М. Д. Заячук О. С. Чубрей економічна та соціальна




Сторінка12/16
Дата конвертації10.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

12.2.3. Франція

Офіційна назва – Республіка Франція. Столиця – Париж
(понад 2,1 млн. осіб). Площа – 544 тис. км
2
(48-ме місце у світі).

131
Населення – близько 59 млн. осіб (20-те місце). Державна мова – французька. Грошова одиниця – євро.
Франція – типова унітарна республіка. Після Другої світової війни президент країни, генерал Шарль де Голь, ліквідував земельний устрій (Лотарингія, Шампань, Прованс тощо), який служив основою сепаратизму і відцентрових процесів, і поділив державу на 94 невеликих департаменти. Главою держави є президент, який призначає прем’єр-міністра і членів уряду.
Вищим законодавчим органом є парламент. Він складається з двох палат – національних зборів і сенату.
За чисельністю населення Франція посідає друге місце в
Європі після Німеччини. Розміщене населення доволі рівномірно. Середня його щільність близько 110 осіб на 1 км
2
Народжуваність дещо перевищує смертність. Міське населення складає близько 70 % жителів країни. Найбільшими містами, крім столиці, є Марсель (1,2 млн.), Ліон і Тулуза (близько 500 тис. жителів). У країні налічується понад 50 міських агломерацій. У Великому Парижі (столиця з передмістями) проживає близько 16 % населення Франції. Понад 93 % мешканців країни є етнічними французами, майже 6,5 % становлять емігранти (з Європи, Африки, Азії).
Франція – високорозвинута постіндустріальна країна, яка за обсягом ВНП в Європі поступається лише Німеччині. Серед продуктивних галузей економіки виділяється промисловість.
Вона забезпечує близько 25 % ВНП і 80 % експорту.
Особливе значення у промисловості мають новітні галузі: автомобілебудування, авіабудування, верстатобудування, хімічна промисловість.
Паливно-енергетична промисловість працює на імпортних нафті і природному газі та з використанням місцевого кам'яного вугілля. В електроенергетиці провідну роль відіграють атомні електростанції, на які припадає 76 % виробленої електроенергії.
Значною є частка гідроелектростанцій. Вони дають 20 % електроенергії і розміщені здебільшого у передгір'ях Альп та
Піреней. Частка теплової енергетики незначна (4 %). На півночі працює припливна електростанція «Ранс».
Чорна металургія в минулому тяжіла виключно до власних родовищ залізних руд та коксівного вугілля в Лотарингії. Нині чорна металургія зсувається в бік моря, де працює на імпортній сировині.

132
У Франції склалася потужна кольорова металургія. Її основною галуззю є алюмінієва промисловість, яка працює на власній сировині.
Машинобудування є найбільшою галуззю французької промисловості. Найбільшого значення набуло транспортне машинобудування. За випуском автомобілів Франція посідає третє місце в світі. Країна є великим виробником автомобілів
(Париж), літаків (Тулуза, Париж) та морських суден (Марсель,
Нант, Брест, Тулон). Важливу роль також відіграє точне машинобудування (Париж, Ліон).
Франція має дуже розгалужену хімічну промисловість. З
імпортної сировини в країні виробляються пластмаси, хімічні волокна, синтетичний каучук, шини (Париж, Марсель, Гавр). На власній сировині налагоджений синтез соди та калійних добрив.
Традиційними галузями Франції є парфумерна та фарма- цевтична.
Світове значення має французька харчова промисловість. За обсягом експорту в світі вона поступається лише США. У легкій промисловості провідне місце належить виробництву тканин. За цим показником Франція поступається лише Італії та Німеччині.
За обсягами виробництва продукції сільського господарства
Франція посідає перше місце в Європі. Провідною галуззю сільського господарства є тваринництво. На півдні дедалі більше поширюється надзвичайно прибуткове квітникарство.
У Франції дуже добре розвинена туристична індустрія. За кількістю іноземних туристів, які відвідують країну (близько 70 млн. щороку), вона посідає перше місце у світі (Ніцца, Канни,
Сен-Тропез, Французькі Альпи). Франція має найдовшу серед
європейських країн мережу залізниць (40 тис. км). Основну роль відіграє автомобільний транспорт (400 тис. км доріг і близько 35 млн. автомобілів). Також значно розвинутий морський, авіаційний та трубопровідний транспорт.
Добре розвинута освітня сфера, обов’язкова десятирічна освіта. На 100 тис. осіб припадає 5 тис. студентів, що навчаються у 400 вищих навчальних закладах (Сорбонна – найбільший університет Європи, 100 тис. студентів).
Франція має багатовікову культурну спадщину. До списку культурної спадщини ЮНЕСКО країни внесено 28 об’єктів – монастирі Мон-Сен-Мішель і Фонтене, палаци і парки Версаля і
Фонтенбло, собори в Шартрі, Ам’єні, Буржі, палац Шамбор,

133
давньоримські пам’ятки в Оранжі, Арлі, Пон-дю-Гарі, центри
Авіньйона, Нансі, Ліона, Страсбурга і Реймса та ін.
12.2.4. Італія

Офіційна назва – Республіка Італія. Столиця – Рим (близько
3 млн. осіб). Площа – 301 тис. км
2
(70-те місце у світі).
Населення – 57, 5 млн. осіб (22-ге місце). Державна мова –
італійська. Грошова одиниця – євро.
Італія є парламентською республікою. Глава держави – президент із незначними повноваженнями, який обирається терміном на 7 років. На 5 років обирається парламент, якому належить законодавча влада. Він складається з двох палат: палати депутатів (630 осіб) і сенату (922 сенатори). Виконавча влада зосереджена в руках уряду (рада міністрів) і його голови.
Країна поділяється на 20 регіонів, які в свою чергу складаються з 94 провінцій.
За чисельністю населення Італія посідає четверте місце в
Європі після Німеччини, Франції та Великої Британії. Середня густота населення перевищує 190 осіб на 1 км
2
. Населення по території розміщено дуже нерівномірно. В гірських районах та на острові Сардинія воно коливається від 40 до 70 осіб, а в промислових районах Ломбардії і навколо Неаполя досягає 1000 осіб на 1 км
2
. Природний приріст від’ємний. Відбувається старіння нації. Тривалість життя чоловіків перевищує 75 років, а жінок – 81 рік. Частка міських жителів становить 67 %. Крім столиці Рима, містами-міліонерами є Мілан і Неаполь. Італія – мононаціональна держава (95 % – італійці). В північних прикордонних районах живуть австрійці, словенці, французи. У великих містах немало іммігрантів, особливо албанців.
Італія – одна з найпотужніших в економічному сенсі постіндустріальних держав Європи і світу в цілому. Структура
італійської економіки така: сфера послуг – 61 % ВНП, промисловість – 36 %, сільське господарство – 3 %. Серед галузей промисловості найрозвинутіше машинобудування, харчова, хімічна, легка, металургійна галузі.
Власні енергоресурси забезпечують лише 20 % потреб країни.
Надзвичайно потужний, військово-промисловий комплекс випускає все: від танків та ракет до стрілецької зброї. Розвинуте виробництво обчислювальної техніки, електронного обладнання
і роботів.

134
У паливній промисловості зростає роль нафтопереробки, яка працює у портах па імпортній сировині (Мілаццо, Генуя,
Венеція). В електроенергетиці провідну роль відіграють теплові електростанції, на які припадає 78 % виробленої електроенергії.
Значною є й частка гідроелектростанцій. Вони збудовані на гірських річках і дають 20 % електроенергії. Частка атомної енергетики незначна — лише 1,5 %. З нових джерел енергії використовується внутрішнє тепло Землі.
Чорна металургія працює виключно на імпортній сировині.
Найбільший металургійний комбінат Європи розміщений на півдні у порту Таранто. Кольорова металургія використовує переважно привізну сировину. Вона плавить алюміній, свинець, цинк, магній, ртуть.
Машинобудування є найбільшою галуззю італійської промисловості. Пріоритетного розвитку набуло транспортне машинобудування, особливо складання автомобілів (Мілан,
Неаполь, Турін (компанія «ФІАТ»)). Виготовляють також морські судна (Трієст, Генуя, Палермо, Ліворно), літаки (Турін,
Неаполь), верстати (Мілан, Турін), електроніку (Мілан, Турін,
Рим, Неаполь).
Спеціалізацією в хімічній промисловості
Італії
є виробництво полімерів, шин, фармацевтики, парфумів.
Традиційні галузі італійської промисловості — легка
(текстильна, швейна, взуттєва) та харчова (макаронна, виноробна, олійна, цукрова, плодоовочеконсервна). Італія посідає перше місце в світі з виробництва вина.У центрі країни розвинута текстильна індустрія. Італія, як і Франція, є одним із осередків високої моди.
У сільському господарстві, на відміну від інших розвинених країн Заходу, переважає рослинництво (58 %). Італія займає перше місце в світі з вирощування оливок, шосте – з вирощування цитрусових, входить до першої десятки країн за валовими зборами пшениці, кукурудзи, овочів.
У невеликій за площею Італії головна роль належить автомобільному транспорту. Він перевозить до 90 % пасажирів і
80 % вантажів. У зовнішніх перевезеннях поза конкуренцією морський транспорт. Важливою галуззю економіки є туризм.
Щороку країну відвідують понад 50 млн. іноземних туристів. Ця галузь приносить Італії від 5 до 10 млрд. доларів.
Історико-культурна спадщина Стародавнього Риму й епохи
Відродження найбільша у світі. Обов’язковою є восьмирічна

135
освіта. Болонський університет найстаріший у Європі. На 100 тис. осіб припадає 2,8 тис. студентів. Італія посідає провідне місце у світі за кількістю лікарів та витратами на освіту й охорону здоров’я, їй належить перше місце в Європі за кількістю місць у готелях.
До списку культурної спадщини ЮНЕСКО країни внесено
35 об’єктів. Це історичний центр Рима, Помпеї та Геркуланума,
Венеція та її лагуна, церква Санта Марія-делле-Граціє з
«Останньою вечерею» Леонардо да Вінчі в Мілані, історичні центри Флоренції, Пізи, Сан-Джиміньяно, наскельні малюнки
Валькомоніки та ін.

12.2.5. Польща

Офіційна назва – Республіка Польща. Столиця – Варшава
(понад 1,7 млн. осіб). Площа – 313 тис. км
2
(68-ме місце у світі).
Населення – близько 39 млн. осіб (30-те місце). Державна мова – польська. Грошова одиниця – злотий.
Польща – унітарна держава, парламентська республіка.
Глава держави – президент, який обирається на 5 років.
Виконавча влада належить президенту й уряду (раді міністрів).
Голова уряду призначається президентом. Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом, що складається із сейму і сенату. У сеймі 460 депутатів, у сенаті 100 сенаторів.
За чисельністю населення Польща посідає сьоме місце в
Європі. Середня його густота – близько 124 особи на 1 км
2
Спостерігається незначний природний приріст населення (0,9
‰). Середня тривалість життя жінок становить 77 років, чоловіків – 68 років. Переважає міське населення – 64 %. Крім столиці Варшави, більше міст-міліонерів немає. Лодзь має понад 800 тис. жителів, Краків – близько 750 тис. Поляки становлять майже 99 % населення країни. Економіка Польщі перебуває в стані ринкової трансформації. Це типова
індустріально-аграрна країна. В промисловості переважає машинобудування й хімічна промисловість. Розвинута легка та гірничовидобувна галузі.
Основним енергоресурсами
є кам’яне вугілля
Верхньосілезького басейну, за видобутком якого Польщі належить перше місце в Європі. Вона є також найбільшим його експортером. Видобуток нафти та природного газу незначні. В електроенергетиці провідну роль відіграють теплові електростанції,

136 на які припадає 97 % виробленої електроенергії. Частка гідро- енергетики незначна — 3%.
Основним осередком чорної металургії на півдні є райони
Кракова і Ченстохови. У Верхній Сілезії діє металопереробна галузь: виплавляють цинк, алюміній, мідь. До цієї металургійної бази тяжіє важке машинобудування яке є найбільшою галуззю польської промисловості. У Верхній Сілезії переважає метало- містке машинобудування: важке та залізничне.
У великих містах — працемістке: верстатобудування, автомобілебудування, електроніка (Варшава, Краків). Біля моря склалися значні центри суднобудування (Гданськ, Гдиня, Щецин).
У Плоцьку діє потужний нафтопереробний завод, підприємства легкої та харчової промисловості. Головний центр виробництва текстилю – м. Лодзь. Харчова промисловість виробляє м’ясні та плодоовочеві консерви, бекон, переробляє картоплю, а також борошно і цукор.
У структурі сільського господарства переважає рослинництво. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь. Повсюдно вирощують картоплю. На півдні переважають значні посіви цукрових буряків (7-ме місце у світі). За поголів’ям свиней
Польща посідає 7-ме місце у світі. Щорічно в Балтійському морі виловлюють близько 500 тис. тонн риби. Країна має густу транспортну інфраструктуру. Довжина залізничних колій перевищує 30 тис. км, автомобільних магістралей – 150 тис. км,
інтенсивно використовуються для судноплавства річки та канали. Найбільші морські порти – Гданськ, Гдиня й Щецин.
До списку культурної спадщини ЮНЕСКО країни внесені такі об’єкти як Варшава (Старе місто в стилі ренесанс і барокко, давні палаци), Гданськ, Краків (Вавельський замок ХІІІ ст., соборів св. Станіслава (1359), у якому знаходяться гробниці польських королів, Тадеуша Костюшко, Адама Міцкевича,
Юзефа Піл судського) та ін.
Контрольні запитання і завдання

1. Розкажіть про особливості населення Великобританії.
2. Що являє собою сучасна структура промисловості та
сільського господарства Великобританії?
3. Схарактеризуйте господарство ФРН.
4. Назвіть галузі господарства Франції, що спираються на
використання власних природних ресурсів.

137
5. У чому особливості територіальної і галузевої
структури господарства Франції?
6. Які особливості розвитку сільського господарства
Італії?
7. Яку роль в житті Італії відіграє морський транспорт?
8. Схарактеризуйте природно-ресурсні можливості
Польщі.
9.З’ясуйте особливості розвитку господарського комплексу
Польщі.


13. Країни Євразії. Росія

Розміщення деяких країн і народів на межі двох світів витворило за століття доволі своєрідні нації й держави. Вони ніби одночасно належать і не належать цим світам, будучи перехідними практично в усьому: від антропологічних типів населення і його ментальності до принципів облаштування соціально-економічного життя. Ці держави формують доволі своєрідний субрегіон – країни Євразії (Азіопа). До нього належать Росія, Казахстан і Туреччина.
Цей регіон, на відміну від попередніх, «розірваний». Росія й
Казахстан географічно поєднуються, Туреччина розміщена окремо. Спільною рисою всіх трьох держав є те, що вони одночасно розташовані у двох частинах світу – Азії й Європі.
Усі три країни великі за площею з доволі значним населенням, особливо Росія і Туреччина. Вони володіють різноманітними природними умовами і багатими природними ресурсами. Однак негативною спільною характеристикою є політична і соціально-економічна нестабільність.
Країни Азіопи також характеризуються строкатістю національного складу і доволі гострими проблемами міжнаціональних відносин тощо.
Столицею Російської Федерації є Москва (понад 8 млн. осіб). Площа – 17 млн. км
2
(1-ше місце у світі). Населення – близько 145 млн. осіб (7-ме місце). Державна мова – російська.
Грошова одиниця – рубль.
Це федеративна республіка, яка має найскладніший у світі адміністративно-територіальний поділ. Вона складається з 21 республіки, однієї автономної області, 10 автономних округів, 6 країв, 49 областей. Окрім того, виділяються міста федерального

138 підпорядкування – Москва та Санкт-Петербург. У 2000 р. на цю геопросторовість наклалися ще 7 федеральних округів. Глава держави – президент.
Він обирається всенародним голосуванням. Законодавчим органом Російської Федерації є парламент (Федеральні збори), які складаються з двох палат:
Державної думи (450 депутатів) і Ради Федерації. Виконавча влада належить уряду.
Останнім часом населення Росії зменшується приблизно на
1 млн. осіб щорічно. Цей процес переважно характерний для етнічних росіян і угро-фінських християнських народів.
Водночас швидкими темпами зростає мусульманське, тюрське населення.
Населення Росії розміщене вкрай нерівномірно і за густотою (близько 8,5 осіб на 1км
2
) країна посідає 174-те місце у світі. Майже 80% населення живе в Європейській частині країни. Міське населення становить 73 %. У країні нараховується 13 міст-мільйонерів. Окрім Москви, до найбільших міст належать Санкт-Петербург (4,5 млн. осіб),
Новосибірськ і Нижній Новгород (по 1,4 млн. осіб).
Середня тривалість життя жінок становить 71 рік, чоловіків
– 58 років. У національному складі переважають росіяни – 86 %.
У Росії дуже велика кількість неврахованих іммігрантів, переважно китайців (понад 5 млн.осіб), і їхня чисельність продовжує стрімко зростати.
Росія – індустріально-аграрна країна. За класифікацією ООН, вона належить до держав з перехідною економікою. У структурі промисловості провідну роль відіграє паливно-енергетичний комплекс. Щорічно видобувається понад 300 млн. тонн нафти та 600 млрд. м
3
газу, а також близько 250 млн. тонн вугілля.
Найбільші центри нафтопереробки склалися на трасах трубопроводів (Омськ, Перм, Уфа, Ярославль, Москва, Ухта). В електроенергетиці провідну роль відіграють теплові електростанції, на які припадає 82 % всієї виробленої електроенергії. В країні діє кілька атомних електростанцій, які дають 12 % електроенергії (Кольська, Ленінградська,
Нововоронезька, Смоленська, Білоярська та інші). Частка гідроелектростанцій незначна і складає 6%. Найпотужніші ГЕС збудовані на Єнісеї (Саяно-Шушенська, Красноярська) та
Ангарі (Братська, Усть-Ілімська).Основні проблеми видобувної промисловості полягають у тому, що видобуток сировини здійснюється в чимраз екстремальніших умовах. Також

139
видобуток просторово відірваний від споживачів: більшість населення проживає на заході, а ресурси знаходяться на сході країни.
В Росії сформувались три металургійні бази: Уральська
(Нижній Тагіл, Магнітогорськ, Челябінськ), Центральна
(Ліпецьк, Старий Оскол, Череповець, Тула) та Сибірська
(Новокузнецьк) і за обсягами виплавки чорних металів вона займає четверте місце у світі.
Російська кольорова металургія дуже потужна. З власної сировини вона виплавляє мідь (Урал), мідь, нікель та кобальт
(Норильськ), свинець та цинк (Челябінськ, Дальногорськ,
Бєлово), олово (Новосибірськ), титан і магній (Березники), алюміній (Красноярськ, Братськ, Кам'янськ-Уральський).
Машинобудування є центральною галуззю російської промисловості. Важке машинобудування розвивається на Уралі, в Центральній Росії, півдні Сибіру. Залізничне машинобудування представлене складанням локомотивів
(Санкт-Петербург,
Коломна, Брянськ, Калуга) та вагонів (Брянськ, Твер, Митищі,
Калінінград, Нижній Тагіл, Санкт-Петербург). Морські судна виготовляють у Мурманську, Виборзі, Санкт-Петербурзі,
Астрахані, Архангельську, Владивостоку. Автомобілебудування виробляє легкові та вантажні автомобілі, автобуси, колісні тягачі
(Нижній Новгород, Тольятті, Москва, Ульяновськ, Набережні
Челни, Іжевськ). Також складаються трактори та різні сільськогосподарські машини.
Розвинене точне машинобудування.
Основними районами хімічної промисловості стали Урало-
Поволжя, Центральна Росія та Західний Сибір. Тут випускають різні види мінеральних добрив, пластмаси, синтетичні волокна, гуму, шини тощо.
В Росії склався потужний лісопромисловий комплекс, який представлений усіма стадіями переробки деревини.
Найважливіші його центри: Архангельськ, Усть-Ілімськ,
Братськ,
Комсомольськ-на-Амурі.
Целюлозно-паперовим виробництвом вирізняються Європейська Північ (Онега,
Кондопога) та Прибайкалля (Іркутськ, Селенгінськ, Байкальськ.
Серед старих галузей господарства розвивається текстильна промисловість, яка виробляє бавовняні, лляні, вовняні, шовкові та синтетичні тканини.

140
Рибна промисловість одержала розвиток у Мурманську,
Архангельську, Калінінграді, Астрахані, Владивостоку, Южно-
Сахалінську.
По всій країні розосереджені підприємства харчової промисловості. Їх регіональну спеціалізацію визначає зональна спеціалізація сільського господарства. Виробництво олії та цукру концентрується на півдні Європейської частини.
Борошномельна промисловість орієнтується на райони вирощування зерна, м’ясна – на сировинні зони та споживача. У сільському господарстві обсяги виробництва у галузі рослинництва дещо переважають над обсягами виробництва у тваринництві. За обсягами збору пшениці Росія посідає п’яте місце у світі, ячменю – перше, картоплі – друге; за поголів’ям
ВРХ – шосте, свиней – п’яте місце у світі.
Значна площа країни визначає велику роль транспорту.
Довжина залізничних колій становить близько 87 тис. км, автомобільних доріг – 750 тис. км. Велике значення відіграє трубопровідний і річковий транспорт, майже 40 % всіх перевезень припадає на морський.
Основне культурне життя країни зосереджено в Москві та
Санкт-Петербурзі. У Російській Федерації понад 800 вищих навчальних закладів. До списку культурної спадщини ЮНЕСКО країни внесені такі об’єкти як історичний центр Санки-
Петербурга, Кремль і Красна площа в Москві, історичні монументи
Новгорода,
Соловецькі острови, монументи
Володимира і Суздаля, ансамбль Троїце-Сергіївської лаври та ін.

Контрольні запитання і завдання

1.Вкажіть особливості адміністративно-територіального
устрою Російської Федерації.
2. Дайте оцінку природним ресурсам Росії.
3. Схарактеризуйте машинобудівний комплекс Росії.
4. Розкажіть про розвиток агропромислового комплексу
Росії.







141

14. Країни Азії

14.1. Загальна характеристика регіону.
14.2. Країнознавчий огляд.
14.2.1. Японія.
14.2.2. Китай.
14.2.3. Індія.
14.1. Загальна характеристика регіону

Найбільшою строкатістю характеризуються народи і країни
Азії. Тому тут виділяється найбільше субрегіонів. Практично за всіма показниками – від величини території і чисельності населення, до забезпеченості природними ресурсами і рівня соціально-економічного розвитку – азійські держави істотно розрізняються.
До субрегіону Південно-Західна Азія належить 15 країн. Із погляду теоретико-методологічного обґрунтування регіону, його розміщення між Європою, Африкою й Азією призводить до подвійної, навіть до потрійної приналежності країн до тих чи
інших регіонів. Так, загальновживані умовні поняття Близького та Далекого Сходу. Туреччина одночасно може бути країною
Євразії, Близького Сходу і Південно-Західної Азії.
Отже, до Південно-Західної Азії належить Афганістан,
Бахрейн, Ізраїль, Йорданія, Іран, Ірак, Ємен, Катар, Кіпр,
Кувейт, Ліван, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія і Сирія. Це регіон
із надзвичайно складним соціально-економічним, політичним,
історичним, національним та іншими проблемами. Постійні війни і терористичні акти стали візитівкою цього субрегіону в цілому світі.
Не менше гострих проблем у субрегіоні Закавказзя. Хоча до цього регіону належить лише три пострадянські держави,
Азейбаржан, Вірменія і Грузія, проблем і конфліктів тут також чимало.
Субрегіон
Центральна
Азія утворюють чотири пострадянські країни – Киргизія, Таджикистан, Туркменістан і
Узбекистан. Ситуація у цих країнах не стабільна: відродженню
ісламу намагається протидіяти Росія та США, що породжує зростаючу напругу.

142
До субрегіону

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал