М. В. Остроградського




Сторінка3/13
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Креативний компонент готовності до
інноваційної педагогічної діяльності
Креативний компонент проявляється у нестандартному розв'язанні педагогічних завдань, в імпровізації, експромті.
Ознаками креативності є:
– здатність до створення нового;
– нетрадиційний підхід до організації навчально-виховного процесу;
– вміння творчо вирішувати будь-які професійні проблеми;
– взаємодіяти з вихованцями, колегами, батьками дітей;
– уміння розвивати креативність дітей, що втілювалося б у їх поведінці.
Формування креативності у вихованців залежить від таких професійних умінь та установок педагога:
– визнання цінності творчого мислення та права на помилку;
– розвиток чутливості дітей до стимулів оточення;
– вільне маніпулювання об'єктами та ідеями;
– уміння всебічно розкрити особливість творчого процесу;
– уміння розвивати конструктивну критику;
– заохочення самоповаги та самооцінки;
– нейтралізація почуття страху перед оцінкою тощо.
Креативність педагога розвивається на основі наслідування досвіду, концепції, ідеї, окремого прийому, форми, методу з поступовим зменшенням питомої ваги наслідувального і зростанням питомої ваги творчого компонента педагогічної діяльності.

Рефлексивний компонент готовності до
інноваційної педагогічної діяльності

Рефлексивне мислення є важливою умовою вдосконалення власної діяльності. Здатність людини рефлексивно ставитися до себе і до своєї діяльності є результатом освоєння нею соціальних відносин між людьми. На

18
основі взаємодії з іншими людьми, прагнучи зрозуміти думки і дії іншого, людина виявляє здатність рефлексивно поставитися до себе.
Рефлексивне мислення характеризує пізнання й аналіз педагогом явищ власної свідомості та діяльності. Реалізується цей компонент через такі рефлексивні процеси, як саморозуміння й розуміння іншого, самооцінювання й оцінювання іншого, самоінтерпретація й інтерпретація іншого.
Таким чином, пошук, освоєння і застосування відомих педагогічних
інновацій, аналіз отриманих результатів і власного індивідуального стилю роботи можуть сприяти створенню педагогом нових інноваційних освітніх технологій.
Показником рефлексивного компонента в структурі готовності до
інноваційної педагогічної діяльності є сформованість рефлексивної позиції
(характер оцінки педагогом себе як суб'єкта інноваційної діяльності).
Отже, ми розглянули мотиваційний, когнітивний, креативний і
рефлексивний компоненти, які представляють структуру готовності педагога
до інноваційної діяльності.


Особистісна центрація педагога як зацікавленість
його інтересами учасників педагогічного процесу

У творчих педагогів краще розуміння самого себе, висока самоповага та задоволеність своєю професійною діяльністю.
Але творчий, конструктивний педагог не обов'язково може бути педагогом з високим інноваційним потенціалом. І.М. Дичківська відзначає [5, с.286], що
інтерес вчителя до новацій може співіснувати зі спрямованістю не на розвиток вихованця, а на інші зовнішні цілі: підвищення престижу в очах адміністрації, колег, батьків вихованців, задоволеність від володіння "модними" методиками. Це означає, що особистісна центрація педагога може спрямовуватися у різні сфери.
Особистісна центрація – це спрямованість, зацікавленість педагога
інтересами учасників педагогічного процесу.
З огляду на внутрішню мотивацію та спрямованість виокремлюють такі види особистісної центрації педагога:
1. Бюрократична особистісна центрація (на адміністрації навчального закладу).
2. Конформістська особистісна центрація (на колегах).
3. Авторитетна особистісна центрація (на батьках).
4. Егоцентрична особистісна центрація (на особистих інтересах і переживаннях).
5. Методична особистісна центрація (на засобах навчання та виховання).
6. Гуманістична особистісна центрація (на інтересах дитини).
Лише гуманістична центрація є умовою того, що нововведення
відповідатиме справжній меті навчання та виховання, де людська
особистість визначається найвищою цінністю.
З'ясувавши особливості центрації, легше зрозуміти причини психологічних бар'єрів, що виникають у педагогів під час впровадження нововведення, та здійснювати управління ними.

19
Управління процесом впровадження інновацій
у загальноосвітньому навчальному закладі

Інноваційна діяльність освітніх закладів є одним із стратегічних напрямів в освіті. Це є умовою виживання освітнього закладу, гарантією соціальної безпеки її вихованців та всіх учасників педагогічного процесу.
Однак дослідження МФ “Відродження” встановили, що найбільш значущі психолого-педагогічні експерименти всеукраїнського рівня з розробки нового змісту освіти, сучасних освітніх технологій проводяться лише у 60 школах
України, тільки понад 1000 вчителів близько 700 шкіл апробують нові підручники (загалом близько 4% загальноосвітніх навчальних закладів).
Це наслідки недостатньої підготовки педагогів до інноваційної діяльності, відсутності системи управління нововведеннями в освітніх закладах.
Тому розпочинаємо розмову про теоретичні засади інноваційної діяльності та здійснення управління нею.

Мотиви, мета, завдання та зміст інноваційної діяльності

Метою інноваційної діяльності освітніх закладів є досягнення очікуваного
кінцевого результату, тобто якісна зміна об'єкта.
Мета – це усвідомлення моделі бажаного творчого пошуку; осмислення етапів та термінів досягнення очікуваного результату; раціональний добір засобів
її досягнення.
Важливим чинником інноваційної діяльності є вміння знайти у нововведеннях власну мету, що активізує інноваційну діяльність педагога, сприяє ефективному процесу та результату.
Завдання інноваційної діяльності полягає у виконанні різноманітних за обсягом видів роботи (чи конкретних заходів), що залежать від змісту нововведення. Основним алгоритмом розробки завдань є поетапний перехід від вихідного стану до ідеального образу моделі.
Зміст інноваційної діяльності визначається основною ідеєю інноваційного процесу, метою та очікуваними результатами. Зміст формалізується у програмі прикладного дослідження (проекті), підготовка якої передбачає функціональний розподіл ролей та завдань.
Основною формою організації інноваційної діяльності є педагогічний
експеримент. Форма педагогічного експерименту передбачає впровадження нововведення на науковій основі, тобто з урахуванням специфіки та механізмів емпіричного дослідження [4, c. 65].
Експеримент як складова частина
інноваційної педагогічної діяльності

Провідною формою і важливою складовою інноваційної педагогічної діяльності є експеримент, результати якого збагачують новими знаннями про

20
навчально-виховний процес, дають змогу переконатися на підставі педагогічної практики в ефективності нових ідей і технологій.
Загалом експеримент у галузі освіти тлумачиться як метод емпіричного пізнання, за допомогою якого в природних або штучно створених, контрольованих і керованих умовах досліджується педагогічне явище, триває пошук нового, ефективнішого способу розв'язання педагогічної проблеми; метод дослідження, що передбачає виокремлення суттєвих факторів, які впливають на результати педагогічної діяльності, дає змогу варіювати ними задля досягнення оптимальних результатів.
Метою педагогічного експерименту є перевірка ефективності різних педагогічних впливів, тобто змісту, методів, прийомів, форм організації навчальної та виховної роботи. Він дає змогу встановити причинний зв'язок між педагогічними впливами та їх результатами (опануванням знань, умінь, розвитком здібностей, формуванням навичок поведінки тощо).
Чим більше в педагогічній діяльності нового, інноваційного, тим ближча вона до власне експериментальної роботи, чим більше в ній відтворення, хоч і в нових умовах, відомих методів, прийомів, технологій тощо, тим ближча вона до дослідної роботи. Крім того, експеримент повинен бути належно організований.
Інноваційний педагогічний експеримент

Педагогічний експеримент
є особливим видом
інноваційного педагогічного експерименту.
Інноваційний педагогічний експеримент – метод дослідницько- педагогічної діяльності, який передбачає істотні зміни у змісті, формах і методах роботи з метою підвищення їх ефективності [5, с. 250].
Інноваційний педагогічний експеримент виконує не тільки оцінну, а й прагматичну (вивчення умов впровадження новацій) та прогностичну
(визначення перспектив розвитку нововведення) функції. Його структура аналогічна структурі наукового експерименту, до якої належать:
– об'єкт і предмет дослідження;
– формулювання мети експерименту;
– визначення завдань і гіпотези експерименту;
– розроблення і вибір конкретних методик і методів дослідження;
– експертиза програми дослідження та етапи проведення експерименту.
Інноваційний педагогічний експеримент є важливим чинником
інноваційної освіти, яка головною метою, вважає формування в людини дослідницької позиції, виховання у неї ставлення до суспільства як до творчо- пошукового середовища.
При проведенні наукового експерименту треба врахувати те, що найважливіший критерій організації експерименту в педагогічних дослідженнях – його доказовість.
Необхідна умова доказовості педагогічного експерименту – наявність програми і методики його проведення. У програмі повинно бути точно зазначено[10, c. 59]:

21 1. Із яким саме навчально-виховним нововведенням пов'язана постановка експерименту.
2. Обґрунтування доцільності і можливості нововведення.
3. Гіпотезу, в якій спрогнозувати позитивні і негативні наслідки.
4. Експериментальні і контрольні об'єкти із вказівкою ступеня їх репрезентативності (показовості), специфіки, а також порівняності. Значення контрольних об'єктів часто недооцінюється, але їх наявність – головна умова чистоти експерименту.
Контрольні об'єкти (класи, групи, освітні установи) повинні бути типовими для галузі і мати рівні умови, тобто користуватися всіма тими перевагами, які отримують експериментальні майданчики.
Експеримент не може бути знеособленим. Він виявиться результативним за умови, якщо всі зацікавлені в ньому учасники будуть мати чітко сформульовані обов'язки і права.
Важливо точно визначити всіх учасників експерименту і чітко розподілити відповідальність між ними.
У програмі повинна бути розкрита методика проведення експерименту:
1. Етапи чи терміни, порядок основних заходів, процедури завершення.
2. Створення експериментальної ситуації (зміна у заданих параметрах організаційно-правових, економічних, соціальних, психолого-педагогічних умов діяльності об'єкта), періодичне оцінювання стану досліджуваних освітніх процесів.
Дослідницький процес, складовою частиною якого є експериментальна робота, організовується в кілька етапів[10, c. 59]. Перший передбачає:
1. Формулювання завдання, кінцевої мети, умови, припустимі обмеження, матеріально-технічне забезпечення експерименту.
2. Встановлення рівня розробленості проблеми, визначення перспективності для освіти загалом або для розробки фундаментальних проблем педагогіки.
3. Характеристика значимості проблеми і необхідність її подальшого вивчення, співвідношення її із суміжними науково-дослідними роботами.
4. Визначення якою мірою вирішення поставлених питань ускладнюється браком інформації про суміжну проблематику.
Другий етап передбачає:
1. Висування, уточнення і коригування основних гіпотетичних положень експериментального дослідження. Це побудова гіпотези як теоретичної конструкції, ефективність якої повинна бути доведена експериментально або масовим контрольованим досвідом.
Гіпотеза як проект повинна виконувати відповідні функції у межах предмета дослідження: описову, пояснювальну, прогностичну.
Робоча гіпотеза – неодмінна умова плідного розвитку дослідницького процесу і завбачає дуже багато чинників: а) організацію, методи наукового пошуку; б) стан досліджуваної проблеми в літературі; в) звертання до минулого досвіду, його історико-логічне осмислення.
Третій етап:

22 1. Теоретичне обґрунтування завдання дослідження.
2. Розроблення методики і технології експерименту: визначення змісту і форми конкретних пошукових завдань.
3. Розроблення методики і техніки педагогічного експерименту. Тут як правило, виникає потреба в констатуючому експерименті для встановлення фактичного вихідного стану об'єкта дослідження перед основним експериментом, перетворюючим. Проведення констатуючого експерименту дозволяє довести розроблення дослідницьких завдань до високого ступеня визначеності і конкретності.
Четвертий етап – це власне експеримент, зіставлення результатів із положеннями гіпотези, оцінка їхньої відповідності щодо мети і завдання.
П'ятий етап – це узагальнення матеріалів дослідження і впровадження розробок у практику:
1. Класифікація зібраних фактів.
2. Встановлення статистичних закономірностей.
3. Виявлення тенденцій розвитку, зони стабільності, моментів стрибків у формуванні визначених якостей в об'єкті експериментального дослідження.
4. Узагальнення фактичного матеріалу, встановлення його наукової цінності.
5. Розробка прикладної частини, спрямованої на споживачів: шкільних працівників, викладачів, теоретиків педагогіки.
Технологію створення інноваційного проекту подано в інформаційно- методичному збірнику – Інновації як основа змін освітньої практики.
Інформаційно-методичний збірник: /Упорядник Г.О. Сиротенко, Полтава,
ПОІППО, 2005. – 160с. [14].


Передовий педагогічний досвід
як джерело інноваційної діяльності

Важливе значення для педагогів, які працюють в інноваційному режимі, має вивчення педагогічного досвіду як джерела інноваційної діяльності. Є такі його різновиди, передовий і новаторський [5, с. 251].
Передовий педагогічний досвід та його критерії

Передовий педагогічний досвід – це педагогічна діяльність, у процесі якої стабільні позитивні результати забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових освітніх систем або інтеграції традиційних форм, методів, прийомів і засобів.
Головними критеріями передового педагогічного досвіду є:
1. Актуальність – відповідність досвіду найважливішим на певному етапі проблемам навчання і виховання.

23 2. Новизна – наявність у теорії та практиці раніше не відомих знань, форм і методів діяльності. Вона властива не тільки науковим відкриттям, а й раціоналізації окремих аспектів педагогічної діяльності.
3. Результативність – підвищення рівня розвитку дітей у процесі застосування конкретного досвіду, оптимальне використання учителем
(вихователем) і дітьми сил і часу для досягнення результату.
4. Стабільність – використання досвіду в діяльності інших педагогів протягом тривалого часу.
5. Раціональність – досягнення високих результатів за розумної
інтенсифікації зусиль, засобів і використання часу.
6. Перспективність можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами.
Новаторський педагогічний досвід – породжена радикально новою педагогічною ідеєю навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність [5, с.252]. Завжди передбачає істотні зміни в навчально виховному процесі. Його поширення можливе тільки після ретельної перевірки.
Залежно від змісту i конкретних результатів вирізняють такі його види:

дослідницький педагогічний досвід (суть його полягає в отриманні оригінальних даних, нерідко – відкриттів);
– раціоналізаторський педагогічний досвід (його метою є вдосконалення практики навчання i виховання на основі використання творчих ідей). Дуже часто він стосується тільки окремих елементів навчально-виховного процесу.
Як правило, новаторський педагогічний досвід є результатом творчого пошуку, реалізації оригінальних, смислових педагогічних ідей. Як приклад такого досвіду – програма з фізичного виховання дошкільників i молодших школярів
М. Єфименка.

Моделювання передового педагогічного досвіду
Процес моделювання передового педагогічного досвіду охоплює чотири етапи:
1. Процес моделювання. Передбачає діяльність учених-педагогів, працівників управління освітою, керівників освітніх закладів і методичних служб з метою науково обґрунтованого моделювання передового педагогічного досвіду. На цьому етапі вчені-педагоги, працівники органів управління освітою, керівники навчальних закладів і методичних служб організовують спільну діяльність щодо створення певної теоретичної моделі передового педагогічного досвіду, яка, крім педагогічної новизни, враховувала б відповідні морально-психологічні, науково-теоретичні, науково-методичні, правові фактори. Основними компонентами цього процесу є:
– визначення мети й завдання створюваного досвіду;
– аналіз науково-теоретичних джерел та актуальної практики;
– визначення об'єкта;
– розроблення структури моделі досвіду, плану і методики впровадження, системи аналізу і контролю тощо.

24
На цьому етапі важливо з'ясувати суть, мету проектованого досвіду, особливості проблем, які доведеться вирішувати, обсяг і терміни відповідних робіт.
2. Формування моделі досвіду. Особливістю цього етапу є створення за допомогою понять, схем, рекомендацій, алгоритму дій системи засобів педагогічної, управлінської, науково-методичної діяльності або окремих її елементів. Як правило, до структурних компонентів цієї системи належать:
– обґрунтування актуальності досвіду;

– теоретична база досвіду;
– провідна ідея досвіду;
– технологія досвіду;
– прогнозовані результати.
Наслідком такої роботи є бачення цілісної картини модельованого досвіду, а також теоретичне визначення його ефективності.
3. Створення (вирощування) досвіду. На цьому етапі теоретичні положення моделі трансформуються в реальну педагогічну діяльність. Він складний і розгортається за такою схемою:
– освоєння працівниками теоретичних знань для оволодіння новими засобами роботи;
– застосування заданих способів діяльності;
– коригування діяльності учасників;
– виявлення специфічних засобів реалізації завдань;

експертна оцінка досвіду.
На завершенні етапу здійснюється аналіз і оцінка створеного педагогічного досвіду як передумова для висновків про доцільність впровадження в педагогічну практику.
4.
Упровадження в педагогічну практику створеного досвіду. Відбувається у процесі реалізації системи науково-методичних і організаційних заходів, які забезпечують використання досвіду в масовій педагогічній практиці. Для цього важливо мати опис створеного досвіду і рекомендації щодо його впровадження.

Моделі інноваційної діяльності

Труднощі, які супроводжують інноваційну діяльність породжені дією багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів. Ключовим серед них є фактор управлінський і значною мірою залежить від того, наскільки діяльність керівників освітніх закладів зорієнтована на інноваційність.
Інноваційна налаштованість, тип ділової поведінки керівника навчально- виховного закладу є важливим чинником того, яку модель інноваційної діяльності досліджуватимуть у ньому. Значною мірою це залежить від інноваційної ідеї, особливостей колективу, якому належить її реалізувати.
Згідно з типологією сучасного дослідника проблем управління Ф. Гельфера
інноваційна діяльність може розгортатися за однією із таких моделей [5, с. 46]:

25 1. Нововведення за типом «Наказ» (його ініціює керівник, який розраховує на власні адміністративні можливості – силу розпоряджень і невідступність контролю).
2. Нововведення за типом «Щеплення» (з його впровадженням лише додається новий елемент – навчальний предмет, організаційна структура тощо).
3. Класичне «Впровадження» (особливістю його є ґрунтовність попередньої роботи, яка полягає в професійній підготовці педагогів, навчанні їх працювати по- новому, запровадженні відповідних матеріальним і моральних стимулів). Така модель інноваційної діяльності є виправданою, якщо нововведення не визріло в колективі, а привнесено ззовні.
4. Нововведення за типом «Зрощування» (йому властива орієнтація
ініціатора інновації на організацію практичної роботи педагогічного колективу, застосування активних методів освоєння педагогами нововведення, які з часом починають сприймати інноваційну ідею як виправдану, закономірну);
5. Інноваційна діяльність за типом «Вирощування (ініціатор нововведення не розглядає свою ідею як остаточну, завершену, а організує спільне з колегами розроблення потрібної навчально-виховному закладу ідеї проекту інноваційних дій).
Форми попередньої роботи при цьому мають багато спільного з організаційно-діяльнісними і продуктивними іграми. За таких обставин важливо сформувати команду однодумців-інноваторів, які володіють діалогічними та
ігротехнічними вміннями. Шлях цей достатньо складний, але за правильної організації справи є досить перспективним, якщо нові педагогічні системи охоплюють весь навчально-виховний заклад, а не лише окремі елементи навчально-виховного процесу.

Роль керівництва школи у підготовці до інноваційної діяльності

Для успішної інноваційної діяльності адміністрація загальноосвітніх
навчальних закладів повинна провести таку діяльність:
1. Сформувати у педагогічному колективі усвідомлення необхідності змін та впровадження нововведень, створити відповідне інформаційне поле на основі залучення педагогічного, учнівського та батьківського колективів до різних форм
інформаційної діяльності (конференції, збори, семінари, наради, зустрічі з досвідченими вчителями, науковцями тощо).
2. Здійснити моніторинг якості освітніх процесів у навчальному закладі й оприлюднити їх кількісні та якісні показники, виявити суперечності, що існують у навчальному закладі.
3. Актуалізувати нові ідеї, виявити коло проблем, організовувати обговорення їх у шкільному колективі та з науковцями. Сформувати творчу групу, з метою розроблення та оформлення ідеї у відповідний проект чи програму.
4. Здійснити керівництво проектуванням нововведення творчою групою: проаналізувати стан функціонування навчального закладу на основі проведеної діагностики, визначити перспективи, окреслити стратегію досягнення мети (у виховній системі, змісті, навчальних технологіях, управлінських підходах).

26 5. Здійснити внутрішньошкільне управління інноваційною педагогічною діяльністю: навчання педагогічних працівників з питань інноваційної та пошуково-експериментальної діяльності у рамках внутрішньошкільної методичної роботи, створення умов (правових, організаційних, психологічних) для здійснення експериментальної діяльності з освоєння (апробації) нових педагогічних ідей.
6. Вибрати стиль управління в нових умовах: вміння презентувати ідею, оцінювати і контролювати проміжні результати, делегувати повноваженння, налагодити зовнішню комунікацію тощо. Підготовка педагогів до інноваційної діяльності, освоєння механізмів пошуково-дослідницької роботи та інноваційних технологій. Залучення до роботи консультанта (наукового керівника).
7. Провести роботу з подолання опору та психологічного дискомфорту впровадження педагогічних нововведень у навчальному закладі, які виникають через зміну режиму роботи, додаткових витрат, необхідність постійного навчання тощо. (Як це здійснити читайте далі в матеріалах збірника).
8. Оприлюднити результати
інноваційної педагогічної діяльності
(інноваційного продукту) через проведення семінарів-презентацій, публічних конференцій для батьків, учителів, керівників загальноосвітніх навчальних закладів, виступи в засобах масової інформації тощо.
Сукупність зазначених умов забезпечує успіх шкільних досліджень навіть за
відсутності додаткових витрат коштів, обмеженості часу, який надається для
виконання нових дослідницьких функцій.
У конкретній школі наявність тих чи інших умов, їх вагомість для педагогічного колективу може бути різною. Кожна школа визначає свої специфічні умови.
Перш ніж розпочати дослідницьку діяльність, директор повинен обов'язково виявити та проаналізувати всі умови, які впливають на якість роботи школи, що взяла на себе додатковий тягар з вирішення практичного завдання науковим способом.
Ступінь наявності та готовності цих умов диктує складність, тривалість, масштабність і зміст самого дослідження. Визначення та забезпечення умов проведення в школі педагогічного дослідження – головна та перманентна функція директора школи.
Дослідження в школі можна проводити в різних сферах: управлінській, організаційній, духовно-моральній, дидактичній, методичній, технологічній тощо.
Тобто, де виникли усвідомлені протиріччя, від усунення яких залежить якість освіти, там і можна проводити дослідження.
Ефективність реалізації нововведень на рівні загальноосвітнього навчального закладу значною мірою залежить від багатьох чинників, і, насамперед, від інноваційного потенціалу школи [3, с.98].
Інноваційний потенціал школи – це здатність створювати, сприймати та реалізовувати нововведення. На цій основі створюється модель інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу, яка обґрунтовує можливості школи щодо інноваційної діяльності: матеріально-фінансовий та особистісний потенціал школи.

27
Матеріально-фінансовий потенціал школи передбачає: наявність у навчальному закладі приміщень для проведення колективних заходів; зручний режим експлуатації цих приміщень; наявність копіювальної техніки, фінансових можливостей забезпечення інновації (оплата додаткової праці педагогів, гнучкість щодо використання коштів).
Особистісний потенціал школи – це професійні можливості педагогічного колективу, керівників для здійснення інноваційної педагогічної діяльності та можливості учнівського контингенту.
Інноваційний потенціал школярів передбачає наявність досвіду творчих справ, колективної діяльності, здатності до самостійної навчальної діяльності та саморозвитку, достатній загальнокультурний рівень, різноманітні інтереси.
Важливою складовою інноваційного потенціалу є здатність навчального закладу до створення інноваційного середовища: наявність високого освітньо- культурного рівня батьків школярів, можливостей залучення науковців- консультантів з інноваційної роботи та співпраці з ВНЗ, позашкільних закладів та установ, підприємств тощо.
Особливе значення мають також особливості самої школи як організації. Це стосується насамперед мети, структури, рівня комунікації. Оскільки загальна мета виявляє основний напрям розвитку школи, то інноваційна мета вказує на засоби розвитку шкільної системи, її окремої структури.
Інноваційний потенціал школи щодо конкретного нововведення – це:
– зацікавленість учасників інноваційної діяльності в позитивному кінцевому результаті;
– компетентність учасників інноваційної діяльності щодо реалізації нововведення, співвідношення цілей школи з новою педагогічною ідеєю, наявність сторін відповідальних, за процес і результати апробації нововведення
(автор, науковий консультант та ін.);
– узгодженість інтересів між суб'єктами інноваційної діяльності, з одного боку, та з адміністрацією (педагогічним колективом, батьками) – з іншого.
Особливе значення мають визнання та підтримка нововведення з боку органів державного управління та громадськості.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал