Лексико-семантична система української мови



Скачати 108.84 Kb.

Дата конвертації25.12.2016
Розмір108.84 Kb.

Лексико-семантична система української мови
План
1.
Лексикологія як розділ мовознавства.
2.
Основні поняття лексикології: слово, лексема, лексико-семантичний варіант слова, лексико-семантична група, лексико-семантичне поле.
3.
Багатозначні (полісемічні) та однозначні (моносемічні) слова.
4.
Омонімія в лексико-семантичній системі мови. Типи омонімів.
5.
Проблема визначення міжчастиномовних морфологічних омонімів.
6.
Розмежування багатозначності й омонімії.
7.
Міжмовні омоніми.
Література
1.

Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке
/ В.В.Виноградов // Виноградов В. Избранные труды: Лексикология и лексикография. –
М. : Наука, 1977. – С. 140 – 161.
2.

Гальона Наталія, Дудко Ірина. Основи мовознавчої творчості в МАН:
Мовнокомунікативна компетенція. Академічне дослідження. Наукові фахові знання. –
К.: ТОВ «Праймдрук», 2012.- 360 c.
3.

Гданська Ю.А., Козуб Л.С. Проблеми омонімії і шляхи їх вирішення / Ю.А.
Гданська,
Л.С.Козуб.
[Електронний ресурс].

Режим доступу: http://elibrary.nubip.edu.ua/10581/3/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1
%8F-
%D0%93%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0,_%D0%9A%
D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%B1.pdf

4.

Заславська Н.В. Обережно: міжмовні омоніми / Н.В.Заславська. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine28-20.pdf

5.

Караман С.О. Сучасна українська літературна мова: навчальний посібник /
[Караман С.О., Караман О.В., М.Я. Плющ та ін.; за ред. С.О. Карамана]. – К.: Літера
ЛТД, 2011. – 560 с.
6.

Пономаренко Л. Омоніми. Приклади омонімів. Міжмовні омоніми. / Л.
Пономаренко.
[Електронний ресурс].

Режим доступу:
- http://l- ponomar.com/pryklady_omonimiw_mizmovni_omonimy/

7.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. – 3-є вид., доп.
– К.: Вища шк., 2002. – 440 с.
8.

Сучасна українська літературна мова: Підручник / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко,
Н.Я. Грипас та ін.; за ред. М.Я.Плющ.– 7-е вид., стереотип. – 2009. – 430 с.
9.

Тараненко
О.О.Лексикологія
/
О.О.Тараненко
//
Українська мова.
Енциклопедія. [редкол.: Русанівський В.М. (співголова), Тараненко О.О. (співголова),
М.П. Зяблюк та ін.]. – К. : Вид-во „Укр. енцикл.” ім. М.П. Бажана, 2004. – С. 304 – 305.

10.

Тараненко О.О. Лексико-семантична система / О.О.Тараненко //
Українська мова.
Енциклопедія.
[редкол.:
Русанівський В.М.
(співголова),
Тараненко О.О. (співголова), М.П. Зяблюк та ін.]. – К. : Вид-во „Укр. енцикл.” ім.
М.П. Бажана, 2004. – С. 305 - 306
11.

Тараненко О.О. Омоніми / О.О.Тараненко // Українська мова.
Енциклопедія. [редкол.: Русанівський В.М. (співголова), Тараненко О.О. (співголова),
М.П. Зяблюк та ін.]. – К. : Вид-во „Укр. енцикл.” ім. М.П. Бажана, 2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/ukrmova/um210.htm

1. Лексикологія як розділ мовознавства

Лексикологія (гр. leξixoς – словесний, словниковий; λογος – слово, вчення) – розділ мовознавства, що вивчає слово як основну одиницю мови, а також словниковий склад мови, тобто лексику. Лексикологічні дослідження здійснюють у різних аспектах: семантичному (значення), стилістичному, історичному, соціолінгвістичному та інших.
Залежно від предмета дослідження розрізняють описову (досліджує сучасний стан лексики) та історичну (розвиток лексичної системи); теоретичну (досліджує загальні принципи функціонування лексики) та прикладну (створення словників).
Лексикологія пов’язана з іншими розділами мовознавства. Зокрема, з
етимологією (наукою про походження слів), ономастикою (наукою про власні назви),
ономасіологією (наукою про принципи називання предметів та явищ позамовної дійсності), семасіологією (наукою про лексичне значення), лексикографією (наукою про укладання словників) тощо.
2. Основні поняття лексикології: слово, лексема, лексико-семантичний
варіант слова, лексико-семантична група, лексико-семантичне поле

Лексика – це сукупність усіх слів однієї мови. Лексика – це складна система, впорядкована за різними принципами та ознаками. Основними одиницями лексико- семантичного рівня мови є лексема і слово.
Слово – це найменша самостійна і вільно відтворювана одиниця мови, основною функцією якої є номінація, тобто називання, а також вказування і вираження елемента позамовної дійсності. Слово виступає будівельним матеріалом для словосполучення та речення. Лексема – це слово у сукупності всіх його значень і форм. Лексема абстрактна, нематеріальна та ідеальна, вона спільна для всіх носіїв мови. Натомість слово матеріально виражене, конкретне. Слово це реалізація лексеми у процесі мовлення. Ці два поняття взаємопов’язані, проте не тотожні.
Лексико-семантичний варіант – це окремі значення слова, що обов’язково мають семантичну спільність (спільні елементарні смисли - семи). Наприклад, слово

«земля» має шість значень: 1) третя від Сонця велика планета Сонячної системи; 2) верхній шар земної кори; 3) речовина темно-бурого кольору, що входить до складу земної кори; 4) суша; 5) ґрунт, що обробляється і використовується для вирощування рослин; 6) край, країна, держава. Кожне зі значень у контексті і є лексико-семантичним варіантом слова «земля».
Лексико-семантична група (ЛСГ) – це сукупність слів однієї частини мови, об’єднаних одним словом (його називають ідентифікатором), значення якого входить у значення інших слів групи і яке може замінити слова в деяких контекстах. Наприклад, лексико-семантична група зі значенням «медичні працівники» включає слова лікар,
медсестра, аптекар, фельдшер, акушер тощо, а ЛСГ зі значенням «меблі» - диван,
софа, ліжко, розкладачка тощо. Лексико-семантичні групи не ізольовані, слова, що належать до однієї групи, можуть входити до складу інших ЛСГ. Слова у ЛСГ об’єднані за різними принципами: значеннєвої тотожності або близькості (синонімічні ряди: час,
пора, година (у значенні пора), протилежності (антонімічні пари: вічність - мить), родо- видової (або гіперо-гіпонімічної) співвіднесеності (дерево: дуб, береза, вільха, верба; квіти: троянда, тюльпан, соняшник) тощо.
Лексико-семантичні групи об’єднуються у більші утворення, що називаються
лексико-семантичними полями. Слова у лексико-семантичному полі також об’єднані значенням, але вони можуть належати до різних частин мови. Лексико-семантичне поле зі значенням «час» об’єднує не лише прислівники сьогодні, завтра, післязавтра,
позавчора, але й іменники день, година, хвилина, зима, весна, понеділок, середа, прикметники тривалий, довгий (у поєднанні з відповідними іменниками), а також словосполучення – вказівки на точний час: об одинадцятій годині, о пів на дванадцяту; номінації державних та релігійних свят: на Різдво, на День незалежності; фразеологізми: коли рак на горі свисне. Лексико-семантичне поле має ієрархічну будову: центральні одиниці мають пряме значення і є найуживанішими, а ті, що виражають значення опосередковано і вживаються рідше, розміщені на периферії, основну сему вони виражають лише у певному контексті. Слова у лексико- семантичному полі об’єднані парадигматичними відношеннями, тобто відношеннями на основі спільності або протилежності значень.
3. Багатозначні (полісемічні) та однозначні (моносемічні) слова
Усі слова поділяють на дві групи: однозначні (моносемічні, від гр. μοηος – один, єдиний та οημα - знак) та багатозначні (полісемічні, від гр. ρολυς- численний та οημα - знак).
Моносемічними є слова, що мають одне значення. До них зараховують терміни
(лінгвістика, мононуклеоз), числівники (один, десять, тисяча), займенники (твій, наш), деякі слова з конкретним значенням (жир, пиво).

Полісемічними називають слова, що мають два і більше лексичних значень.
Більшість слів в українській мові є багатозначними, наприклад, поле -
1. Безліса рівнина, рівний великий простір. 2. Значна площа чи ділянка землі, спеціально відведена під що-небудь. 3. Простір, у межах якого відбувається якась дія або який перебуває в межах якоїсь дії. 4. перен. Можливість, умова для чого-небудь.
5. перен. Поприще, сфера діяльності. 6. Основа, на яку нанесено узор, зображення, напис і т. ін.; фон, тло. 7. перев. мн. Смужка уздовж краю аркуша паперу, яка залишається чистою при писанні або друкуванні; берег. 8. перев. мн. Відігнуті краї капелюха, бриля тощо; криси. 9. геол. Родовище корисних копалин або частина такого родовища, відведена для розробки.
Слово завжди виникає з одним значенням, яке є первинним, номінативним, прямим. Багатозначність слова розвивається на основі перенесення назви з одного предмета на інший на основі подібності, суміжності або функції. Вторинне значення завжди є переносним (хоча й не виконує стилістичної функції), бо сформоване від первинного, тобто мотивоване через пряме: ніс людини – ніс корабля; хлопчик біжить –
час біжить; дитина йде – дощ йде.
Перенесення за подібністю називають метафоричним (від гр. μεταφορα – букв. перенесення). В основі метафори завжди лежить приховане порівняння. Наприклад, за подібністю з’явилися значення «кулястий плід окремих рослин на кінці стебла» у слові
головка (капусти, маку). Метафоричне перенесення є основним принципом утворення фразеологізмів: заяча душа (пор. душа, як у зайця), ведмежа послуга, одного поля
ягоди тощо. Метафоричним є перенесення ознак живих істот на неживу природу і навпаки: журавель колодязя, на крилах радості, горе давить (тисне), орлиний зір тощо.
Перенесення на основі суміжності називають метонімічним (від гр. μετωνυμια букв. - перенесення). Суміжність може бути просторовою (аудиторія слухала уважно
(уважно слухають люди, які перебувають в аудиторії), зал аплодував (аплодували люди, які сиділи в залі), часовою (літературний вечір (вечір, присвячений творчості письменника або якомусь періоду літератури), причиново-наслідковою (гостре
сатиричне перо (продукт, що виник внаслідок використання знаряддя). Метонімічні перенесення діють і у фразеології: до сивого волосся (до старості), не сьогодні-завтра
(найближчим часом), піднімати руки (здаватися в полон), опускати руки (здаватися).
Різновидом метонімії є синекдоха (від гр. ςυνεχδοχη букв. – співвіднесення, співрозуміння) – тип перенесення, що ґрунтується на суміжності кількісного характеру: однина вживається замість множини (або навпаки) та частина замість цілого (або навпаки), наприклад, білі комірці сновигали туди-сюди (у значенні «офісні працівники»), червоні чобітки поспішали (у значенні «жінка, вдягнута у червоні чоботи»), п’ять голів продали сьогодні (у значенні «п’ять корів або овець»).
У зв’язку з перенесенням слово може розширювати значення (наприклад слово
стріляти спочатку мало значення «випускати стріли», згодом, коли з’явилися інші види зброї, цим словом позначали дію кожного з них), або звужувати його (слово квас
раніше мало значення «будь-що квасне, кисле», а тепер позначає тільки «кислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього борошна з солодом»).
Вторинні значення полісемічних слів реалізовані в контексті (поля зошита,
футбольне поле, поле його зацікавлень, лексико-семантичне поле). Переносні значення слів варто відрізняти від оказіонального вживання. Метафоричні або метонімічні значення є загальновживаними (узуальними), натомість оказіональне вживання – це власне авторське переосмислення семантики слова, що виражене у нових образах, проте воно не стає загальновживаним і не фіксоване у словниках.
4. Омонімія в лексико-семантичній системі мови. Типи омонімів

Омоніми (від гр. ομωηνμοος - однойменний) – це слова або їхні окремі граматичні форми, що при однаковому звучанні (або написанні) мають різні значення.
Омоніми утворилися внаслідок:
1) розпаду багатозначності слова (віддалення значень одного слова настільки, що між ними вже не простежується зв'язок): порох (пил) і порох (вибухова речовина).
Такі омоніми називаються гомогенними, або етимологічними тобто такими, що мають спільне походження;
2) фонетичних змін (наприклад, у сучасній українській мові є слово вити, що позначає «видавати протяжні звуки» (походить від давнього выти) та «сплітати, скручувати» походить віддавнього «вити»). Давні звуки Ы та И у сучасній мові дали однаковий звук И, внаслідок чого утворилася омонімічна пара;
3) словотворчих процесів (утворення однакових слів від різних мотивувальних основ: стан 1 - стоянка, табір; стан 2 – торс, талія; стан 3 – становище, ситуація);
4) збігу звучання власне українського слова та запозиченого: лава (меблі для сидіння) та лава (речовина з вулкану); тур (тварина) та тур (частина змагань);
5) збігу звучання запозичень з інших мов: лот (рос.) – міра ваги до запровадження метричної системи; лот (голл.) - прилад для вимірювання глибини моря, річки тощо з борта судна; лот (англ.) – предмет торгів на аукціоні.
Класифікація омонімів
Усі омоніми поділяються на дві великі групи: повні та неповні (часткові).
Повними омонімами є слова, що збігаються в усіх формах: коса, ключ, правий
(у значеннях «справедливий, ні в чому не винний» та «протилежний лівому»).
Часткові омоніми – це збіг слів у звучанні, але не написанні, а також в окремих формах. Часткові омоніми поділяють на такі групи:
- омоформи – слова, що в частині форм є тотожними,а в частині розрізняються:
лисички (множина зменшено-пестливого від лисиця) – лисички (гриби – не вживається в однині), три (числівник) – три (наказовий спосіб дієслова терти);
- омофони – слова, що звучать однаково, але пишуться по різному: біль – білль,
мене [ме
и
нé] – мине [ми
е
нé], за шию – зашию;

- омографи – слова, що однаково пишуться, проте звучать по-різному: áтлас
(зібрання карт) – атлáс (тканина); кóлос (суцвіття на зернових) – колóс (статуя, колона, обеліск великих розмірів).
Власні назви теж можуть бути омонімічними: Леся зменшено від Олександра,
Олена чи Лариса; Славутич (назва міста та поетична назва річки Дніпро).
5. Проблема виділення міжчастиномовних морфологічних омонімів
У лінгвістиці немає єдиного погляду на те, як кваліфікувати слова різних частин мови, що мають збіг окремих форм (коса (іменник) і коса (прикметник), оскільки їхнє функціонування дуже обмежене і більшою мірою стосується морфемної структури слова.
Крім того, складність виділення цієї групи полягає ще й у тому, що частина омонімічних лексем не має лексичного значення (службові частини мови та вигуки), а тому формально протиставлені не конкретні лексичні значення, а граматичні. Заважаючи на характер протиставлення таких словоформ, мовознавці виокремлюють групу
граматичних омонімів, де в назві акцентовано на особливостях поділу одиниць.
Найбільший потенціал утворення граматичних омонімів має іменник, окремі словоформи
іменника вступають в омонімічні відношення майже з усіма частинами мови:
іменник – прийменник: коло (
замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра.
) – коло (прийменник);
іменник – прислівник: пóверх (
частина будинку, що має кілька приміщень, розташованих на одному рівні
) – повéрх (
зверху чого-небудь
);
іменник – вигук: Боже (кличний відмінок іменника Бог) – Боже (вигук);
іменник – прикметник: дорóга (
смуга землі, по якій їздять і ходять
) – дорогá
(
яка коштує великі гроші; протилежне д е ш е в а
);
іменник – дієслово: гну (
ссавець з роду антилоп
) – гну (І особа однини від дієслова гнути);
іменник – сполучник: ніж (
знаряддя, інструмент для різання, що складається з леза та ручки
) – ніж (порівняльний сполучник) тощо.
6. Розмежування багатозначності й омонімії
Щоб відмежувати омонім від багатозначного слова, найпростіше звернутися до тлумачного словника. Там видно, що слова-омоніми розглядають в окремих словникових статтях і відповідно нумерують: Як 1. -
Велика жуйна рогата тварина, перев.
темної масті, з довгою, обвислою по боках шерстю, поширена у високогірних районах Центральної Азії (використовується як в'ючна й верхова, а іноді як молочно-м'ясна тварина). Як 2. – прислівник. Як 3. – сполучник. Як 4. – частка.
Багатозначні слова розміщені в одній словниковій статті, в межах якої відбувається нумерування: вільний -
1. Ніким не гноблений, не поневолюваний;
незалежний, самостійний. 2. Який перебуває на волі, позбувшись пут, ув'язнення і т. ін.
3. іст. Який позбувся кріпосної залежності, відпущений на волю; розкріпачений.
4. Який не терпить обмежень, не піддається їм; свободолюбний. 5. Який нічим не обмежується, якому ніхто, ніщо не заважає. 6. з інфін. Який має право або можливість діяти, чинити зі своєї волі, за власним бажанням. 7. Не обмежений певними законами, постановами; безперешкодний. 8. заст. Недержавний, приватний. 9. Невимушений, неофіційний. 10. Такий, де немає тісноти; широкий, просторий, безкраїй. 11. Ніким, нічим не зайнятий, не заповнений. 12. від чого. Який не містить у собі чогось небажаного, непотрібного; позбавлений чого-небудь. 13. Не затиснутий, не закріплений у чомусь, не прикріплений до чого-небудь. 14. спец. Який не відповідає певним нормам, правилам, стандартам. 15. спец. Який не передає свого руху іншим частинам механізму; пустий. 16. хім. Який є в природі або може видобуватися в чистому вигляді, без інших речовин. 17. спец. Який здійснюється за природних умов; протилежне ш т у ч н и й .
Якщо немає змоги перевірити слова за словником, можна звернути увагу на інші особливості.
1. Значення полісемічного слова завжди пов’язані між собою. Наприклад, слово
ґрунт має такі значення:
1. Верхній шар земної кори, придатний для життя рослин. 2.
Морське, річкове і т. ін. дно. 3. заст.
Земельний наділ. 4. перен.
Те, що становить основу чого-небудь, є вихідним матеріалом для створення, виникнення чогось. Усі переносні значення пов’язані з першим, прямим значенням.
Значення омонімів не пов’язані: точити – робити гострим і точити – повільно або крізь вузький отвір випускати рідину, іноді сипку речовину.
2. Значення полісемічного слова мають ті самі синоніми: слово ґрунт у перших трьох значеннях можна замінити словом земля, наприклад: Земля тут родюча, багата.
Дмитро плив уже довго і стомився, поки відчув нарешті під ногами землю. А то чия
земля? Сусідова?
Омоніми мають різні синонімічні лексеми: точити – гострити; точити – цідити.
3. Багатозначні слова утворюють ті самі похідні: від слова голова – 1.
Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок — вищий відділ центральної нервової системи. 2. Ця частина тіла людини як орган мислення; мозок. 3. Особа, яка керує зборами, засіданням тощо, можна утворити прикметний головний.
Від омонімів часто утворюють різні похідні. Пор.: Термін 1. Відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь; строк – терміновий. Термін 2.
Слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої- небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо – термінологічний.
4. Багатозначні слова не розрізняються словоформами: земля – землі, землею,
землю (ці форми не залежать від конкретного значення). Омоніми можуть мати відмінності: Слати 1. Відсилати, направляти кого-небудь кудись з певною метою, з
певним дорученням: негайно шлю кур’єра за документами. Слати 2. Те саме, що стелити
: постелила святкову скатертину на стіл.
7. Міжмовні омоніми

Міжмовні омоніми – це слова, що в різних мовах звучать однаково або дуже подібно, але мають різне лексичне значення: укр. магазин (
приміщення для роздрібної торгівлі; крамниця
) – англ. Magazine (журнал); укр. артист (
той, хто публічно виконує твори мистецтва (актор, музикант, співак та ін.)
– фр. Artist (художник). Ці мови можуть бути як близькоспорідненими (наприклад, українська – польська, українська – російська, англійська – німецька), так і досить далекими за своїм походженням
(наприклад, українська – французька, українська – японська). Міжмовні омоніми є складними для перекладу і часто можуть призводити до ненавмисних каламбурів або створення протилежного ефекту.
Класифікація міжмовних омонімів
Міжмовні омоніми за особливостями звучання поділяють на:
1. Міжмовні омоніми, які за формою вираження повністю збігаються:
Holka (чес., розм., в перекладі «дівчина») – голка (укр., тонкий металевий стрижень з гострим кінцем і вушком, у яке всилюється нитка для шиття»).
Гора (болг. у перекладі «ліс») – гора (укр. значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень
)
Луна (рос. місяць) – луна (укр. відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань
).
2. Міжмовні омоніми зі звуковими відмінностями, зокрема з різним
наголосом:
Сhudoba (чес. з наголосом на першому складі, в перекладі «бідність») –
худоба (укр., з наголосом на другий склад – збірний іменник: чотириногі свійські сільськогосподарські тварини).
Смутный (рос. неясний, невиразний, непевний, неспокійний, стурбований, тривожний, заколотний, бунтівний) – смутний (укр. який відчуває смуток, сумний, журний, сповнений смутком, який викликає смуток).
3. Міжмовні омоніми з графічно-фонетичними розбіжностями:
Bezcenný (чес., в перекладі «малоцінний») – безцінний (укр., річ, якій не можна скласти ціни; дуже цінна, дуже дорога; перен. хто має дуже велике значення для кого-небудь).
Уродливый (рос. потворний) – вродливий (укр. який має приємне обличчя, вигляд; гарний, красивий
).

Запамятовать (рос. просторіч. забути )- запам’ятати (укр. зберігати, тримати в пам'яті
).
Заря (рос. яскраве освітлення горизонту перед сходом або заходом сонця) –
зоря (укр. самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів
).
List (англ. список) – лист (укр. орган повітряного живлення і газообміну рослин у вигляді тонкої, звичайно зеленої пластинки
).
Запитання для самоконтролю
1.

Що таке лексикологія? З якими розділами мовознавства пов’язана
лексикологія?
2.

Що таке слово? Які його основні ознаки?
3.

Назвіть ознаки слова і лексеми. Наведіть приклади.
4.

Дайте визначення поняттям «лексико-семантична група» та «лексико-
семантичне поле».
5.

Що таке «ієрархічна організація» лексико-семантичного поля?
6.

Наведіть приклади двох-трьох лексико-семантичних груп. З’ясуйте, до яких
полів вони входять.
7.

Які слова називаються полісемічними? Назвіть їхні ознаки.
8.

Назвіть критерії розмежування багатозначних слів та омонімів.
9.

Назвіть групи омонімів. Наведіть приклади одиниць кожної групи.
10.

Наведіть приклади граматичних омонімів. Поясніть, у чому труднощі їх
виокремлення.
11.

Наведіть приклади міжмовних омонімів (українська – англійська або
українська – російська мови).


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал