Людські чесноти. Байдужість




Сторінка1/4
Дата конвертації10.12.2016
Розмір0.5 Mb.
  1   2   3   4


Виховні заходи з використанням мультимедійних засобів навчання,
розроблені вчителем початкових класів Семенівської ЗОШ І-ІІступенів
Нестерук Валентини Василівни



Тема: Людські чесноти. Байдужість



Мета: Розширювати знання учнів про людські чесноти, ознайомити з поняттям – байдужість, на прикладах змісту казок та оповідань В.Сухомлинського донести до свідомості учнів, що байдужість – негативна риса характеру, що вона породжує зло,ненависть, безтурботність і є однією з найтяжчих вад людини, формувати в учнів моральні святині та істини, прагнення допомогти ближньому у скрутну хвилину, наводити оцінні судження, встановлювати зв’язки між конкретними вчинками і ставленням до людей, аргументувати переваги добрих вчинків, розкрити облагороджуючу роль милосердя,виховувати співчуття до ближніх, прагнення допомогти ближньому у скрутну хвилину,пробуджувати інтерес до всього корисного, морального.
Обладнання: ПК – презентація Байдужість.
Девіз уроку: Твори добро Не будь байдужим
Хід уроку
І. Організаційна частина
- Добридень, небо голубе
Добридень, сонце золоте
Доброго дня і тобі, імені
Доброго дня всій нашій землі
ІІ. Актуалізація опорних знань
Фронтальне опитування
-
Що таке людські чесноти
( Це міцні позиції, сталі схильності, постійне вдосконалення розумуй волі, які керують
нашими вчинками, впорядковують наші пристрасті й спрямовують нашу поведінку згідно з
розумом і вірою.
Вони дають легкість, самовладання і радість, щоб вести морально добре життя.)
-
Прослухайте, будь ласка, легенду про людські чесноти. Які людські чесноти згадані у цій легенді.
Людські чесноти (Легенда)
Барвінок
Зрадів зеленолистий красень, засвітило весняне сонечко. Біжать струмочки, весело щебечуть
пташки.
Іще лежить у низинах сніг, а вже барвінку листя стелиться. Згодом з’явиться його зірчастий
цвіт.
Одного разу прогулюючись, дівчатка побачили цвіт барвінку і замилувалися його красою.
— Добрий день, барвінку, — привіталася Люся.
— Доброго здоров’я, — відповіла синя квіточка.
— А чи знаєш ти, що означає кожна твоя пелюсточка — запитала Оксана.
— Ні, — сором’язливо сказав барвінок.
Перша пелюстка — це доброта, друга — милосердя, третя — скромність,четверта —
ввічливість, п’ята — працьовитість, — весело розповідали подруги.

— Дякую вам, — зрадів барвіночок, — за таке приємне повідомлення.
— До зустрічі, наш синьоокий, — попрощалися дівчатка.
- Назвіть людські чесноти.
- Що означає, шанобливо ставитись до себе ідо інших
ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.
Твори добро Л.Іванова Ти добро лиш твори повсюди, Хай тепло твої повнить груди. Ти посій і доглянь пшеницю, Ти вкопай і почисть криницю, Волю дай. Погодуй пташину,
Приласкай і навчи дитину, Бо людина у цьому світі Лиш добро повинна творити.
- Отже, девіз уроку Твори добро Не будь байдужим
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1.
Асоціативний кущ « Мораль Вступне слово вчителя.
Суспільство у процесі історичного розвитку виробило особливий соціальний інструмент для
регулювання і спрямування поведінки кожної людини. Цим інструментом є мораль.
Мораль існує удвох формах
Особисті моральні якості

Сукупність норм суспільної поведінки й
оціночних уявлень

Доброзичливість,
милосердя, відповідальність, скромність,
чесність, поступливість, наполегливість
тощо

«Не вкради, не вбий тощо і
«справедливо», порядно,
«доброзичливо» тощо

2. Робота з книгою. Опрацювання вірша Л.Забашти Людина починається з добра.
- Прочитайте вірш вголос.
- Яка основна думка вірша
- Як ви її розумієте
- Поясніть слова вища правда.
- Що відрізняє людину від тварини (мова, мислення, праця.
3. Розповідь учителя - ПК.
Байдужість - це нейтральне, але по суті негативне почуття, коли людина не звертає уваги нате, що
відбувається навколо загалом, або ж лишена певні речі.

Байдужість породжує
1.Негаразди у відносинах між друзями (хоча справжні друзі ніколи не стануть байдужими до тебе)
2.

Неблагополуччя в родині .
3.
Призводить до загальної байдужості до всього, що оточує людину
Причини виникнення байдужості
1. Байдужість духовна, яка включає байдуже ставлення до себе в духовному значенні. Її гаслом є Візьму від життя все найкраще.
2. Байдужість через сумний досвід, який зламав дух. Людина до цього могла прагнути добра, допомагати іншим, піклуватися про людей, але через якусь несправедливість чи наклеп, чи погане ставлення інших - розчарувалися в людях.
3. Байдужість егоїстична. Улюблений вислів Моя хата з краю чи Після мене хоч потоп.
4. Байдужість, яка включає в себе байдуже ставлення до себе у фізичному значенні. Коли людині байдуже, як вона харчується, байдуже до власного здоров'я. Коли з'являються шкідливі звички і людина не хоче їх позбутися, бо їй байдуже, що буде потім.
5. Байдужість через хворобу психічну, через депресію. Тоді людині байдуже не тільки до оточуючих, алей до самої себе. Боляче бачити навколо себе зростаючу порожнечу через звичайнісіньку байдужість людську.
А ще найстрашніше від того, коли в людини виявляється душа геть спустошена. Звідси і всі наші біди.
"Не бійся ворогів - у гіршому випадку вони можуть вбити.
Не бійся друзів - у гіршому випадку вони можуть зрадити. Бійся байдужих - вони і не вб'ють, і не
зрадять, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство" Бруно Ясенський
4.Хвилинка Ерудита
З історії існування людства
Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині, розуміли люди в сиву давнину.
У Вавилоні був такий звичай — недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив.
Такий звичай побутував і в ассірійців, єгиптян. Звичай чинити добро безкорисливо. За часів запорізького кошового Сірка наші прадіди допомагали навіть ворогам. Чуєте ворогам Це було тоді, коли у Криму вирувала епідемія чуми. Козаки дали змогу кримським татарам переселитися на українські землі, щоби перебути нещастя. А самі козаки Землянок ніколи не замикали Будь-який подорожній міг зайти, розвести вогонь,зварити страву, спочити. А прийде хазяїн, ще й радий буде гостеві,привітає його. А буває, що господар, як їде куди, так ще й зоставляє страву для прихожого. Наїдяться мандрівники та зроблять хрест, поставлять його серед землянки — це значить, що були гості й дякують хазяїнові.
Прекрасні стосунки, в основі яких — доброта, а небайдужість
Фізкультхвилинка.
6. Робота з підручником. Портрет В. Сухомлинського-ПК
Хто зображений на портреті Що визнаєте про цю людину Ми з вами вже знайомі з людиною, педагогом, якого називають Людиною з великої літери. Це В. Сухомлинський. Послухайте уривок з вiрша Григорiя Орла Шана педагогу-творцю» . Вчитель, герой i поет, З серцем палаючим Данко,
Справжнiй поет-гуманiст
Ща Свiтлi iдеї його
Вiчнi, як води Днiпровi, Наш видатний педагог Повен добра i любов.
Дiтям життя присвятив, Все їм вiддав без вагання.
Вiн їх безмежно любив, Знав їх сердець поривання. В спадщину нам залишив
Чистi джерела науки. Нас з тих джерел напоїв Духом надмiрно високим.
- стя творив до останку.
-Які оповідання цієї людини вичитали- Чому вчать нас твори В. Сухомлинського (Кожне оповідання В. Сухомлинського вчить нас бути добрими, чуйними, милосердними до людей, тварин, природи)
В.О. Сухомлинський Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський
(*28 вересня 1918, с. Омельник (нині Онуфріївський район Кіровоградської області) — †2
вересня 1970) — український педагог, публіцист, письменник.
Опрацювання оповідання В. Сухомлинського Байдужість.
- Прочитайте мовчки
- Чому оповідання так називається
- У чому проявилася байдужість хлопців
- Як ще можна оцінити вчинок підлітків (хуліганство)
- Придумайте інший можливий хід подій.
6. Читання в особах.
7. Читання оповідання В. Сухомлинського Покинуте кошеня». Вчитель читає початок оповідання.
- Як, на вашу думку, розгорталися події далі
( прослухати роздуми учнів) Зачитати кінцівку оповідання .
- Чи співпали ваші роздуми з кінцівкою твору В. Сухомлинського Проаналізуйте. Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошенята й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє бідне кошенятко, та й іде собі. Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить — тремтить.
Поверталась із школи маленька Наталочка. Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке. Розгляді аналіз оповідання В.О.Сухомлинського Байдужий пеньок
Стоїть у лісі старий-престарий Пеньок. Мохом обріс, гріється на сонечку.
Поселився під Пеньком Їжак. Клопочеться собі в нірці, а Пеньок мружиться, крекче,гріється на сонечку.
- Будемо з тобою дружно жити, добре – питає раз його Їжак.
- Добре, - відповідає байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.
По другий бік під Пеньком поселилася Гадюка.
- Будемо з тобою дружно жити, добре – питає раз вона.
- Добре, - відповідає байдужо Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється на сонечку.
Та ось якось Їжак побачив, що поруч із ним живе Гадюка. Напав на неї і в кривавій сутичці переміг. Виповз, ліг на Пеньок. Відпочиває.
- Що це у вас там за шум був – питає Пеньок.
- Це я Гадюку вбив, - відповідає Їжак.
- Добре, - каже байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.
Тож не будьмо байдужими Давайте навчимося помічати те, що відбувається перед нашими очима, звертати увагу на події, що трапляються.
Будьмо уважними до інших та відкритими до людей, аби не виникло тієї загальнолюдської байдужості, котрої нам потрібно остерігатись. Милосердя – це і почуття і вчинок. Милосердя – почуття, яке не виховується докорами (Ну чому ти такий жорстокий В тебе немає серця. Поради В. Сухомлинського В. Сухомлинский давав багато порад, щоб в майбутньому людині було не соромно самому перед собою.
"Будь добрим і чуйним до людей.
Допомагай слабким і беззахисним, товаришеві в біді.
Не завдавай людям прикростей.
Поважай і шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть,
щоб ти став людиною з добрим серцем і чистою душею, Не будь байдужим до зла.
Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити
за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство . В. О. Сухомлинський.
VІ. Закріплення знань, умінь і навичок.
1.
Розв’язування морально-етичних завдань. Як вирозумієте приказку На байдужості, злі - далеко не заїдеш.
Байдужа й зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти,сміятися, любити, і якщо з юних літне привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, байдужість, душа людська не ширшає — вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись — і висохло в душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед.
Отже, добро — не наука, воно — дія.
То чому ж дуже часто люди не діють так, як підказує добро
Часто цим діям заважає байдужість. )
2.
Вправа У залі судових засідань»
Заява
Повертаючись взимку зі школи, ми з подругою побачили на річці багато дітей. Річка
замерзла. Біля берегів лід був товщим, по ньому всі ходили. А ми з Оленою забігли далі – і
провалилися. Я перша викарабкалася з води і простягнула руку Олені. Але витягти її не змогла –
важко. Думала хто – небудь із хлопців поспішить на допомогу. Але вони спокійно стояли
неподалік, деякі навіть підсміювалися. Нарешті Олену витяг чоловік, що проходив неподалік.
Завдання
Дайте оцінку діям хлопців зі сторони адвоката, прокурора, судді
3. Вправа Чарівні скриньки.
- Ось у мене 2 скриньки : червона та зелена Червона - на символ небезпеки, а зелена – символ відродження, життя. На смужках паперу напишіть свої позитивні риси, шкідливі звички, негативні риси характеру, які вам подобаються,а які заважають жити. Опустіть їх у скриньки. Давайте на червону скриньку надінемо замок,викинемо ключ, щоб більше ніколи її не відкрив.
VІІ. Підсумок уроку.
- Чого навчилися на уроці
- Що вам найбільше запам’яталося?
- Яку чесноту хочете виробити в собі
- Чого позбутися Хочеться закінчити урок віршем Д.Коломієць. Послухайте його і зробіть для себе висновки.
Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:
-А я провідав у лікарні свого товариша – дружка.
То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте?
Замисливсь тато на хвилину і так йому сказав нате
-Коли тебе в тяжку хвилину людина виручить з біди,
Про це добро аж поки віку ти, синку, пам’ятай завжди.
Коли ж людині ненароком ти зробиш сам добро колись,
Про це забудь, аж поки віку мовчи й нікому не хвались.

(Д.Компанієць)

Україно моя,
ти одна, як життя
Ведучі
І. Земля моя рідна – це моя Україна Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій.
ІІ. Тут ми робили свої перші кроки, відкривали навколишній світ. Тут нам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе. Тут ми навчилися відповідати усмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль.
Пісня
Мій рідний край, земля моя свята, Життя мого колиска калинова. Тут синь гаїв і неба чистота, І мила серцю українська мова. Тут перший крок, і перша висота, І я сама, і вся моя родина, Щасливі та сумні мої літа, І стежка в отчий дім одна-єдина. Краю мій коханий, щире твоє слово, Небо твоє ніжно-голубе, Рідна Україно, земле колискова, Обіймаю піснею тебе.
Світе мій широкий, воленько ласкава,
Доле моя, радосте моя Вічна Україно, квітне твоя слава Невмирущим співом солов’я Краю мій зелений, золото вербове,
Стежко моя, роси голубі Мати Україно, сонце чорноброве, Уклоняюсь піснею тобі.
Пісня
Є багато країн на землі, В них озера, річки і долини…
Є країни великій малі, Та найкраща завжди – Батьківщина ! Є багато квіток запашних, Кожна квітка красу свою має. Та гарніші завжди поміж них Ті, що квітнуть у рідному краї. Є багато пташок голосних, Любі, милі нам співи пташині, Та завжди наймилішими з них Будуть ті, що у рідній країні. І тому найдорожчою нам Є і буде у кожну хвилину Серед інших країн лиш одна, - Дорога нам усім Україна.
Слова України
1. За народним звичаєм стрічаєм, Як здавен ведеться на віку, Ми гостей пшеничним короваєм На чудовім тканім рушнику.
2. Хай рясніють квіти малиново, Пахне хай духмяно коровай, Щоб і дар земний, і щире слово Ви відчули, завітавши у наш край.
І. Вдивляємось у далечі так виразно бачимо широчінь повноводних ріку вінку зажурених вербі пломінкої радості калини. Про щось шепочуть тінисті діброви й зелені гаї, мережані узори білих осель із вродливими мальвами на причілку.
ІІ. Вслухаємось у гомін сивої давнини звідти крізь віки долинає тупіт розвихрених коней, брязкіт шабель із козацького шаленого герцю, гучна яса стрілецької слави.
І. Як же довго наш народ ішов до незалежності Ішов через утиски, в’язниці й Сибіри упродовж усієї історії від часів Київської Русі до наших днів. На цьому шляху загинула незлічена кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність.
ІІ. Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю. І. Шлях України позначений високими степовими могилами та прекрасними піснями. Пісня, як естафета передає від покоління до покоління історичну правду про свій народ, його стремління і заповіти. Пісня Україна І. Збереглася давня легенда ще козацьких часів коли на країну нападали вороги зі сходу і заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли кращі захисники народу, на велику раду зібралися старі вожді, наймудріші книжники, сліпі кобзарі. Що чинити далі – з болем і розпачем запитували вони. – Розбиті наші останні полки, захоплені ворогами останні фортеці…» І тоді піднялися найдревніші із кобзарів
- Неправда, - сказали вони, - останній полк ніколи не може бути розгромлений, остання фортеця ніколи не здається Бо це те, що в душі кожного наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх можна віддати лише добровільно – але мине віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, паленій топтані, ми знову піднімемося з руїн, із попелу, і знову воскреснемо, розквітнемо, забуяємо!.. І справдилися пророчі слова того кобзаря. Пісня Україна Горнусь до тебе, Україно. Як син до матері горнусь За тебе, рідна і єдина Щодня я Богові молюсь. Молюсь за тебе, Україно, І свої сили віддаю,
Щоб відродити із руїни Наш дух і славу бойову. Козацький танець І. Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місця, де народилися, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь, сестри і брати. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного із нас – вийде велика держава Україна.
ІІ. Яка велика віра у нашу країну, наш народ. Справжні патріоти своєї неньки України залишили нам, нащадкам, свої одкровення – зізнання в любові до України. Вслухаймося в їхнє палке, пристрасне, щире поетичне слово.
Одна Батьківщина, і двох не буває, Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде вжитті. У рідному краї і серце співає, Лелеки здалека нам весни несуть. У рідному краї і небо безкрає, Потоки, потоки, мов струни, течуть. Тут мамина пісня лунає і нині, Її підхопили поля і гаї. Її вечорами по всій Україні Співають в садах солов'ї. І я припадаю до неї устами, І серцем вбираю, мов спраглий води. Безрідної мови, без пісні, Без мами збідніє, збідніє земля назавжди. І. Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.
Моя Україно На росах, на водах На всіх переходах Курличеш мені В журавлиних ключах. Моя Україно, родима країно, Ясні небеса в материнських очах. Я чую твій голос, Пшеничний твій колос. І душу мені засіває зерно. Моя Україно, колиско-калино, Пізнати тебе мені щастя дано. З тобою розлука – гірка моя мука, Печаль журавля без гнізда в чужині. Моя Україно, білявко-хатино З твойого вікна світить доля мені. І. Пам’ять – одна із найцікавіших властивостей людини. Так, як не можна забувати своїх батьків, так не можна забувати свій народ та його історію.
ІІ. Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати землі нашої, бо це першооснова. З неї ми вийшли, до неї ми прийдемо. Людина не може називатися людиною, якщо вона немає ні мови, ні пісні, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це. У цім краю з любові терпне серце, Тривога світла доторка плеча. Тут синім оком лісове озерце Проводить вдаль скороминущий час. Де материнки незбагненні чари, Отут мій дім, отут моя земля. Колосся піднімаючи до хмари Під самий обрій пролягли поля.
Земля тремтить у сонячнім промінні, Вже будить зайчик сонячний дуби. Лиш тут відчула я земне тяжіння, Лиш тут я можу мріять і любить.
ІІ. Знання мови народу, серед якого живеш – ознака культурної освіченої людини, знання рідної мови – священний обов’язок кожного. В умовах незалежності нашої держави мова, хоч не без труднощів, поступово займає гідне місце в суспільстві. У Декларації про державний суверенітет України зазначається, що Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій. Водночас право на національно-культурний розвиток гарантується представникам усіх національностей, які проживають на території нашої держави. У дитячому серці жила Україна – Материнські веселі і журні пісні, Таза мову мужицьку не раз на коліна Довелося у школі ставати мені.
Непокривлену душу хотіли зламати, Та ламалися тільки болючі киї. Наді мною ночами відплакала мати, Яне зрікся ні мови, ні пісні її. І померла в гризоті вона молодою, Залишився назавжди без матерія, Тане був ні хвилини вжитті сиротою, Бо вела мене далі Вкраїна моя
І. Наче квітка, українська мова, як феномен національної сутності, дивом проростає крізь залізобетонну плиту байдужості, роблячи в ній тріщини, торуючи шлях до світла. Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідне слово, ми захищаємо свою націю, її гідність, право на майбутнє. Зробімо все, щоб засяяла українська, як та зоря ясна. Як довго ждали ми своєї волі слова І ось воно співа, бринить,
Бринить, співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить. Як довго ждали ми…
Уклін чолом народу, Що рідну мову нам зберіг, Зберіг в таку страшну негоду, Коли він сам стоять не міг.
ІІ. Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні миє свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. Ми – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьмо її культуру, своїми досягненнями славмо її. Будьмо гідними своїх предків, бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народі його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими. І. Прийдуть нащадки і віриться побачать Україну оновлену, вільну від економічного хаосу. Золотітимуть хліба, квітуватимуть сади. Не розбрат, а тільки єдність буде гарантом Незалежності. Так нелегко здобутої зусиллями волі і розуму. Реальністю стане мрія багатьох віків. І світлим буду день твій Україно ! Пісня Квітка душа
ІІ. Квітуй, Україно, і слався в віках ! Хай ім’я твоє не згасає ! Хай Божа тебе опікає рука І вольності дух нас єднає ! І. Хай збудеться все, що в мріях живе, Щоб біди, незгоди пропали. Хай світла дорога в майбутнє веде, Яку ми для себе обрали.
ІІ. Живи, Україно, співуча моя !
Хай буде щаслививим твій шлях ! Хай пісня завжди солов’їна твоя Лунає, як нині, в віках



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал