Лещишина Я. Б. Мовно-стильові особливості текстів видань газети «День» «Екстракт 150» та «Екстракт +200»



Скачати 127.25 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір127.25 Kb.
УДК 811.161.2'38:82-92
Лещишина Я. Б.

Мовно-стильові особливості текстів видань газети «День»

«Екстракт 150» та «Екстракт +200»

Анотація: У статті проаналізовано стильові особливості видань газети «День» «Екстракт 150» та «Екстракт +200». Розглянуто мовностилістичні засоби увиразнення текстів у процесі розвитку нової української літературної мови, усіх її функціональних різновидів.

Ключові слова: мова друкованих ЗМІ, мас-медіа, преса, медіатекст.

На початку ХХІ століття розвиток мови засобів масової інформації (ЗМІ) продовжує займати важливе місце у мовознавчій науці. Роль ЗМІ в сучасному світі надзвичайно велика, а вплив на світорозуміння адресатів досить потужний. Преса здатна без зволікань фіксувати й доносити до читачів усе нове, поширювати наукові знання, пропагувати політичні ідеї. Впливаючи на розум і почуття читачів мас-медіа формує політичне мислення, громадянську позицію, відображає певний рівень соціально-культурного розвитку суспільства. Як зазначає С. Я. Єрмоленко, «періодичні видання, пропагуючи політичні, наукові та інші думки в Україні, виховуючи естетичні смаки через публікацію художніх творів, утверджували поліфункціональність української літературної мови, сприяли формуванню мовно-культурного середовища… Мова преси відбиває тенденції розвитку загальнолітературних норм української мови» [3, 323]. Лінгвісти намагаються ґрунтовно досліджувати мову ЗМІ, що дало б змогу осягнути усі важливі процеси, що відбуваються в сучасній українській літературній мові.

Актуальність роботи. Стилістичне оформлення публіцистичних текстів останніми роками змінюється. Спрямованість мови публіцистики до масової і різнорідної аудиторії дозволяє використовувати повною мірою мовно-стилістичний потенціал мови для максимальної дії на читацьку аудиторію, беручи участь у формуванні і розвитку мовного смаку, зміні суспільної свідомості. Українські мовознавці по-різному висвітлюють і аналізують основні джерела виникнення тенденції розвитку, особливості мови і стилю української публіцистики. «Наукове дослідження історії літературної мови в усій сукупності її стилів і жанрів обов'язково передбачає також і глибоке, всебічне вивчення мови періодичної преси на всіх етапах її існування» [4, 3].

Питання мови і стилю текстів української періодики привертало увагу дослідників від початку ХХ століття. Вивчення мови української преси розвивалося в кількох напрямках. Перший із них – нормативно-стилістичний – представлений значною кількістю праць, авторами яких є С. Я. Єрмоленко, А. П. Коваль, М. М. Пилинський, К. В. Ленець, О. Д. Пономарів, В. М. Русанівський, О. А. Сербенська, Н. М. Сологуб та ін. У межах цього напрямку мову періодики вивчають з погляду того, наскільки вона відповідає нормам літературної мови. Другий напрям у вивченні мови преси пов’язаний з трактуванням мови газети як особливого об’єкта, передбачає вивчення закономірностей і тенденцій формування внутрішньостильових форм, з’ясування лінгвістичної природи жанрової форми, пошуки естетичних критеріїв газетної мови. Це функціонально-стилістичний напрям, репрезентований він працями таких учених, як М. М. Пилинський, Г. М. Колесник, А. І. Мамалига, Г. М. Сагач, Л. І. Шевченко та ін. Окремий напрям у дослідженні мови українських газет – історію становлення мови української преси – започаткували М. А. Жовтобрюх та Ю. В. Шевельов. Вагомий внесок у вивчення особливостей мови наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття зробили О. А. Стишов, Б. О. Коваленко, О. А. Мітчук, І. В. Холявко, О. І. Чередниченко, О. І. Андрейченко, Г. В. Шаповалова, Н. О. Бойченко, А. М. Григораш, Т. А. Коць, Н. Г. Озерова, Р. В. Бродська та ін.

Мета роботи. На основі комплексного аналізу лексичних засобів, що характеризують стильові особливості мови, з’ясувати характерні ознаки словникового складу видань газети «День» «Екстракт 150» та «Екстракт +200» у процесі розвитку нової української літературної мови, усіх її функціональних різновидів.

Об’єкт дослідження – збірники знакових статей «Дня» «Екстракт 150» та «Екстракт +200».

Предметом дослідження є стилеутворювальні компоненти публіцистичного стилю української преси початку ХХІ століття.

Публіцистика перебуває в нерозривному зв'язку з інтелектуальними та естетичними потребами суспільства на відповідному історичному етапі, вона є поєднуючою ланкою у спілкуванні інтелектуальної верстви з народом. Впливаючи на «звичайного» читача розвиває його, залишаючи право на життя лише найнеобхіднішому, найзрозумілішому, об'єднаному спільним етнопсихолінгвістичним змістом, закладеним у мовно-літературній традиції національної культури, відсіваючи усе непридатне для цієї культури. Особливо великої ваги це набуває у пресі «Дня», адже видання має велику аудиторію, є мовним зразком для людей.

Вивчення суспільно-політичної лексики ґрунтується на фактах її функціонування в рамках публіцистичного стилю, адже політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує засобів масової інформації для встановлення й підтримки постійних зв'язків між суб'єктами політичного життя [10, 11].

В умовах демократизації, наслідком якої стало звільнення від жорсткої цензури, мова ЗМІ зазнала значних змін. Л. Мацько наголошує, що «у публіцистичному стилі української мови ідеологічна одноманітнісь змінилася плюралістичним багатоголоссям, що значно розширило мовний арсенал його із залученням у свій обіг різношарової лексики» [5, 16]. Мова ЗМІ, і періодики зокрема, набула ознак окремого підстилю тому, що в ній інтегруються більшою чи меншою мірою всі функціональні стилі літературної мови. Мова друкованих видань надзвичайно динамічна і неоднорідна, про що свідчать складні лексико-семантичні процеси, поява значної кількості неологізмів та оказіоналізмів.



Газета має масового читача. Тому газетне слово повинне бути просте, що володіє здатністю зрозуміло і точно передати найскладніші поняття. Функція впливу (експресивна), яка є найяскравіше представлена у виданні, зумовлює гостру потребу публіцистики в оцінних засобах вираження.

Виділяючи експресію та стандарт як основні ознаки стилю ЗМІ [8, 243; 9, 88], відчутну роль експресивності в публіцистиці відіграє фразеологічна основа медіатекстів, наприклад: «Я думаю, що я теж маю право розцінити це як зрадництво з боку тих людей, які не пішли у «нейтральні» води» (2, І, 103), «Ми нерідко бачимо домінування деяких політиків, які опускаються до рівня інфузорії-туфельки» (2, І, 96), «Коли ми вторгалися у сферу чиїхось інтересів, і в результаті нашого втручання вилучалися із тіні і поверталися державі значні кошти, ми отримували чергову порцію помиїв» (2, І, 79), «Ми проскочили той час, коли політика – та й журналістика теж - робилась на «шару» (2, І, 94), «Мене намагаються запевнити, що в «Телеграфі» у кожного журналіста своя грядка, що вони не відповідають за політику редакції» (2, І, 103), «протоптався «на нульовому рівні» (2, І, 654), «камінь у руках «ближнього» (2, І, 721), «Набагато пізніше, потрапивши туристом на о. Валаам, я дізналася, що інвалідів війни без кінцівок, які своїми каліцтвами «псували пейзаж», насильно, відірвавши від сімей, вивезли на цей віддалений північний острів» (2, І, 441), «…вже незалежно навіть від волі тих самих політиків, які так затято риють собі історичну яму» (2, І, 358), «…у таких розмовах з’являється піна на губах» (1, ІІІ, 63), «неоране поле» для пропозицій» (2, ІІ, 522) та ін.

У словесному орнаменті основними засобами (стилістичними барвами) є тропи і фігури, що на тлі нейтральних одиниць карбують художнє мереживо тексту [6, 126]. Частим є використання полісемії слів, при якій спостерігаються явища метафоризації як засобу експресії вираження оцінки, перифрази, меншою мірою виявляються ознаки гіперболи, літоти, метонімії та антитези.

У газетному тексті широко використовується метафоричне осмислення слів. Метафора не завжди стилістично маркована, проте вона ніколи не буває стилістично нейтральною (хоч більшість метафоричних конструкцій складають саме нейтральні слова, та поєднуючись, вони утворюють певні відтінки) за емоційним впливом, завжди створює той чи інший експресивний ефект. Вживання нейтрального слова або спеціального терміна в переносному значенні надає слову публіцистичного забарвлення, яке висвітлюють «суспільно-політична» та «історична» лексико-тематичні групи, наприклад: «наліт культури» (1, ІІІ, 286), «рафінований інтелігент» (1, ІІІ, 221), «хронологічна пастка» (2, І, 959), «скромна ціна» (2, І, 234), «програма життя і творчості» (1, ІІІ, 757), «переплетення міркувань» (1, ІІІ, 756), «моральний запит долі» (1, ІІІ, 779), «автопортрет людства» (1, ІV, 393), «еліта українського духу» (2, І, 969), «кузня кадрів» (2, ІІ, 162), «національне самовдосконалення» (2, ІІ, 234), «продавати ідеали свободи» (2, ІІ, 302), «критичні дні в парламенті» (2, ІІ, 451), «прихильники «чистої» історії» (2, І, 427), «перекроювання історії» (2, І, 438), «поїзд історії» (2, І, 588), «історична пам'ять» (2, І, 584), «насильство над історією» (2, І, 575), «почерк геноциду» (2, І, 932), «у кошмарі повоєнних чисток» (2, І, 1001), «притлумлена більшовицьким чоботом» (2, І, 971), «експортувати помаранчеву революцію» (2, ІІ, 94), «витягнуть нас із радянського болота» (2, І, 554), «гальмуючі традиції радянської спадщини» (2, І, 574), «структура не стала «караючим мечем» революції» (2, І, 243) та ін.

Частина метафор утворена з допомогою лексико-тематичної групи «медицина»,здебільшого висловлюють сильні негативні емоції: «кастрація пам’яті» (1, ІІІ, 978), «професійний маразм» (2, І, 244), «слід постколоніального синдрому» (2, І, 431), «тиша свідомості» (1, IV, 584), «лікування банкрутством» (2, ІІ, 9), «розчісують імперські болячки» (2, ІІ, 175), «тоталітарні мутації» (1, ІІІ, 857), «амнезія історичної пам’яті» (1, ІІІ, 928), «генетична тупість» (1, ІІІ, 928) та ін.

Прикрашаючи мову за формою, метафори нерідко ускладнюють правильне сприймання, прикривають демагогію і тиск на аудиторію.

Помітно виражена зміна соціальної оцінності на позначення видатних осіб, політичних діячів, місць, популярних видань, партій та блоків, впливових об'єднань тощо. Це явище виразно засвідчують перифрази, наприклад: «пророчиця чорної долі» (2, І, 721) (драма Лесі Українки «Кассандра»), «суворий вихователь для начальства» (1, ІV, 82) (Л. Костенко), «тест на наявність народу» (2, І, 27) (вибори), «мозок планети» (1, ІV, 534) (інтернет), «фортеця української духовності» (Києво-Могилянська академія), «охоронець української історії» (1, ІІІ, 769) (Володимир Антонович), «трагічний сміхотворець» (1, ІІІ, 344) (Остап Вишня), «корифей радянської літератури» (1, ІІІ, 342) (О. Толстий), «гробар «майданних» ідеалів і надій» (Ю. Тимошенко), «світоч духу» (1, ІІІ, 31) (М. Чернишевський), «місцина для урядових дач» (2, ІІ, 491) (Конча-Заспа), «інформаційний наркотик, стовідсотково натуральний продукт» (2, ІІ, 422) (газета «День») та ін.

Характерною особливістю для підсилення ефекту мови, привернення уваги читача у виданнях є незначне поповнення лексики запозиченнями з інших мов. Наприклад: «Грандіозні політичні аутодафе за обіднім столом у В. Путіна…» (2, І, 270), «Як зараз згадую – белісімо!» (2, І, 316), «Поетка українського рісорджіменто» (2, ІІ, 69), «терра інкогніто» (1, IV, 106), «Під тиском Молотова ЦККП(б)У створив систему натурштрафів» (2, І, 133), «Для західних культур «фольк-хісторі» - це своєрідна «гра у бісер» (2, І, 147), «Бабусі оn-line» (2, І, 397), «Спостерігається масове явище – «бакбебібум»: покинуту дитину всиновлюють, а потім кидають її вдруге, повертаючи в сиротинець» (2, IV, 235), «Окрім того, в цей час дедалі більше посилюється так званий футурошок» (2, IV, 306), «Після Другої світової війни в світі набула популярності модернізаційна концепція «девелопменталізму», у якій головним субєктом є держава розвитку» (1, ІІІ, 205), «У Ліни Костенко – та ж нота: її футурофілія тісно пов’язана зі сподіваннями на початок «епохи гуманізму» (2, ІІ, 58), «Примара «хуйвейбінізму» - загроза демократії» (2, ІІ, 89), «Водночас від лідерів прозвучали певні оцінки й меседжі» (1, ІІІ, 74), Гроші вкладаються не задурно: народ дивиться, піпл хаває» (1, ІІІ, 125) та ін.

Неологізація медіалексики відбувається не тільки за рахунок освоєння нових запозичених номенів. У текстах активно побутують новації, що представляють актуалізовану питому власне українську лексику. Найбільшу групу з яких становлять слова на позначення суспільно-політичних реалій, наприклад: медведіст (2, ІІІ, 90), оранжевіст (1, IV, 205), тандемократ (2, ІІІ, 147), симоненківець (2, І, 356), націєтворець (2, І, 971), мазепіана (1, ІV, 251) та ін. Л. І. Мацько відзначає, що «завдяки закономірним суспільно-політичним і духовно-культурним реабілітаційним процесам значно розширилося функціональне поле української мови, оновилася, розгалузилася і збагатилася її стилістична система» [5, 16].

Рідше зустрічаємо явище функціонування професіоналізмів, діалектизмів, сленгу та жаргону. Така лексика сприяє виразності оцінно-експресивної функції, наприклад: «…працювали в «шарашках» енкаведистів» (1, ІІІ, 718), «Табачник хохмить» (1, IV, 218), «Ми не мовчали як сьогоднішні сірі кнопкодави і безголосі легіонери» (2, І, 536), «збільшилась кількість держав-лузерів» (2, І, 511) ті ін. Такі слова служать для вираження свого відношення до зображуваного, передають різні емоції автора чи героїв (іронію, позитивне чи негативне відношення тощо), є засобом стилізації.

Л. К. Ставицька підкреслювала, що «активізацію жарґонного лексикону у ГПД (газетно-публіцистичному дискурсі) зумовлює також іманентна ознака публіцистичного стилю: прагнення експресивізувати текст, створити яскравий, нетривіяльний вислів, який запам'ятається й подасть певний «шматок дійсності» в емоційно-оцінному ракурсі» [7, 278].

В результаті проведеної роботи можна сформулювати висновки. На стилістику мови публіцистики сильний вплив робить масовий характер комунікації. Тематична необмеженість газетно-публіцистичного стилю визначає надзвичайну широту і різноманітність його лексики. Серед головних мовних особливостей слід виділити принципову неоднорідність стилістичних засобів; використання спеціальної термінології та емоційно забарвленої лексики, поєднання стандартних і експресивних засобів мови, використання і абстрактної, і конкретної лексики в нестандартному вживанні. Важливою рисою видань «Екстракт 150» та «Екстракт +200» є використання найбільш типових для даного моменту суспільного життя способів викладу матеріалу, найбільш частотних лексичних одиниць, фразеологізмів і метафоричних вживань слова. Актуальність змісту змушує авторів шукати актуальних форм його вираження, загальнозрозумілих і в той же час відрізняються свіжістю, новизною, щоб донести і «вселити» ті знання, які закладені в книгах, ті, що «здатні спричинити благотворну дію».



ЛІТЕРАТУРА
1. Екстракт +200. У двох частинах / За заг. ред. Л. Івшиної. – Видання друге. –К.: ЗАТ «Українська пресгрупа», 2010. Ч. третя – 1024 с., ч. четверта – 896 с. 2. Екстракт 150. У двох частинах / За заг. ред. Л.Івшиної. – Видання перше. –К.: ЗАТ «Українська пресгрупа», 2009. Ч. перша – 1040 с., ч. друга – 576 с. 3. Єрмоленко С. Мова преси / С. Я. Єрмоленко // Українська мова. Енциклопедія. – К.: В-во «Укр. енциклопедія», 2000. – С. 323. 4. Жовтобрюх М. А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.) / Жовтобрюх М. А. – К.: Наук. думка, 1970. – 304 с. 5. Мацько Л. І. Українська мова в кінці ХХ ст. (Зміни в лексиці) / Л. Мацько // Дивослово. - 2000. - №4. - С. 15 - 20. 6. Мацько Л. Стилістика української мови / Мацько Л., Сидоренко О., Мацько О. - Київ: Вища школа, 2003. - 462 с. 7. Ставицька Л. К. Арґо, жарґон, сленг: Соціяльна диференціяція української мови / Ставицька Л. К. - К.: Критика, 2005. - 464 с. 8. Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформаці): Монографія. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2003. - 388 с. 9. Тодор О. Перифрази у мові газет / О. Тодор // Українська мова. Najnowsze dzieje jеzykow slowianskich / Red. nauk. S. Jermolenko. - Opole: Un-t Opolski, 1999. - S. 88-90. 10. Холявко І. В. Суспільно-політична лексика у пресі 90-их роківXX ст. (семантико-функціональний аналіз): дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Холявко О. І. - К., 2004. - 229 с.

Аннотация: В статье проанализированы стилевые особенности изданий газеты «День» «Экстракт 150» и «Экстракт +200». Рассмотрены лингвостилистические средства выразительности текстов в процессе развития нового украинского литературного языка, всех его функциональных разновидностей.

Ключевые слова: средства массовой информации (СМИ), масс-медиа, пресса, медиатекст.
АnnotationThe article analyzes the stylistic peculiarities editions of the newspaper "Day" "Extract 150" and "extract 200." The linguostylistic means of texts depicting in the development process of modern Ukrainian literary language and all its functional variants are considered.

Key words: mass media, media, press, mediatekst.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал