Лекція з навчальної дисципліни українська мова



Скачати 495.99 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації25.12.2016
Розмір495.99 Kb.
1   2

5. Юридичні лексикографічні джерела
У сучасному термінознавстві виокремлюється самостійний науковий напрям — юридична лексикографія, що має на меті повну інвентаризацію, опис і впорядкування юридичної термінології. Під цим терміном також розуміють сукупність юридичних словників і наукових праць з цієї галузі.

Юридичний словник у тих чи інших аспектах вивчають різні розділи і підрозділи мовознавства: лексикологія, термінознавство, семасіологія, ономасіологія, когнітивна лінгвістика, етимологія, словотвір, фразеологія, стилістика, історія мови, історична лексикологія, порівняльна лексикологія, лексикографія, термінографія та ін.

Термінологія права як складна, ієрархічно організована сукупність термінологічних одиниць усієї правової сфери діяльності людини знаходиться у полі зору загальної теорії держави і права (згідно з класифікатором правових наук). Але безпосереднім об’єктом усебічного теоретичного осмислення і практичного опрацювання на різних рівнях термінологічна лексика права виступає лише у двох споріднених наукових галузях: юридичному термінознавстві і юридичній термінографії.

Юридичне термінознавство і юридична термінографія являють собою нові спеціалізовані напрями дослідження термінологічно-правового фонду української мови, які синтезують сучасні методологічні підходи й методичний апарат мовознавчих і юридичних наук.

Юридична термінографія — це наука про теорію і практику укладання юридичних словників різних типів (загальноюридичних і галузевих, енциклопедичних і лінгвістичних, тлумачних, нормативних, перекладних, частотних, історичних, етимологічних, словників іншомовних та інтернаціональних термінів права та інших).

Щодо історії розвитку юридичних лексикографічних джерел.

Перші правничі словники з'являються у ІІ половині ХІХ ст., серед них:

"Юридично-політична термінологія для слов'янської мови Австрії" / уклад. Я.Головацький, Г. Шашкевич, Ю. Вислободський (1851 р.);

"Справочный словарь юридическихъ терминовъ древняго актоваго языка югозападной Россіи" / уклад. І.П. Новицький (1871 р.);

"Німецько-руський словар висловів правничих і адміністраційних" / уклад. К. Левицький (1893) та ін.



У перші десятиліття ХХ ст. вийшло близько 10 коротких словників, які охоплювали юридичну термінологію, серед них:

"Причинки до правничої термінольоґії" Г.Зацерковного (1902 р.);

"Короткий російсько-український правничий словник" / уклад. І. Жигадло (1918);

"Короткий московсько-український словник для юристів" / уклад. Ф. Ловецький (3 видання – 1918-1919 рр.);

"Мадярсько-руській правничій терминологичный словарь" (1927 р.) та ін.

Термінографічні праці ІІ пол. ХІХ ст. - 20-х рр. ХХ ст. словниками можна назвати умовно, вони були швидше матеріалами до словника, оскільки містили зібраний термінологічний матеріал переважно з народної мови, який вимагав подальшого опрацювання.

Укладачі цих словників у передмовах вказували на першочергову потребу зібрати і зафіксувати весь наявний в живій мові матеріал для вироблення наукової термінології на власне українській основі. Саме тому реєстри перших словників містили велику кількість синонімів, описові конструкції. Але якою б багатою не була скарбниця народної мови, вона не може охопити всі наукові поняття. За відсутності українського відповідника до іншомовних термінів укладачі вдавалися до творення власних термінів. Авторські новотвори стали одним із перших способів поповнення термінології української мови.

На особливу увагу заслуговує перший академічний "Російсько-український словник правничої мови" за редакцією А.Ю. Кримського (1926 р.), в якому зафіксовано понад 67 000 слів з живої мови, давніх українських актів, словників, розвідок українських правників, а також тогочасних друкованих видань.

Метою словника було забезпечення правників фаховою термінологією, а також лексикою, необхідною для складання правничих актів, промов, листів тощо, щоб читач правничого словника таким чином мав змогу задовольнити цю свою потребу, не звертаючися ще й до инших "нетермінологічних" російсько-українських словників. Словник не втратив своєї актуальності, про що свідчить його перевидання у 1984 році.

Творча праця вчених-лексикографів у 30-х роках ХХ ст. була перервана звинуваченням українських філологів у народництві та націоналізмі.

Сигналом до розгрому стала брошура А.Хвилі "Знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті", після якої праця на термінологічній ниві припинилася.

Відродження її припадає на кінець 50-х, початок 60-х рр. ХХ ст..

А перший словник з правознавства з'являється лише у 1974 році – Юридичний словник / за ред. Б.Бабія, В. Корецького, В. Цвєткова.

Це нормативний тлумачний словник, який вміщує понад 2300 статей з теорії держави і права, управління, законності, охорони прав, різних галузей права – державного, адміністративного, цивільного, кримінального, процесуального, міжнародного та ін.

У 80-ті роки побачило світ кілька термінологічних словників із юриспруденції, а саме:

Юридичний словник / за ред. Б. Бабія (1983 р.);

Русско-украинский словарь юридической терминологии / отв. ред. Б. Бабий (1985 р.);

Короткий юридичний словник / уклад. Н. Хуторян та ін. (1989 р.).

У 90-х роках ХХ ст. почався новий етап розвитку України як незалежної держави, а відтак й української літературної мови, державний статус якої сприяв піднесенню її престижу та ширшому функціонуванню в Україні.

З іншого боку, цей статус вимагав належного рівня розвитку термінологічного фонду мови.

Побудова правової держави в нових умовах передбачає перегляд старої та становлення нової законодавчої бази, прийняття нових документів, які регламентують діяльність правоохоронних органів, що в свою чергу не може не позначитись на мові. Активізація мовної діяльності є природним наслідком перехідного стану.

До словникарської роботи, координаційним центром якої є Інститут української мови НАН України, долучилися численні творчі колективи, окремі працівники вищих навчальних закладів.

Результатом їхньої праці було видання понад 30 правничих термінологічних словників. Серед них:

Словник юридичних термінів (російсько-український) / уклад. Ф.Андреш та ін. (1994 р.),

Юридичний словник-довідник / за ред. Ю.Шемшученка (1996 р.),

Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери / С.Єрмоленко та ін. (1998 р.),

Словник термінів і понять, що вживаються у чинних нормативно-правових актах України / упоряд. О. Богачова та ін.,

Юридичні терміни. Тлумачний словник / В.Гончаренко та ін.,

Юридична енциклопедія : у 6-ти томах / гол. ред. Ю. Шемшученко,

Словник-довідник термінів судової медицини / О.Герасименко, ред.-лексикограф Л. Симоненко (2002 р.) та інші.

Будь-який термінологічний словник є результатом узагальнення процесів розвитку і становлення як мови, так і суспільства на певному етапі існування.

Аналіз правничих словників показав, що шляхи і способи кількісного і якісного поповнення термінологічного фонду української мови різні. Основним із них на всіх етапах розвитку термінології є словотворення, яке в термінології представлене переважно морфологічним і лексико-семантичним способами.

Найпродуктивнішим у мові юриспруденції є морфологічний спосіб творення термінів (афіксація, слово- та основоскладання, абревіація), наприклад:непрацездатністьпідсудний,розкраданняхабарництвопатентування,законопроект, судоустрій,фальшивомонетництво.

У ІІ пол. ХХ ст. активізувалося творення термінів-словосполучень, наприклад: експерт-психіатр, планово-оперативний,слідчо-обвинувальнийсудово-прокурорський, автотехнічна  експертизадовірена особаопублікування закону,публічність судочинства.

Одним із найпоширеніших шляхів поповнення термінологічного фонду української мови на будь-якому етапі його розвитку є запозичення термінів з інших мов. Запозичені терміни певною мірою підпорядковуються законам фонетики і граматики української мови, але структура запозиченого терміна не порушується, наприклад: кримінологія, презумпція, ратифікація. Вони стають базою для утворення похідних утворень за допомогою українських словотворчих формантів, наприклад: ратифікаційний, розкраданнякримінологічнийратифікуванняратифікований.

Оновлення правничої лексики відбувається за рахунок появи нових понять та їх найменувань, наприклад: брокер - фізична особа, зареєстрована на біржі відповідно до її стасусу, обов'язок якої полягає у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, на здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій до реєстрації на біржі; броня – кількість робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.

Отже, маючи багатовікову історію, юридична термінологія займає важливе місце у словниковому складі національної мови. Мова, як явище суспільне, відбиває конкретно-історичні особливості, властиві певному соціально-історичному періоду: розвиваються словесні конструкції, з'являються нові слова, запозичення з інших мов тощо. Термінологічні словники є результатом узагальнення процесів розвитку і становлення певної галузі науки. Вони сприяють засвоєнню правильного слововживання, що є особливо важливим у юриспруденції, оскільки неточне або помилково вжите слово, логічні та граматичні помилки, змістові неточності у формулюванні правових приписів і правових рішень призводять до неоднозначного їхнього тлумачення, що може спричинитися до негативних наслідків.

Існує нагальна потреба у виданні словників з усіх галузей сучасного права. На сьогодні відсутні словники термінів кримінального, адміністративного, банківського, трудового, сільськогосподарського, міжнародного, космічного, ядерного, сімейного, земельного та інших галузей права. Укладання термінологічних словників з усіх галузей сучасного права, і на основі цього здійснення генералізованого лексикографічного опису української термінології права — надзвичайно важливе й актуальне науково-прикладне завдання, яке визначає найближчі й далекі перспективи розвитку юридичної термінографії.

Усе це сприяє формуванню нових підгалузей знання — історичного юридичного термінознавства та історичної юридичної термінографії, для яких методологічний принцип історизму є вихідним.

Перша підгалузь має на меті дослідити історичний шлях розвитку термінологічної лексики права, визначити її генетичну природу, простежити динаміку змін на різних мовних рівнях, зокрема встановити хронологію появи і втрати окремих термінів і цілісних терміносистем, виявити специфіку формування терміносистеми та узагальнити наукові спостереження і результати у фундаментальних теоретичних працях.

Друга підгалузь репрезентує склад давньої термінологічної лексики права у різних видах історичних словників: загальноюридичних і галузевих, перекладних, лексиконах та вокабулярах окремих писемних пам’яток (законодавчих актів та їх проектів; різних жанрів ділової документації; наукових, публіцистичних, філософсько-юридичних творів тощо). У полі зору історичної юридичної термінографії — історія термінологічного словникарства в Україні, систематизація й вивчення лексикографічної інтерпретації правових термінів у різних історичних джерелах, наукове опрацювання давніх лексикографічних джерел, підготовка до видання та перевидання словників юридичної мови попередніх епох.



Ретроспективний аналіз термінологічної лексики допомагає визначати магістральні тенденції у формуванні української термінології в цілому та окремих її галузей.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал