впевненості – 48 %;

  • виникнення конфліктних ситуацій викликає взаємне прагнення захиститися від бажань і намірів іншої людини – 93 %, взаємне обмеження можливостей реалізації намірів, що, у свою чергу, налаштовує партнерів із спілкування на насторожене ставлення один до одного – 57 %.

Аналіз дослідження показав, що репертуар засобів виявлення маніпулятивних намірів в освітньому середовищі є недостатньо розвинений для ефективної протидії маніпулятивним намірам. Отримані результати зумовили мету і завдання формувальних заходів, які спрямовувались на оволодіння учнями системою психологічних засобів виявлення та протидії маніпулятивним намірам, що призводить до зниження психологічної напруги та до підвищення відкритості й толерантності людини в міжособистісному спілкуванні.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал