Логвіна-Бик Т. А0, специфіка управління навчально-виховним,, процесом в сільських загальноосвітніх школах



Скачати 74.19 Kb.

Дата конвертації12.05.2017
Розмір74.19 Kb.

Логвіна-Бик Т.А0,
СПЕЦИФІКА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИМ,,
ПРОЦЕСОМ В СІЛЬСЬКИХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ
В сучасних умовах розвитку української держави особливо гострою є проблема навчання та розвитку підростаючої молоді, тому що різкі соціальні зміни в країні від кожного учня потребують уміння гнучко адаптуватися до нового, виявляти ініціативність, творчість, самостійність. В умовах гуманізації біологічної освіти пріоритет надається науковим знанням і оволодінню ними на теоретичному рівні пізнання, практичному рівні застосування, що сприяє глибшому засвоєнню основ біології і впливає цим саме на формування у школярів природничо-наукової картини світу та вимагає від учителя обізнаності, високого професійного рівня. Образ сучасного професіонала-педагога створюється інтеграцією досліджень багатьох наук: педагогіки, психології, історії, професіографії, методик окремих наук, педагогічного менеджменту та ін.
Поширення у шкільну практику елементів гнучких технологій активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів, унаочнює її в частині сприймання та запам’ятовування, включення нової інформації – завдяки змінам у змісті та методичному комплексі постає гнучкою, а саме розкривається через принципові положення, які концептуально обґрунтовані в такий спосіб:
1.
Нова технологія навчання повинна бути динамічною та гнучкою, що сприяє реалізації індивідуальних можливостей та інтересів учнів.
2.
Закладаються принципово нові форми контролю та оцінювання знань учнів і рейтинги: захисти підсумків вивчення окремих тем та розділів, контрольні заходи, індивідуальні співбесіди.
3.
Розглядається логіка та послідовність вивчення окремого курсу в цілому. Це реалізується на основі обрання альтернативних варіантів навчальних програм, шкільних підручників з біології та методичних посібників.
4.
Технології педагогічного процесу модернізуються, набувають кращого кваліфікованого підходу викладачів, методично-технологічного оснащення.
5.
Поєднання деяких форм організації навчально-виховного процесу з його матеріальними засобами.
6.
Методи та засоби навчально-пізнавальної діяльності, форми організації, поєднуючи у єдиний комплекс викладання природничих дисциплін з використанням міжпредметних зв’язків, стають вирішальним чинником правильної організації навчально-пізнавального процесу.
7.
Корективи в навчально-виховний процес треба вносити з урахуванням динаміки здібностей, інтересів та індивідуальних можливостей кожного з учнів.
При організації навчально-виховного процесу пропонуємо:

·
проведення психолого-діагностичних досліджень для виділення різних рівнів творчої діяльності учнів і викладачів;
·
організувати методичну допомогу викладачам в
їх самовдосконаленні, самоосвіті;
·
створення
індивідуальної системи забезпечення технології навчально-виховного процесу (накопичення дидактичного матеріалу, конструювання варіантів уроків, аналіз результатів своєї педагогічної діяльності), написання методичних розробок.
Закономірність керування навчанням учнів встановлює його ефективність залежно від двох добре діючих чинників:
1)
інтенсивності та обсягу зворотних зв’язків у дидактичній системі;
2)
обґрунтованості керівних впливів.
Ефективність навчального процесу залежить не лише від здібностей учнів, а й від наявності в них цілеспрямованої мотивації навчання, від їхньої навченості, здатності до навчання, працьовитості. Одним з головних завдань оновлення загальноосвітньої сільської школи є забезпечення більш високого наукового рівня викладання та підвищення якості навчання і виховання школярів.
Методична підготовка вчителя повинна бути спрямована на забезпечення високого рівня викладання, впровадження оптимальних форм і методів навчання та виховання, вивчення та розробки і вдосконалення нових навчальних програм.
Бесіди з учителями природничих дисциплін загальноосвітніх сільських шкіл, аналіз їхніх тематичних і поурочних планів свідчать, що більшість учителів не приділяє достатньої уваги пошуковим, проблемним і дослідницьким методам, пояснюючи це об’єктивними причинами (не вистачає вільного часу на додаткову підготовку до уроків, незадовільна матеріальна база школи), що не дають змоги провести дослідження у повному обсязі й на належному рівні. Тому зрозумілою стає причина прогалин у знаннях учнів при вивченні природничих дисциплін.
В шкільній практиці частіше спостерігається створення навчальних планів без проектування рівнів розвитку діагностичних якостей особистості, уніфікація способів і темпу опанування змісту навчання, спрощений підхід до вивчення особистості учнів, за якого враховуються надто узагальнені характеристики – академічна успішність і дисциплінованість, що призводить до ігнорування спроможності мозку, до послаблення мотивації. Ми вважаємо, що навчальні успіхи є результатом взаємодії генетично заданих психофізіологічних якостей та умов розвитку, тому цей показник не дає відповіді на запитання про співвідношення задатків та умов навчання у формуванні знань.
При організації індивідуального та диференційованого підходу до учнів при плануванні особистісно орієнтованого навчання вчителю необхідно зібрати інформаційну базу про властивості нервової системи учнів, особливості їхнього темпераменту, індивідуальні відмінності пізнавальних процесів, мотиви навчання, комунікативну спрямованість. Суть

індивідуально-диференційованого підходу зумовлює два етапи діагностування учнів:
·
встановлення рівня розвитку психічних функцій учня, з’ясування динаміки його розвитку в умовах індивідуального та диференційованого навчання;
·
обґрунтування типологічного групування учнів для забезпечення динамічності у роботі гомогенних та гетерогенних груп учнів, маневреність критеріїв поділу.
Управлінська діяльність вчителя у навчально-виховному процесі з біології передбачає створення нової за змістом організаційної структури та принципів управління системи освіти, впровадження та апробацію освітніх технологій та систем освіти.
Принцип управління передбачає постановку мети та завдань, планування, організацію навчально-виховного у сільській школі, аналіз отриманих результатів, регулювання, контроль за навчальною діяльністю учнів на різних етапах уроку, коригування та стимулювання пізнавальної діяльності школярів у навчальному процесі з біології у 6 – 11 класах.
Всі технології, враховуючі підхід до дитини у процесі навчання, розподіляють на авторитарні; дидакто-, соціо-, антропо-, педоцентричні; особистістно-орієнтовані, гуманно-особистісні; технології співпраці; вільного виховання; екзотеричні та інші.
Розглядаючи домінуючий метод навчання, педагогічні технології відносимо до догматичних, репродуктивних; програмованого навчання; пояснювально-ілюстративних, діалогічних; розвиваючого навчання; гральних; проблемних, пошукових; творчих; саморозвиваючого навчання,
інформаційних (комп’ютерних).
Розглядаючи особливості використання нових навчальних технологій у навчальному процесі сільських шкіл зазначаємо, що ця проблема повинна бути розв’язана комплексно, поетапно.
Вирішення цієї проблеми пропонуємо розглядати у таких напрямках:
1)
Майбутніх учителів у вищих навчальних педагогічних закладах необхідно знайомити з різними освітніми технологіями навчання у середній школі. Наприклад, у середньовічній школі широкого розповсюдження набуло
індивідуально-групове навчання, але групи були непостійними. В складі груп навчалися діти з різним рівнем знань, неоднорідні за віком та розвитком.
Найстаріша форма навчального процесу – індивідуальне навчання. Учень виконує завдання індивідуально, користуючись при цьому безпосередньо допомогою викладача. Індивідуальне навчання є досить ефективним, тому що дозволяє врахувати особливості розвитку дитини, але воно потребує значних матеріальних витрат, учня позбавлено можливості співпрацювати зі своїми однолітками. Протягом сторіч форми навчання змінювалися зі зміною самого суспільства, удосконалювалися за участю кращих учителів і видатних учених-педагогів.

2)
Вивчати досвід роботи кращих учителів біології, впроваджувати наукові розробки та методичні рекомендації і поради вчених України, Росії,
США, Канади, Японії та інших країн.
3)
Одним з основних підходів до удосконалення організації навчальної діяльності викладача є вміння використовувати у педагогічному процесі систему пізнавальних задач професійної спрямованості: мотиваційну, цільову, орієнтаційну, змістову, операційну, контрольно-оціночну.
4)
Особливу увагу необхідно приділити підвищенню кваліфікації педагогічних кадрів, використанню розробок та досягнень у розвитку теорії управління, вивченню якої присвятили свої праці М.М. Поташник, В.С.
Лазарєв, Є.С. Березняк, В.С. Пекельна, В.І. Маслов, В.І. Бондар, М.Ю.
Красовицький, Т.І. Бесіда та ін.
5)
Пропонуємо використовувати у навчально-виховному процесі сільських шкіл такі етапи педагогічного керівництва навчанням учнів на уроці біології та в позаурочний час:
·
діагностику рівня розвитку учнів, особливості розробки методик дослідження, їх використання та обробку результатів;
·
прогнозування педагогічних навчальних цілей;
·
розробку робочих моделей дидактичних цілей;
·
підготовку навчальних програм та навчальних тематичних планів;
·
збір банку інформації, що забезпечує дидактичну мету;
·
забезпечення матеріальної бази; розподіл учнів на групи;
·
інструктаж груп, їх орієнтація, безпосереднє навчання (організація, регулювання);
·
оцінку поточних результатів;
·
планування навчального матеріалу;
·
оцінювання етапів, внесення коректив у зміст та організацію навчального процесу;
·
стимулювання учнів (1, 9).
Ми вважаємо, що раціонально побудована модель педагогічного керівництва навчанням учнів з біології повинна включати орієнтовану виконавчу і контрольну частину. Пропонуємо таку модель, яка характеризується наступними ознаками: за видом – динамічна, за формою відображення – логічна; за природою явищ – соціальна, психологічна; за завданнями дослідження – прогностична; за ступенем точності – достовірна; за обсягом – повна; за способом відображення – графічна; за властивостями відображення – функціональна, систематична. Галузь використання моделі – навчально-виховний процес. На основі розробленої моделі пропонуємо систему моделювання навчально-виховного процесу з біології з боку вчителя, який володіє теоретичними та методичними знаннями, практичними вміннями, здатного кваліфіковано здійснювати роботу в галузі колекційного навчання, виховання й формування особистості учня на даному етапі навчання.

Розроблена нами комплексна система моделювання навчально- виховного процесу з біології включає:
1. Психолого-педагогічний аналіз рівня розвитку учнів, умовний розподіл учнів класу на динамічні групи.
2. Аналіз змісту програм, підручників та посібників з біології, визначення ступеня їх складності для засвоєння різними групами учнів.
Розподіл змісту навчального матеріалу за часом, формами і методами реалізації. Вирішення і формування загальної дидактичної мети відповідно до конкретної теми.
3. Добір відповідних методів навчання залежно від інтелектуального рівня учнів, обладнання та форм роботи. Складання завдань для перевірки знань учнів, вмінь та навичок школярів з біології, питань до бесіди з учнями, розробка системи дидактичних та проблемних, пізнавальних, пошукових завдань для уроків та позакласних занять з біології. Розробка варіантів
(планів) проведення уроків, матеріальне забезпечення: підготовка методичних матеріалів, кабінетів, класів, створення психологічних умов навчання на уроці (орієнтація за темою, розподіл завдань за ступенем труднощів, мотивація діяльності, інструктаж, стимулювання учнів) з урахуванням системи самостійних робіт, тематичних контрольних робіт, лабораторних та практичних робіт, системи запитань для закріплення знань, оперування поняттями. Розробка уроків різних типів та видів.
4. Розробка критеріїв оцінювання рівнів досягнень учнів з біології з кожної теми. Складання тематичних карт для учнів та вчителя.
5. Розробка навчальної та контролюючої комп’ютерної програми з теми.
6. Організація спільної навчальної діяльності з учнями відповідно до плану і структури уроку.
7. Оцінка наслідків уроку, орієнтація на домашнє завдання.
8. Проведення підсумкових робіт після закінчення вивчення теми.
Оцінка результатів діяльності учнів у балах.
9. Систематизація і корекція знань та відповідних умінь учнів з вивченої теми. Внесення коректив, включення умов завдання у нові зв’язки, в іншу структуру.
10. Моделювання педагогічних ситуацій, висування нових гіпотез, ідей.
Отримання зворотного зв’язку в ході формування самостійної навчальної діяльності учнів (методи усного, письмового та лабораторного контролю, самоконтролю).
Розроблена нами комплексна система моделювання навчально- виховного процесу з біології має такі переваги:
1.
Передбачає організацію освітнього процесу на різних рівнях складності і дає змогу кожній дитині повністю реалізувати свої можливості,
інтереси, нахили, здібності.
2.
Діяльність учня контрольована і керована. У процесі навчання постійно здійснюється зворотній зв’язок між учнями та вчителем; знання засвоюються учнем на різному рівні складності тільки через його власну діяльність.

3.
Рівень сформованості біологічних уявлень в учнів можна оцінити за наявністю знань та вмінь, якісною характеристикою і діяльністю учнів під час виконання ними завдань. Основними критеріями оцінки є правильність і повнота відповіді, характер діяльності учнів у процесі виконання завдань, усвідомленість та осмисленість відповідей.
4.
Розроблена система моделювання навчально-виховного процесу з біології дозволяє реалізувати в шкільній практиці нові інформаційні технології.
5.
Створення моделі педагогічного керівництва навчанням учнів з біології – засіб і умова ефективного управління навчальною діяльністю учнів.
Перспективи подальшого дослідження можливі у використанні комп’ютера при вивчені біології та врахування особливості розвитку дітей.
Як позитивні моменти позначаємо:
1.Диференційований підхід є ефективним засобом практичного втілення концепції індивідуалізації навчання, що передбачає організацію освітнього процесу на різних рівнях складності і дає змогу кожній дитині повністю реалізувати свої можливості, інтереси, нахили та здібності.
2.Основою диференційованого навчання
є глибоке знання
індивідуальних особливостей і навчальних можливостей дітей, рівня їхнього психологічного розвитку на даному етапі.
3.В результаті аналізу літературних джерел і власного дослідження нами визначені психолого-педагогічні умови диференціації: діяльність учня має бути контрольована і керована. У процесі навчання постійно повинен здійснювати зворотній зв’язок між учнями та вчителем; кожен учень повинен почувати себе комфортно в процесі навчання; знання засвоюються учнем в
індивідуальному темпі.
4.Керування навчально-виховним процесом здійснюється в процесі управління пізнавальною діяльністю учнів. Все це створює передумови для значного підвищення якості навчально-виховної роботи. Зміст управління визначається його метою, а формування й вибір мети – його початком і основою формування завдань. Можна виділити такі складові управління: діагностичну, прогностичну, проектувальну, організаційну, комунікативну, мотиваційну, порівняльно-оцінювальну, емоційно-вольову і гностичну, або пізнавальну, яка відповідає всім стадіям управління.
5.Управління навчально-виховним процесом у сільській школі буде ефективним тільки за умов гуманізації, демократизації, використання сучасних досягнень науки, інформатики, впровадження нових навчальних технологій.
Використана література<,
1.
Логвіна-Бик Т.А. Педагогічне керівництво диференційованим навчанням учнів середніх і старших класів (на прикладі предметів біологічного циклу). – Автореф. канд. пед. наук. – К.: НДПУ, 1999. – 20 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал