М. В. Остроградського




Сторінка10/13
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Критичне мислення: модель, за якою навчаються найефективніше

Сьогодні світ стає все складнішим, що вимагає вміння вирішувати складні проблеми, критично ставитися до обставин, порівнювати альтернативні точки зору та приймати зважені рішення. Здатність мислити критично є навичкою, яку треба формувати, розвивати в процесі навчання та виховання учнів.
Критичне мислення – це складний процес, що починається із залучення
інформації, її критичного осмислення та закінчується прийняттям рішення.
Методики критичного мислення пройшли апробацію в різних країнах. Це
ґрунтовно досліджена модель, за якою навчаються найефективніше.
Подаємо далі загальні підходи до визначення критичного мислення та проблеми виховання критичного мислення учнів у контексті теорії і практики американської школи.
Невирішені проблеми означеної теми
Орієнтування учнів на критичне осмислення себе, свого образу, своїх вчинків залежить від уміння педагогів пов'язувати навчальний матеріал з проблемами, які хвилюють учнів даної школи, віку, класу.
У значній частині сучасних шкіл України існують багато невирішених проблем, які гальмують процес формування і розвитку в учнів критичного мислення.
Так, на жаль, є ще вчителі, які не тільки не вміють розвивати цю якість в учнів, а й самі не знають, що таке критичне мислення, не обізнані з цим поняттям, не розуміють соціально-психологічного значення критичного мислення як для життя людини, так і для суспільства. Часто поняття „критичне мислення” плутається з критичністю, тобто вмінням щось або когось критикувати.

86
Серйозним недоліком у вихованні є нав'язування учням своїх світоглядних норм, позицій, догм. Учень повинен мати право на власний світогляд, а завдання вчителя – давати правову та іншу інформацію і вчити дитину робити вибір.
Вчителям потрібно відкинути звичку, навіть після широкої дискусії, пропагувати
єдине правильне рішення. Розглядаючи будь-яку проблему, необхідно забезпечити можливість для роздумів учнів, сумнівів, пошуків істини.

Етапи критичного мислення
1.
Сприйняття інформації (доцільно використовувати різні джерела
інформації).
2.
Аналіз висновків-інформації.
3.
Зіставлення їх із протилежними точками зору.
4.
Розробки системи доказів на підтримку відповідної точки зору.
5.
Прийняття рішення, яке ґрунтується на доказах.
Найчастіше критичне мислення спрямоване на певну мету, але може бути і творчим процесом, де завдання не ясні.
Методики критичного мислення пройшли апробацію в різних країнах. Це
ґрунтовано досліджена модель, за якою навчаються найефективніше.
За В.О. Сухомлинським, розвиток критичного мислення – це невід'ємна складова розумового виховання, разом із тим – це активне ставлення до явищ навколишнього життя, прагнення пізнавати і знати; системність, тобто цілеспрямований відбір об'єктів пізнання, понять, висновків; дисциплінованість, гнучкість, самостійність, критичність.
В.О. Сухомлинський радив виховувати в учнів прагнення пізнавати навколишній світ, виконуючи складні розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення; бачити причинно-наслідкові зв'язки; самостійно, без зовнішнього тиску оцінювати явища навколишньої дійсності; розвивати вміння доказово відстоювати свої думки і погляди, прагнення своєю розумовою та іншою працею щось довести, утвердити, відстояти; спостерігати, досліджувати, робити власні висновки з явищ навколишнього життя, на основі прочитаного в довідковій літературі, наукових журналах тощо.
Під критичним мисленням ми розуміємо здатність людини самостійно аналізувати інформацію; вміння бачити помилки або логічні порушення у твердженнях партнерів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні; розпізнавати пропаганду; наявність розумної долі скепсису, сумнівів; прагнення до пошуку оптимальних рішень; мужність, принциповість, сміливість у відстоюванні своїх позицій; відкритість до сприймання інших поглядів. Цілком природно, що відповідно до вікових особливостей школярів ці риси критичного мислення спрощуються або ускладнюються.
У тоталітарному суспільстві проблема вироблення в людей, зокрема в молоді, критичного мислення, як відомо, не ставилася перед школою.
Під гаслом розвитку критики й самокритики (з суворо визначених позицій) і суспільству, і кожній людині фактично нав'язувалося догматичне мислення.
Догматичне мислення — „це насамперед нездатність свідомості даної людини

87
охопити явища реального світу в усій їх повноті і динаміці...” Догматичне мислення боїться самого себе, як і можливих відкриттів, нових ідей та висновків.
Д. Чаффі (автор книги “Шлях мислення. Кроки до багатого життя”. визначає ознаки, з допомогою яких можна визнати себе як людину, що критично мислить:

відкритість до інших думок, тобто здатність уважно прислухатися до інших поглядів, оцінювати різні шляхи вирішення проблеми;

компетентність – прагнення обґрунтовувати свою думку за допомогою реальних фактів і знання справи;

інтелектуальна активність – виявлення інтелектуальної ініціативи у конфронтаційних ситуаціях, небайдуже сприйняття подій;

допитливість – вміння проникнути у сутність джерел інформації;

незалежність мислення – відсутність побоювання непогодження з групою, нездатність до некритичного слідування думкам інших;

вміння дискутувати – уважне ставлення до протилежних думок, вміння висувати ідеї, які об'єднують;

проникливість – здатність до проникнення у сутність питання, явища,
інформації, не розпорошуватися на дрібні деталі;

самокритичність – розуміння особливостей свого мислення, своїх “окулярів”.
Уважно придивившись до цих ознак, можна стверджувати, що відповідні якості можна розвивати в учнів у процесі навчання на базі діалогової взаємодії.
Цей шлях розвитку критичного мислення був визначений ще Сократом.
У загальноосвітній школі, особливо у старших класах, формуючи основи критичного мислення в учнів, важливо залучати їх до висловлення різних думок, поглядів щодо будь-якої навчальної проблеми. І разом з цим привчати до вміння робити власний вибір.
Наприклад, творчі американські вчителі для знаходження відповіді на одне і те саме питання пропонують учням різні джерела інформації з протилежними відповідями на нього. Так, кожний учень має висловити свою позицію щодо джерел
інформації, а також виявити рівень своєї компетентності з приводу даного питання.
У зв'язку з цим учням даються такі рекомендації:
1.
З'ясуй сутність предмета обговорення, досліди його.
2.
Оціни різні погляди і думки; розглянь та визнач переконливість доказів на користь кожної думки.
3.
Синтезуй свої міркування у незаперечний висновок.
4.
Ясно і чітко поясни, чому ти так думаєш.
На вироблення в учнів критичного мислення спрямовані у школах США і так звані дискусії з моральних проблем. Подаємо методичні вказівки, з їх проведення:
Життєвість ситуації. Потрібно обрати ситуацію, яка може відбуватися у житті особистості і є типовою для даного суспільства.
Найпоширеніші проблеми. Дискусія може відбуватися навколо таких проблем, як соціальні норми, громадянські свободи, життя, авторитети, совість, секс, наркотики, ставлення до власності тощо.
Можливість власного вибору. Кожна дилема повинна мати конфлікт, але не має єдиного рішення. Є кілька шляхів розв'язання ситуації, учень повинен шукати власний.

88
Врахування індивідуальних та групових особливостей осіб, що залучаються
до дискусії. Йде мова про їхні інтереси, проблеми, що хвилюють, особливості розуміння тих чи інших моральних норм, соціальних, особистісних питань тощо.
Практична спрямованість рішення. Кожна моральна дилема повинна закінчуватися питанням, що належить робити герою ситуації.
Педагог має залишитись нейтральною стороною. Він не повинен поспішати з висновками, натомість має спрямовувати процес дискусії, заохочувати учасників до висловлення власної думки. Цей процес можна скерувати із допомогою постановки певних питань у процесі обговорення навчального матеріалу . Зокрема таких:
Які міркування ти можеш навести щодо підтвердження твоєї думки?
Хто погоджується (або не погоджується) з цією думкою (позицією)?
Як ти визначаєш термін, що тільки-но використав?
Що ти думаєш стосовно цього висловлювання?
Як погоджується ця думка з тією, яку ти висловив раніше?
Що випливає (який висновок) з того, що ти сказав?
Ти впевнений, що не суперечиш собі?
Яку альтернативу має це, формулювання?
Є безліч шляхів формування критичного мислення в школярів. Але найголовніше: зміст і методичне забезпечення шкільної освіти не повинні привчати молодь до „єдино правильних істин”, до одновимірного бачення світу.
Серед найбільш гострих викликів XXI століттю є всеохоплюючий наступ
ЗМІ. Лідери освіти і науки не можуть не бачити того, що вихованням підлітків і юнацтва фактично займаються не школи, а телебачення та інші засоби мас-медіа.
Світогляд, інтереси, моральні цінності у значної частини молоді формуються під
їх впливом.
Отже, важливою умовою успіху у формуванні світогляду сучасних школярів та вихованні їх є вироблен н
я в учнів критичного ставлення до масової культури, зокрема продукції телебачення; їх вміння відбирати те, що збагачує особистість, розуміти, що є дезінформацією і спотворює реальну дійсність.
Велика увага при формуванні критичного мислення в учнів у американській педагогічній літературі приділяється використанню Інтернету.
Педагоги переконані, що матеріали з Інтернету можуть допомогти у вивченні багатьох наук, особливо соціальних. Окрім цього, школярів навчають критично сприймати ці матеріали. Тому педагоги рекомендують виробляти в учнів уміння осмислювати інформацію з Інтернету, оцінювати її об'єктивність. Вони вважають, що учні повинні замислюватися над такими питаннями: „Якщо в сайті подається суперечлива інформація, чи можна задовольнитися однобічними аргументами?”;
„Чи достатньо автор або організація сформулювали свої погляди?”; „Чи відображає даний сайт інтереси якихось партій чи груп?”; „Хто виробляє позицію сайту відносно даної проблеми?” та ін. (Цит. за М. Красовицький, О. Бєлкіна.
Проблеми виховання критичного мислення учнів у контексті теорії і практики
американської школи//Рідна школа.-2003.-№2.-С.73-76).

89
РОЗДІЛ ІІІ. ЯК ПІДГОТУВАТИ УСПІШНИХ ЛЮДЕЙ ХХІ СТОРІЧЧЯ

Вступ
Головною метою навчання у XXI столітті є всебічний розвиток людської особистості. Демократичне спрямування навчання має дати людині можливість підготуватися до
існування в швидкоплинно змінюваних умовах соціокультурного життя і професійної діяльності.
Розвиток нашого суспільства вимагає формування покоління людей, які мислять і діють по-інноваційному. Звідси – значна увага до загального розвитку особистості, її комунікативних здібностей, як то: засвоєння знань, самостійності у прийняття рішень, критичності та культури мислення, розвитку
інформаційних і соціальних навичок.
В цьому розділі ми вміщуємо матеріали, які допоможуть вчителю вирішити вищеназвані завдання, зокрема: як творити нові ідеї в школі і житті, як виявити свій власний стиль навчання, мислення і праці, як заповнити прогалини у знаннях за короткий термін, як змінити навчання так, щоб воно приносило радість.
Про це, ми частково писали в другому розділі, але тут розв'язання проблем подається з точки зору зарубіжних методик, вміщених зокрема у книзі
"Революція в навчанні", яку написали новозеландський журналіст Гордон
Драйден та фахівець з ефективних методів навчання канадка Джаннет Вос [5].
Таким чином читачі мають чудову нагоду порівняти пропоновані технології та виробити власні підходи у своїй практичній діяльності.
Вважаємо, що матеріали третього розділу допоможуть вчителям максимально розвинути таланти й вроджені здібності учнів, без чого неможливо стати успішними людьми ІІІ тисячоліття.
Шістнадцять напрямів, які визначатимуть майбутнє освіти
Автори книги "Революція в навчанні" на основі аналізу своїх досліджень та практики вважають, що майбутнє освіти у всьому світі визначатимуть такі тенденції [6, с. 35] (існують і інші, однак саме ці є доказом необхідності революційних змін у навчанні):
1.Епоха швидкісної комунікації. Людство розвинуло чудову здатність нагромаджувати інформацію й миттєво надавати її. Це кардинально змінить наші школи, бізнес, менеджмент, наше уявлення про свою роботу.
2.Світ без економічних кордонів. Ми неминуче прийдемо до єдиної світової економіки зі спільним ринком, де пануватиме вільна торгівля поміж країнами, не існуватиме національних економік продуктів чи технологій.
Головною цінністю нації будуть уміння її громадян, що залежатиме від здатності населення навчатися, здобувати навички в конкретних галузях. Тому наша освітня система не може надалі ґрунтуватися на простому запам'ятовуванні обмеженого кола інформації.

90
3. Єдина світова економіка. Зростання світової економіки її майбутнє процвітання визначатиме провідна роль США у сфері інноваційної електроніки, відродження Європи як економічної цілісності та Китаю як взірця для нерозвинутих країн із великим населенням.
4. Інтернет-торгівля та інтернет навчання. Люди всієї планети зможуть не тільки спілкуватися між собою, але й торгувати та навчатися через Інтернет.
5. Нове суспільство послуг. Сьогодні відбувається рух від індустріального суспільства до суспільства послуг, коли промислові товари будуть виробляти за
індивідуальним замовленням. Щось схоже спостерігається зараз на прикладі комп'ютерних фірм, де до переліку послуг все більше вноситься фахове консультування – програмне забезпечення за індивідуальним замовленням та навчання, а не виробництво комп'ютерної техніки.
6. Об'єднання великого і малого. Раніше, у традиційній індустріальній економіці керував той, хто більший. Сьогодні, звичайно, великі компанії все ще
існують, але вони, в багатьох випадках, розщеплюються на десятки малих проектних команд, які діють самостійно. Компанії потребують працівників, які мислять, уміють прогнозувати, ризикувати, експериментувати. Як і чи цього навчають у школі?
7. Нова доба дозвілля. Відпочинок, туризм та освіта впродовж життя будуть основними галузями, які розвиватимуться в майбутньому. І не останнім завданням освіти буде навчити громадян активно відпочивати.
8. Зміна форм праці. Все менше людей працездатного віку будуть зайняті на повну ставку у традиційних компаніях. Інші ж потребуватимуть спеціалістів, які працюватимуть над спільними спеціальними проектами, часто короткий період. Це буде високооплачувана робота, однак вимоги, які вона ставитиме, будуть серйозним випробуванням для освіти.
9. Жіноче лідерство. Ні в кого не виникає сумніву, що в багатьох ситуаціях жінки здатні створити іншу перспективу, ніж чоловіки.
10. Наш дивний, по-новому відкритий мозок. Нам потрібно по-новому усвідомити й використати величезний потенціал людського мозку. Сьогодні школа має навчити головного "як послуговуватися своєю головою"[6].
11. Розквіт національних культур. Будуючи єдину світову економічну систему, ми все більше розвиваємо глобалізований стиль життя, стаємо взаємозалежними, але все рівно прагнемо зберегти, власну окремішність, мову, культуру і все більше наближаємося до "культурного націоналізму": збереження власної спадщини в музиці, танцях, мистецтві, історії. Там де окремі спільноти ініціюють нові напрямки в освіті помітний розквіт культурних
ініціатив, зростання самооцінки.
12. Зростаюча кількість нижчого класу. Причин цього явища багато: безробіття (у багатій Західній Європі 19 млн. людей не може знайти роботи), погіршення добробуту (27 млн. американців живе у бідності, 40 % із них діти), прогалини у знаннях (злидні зумовлюють незнання, а те, своєю чергою,–
безробіття), неповні сім'ї. Тільки освіта може дати альтернативу того, що описано вище.

91
13. Швидке старіння населення. У світі кардинально змінюється демографічна ситуація. У більшості розвинутих країн середньостатистичний чоловік досягнувши віку 60 років, може сподіватися на тривалість життя щонайменше до 75 років. Ті, кому за 60 – це одне із тих джерел, на яких базуватиметься освіта майбутнього.
14. Зростання популярності ідеї "зроби сам". У навчанні щораз домінуватиме самонавчання – людина сама спрямовуватиме себе на результат і досягатиме його.
15. Ділове співробітництво. Сьогодні і надалі кожна компанія впроваджуватиме нові форми персоналу до роботи: партнерство, володіння акціями, продовження освіти, поділ праці, гнучкий графік роботи, проектні команди і т.п.
16. Тріумф особистості. У світі зараз і в майбутньому буде простежуватися відродження духу особистості та відповідальності – за вибір власної освіти, найефективнішої навчальної системи, найкращих товарів чи послуг.
Останнє досить актуально звучить для нашої країни, де потрібно
узгодити ідеї і цінності соціалістичної педагогіки, що за інерцією перейшли в
нову школу, з діаметрально протилежними ринковими вимогами і вартостями.
Вчителів хвилює питання як увійти в ринок педагогічних послуг, що
невблаганно наступає, яку технологію взяти на озброєння, щоб гарантувати
собі майбутнє і задовольнити попит споживачів, як розвантажити себе і
заощадити хоч мінімум часу і сил для життя поза школою.

Двадцять кроків до ефективного самостійного навчання

Методи самостійного навчання, які ми подамо з подальшим детальним коментарем, стануть у нагоді як учням так професійним вчителям-початківцям, це поради, які допоможуть розвинути вміння та здібності: як легше сприймати
інформацію, зберігати її у своїй пам'яті й відтворювати при потребі.
Сьогодні самостійне навчання набуває все більшої ваги та актуальності.
Йдеться до того, щоб кожен вмів керувати знаннями. Це планування, самостійність у здобутті знань, творче мислення, вміння подати, пояснити і відстояти ідею проекту. І нарешті – вміння оцінити як інших, так і самого себе.
Отже, двадцять кроків що провадять до швидшого, ефективнішого й легшого навчання [6, c. 145]:
1. Cкористайтеся з уроків спорту.
2. Не бійтеся мріяти й уявляти своє майбутнє.
3. Поставте перед собою мету і визначте остаточні терміни її втілення.
4. Знайдіть для себе наставника-ентузіаста.
5. Почніть із загального уявлення.
6. Запитуйте!
7. Шукайте головної засади.
8. Знайдіть три найкращі книжки, авторами яких є досвідчені успішні практики.
9. Навчіться заново, як читати швидше, ефективніше й легше.

92 10. Зробіть навчання ефективнішим за допомогою ілюстрацій та звукового сприйняття.
11. Учіться через діяльність.
12. Малюйте асоціативні схеми.
13. Легко відтворюйте з пам'яті засвоєне.
14. Опануйте мистецтво розслабленої готовності.
15. Практика, практика і ще раз практика.
16. Повторюйте і розмірковуйте.
17. Використовуйте допоміжні засоби як стрижні для запам'ятовування.
18. Веселіться і грайте в ігри.
19. Навчайте інших.
20. Запишіться на курси прискореного навчання.
1.Уроки спорту як модель для навчання
Спорт, мабуть, створив собі ліпшу навчальну модель, аніж багато шкіл
(погляд авторів книги "Революція в навчанні"). Зі спорту можемо почерпнути такі уроки:
1. Усі, хто досягнув чогось у спорті, мали мрію, візію. Вони, здавалось, мріяли про неймовірне й таки втілювали це в життя. Образ "як цього досягти" переслідувала їх, як магія. І якщо мета здавалася надто сміливою, вони здатні в деталях уявити шлях до неї. Це називається уявленням, візією, передбаченням.
2. Кожен спортовець має конкретну мету, шлях до якої можна
поділити на кілька досяжних етапів. Завдяки цим етапам, які вдається успішно реалізувати, мрія постійно живе з вами. Не можна стати чемпіоном світу за одну ніч, треба щокрок долати перешкоди й завжди святкувати свої маленькі перемоги.
3. Усі великі спортовці поєднують у дії розум і тіло. Вони усвідомлюють, що мета залежить від поєднання відповідного психічного ставлення, фізичного навантаження, дієти й фізичних умінь.
4. Усі спортовці мають своє уявлення мети, вони вчаться унаочнювати
її – бачити свої досягнення, заглядаючи наперед, грати подумки свій майбутній футбольний матч, уявляючи його, наче на відео.
5. Усі вони одержимі запалом. Ними керує велике прагнення перемогти.
6. Кожен спортовець має тренера, виховника, керівника. І справді, про успішне навчання ми могли б більше почерпнути від американської системи спортивних тренерів у коледжах, ніж від звичайної класної системи. Якщо сумніваєтесь, пригадайте, скільки олімпійців з легкої атлетики, зірок баскетболу чи футболу виховано в коледжах, де тренери були одночасно виховниками, приятелями і керівниками.
7. Усі спортовці позитивно ставляться до власних помилок. Вони навіть не називають їх помилками, а тільки практикою.
8. Усі вони досягають успіху завдяки діяльності. Спорт – це завжди практика. Ви ніколи не досягнете фізичної вправності через, наприклад, читання відповідних книжок, хоч вони й допоможуть вам із теорією. Усі спортивні результати народжуються в діяльності.

93 2. Не бійтеся мріяти й уявляти своє майбутнє
Якщо, на ваше переконання, майже все на світі можливо, то що ви насправді хотіли б робити? І чому не дієте? Не бійтеся мріяти про те, чого ви хотіли б досягнути.
3. Поставте перед собою мету і визначте остаточні терміни її втілення
Найлегше вчити тоді, коли маєте мету. Поставивши її перед собою, розбийте шлях до неї на реально досяжні невеликі кроки. Далі визначте для кожного етапу термін реалізації, так щоб ви від початку бачили свій успіх.
4. Знайдіть для себе наставника-ентузіаста
За що б ви не бралися в науці, знайдуться люди, які вже осягли те, що для вас нове. Коли матимете мету, знайдіть собі наставника-ентузіаста, до якого ви могли б звернутися за порадою.
Повірте, ніхто сам не навчиться користуватися комп'ютером із
довідника на сімсот сторінок. Кожен вчиться в дії, з допомогою свого наставника.
5. Почніть із загального уявлення
Беріть приклад із тих, що роблять складанки. Якби ви спробували скласти картину з десяти тисяч клаптиків, не уявляючи, що то може бути, це зайняло б вам довгі роки. Однак якщо матимете перед собою загальну картину на коробці, тоді вже чітко уявлятимете, що будуєте, і вам буде легше знаходити потрібний елемент.
Подиву гідне, як часто в наших освітніх системах бракує здорового глузду. Предмети викладають ізольовано, часто невеликими порціями, без попереднього подання загальної картини.
Багато традиційних шкіл подають предмети за підручниками поступово впродовж місяців. Ви повільно й докладно проходите тему за темою, скажімо, один розділ на тиждень і не маєте загального уявлення. Це божевілля й марнування часу та енергії!
Спробуйте проекспериментувати! Коли пізнаватимете нове, створіть у своїй уяві просту узагальнену картину. Коли ж матимете узагальнену картину, уточніть деталі. Ви вже знатимете, де їх допасувати. І ніколи не забувайте про гру в складанки!
6. Запитуйте!
Це найкраще слово в учнівському словничку. Ніколи не бійтеся запитати. І що найголовніше, ніколи не бійтеся запитати в найбільших фахівців, яких маєте нагоду зустріти. Врахуйте, загалом людям подобається допомагати.

7. Шукайте головної засади
Практично в кожній сфері можна знайти одну основну засаду, що провадить до успіху. Ну, може, дві або три. Виявіть їх перше, а потім занурюйтеся в подробиці.

94
Але як відшукати головні засади? Для цього передусім варто
запитувати. У журналістиці основний принцип проведення доброго інтерв'ю такий: запитуйте що й чому.
8. Знайдіть три найліпші книжки, авторами яких є досвідчені успішні практики
Не зациклюйтеся на академічних підручниках. Знайдіть три книжки, авторами яких були б люди, що вже мають досвід у царині ваших зацікавлень.
Щодо ефективного навчання, то варто переглянути всі праці Тоні
Базана, Коліна Ровза і Малколма Ніколла.
9. Навчіться заново, як читати швидше, ефективніше й легше
1.Шукайте формулу книжки!
Дуже дивно, але тільки небагато людей знає, як правильно читати. І тут не йдеться про супертехніки читання - тисячі слів за хвилину.
Секрет у тому, щоб розшифрувати таємний код, віднайти формулу того, що читаєш. Наприклад, репортери із зали судових засідань, скажімо, знають стандартні форми письмових судових звітів. Судді зазвичай по кілька разів на багатьох сторінках повторюють обставини справи, основні аргументи сторін і тільки в останніх абзацах - власне рішення. Тому репортери ніколи не читають судових звітів від початку. Вони починають з останньої сторінки. Бо їхнє основне завдання - розповісти про вердикт.
Ту саму засаду можна застосувати й до наукової чи науково-популярної праці. Передусім запитайте себе: чому я це читаю? Що я хочу дізнатися? Яку нову інформацію засвою? А тоді шукайте формулу книжки!
2. Читайте будь-яку нехудожню книжку, як книжку кулінарних
рецептів.
Коли ви збираєтеся приготувати на сьогоднішній вечір китайську страву зі свинини, то не вичитуєте кожну сторінку 1000 рецептів китайської кухні, а тільки те, що потрібно. Ця порада дасть змогу читати чотири книжки за час, який би зайняв перегляд газети.
3. Навчіться "фотографувати" цілісну картину.
Не читайте повільно й уважно. Вигляньте зараз у вікно. Чи ж не гідна подиву здатність нашого мозку сприймати інформацію, що перед вами, в одну мить? Пригадайте собі 130 мільйонів рецепторів світла в кожному оці та їхню магічну здатність посилати побачене в зоровий центр кори. Це скоординована здатність мозку "фотографувати" цілісну картину. Навчіться використовувати це.
4. Переглядайте книжку під кутом зору власних потреб.
Навіть ті сторінки, які, на вашу думку, варто перечитати повністю, насправді можна лише побіжно переглянути. Пам'ятайте про мету свого
читання і про ті відповіді, які ви сподіваєтеся знайти. Скажімо, шкільні вчителі, бізнесові директори і пенсіонери читатимуть одну й ту саму книжку по-різному. А тому навчіться переглядати книжку під кутом зору власних
потреб. Почніть із того, що візьміть книжку в одну руку і тримайте на такій відстані, щоб бачити всю сторінку, – це близько 50 см. Вказівним пальцем

95
іншої руки або закритою кульковою ручкою спробуйте швидко вести згори донизу, стежачи очима за самим кінчиком ручки чи пальця. Ви будете здивовані, наскільки багато можна почерпнути за умови, якщо знаєте, що шукати. Звичайно це не метод швидкісного читання. Це лише вдумливе побіжне чи вибіркове читання.
5. Підготовка докладної інформації
Коли вам потрібна докладна інформація чи цитати для виступу, статті, книжки, мусите зупинитися й записати. Якщо книжка ваша, користуйтеся динамічними засобами – відзначайте основне маркером; в іншому разі – записуйте номери сторінок. Поверніться до них ще раз і запишіть або видрукуйте найголовніші моменти. Фізична дія записування чи друкування допоможе зафіксувати інформацію в закутках нашої пам'яті – це власне навчання через відчуття дотику й зору. І щобільше, позначення маркером сприятиме легкому відтворенню інформації з пам'яті, коли вона вам знадобиться знову.
6. І знову не забувайте про формулу книжки!
Майже в кожній нехудожній книжці основні завдання подано у вступі.
Це підкаже вам, чи можна знайти в ній відповіді на ті запитання, які шукаєте.
Далі вам треба вирішити, чи варто читати всі розділи. Зазвичай, беручи книжку до рук, ви вже маєте основні знання, які прагнете поширити. Тому ми не мусимо читати всього матеріалу, хіба хотіли б відновити його у своїй пам'яті.
Загалом автори нехудожньої літератури будують свою книжку за ана- логією до промови: у вступі промовець подає те, про що докладніше йтиметься далі, потім говорить про це, а пізніше підсумовує сказане. Часто за таким самим принципом побудовані і розділи книжки: назва розділу й перший параграф подає тему, центральна частина поглиблює й пояснює її, далі зазвичай іде підсумок. Істотно полегшують прочитання книжки підзаголовки. Багато книжок мають й інші підказки: кольорові ілюстрації, підписи для швидкого перегляду книжки.
10.Зробіть навчання ефективнішим за допомогою ілюстрацій та звукового сприйняття
Можна навчатися ще ефективніше, коли підсилювати сприйняття
інформації ілюстраціями і звуком. Тому перевірте, чи існують якісь аудіо- чи відеокасети на тематику, яка вас цікавить. Наприклад, той, хто легко сприймає на слух, може створити університет у власному авто, слухаючи аудіокасети.
Іншому, хто віддає перевагу зоровому стилю навчання, варто пошукати
ілюстровані підручники, відеокасети та відеодиски, інтерактивні комп'ютерні програми.
11.Учіться через діяльність
Ми вчимося куховарити тільки тоді, коли куховаримо, опановуємо мистецтво будь-якої гри тільки у грі. Загалом навчання неефективне, якщо
розмежовувати теорію і практику. Отож докладіть зусиль до того, щоб учитися за допомогою кількох відчуттів, а не одного.

96
Для самостійного вивчення найбільше допомагають інтерактивні технології, комп'ютерні ігри.
12.Малюйте асоціативні схеми
Співпрацюйте з власним мозком.
Безглуздо черпати інформацію, коли немає змоги потім відтворити її в потребі. І тут традиційні методи навчання здаються особливо застарілими.
Десятки тисяч учнів у всьому світі зараз нотують, мережачи стрічкою слово за словом. Або ж - деякими мовами - стовпчик за стовпчиком. Однак у такій
ситуації мозок бездіяльний. Він не зберігає інформації лінійно чи стовпчиками, а на деревоподібних дендритах, тобто за допомогою певних моделей, схем та асоціацій. Отож що більше ви співпрацюватимете з власним мозком за його методами запам'ятовування, то легше і швидше будете вчитися.
Тому не записуйте, а малюйте асоціативні схеми. Робіть це в кольорі, з розгалуженнями, малюночками, символами, моделями й асоціаціями..
Шведський видавець Інґмар Свантссон видав книжку Міпd Марріng аnd
Метоry. Найкраща книжка на цю тему у США - Марріng Іппеr Sрасе Ненсі
Марґуліс. Вона ж написала іншу чудову працю про прискорене навчання Yes,
Yои Сап Drаw із супровідним відеоматеріалом.
Основні тези цих праць прості, а саме:
1. Уявіть, що мозкові клітини - наче деревця, на галузках яких зберігається тематично споріднена інформація.
2. На аркуші паперу спробуйте накреслити основні моменти будь-якої теми у формі дерева.
3.Почніть схему в центрі аркуша з головного елемента, найліпше символа, від якого розгалужуються інші елементи.
4. Записуйте тільки одне слово і/чи символ на позначення одного пункту, який хочете запам'ятати, – одну головну тему для кожної гілки.
5. На ту саму гілку помістіть споріднені пункти, наче промені сонця.
6. Для подібних тем беріть олівці чи маркери одного кольору.
7. Малюйте стільки малюнків і символів, скільки зможете.
8. Коли закінчите малювати одну розгалужену гілку, обмалюйте її різнокольоровим кордоном.
9. Регулярно доповнюйте кожну схему. Легше починати з загального, а далі розбудовувати асоціативну схему, переходячи до конкретного, коли довідуєтеся щось нового з даної тематики.
13. Як легко відтворювати з пам'яті засвоєне?
Якщо мозок нагромаджує інформацію за допомогою моделей й асоціацій
і за таким самим принципом ви малюєте асоціативну схему, то цілком логічно за таким самим принципом і відтворювати інформацію.
Отож як ми запам'ятовуємо й відтворюємо інформацію, потрібну нам на тривалий час? Почасти через схеми та асоціації.
А тому асоціативні схеми - це власне один із методів. Ми не мусимо годинами завчати щось напам'ять. Прочитавши книжку, позначте основні ідеї

97
та підзаголовки і складіть із цього асоціативну схему. Відразу по закінченні зробіть дві речі:
1. Негайно перегляньте все, що ви позначили.
2. Заново намалюйте асоціативну схему. Це допоможе вам пов'язати все вивчене досі власне за допомогою схем і асоціацій. Очевидно, коли ви новак у малюванні схеми, вам буде важко передати основну тезу одним словом. Однак спробуйте, це дуже важливо!
Отож увечері, незадовго перед тим, як заснути, увімкніть заспокійливу музику. Подивіться по-іншому на асоціативну схему. Намагайтеся пригадати собі те, що ви вивчили за день, спробуйте уявити це зорово. Поміркуйте над асоціаціями якраз перед сном (коли перебуваєте у стані, наближеному до замріяності), – це важливий елемент навчального процесу.
14.Мистецтво розслабленої готовності
Усі твердження, які ми підсумовували досі, були пов'язані з діяльністю "логічної", лівої частини мозку. Щоби скористатися з надзвичайних можливостей правої півкулі, а отже, нашої підсвідомості.
Більшість інформації, про яку ми довідуємося, зберігається у нашому підсвідомому розумі. Британський новатор у галузі прискореного навчання Колін
Ровз стверджує: це стан розслаблення й медитацію або ж стан, коли людина перебуває в полоні своїх мрій та фантазій. Це стан розслабленої готовності, що породжує натхнення, швидке засвоєння фактів і підвищення пам'яті.
Як же досягти такого стану? Для цього тисячі людей займаються медитацією, вправами на розслаблення чи дихальною гімнастикою. Однак учителі все більше переконуються, що музикою можна досягти самих результатів, часом навіть швидше і легше. Деякі музичні ритми здатні розслабити тіло, урегулювати дихання, й допомогти осягнути м'який стан збудженого розслаблення, надзвичайно рекомендований до вивчення нової інформації. Звичайно, відповідна музика, якщо вона ще й супроводжується словами, здатна допомогти вам пригадати інформацію. Це щоденно засвідчує реклама на телебаченні та радіо.
Зовсім недавно науковці, виявили що барокова музика - ідеальна для швидкого поліпшення навчання, зокрема й тому, що її частота – приблизно 60-70 тактів за хвилину – тотожна з частотою альфа-хвиль мозку (частота яка співзвучна з підсвідомим розумом). Уже нині добрі вчителі використовують цю музику як суттєвий складник усякого прискореного навчання. Однак для читачів, які навчаються самостійно, цю інформацію можна застосувати відразу ж: увімкніть заспокійливу музику, заплющіть очі, уявіть собі таку приємну картину, на яку тільки здатна ваша уява, і дуже швидко ви потрапите у стан розслабленої
готовності, який полегшить проникнення потоку інформації в довготривалу пам'ять.
15. Практика, практика і ще раз практика
Коли ви вчитеся говорити по-французьки – говоріть! Коли прагнете пізнати комп'ютер, користуйтеся ним! Хочете бути письменником – пишіть!
Пам'ятайте про максиму в спорті: немає помилок, є практика!

98 16. Повторюйте і розмірковуйте
Щоб засвоїти інший тип знань, потрібно регулярно повторювати. Ще раз киньте оком на свою асоціативну схему й повторіть її основні твердження.
Зробіть це ще раз уранці. І знову за тиждень, а потім за місяць. Коли ж надійде потреба застосувати ці знання, скажімо, на іспиті, у промові, попередньо ще раз повторіть все, зокрема й інші дані, з якими асоціюється потрібна інформація.
Багато людей уважає, що перед тим, як прочитати нову книжку, корисно переглянути асоціативні схеми або ж виділені висловлювання з трьох-чотирьох книжок, що стосуються цієї тематики.
17. Використовуйте допоміжні засоби як стрижні для запам'ятовування
Якщо пам'ять працює на асоціаціях, спробуйте розвинути свої "стрижні пам'яті". Пов'яжіть нову інформацію з тим, що вам уже було відомо.
18. Веселіться і грайте в ігри
Всі прогресивні освітяни наголошують сьогодні на потребі повернення веселого і заходового навчання на початковому етапі. Отже, спробуйте пов'язати гумор і навчання.
19.Навчайте інших
Незалежно від того скільки вам років, є кілька способів викристалізувати те, чого ви навчилися: навчіть цього ж когось іншого, підготуйте про це виступ, або ж організуйте семінар.
20. Запишіться на курси прискореного навчання
Якщо існує така можливість у вашій школі. Знайдіть приватного вчителя або ж візьміться за це самостійно. В багатьох країнах на основі досягнень болгарського психіатра Георгія Лозанова самостійно і в класі вивчають
іноземні мови із допомогою музики.
Перед тим, як розпочати заняття, через навушники учні слухають спеціальну музику, прислухаючись до супровідних порад щодо вправ із дихання й розслаблення. Мета цього вступу – відігнати ті думки, які перешкоджають налаштувати мозок на стан "розслабленої готовності" так, аби нова мова безперешкодно "проникала" в мозок.
У цій ситуації музика має потрійне значення: по-перше, вона допомагає розслабитися; по-друге, активізує діяльність твоєї правої півкулі до одержання нової інформації; по-третє, допомагає перенести цю інформацію в нагромаджувальний банк довготривалої пам'яті.
Але навчальна методика Лозанова значно глибша і складніша, ніж її можна подати в нашому короткому викладі.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал