«Макроекономічний аналіз функціонування тіньового сектору економіки



Скачати 338.37 Kb.

Сторінка2/3
Дата конвертації03.03.2017
Розмір338.37 Kb.
1   2   3

У низці країн Європи відхід у тінь стимульований не тільки небажанням платити податки в казну, а й спробою уникнути дотримання численних вимог і норм запропонованих державою для офіційної діяльності - необхідності платити мінімальну зарплату працівникам або витрачатися на дорогі засоби забезпечення безпеки праці.
Останнім часом відхід "в тінь" для багатьох у Європі став вимушеним кроком, викликаним прагненням зберегти свій бізнес і капітал в умовах наростаючої кризи..
У різних країнах в межах Європейського континенту історія і традиції виникнення та розвитку неофіційної економіки розрізняються досить значно.
Так в найбільших економіках ЄС - у Німеччині та Франції - на тіньовий сектор припадає близько однієї восьмої офіційного ВВП країни. У менш економічно розвинених країнах, таких як Болгарія, Естонія чи Литва, в тіні може перебувати до третини всієї економічної активності.

17
Вчені австрійського університету з'ясували, і це не стало сюрпризом, що найбільший розмах, з усіх країн єврозони, тіньова економіка має в Болгарії. У
2013 році тіньовий сектор цієї країни складає близько 32% від річного ВВП.
На другому і третьому місцях Румунія і Хорватія, їх тіньовий сектор становить 30% від річного ВВП.
Відразу за лідерами йдуть Литва і Естонія і тіньовий сектор в цих країнах становить близько 29% ВВП. Рівнь тонізації на Кіпрі дорівнює 26% ВВП.
Слідом за цими країнами йде Греція. Незважаючи на те, що ця країна встигла прославитися своїми широкими можливостями відходу від офіційного оподаткування, жорстока криза, що вразила економіку Греції, не оминула й тіньовиків. Цей сектор на 2013 рік становить 23,7%.
Далі йде Італія. Розмір італійської прихованої економіки еквівалентний
22% офіційного ВВП країни. На 3 % від Італії відстають Іспанія і Португалія, тіньова економіка яких становить близько 19% загального ВВП.
Тіньові процеси, які відбуваються в Іспанії, є добре помітними для всього світу. Адже, не є таємницею, що високий рівень безробіття в країні
(удвічі вищий від середнього європейського рівня) це фікція. Сотні тисяч людей претендують на допомогу по безробіттю, коли вони насправді мають якусь роботу, мільйони не зареєстровані як наймані працівники, а це означає, що ані вони, ані їхні роботодавці не сплачують внески на соціальне страхування. Одним з доказів, кажуть працедавці, є те, що, коли рівень безробіття знизився до 8,5% у 2012-2013 роках, вони не могли знайти працівників, щоб взяти до себе на роботу. Однак ця цифра, недавній іспанський мінімум, достатньо висока, щоб вона була пов’язана з глибоким економічним спадом у будь-якій іншій промислово розвиненій країні.
Мадрид хотів би радикально скоротити рівень безробіття. Але міністри не хочуть робити цього, відкрито засуджуючи іспанців, як шахраїв, чи ставлячи під сумнів власну статистику, як ненадійну, тому що це може ще більше підірвати репутацію країни.
Натомість, уряд розпочав кампанію проти прихованої економіки. У січні, цього року, він схвалив закон, який стрімко збільшить штрафи за порушення

18 обов’язку соціального страхування найманих працівників, з метою "боротьби у надзвичайний і терміновий спосіб з явищем незаконної зайнятості", як заявило міністерство праці.
Набагато більш комфортно себе почувають країни з високим рівнем економічного розвитку. Однак, і вони не позбавлені дуже помітної за розмірами тіньової складової економічної активності. Так, Німеччина має досить стабільний за розмірами тіньовий сектор, обсяги якого становили 13,7% ВВП в
2013 році. Це дещо нижче, ніж у минулому, коли було - 13,9%. Враховуючи значний обсяг ВВП Німеччини в абсолютному вимірі, неважко уявити собі, що ці майже 14% становлять досить значну суму.
Однак, у своєму рейтингу австрійські вчені оперують відносними одиницями - відсотком від ВВП. І за цим показником слідом за Німеччиною йде Ірландія. На відміну від своїх побратимів по нещастю - Греції і Португалії - які також отримали значну економічну допомогу від ЄС, тіньова економіка
Ірландії помітно скромніша за масштабом - в 2014 році вона становила 13%
ВВП.
Дещо зріс в 2014 році тіньовий сектор економіки Великобританії. За розрахунками, він збільшився з 10,7% - у 2013, до 11% у 2014 році, [12, c. 89 ].
Так виглядає ситуація з тіньовою економікою в Європі. Щоб краще уявляти собі становище з неофіційною економічною діяльністю в ЄС і в
єврозоні, зокрема, є сенс порівняти європейські цифри з показниками найбільш розвинених економік світу, в яких також існує надійна система підрахунків всього, що виробляється і продається в тіні.
І тут ми бачимо, що, наприклад, в Японії і США, тіньовий сектор має помітно менші масштаби. У Японії в 2014 році він становить лише 8,9% ВВП.
У США тіньова економіка ще менше - в 2014 році вона скоротилася до 7%.
Показник 2013 року був 7,2%.
Серед країн-представників Європейського континенту найменший рівень тінізації мають Австрія та Швейцарія, 8,1% та 7,8% відповідно.
Середній рівень тінізації в країнах ЄС з початку 2014 року становить 17%. Найбільше псують статистику Єврозони такі країни, як

19
Болгарія, Румунія, Хорватія, Литва, Естонія. Не більш дисциплінованими державами ЄС виявилися Греція і Кіпр, тут у тіні знаходиться приблизно чверть від розміру офіційної економіки. Згідно з дослідженнями професора
Ф. Шнайдера, через фінансову кризу найбільший приріст тіньового сектора відбувся в Ірландії – на 0,9% і становить 13% від офіційного ВВП, а в таких країнах, як Іспанія, Португалія і Великобританія, тіньовий сектор збільшився на 0,8%, [11, с. 75].
Обсяги тінізації світової економіки , ми можемо побачити на рисунку 1.3.
Рис. 1.3. Рівень тінізації світової економіки в 2014 році
Попри звучання таких слів, як підпільна, неформальна, тіньова, сіра, прихована економіка, очевидно, не
є аж такою поганою.
Жести доброзичливості – наприклад, взаємні послуги для сусідів – можуть бути приховані від статистиків, але також цілком законними. Прихована економіка також дає змогу важливій діяльності обійти бюрократію, яка її придушує, зокрема, зайві ліцензії. Без такої діяльності, чимало суспільств були б

20 біднішими і не могли б отримувати вигоду від зароблених грошей, які, зазвичай, витрачають в офіційному секторі економіки.
Звичайно, велика частина прихованої економіки несе також корупцію, є небезпечною, незаконною і не має суспільно важливого значення. Оскільки у прихованій економіці є й добрі, і погані елементи, політики та економісти повинні знати її розмір та структуру. За визначенням, однак, прихована економіка прагне уникнути викриття і вимірювання. Це створило нішеву галузь, що займається вгадуванням її розміру, але практично немає згоди ані щодо найкращих методів її вимірювання, ані результатів, [8, c. 65 ].
Деякі речі, проте, є відомими. У бідних країнах прихована економіка є більшою, ніж в багатих. Південна Європа має більший чорний ринок, ніж
Північна. Він також є більшим у країнах, які мають численні обмеження, ніж у більш дерегульованих економіках. Але глибші дослідження пов’язані з труднощами. Більшість методів використовують вимірюваний замінник для оцінки "реальної" діяльності, а потім віднімають те, що було офіційно виміряно, а залишок вважають розміром прихованої економіки.
Найпоширенішими методами протидії тіньовій діяльності в розвинених країнах (США, Велика Британія, Канада, Австрія, Німеччина, Франція) є формування правового забезпечення й створення відповідних органів контролю для впровадження заходів спрощення процедур сплати податків і ліквідації причин, що змушують підприємців переводити свій бізнес у “тінь”.
Податкові системи розвинених країн світу базуються на кількох загальних пріоритетах:
 максимальне спрощення процедури сплати податків;
 зменшення адміністративного тиску на підприємства;
 спрощення процедур регулювання підприємницької діяльності;
 підвищення рівня мінімального неоподатковуваного доходу та зменшення податкового тиску, [16, c. 98].
Слід зазначити, що в деяких країнах поряд із названими заходами для збільшення надходжень до бюджету та зменшення рівня тіньової економіки застосовують практику амністії нелегального капіталу, а боротьба з тіньовою

21 економікою здійснюється за участю неурядових і громадських структур.

22
2. ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ МАСШТАБІВ ТІНЬОВОГО СЕКТОРУ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Організована злочинність прагне усіма можливими заходами максимізувати власні прибутки, при мінімізації власних ризиків. Головним джерелом злочинних доходів у країнах з перехідною, і відповідно, з нестабільною економікою є тіньова економіка та економічна злочинність.
Надзвичайно високий рівень тіньової економіки в Україні (за різними оцінками 40%–55%) негативно впливає на становище у системі світових господарських зв’язків, суттєво знижує її конкурентоздатність на світових ринках капіталів через високу вірогідність потрапляння іноземних інвестицій у тіньовий сегмент економічного простору, як результат – країна стає привабливою для інвесторів, які є представниками тіньового транснаціонального капіталу. За даними Світового банку, у сфері світової тіньової економіки щорічно виробляється товарів та надається послуг на 8–
10 трлн дол. США.
Тіньовим сектором економіки України щорічно через кореспондентські рахунки перераховувалось за межі нашої держави понад 63 млн. гривень, також проконвертовано на власну користь майже 3,3 млн. доларів США і понад
90 млрд. російських рублів. А суми щорічного ухилення від оподаткування досягають майже 5,7 млрд. гривень. Суперечливість, недосконалість, нестабільність законодавчої бази з поєднанням переважно фіскального характеру державної політики у сфері оподаткування є на сьогодні, одними з ключових чинників стрімкої тінізації економіки. Чинне податкове законодавство України ніяк не здійснює стимулювання суб’єктів
господарювання до інвестування капіталів в легальний сектор економіки.
За оцінками експертів, загальне податкове навантаження в Україні майже вдвічі перевищує цей показник в інших країнах та становить 70–80% від отриманого доходу без урахування навантаження на заробітну плату та собівартість продукції. Це стимулює приховування реальних обсягів економічної діяльності, виведення її у “тінь”. Обтяжливість податкової

23 системи України визначається, насамперед, нерівномірністю податкового навантаження, заплутаністю й нестабільністю податкового законодавства.
Широка практика надання економічно не обґрунтованих пільг щодо податкових та інших обов’язкових платежів маскує занадто високий рівень податкового навантаження і зумовлює нерівномірність податкового тиску на різні групи суб’єктів господарської діяльності. Пільга в оподаткуванні – це мінімізація та/або звільнення від оподаткування певних суб’єктів підприємництва. Надання пільг має на меті стимулювати розвиток певних видів діяльності, галузей окремих підприємств та регіонів; регулювання цін з боку держави; забезпечення конкурентоспроможності стратегічно важливих з погляду держави товарів перед дешевшими та якіснішими імпортними товарами, [13, с. 98].
Недосконалість системи пільг в Україні полягає в тому, що вона не лише не стала достатньою мірою стимулом для розвитку тих напрямів підприємництва, які цими пільгами користуються, але й створила нерівномірне податкове навантаження на суб’єктів господарювання.
Труднощі податково-пільгового стимулювання в Україні зумовлюють необхідність зниження загальної кількості податкових пільг, що сприятиме формування справедливої податкової системи за рахунок вирівнювання податкового навантаження серед суб’єктів господарювання з одночасним зменшенням податкового тиску. Скорочення податкового навантаження є однією з передумов виходу з економічної кризи, підвищення ділової активності, детінізації економіки й активізації інвестиційної діяльності.
За даним опитувань, у середньому підприємства в Україні приховують близько 30% свого доходу. У податковому праві йдеться про дві форми несплати податків: податкове правопорушення й ухилення від оподаткування.
Вітчизняна юриспруденція визначає податкові правопорушення як протиправні діяння або бездіяльність, що проявляються у невиконанні або неналежному виконанні обов’язків, порушення прав та законних інтересів учасників податкових правовідносин, за що передбачається юридична відповідальність. Основним фіскальним

24 правопорушенням у сфері оподаткування є ухилення від сплати податків, головним критерієм якого є навмисне порушення чинного податкового законодавства. Ухилення від сплати податків характеризується наявністю в платника податків чітко спрямованого умислу, корисливих мотивів і мети, що полягають у порушенні норм податкового законодавства, навмисному порушенні встановленого ст. 67 Конституції України обов’язку кожного громадянина сплачувати податки та інші збори в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством.
Серед інших причин, які сприяють підвищенню кількості правопорушень у сфері оподаткування та ускладнюють їх виявлення, в першу чергу, слід назвати надто велику кількість видів податків. Порівняно з країнами СНД - в Україні
їх найбільше. Наступним важливим фактором, що спонукає платників ухилятися від сплати податків є надто високі ставки податків. Якщо зробити порівняльний аналіз ставок ПДВ в різних країнах, то отримаємо такі дані: у
Німеччині основна ставка ПДВ становить 14%, а також діє також пільгова 7%, у Франції основна – 18,6%, знижена – 5,5%, в Італії основна – 9%, пільгова 4% і
0%, є ще дві підвищених – 19% і 38%. А в Україні застосовується досить висока ставка ПДВ (20%) майже в усіх операціях і це за умов, коли до витрат виробництва включаються нарахування, податки із заробітної плати, відрахування в органи соціального страхування та пенсійного забезпечення, а також до Фонду щодо здійснення заходів по ліквідації наслідків катастрофи на
ЧАЕС та соціального захисту населення, Фонду зайнятості та комунальний податок, що призводить до подвійного оподаткування заробітної плати та збільшення суми ПДВ, [7, с. 254].
Як бачимо, в інших країнах світу, ставки ПДВ диференціюються залежно від суб'єкту та виду підприємницької діяльності. В Україні ж вони орієнтовані на підприємства, що займаються торговельно-закупівельною діяльністю, а специфіка інших підприємств, товарообіг яких значно нижчий, не враховується. Нерівне становище суб'єктів підприємницької діяльності призводить до того, що деякі з них просто неспроможні сплачувати занадто

25 високі для них ставки податків. Таке положення породжує вигідність несплати податку.
На сьогоднішній день розмір фінансових санкцій за приховування або заниження прибутку для оподаткування становить 30% суми до нарахованого податку. Облікова ж ставка НБУ значно перевищує діючий нині розмір фінансових санкцій. Таким чином, платник більше зацікавлений в свідомому порушенні норм чинного законодавства, ніж у залученні кредитних ресурсів для погашення податкової заборгованості. Наступним мабуть найголовнішим чинником, який сприяє латентності правопорушень у сфері оподаткування, є незадовільний рівень підготовки кадрів правоохоронних органів, на яких покладено обов'язок вести боротьбу з вказаними правопорушеннями. Більшість працівників цих служб не володіють в повному обсязі необхідною базою знань у сфері економіки, бухгалтерського обліку, оподаткування, права, що є однією з причин неспроможності у виявленні замаскованих правопорушень. Не слід забувати, що їм, як правило, протистоять висококваліфіковані спеціалісти. Слід відмітити також досить високий рівень корумпованості кадрів правоохоронних органів при здійсненні покладених на них обов'язків. Приходиться констатувати, що кількість фактів зловживання посадовим становищем з боку працівників ДПІ залишається ще дуже високою.
Як бачимо проблема ухилень від сплати податків стоїть досить гостро, щоб не допустити ще більшого її ускладнення слід зосередитись на прийнятті першочергових заходів, [9, с. 56].
За останні п’ять років тіньовий сектор економіки не мав сталої тенденції розвитку. Так, за оцінками експертів у 2009 році рівень тінізації економіки становив 36%, в 2010 – 45%, в 2011 - 50%, в 2012 - 52,8%, а станом на 2013 рік рівень тінізації економіки становив 54,5% загального рівня ВВП. Тобто ми бачимо що лише за останніх п’ять років тіньовий сектор економіки України зріс на 18,5% і зростаюча тенденція все ще зберігається.
Представлені вище дані , можемо побачити на рисунку 2.1.

26
Рис. 2.1 Рівень тінізації економіки України (2009 – 2013 роки), [13, с.
76]
За оцінками експертів, тіньовий оборот в Україні найбільш поширений в торгівлі (80%), будівництві (66%), нерухомості (60%), гральному бізнесі (53%), громадському харчуванні (53%), засобах масової інформації (53%), транспорті та перевезеннях (46%). Корумпованими є також сфера поставок енергоносіїв, землевідводи, приватизація. Особливо небезпечні тіньові і корупційні ринки послуг і благ під державними вивісками. Мова йде про тіньовий внутрішній ринок судових, адміністративних, управлінських і господарських рішень, ринок керівних посад. Тут розставляють потрібних людей на пости у виконавчій владі, правоохоронних та фіскальних органах.
На рисунку 2.2 можемо побачити вище перераховані сфери діяльності, в яких тіньовий оборот найбільш присутній.

27
Рис. 2.2. Сфери діяльності тіньового обігу, [12, с. 97]
За даними НБУ, у тіньовому обігу знаходиться 3,65 млрд. грн., що перевищує 40% загальної грошової маси. Наявна банківська система активно використовується для вилучення коштів з легального обігу в тіньовий сектор економіки та ухилення від сплати податків. Лібералізація валютного ринку, розширення мережі кореспондентських відносин українських банків з нерезидентними банківськими установами та включення їх у систему електронних міжбанківських міжнародних розрахунків були використані для формування мережі підставних рахунків комерційних структур, що займаються незаконною конвертацією безготівкової гривні юридичних осіб різних форм власності у готівкову валюту, створення механізмів переказу резидентами України валютних коштів на неконтрольовані державою рахунки у закордонних банках під прикриттям зовнішньоекономічної діяльності. Невиваженість норм чинного законодавства дає змогу злочинним угрупуванням безперешкодно і в масовому порядку створювати та реєструвати фіктивні підприємницькі структури, які надалі широко використовуються для розкрадань, ухилень від сплати податків, незаконного перетікання капіталу за кордон, приховування валютної виручки, маскування іншої протиправної діяльності. Проникаючи за рахунок злочинних капіталів у легальні схеми економічного обігу, представники криміналітету через підкуп, шантаж, лобіювання своїх корисливих інтересів вчиняють суттєвий негативний вплив на суспільно-економічні відносини,

28 правову та економічну політику держави та міждержавні відносини, [10, с.
76].
Потенціал тіньового економічного обороту капіталів набуває відтворювального характеру – стрімко зростає за рахунок зменшення обсягів легальних форм економічного обороту капіталів. Тіньові капітали продукують заміну легальних форм суспільно-економічних відносин на тіньові, що є передумовою виникнення та подальшого стрімкого прогресу такого феномена, як “тіньова економіка”.

29
3. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ТІНЬОВОГО СЕКТОРУ ВІТЧИЗНЯНОЇ
ЕКОНОМІКИ
Обмеження масштабів поширення тіньової економіки у довгостроковому періоді може відбутися лише за умов гармонізації суспільних відносин та усунення суперечностей економічної моделі, які порушують паритетність розвитку окремих сфер і сегментів ринку, суперечать інтересам суб’єктів господарювання. Провідну роль у цьому відіграє створення сприятливих умов для розвитку підприємницької активності.
Така політика має широкий спектр дій щодо усунення основних обмежень ділової активності в Україні як суто регуляторного, так і макроекономічного характеру.
Тривалий економічний спад, який супроводжувався випереджаючими темпами скорочення
інвестиційної активності, призвів до значного зниження конкурентоспроможності національних товаровиробників. Тому чи не основною перешкодою ефективній діяльності більшості українських підприємств у легальному правовому полі є
їхня неспроможність випускати достатню кількість сучасної, конкурентоспроможної продукції , здатної задовольнити попит індивідуальних та виробничих споживачів. Відтак ключова роль у політиці розвитку підприємництва має належати заохоченню інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні, [22, с. 50].
Враховуючи ситуацію, що склалася в нашій державі внаслідок затяжного дефіциту інвестиційних ресурсів та накопичення значних обсягів тіньових коштів, доцільним видається запровадження спеціального режиму "репатріації" тіньових капіталів незлочинного характеру. Важливою складовою такої політики є чітке розмежування капіталів кримінальних елементів і тіньовиків - господарників, а також врахування цього поділу у відповідних законодавчих і нормативних актах. Йдеться про те, що, за наявності у правоохоронних органів конкретної інформації про злочинне походження коштів, спроби їх легалізувати повинні переслідуватися у кримінальному порядку. Якщо кошти, отримані незаконним шляхом, не відносяться до зазначеної категорії злочинних

30 посягань, потрібно відмовитися від спроб встановити конкретні джерела їх походження за умови їх інвестування у виробничу сферу економіки держави на визначених умовах. Необхідно надати довічні гарантії власникам тіньових капіталів щодо непереслідування їх державою у будь-якому порядку за господарські порушення, скоєні до оголошення амністії.
Провідну роль у процесі детінізації економіки відіграє розвиток малого та середнього бізнесу. По-перше, саме через інвестиції у малі та середні підприємства можлива конверсія тіньових капіталів та залучення до економічного обороту готівкових заощаджень населення – потенційного ресурсу тіньових операцій. По-друге, розвиток малого та середнього бізнесу може суттєво збільшити пропозицію робочих місць і зменшити обсяги тіньової зайнятості. По-третє, підтримка малого та середнього бізнесу сприятиме розвиткові конкурентного середовища та постачальницько-збутової
інфраструктури, нерозвиненість яких є важливими чинниками тінізації економіки.
Водночас бачиться некоректним зосереджувати стимулювання підприємницької діяльності лише малого бізнесу. За збереження загальної фіскальної орієнтації економіки це означатиме посилення податкового тиску на великі підприємства. З огляду на те, що малий бізнес зосереджено переважно у сфері торгівлі та послуг, в той час як виробнича діяльність представлена здебільшого середніми та великими підприємствами, така політика видається небезпечною у стратегічній перспективі. Майбутня українська економічна модель має бути системою, в якій органічно поєднуються і співпрацюють підприємства різні за розмірами та формою власності, [ 14, с. 79].
Значного впливу на розвиток підприємницького клімату в країні завдаватиме послідовність політики детінізації. Зокрема запобігання тіньовим операціям у сфері виробництва створює передумови для спрямування виробленого офіційним шляхом продукту легальними каналами збуту.
До основних пріоритетів економічної стратегії в Україні, які сприятимуть детінізації української економіки у стратегічному вимірі через створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та інвестиційних процесів,

31 належать такі:
– податкове стимулювання інвестиційних процесів та спрощення доступу до цих стимуляторів за рахунок забезпечення прозорості процесів надання останніх.
Потрібно повністю або частково звільнити від податків прибуток, що реінвестується, та запровадити податкові канікули на час повернення підприємством інвестиційного кредиту (прибутки, за умови їх використання на повернення кредиту, не повинні обкладатися податком). Необхідно також запровадити суворий контроль за обсягом та результатами використання податкових пільг;
– розробка "бюджету розвитку" як програми концентрації й витрачання
інвестиційних ресурсів з централізованих і децентралізованих джерел.
Довгострокові пріоритети структурно-інвестиційної політики мають визначатися державою спільно з підприємцями за орієнтації не тільки і не стільки на поточні, скільки на перспективні конкурентні переваги національної економіки. Щодо інвестиційних проектів, офіційно зареєстрованих у рамках "бюджету розвитку", слід запровадити митні пільги та пільги щодо сплати ПДВ на конкретно визначений перелік товарів, які мають суто виробниче призначення або передбачені інвестиційним проектом;
– проведення відповідної селекційної та регулюючої політики приватизації з метою позбавлення останньої фіскальних функцій та сприяння утворенню ефективних власників. Має відбутися перехід до приватизації стратегічно важливих підприємств на підставі окремих законів, які передбачають комплекс приватизаційних зобов’язань, механізми приватизації та напрями використання надходжень від приватизації. Необхідно розробити та впровадити ефективний, прозорий та зрозумілий механізм контролю за виконанням інвестиційних та соціальних зобов’язань на приватизованих об’єктах. При цьому слід встановити жорсткий контроль над виконанням новими власниками приватизаційних зобов’язань, чіткі критерії та механізми скасування приватизаційних угод у разі
їхнього недотримання;
– надання всебічної підтримки створенню промислово-фінансових груп з

32 наступним спрямуванням
їх ресурсів на реалізацію довгострокових
інвестиційних проектів та проектів, що вимагають значних обсягів інвестицій за рахунок корпоративного фінансування цих проектів вітчизняними та зарубіжними суб’єктами;
– запровадження з метою акумуляції інвестиційного потенціалу населення обов'язкового страхування приватного житла, транспортних засобів, громадянської відповідальності із законодавчим визначенням обмеженої кількості авторизованих для цих цілей страхових фондів із часткою державного капіталу та із забезпеченням диференційованого підходу до страхування з урахуванням майнового стану громадян. Необхідно також здійснювати розвиток фондів медичного, соціального, інших видів страхування, приватних або змішаної власності, із законодавчим забезпеченням гармонізації розміщення їхніх активів, перехресного володіння акціями, інших важелів фінансової стійкості;
– формування загальнонаціональної інформаційної мережі спеціальних
інституцій, аудиторських, консалтингових фірм, яка могла б стати джерелом вірогідної інформації про інвестиційні можливості підприємств, галузей та регіонів, інвестиційні перспективи умови діяльності іноземних капіталів на території України, становище на ринках, виробничий потенціал українських підприємств, макроекономічну статистику, правове середовище тощо;
– створення цілісної структури збору та аналітичного опрацювання
інформації щодо кон'юнктури на внутрішніх
і зовнішніх ринках, прогнозування перспектив економічної динаміки та вироблення відповідних рекомендацій щодо раціональної поведінки органів державного управління та суб'єктів господарювання;
– надання правового та методичного сприяння заснуванню малих підприємств, складанню інвестиційних планів та програм, індивідуальній підприємницькій діяльності, іншим формам самостійного інвестування заощаджень та самозайнятості населення тощо, розвиток бізнес-інкубаторів, точкових територіально-виробничих зон, технопарків тощо;
– забезпечення створення дієвої системи інституту Уповноважених

33
Президента України з питань підприємництва для врегулювання спірних питань та усунення перешкод для розвитку підприємницької діяльності в регіонах України;
– створення за рахунок як державних, так і приватних інвестицій, в тому числі – іноземних, сприятливих умов для налагодження ділових контактів, належного рівня сервісу, будівництво бізнес-центрів, зокрема у невеликих містах – центрах регіонів, розвиток яких визначено як структурний пріорите;
– забезпечення підвищення (безкоштовно для підприємств) кваліфікації керівних кадрів державних і приватних підприємств щодо основних положень сучасної теорії і практики менеджменту, бухгалтерського обліку, фінансового планування, управління персоналом, маркетингу тощо. Використати для цього мережу державних вищих освітніх закладів, [16, с. 504 – 507].
Потребує часткового реформування і податкова система України. А саме, потрібно:
 забезпечити стабільність податкового законодавства;
 суттєво спростити податкове законодавство;
 усунути дублювання одних податків іншими;
 чітко та вичерпно визначити всі елементи оподаткування; закріпити принцип одноразовості податкового покарання та ін., [15, с. 87].
Стан і проблеми державної протидії тіньовій діяльності в Україні певною мірою визначаються позитивними зрушеннями, які здійснено під впливом внутрішніх чинників і під тиском світових організацій, що налагодили боротьбу на світовому фінансовому ринку з легалізацією злочинних доходів.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал