Лигун Софія, учениця 5 класу



Дата конвертації25.12.2016
Розмір154 Kb.


Історія іде вперед,

Записує падіння й злети.

Щасливі дні у нас ще будуть.

Я вірю в кращі дні Вітчизни.

Нащадки наші нас розсудять.



Лигун Софія, учениця 5 класу
Ми у цьому світі – частинка Всесвіту. Ростемо, дорослішаємо, але незмінним залишається наше бажання дізнатися про світ, який змінюється щомиті! Ми поважаємо чужу думку, готові прийти на допомогу іншим. Кожен з нас має свою мрію і хоче, щоб вона здійснилася. Але слід пам'ятати: до мрії треба наполегливо йти, бо мрії підкоряються сміливим. Кожному народові орати свою ниву життя – зі свого краю! А світ відкриє та знайде його на своїй карті тільки тоді, коли нива ця зорана, зрошена, коли вона зродила дивний, незвичайний плід!

Оцінюючи сьогодення, ми повинні частіше оглядатися назад, щоб не забувати дорогу страждань та боротьби, яку здолав наш народ, пам’ятати його перемоги та згадувати народних пророків, борців за кращу долю рідної землі, до яких належить Тарас Григорович Шевченко. Саме він поставив духовні проблеми і національні принципи понад усе:



  • віра в непереможність правди;

  • вірність Україні;

  • любов до брата свого.

Творчість Шевченка – це своєрідна візитка українського народу. Ті, що приймали і приймають його заповіти, стають живим утіленням національної честі та гідності. Він – справжній геній, для якого час не вимірюється датою народження і смерті. Його ідеї та творче надбання перебувають поза часом, вони – безсмертні! Ми називаємо Шевченка Кобзарем і національним пророком, знаходимо у його творчості «бунт мас» і «зойк прозрілого раба». Під впливом його поезії формується національна свідомість багатьох поколінь українців.

Для всього світу вже понад півтора століття поняття «Україна» нерозривне з ім'ям Тараса Шевченка. За його творами пізнають нас, українців, бо Тарасові судилося стати пророком мрій та прагнень народу, символом своєї нації та країни. Ким є для нас Тарас Шевченко?



  • Кобзар,

  • геній,

  • письменник,

  • поет,

  • драматург,

  • художник,

  • символ України,

  • порадник,

  • пророк майбутнього,

  • борець за краще життя,

  • могутнє джерело національної самосвідомості.

Подібно до Божих пророків, Тарас Шевченко відчуває відповідальність за те, що діється на його землі, і своє призначення вбачає у тому, аби змінити людей, їхні взаємостосунки. «Шевченко – це митець, художник, який відкрив для української нації двері у безкінечність. Він є гарантом нашої вічності» (М.Жулинський).

Доля України по-справжньому боліла Кобзареві. Велика кількість його творів перейнята болем щодо становища його народу, усієї держави.


Насправді ми ще раз переконалися у літературному таланті та геніальності Тараса Шевченка. Його поетичне слово западає у саму душу читача, проростаючи там спочатку маленьким паростком, який згодом розквітає у буйне дерево нових ідей та поглядів. Послання «І мертвим, і живим, і ненародженим…» справді «діє».
Болить поетові становище народу. Кобзар говорить про панів, які лицемірять протягом усього свого життя, бо говорять, що люблять свій народ. І вони, напевно, його люблять, от тільки не розуміють, що народ – це живі люди, з яких ці самі пани постійно знущаються. Чи не нагадує нам ця ситуація сучасний стан справ в Україні?.. Залишається тільки знову і знову дивуватися пророчому дарові Шевченка!
Поет попереджає панів, що несправедливість вічно тривати не може і скоро їй настане кінець, а їм «лихо буде». Проте Тарас Шевченко висловлює думку, яку не розуміли більшість його попередників, хоча й були вони не меншими патріотами. Подолання проблеми не в знищенні панів, а у перетворенні цих засліплених багатством та владою людей на національну еліту, насамперед інтелектуальну та патріотичну за своєю ідейною спрямованістю.

«І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь...» відома фраза Тараса Григоровича Шевченка стала крилатою недаремно. Поєднання власних традицій, знання своєї історії, мови та літератури із надбаннями європейської та світової культури може зробити освічену та культурну людину національно свідомим, але не обмеженим в ерудиції патріотом... Якби тільки сучасні українці, краще прислухалися до слів геніального митця, які лунають до нас з глибини минулого і – ми так на це сподіваємось – зрештою будуть таки почутими!

Служіння Батьківщині в усі роки і століття вважалося справою благородною, вартою щирої подяки співвітчизників. У часи лихоліття, коли вороги загрожували рідній країні, піднімались на її захист усі: і професійні військові, і цивільні громадяни. Адже вони розуміли, що захист рідної землі – це обов'язок кожного, і якщо хтось не візьме до рук зброю, його оселю вже завтра можуть зруйнувати, дружину вбити, дітей забрати у полон. Безліч славних козаків втратили
життя у боротьбі за волю України. Скільки їх було, тих ворогів, що хотіли загарбати собі шматок, а то й усю українську землю: литовські лицарі, польські шляхтичі, татари, турки. Усі вони зустрічали на своєму шляху завзятих козаків, які грудьми боронили рідну землю. Чимало війн зазнала Україна і у
XX столітті: Перша світова, громадянська, Друга світова. У віках залишається світла пам’ять про тих, хто поліг на полях війни. Це потрібно насамперед нам, живим, щоб знати ціну миру, за яку герої ішли на смерть, щоб створити добробут

Батьківщини. У центрі нашого села Любимівка височить пам’ятник, який увіковічнює пам’ять воїнів, що загинули під час Великої Вітчизняної війни.

Ми землю любимо свою,

Красиву і величну,

Яку в жорстокому бою

Нам зберегли навічно.

Вічна слава солдату-герою

І солдатові без нагород –

Хто загинув під час бою,

Захищаючи рідний народ.

Час... У кожного із нас із ним свої рахунки, а в України – особливі: більше 350-ти років боротьби за Незалежність! І ось XXI століття.

Вибух непокори і гідності проти тих, хто ціною брехні і хворих амбіцій хотів повернути Україну назад в рабство. Та воля людей і прагнення до цивілізованого людського життя перемагає. Пророчі слова Т.Г.Шевченка підняли тих, хто ціною

власного життя залишиться у пам'яті українського народу.

Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. Відчайдушні сміливці. Герої України. Небесна сотня. У них стріляли, їх вбивали, а вони йшли у нову атаку. Нас переповнює почуття гордості за те, що ми – українці і почуття шани до всіх тих, хто незважаючи на прицільний вогонь, йшов вперед, озброєний лише дерев'яним щитом. Загиблі хлопці своїми життями спокутували цю вину за всіх! Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди. Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза....

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду – сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла...

Як треба любити Україну і цінувати мир показують і наші односельці, які у даний час перебувають у зоні АТО на сході нашої держави.

Велика шана цим героям,

За те, що в нелегкі часи

Вони боронять Україну

Великий їм уклін земний!

Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту. Ми розуміємо, кому ці слова адресовані, і ні у кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, що зі зброєю у руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які у мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням. Це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу. Сумно від того, що білими лебедями у небеса відлітають найкращі. Цвіт української землі. Безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. Такі прекрасні обличчя на світлинах. Молоді 18-ти річні юнаки та зрілі чоловіки, чиїсь діти, кохані, брати і батьки, неможливо виказати весь сум і жаль за обірванними життями. Вони загинули заради мирного життя кожного з нас.

Ще рік тому ми не могли уявити, що війна прийде на нашу землю. Українці гідно захищаються і ці хлопці, яких оплакує зараз Україна не відлетіли наче білі лебеді марно на небеса, ми впевнені, як були впевнені вони – Україна переможе, бо ми на своїй землі. Як сказав колись наш славетний Тарас Шевченко: «В своїй хаті своя й правда і сила і воля!»

Ми завжди будемо їх пам'ятати, бо Герої не вмирають! Вони назавжди у наших серцях, а їхні імена вкарбовані в історію України та історію нашого українського народу.

Але війна – це не тільки гуркіт гармат, танків, не лише бої ... війна можлива й у мирні часи, і вона не менш жорстока та кривава. Це поодинока відчайдушна боротьба сміливих, сильних духом людей проти соціальної несправедливості, за щастя свого народу, за Україну. Великим героєм цієї війни і був Великий Кобзар Тарас Григорович Шевченко, який за свої погляди, рішуче й прямо висловлені, пережив багато негараздів. Він не міг мовчати, коли страждали люди, цілий народ:

Я так її, я так її люблю
Свою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю.

Тож мир на землі – це безцінний дар, здобутий кров’ю наших предків, і ми маємо зберегти його для нащадків. Хіба так багато потрібно людині для щастя? Безпечна дійсність, упевненість у майбутньому. Кожен прагне реалізувати свої здібності, жити повним життям та бачити навколо себе щасливих, добрих людей. Прагнення миру – всесвітнє. Та мир неможливий до того часу, поки кожен не наведе лад у власній душі, визначиться з духовними цінностями, стане більш терплячим до людей навколо. І коли кожен буде жити у гармонії з собою, то зможе збудувати добрий, безпечний світ для усіх.

Ми живемо у мальовничій Україні. Любимо Карпати і стрімкі бурхливі ріки, могутній Дніпро і Дністер, тепле море Криму і його неповторну природу, безмежні долини степів. 11 країн із 170 держав ООН підтримали Російське вторгнення в Україну. Усі ці країни із Росією об'єднує: диктатура, бідність та корупція.
Ми переконані, що кожна людина приходить у світ, аби виконати свою місію, залишити по собі добрий слід. Кожен повинен щось зробити, аби, підсумовуючи прожите і пережите, можна було б сказати своєму найвищому судді – совісті: життя минуло недаремно. Бо хіба не заслуговує на повагу і добру пам’ять повсякденна чесна праця? І що б не робила людина, вона повинна вкладати у свою справу частинку власної душі, зернину творчості. На жаль, сьогодні ми помічаємо зовсім інші процеси у нашій державі. Але ніхто, крім нас самих, не змінить ситуацію.

 Ми щиро віримо у невмирущість української нації і завжди обстоюватимемо свою віру, як робили це тисячі наших предків і як роблять це тисячі наших сучасників. Україна вічна, бо вічний її народ. А головним підтвердженням цьому є її давня і героїчна історія, що довела: попри лагідну вдачу українці надзвичайно сильний і витривалий народ, який здатен захищати себе й боронити свою країну.

Допоки буде наш народ вірити у себе, у свої сили, допоки буде шануватися, доти буде існувати й розвиватися незалежна українська держава, про неї знатиме, її поважатиме світ. Ми – часточка великого народу, і цим ми по-справжньому пишаємося.

Сьогодні часто можна почути, що наша країна ще дуже молода. Дещо дивно звучать такі слова, адже Україна має тисячолітню державну історію, яка сягає ще часів Київської Русі. Та можливість по-справжньому творити власну державу українці вибороли, коли було проголошено незалежність України. Здавалося б, нарешті ми отримали те, заради чого сотні років відчайдушно боролися й гинули мільйони наших предків, а проте, отримавши таку бажану свободу, ми просто не знаємо, що з нею робити. Після здобуття довгоочікуваної незалежності наша держава опинилася сам-на-сам зі складними проблемами, які мусить вирішувати не хто інший, як її народ.

Наше покоління стало очевидцем перехідного періоду нашої держави у побудові демократичного суспільства. Український народ рухається вперед, долаючи труднощі, виправляючи допущені помилки. Але, на жаль, щоразу нові зміни нашої влади призводять до нових змін у самій країні. Дуже часто все починається спочатку, у розбудові держави ми змушені зупинятися, повертатися назад, змінювати вже звичне… Однак жодне демократичне суспільство не може похвалитися легким і швидким досягненням своєї мети. Тому ми віримо, що наша країна вийде на правильний шлях, віримо у майбутнє незалежної держави, яка посідатиме гідне місце серед інших європейських держав, буде популярною і шанованою у світі. Для цього всі ми, її свідомі громадяни, маємо докладати зусиль, працювати й творити задля її добробуту, сприяти розвитку всіх сфер її життя. Тільки бажання гордо заявити: «Я – українець» - може об'єднати громадян нашої величезної країни в одне ціле. Тому кожен з нас мусить дбати не про те, на кого рівнятися і до якої культури долучатися, а насамперед про свою єдину країну:

На наших землях голод був,

Його народ ще не забув.

Була жорстока тут війна.

Хоч перемогою скінчилась,

Багато горя принесла.

З руїн піднявся наш народ,

У мріях злинув до зірок.

Нарешті виборов він волю,

Але тернистий шлях до щастя,

Достойний кращої він долі.

Лигун Софія, учениця 5 класу

Згадуючи у своїх віршах Україну, Тарас Шевченко мріяв про чудову, уквітчану землю, теплу і ласкаву. Такою зроблять її вільні трударі, господарі своєї долі. Уявляючи собі щасливими людей майбутнього, Кобзар бачив їх духовно багатими. Він вважав, що тільки у праці закладена справжня можливість свободи людей нового покоління. Ніщо не може протистояти трудовій творчій силі українського народу. Шевченко радів, що трудівник прийдешнього дня здатен творити справжні дива на землі. 

У майбутньому на Україні, гадав поет, не буде перепон для безмежного розвитку науки, людського розуму, людських здібностей.

Його серце було переповнене любов’ю до рідної Батьківщини, народу, майбутню долю якого він не уявляв без поваги до її минулого. Великий Кобзар мріяв про той час, коли історію України будуть писати самі українці. І на рідній землі зазвучить у повний голос материнська мова. Жінка, мати, сестра – вони завжди посідали у душі поета особливе місце, їм належало його щире захоплення й співчуття. Перечитуючи натхненні сторінки поезій Шевченка, присвячених його мріям про майбутнє нашої країни, відчуваєш їх свіжість, життєву схвильованість.

Як і передбачав поет, квітучою і незалежною стала і наша Батьківщина. Гаряче серце митця, наче звертаючись до нас сьогодні зі сторінок своїх творів, хвилює і зворушує безмежною вірою у людину, у світлий прийдешній день нашої рідної землі. Та не треба забувати, що завтра починається сьогодні. І ми повинні працювати так, щоб зробити Україну великою і могутньою державою.

Доля рідного народу, його духовне надбання були для Тараса Григоровича Шевченка метою його життя. Ціла епоха говорила про себе його словами від імені народу. Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприймання, наше минуле, надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух, пам'ять. Тарас Шевченко для нас більше, ніж великий поет, він національний пророк. Значення мистецької та


суспільної діяльності поета блискуче визначив Остап Вишня: "Шевченко! Досить було однієї людини, щоб врятувати цілий народ, цілу націю".
Через твори Кобзаря у всіх поколінь його нащадків формується світосприймання загальнолюдських цінностей, бо центральні образи творів – Любов, Істина, Воля, Добро, Мати, Україна. Доля рідної землі асоціюється у Шевченка
зі свободою. Тема повстання, боротьби за волю переплітається у поезіях з мріями про майбутнє вільне суспільство.

Вірш "Заповіт" Шевченко починає зверненням до народу, в якому звучить віра у те, що пригноблені повстануть, порвуть кайдани, що Дніпро понесе у "синє море кров ворожу". Думкою поет переноситься у майбутнє, у нове суспільство, що буде "великою, вольною сім'єю народів". Митець відчуває, що вніс і свою частку у боротьбу за краще майбутнє і сподівається, що потомки згадуватимуть і його "незлим тихим словом". У поезії "Мені однаково", продовжуючи роздуми про особисту долю, Т. Шевченко заявляє, що йому однаково, чи буде його нащадок молитися по його душі, чи ні, бо поета хвилює не особиста доля, а доля рідного краю, поневоленого народу. Ліричний герой стверджує:

Та не однаково мені, 
Як Україну злії люде 
Присплять, лукаві, і в огні 
Її, окраденую, збудять... 
Ох, неоднаково мені.
Т. Г. Шевченко співає гімн вільній, щасливій людині майбутнього у поезії "Тим неситим очам":
Роботящим умам, 
Роботящим рукам 
Перелоги орать, 
Думать, сіять, не ждать 
І посіяне жать 
Роботящим рукам.

Україні і сьогодні доводиться нелегко: чорнобильська катастрофа, екологічна небезпека, економічна криза, безробіття, захист східного кордону країни. У суспільстві процвітають злочинність, байдужість, підлість, рідкістю стає великодушність, чесність, милосердя.

Але разом з тим не все так погано. Сучасна молодь вивчає історію України та традиції українського народу. З естради звучать українські пісні, які глибоко западають у душу.

Не завжди легко жилося українському народу, та завжди справжнi люди свого народу любили неньку-Україну. Треба бути вiдданим Україні серцем i  самовіддано працювати, на благо держави. І це залежить від кожного з нас.

Ми, громадяни України, повинні любити і шанувати нашу Батьківщину, бути корисними їй своїми справами. Кожна людина, доросла вона чи мала, може бути важливою для розвитку майбутнього України, а саме: прожити своє життя з гідністю, не порушуючи загальнолюдські моральні принципи добра, любові, чесності, справедливості та порядності.

Нам потрібно вчитися творити добро на землі, нехай хоч і маленьке, старанно виконувати свої обов’язки, а найперший наш обов’язок – гарне навчання, тому що тільки освічена людина може бути корисною державі. Поки наша молодь не зрозуміє свого значення для країни, доки Україні і бути слабкою.

У кожного з нас одна єдина Батьківщина. Особисто у нас – це Україна! Адже ми народилися у найкращій у світі країні. Ми любимо її привітних людей, її родючі землі і безмежні простори. Вічними символами нашої Батьківщини стало блакитне безхмарне небо і золоті пшеничні поля. Багата українська природа не залишає байдужим жодного нашого співвітчизника або гостя нашої країни. Ми впевнені, що у нашої держави велике майбутнє.

Та якою ж ми бачимо Україну у майбутньому? Як кажуть, майбутнього без минулого і теперішнього не буває. Звичайно ж, Україна й сьогодні велика держава. І про це можна розповідати нескінченно. Так само нескінченно можна міркувати і про майбутнє нашої країни. Ми хотіли б, щоб наші співвітчизники стали щирішими, добрішими, щоб вони поважали і любили свій рідний край, а Батьківщина відповідала їм взаємністю.

Свою мудрість українці показують через вишиванки, різнокольорові стрічки, музичні народні інструменти, свої танці, завзятий настрій і український дух, адже це – наша неповторна особливість! Сьогодні Україна багата не тільки на промислові підприємства і родючі землі, а й на працелюбних людей, і такою вона залишиться ще багато століть.

На наш погляд, зараз дуже важливо берегти українську природу: створювати більше заповідників, садів і парків, а також боротися проти вирубування лісів. Адже природа – це наше здорове життя і здоров’я майбутніх поколінь. Крім того – українська природа неповторна у своїй красі і повинна дарувати свою красу усім, хто живе на нашій землі.

А взагалі, ми впевнені, що майбутнє України залежить від нас з вами. Якщо ми будемо байдужими до усього, що відбувається навколо нас, то ми ніколи не зможемо збудувати щасливе майбутнє. Тому, якщо ми хочемо бачити свою рідну країну духовно, культурно, політично і економічно розвинутою державою, яка буде спроможною відстоювати свої особисті інтереси у будь-якій міжнародній сфері, ми повинні розвиватися самі, тим самим розвиваючи рідну країну, не бути байдужими до майбутнього і докладати до цього якомога більше зусиль. Чим вищими будуть прагнення наших співвітчизників, тим більший результат ми отримаємо у майбутньому.

Якщо більшість українців, як і ми, будуть прагнути стати щирішими, милосерднішими і добрішими, будуть мати бажання на краще змінити свою країну, то Україна обов’язково стане найрозвиненішою і найсильнішою у всіх відношеннях державою!

Дуже гарно сказав Григорій Савич Сковорода про місце людини у розвитку суспільства: «Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того,

чого немає, і нехтуємо тим, що є, так, ніби, минуле може вернутися назад, або, напевно, мусить здійснитися сподіване». Сидіти і мріяти про краще можна, але у такому разі воно не настане. Можна любити Україну і жити за кордоном. Але чого варта така любов? Не дивлячись на те, що відбувається зараз в Україні, ми сподіваємось що майбутнє нашої держави буде створене патріотами, які захищають східну частину України.

Золоті пшеничні лани – багатство України, але ж це не все її багатство. У надрах української землі зберігаються різноманітні корисні копалини. Найголовніші – руда й вугілля. Вугілля – це Донбас, залізна руда – це Кривий Ріг. Ці два місця – ніби два рідних брати, які не можуть жити один без одного.
Кажуть, що кожен народ має свій характер. На нашу думку, серед людей різних національностей дуже багато спільного: усі хочуть спокою, домашнього затишку, гарної роботи, спокійної старості:

Я мрію,


Що настане Новий рік

І буде купа свят.

А лебеді над хатою

Весною пролетять.

Вдивляюся у небо,

Й мені бракує слів.

Який навколо мене

Прекрасний цілий світ!



Лигун Софія, учениця 5 класу

Ми віримо в українську долю і завершуємо свій твір-роздум словами поета Василя Симоненка:

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна все на світі вибирати, сину,


Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Замало просто пишатися рідною землею, треба визначити ще й своє місце у справі відродження України, щоб своїм нащадкам передати її, вільну і незалежну.



Маємо надію, що наше покоління продовжуватиме і збагачуватиме кращі традиції рідного краю, з гордістю промовлятиме: «Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами» (І. Багряний).




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал