М. Д. Заячук О. С. Чубрей економічна та соціальна




Сторінка5/16
Дата конвертації10.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Контрольні запитання і завдання

1. Яку роль відіграють міжнародні організації в
забезпеченні багатосторонніх відносин?
2. Яке призначення Організації Об’єднаних Націй?
3. Охарактеризуйте основні принципи діяльності СТО.

47
4. Яка роль Світового банку і Міжнародного валютного
фонду?
5. Яка головна мета діяльності Європейського Союзу?
6. Яку роботу виконують спеціалізовані установи ООН?
7. Охарактеризуйте діяльність України в міжнародних
організаціях.


4. Географія світових природних ресурсів

4.1. Поняття «природні ресурси». Класифікація.
4.2. Мінеральні ресурси.
4.3. Водні ресурси.
4.4. Земельні ресурси.
4.5. Кліматичні ресурси та природно-господарська оцінка природних зон.
4.6. Рекреаційні ресурси.
4.7. Лісові ресурси.
4.8. Ресурси Світового океану.

4.1. Поняття «природні ресурси». Класифікація

Під природними ресурсами розуміють тіла і сили природи, що їх на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можна використати для задоволення потреб людського суспільства у формі прямої участі в матеріальній діяльності.
Природні ресурси безпосередньо залучаються у виробництво і становлять його сировинну та енергетичну бази.
Існує чимало класифікацій природних ресурсів.
Класифікації ґрунтуються на відмінностях природних ресурсів за природним генезисом і належності до тих чи інших компонентів і сил природи. Відповідно до свого призначення для використання людиною природні ресурси поділяються на такі види: енергетичні; сировинні і допоміжні промислові;
їстівні (харчові, кормові, питні); оздоровчі, культурно-естетичні.
Два останні види часто називають рекреаційними.
Оскільки природні ресурси – компоненти природи, вони можуть класифікуватися за належністю до класу чи явищ природи. За цією ознакою вирізняються такі групи природних

48 ресурсів: мінеральні, земельні, водні, лісові, фауністичні, рекреаційні, кліматичні.
Досить вживаною є класифікація за ознакою вичерпності природних ресурсів, яку іноді називають екологічною класифікацією. Згідно з цією класифікацією, всі природні ресурси поділяються на такі групи:
• невичерпні, до яких належить внутрішнє тепло Землі, сонячна радіація, енергія прибою, припливів і відпливів, падаючої води, вітру та ін.;
• вичерпні відновлювані – ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, лікарські рослини тощо;
• вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, будівельні матеріали.

4.2. Мінеральні ресурси

Мінеральні ресурси – це група природних речовин мінерального походження, що використовується для добування енергії, різних матеріалів через їх вилучення та перероблення в різних галузях господарства.
Для організації видобування потрібно, щоб родовища вміщували достатню, економічно вигідну кількість сировини або палива. Так, руди мають містити щонайменше 25-27% заліза; 20-25% марганцю; 40% хрому; 5-7 кг золота на 1 тонну.
З розвитком науки і техніки ці показники зменшуються.
Мінеральні ресурси поділяються на:
1) енергохімічні (вугілля, нафта, природний газ, уран, горючі сланці тощо);
2) рудні (руди чорних, кольорових, рідкісних, благородних металів);
3) нерудні (флюси, вогнетриви);
4) гірничо-хімічні (апатити, кам’яна і калійна солі, сірка);
5) технічні (алмаз, азбест, графіт);
6) будівельні (глина, гіпс, природний камінь);
7) гідротермальні (прісні та мінеральні природні підземні та поверхневі води);
Загалом мінеральних ресурсів налічується понад 200 видів, в Україні – близько 50 видів. Родовища корисних копалин розміщені досить нерівномірно.

49
Паливні ресурси прилягають до окраїн та прогинів давніх платформ.Нафта і газ зосереджуються в районах, яких розвідано понад 600, а розробляється 450 родовищ. Достовірні запаси нафти визначаються в 136 млрд. т., природного газу – в 143 трлн. т. При цьому на країни Близького і Середнього Сходу припадає до 65,7% світових запасів нафти і 32% світових запасів природного газу. Найбільші запаси нафти в Саудівській Аравії
(35,2 млрд. т), Іраці (13, 4 млрд. т), Кувейті (12,9 млрд. т), Ірані
(12,1 млрд. т), ОАЕ (12 млрд. т). До країн із багатими запасами газу належать Росія (55 млрд. м
3
), Іран (21 млрд. м
3
), Катар (6,7 млрд. м
3
). Основними районами видобутку нафти та газу в світі
є Перська затока, Західний Сибір, Урало-Поволжя Росії, Техас,
Аляска, Мексиканська затока, Каліфорнія, Західноканадський басейн, Сахарський (Лівія, Алжир) та Гвінейська затока
(Нігерія, Габон), Центральна Америка (Мексика, Венесуела,
Еквадор), Північне море (Британія, Норвегія), Середня Азія – переважно газ ( Туркменістан, Узбекистан), Зондські острови
(Бруней, Індонезія). Передбачається, що світових запасів нафти вистачить приблизно на 45 років , а природного газу – на 100 років.
Вугілля добувають у 3600 басейнах. Розвідані запаси вугілля становлять 1239 млрд. т. Із його загальних запасів приблизно 60% припадає на кам’яне, 40% – на буре вугілля.
Понад 90% усіх вугільних ресурсів знаходиться в Північній півкулі. Найбагатші вугіллям Азія (54%), Північна Америка
(28%) і Європа (9%). Найбільші поклади вугілля у Китаю (731 млрд. т), США (215 млрд. т), Росії (понад 200 млрд.т).
Основними районами видобутку вугілля в світі є: Тунгуський,
Ленський, Кузбас (Російська Федерація), Караганда, Екібастуз
(Казахстан), Північно-Східний басейн Китаю, Східний басейн
Індії, Аппалацький басейн США, Східний басейн Австралії,
ПАР, вугільний пояс Європи (Великобританія, Німеччина,
Польща, Україна), західний басейн Канади. Відкритих покладів вугілля у світі вистачить на 200-300 років.
За призначенням рудні ресурси поділяються на ті, що є сировиною для чорної металургії (залізні та марганцеві), кольорової металургії (алюмінієві, мідні, поліметалеві, олов’яні та ін.) та благородних металів (золото, срібло, платина).
Найбільші у світі запаси залізних руд сконцентровані в
Бразилії, Західній Австралії, ПАР, Росії (Курська магнітна аномалія, Кольський півострів, Урал), Швеції, Україні,

50
Північно-Східному Китаї, Індії, Казахстані. Руди кольорових металів залягають у надрах Землі своєрідними пластами. Так, мідні та поліметалеві руди знаходяться у складчастих поясах
Кордильєр (Канада, США, Мексика), Анд (Чилі, Перу), мідному поясі Африки (ДРК, Замбія), Альпійсько-Гімалайському поясі
Євразії, Росії (Урал). Олов’яні руди – в Тихоокеанському поясі
(КНР, Малайзії), Росії, Східноафриканському грабені, Андських країнах. Алюмінієві руди формуються в корі вивітрювання на щитах давніх платформ, зокрема на півночі Австралії, країнах
Гвінейської затоки в Африці, Карибського басейну (Ямайка),
Середземномор’я (Греція, Хорватія, Франція, Угорщина).
Запаси марганцевих руд зосередженні в Україні, країнах
Гвінейської затоки (Гана, Габон), Бразилії, Індії, КНР, ПАР,
Казахстані.
Запаси нерудної сировини розміщенні вкрай нерівномірно.
Так, понад 80% покладів фосфоритів та апатитів припадає на
Росію (Кольський півострів), США (Флорида), Казахстан,
Марокко. 75% видобутку калійних солей припадає на Росію,
Канаду, Німеччину та Білорусь. Родовища самородної сірки зосередженні в США (Примексиканська низовина), Мексиці,
Польщі, Україні. Найбільше алмазів залягає на території
Південної Африки (ПАР, Конго, Намібія), Австралії та Росії.
Є цілий ряд випадків, коли країни, які не володіють великим різноманіттям корисних копалин, посідають світове лідерство за покладами окремих із них. Наприклад, країни Перської затоки – за нафтою, південно-східної Азії – за олов’яними рудами, Гвінея та Ямайка – за бокситами, Марокко і Західна Сахара – за фосфоритами.
4.3. Водні ресурси

Водні ресурси – поверхневі і підземні води, що використовуються в господарській діяльності.
Загальні запаси води на Землі складають 1,4 млрд. км
3
, них
96,5% припадає на солоні води Світового океану, ще приблизно
1% – на солоні підземні води та озера. Таким чином, ресурси прісної води складають лише 2,5% від загальних. Незручними для використання на сучасному етапі залишаються води льодовиків (69% прісної води), більшість підземних вод (30%), боліт, ґрунтів, живих істот. У розподілі ресурсів річкового стоку першість за Азією, далі йдуть Америка, Африка, Європа.

51
Розподіл водних ресурсів територією дуже нерівномірний.
При середній забезпеченості 1км
2
площі в 268 тис. м
3
води на рік, є регіони, що мають природну забезпеченість у десятки разів більшу, а в інших десятки меншу. Так, у США на 1км
2
площі припадає 363 тис. м
3
води на рік, у Франції – 441 тис.м
3
, в
Україні – 83 тис.м
3
Сучасне водоспоживання в світі досягає 3500 км
3
за рік, близько 650 м
3
води на кожного жителя планети. Для задоволення фізіологічних потреб людини досить до 2,5л. води на день, але і цієї кількості води не скрізь вистачає.
Головний споживач води у світі – сільське господарство
(69% від загального споживання), трохи менше промисловість –
21%, комунальне господарство – 6%.
Проблема надійного водопостачання для багатьох країн дуже актуальна. До 60% від загальної площі суходолу припадає на зони, де немає достатньої кількості прісної води. Понад 500 млн. жителів страждають від її недостачі або поганої якості.
Зростання чисельності населення, недостатня кількість і нерівномірний розподіл ресурсів прісних вод, зростаюче забруднення поверхневих і підземних вод – це причини глобальної ресурсної проблеми людства.
4.4. Земельні ресурси

Земельні ресурси – землі, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях господарства, є видом відновлюваних природних ресурсів, що характеризуються територією, якістю ґрунтів, рельєфом та ін.
За цільовим призначенням земельний фонд поділяється на окремі категорії: землі сільського господарства, землі лісового фонду, землі населених пунктів, промисловості, транспорту, зв’язку, природоохоронні, рекреаційні, історико-культурні тощо.
Це регулюється земельним кадастром, тобто системою необхідних відомостей про правовий режим земель, розподіл їх за землевласниками, а також про якісну характеристику і цінність земель.
Земельні ресурси є незамінними та зональними. Загальна площа світового земельного фонду – 134 млн. км
2
(13,4 млрд. га). Залежно від напрямів використання земельний фонд включає: сільськогосподарські землі (34%), лісовий фонд (30%),

52 землі антропогенної забудови (2%), непридатні для використання землі (34%).
Серед сільськогосподарських угідь найважливіше значення мають орні землі, або рілля (71%) , природні луки та пасовища
(23%). Основні масиви оброблювальних земель зосереджені в
Північній півкулі – Європі (27%), Північній Америці (15%) й
Азії (32%). На Африку припадає 15% оброблювальних земель,
Південну Америку – 8%, Австралію та Океанію – 3%. З-поміж окремих країн найбільше оброблювальних земель у США (186 млн. га), Індії (166 млн. га), Росії (130 млн. га), Китаї (93 млн. га), Канаді (45 млн. га), Казахстані (35 млн. га), Україні (32 млн. га). Резервів для освоєння практично немає. Підраховано, що із сільськогосподарського обігу щорічно вилучається 6 - 7 млн. га земель, а за рахунок заболочування, засолення, вилужування – ще 1,5 млн. га. Загальна площа антропогенних пустель світу складає понад 9 млн. км
2
. Ще 19 % суші знаходяться на межі опустелення (швидкість опустелення – 6 млн. га за рік).


4.5. Кліматичні ресурси та природно-господарська
оцінка природних зон

Це невичерпні природні ресурси, що включають сонячну енергію, енергію текучих вод та енергію вітру. Кліматичні ресурси не споживаються безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності людей, не знищуються в процесі використання, але можуть погіршуватись або поліпшуватися.
В останній час інтерес до використання сонячної енергії різко зріс. Потенційні можливості використання безпосередньо сонячної енергії дуже великі (сонячні батареї, електромобілі тощо). Якщо ми зможемо використовувати 0,01% всієї цієї енергії, то людство було б зараз повністю забезпечене енергією.
Енергія повітряних мас, що постійно рухаються, у сотні разів перевищує запаси гідроенергії усіх річок планети. Всюди і постійно на Землі дмуть вітри: від легкого вітерця до могутніх ураганів. Ці вітри мали б постійно задовольняти потреби людства.
Хоча людство використовує ці кліматичні ресурси здавна (рух човнів, млин і т.д.), в наш час частка вітрових електростанцій становить лише 0,1%. Зараз найбільш вдалими можна вважати проекти будівництва вітряків на Гавайському острові Охіо.

53
Багато тисячоліть вірно служить людині енергія, що міститься в текучій воді. Люди навчились використовувати цю енергію раніше за всі. Сучасні гідроелектростанції мають багато переваг: постійно відновлювальний запас енергії, простота у використанні, відносна відсутність забруднення навколишнього середовища. Наприклад, зараз на р. Янцзи будується сама велика дамба світу, що підніме рівень води річки на 220 м.
Ефективна робота цього гідроенергетичного гіганта повинна вирішити всі енергетичні проблеми Китаю.
Кліматичні ресурси є одним із основних чинників формування природно-господарської оцінки природних зон.
В
арктичних пустелях за суворого клімату з низькими температурами переважають процеси фізичного вивітрювання.
Біологічний кругообіг у таких умовах відбувається повільно.
Там формуються ґрунти арктичних пустель. Водяться білі ведмеді, песці, полярні птахи.
Важлива особливість тундри – безлісся. Основна рослинність – мохи та лишайники. Поширені багаторічні й вічнозелені низькорослі чагарники, а також низькорослі трави.
Переважають тундрові глейові ґрунти. На окремих територіях, завдяки близькому заляганню ґрунтових вод або через утруднений дренаж у пониженнях рельєфу, утворюються болота з великою товщею торфу. У тундрі і лісотундрі розвинуте оленярство. Воно поєднується з мисливством і рибальством. Для рослинництва умови тут майже не придатні.
У тайзі формуються підзолисті ґрунти. Поширені мерзлотно-тайгові, в пониженнях рельєфу і за недостатнього дренажу – болотні ґрунти і глибокі торфові болота. У тайзі рослинництво розвинене ареалами. Більше значення має тваринництво (молочна худоба). В зоні мішаних лісів вирощують картоплю. На відходах переробки картоплі тримається свинарство. У структурі посівних площ домінують зернові культури. Молочне скотарство розвивається на природних пасовищах і сіножатях.
Високу розораність має лісостеп. Тут вирощують пшеницю, жито, овес, картоплю, коноплі, цукрові буряки.
Багато кормових відходів дає технічна переробка картоплі й

54 зерна. Це база для розведення великої рогатої худоби, свиней і птиці. Важлива галузь – садівництво.
У степах на чорноземах та каштанових ґрунтах переважають посіви пшениці, кукурудзи та соняшнику. Кукурудза є кормом у м’ясо-молочному скотарстві та птахівництві.
У пустелях і напівпустелях сприятливі умови для вирощування бавовнику та рису. В оазисах розвинуте м’ясо- вовняне вівчарство.
У вологих субтропіках вирощують теплолюбні культури: чай, цитрусові, тютюн, ефіроолійні.
Отже, кожній природній зоні властива спеціалізація сільського господарства в окремих галузях рослинництва і тваринництва.
4.6. Рекреаційні ресурси

Рекреаційними називають природні умови та ресурси і суспільні об’єкти, які можуть використовуватися для відпочинку, туризму й охорони здоров’я. Рекреаційні ресурси поділяють на природно-рекреаційні та культурно-історичні. До природно-рекреаційних належать морські й озерні узбережжя, гірські області, території з комфортним температурним режимом. Вони використовуються для таких видів туризму: пляжний (Лазурний берег Франції, Італійська Рив’єра, Золоті піски Болгарії, острови Середземного, Карибського морів,
Океанії), зимовий (Альпи, Скандинавські гори, Карпати,
Піренеї, Кордильєри), екологічний (національні парки та неосвоєні території).
До культурно-історичних ресурсів відносять міста- столичні та історичні центри, міста-курорти або курортні місцевості, релігійно-культові комплекси, давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні. Важливу роль як туристсько-рекреаційні ресурси відіграють пам’ятки світової культурної спадщини – найцінніші об’єкти природи, історії та культури, які перебувають під захистом ЮНЕСКО. Наприклад, Тріумфальна арка, Версальський палац та парк (Франція); історичні центри
Риму та Венеції (Італія); Замки і фортеці короля Едуарда І
(Велика Британія), Собор Святої Софії та Києво-Печерська

55
Лавра (Україна); Піраміди Гізи (єгипет), Велика Китайська стіна (Китай) та багато інших.
4.7. Лісові ресурси

Лісові ресурси – деревні, технічні, харчові, кормові, лікарські та інші корисні властивості лісу (захисні, водоохоронні, оздоровчі та ін.).
На планеті зайнято лісами до 4 млрд. га земель (30% суходолу). Найбільша площа лісів в Азії і Південній Америці, найменша – в Австралії.
За запасами деревини на першому місці Азія, Північна та
Південна Америка. Серед країн провідні позиції за запасами деревини посідають Росія, Бразилія, Канада та США. До найбільш забезпечених лісовими ресурсами країн належать
Суринам (96,2% території вкрито лісами), Беліз (92,1%), Гайяна
(83,8%), Фінляндія (77%), Камбоджа (69%), Швеція (68%),
Бразилія (66%), Республіка Корея (66%), Індонезія (60%),
Малайзія (54%), Демократична Республіка Конго (50%), Канада
(49%), Росія (45%), М’янма (44%), США (32%).
У світі лісові масиви розміщені в двох поясах: північному та південному. У північному (помірному) поясі переважають хвойні породи дерев. Тут найбільші лісові площі мають Росія,
Канада та США. Південний (екваторіальний і тропічний) пояс охоплює ліси басейнів Амазонки і Конго, а також острови
Південно-Східної Азії, східні райони Китаю та південно-східні частини США. В лісах південного поясу переважають листяні породи. За останні 200 років площа лісів Землі скоротилась вдвоє, щорічно на 11-12 млн. га.

4.8. Ресурси Світового океану

Ресурси Світового океану – це сукупність біологічних, мінеральних, енергетичних ресурсів, мінеральних солей та прісної води, що містить Світовий океан. Він відіграє велику роль у створенні необхідних умов для життя на Землі, забезпечує половину кисню повітря планети.
Світовий океан дає 43% біомаси планети. Рослинні ресурси океану оцінюються в 430 млн.т. за рік. У водах океану до 20 тис. рослин та 180 тис. видів тваринних організмів. Щорічно

56 виловлюють близько 90 млн. т. риби, молюсків, водоростей, що дає людині 20% білків.
За даними ООН, на морському дні знаходиться 43 млрд. т. алмазів, 358 млрд. т. марганцю, 7,9 млрд. т. міді та інших природних багатств. У Світовому океані в різних точках планети діє понад 100 підводних шахт, розміщених на відстані до 50 км від берега (Австралії, Канади, Греції, Японії, Фінляндії,
Норвегії). В освоєнні Світового океану беруть участь 120 держав. Вважають, що нафти в Світовому океані – 65% загальносвітових запасів.
До енергетичних ресурсів належать енергія припливів і відпливів, хвиль, морських течій. Потенційним джерелом енергії
є ізотоп водню. У воді океану – 55% запасів хлору, 31% натрію,
6% кисню, 1% калію і кальцію. В кожному кубічному кілометрі морської води майже 37,5 млн. т. мінеральних речовин.
Контрольні запитання і завдання

1.
Дайте визначення поняття «природні ресурси» і
назвіть основні види природних ресурсів.
2.
Що розуміють під поняттям «вичерпні та
невичерпні природні ресурси?»
3.
Що таке мінеральні ресурси?
4.
Яке значення мінеральних ресурсів у житті людини?
5.
Дайте характеристику водним ресурсам світу.
6.
Що розуміють під поняттям «земельні ресурси»?
7.
Охарактеризуйте лісові ресурси.
8.
Охарактеризуйте ресурси Світового океану.






57
5. Населення світу

5.1. Чисельність і розміщення населення світу.
5.2. Демографічна політика та типи відтворення населення.
5.3. Міграції населення та їх класифікація.
5.4. Міське і сільське населення. Урбанізація.
5.5. Статево-віковий, етнічний та релігійний склад населення.
5.6. Трудові ресурси та зайнятість населення.

5.1. Чисельність і розміщення населення

Учені вважають, що на початку неоліту (7-6 тис. до н.е.) у світі проживало від 5 до 10 млн. осіб. У той час сучасна ойкумена (освоєна земля) була лише частково заселена, чисельність населення зростала дуже повільно (приріст близько
0,1% в рік). Людина ще слабко володіла природними ресурсами
і нечисленні людські колективи, розкидані по планеті, жили в дуже складних умовах.
Із переходом від збиральництва до примітивного землеробства та скотарства темпи приросту населення почали зростати. Ця тенденція тривала, і вже на початку нашої ери кількість населення досягла 300 млн. осіб. Так, у Римській
імперії проживало 54 млн. осіб, Китаї – 71 млн. осіб, Індії – 100 млн. осіб, що становило майже 75% всього населення Землі.
В епоху феодалізму кількість населення зростала повільно внаслідок частих війн та епідемій. Надалі чисельність населення світу постійно зростала й у 1850 році досягнула 1 млрд. осіб, відтак за через 75 років збільшилась до 2 млрд. осіб, а ще за 37 років (1962 р.) – до 3 млрд. осіб. Темпи природного приросту зростали надзвичайно швидко (демографічний вибух), і вже у
1975 році людство сягнуло 4 млрд. Наступний, п’ятий мільярд, додався вже за 11 років (1986 р.) і за такий же період – шостий мільярд (1998 р.). За попередніми підрахунками у 2009 році чисельність населення світу становить майже 7 млрд. осіб.

58
Порівняно з 1900 роком чисельність населення зросла: в
Африці – у 7 разів, Америці – в 6 разів, Австралії – в 5 разів, Азії
– в 4 рази, у Європі – в 1,8 рази. За регіонами населення розподілено в такому співвідношенні: Азія – 58,8%, Африка –
12,1%, Європа – 9,4%, Латинська Америка – 8,5%, країни СНД –
5,4%, Північна Америка – 5,2% та Австралія і Океанія – 0,5%.
Такий розподіл зумовлений рядом демографічних, соціальних, політичних та економічних причин.
Розрахунки демографів доводять: нині щосекунди на Землі народжується 5 осіб та помирає 2, отже, приріст становить 3 особи. Відповідно, чисельність населення збільшується на 180 осіб щохвилини, на 259 тис. осіб за добу, на 90 млн. осіб за рік.
Так, за прогнозами чисельність населення світу у 2020 році сягне 8, 5 млрд. осіб, а у 2040 році – 10,5 млрд. осіб.
Розміщення населення – це результат процесу просторового розподілу населення на певний час. Населення розташоване вкрай нерівномірно, що зумовлено певними чинниками. Це, насамперед, природні умови: клімат, рельєф, наявність прісної води та ін. В наш час до них додались і соціально-економічні чинники (концентрація населення і господарських об’єктів у великих містах, заселення нових територій і т.п.).
Близько 70% населення нашої планети зосереджено на 7% площі суходолу, а 15% суходолу – це необжиті території. У
Східній півкулі зосереджена переважна частина людства
(близько 80%), також переважна частина населення проживає в межах помірного, субтропічного
і субекваторіального кліматичних поясів як найбільш придатних для проживання і господарської діяльності. Понад 50% населення світу заселили рівнинні місцевості.
Пересічна щільність населення становить близько 35 осіб на
1 км ², але на 50% суходолу щільність населення менше 1 особи на 1 км ². Серед держав світу найвища щільність населення в
Бангладеші – близько 800 осіб на 1 км ².
У світі чітко виокремлюються 5 головних ареалів високої щільності населення:
1. Найбільший ареал високої щільності населення – Південно-
Східна та Східна Азія. Він охоплює півострів Індокитай, острів Ява, Схід Китаю, Корею та Японію. Пересічна

59
щільність населення тут перевищує 100 осіб на 1 км ², а в долині р.Янцзи – 200 осіб на 1 км².
2. Наступний ареал сформувався на півострові Індостан у
Південній Азії (Індія, Бангладеш, Цейлон, Пакистан та ін.).
Найвищою густотою тут виділяються долини рік Ганг і
Брахмапутра – від 300 до 800 осіб на 1 км ².
3. Ареал у межах Західної Європи охоплює Великобританію,
Німеччину, Бельгію та Нідерланди. Пересічна густота населення тут перевищує 120 осіб/км ².
4. Ареал, що утворився на північному сході США і південному сході Канади між Атлантичним узбережжям і Великими
Озерами. Пересічна густота становить 100 осіб/км².
5. Найменший за площею ареал – дельта р. Ніл. Тут на площі
35 тис. км ² показник щільності населення перевищує 1000 осіб/км ².
У зазначених п’яти головних ареалах високої щільності населення зосереджено 75% всього людства.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал