М. В. Остроградського



Pdf просмотр
Сторінка11/13
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Як мислити, щоб творити нові ідеї: ідея це нова
комбінація старих елементів
У школі нас не вчать найважливішого в житті предмету – як творити нові ідеї, а отже, формувати власне майбутнє.

99
Для цього треба змінити спосіб мислення, навчання, праці й життя, полюбити себе і творити!
Усі найбільші в історії ідеї та винаходи, очевидно, мають одну спільну рису – усіх їх породив людський мозок. І якщо мозок має фантастичний потенціал зберігати інформацію, то він так самоздатний перегруповувати
інформацію в новий спосіб - творити нові ідеї.
Отож усе просто, бо ідея це нова комбінація старих елементів. В цьому виразі міститься ключ до творення нових ідей. Немає нових елементів. Існують
тільки нові комбінації!
Усі революційні винаходи – радіо, телебачення, двигун внутрішнього згоряння – це лише нові комбінації старих елементів. Душ поєднує як мінімум три старі елементи – холодну і гарячу воду та змішувач. Нейлон, інші "нові" синтетичні волокна – це тільки нова комбінація молекул, що вже існують сотні років.
Якщо ідея поєднує в собі старі елементи, то в такому разі найліпші творці ідей – це люди, захоплені новими комбінаціями.
Пітер Дракер винайшов нову, інноваційну технологію, назвавши її
"систематично організованим кроком у незнане". "На відміну від науки вчорашнього дня, – зазначає вчений, – яка побудована на основі організації знань, ця наука ґрунтується на організації нашого незнання".
Дивовижно, однак цієї науки не викладають у більшості шкіл, хоча вона
є ключем до нашого майбутнього.
І що гірше, шкільні тести скомпоновані за таким принципом, що на
одне запитання існує тільки одна правильна відповідь. Тим часом великий прорив у житті залежить від цілковито нових відповідей. Вони приходять не тоді, коли миримося з реальним становищем, а тоді, коли кидаємо йому виклик.
А тому навчання мислити мусить бути найпріоритетнішим у школі.
В іншому разі підхід "правильного запитання" глибоко вкорінюється в учнівську свідомість. І нехай він, можливо, справджується, коли йдеться про математичну задачу, де справді існує один розв'язок. Однак проблема в тому, що в реальному житті одного розв'язку не існує. Життя – багатозначне, у ньому, залежно від того, чого ти шукаєш, багато правильних відповідей. Коли особа, однак, налаштована на одну правильну відповідь, вона перестає шукати більше, як тільки знайде її.
Як можна застосувати всю силу власного мозку, опираючсь на дракерівський принцип систематично організованого кроку в незнане?
Найкорисніші поради з цього приводу ми подамо нижче [6, с. 183]:
1. Сформулюйте свою проблему
Перший крок – це наперед сформулювати проблему (чітко, однак не надто регламентовано).
2. Визначтеся з ідеальним розв'язанням і уявіть його
Другий крок полягає у визначенні того, що ви хотіли б досягти в ідеалі аби подолати прірву між тим, хто ви є, і тим, ким ви хочете бути. Так само дуже

100
допомагає, коли ви уявите ідеальне розв'язання, щоби проілюструвати за допомогою "третього ока" (ока розуму) оптимальний результат.
3. Зберіть усі факти
Позаяк цікава ідея – це нова комбінація старих елементів, то наступний крок - зібрати всі можливі факти. Допоки ми не знатимемо величезної маси
даних стосовно ситуації чи проблеми, доти не зможемо натрапити на нове
досконале розв'язання.
Дані можуть бути спеціальні – ті, що стосуються роботи, виробництва, проблеми, – і загальні – зібрані з тисячі інших джерел. Стати творцем ідей можна за умови, якщо є невгасиме бажання бути пошукувачем – запитувати, читати, кидати виклик, нагромаджувати знання не тільки в записникові, а й на дендритах мозку.
Ніщо не замінить спрямованої на мету, самостійної праці вдома. Те, що виходить, мусить спочатку ввійти.

4. Ламайте усталені схеми й стереотипи
Щоб розв'язати проблему творчо, ви мусите відкрити новий шлях, знайти нові точки зіткнення, виявити нові зв'язки. Для цього потрібно зламати стереотипні схеми. А найлегше – розпочати з запитання, яке б інакше скерувало хід ваших думок. Що трапиться з проблемою, коли ви її подвоїте, поділите навпіл, чи поєднаєте з іншою? А що, коли скасуєте її повністю чи частково або ж заміните її елементом? Що трапиться, коли залучите всі відчуття – запах, звуки, зорові й дотикові враження?
5. Вийдіть за рамки своєї сфери
Спробуйте забути на деякий час про власну спеціальність. Елементи, які ми використовуємо для розв'язання проблеми, не мусять стосуватися тієї галузі, в якій ми працюємо. Якщо не виходити за рамки власної сфери, то завжди
досягатимемо тих самих старих результатів.
Дайте завдання своєму мозкові додати один до одного, і він автоматично відповість: два. Це запрограмований шлях.
Однак наш мозок зберігає інформацію на тисячі різних тем – від кулінарних рецептів до футболу. Розв'язання проблеми сільського господарства може зродитися в голові від роздумів над космічними дослідженнями. Усі добрі винахідники, новатори і творці справді нових знань.

6. Не бійтеся експериментувати з комбінаціями
Якщо ідея – це нова комбінація старих елементів, не бійтеся експериментувати з комбінаціями. Запишіть їх, як тільки вони спадуть вам на гадку. Пробуйте різні вихідні пункти. Виберіть щось випадково – колір, тварину, країну, галузь виробництва – й намагайтеся поєднати свою проблему та її розв'язання.
Працюйте над цим. Заповнюйте свій записник до останньої сторінки!
Проте одна заувага: не надто зосереджуйтеся тільки на своїй вузькій галузі,
інакше ви ризикуєте обмежити себе власними упередженнями.

101
Читайте якомога більше – особливо книжки про майбутнє, ті, які стимулюють мислення, і то з галузей, відмінних від вашої. Постійно запитуйте: а що, якби?.. А що, якби я скомбінував це з тим? Чи якби почав звідти, замість звідси? Тож постійно запитуйте.
7. Використовуйте всі свої відчуття
Так само дуже допомагає свідоме залучення своїх відчуттів. Якщо ваше завдання можна вирішити математично, спробуйте уявити собі кілька відповідей. Пам'ятайте, що теорія відносності Альберта Айнштайна зародилася тоді, коли вчений мріяв, уявляючи собі, що він мандрує у космічному просторі.
Працюйте, допоки ваш мозок не почне закипати.

8. Відключіться – нехай усе перетравиться
Це відбувається так само, як після смачно їжі: ваші шлункові соки перетравлюють їжу, тільки тут ідеться про внутрішні соки підсвідомості.
Зверніть увагу на техніки релаксації, щоби мозок налаштувався на стан творчого сприйняття.

9. Для розслаблення використовуйте музику чи побудьте на природі
Багато людей стверджує, що дуже корисно послухати класичну музику, яка розслаблює, відвідати мистецьку галерею або ж прогулятися по узбережжю річки чи моря. Усе добре, що спонукає ваш мозок створювати нові комбінації.
Але – у кожної людини – свій метод.
10. Засніть із цим
Перед сном пригадайте собі суть проблеми та її ідеальне розв'язання.
Коли у вас стислі терміни виконання, то закиньте і їх у свій банк пам'яті. А далі
працюватиме ваша підсвідомість. Вона ніколи не спить.
11. Еврика! Подіяло!
Наступний крок – найлегший: вона просто народиться! Ви можете приймати душ, спати – і раптом з'являється ідея.
Частково це нагадує спосіб, у який ваш мозок обробляє інформацію.
Завдяки підсвідомості він здатний не тільки впорядковувати інформацію у схеми, але й ламати усталені моделі і творити нові. Це за умови, що ви будете мати візію і спеціальну мету. Так само варто внести у підсвідомість, у її базу даних, остаточні терміни вирішення проблеми.
12. Перевірте свою ідею
Коли народилося нове розв'язання, перевірте його. Чи повністю воно розв'язує проблему? Чи можна його поправити або й удосконалити? Що можна замінити? Які нові комбінації можна створити? Як можна щось пристосувати чи видозмінити? Що можна збільшити чи поширити?
Є метод: стовідсоткове зосередження на ідеї. Що можна зробити в десять разів швидше, ліпше, дешевше? Що може мати суперприголомшливе застосування в твоїй царині, раптове осяяння, що є ключем до успіху, яке здатне вивести твою компанію, школу до нових вершин успіху.

102
Щоб це зреалізувати в школі потрібні зміни, бо від моменту, коли
дитина переступила поріг школи, її вчать, що відповідь на запитання – готова,
що її вже знайдено раніше. Дітей навчають, що їхній успіх полягає в тому, щоб знати обмежений набір цих відповідей, засвоєних від учителя, і вміти їх "видати" в певний момент часу, зокрема на іспиті. А це не шлях, який провадить
до інновацій в освіті.
Більшість людей нерозумно обмежує свій мисленнєвий потенціал. Коли виникає нова проблема, ми всі звично ступаємо второваним шляхом попередніх відповідей, керуючись тенденційними поглядами, табу, упередженнями
(емоційними, культурними, релігійними, освітніми, національними, психологічними, статевими,) навіть не усвідомлюючи цього.
Отже, зосереджуйтеся на ідеї, удосконалюйтеся!

Метод справжнього навчання
Відомий західноавстралійський учитель і керівник семінарів Ґленн
Капеллі стверджує: "Відкиньте увесь свій професійний жаргон. Забудьте про всі авторитети. Те, до чого ми прийшли, можна висловити двома словами: це справжнє навчання"[6, с. 301].
Як би не називалися нові техніки – сугестопедія, нейролінгвістичне програмування, інтегроване прискорене навчання, однак вони оптимально поєднують три речі: навчання мусить бути захопливим, швидким і наповненим.
А ще воно має охоплювати релаксацію, дієвість, стимули, емоції й задоволення.
Тоні Стоквелл, освітній психолог з Великобританії, переконаний:
"Сьогодні ми знаємо: щоб вивчити щось швидко й надовго, треба побачити, почути й відчути це" [6, с. 301].
Дослідження, практична робота у школах, коледжах і на бізнесових семінарах свідчать про те, що ефективні вишколи й навчальні програми повинні ґрунтуватися на шести основних принципах. Незалежно від свого віку, ми учні, що вчимося впродовж усього життя, а тому, щоб навчатися було швидше й легше, треба опиратися на ці шість елементів. Важливо, щоб учитель був не просто лектором, а й активним учасником процесу, наставником, який організовує такі засади:
1. Оптимальні умови навчання.
2. Такий спосіб презентації теми, який би залучав до роботи наші відчуття, а одночасно мотивував би до діяльності, був би необтяжливим, захопливим, розмаїтим та енергійним.
3. Творче й критичне мислення, яке стимулює внутрішнє засвоєння
інформації.
4. Активізація доступу до засвоєного матеріалу через гру, жарт та широкі можливості практикування.
5. Реальне застосування знань, уміння пов'язувати їх із життям.
6. Регулярне повторення й оцінювання, а при цьому святкування навчальних досягнень.
Розглянемо кожний принцип конкретніше [6, с. 301].

103 1. Оптимальні умови навчання
Не дивно, що кожен із цих чинників стосовно дорослих діятиме найліпше в умовах, наближених до тих, які маємо в дитинстві, – саме тоді навчання дається нам легко та швидко, власне завдяки забаві й відкриттю нового.
Отже, розглянемо ці умови.
Організація довкілля. Важко уявити собі дворічну дитину, яка навчається, цілий день сидячи за партою. Вона вчиться в дії: торкається, випробовує, нюхає, розмовляє, запитує й експериментує. І це все у феноменально швидкому темпі.
Вона дуже швидко сприймає світ і засвоює інформацію з усього, що діється навколо, – з її загального довкілля.
Однак часто, як тільки дитина переходить із дитячого садка у школу, у неї зникає захоплення і радість від навчання. У багатьох школах по всьому світі
дітям кажуть сидіти тихо за партами, що стоять рівними рядами, і слухати
вчителя. Не можна досліджувати, сперечатися, запитувати, а отже, брати
участі в навчанні.
Справжній учитель розуміє, що це не метод. А тому він намагається організувати класну кімнату так, щоб полегшити дітям навчання – поставити свіжі квіти, аби приємно пахли й додавали барв, причепити на стінах кольорові плакати й таблиці, підкреслюючи основні тези курсу словесно чи за допомогою малюнків,
– адже дуже правдоподібно, що більша частина навчального матеріалу засвоюється завдяки підсвідомості. Учні запам'ятовують зміст уроку, часто
свідомо не замислюючись над цим.
Щораз більше вчителів використовує музику на початку уроку для створення відповідного настрою, інші, окрім цього, чіпляють ще й кульки та гірлянди, що майже нагадує святкову атмосферу.
І це спрацьовує всюди: від дитячого садка й до бізнесових семінарів із вивчення комп'ютерних технологій.
"Значення правильно скомпонованих кольорових таблиць і плакатів також годі переоцінити," – вважає один із чільних інструкторів із новітніх методик шкільного й бізнесового викладання Тоні Стоквелл. Він вважає, що плакати й таблиці значно ефективніші діапроектора, 35-міліметрові прозірки й дошки до писання маркером.
Плакати – вони мають висіти на стінах у класі ще до початку заняття, становлячи так звані периферійні стимули. Завдяки постійній присутності цих таблиць пам'ять засвоює їхній зміст, навіть якщо про це не думати.
Стоквелл також наголошує на ролі кольорів у психології навчання.
"Червоний – це застережливий колір, блакитний – холодний, жовтий уважають кольором інтелекту, зелений і коричневий – заспокійливі, вони теплі і приязні. Не забуваймо, що ефективні таблиці й плакати мають сильний вплив на довготривалу пам'ять, творячи в ній образи, які завжди можна відтворити в потребі, хоч цього ми й не усвідомлюємо" .
Важливі уроки з методики навчання освітні інституції можуть почерпнути й у бізнесовців. От кілька прикладів:
На багатьох семінарах із менеджменту завжди є свіжі квіти.

104
Будь-яка міжнародна авіалінія перед оголошенням інструкції з користування засобами безпеки вітає на борту своїх пасажирів м'якою заспокійливою музикою.
Наступного разу, коли заглянете до школи чи на фірму в семінарську залу, де стоять незручні дерев'яні крісла з прямими спинками й панує сірість і холодна, мертва атмосфера, згадайте ці приклади.
Налаштування учнів на відповідний настрій й загострення їхньої уваги.
Канадські вчителі Анна Форестер і Марґарет Рейнгард у чудовій Thе Lеаrпеrs'
Wау наголошують на важливості приємної атмосфери у класі. Чималу роль у цьому відводять урізноманітненню, несподіванці, фантазії й завданню, яке спонукатиме до дії. "Несподівані гості, таємничі мандрівки, польові дослідження, спонтанні проекти (дні в стародавньому стилі, виставка домашніх тваринок, дослідження, що їх ініціюють діти) збагачують читання, письмо, сприяють дискусії. На підставі прочитаного діти ставлять сценки чи лялькові вистави й самі щораз більше втягуються до організації цього процесу.
У вашому класі рідко буде тихо. Взаємодія й бажання поділитися пізнаним
– це життєво важливі компоненти приємної атмосфери. А відкриття, нова
інформація, радість від осягнення потребують свого вираження.
Коли після того, як ви зайшли до класу чи добре запроектованого семінарського кабінету, всіх огорнула приємна атмосфера значить, перший крок зроблено: учнів налаштовано на настрій, який сприятиме ефективному навчанню.
Роль попередньої фізичної діяльності. Ще один крок – це діяльність, яка передувала б подальшому навчаню й заохочувала б до нього. Барвиста обстановка, кольорові плакати, наочність спонукатимуть до роботи тих, хто має візуальний стиль начання. Музика стимулює учнів, які найліпше сприймають на слух. А от фізична активність налаштує на навчання тих, хто має кінестетичний стиль. Поєднання цих засобів додасть упевненості, що активізовано три рівні мозку, які відповідають за мислення, почуття й діяльність.
Є й інші вправи, які допомагають учням розслабитися – інтелектуально й фізично.
Існують вправи, які допомагають розбити лід у міжлюдських стосунках
та ліпше пізнати одне одного, окресливши таланти кожного учасника, які
можуть знадобитися в групі й поза нею.
Є вправи, які налаштують на позитивний настрій: Сісти у пару з тим, кого ви раніше ніколи не знали, – і за сорок п'ять секунд спробувати перелічити найцікавіші аспекти своєї професійної діяльності. Завдяки цьому кожна особа почне семінар, зосереджуючи свою увагу на власному успіхові (підвищення власної самооцінки). Заспівати пісню для підняття настрою, наприклад, спеціально скомпоновану і т.п. Очевидно, вибраний метод залежатиме від того, чи ви ведете регулярні уроки в класі, провадите спеціальний семінар чи маєте вступні заняття на міжнародному симпозіумі. На навчання впливає два основні чинники:
стан і стратегія. Третім, звичайно ж, є сам зміст навчання. Стан – це правильний
настрій, що налаштовує на навчання. Стратегія позначає стиль чи метод
подання матеріалу. Зміст – предмет. Будь-який добрий урок має охоплювати ці три елементи. Традиційні шкільні системи часто ігнорують роль стану. А

105
даремно, бо він найвагоміший серед інших. Учень повинен "розкритися" ще до того, як приступить до навчання. І тільки "розкрившись" емоційно, можна досягти стану максимальної кмітливості.
Використовуйте музику. Багато десятків досліджень написано про ефективність музики для скращення навчання. Виявлено, що музика вводить у спеціальний стан релаксації, коли мозок найвідкритіший у сприйнятті інформації.
Велика частка сучасних знань у цій сфері ґрунтується на новаторських дослідженнях з 1950-х років, які провадив болгарський психіатр і педагог Георгій
Лозанов і який досягнув дивовижних результатів, особливо у навчанні іноземних мов.
Лозанов виявив, що барокова музика гармонійно налаштовує мозок і тіло.
Зокрема вона відмикає "емоційні двері" до суперпам'яті лімбічної системи мозку.
Ця система не тільки опрацьовує емоції, а й слугує містком між свідомістю і підсвідомістю.
Для прикладу скажемо, що чотири пори року Вівальді – це один із найліпших зразків барокової музики, слухаючи яку можна легко позбутися сторонніх думок й уявляти собі пори року. Музика на воді Генделя – також дуже заспокійлива. Вона виконує основне завдання – ввести учнів у стан релаксації, який би налаштовував на сприйняття і навчання.
Долай бар'єри в навчанні. Лозанов стверджує, що у навчанні є три основних бар'єри:
– критично–логічний (школа – це нелегка справа, то як можна вчитися весело й легко?);
– інтуїтивно-емоційний (я дурний і ніколи з тим не дам собі ради);
– критично-моральний (навчання – важка праця, то, може, ліпше й не витрачати зусиль?).
Для кращого взаєморозуміння важливо дізнатися, з якими упередженнями приходить учень. І коли це зроблено, можна легко увійти в його світ, швидко й гладко долаючи опір.
Заохочуйте учнів до того, щоб вони самі визначали цілі й очікувані
навчальні здобутки. Варто заохочувати учнів до того, щоб вони самі окреслювали власні цілі й планували своє майбутнє. Коли вони знатимуть, куди прямують, їм буде легше зосередитися на своєму шляхові. Досвід свідчить, що люди досягають більшого, ніж запланували, за умови, якщо вони самі зможуть встановлювати собі цілі (це найголовніший принцип менеджменту).
Надзвичайно важливо, особливо у школі, – як розпочати заняття. Багатьох учнів, що не встигають у навчанні, дратує традиційний вступ до уроку: "А сьогодні ми вивчимо те й те..." Натомість добрий учитель від самого початку мав би запропонувати учням визначити власні цілі й окреслити очікувані результати від цього уроку.
Часто учні приходять із власною "прихованою програмою", не завжди "купуючись" на те, що пропонує вчитель. А тому важливо зробити так, аби навчання відбувалося на партнерських засадах, де б учитель готував набір можливих програмних завдань, а вирішальне слово в тому, що вибрати, належало б учневі.

106
Спробуйте уявити власну мету. Уява – це могутній навчальний засіб.
Тільки поганий учитель звертається
ДО учнів зі словами: "Не забудьте це вивчити,
інакше погано пишете тести" (це негативний підсилювач).
Радимо учителям діяти двома шляхами: або заохочувати учнів точно уявляти собі, як можна використати щойно засвоєні знання в майбутньому, або ж підкидати учням позитивну думку, що б спонукало їх погортати підручники в пошуку відповіді, яка б могла знадобитися в майбутньому.
Важливо ще раз наголосити: багато вчителів до кінця ще не усвідомлює, яку руйнівну силу може мати негативне твердження.
Вивільніть свої емоції. Варто підкреслити, що емоційна лімбічна частина мозку – це шлях до довготривалої пам'яті, а тому справжній учитель заохочує до вивільнення бурхливих емоцій. Завдяки цьому те, чого ми навчилися, проникає глибоко в пам'ять.
2. Принципи доброго подання матеріалу
Позитивне мислення і пов'язування матеріалу – це перший із них. Добре подання матеріалу передбачає зосередження на учневі й пов'язування нової
інформації з його цілями й попередніми знаннями. Що більше зв'язків наводити, то більше можна навчити.
Подання матеріалу мусить бути позитивним. Наставник ні в якому разі не повинен обмовитися, що це всього лиш розвага, або ж казати таке: "Ну все, перерва закінчилася, пора приступати до важкої праці".
Сила сугестії – поради, навіювання – має величезне значення в навчанні: досягнення можливі тільки тоді, коли ви вірите, що можете це зробити; ми
наражаємось на невдачі, якщо очікуємо невдач. Кожен дорослий мав змогу простежити, що діти швидше вчаться в позитивній, прихильній атмосфері.
Талановиті наставники, що працюють за методикою Лозанова, намагаються відтворити таку ж саму позитивну атмосферу з іграми й розвагами в класних умовах.
Спочатку уявіть загальну картину. Більшість методик ознайомлення з матеріалом полягає у поданні найперше загальної картини, щоб забезпечити загальний огляд, так, як це роблять у складанках, – для допасування окремих фрагментів на своє місце треба спочатку бачити велику (загальну) картину.
Залучіть до роботи всі відчуття. Будь-яке добре подання матеріалу повинне відбуватися з огляду на індивідуальні навчальні стилі учнів. Практично будь-яка шкільна система найчастіше нехтує кінестетичним стилем, тобто рухом.
Добре підготовлені навчальні заняття завжди передбачають вербальні стимули, багато музики, наочності, однак справді найліпші вчителі, окрім цього, забезпечують учнів руховими вправами, залучають до активності. Навіть якщо школярі мають візуальний стиль навчання, інформація завдяки діяльності закріплюється в пам'яті.
Відходьте від ролі вчителя. Це, мабуть, найважливіша зміна, яка мала б
відбутися у стилі викладання.Усі найліпші вчителі - це передусім активізатори, наставники, тренери, координатори й мотиватори.

107
Завжди координуйте "несвідомі" процеси. Практики школи Лозанова стверджують, що найголовнішу роль у навчанні відіграє підсвідомість, тому особливу увагу варто звернути на облаштування кімнати, плакати, мову тіла, тон розмови, позитивне ставлення до навчального процесу.
Можливості утілюватися в різні постаті й грати різні ролі. Учителі за методикою Лозанова заохочують учнів грати різні ролі. Є кілька швидких способів до пізнання науки, зокрема зіграти роль відомого науковця або вивчати
історію, поставивши себе в певні історичні умови.
Створіть умови до зміни діяльності. Найкращі вчителі намагаються створити умови до постійної зміни діяльності учнів, коли, наприклад, спів змінюється дією, яка переходить у розмову чи дослідження, а далі діти римують, малюють асоціативні схеми, завершуючи все груповою дискусією. Така зміна діяльності має подвійну мету:
1. Усталює засвоєну інформацію за допомогою різних навчальних стилів.
2. Поділяє урок на частини, що полегшує навчання.
Усе це має істотний вплив на те, наскільки добре засвоюється інформація.
Наприклад, нині вже доведено, що під час будь-якого подання матеріалу найлегше запам'ятовують початок, кінець і якісь визначні моменти розповіді, які збуджують уяву. Зміна діяльності створює можливість до великої кількості таких початків, кінців і наочних прикладів.
Вводьте в будь-який навчальний курс "елементи науки, як учитися."
Знання про те, як учитися, – це, мабуть, найважливіший і найбажаніший загальний результат усього навчання. А тому згадані методики мають утілюватися в усі види діяльності.
Концерти Лозанова. Очевидно, найбільшим досягненням Лозанова у сфері навчання знову ж таки вважають музику: не тільки як засіб релаксації розуму й налаштування особи на найвищий рівень сприйняття, але й як спосіб впровадження нової інформації до дивовижної системи пам'яті.
Лозанов пропонує два типи концертів. Перший –активний концерт. Під час того, як учні переглядають текст, учитель вмикає відповідну музику, у супроводі якої відбувається читання. Він спеціально протяжно вимовляє слова, пристосовуючись до музики.
У цьому немає жодної магії: власне тому ми швидше вчимо вірші, покладені на музику, аніж запам'ятовуємо слова зі сторінки із записами. Музика – це своєрідний "носій", а вчитель ковзає по її поверхні майже так, як серфінгіст, ловлячи хвилю.
Пасивний концерт. "Другий концерт іде відразу за першим. У ньому використовують дуже специфічну повільну барокову музику – приблизно шістдесят тактів за хвилину. І якщо перше читання тексту відбувається в драматичному дусі, то друге має більш натуральну інтонацію. Учнів просять заплющити очі, за умови, що їм хочеться це зробити, в іншому разі цього робити не варто. Вони відкладають тексти набік, уявляючи, скажімо, себе в театрі тієї країни, мову якої вивчають, – десь удалині звучить голос акторів, що грають п'єсу.
Загалом це останній етап мовного заняття – після цього учень піде додому й,
імовірно, перегляне "іноземну п'єсу" ще раз перед сном. Уночі починає працювати

108
підсвідомість – і переглянуте автоматично переходить у довготривалу пам'ять.
Прихильники Лозанова стверджують, що таке застосування музики дає змогу засвоїти шістдесят відсотків матеріалу впродовж п'яти відсотків часу, призначеного на традиційне вивчення.
До речі, навіть найбільші ентузіасти методики Лозанова не радять
використовувати "концертні техніки" на кожному занятті. Навіть під час вивчення іноземних мов варто, мабуть, проводити тільки три концертні заняття на тиждень. Однак інші важливі принципи, подані тут, можна застосовувати на кожному занятті.
3. Обмірковування вивченої інформації, її тривале зберігання в пам'яті
Навчання охоплює не лише засвоєння нової інформації, але й обмірковування та її тривале зберігання в пам'яті.
Навчитися мислити становить вагому частку будь-якої навчальної програми. Добрі наставники використовують "ігри на розвиток мислення" і
"розумові ігри" до синтезування інформації, як і до стимулювання "зміни діяльності".
Для глибокого запам'ятовування найбільш придатні "активний" і
"пасивний" концерти Лозанова, які призначені для того, щоб відкрити доступ до системи довготривалої пам'яті, щоб на підсвідомому рівні пов'язати нову
інформацію з уже засвоєними даними.

4. Активізуйте доступ до вивченого
Зберігання інформації – це так само тільки складовий елемент навчального процесу. До інформації треба мати доступ. А тому наступним кроком мусить бути "активізація".
І тут до активізації банків пам'яті найбільше знадобляться ігри, жарти, дискусії, сценки, які підсилюють "шляхи засвоєння".
І знову ж таки, це не потребує якихось спеціальних зусиль учителя. Учні обожнюють ставити вистави, організовувати презентації, дебати, ігри. Варто тільки дати їм шанс презентувати щойно засвоєну інформацію решті класу чи групи в такий спосіб, який їм подобається.

5. Застосовуйте те, чого навчилися
На наш погляд, справжнім випробуванням для навчання є не письмові
іспити-тести, а вміння застосувати навчання до цільових ситуацій, бажано реальних. Справжнім тестом із вивчення французької буде наскільки добре ви спілкуєтеся по-французьки. Реальним тестом курсах із реалізації товарів стане ваше вміння продавати. Ви вчитеся грати на піаніно, граючи на піаніно, друкувати
– друкуючи, їздити на велосипеді – коли їздите на ньому, говорити публічно – коли говорите прилюдно. Тому найліпші вчителі й організатори бізнесових семінарів, щоби застосувати теорію в дії, планують багато практичних занять.
Перетворіть учнів на вчителів. Як і на етапі активізації, доцільно надати можливість учням працювати в парах чи групах, на власний розсуд вирішуючи способи подання основних аспектів теми. Учитель-тренер може запропонувати групам, скажімо, викристалізувати специфічні аспекти освітньої психології. Усе

109
більше шкіл використовують "систему приятельського навчання", де старший і досвідченіший учень допомагає тому, хто не встигає.
Заохочуйте до малювання асоціативних схем. Засади малювання асоціативних схем ми вже виклали раніше й радимо застосовувати їх не тільки до перегляду вивченого, але й до повторення та нотування інформації. Важливо, щоб схема була побудована за таким принципом, як мозок нагромаджує інформацію, тобто ніби на галузках дерева. І понад це, така схема – найголовніший засіб наступного етапу.

6. Повторюйте, оцінюйте і святкуйте перемоги
Навіть найкращі учні не завжди свідомі того, наскільки вони знають те, що знають. Одним зі способів допомогти учням усвідомити це є гра – кидання їм малого кольорового м'ячика в кінці занять (кожен, хто зловив, згадує щось, що запам'ятав). Завдяки цьому пам'ять одержить поштовх до збереження найважливіших моментів вивченого.

Інший метод – це повторення за допомогою "пасивного" концерту, який також сприятиме усталенню головних аспектів вивченого.
І далі надходить найвідповідальніший крок – самооцінювання. Воно відбувається тоді, коли учень видає на-гора справжні перлини вивченого за день.
Самооцінювання – це шлях до ефективного мислення: відображення, аналізу, синтезу й судження.
Звичайно, важливим етапом, який підносить урок до найвищої точки, є взаємооцінювання й оцінювання вчителя, проте найважливіше все-таки самооцінювання.
Ще один шлях до повторення вивченого є перегляд асоціативної схеми або ж підкреслення найважливішого, або й те, й інше:

наступного ранку;

перед сном того ж дня, коли ви засвоїли інформацію;

через тиждень через місяць;

відразу перед тим, як використати засвоєне, або ж перед іспитом.
Якщо ви навчаєтеся на тижневих курсах, що закінчуються іспитом.
Коли пишете статтю або навіть книжку, перегляньте свої асоціативні схеми чи підкреслення в книжках, і ви здивуєтесь, скільки всього можна відновити в пам'яті завдяки цим записам.
І завжди пам'ятайте, що треба святкувати кожну свою перемогу, як це роблять усі спортовці. Не шкодуйте похвали для цілого класу і, якщо можливо, оберніть її в підсумок того, що вивчено.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал