Лірична драма «Зів’яле листя» шедевр інтимної лірики



Скачати 234.7 Kb.
Дата конвертації13.02.2017
Розмір234.7 Kb.
Тема: Лірична драма «Зів’яле листя» - шедевр інтимної лірики

Мета:

• ознайомити учнів із збіркою поезій «Зів’яле листя”; з’ясувати місце любовної лірики у творчості Франка;

• через виразне читання віршів збірки розкрити світ почуттів і пристрастей поета;

• розвивати уміння художнього читання інтимної лірики;

• знайти відповідь на питання: Чому збірку «Зів’яле листя” поет назвав «ліричною драмою»?;

• виховувати усвідомлення того, що любов – найвеличніше із людських почуттів, яке необхідно берегти і цінувати.



Тип уроку: урок - захист проектів

Обладнання: портрет І.Франка, збірка «Зів’яле листя», хрестоматія, мультимедійна презентація, аудіозаписи пісень

Хід уроку

І. Організаційний момент


ІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Метод «Асоціативний кущ»

Які асоціації викликає у вас слово «кохання»?



Записи на дошці:

Кохання – це в'язниця ,

Бог від якої заховав ключі.

Петро Сорока.
А життя без кохання – ніщо.

«Легенда про вічне життя»

Як ви розумієте ці вислови?



Проблемне питання: Що було кохання для І. Франка?

Чому ж саме так назвав автор свою збірку, що означає образ зів`ялого листя? (Зів`яле листя – символ надій, які не здійснилися, символ життя і водночас смерті, символ незабутності, символ відпущення гріхів та прощення, символ осені).


ІІІ. Актуалізація опорних знань

Розгадування кросворда




1. з






















2.

і










3.













в’













4.













я










5.










л

























6.







е































7.

л




























8.




и
















9.













с










10.










т




11.










я











Запитання: 1. Поезія «Розвивайся ти, високий дубе» за ідейним спрямуванням це ..

2. Назва поезії, із якої взято рядки « і де тільки він роздасться, щезнуть сльози, сум, нещастя…»

3. Місце народження Івана Франка.

4. Народна назва Івана Франка.

5. Премія, кандидатом якої був Франко.

6. Троп, використаний у стрічці «Мільйони чекають щасливої зміни…»

7. Художній прийом, що використовується у поезії «Гімн» і надає твору енергії, динамізму, драматизму.

8. Назва поезії, із якої взято рядки «тайна дрож пронимає народи, - мабуть, благодатная хвиля надходить».

9. Віршовий розмір поезії «Гримить».

10. Форма вірша «Сікстинська мадонна».

11. Цикл поезій, до якої належить вірш «Гримить».

Відповіді: 1. Заклик. 2. «Гімн» 3. Нагуєвичі 4. Каменяр 5. Нобелівська 6. Синекдоха 7. Алітерація 8. «Гримить» 9. Анапест 10. Сонет 11. «Веснянки»
IV. Основний зміст уроку

1) Вступне слово вчителя.

Іван Франко – митець титанічної праці. Видані 50 томів є лише половиною його творчого доробку. А масштаби інтересів, творчих шукань, ідейно-естетичних відкриттів просто вражають. Щоб відповісти на питання: «Хто є Франко?», треба вивчити кожну сторінку його життєвої книги. Ви вже знаєте І. Франка як Великого Каменяра, вічного революціонера, українського Мойсея.

Я син народу,

що вгору йде.

Мій поклик -

праця, щастя і свобода…

Але, як зазначав М. Коцюбинський, «людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного».

І сьогодні на уроці ми почнемо читання ще одного розділу життєвої книги поета, з якого Франко постає як людина, чоловік, що кохає і страждає, радіє і тужить, вірить і зневірюється. Великий Франко не побоявся видатися слабким – найбільші таємниці своєї душі довірив світові, нам з вами. Це – ознака не слабкості, в якій звинувачували поета окремі сучасники, а духовної сили. Бо знав митець: люди смертні, та вічним є кохання – і взаємне, щасливе, і нерозділене, стражденне.


Сьогодні у нас урок-захист проектів, які ви готували протягом певного часу. Ви були поділені на три групи і кожна група мала своє завдання.

І група – Збірка поезій І. Франка «Зів’яле листя». Оцінка збірки іншими митцями.

ІІ група – Особиста драма кохання І. Франка. Повість-есе Р. Горака «Тричі мені являлася любов».

ІІІ. Програмові поезії зі збірки, їх літературний паспорт.


«Тричі мені являлася любов»,— зізнається поет, і три жмутки віршів із збірки «Зів’яле листя» вже давно стали шедеврами світової любовної лірики.

Життя Франка склалося так, що він, тричі покохавши, жодного разу не зазнав усієї глибини щастя взаємної любові; усе ж він свято беріг у своєму серці спогади про скупі дари цього великого почуття: «Хвилини, в котрих я любив… були, може, найкращі в моїм житті – жаль тільки, що були це заразом хвилини найтяжчого болю, якого я досі зазнав, а не радості».


2) Теорія літератури.

ДРАМА – літературний твір, для якого характерні серйозність конфлікту й глибокі переживання персонажів.

ЛІРИКА – один з літературних родів, в якому життя відображається через передачу почуттів, переживань, думок.
І група

3) Збірка «Зів’яле листя»

Збірку «Зів’яле листя» з підзаголовком «Лірична драма» І.Франко створював протягом 10 років (1886-1896). Назвав автор цей твір вдало, оскільки основним мотивом віршів був смуток, жаль за навіки втраченим коханням.

У передмові до першого видання поет писав, що вміщені в збірці вірші належать молодому чоловікові, який через любовну трагедію покінчив життя самогубством. Орієнтуючись на таку версію, Франко визначив жанр «Зів’ялого листя» як ліричну драму і передмову закінчив словами Гете: « Будь мужньою людиною і не йди моїм слідом». Але в дійсності вірші належать перу Франка, багато з них мають автобіографічний характер.

Композиційно збірка складається з трьох «жмутків» (розділів) зів’ялого листя. Розповідаючи про муки нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкидає зів’яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно. Долаючи власну душевну травму І.Франко зміг вивищитися над нею, глянути на факти особистого життя очима художника.

В зів’ялих листочках хто може вгадати

Красу всю зеленого гаю?

Хто взнає, який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

Перший жмуток (1886 – 1893) Перший «жмуток» передає трагедію нерозділеного кохання, його беззахисність та вразливість. Ліричний герой не хоче згодитись з тим, що кохана йому відмовляє. Він то звинувачує в усьому обставини, то прагне здаватися збайдужілим, то вмовляє кохану зглянутися на його страждання. Перший жмуток був присвячений першому коханню Ользі Рошкевич.

Другий жмуток (1895 р) У другому жмутку лірична драма звучить чи не найтрагічніше. Другий «жмуток» ліричної драми написаний переважно у народно - пісенній манері, тому багато віршів з другого «жмутка» стали улюбленими піснями та романсами. Митець намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них. Другий жмуток був присвячений Юзефі Дзвонковській.

Третій жмуток (1896р) Провідним мотивом поезій третього «жмутка» є пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням. Третій жмуток був присвячений Целіні Зигмунтовській.

Збірка «Зів’яле листя

Жмутки (цикли)

І жмуток (1886-1893)

ІІ жмуток (1895)

ІІІ жмуток (1896)

20 + епілог;

Мотиви – громадянський + скорботна інтимна лірика. Ліричний герой не знаходить собі місця в житті, не може примиритися із нерозділеним коханням.



20;

Мотиви – інтимна та пейзажна лірика. Тема: роль образу жінки, яка надихає героя на розвиток творчого начала в житті. Роздуми над сенсом буття, своїм духовним світом.



20;

Мотиви – пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням. Сповідь автора про жінок, які траплялися на життєвому шляху.


4) Оцінка збірки іншими митцями.

« Зів’яле листя» - перлина української інтимної лірики. Як кожен із подібних шедеврів, вона продовжує бентежити розум і душу сучасного читача і вже тому сучасна в повному розумінні цього слова.
М. Коцюбинський писав: «Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадянськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного. У Франка є прекрасна річ – лірична драма «Зів’яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння людської душі, що читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв… Взагалі Франко – лірик високої проби, і його ліричні твори просяться часто в музику».
«Є в «Зів’ялому листі» речі такої краси і глибинності, що їх сміливо можна віднести до найгеніальніших творів світової любовної лірики».

Д. Павличко


Збірка до глибини душі вразила видатну російську поетесу українського походження Анну Ахматову. Вона зробила переклади декількох найбільш емоційно напружених творів.
ІІ група

5) Особиста драма кохання І. Франка.

Хто ж були ті жінки, які стали для поета натхненням, Музою, щирою піснею.

Ольга Рошкевич

Тричі мені являлася любов.

Одна несміла, як лілея біла,

З зітхання й мрій уткана, із основ

Сріблястих, мов метелик, підлетіла.

Купав її в рожевих блисках май,

На пурпуровій хмарі вранці сіла

І бачила довкола рай і рай!

Вона була невинна, як дитина,

Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

Із листа І. Франка до А. Кримського: «Ще в гімназії я влюбився у дочку одного руського попа Ольгу Рошкевич. Наша любов тяглася десять літ, батьки зразу були прихильні мені, надіючись, що я зроблю блискучу кар’єру, але по моїм процесі 1878 – 1879 рр. заборонили мені бувати в своїм домі, а в 1880 році присилували панну вийти заміж за іншого… Се був для мене важкий удар, і сліди його знайдете у віршах «Картка любові» та інших».

Ольга жила дуже нещасливо. Підкреслювала, що побралася з своїм чоловіком не по любові, а внаслідок тяжких обставин.

Попри заборону зустрічатись, Іван та Ольга ще протягом десяти років через друзів листувалися, їй він присвятив IX поезію у ”Зів’ялому листі”: ”Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі, незгоєні рани, невтішні жалі...” Ольга Рошкевич теж кохала Франка. Перед смертю слізно просила сестру, аби та вволила її останню просьбу: листи, перев”язані голубою стрічкою, „від нього”, нехай покладе у труну. Під голову. Воля Ольги була виконана.



Юзефа Дзвонковська

Явилась друга – гордая княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха і сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона

Відсунула і шепнула таємно:

«Мені не жить, тож най умру одна!»

І мовчки щезла там, де вічно темно.

Так писав Іван Франко про своє друге кохання, яке зустрів у Станіславі, як називався колись Івано-Франківськ. Юзефа Дзвонковська була полькою, сестрою гімназійного товариша. Про красу Юзефи Дзвонковської, її начитаність він уперше почув від своїх польських друзів, а коли побачив Юзю, то відразу й закохався. У Юзиній сім’ї — хоча і дуже збіднілій — був культ ”голубої крові”, і дівчина дивилася на Франка згори вниз.

27-річний Іван Франко написав листа до Антоніни Дзвонковської, матері Юзефи, з проханням «о руку і серце» її доньки. Отримав відмову. І нині у дослідників нема однозначної відповіді: чому? Історик, краєзнавець Михайло Головатий вважає, що через різницю в походженні.

Злі язики говорили: чи то пара гоноровій польці рудий мужик? Та була ще одна причина тієї відмови – невиліковна хвороба. «Вона зреклася від нього заради нього. Він зробив би так само», – писав Роман Горак у книзі «Тричі мені являлася любов». Юзефа знала: через сухоти довго не проживе.

Юзефа Дзвонковська прожила неповних 30 років. У травні 1892 року вона померла від туберкульозу. Поет їй присвятив кілька віршів і оповідань.

У робочому кабінеті Івана Франка висів портрет «Дівчина з маком у волоссі». Припускають, що на ньому зображена Юзефа Дзвонковська.



Целіна Зигмунтовська (Журавська)

Явилась третя – женщина чи звір?

Глядиш на неї – і очам приємно,

Впивається її красою зір.

То разом страх бере, душа холоне

І сила розпливається в простір.

За саме серце вхопила мене,

Мов сфінкс, у душу кігтями вп’ялась

І смокче кров, і геть спокій жене.

Одна з найромантичніших історій із життя Івана Франка — це його кохання до шляхтянки Целіни Журавської. Прекрасну дівчину з голівкою грецької богині він уперше побачив і закохався в неї за прозаїчних обставин — вона сиділа за касовим віконцем, бо служила на пошті у Львові. Щоб бачити її знов і знов, поет неодноразово писав сам до себе листи і сам їх відбирав.

Але гордовита красуня не могла покохати ”русина” з рудим волоссям у вишиваній сорочці і простими манерами. Його розуму дівчина не бачила, творів не знала і не його слави бажала, а маєтку, якого у Франка не було... Целіна вийшла заміж за поліцейського комісара. Оця нерозділена любов мучила поета багато років.

Цікаво, що, будучи цілковито байдужою до Франка і згодом до пам’яті про нього, вона намагалася його приязнь до себе та його ім’я усіляко використати за кожної ліпшої нагоди. Сина виганяють з гімназії — Франко допоможе, матеріальна скрута — він грошей дасть. Однак є кілька фактів, які цю жінку дуже підносять. Один з них: коли самотній письменник помирав від важкої хвороби (дружина Ольга Хоружинська на той час була у божевільні), вона прийшла у його помешкання і доглядала за ним...

Із листа Франка до А. Кримського: «Фатальне для мене було те, що вже листуючись з моєю теперішньою жінкою, я здалеку пізнав одну панночку польку і закохався в неї. Отся любов перемучила мене дальших десять літ; під її впливом були мої писання «Маніпулянтка», «Зів’яле листя», дві п’єси і ненадрукована повість».

Ольга Хоружинська

Але вірною дружиною, доброю матір’ю, невтомною помічницею Івана Яковича в літературній праці стала інша жінка. Здавалося б, що саме їй і були адресовані всі любовні гімни. Але, на жаль, ні.

Ольга Хорунжинська закінчила Харківський інститут шляхетних дівиць, отримала диплом учителя, володіла французькою, німецькою і англійською мовами, чудово грала на фортепіано. Ця освічена жінка була йому вірною дружиною, народила трьох синів і дочку, писала статті, видавала журнал ”Життя і слово”, багато допомагала чоловікові у написанні та виданні творів, переживала з ним радість і горе. Саме вона спонукала Франка записатися до Чернівецького університету — і він здобув вищу освіту. А невдовзі за кошти дружини Іван Якович поїхав до Відня, де написав та захистив дисертацію і отримав диплом доктора філософії.

Іван Франко у листі своєму другові Агатангелу Кримському зізнався: ”З теперішньою моєю жінкою я одружився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою (себто наддніпрянкою), і то більш освіченою, курсисткою... Певна річ, мій вибір був не архіблискучий і, мавши іншу жінку, я міг би розвинути краще і доконати більшого, ну, та дарма, судженої конем не об’їдеш».

Своїй дружині Франко не присвятив жодного вірша.

Франко в жодних своїх спогадах не назвав її «люблю», «кохаю», вона для нього тільки «жінка, котра була поруч...».


Учитель: Скажіть, будь ласка, хто з відомих поетів світової літератури страждав через нерозділене кохання? ( Данте Аліг’єрі страждав від кохання до Беатріче, яка померла молодою. Франческо Петрарка кохав ледь знайому жінку Лауру без взаємності. Вільям Шекспір вибачав всі гріхи Смаглявій леді і продовжував її кохати.)
6) Повість - есе Р. Горака «Тричі мені являлася любов»

Роман Дмитрович Горак – прозаїк, публіцист. Директор Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка. У 1983 році написав повість-есе «Тричі мені являлася любов». Складається із 4-х частин:

1 – «Одна несміла, як лілея біла»;

2 - « Явилась друга – гордая княгиня»;

3 – « Явилась третя … - і очам приємно…»

4 – «Жінка, котра була поруч».

У своїй повісті Р. Горак зображує особистість І.Франка не тільки як геніального поета, громадського діяча, а й ніжної людини, яка прагнула знайти в житті справжнє кохання. Письменник намагався розкрити світ почуттів поета. Твір оснований на фактах та документах.
ІІІ група

7) Програмові поезії зі збірки, їх літературний паспорт.



«Безмежнеє поле».

Безмежнеє поле в сніжному завою.

Ох, дай мені обширу й волі!

Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною

І в серці нестерпнії болі.

Неси ж мене, коню, по чистому полю.

Як вихор, що тутка гуляє,

А чень утечу я від лютого болю,

Що серце моє розриває.

У вірші «Безмежнеє поле...» І. Франко змальовує алегоричну картину життя — «безмежного поля», досить суворого — «в сніжному завою» (уборі). Ліричного героя мучать «болі» — життєві негаразди. Єдиний товариш — це, можливо, поетичний талант, який може дати розраду, допомогти подолати відчай і жаль. Тому поет устами ліричного героя просить дати йому «обширу й волі» — свободи для творчості.



Паспорт твору

Рік написання:

Жанр, вид лірики: романс, інтимна лірика

Головна думка: можна втекти від життєвих негараздів, але не можна втекти від власних думок, від самого себе

Проблема: самотність у безмежжі життєвого простору

Художні засоби: метафора «Безмежнеє поле в сніжному завою»?; епітети: чистеє поле, лютий біль, нестерпнії болі; риторичне звертання (2 перші строфи);

Віршовий розмір: амфібрахій
- Як ви вважаєте, який образ втілено у метафорі «Безмежного поля в сніжному завою»? (Втілено образ людського життя, підкреслено самотність ліричного героя).

- Розшифруйте алегорії, якщо вони є у творі? (Поле – життя, сніжний завій – життєві труднощі, скрутні обставини; кінь – надія, думка, мрія, життєвий стрижень, оптимізм.)

- На що вказує прохання ліричного героя «Ох, дай мені обширу й волі!» ? ( На суспільну, громадську причину страждань героя.)

«Ой ти, дівчино, з горіха зерня»

Вірш «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» входить у збірку «Зів’яле листя». Поет, створюючи образ коханої, захоплюється її красою, проте, як і в народній традиції, протиставляє ніжній дівочій вроді запальний характер: «серденько — колюче терня», «слово остре, як бритва».

Ліричний герой проголошує свою приреченість вічно любити байдужу до нього дівчину. І вічно страждати від цього.

Образ горіхового зерня є не лише оригінальним, але й надзвичайно ємним: він викликає зорові, дотикові асоціації в читачів. Поезія покладена на музику композитором А. Кос-Анатольським.

Ой ти, дівчино, з горіха зерня,

Чом твоє серденько - колюче терня?
Чом твої устонька - тиха молитва,

А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,

Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,

Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
І чом твій усміх - для мене скрута,

Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, дівчино, ясная зоре!

Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу,

Тебе кохаючи, загублю душу.

Паспорт твору

Рік написання: 1895

Жанр, вид лірики: монолог, інтимна лірика

Головна думка: Прекрасним є кохання, його істинна сутність, без осягнення якої людина морально гине. Це шлях у світ справжніх цінностей, у світ гармонії.

Проблема: протиріччя у душі закоханого героя: радощі і горе

Художні засоби: риторичні запитання; анафора (ой ти дівчино); паралелізм («Ой ти, дівчино, ясная зоре! / Ти мої радощі, ти моє горе!); епітети: (колюче терня, тиха молитва, буря люта); порівняння (слово, остре як бритва; бентежить, як буря люта)); метафора (очі сяють; чар запалює серце пожаром; усміх бентежить серце)

Віршовий розмір: дактиль
- За допомогою яких засобів виразності змальовується образ дівчини?

- Чому немає взаємності у почуттях юнака та дівчини?



«Чого являєшся мені у сні?»

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Який докір, яке страждання,

Яке несповнене бажання

На них, мов зарево червоне,

Займається і знову тоне

У тьмі?
Чого являєшся мені

У сні?

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні —

Пісні.

В житті мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці — минаєш,

Вклонюся — навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні

У серці здавлюю на дні.
О ні!

Являйся, зіронько, мені!

Хоч в сні!

В житті мені весь вік тужити —

Не жити.

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє, в'яне, засиха, —

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає,

По-людськи вільно віддиха,

І того дива золотого

Зазнає, щастя молодого,

Бажаного, страшного того

Гріха!

У вірші змальовано складний внутрішній світ закоханої безнадійно людини, де спогади про зародження кохання, його руйнацію приходять до ліричного героя уві сні. Поет висловлює найщиріші, найглибші почуття, звіряючи своє кохання тій гордій і неприступній, від якої не чекає на взаємність.



Схвильованість, переживання ліричного героя відтворені змінним ритмом поезії, який утворюється чергуванням різноскладових рядків: від двоскладових до дев’ятискладових. Завершується ця поезія ліричним зверненням до своєї зіроньки коханої з проханням з’являтися хоч уві сні, дарувати радість і оживляти його стомлене серце.

Паспорт твору

Рік написання: 1895

Жанр, вид лірики: монолог-сповідь, інтимна лірика

Головна думка: кохання відтворено як складне явище культури, у світлі якого пізнається людина, її потаємне «Я».

Проблема: нерозділене кохання

Художні засоби: епітети: «чудові очі», «зарево червоне», «довгими ночами», «щастя молодого», «дива золотого»; порівняння: «очі, немов криниці дно студене»; риторичні запитання; анафора.

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб

«Червона калина, чого в лузі гнешся?»

Інсценізація вірша

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Чого в лузі гнешся?

Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?

До сонця не пнешся?

Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?

На радощі світу?

Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?

Чи грому з блакиту?

Не жаль мені цвіту, не страшно і грому,

Не страшно і грому.

І світло люблю я, купаюся в ньому,

Купаюся в ньому.

Та вгору не пнуся, бо сили не маю,

Бо сили не маю.

Червоні ягідки додолу схиляю,

Додолу схиляю.

Я вгору не пнуся, я дубам не пара,

Я дубам не пара:

Та ти мене, дубе, отінив, як хмара.

Отінив, як хмара.

Паспорт твору

Рік написання: 1895

Жанр, вид лірики: поезія – алегорія, інтимна лірика

Головна думка: кожна людина прагне до щастя, переживає за свою важку долю, але не може змагатися із сильнішими за себе

Проблема: різниця між людьми є перешкодою для гармонійних стосунків

Художні засоби: звертання; епітети: червона калина, червоні ягідки; порівняння: отінив, як хмара; метафора: купаюся в світлі; епіфора

Віршовий розмір: амфібрахій

Хоч ти не будеш цвіткою цвісти

Хоч ти не будеш цвіткою цвісти,

Левкоєю пахучо-золотою,

Хоч ти пішла серед юрби плисти

У океан щоденщини й застою,

То все ж для мене ясна, чиста ти,

Не перестанеш буть мені святою,

Як цвіт, що стужі не зазнав ні спеки,

Як ідеал все ясний — бо далекий.

Я понесу тебе в душі на дні

Облиту чаром свіжості й любові,

Твою красу я переллю в пісні,

Огонь очей в дзвінкії хвилі мови,

Коралі уст у ритми голосні…

Мов золотая мушка, в бурштиновий

Хрусталь залита, в нім віки триває,

Цвістимеш ти,— покіль мій спів лунає.

Паспорт твору

Рік написання: 1895

Жанр, вид лірики: вірш – рефлексія; інтимна лірика

Головна думка: емоційне осмислення ліричним героєм своїх переживань і почуттів, роздуми над величним образом коханої, яку втратив.

Проблема: нерозділене кохання

Художні засоби: метафора: океан щоденщини; на дні душі; огонь очей; коралі уст; епітет: левкою пахучо-золота, ясний ідеал, дзвінкії хвилі мови, золотая мушка; порівняння: як цвіт, як ідеал, мов золотая мушка

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб
Учитель: Недруги насміхалися і втішалися з того, що Франко, як вони думали, йде з поля соціальної боротьби. А деякі друзі приписали йому песимізм, слабовілля. Василь Щурат, приятель Івана Франка, навіть назвав його «декадентом», тобто відступником від суспільних проблем у літературі.

Поет прийняв це звинувачення як гірку й несправедливу образу, і відповідь його була по-франківськи влучною, гнівною і сильною.



Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга —

Се лиш тому, що склалось так життя.

Та є в ній, брате мій, ще нута друга:

Надія, воля, радісне чуття.

Який я декадент? Я син народа,

Що вгору йде, хоч був запертий в льох.

Мій поклик: праця, щастя і свобода,

Я є мужик, пролог, не епілог.

Учитель: Справді, інтимні вірші Франка «самі просяться в музику», як сказав М. Коцюбинський. Мелодії до них створили Лисенко («Безмежнеє поле», «Я не кляв тебе, о зоре»), Майборода («Не минай з погордою»), Кос-Анатольський («Ой ти дівчино, з горіха зерня», «Червона калино, чого в лузі гнешся?»), Данькевич («Чого являєшся мені у сні…») та інші.
8) Творче завдання: Користуючись цитатами із поезій, складіть опис коханої дівчини – ідеалу І. Франка.

V. Підсумки



Метод «Асоціативна квітка»

Який настрій об’єднує вірші ліричної драми «Зів’яле листя»?



Метод «Мікрофон»

- Яким ви уявляєте ліричного героя збірки «Зів’яле листя»? (Чоловік, що страждає з нерозділеного кохання, але вдячний за це долі; тонкий лірик, з-під пера якого з’являються поезії-перлини, що стають піснями; людина, яка в особистій трагедії не відрікається від громадянського обов’язку).

- У чому полягає актуальність поезій збірки?

VI. Домашнє завдання

1) Вивчити напам’ять поезії «Чого являєшся мені у сні?», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» та вміти їх аналізувати.

2) Достатній та високий рівень:

Написати твір-мініатюру «Трагедія закоханого серця в збірці І.Франка «Зів’яле листя».


Бібліографія

1. Авраменко О.М. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі: І ч. / О.М. Авраменко, М.Б. Блажко. – К.: Грамота, 2013. – 560 с.

2. Косогова О.О. Усі уроки української літератури в 10 класі. І семестр. Профіль – українська філологія / О.О. Косогова, Л.Г. Муковоз. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 431 с.

3. Мелешко В.А. Українська література: довідник для абітурієнтів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів – К.: Літера ЛТД, 2012. – 544 с.

4. Українська література. 10 клас. Хрестоматія / Упорядник Дмитренко Є.В., науков. ред. Єременко О.В. – Х.: ФОП Співак В.Л., 2013. – 736 с.

5. Українська література за новою програмою: 10 клас: І семестр / упоряд. О. Бондаренко та ін.. – К.: Шк. світ, 2010. – 128 с.

6. Степанчук К. Проектні технології на уроках української літератури // Українська мова та література, №12, 2014

7. Фіртич Л.І. Лірична драма Івана Франка «Зів’яле листя». 10 клас // Вивчаємо українську мову та літературу, №25, 2012.



8. Франко І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро. – 1981.

9. Мережа Інтернет.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал