Література в школі має формувати не просто осві чену людину, а особистість, здатну жити в оновленому



Скачати 82.88 Kb.

Дата конвертації25.12.2016
Розмір82.88 Kb.

Література в школі має формувати не просто осві- чену людину, а особистість, здатну жити в оновленому суспільстві за законами добра, справедливості, гума- нізму, тому проблема нової моделі гуманітарної освіти,
зокрема літературної, є особливо актуальною.
Ми виходимо з того, що літературний твір тільки тоді
може мати виховний вплив, коли він буде осмислений читачем, коли почуття й переживання героя стануть переживаннями учнів. Аналіз художнього твору має
сприяти опануванню старшокласниками духовних орі-
єнтирів творчості письменників, а відтак критеріїв моральної та естетичної оцінки подій, явищ і людських взаємин. Саме під час такого аналізу здійснюється формування духовного світу школяра.
Завдяки осмисленню учнями духовних орієнтирів творчості письменників здійснюється вплив на вихо- вання духовної особистості старшокласника. Цей про- цес відбувається успішно, якщо моделюються навчальні ситуації, які сприяють усвідомленню цінніс- них орієнтацій творчості письменника й формуванню духовності школярів, забезпечується емоційний фон уроків літератури.
Важливу роль у формуванні та розвитку духовної
особистості відіграє введення учнів у коло живих і
багатоаспектних соціальних явищ, складних міжосо- бистісних стосунків і зв’язків, осмислення ними діалек- тики душі людини. Ці процеси допомагають школярам глибше зрозуміти, оцінити і сприйняти себе через
інших, суспільно значуще зробити особистісно значу- щим, тобто своїм власним орієнтиром.
Духовний світ автора значною мірою розкриваєть- ся перед учнями під час знайомства з його життєпи- сом. Письменник – це унікальна особистість. Щоб учні
переконалися в неповторності духовних орієнтирів автора, необхідно на уроці показати особливості його мислення, почуттів, життєвого вибору, спілкування,
фактів долі. Адже кожен талановитий митець є вираз- ником духовних ідеалів нації, голосом і совістю своєї
епохи.
У кожного письменника власна життєва доля,
своєрідність творчого стилю, глибоко індивідуальні
світоглядні, моральні та естетичні критерії сприйняття навколишнього світу та оцінки людських взаємин, своє
розуміння істини, добра і краси, що, власне, і є духов- ними орієнтирами. Саме на цьому зосереджується увага учнів під час вивчення життєпису письменника.
Для глибшого та більш конкретного розуміння духовних орієнтирів творчості письменників ми вва- жаємо за доцільне умовно поділити їх на моральні, сві- тоглядні та естетичні. До моральних належать, наприк- лад, людяність, гуманізм, доброта, шляхетність,
чесність, скромність, почуття справедливості, емпатії,
повага до праці, до батьків, до жінки, до матері, до людей, старших за віком. Світоглядні орієнтири – це патріотизм, волелюбність, мужність, нескореність,
героїзм, національна самосвідомість. Як естетичні орі-
єнтири розглядаємо здатність відчувати й розуміти прекрасне в природі, людині, її взаєминах; захоплюва- тися шедеврами світового мистецтва; високий есте- тичний смак, розуміння краси рідної мови, людських вчинків. Безперечно, цей поділ досить умовний.
Наприклад, вірність у коханні можна зарахувати до моральних орієнтирів, а вірність батьківщині, ідеалам боротьби за свободу – до моральних і світоглядних.
А почуття відповідальності, власної гідності чи совісті –
це і моральна, і водночас світоглядна категорія.
Наш підхід до організації аналізу художніх творів враховує також те, що кожен учень, кожен читач має
власне бачення художнього твору, яке залежить від життєвого досвіду, розвитку емоційної сфери, своєрід- ності духовного світу реципієнта. Тобто процес сприй- мання літературного твору має суто особистісний характер. Унаслідок цього література здатна не лише знайомити читача з певними духовними цінностями, а й культивувати їх у людській душі. Тільки за цієї умови можливий перехід досвіду письменника в особистий досвід читача.
Щоб забезпечити найбільшу ефективність осмис- лення старшокласниками духовних орієнтирів твор- чості письменників, ми прагнули в процесі роботи з художніми творами налагоджувати постійний духовний контакт з учнями, створювати таку атмосферу відвер- тості, доброзичливості, взаємоповаги, коли суб’єкти розмови виступають рівноправними партнерами, і в актах взаємодії виявляється їхня ініціатива. Бесіда чи дискусія на уроці літератури мала характер довірливо- го спілкування, учні виступали активними учасниками пошуку істини, учитель спонукав їх до емоційного спів- переживання, а не тільки раціонального осмислення,
адже моральна ідея тільки тоді стає життєвим прави- лом, нормою поведінки, коли вона глибоко усвідомле- на людиною.
З метою вдосконалення у старшокласників здат- ності оперувати отриманими знаннями, підвищення
їх зацікавленості навчанням, перетворення їхніх духовних надбань на переконання вважаємо доціль- ним використання проблемних методів навчання.
Порівнюючи традиційне й проблемне навчання,
сучасна методична наука переконливо доводить, що саме проблемний підхід спонукає учнів до активної
розумової діяльності шляхом аналізу фактів, до про- никнення в духовний світ письменника. На нашу думку, лише в окремих випадках, коли виникає необ- хідність передати, повідомити відповідну інформа- цію, слід звертатися до монологічно-комунікативних форм передавання знань. Це можуть бути, наприк- лад, окремі факти з життя письменника, історія напи- сання твору тощо. Але література – особливий пред- мет, адже саме на уроках літератури учні не лише отримують суму знань, а й виробляють певне став- лення до набутої інформації. Тому тут найчастіше використовуються проблемно-пошукові методи навчання, а монологічна комунікація поступається місцем діалогічному спілкуванню: повноцінне сприй- няття художніх творів неможливе без їх ціннісного осмислення.
34
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ № 4, 2015
Вивчення новелістики Олеся Гончара
в світлі духовних орієнтирів письменника
Тетяна Чумак,
кандидат педагогічних наук
м. Чернігів

Важливим є процес не звичайного репродуктивного засвоєння, а народження й осмислення знань на рівні
творчого сприйняття, коли передбачається пошук істини на уроці. Таким вимогам найбільше відповідає урок –
духовний пошук, адже він спонукає старшокласників творчо мислити, ставити себе на місце персонажів, на місце автора, висловлювати свої думки, переконання та вміти їх відстоювати. З допомогою системи проблемних запитань учитель підводить підлітків до висновків і уза- гальнень. Щоб духовні істини стали особистими переко- наннями учня, вони повинні мати сильний енергетичний компонент. Духовне вдосконалення особистості можли- ве лише за умови максимально напруженої активності,
доступної людині в глибинах її внутрішнього світу.
Оптимальною має бути така структура уроку, за якої навчальні ситуації допомагають учневі не лише осягнути максимум матеріалу, а й висловити свої мір- кування, проявити власні здібності, відчути себе не об’єктом педагогічного впливу, а особистістю, здат- ною до оцінних суджень.
Під час роботи над творчістю письменника,
наприклад, Олеся Гончара, учитель має акцентувати увагу старшокласників на тих духовних орієнтирах, за якими жив митець.
Продемонструємо це на прикладах.
Особливості духовних орієнтирів письменника
У ході ознайомлення з біографією митця, духовною характеристикою персонажів новел, їх вчинками й почуттями та авторською оцінкою цих вчинків і почуттів з погляду його духовних орієнтирів учні залучалися в такі навчальні ситуації, у яких виявлялася їхня позиція,
формувалися їхні особистісні духовні орієнтири й моральні якості.
Наведемо приклад проведення уроку з теми
«Олесь Гончар – художник світла» (огляд життєвого і
творчого шляху письменника). Перед учнями на дошці
– портрет О. Гончара, список його творів, вислови:
«Гончар – художник світла, його зображувач і поет»
(М. Бажан); «Краще не жити, ніж жити фальшиво»
(О. Гончар, щоденникові записи). Урок розпочався мело- дією уривка з «Місячної сонати» Л. Бетховена. Потім прозвучало емоційно-образне вступне слово вчителя:
«Коли змовкає денний гамір і небесна блакить ясніє схвильованою красою тамованих почуттів, наста- ють сині вечори пізнавання. У кожного є такий вечір і
своя незабутня блакить, що вбирає жайворонковий спів світанку, ораторію дня, симфонію присмерку й сонату нічного неба.
Далеч ясних зір і плесо тихих вод творять настрій синіх вечорів, які сприймаєш у мудрості пережитого, у гармонії людяності, вірності й добра. Після страхітли- вих катастроф кришталева прозорість неба стала ще необхіднішою для людської душі, її здорового неспо- кою одвічного борця. Щасливий, хто спізнав ті сині
вечори – вечори над незабутніми книгами Олеся
Гончара – Лицаря Честі, Людини, Письменника, Воїна.
Сьогодні ми розпочинаємо знайомство з творчіс- тю цього видатного письменника сучасності. Олеся
Гончара називають духовним світочем нації. Які душев- ні якості та ціннісні орієнтації повинна мати людина,
щоб отримати таке високе звання від людства, від народу України? Чи справа тільки в його художньому доробкові, чи в чомусь іще? Спробуємо доторкнутися серцем до його безсмертних образів, відчути, як з ледь помітних словесних струмочків твориться могутня ріка духовного світу письменника».
Такий нетрадиційний вступ викликав позитивні
емоції старшокласників, що сприяло зосередженню уваги, особистісному сприйняттю біографії митця кож- ним учнем, адже «емоції тісно пов’язані з потребами людини. …Шлях до інтелектуального осягнення твору лежить через його суб’єктивне емоційно-образне пізнання. Власне, емоційне переживання є особливою формою виявлення суб’єктами ставлення до художніх цінностей»
1
Після того, як учні записали тему уроку, учитель продовжує розповідь, використовуючи уривки з авто- біографії письменника та його щоденникові записи,
адже такі матеріали дають багато важливих відомос- тей про митця, характеризують його як людину, роз- кривають життєве і творче кредо, духовність, розумін- ня життя, виявляють ставлення до подій.
Подаючи біографію письменника, словесник наго- лошує насамперед на тих фактах, які розкривають його духовні орієнтири. Це й мужнє рішення добровольцем
іти на фронт у перші дні війни, і з гідністю та честю витриманий увесь тягар фронтових буднів, і порушен- ня у творах глобальних проблем, про які в роки тоталі- тарного «соцреалізму» заборонялося висловлюватися відверто, і виступи на захист української мови, активна підтримка руху шістдесятників, і вихід з партії восени
1990 року, коли ще незалежність України не було про- голошено, підтримка київських студентів, які голодува- ли на знак протесту проти дій влади, і клопотання про відновлення зруйнованого Михайлівського Золото- верхого собору.
Упродовж лекції вчитель рекомендує старшоклас- никам робити короткі записи. Після сприйняття учнями біографії письменника відбувається рефлексія, обмін думками. Учитель пропонує підліткам пояснити, як вони розуміють слова М. Бажана «Гончар – художник світла, його зображувач і поет» та вислів зі щоденнико- вих записів О. Гончара «Краще не жити, ніж жити фаль- шиво», узяті епіграфами до уроку. Наводимо відповіді
учнів: «Для мене світло уособлює все прекрасне, що є
в людині. Очевидно, письменник М. Бажан мав на увазі
те, що О. Гончар змальовує своїх героїв морально кра- сивими, світлими, чистими душею, і цим самим вихо- вує в нас, читачів, прагнення бути схожими на них»
35
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ № 4, 2015
Тема
Олесь Гончар. Життєвий і творчий шлях
Як проявляються орієнтири на
загальнолюдські цінності? Навести
приклади. Прокоментувати
Духовні
орієнтири
Моральні
Співчутливість, людяність, скромність, чесність, справедли- вість, повага до норм християнської моралі, шляхетність
Дитинство; навчання; війна; творчість;
громадська діяльність
Світоглядні Боротьба за людське в людині на війні і в мирний час; жер- товна відданість ідеалам вільного життя людини і нації в цілому, сміливе відстоювання власних переконань; усвідом- лення значення рідної мови та відстоювання її в тоталітарній системі
Війна; навчання в університеті; худож- ня творчість; щоденникові записи; пуб- ліцистика; громадська діяльність
Естетичні
Тонке відчуття прекрасного в природі та в людській душі;
висока здатність захоплюватися перлинами світового мис- тецтва, розуміння краси рідної мови
Творчість; щоденникові записи; епіс- толярій; мемуари

(Яна Г.). «У житті є світле і темне, прекрасне й потвор- не. Коли ми доторкаємося душею до світлого, самі
стаємо світлішими. Але передати красу в житті, правду,
доброту, високу мораль може тільки людина, сама чиста душею. Саме таким світлим письменником і є
Олесь Гончар. Тому в його творах стільки людяності»
(Аліса С.). «Письменник Олесь Гончар – людина висо- ких ідеалів. Чистоту його душі не спотворила ні війна, ні
тоталітарний режим. Багато хто з письменників, дер- жавних діячів жили фальшиво, думаючи одне, а робля- чи й говорячи зовсім інше. О. Гончар зумів прожити своє життя без фальші, про це свідчить багато фактів з його біографії. Це тому, що він був мужньою й чесною людиною» (Антон В.).
Щоб закріпити враження учнів від особистості
письменника, учитель пропонує прослухати кілька його щоденникових записів: «За рік до кончини,
20 березня 1994 року, О. Гончар занотував у своєму щоденнику: «Кажуть, життя коротке… А мені воно зда-
ється таким довгим! Бачу отого солдата – студента в окопі над Россю, а то ж я. Гину від спраги в холодно- горській тюрмі 1942 року, де нас 100 тисяч невільників,
– я теж серед них. А потім ті фронтові – страшні й чаруючі – Альпи… І молода слава «Прапороносців», і
голгофа «Собору»… І госпітальна палата десь на
Єнисеї, і Асамблея ООН у Нью-Йорку та Сан-
Франциско, і диво правічного секвоєвого лісу, і шум океану, і ласкавість полтавської Ворскли та місячні
розбурхані ночі на Азові – все, все це увібрало одне-
єдине людське життя… Я бачив людство. Від
Португалії й до Японії, від Едмонтона й до Тайланду та островів Індонезії – все Бог мені щедро показав… І
всюди (будь-якої раси) людина прекрасна!.. Хоча всюди життя минає в постійній тяжкій боротьбі Добра зі Злом… Стількох уже нема, а тобі даровано звідати ще одну кончійську провесінь… То як же не повірити в силу Провидіння? Що вона вела тебе та для чогось оберігала? І хоч відчуваєш холод самотності, але будь вдячний Провидінню за все»
2
Учитель продовжує: «Велике й зболене серце письменника-мислителя, письменника-філософа гос- тро відгукувалося на всі суспільні проблеми, на гіркі
суперечності, яких так багато в нашому житті. Із щоденникових записів він постає іноді зовсім не таким,
яким ми його знали. Але вони, ті записи, зовсім не суперечать змісту його творів, навпаки – істотно доповнюють їх. До того ж, зважмо, він добре знав: його щоденники дійдуть до читачів. І він вірив, що ми зрозу- міємо і його, і час, у якому йому випало жити.
«…Декотрих колег питав: чи ведеш щоденник?
Хтось дає ухильну відповідь, а хто каже відверто:
– Боюсь. Адже такий час… Де гарантія, що не при-
йдуть з обшуком?»
3
Олесь Гончар не боявся. Навіть у такий час.
Ризикуючи всім, він намагався передати грядущим поколінням часточку самого себе, часточку свого серця.
«Якщо ми хочемо врятувати Україну, найперше
сьогодні маємо рятувати її культуру, її духовність. Без
цього нема людини. Є зомбі, біороботи.
…Тоталітарна система перетворила Україну в
суцільне руйновище. В нашій історії ціла епоха після
Хмельниччини так і зветься Руїна, але те, що тоталітар-
на система лишила нам, набагато страшніше.
Зліквідовано церкву, понищено школи, тяжко ушкод-
жено мову, культуру.
…Динаміти під нашу духовність сили зла підклада-
ють і сьогодні, сили зла діють, вони загрожують
Україні, її свободі не менше, ніж тоді, коли руйначі
закладали динаміти під фундамент Михайлівського
Золотоверхого.
…Ми пережили жорстокі, справді пекельні часи,
але скажіть, чи так уже змінилось життя на краще? Ні й
ні. Чи менше стало горя, брехні й фальші на душу насе-
лення? Звичайно, бастилія тоталітаризму зазнала від-
чутних ударів. Та хіба з-під руйновищ імперії не випов-
зають знову й знову удавоподібні потвори, готові
пожерти беззахисну прорість демократії, згасити
перші зблиски свободи?
Упродовж багатьох літ Україні відводилась роль
полігона, де тоталітарний режим розгортав нечувані за
масовістю й жорстокістю випроби, спрямовані на дес-
трукцію цілої нації, її планомірне винищення. Власне
це, як злочин проти людства, підлягало б розглядові
міжнародного трибуналу. Але світ мовчав.
Бути знову маріонеткою тоталітарного режиму,
бути кривавим його полігоном? Ні, цього Україна вже зазнала і, гадаю, зробить усе, щоб вдруге цього не ста- лося»
4
«…Процес прозріння людини складний і болісний,
а часто й нестерпно болісний і для всього суспільства,
і для інтелігенції зокрема.
Дбати про духовну наповненість душі, про її
духовне здоров’я і дбати про середовище, в якому
живемо – це, мабуть, головне. Душа й природа в зла-
годі своїй, в розумній гармонії забезпечать надійність
життя. Зміни починаються з родничків душі, з найтон-
ших психологічних порухів, з вболівання, з почуття гос-
подаря, який за все відповідає. Література має працю-
вати на це»
5
..
У підсумковій бесіді вчитель говорить: «Приклад життя Гончара ставить нас перед вибором: як жити?
Яку позицію в житті обрати? Триматися тихенько свого корита чи піднімати голос спротиву, коли бачиш несправедливість? Адже зовсім не обов’язково бути талановитим письменником – потрібно тільки бути людиною. Пам’ятаєте Івана Багряного? «Не іменуй же мене поетом, друже мій. Я хочу бути людиною, я хочу бути тільки нею». Звичайно, легше й вигідніше знайти тепленьке місце в обмін на совість і на честь – але ж кого тоді зі вдячністю згадають нащадки? «Хіба згаду-
ють когось за те, що добре їв, одягався, заради цього
працював – і прагнув ще краще?»
6
Запитання до учнів:
Які основні віхи біографії письменника ви можете визначити?
Що вам найбільше запам’яталося?
Які мотиви були провідними у творчості митця?
Чому Олесь Гончар вів щоденник?
Що в житті Олеся Гончара гідне наслідування?
Які духовні цінності були орієнтирами в житті Олеся
Гончара?
Домашнє завдання має бути диференційоване,
адже не всі учні мають однакові здібності та нахили.
Щоб засвоєння матеріалу стало максимально успіш- ним, клас поділимо на дві групи. Перша група має
переглянути публіцистичні статті О. Гончара з книжки
«Письменницькі роздуми»
7
та щоденникові записи і
написати твір «Духовні орієнтири життя й творчості
О. Гончара». Завдання для другої групи – прочитати статтю про О. Гончара з підручника та написати твір
«Чому життя Олеся Гончара гідне наслідування?».
Наводимо уривки з учнівських письмових творів:
«Справжній письменник має виховувати своїх читачів.
Саме таким є Олесь Гончар. Із його творів ми черпаємо уроки людяності, доброти, великої громадянської муж- ності. Найпершим його духовним орієнтиром з дитин- ства була глибока християнська віра, яку прищепила
36
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ № 4, 2015
йому бабуся. Віра тримала на світі юного Олеся в роки тяжких випробувань. Вона не дала йому загинути в горнилі найжорстокішої з усіх війн, зберегла в його серці людяність і доброту. Віра допомогла письменни- кові вистояти й у часи цькування його владою за книгу
«Собор», і в часи становлення державності України.
Олесь Гончар був свідком і співучасником вирішальних подій другої половини ХХ століття. Він мав хист бачити й виносити на суд людський усе руйнівне, потворне, а понад усе – відстоювати справедливість і гідність людини» (Яна Г.).
«Олесь Гончар за своє життя пройшов через тяжкі
випробування. Раннє сирітство, голодомор. Потім –
війна. Здавалося б, серце його мало згрубіти, пожор- стокішати. Або ж замкнутися в собі, образитися на цілий світ. Проте настільки глибокою була його душа,
що, вмістивши в собі болі всього народу, вона не тіль- ки не згрубіла, а навпаки – виросла до розуміння гло- бальних проблем, до турботи про долю української
нації.
Усі твори Олеся Гончара – про головне, чим живе людина, про велич людського духу. У
його
«Щоденниках» є такий запис: «Голий розум удоскона- лює лише егоїзм і нічого більше, гуманність і мораль- ність йому байдужі.
Дух – ось сутність життя» (Олена Ч.).
«Олесь Терентійович Гончар був людиною диво- вижного таланту, високої моралі, бездоганної чесності.
Тільки завдяки його духовності могли з’явитися на світ образи чистих і щирих душею Тоні та Віталика з роману в новелах «Тронка». Потрапивши в складні випробу- вання, ці українські Ромео і Джульєтта турботливо й самовіддано підтримують одне одного перед лицем видимої смерті на крейсері – об’єкті військових випро- бувань. Саме тут юні герої задумуються про філософ- ські речі – буття й небуття, власну відповідальність за продовження життя у вічному світі. А головне – вони мислять і відчувають по-українськи. І це в далекі шіс- тдесяті, коли давно вже здійснювався планомірний наступ на українську мову, на українську еліту. Олесь
Гончар на повний голос виступав захисником, спадко-
ємцем і проповідником рідної мови. Він будив у своїх земляків українську ментальність, українську духов- ність.
Олесь Гончар завжди буде серед нас. Енергетика,
закладена в його творах, буде зігрівати й надихати наступні покоління на добро й щастя, на мир і справед- ливість на Землі» (Юлія Б.).
Далі буде
1
Пасічник Є.А. Методика викладання української літера- тури в середніх навчальних закладах : посібник для студентів вищих закладів освіти / Є.А. Пасічник. – К. : Ленвіт, 2000. – 384 с.
2
Гончар В. Олесь Гончар: Із щоденникових записів:
Минув рік після смерті письменника / Валентина Гончар
// Голос України. – 1996. – 13 липня.
3
Там само.
4
Там само.
5
Там само.
6
Сверстюк Є. Собор у риштованні. / Євген Сверстюк
// Документи III. – Париж-Балтимор: Українське Вид-во
«Смолоскип» ім. В.Симоненка, 1970. –105 с. – С. 96.
7
Гончар О. Письменницькі роздуми : літературно-критичні
статті. / Олесь Гончар. – К. : Дніпро. – 1980. – 316 с.
37
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ № 4, 2015


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал