М. О. Мироненко словник термінів І понять з педагогіки



Сторінка13/18
Дата конвертації11.12.2016
Розмір3.29 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Р




*Рефлексія у навчанні (від лат. reflexio – звертання назад) - процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів і станів. Почуттєво пережитий процес усвідомлення суб’єктом освіти своєї діяльності; необхідна умова для того, щоб студент і педагог бачили схему організації освітньої діяльності, конструювали її відповідно зі своїми цілями та програмами, усвідомлювали проблеми й інші особливості процесу формування знань, умінь і навичок. Цілі рефлексії полягають у тому, щоб згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, типи, способи, проблеми, шляхи їхнього вирішення, отримані результати і т.п. Без розуміння способів свого навчання, механізмів пізнання та мислення, студенти не зможуть отримати ті знання, які вони майже здобули. Рефлексія допомагає студентам сформулювати одержані результати, уточнити (перевизначити) цілі подальшої роботи, скорегувати свій освітній шлях. Якщо фізичні органи почуттів для людини є джерелом її зовнішнього досвіду, то рефлексія – джерело внутрішнього досвіду, спосіб самопізнання та необхідний інструмент мислення. Рефлексивна діяльність дозволяє студенту усвідомити свою індивідуальність, унікальність і призначення, оскільки студент виявляє себе у пріоритетних для нього галузях буття та способах діяльності, які притаманні його індивідуальності. У методологічно орієнтованому навчанні доведено, що «юнак, що повторює діяльність, задану у зразку сто разів, цілком може нічому не навчитися. Той, хто повторює – не вчиться. Освоєння відбувається тільки тоді, коли до справи включається рефлексія за рахунок якої і виділяються самі схеми діяльності – способи вирішення задач чи міркувань. Засвоєння виступає як прямий продукт такого рефлексивного процесу» (Щедровицький П.Г. Нариси з філософії освіти (статті і лекції), 1993, С.52). Рефлексивні здібності виявляють вже у 5-6-літньої дитини, коли вона може назвати способи, які застосовували для того, щоб намалювати картину, вирішити задачу чи скласти математичний приклад. Форми освітньої рефлексії різні – усне обговорення, письмове анкетування, схематичне зображення змін, що відбуваються. Студентам звичайно подобається графічна рефлексія, коли потрібно накреслити, наприклад, графік зміни їхнього інтересу (самопочуття, рівня пізнання, особистої активності, самореалізації й ін.) протягом заняття чи навчального курсу. Рефлексивні записи студентів – важливий матеріал для аналізу і коректування педагогом освітнього процесу. Щоб студенти розуміли серйозність рефлексивної роботи, педагогу доцільно робити огляд їхніх думок, відзначати тих, у кого глибина рефлексивного аналізу підвищується. Через декілька днів такої роботи в студентів, як правило, з’являється особливий смак до рефлексивного самоаналізу. Особливо актуальною є рефлексія для дистанційних форм навчання, коли учень і педагог розділені простором. У цьому випадку навчальній стороні необхідно надати учневі механізм саме усвідомлення своєї діяльності, який допоможе не тільки йому, але і дистанційному педагогу спостерігати за ходом навчання. Час, що відводиться на рефлексивну освітню діяльність, повинен бути порівняним з діяльністю з навчального предмета у «чистому» вигляді, оскільки тільки в цьому випадку можливі усвідомлення і формулювання особистісних освітніх результатів студентів. Методика організації рефлексії складається з наступних етапів. Перший. Зупинка предметної (до рефлексивної) діяльності. Тобто виконувана з навчального предмета діяльність – математична, фізична, художня чи інша – повинна бути завершена чи припинена. Якщо зважувати задачу та нездоланні труднощі, то вирішення припиняється і вся увага звертається на «розбори попередніх польотів». Друге. Відновлення послідовності виконаних дій. Усно чи письмово описується все, що зроблено, у тому числі і те, що на перший погляд студентові не здається важливим. Третє. Вивчення певної послідовності дій з погляду її ефективності, продуктивності, відповідності поставленим задачам і т.п. Параметри для аналізу рефлексивного матеріалу вибираються із запропонованих викладачем чи визначаються студентом на основі своїх цілей. Четверте. Виявлення та формулювання результатів рефлексії. Таких результатів може бути виявлено кілька видів: предметна продукція діяльності – ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на питання та ін. Способи, що використовувались чи створювались у процесі діяльності. Гіпотези стосовно майбутньої діяльності, наприклад, з якості та кількості – те-то зростає так-то. П’яте. Перевірка гіпотез на практиці у предметній наступній діяльності. На визначеному етапі діяльності, наприклад, після одержання освітнього продукту чи в результаті протиріччя знову проводиться рефлексія, виявляються нові результати, висуваються нові гіпотези і т.д. Освітня діяльність являє собою «човниковий» рух діяльностей, які чергуються – предметної та рефлексивної. Важливим фактором, який впливає на ефективність рефлексії у навчанні, є різноманіття її форм, які відповідають віковим та іншим особливостям. Рефлексія не повинна бути тільки вербальною. Студенти, наприклад, можуть будувати графіки та малювати схеми зміни параметрів своєї діяльності протягом заняття або семестру. Проблема, з якою доводиться стикатися при введенні елементів рефлексії до традиційного навчального процесу, полягає в тому, що студенти часто не співвідносять потреби щодо усвідомлення свого розвитку, не виявляють причин своїх результатів чи проблем, не можуть сказати, що саме відбувається в процесі їхньої діяльності. Звикнувши до викладацьких пояснень і необхідності наступного відтворення почутого, багато студентів вважають своє навчання невіддільним від викладання. У результаті такої установки розвиток особистості відбувається не усвідомлено та не ефективно. Тому починати навчання рефлексії необхідно вже з молодшого шкільного віку, приділяючи особливу увагу навчанню усвідомленню того, що роблять учні та що з ними відбувається. Способи для цього застосовуються найрізноманітніші: усне обговорення, письмове анкетування, графічне зображення змін, які відбуваються з учнем протягом уроку чи дня тижня.
*Рівень акредитації і тип вищого навчального закладу. Рівень акредитації – це рівень здатності вузу визначеного типу здійснювати освітню діяльність, пов’язану з одержанням вищої освіти та кваліфікації. Встановлено такі рівні акредитації вищих навчальних закладів. Вищий навчальний заклад першого рівня акредитації ВУЗ, у якому здійснюється підготовка фахівців зі спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого фахівця (спеціаліста). Вищий навчальний заклад другого рівня акредитаціїВУЗ, у якому здійснюється підготовка за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого фахівця (спеціаліста) та за напрямками підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра. Вищий навчальний заклад третього рівня акредитаціїВУЗ, у якому здійснюється підготовка фахівців з напрямків освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра. Вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитаціїВУЗ, у якому здійснюється підготовка фахівців з напрямків освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр і магістр. Рівень акредитації вузів встановлює Міністерство освіти і науки України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади наступних типів. Університетбагато профільний ВУЗ четвертого рівня акредитації, який проводить освітню діяльність, пов’язану з наданням визначеної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямків науки, техніки, культури та мистецтва. Проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження; є провідним науково-методичним центром; має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, якій відповідає рівень кадрового складу (кандидатів і докторів наук) і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно освітню діяльність. Можуть створюватися класичні і профільні (аграрні, авіаційні, гірничі, культурологічні, медичні, металургійні, педагогічні, технічні, технологічні, економічні і т.п.) університети. АкадеміяВУЗ четвертого рівня акредитації, який проводить освітню діяльність, пов’язану з одержанням вищої освіти та кваліфікації у визначеній галузі науки, виробництва, освіти, культури та мистецтва. Проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності, має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Рівень вимог - бажаний рівень досягнень особистості, пов’язаний з її самооцінкою; визначається ступенем труднощів тих завдань, які особистість перед собою ставить. Оцінка рівня вимог виробляється з погляду їх адекватності – відповідності реальним можливостям людини. Формування рівня вимог визначається не тільки передбаченням успіху чи невдачі, але й, насамперед, тверезим, а іноді – неусвідомлюваним врахуванням та оцінкою минулих успіхів та невдач.
* Рівень професійної діяльності - характеристика професійної діяльності за ознаками визначеної сукупності професійних задач і обов’язків (робіт), що виконує працівник. Більш високий рівень мусить бути притаманним випускникам вищої школи. Розрізняють такі рівні професійної діяльності:

- стереотипний рівень (рівень використання), уміння використовувати налагоджену систему (об’єкт діяльності) під час виконання визначених задач діяльності, а також знання призначення об’єкта та його основних (характерних) властивостей;

- операторський рівень, уміння підготувати (налагодити) систему та керувати нею під час виконання визначених завдань діяльності та знання принципу (основних особливостей) побудови та принципу дії системи на структурно-функціональному рівні;

- експлуатаційний рівень, уміння під час виконання визначених задач діяльності тестувати та аналізувати роботу системи з метою виявлення й усунення ушкоджень. А також знання методів аналізу функціонування системи, методів аналізу, пошуку й усунення ушкоджень;

- технологічний рівень, уміння під час виконання визначених задач діяльності здійснювати розробку систем, які відповідають заданим характеристикам (особливостям), а також знання методів синтезу та технологій розробки систем і способів їхнього моделювання;

- дослідницький рівень, уміння здійснювати дослідження систем з метою перевірки їхньої відповідності заданим властивостям, уміння вибирати з безлічі систему, яка дозволяє найбільш ефективно вирішувати задачі діяльності. Знання методики дослідження систем і методів оцінки ефективності їхнього використання під час вирішення конкретних задач.


* Рівень якості вищої освіти - відносна характеристика якості вищої освіти, яка ґрунтується на порівнянні значень показників якості, отриманих на основі діагностики іспитів випускників вищого навчального закладу, із критеріально - орієнтованим еталоном. Еталон репрезентує стандарт вищої освіти.
*Робочий час викладача - визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов’язків у поточному навчальному році, відбитих у індивідуальному плані. Тривалість робочого часу викладача вузу з повним обсягом обов’язків складає не більш 1530 годин на навчальний рік при середній тижневій тривалості 36 годин. Час виконання навчальних, методичних, наукових, організаційних та інших трудових обов’язків у поточному навчальному році не повинен перевищувати робочий час року. Обсяг навчальних занять, доручених для проведення конкретному викладачу, виражений в облікових (академічних) годинах, визначає навчальне навантаження викладача. Максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників (у вузах III-IV рівнів акредитації) не може перевищувати 900 годин, а педагогічних працівників технікумів – 720 годин на навчальний рік. У випадках виробничої необхідності у вузах III-IV рівнів акредитації викладач може бути залучений для проведення навчальних занять понад обов’язковий обсяг навчального навантаження, визначеного індивідуальним планом, у межах свого робочого часу. Додаткова кількість облікових годин встановлюється вузом, але не може перевищувати 25% мінімально обов’язкового обсягу навчального навантаження. Зміни в обов’язковому навчальному навантаженні викладача вносяться у його індивідуальний план роботи. Графік робочого часу викладача визначається розкладом аудиторних навчальних занять і консультацій, чи розкладом (графіком) контрольних заходів (заліків, іспитів) та іншими видами робіт, передбаченими індивідуальним планом. Викладач зобов’язаний дотримуватися встановленого графіка робочого часу. Забороняється відволікати його від проведення навчальних занять і контрольних заходів, передбачених розкладом.
*Розвиваюче навчання - напрямок у теорії та практиці освіти, який орієнтується на розвиток фізичних, пізнавальних і моральних здібностей учнів шляхом використання їхніх потенційних можливостей. Набуття потреби в навчальній діяльності та відповідних мотивів сприяє зміцненню бажання вчитися. Оволодіння навчальними діями формує уміння вчитися. Саме бажання й уміння вчитися характеризує студента як суб’єкта навчальної діяльності.
Розвиток особистості - відбувається у загальному контексті її «життєвого шляху» (С.Л. Рубінштейн), що визначається як історія формування та розвитку особистості у визначеному суспільстві, розвитку людини як сучасника визначеної епохи й однолітка визначеного покоління. Розвиток особистості як процес «соціалізації індивіда» здійснюється у визначених соціальних умовах родини, найближчого оточення, у визначених соціально-політичних, економічних умовах регіону, країни, національних традиціях того народу, представником якого він є.
Розвиток психічний - становлення специфічно людських вищих психічних функцій у процесі життєдіяльності дитини та юнака. Кожний новий ступінь розвитку закономірно випливає за попереднім. Тоді як перехід від одного ступеня до іншого обумовлений не тільки зовнішніми, але й внутрішніми чинниками.
*Розуміння - важлива складова частина мислення, що полягає у здатності осягати (схоплювати) суть власних станів, а також сутність сприйнятих явищ і подій, матеріальних об’єктів і зміни ситуації у навколишньому світі. Пов’язано насамперед з особливостями набутих людиною досвіду та знань, співвідносячи з якими він ідентифікує явище, а також наявністю засвоєних технік об’єктивації уявлень, що з’являються, та суджень про суть та особливості об’єкта, щодо якого організується розуміння. Пізнання, здійснене людиною поза її власною свідомістю, вона фокусує на зовнішніх об’єктах. Розуміння «повернуто» всередину людини, його об’єктом стає стан власної свідомості. Розуміння - це завжди становлення, об’єктивація суті, воно працює зі змістом існуючої дійсності. Людина виходить у рефлексивну позицію, коли попадає у ситуацію нерозуміння. При цьому, «розуміючий» повинен мати установку, бути вмотивованим до розуміння, тобто бути готовим виконати необхідну, іноді значну за часом і власними зусиллями внутрішню роботу для досягнення розуміння. Важливо, щоб педагог забезпечував необхідні умови для розуміння. Для цього йому потрібно, по-перше, довідатися, які знання, образи та символи, які мають значення для результативної комунікації, є у свідомості «розуміючого». По-друге, він зобов’язаний задавати межі обговорення. Наприклад, оголосити у вступній частині заняття: «Я буду обговорювати тему...», «Моє повідомлення складається з ... частин. Перша з них присвячена...» і т.д. Організація розуміння часто вимагає відмовлення «розуміючим» від сформованих у нього звичок у сприйнятті навчального матеріалу. Щодо цього стереотипу Арістотель писав: «Засвоєння матеріалу залежить від звичок слухача; які в нього склалися звички, такого викладу ми і вимагаємо, і те, що говорять проти звичаю здається невідповідним, а через незвичність – більш незрозумілим і далеким, тому що звичне більш зрозуміло» (Арістотель. Твори, 1978, С.97). «Розуміючий», який має установку на розуміння та готовий з перших тез педагога неупереджено поставитися до повідомлення, далі зближує значеннєві «ядра» тексту з вже наявними в нього знаннями й образами. Якщо такого звіряння недостатньо, він зобов’язаний уточнити повідомлення, задаючи питання: « Чи правильно я зрозумів, що мова йде про...?», «Чому Ви не використовуєте задіяні раніше поняття про...?» і т.п. Часто нерозуміння пов’язане не з технічними погрішностями у способі подачі матеріалу педагогом, а з розбіжністю цінностей та цілей суб’єктів процесу навчання та виховання. «Розуміючий» не тільки повинен прагнути схопити зміст суті тексту, що проговорюється, але й відповідати собі на питання: «Що робить викладач?». Д. Серль виокремлює п’ять наступних дій, які можна робити за допомогою мови: повідомляти про стан речей; намагатися змусити зробити; висловити почуття; змінити словом становище у світі (засудити і т.п.); взяти зобов’язання зробити. Розуміння того, що за словом стоїть дія, чи спонукання до дії полегшує з’ясування справжніх устремлінь педагога. «Розуміючий» зобов’язаний сприймати контекст (ситуацію), у якому здійснюється комунікація. Розширення меж розуміння до потрапляння в зону уваги загальної ситуації комунікації також є важливою умовою розуміння. У позиції «розуміючого» можливі моменти, коли він, навіть маючи установку на розуміння, не бажає, боїться до кінця зрозуміти партнера по комунікації, якщо визнання факту розуміння, що наступило, зажадає від нього інших (незвичних, ризикованих) дій. У цьому випадку «розуміючий» може свідомо дотримуватися настанови щодо повного розуміння. Щоб забезпечити досягнення розуміння, педагог повинен бути готовим використовувати наступні додаткові техніки. По-перше, бути готовим повторювати, обігравати зміст по кілька разів, розкриваючи при цьому нові аспекти, забезпечуючи тим самим системність явища чи поняття. По-друге, навпаки, штучно задавати утруднення та проблеми, провокуючи вмотивованого до плідної комунікації учня, до активної розумової діяльності. Розуміння в значній мірі залежить від емоційного стану та настрою. Оскільки розуміння індивідуальне, використовуються характеристики: точне та перекручене, повне та неповне і т.п. розуміння. Питання про універсальну методику навчання розумінню залишається відкритим внаслідок істотних індивідуальних особливостей процесу розуміння у кожної людини. Отже, розуміння - це спільна робота як викладача, так і учня. Однак, можна сказати, що успіх у розумінні залежить головним чином від стану «розуміючого», тому що можливі ситуації, коли ніяких зусиль вчителя не буде достатньо, щоб його зрозуміли.
Родина - заснована на шлюбі чи кревному спорідненні мала група, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою. У шлюбі та родині відносини, обумовлені статевою відмінністю та сексуальною потребою, виявляються у формі морально-психологічних відносин. Вплив родини на розвиток дитини та юнака на різних етапах її розвитку не залишається однаковим. «Пік» цього впливу припадає на перші роки життя. Це не означає, що роль сімейного виховання втрачається з потраплянням дитини до суспільних освітніх установ. Перебування в них не виключає щоденного спілкування батьків з дітьми та батьківського впливу. Більше того, родина – єдиний виховний інститут, моральний вплив якого людина відчуває протягом всього життя. Тому варто говорити не про втрату впливу родини на дитину, а про втрату монопольного впливу: родина починає розділяти свою виховну функцію з іншими інститутами. І чим сильніше взаємозв’язок і наступність між сімейним вихованням і вихованням суспільним, тим краще результат виховання як єдиного, цілеспрямованого процесу.
Роль - стійкий комплекс форм поводження, що відповідає визначеній функції особистості у соціальних відносинах. Людина як суспільна істота вступає з іншими людьми у різноманітні відносини (міжособистісні, політичні, економічні, професійні й ін.). Вона виступає, таким чином, носієм різних ролей. Сполучення останніх і складає специфіку особистості людини. Наприклад, якщо людина знаходиться у стані напруги та тривоги, розуміння нової ситуації в неї відбувається крізь призму її потенційної небезпеки.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал