Лекція Пруденційний безвиїзний нагляд за діяльністю банків



Скачати 116.84 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації17.02.2017
Розмір116.84 Kb.

Лекція 5. Пруденційний безвиїзний нагляд за діяльністю банків

1.
Суть пруденційного нагляду. Аналіз видів звітностей банку.
2.
Система економічних нормативів як інструмент оцінки фінансового стану банків.
3. Аналіз капіталу банку, регулятивний капітал та субординований борг.
4. Особливості нагляду за банками на консолідованій основі.
Безвиїзний нагляд полягає в проведенні попереднього контролю за діяльністю банків на підставі даних фінансової та статистичної звітності банків як на індивідуальній, так і консолідованій основі, та іншої інформації, що надходить до Національного банку.
Суб'єктами проведення попереднього контролю є Департамент безвиїзного банківського нагляду Національного банку України та територіальні управління Національного банку України (рис. 3.2).
Завданнями попереднього контролю є такі:
— установлення контролю з боку Національного банку України за визначеними для банків обмеженнями та вимогами відповідно до розроблених періодичних форм звітності;
— проведення комплексного аналізу звітності банків та їх розрахунків економічних нормативів;
— створення інформаційної бази з метою використання її даних для прогнозування банківської діяльності та планування поточного контролю.
Проведення попереднього контролю дає можливість забезпечити перевірку дотримання банками встановлених вимог, розумне (з оптимальним ризиком) ведення ними власних справ. Водночас при проведенні попереднього контролю реалізується заборона або обмеження Національного банку щодо деяких видів банківської діяльності, здійснюється контроль за відрахуванням коштів до резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджуються штрафні санкції щодо банків, які порушують економічні нормативи тощо.

Попередній контроль здійснюється на підставі звітності, яку
Національний банк отримує від банків. Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 69) банки зобов'язані подавати Національному банку
України фінансову і статистичну звітність щодо їх роботи, операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банків з метою оцінки фінансового стану банків.
Рисунок 1 - Проведення Національним банком України попереднього контролю на етапі безвиїзного нагляду за діяльністю банків
Також Національний банк має право вимагати від банків подання консолідованої фінансової звітності. При цьому Національний банк встановлює
для банків: форми звітності та методику її складання; періодичність та строки подання звітності; структуру пояснювальної записки; мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання; методику складання консолідованої звітності.
В окремих випадках Національний банк має право вимагати подання разової та тимчасової звітності.
Національний банк України має право вимагати подання інших періодичних звітів чи інформації від власників істотної участі в банку з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану банку.
Фінансова звітність банків, що подається до Національного банку
України, має бути щорічно перевірена аудитором. Аудиторська перевірка банку здійснюється аудитором, який має сертифікат Національного банку України на аудиторську перевірку банківських установ. Аудиторський звіт має містити: баланс банку; звіт про рахунки доходів та витрат; звіт про рух капіталу; таблицю строків активів та пасивів; інформацію стосовно достатності резервів та капіталу банку; інформацію стосовно адекватності бухгалтерського обліку, процедури внутрішнього аудиту та заходів контролю банку; висновок про те, чи відображає наданий банком фінансовий звіт дійсний фінансовий стан банку.
Відповідно до Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.10.2001 №373, зареєстрованої в Мінюсті 10.11.2011 за №1288/20026 банк зобов”язаний не пізніше 30 квітня, наступного за звітним роком, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським висновком, а також інформацію про власників
істотної участі в банку шляхом публікації в періодичних виданнях та/ або поширення як окремих друкованих видань чи розміщення в мережі Інтернет.

Таблиця 1 - Порівняльний аналіз видів звітності банку
Залежно від спектра питань, що досліджуються, аналіз банківської діяльності поділяється на два види: повний, коли вивчаються всі аспекти діяльності банку, тобто зовнішні та внутрішні його зв’язки, і тематичний, коли розглядаються окремі питання, що дає змогу виявити можливості поліпшення/погіршення окремих напрямів діяльності банку.
З метою вдосконалення нагляду та контролю за станом справ у банках
Національний банк України розробив "Методичні рекомендації щодо порядку здійснення аналізу фінансового стану банку та складання звіту про моніторинг банку — юридичної особи". Методичні рекомендації мають на меті сприяти практичному впровадженню вимог Базельських принципів ефективного банківського нагляду (принципи 20—22) фахівцями служби банківського нагляду Національного банку України під час здійснення ними безвиїзного нагляду та практичного використання процедури аналізу фінансового стану банку, а також складання звіту про моніторинг банку — юридичної особи
(висновку щодо діяльності банку). Метою впровадження цих методичних рекомендацій є:
— визначення єдиного й послідовного підходу до проведення аналізу фінансового стану банку;

— своєчасне виявлення ризиків (потенційних проблем) у діяльності банку, запобігання втраті банком капіталу, активів, настанню неплатоспроможності, забезпечення захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку;
- нагляд за дотриманням банками законодавства України та нормативно- правових актів Національного банку України;
— складання звіту, який має містити об'єктивні висновки та оцінку про діяльність (стан) банку, для підготовки пропозицій щодо подальшої стратегії нагляду за ним;
— здійснення безперервного процесу нагляду за діяльністю банків, підвищення ефективності служби банківського нагляду Національного банку
України і забезпечення стабільності банківського сектору;
— моніторинг сфер діяльності банку, що потребують постійного нагляду або втручання служби банківського нагляду Національного банку України;
— накопичення, систематизація та аналіз інформації, отриманої службою банківського нагляду Національного банку України, як шляхом виїзного, так і безвиїзного нагляду для своєчасного вжиття заходів з метою уникнення або подолання небажаних наслідків у діяльності банку;
— розвиток наглядових підходів, що ґрунтуються на оцінці ризиків, та оцінка стійкості банку на основі збалансованого поєднання оцінок рівня дотримання банками пруденційних норм, установлених Національним банком
України, з оцінками рівня прийнятих банком ризиків і якості управління цими ризиками.
Результати аналізу мають використовуватися під час визначення режиму нагляду за діяльністю банків, прийняття рішень про доцільність здійснення
інспекційних перевірок, визначення їх тематики, а також характеру заходів впливу, що застосовуються до банків за поданням структурних підрозділів центрального апарату та територіальних управлінь Національного банку
України.
Для всебічного аналізу показників діяльності банків у Національному банку України створено інформаційну систему банківського нагляду. Вона
містить: статистичну звітність, отриману за допомогою системи "New stat"; автоматизовану інформаційну систему "Досьє банків" (АІС "Досьє банків"); реєстр кореспондентських рахунків; єдину інформаційну систему обліку позичальників (боржників), які мають прострочену заборгованість за банківськими кредитами (ЄІС "Реєстр позичальників").
У складі автоматизованої інформаційної системи "Досьє банків" функціонують модулі: "Реєстрація банків", "Ліцензування банків", "Моніторинг банків", "Інспектування банків", "Узагальнена інформація по системі банків".
Модуль "Моніторинг банків" включає такі блоки: "Фінансовий стан банку", "Найбільші кредитори банку", "Картотека великих кредитів та
інсайдерських позик". Цей модуль створено для забезпечення контролю за діяльністю банків на підставі даних звітності, максимальними розмірами великих кредитних ризиків і ризику на одного позичальника, а також для запобігання виникненню системних ризиків. Він розроблений на основі системи "New stat".
Блок "Фінансовий стан" містить основні показники діяльності банків у динаміці, обов'язкові економічні нормативи, показники раннього реагування та передбачає графічне зображення даних. Це сприяє здійсненню оперативного та стратегічного аналізу діяльності банків, формуванню ефективної політики нагляду за ними, вчасному застосуванню заходів впливу.
Основними завданнями щодо функціонування та розвитку автоматизованої інформаційної системи "Досьє банків" є створення нових модулів, розширення обсягів інформації, деталізація показників і застосування
їх для виявлення системних ризиків, ефективності (результативності) діяльності банків тощо.

2. Економічні нормативи — розрахункові величини, згідно з якими здійснюється управління грошовим обігом і банківською діяльністю.
"Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні" визначено економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками
України.
Базою для розрахунку економічних нормативів Н2, Н7, Н8, НІ 1, Н12 є регулятивний капітал банку.
Базою для розрахунку економічних нормативів Н9, Н10 є статутний капітал банку.
Нормативи капіталу.
До нормативів капіталу відносять: норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), норматив адекватності регулятивного капіталу
(платоспроможності) (Н2). Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку
(Н1), що отримав банківську ліцензію після 11 липня 2014 року, має становити 500 мільйонів гривень.
Нормативи НБУ: максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих
інсайдерам (Н10), інвестування в цінні папери окремо за кожною установою
(Н11), загальної суми інвестування (Н12).
Під час аналізу мають розглядатися:
- кредитна заборгованість;
- кредити учасникам (акціонерам) та іншим пов”язаним з банком особам;
- вкладення банку в інші статутні капітали юридичних осіб;
- вкладення банку в цінні папери торгового та інвестиційних портфелів;
- залишки на кореспондентських рахунках, відкритих у банках- контрагентах;
- дебіторська заборгованість контрагентів;
- зобов”язання банку за кредитними операціями ( видані гарантії, поручительства, акредитиви тощо).

Нормативи ліквідності:
Миттєва ліквідність (H4)
Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов’язань банку.
Поточна ліквідність (H5)
Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно).
Короткострокова ліквідність (H6)
Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до зобов'язань з кінцевим строком погашення до одного року.
3. Аналіз капіталу банку
Капітал банку є найважливішим показником стабільності та результатів діяльності банку. У разі знецінення будь-якої частини активів банку капітал виконує свою основну захисну функцію. Підтримання банком достатнього рівня капіталу та забезпечення його пропорційного зростання щодо обсягу активних операцій є необхідним у разі виникнення ситуації, за якої активів не вистачатиме для задоволення вимог кредиторів.
Основною метою аналізу капіталу є: визначення структури капіталу та її порівняння із структурою капіталу банків порівняльної групи; визначення адекватності зростання капіталу щодо активів; надання висновку щодо адекватності капіталу банку на звітну дату; встановлення реальних власників банку та осіб, що мають суттєвий вплив на діяльність банку, у тому числі нерезидентів та визначення можливої загрози втрати капіталу в майбутньому.
З урахуванням напряму діяльності банку та спеціалізації за видами операцій Національний банк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1) і може його переглядати залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти.

Для визначення рівня спроможності капіталу банку забезпечити виконання своєї захисної функції Національний банк установив нормативи достатності капіталу, до яких належать нормативи адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2).
Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) та додаткового (2-го рівня) капіталу. Складові основного та додаткового капіталу визначені в главі 1 розділу ІІ Інструкції № 368 і в бухгалтерському обліку обліковуються за відповідними балансовими рахунками банку.
Особливості основного (1-го рівня) капіталу полягають в його постійному
(стабільному) джерелі коштів, яке не може бути вилучено в банку, не підлягає передаванню, перерозподілу і має повністю покривати поточні збитки. Тобто складові основного капіталу базуються на консервативній методиці оцінки активів, яка виключає можливість впливу на них виявлених збитків.
До складу основного капіталу входить резервний фонд, який формується відповідно до статуту банку на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів і позабалансовими зобов’язаннями.
Джерелом формування резервного фонду є відрахування з прибутку банку. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше ніж 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ним 25 відсотків розміру регулятивного капіталу. Якщо діяльність банку може створювати загрозу
інтересам вкладників та інших кредиторів банку, то служба банківського нагляду Національного банку має право вимагати від банку збільшення розміру резервного фонду та щорічних відрахувань до нього.
Резервний фонд банку може бути використаний тільки на покриття збитків банку за результатами звітного року згідно з рішенням спостережної ради банку та в порядку, що встановлений загальними зборами його учасників.
Для визначення подальших напрямів використання чистого прибутку банку, одержаного після сплати податків та інших обов’язкових платежів, який залишається в повному розпорядженні його учасників, доцільним є ознайомлення з витягом з протоколу загальних зборів учасників банку, який необхідно запитати в банку.

Служба банківського нагляду Національного банку має здійснювати нагляд за дотриманням банками вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, щодо своєчасного формування резервного фонду.
Основною особливістю додаткового (2-го рівня) капіталу є те, що його розмір може змінюватися. У разі визнання банком погіршення якості своїх активів виникає потреба у додатковому формуванні резервів на відшкодування можливих втрат за ними. Такі резерви фактично є вже оціненими збитками банку, тому в наступних періодах вони обов’язково призведуть до зменшення обсягу капіталу (витрати на формування резерву або збиток від списання активів). Загальний обсяг додаткового (2-го рівня) капіталу не може бути більшим основного (1-го рівня), оскільки сукупний нормативний капітал повинен принаймні на 50 відсотків складатися з основного капіталу з урахуванням того, що він є найбільш стабільним джерелом коштів.
Особливості окремих складових додаткового капіталу такі.
Складовою структури додаткового
(2-го рівня) капіталу
є субординований борг (субординований капітал), якому притаманні відносна стабільність та остання черговість повернення. Відносна стабільність субординованого капіталу полягає в необхідності заміщення частки субординованого боргу, що підлягає амортизації, за рахунок збільшення основного капіталу. Сума включення субординованого боргу до капіталу обмежується 50 відсотками від суми основного капіталу банку. Таке обмеження зумовлено тим, що для банку набагато легше залучати кошти на умовах субординованого боргу, ніж провести власну емісію акцій для підвищення рівня стабільної частини капіталу.
Крім субординованого боргу, до структури додаткового капіталу також входить результат переоцінки основних засобів.
Якщо вартість основних засобів перевищує обсяг регулятивного капіталу банку, то регулятивний капітал банку додатково коригується (зменшується) на суму цього перевищення (надлишку основних засобів).

Таким чином, під час здійснення аналізу капіталу банку необхідно враховувати частку переоцінки основних засобів і субординованого боргу в структурі капіталу, які безпосередньо впливають на його якість.
Так, недостатня якість капіталу, що знижує ефективність виконання капіталом захисної функції, характеризується наявною диспропорцією в зростанні регулятивного, балансового та статутного капіталу, спричиненою збільшенням регулятивного капіталу не за рахунок стабільної частини, тобто основного (1-го рівня) капіталу, а за рахунок додаткового (2-го рівня) капіталу, зокрема переоцінки основних засобів, субординованого боргу тощо.
Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж п'ять років.
В угоді про залучення коштів на умовах субординованого боргу (в умовах випуску облігацій) має бути передбачено, що в разі ліквідації (банкрутства) банку-боржника задоволення вимог
Інвестора здійснюватиметься після задоволення вимог усіх інших кредиторів. Процентна ставка за субординованим боргом не може перевищувати протягом усього періоду дії угоди (договору) максимальної ставки залучення субординованого боргу, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг.
У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій процентна ставка залишається незмінною протягом усього періоду обігу облігацій, визначеного в рішенні про випуск облігацій. Капіталізація процентів за субординованим боргом не допускається. Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.
Облігації, емітовані банком-боржником на умовах субординованого боргу, є цінними паперами, що засвідчують внесення
їх власником грошових коштів на визначений період часу, на певних умовах і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну
вартість цих цінних паперів в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента, з урахуванням установлених вимог щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу.
Облігації мають випускатися у бездокументарній формі та бути іменними, строковими і процентними та з обмеженим колом обігу
(розміщення облігацій шляхом закритого продажу). Такі облігації мають обслуговуватися в одному з депозитаріїв Національної депозитарної системи. Якщо в умовах випуску облігацій містяться умови щодо їх дострокового погашення емітентом, то Дозвіл не надається. кредити. Облігації сплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, в якій проведено оплату облігацій, їх номінальну вартість виражають у гривнях.
Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені на п'ять років, то сума субординованого боргу враховується до капіталу банку зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 % на кінець кожного року. Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені на строк понад п'ять років, то банк може здійснювати часткове погашення субординованого боргу, але не раніше ніж через п'ять років віддати його залучення (табл. 3.1).
Таблиця 2 Порядок врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку
Строк до закінчення дії договору
Сума, що враховується до капіталу, %
Від 5 до 4 років
100
Від 4 до 3 років
80
Від 3 до 2 років
60
Від 2 до 1 року
40
Менше 1 року
20

4.
Банківський нагляд на консолідованій основі - це нагляд, що здійснюється НБУ за банківською групою з метою забезпечення стабільності
банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк унаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю
ризиків банківської групи у визначеному НБУ порядку.
Згідно Положення, що затверджене постановою Правління НБУ від
09.04.2012
№ 134
«Про порядок
ідентифікації та визнання банківських груп» НБУ має право встановлювати вимоги до банківської групи на консолідованій основі щодо наявності ефективних систем:
1) корпоративного управління;
2) управління ризиками;
3) внутрішнього контролю;
4) наявності облікових процедур, інформаційних систем, необхідних для забезпечення виконання вимог на консолідованій основі;
5) складання та порядку подання консолідованої звітності;
6) достатності регулятивного капіталу;
7) економічних нормативів;
8) лімітів та обмежень стосовно певних видів діяльності, у тому числі щодо діяльності на території інших держав;
9) порядку подання необхідної звітності та інформації.
Запитання для самоконтролю
1.
Який порядок проведення Національним банком попереднього контролю на етапі безвиїзного нагляду за діяльністю банків?
2.
З якою періодичністю здійснюється нагляд за банками службою банківського нагляду Національного банку?
3.
Визначте порядок контролю за дотриманням банками вимог щодо регулятивного капіталу та економічних нормативів.
4.
Яка методика розрахунку нормативів капіталу банку?

5.
Яка методика розрахунку нормативів ліквідності банку?
6.
Яка методика розрахунку нормативів кредитного ризику?
7.
У яких випадках встановлюються спеціальні значення економічних нормативів?
8.
Які основні законодавчі акти України та нормативно-правові акти
Національного банку України використовуються службою банківського нагляду Національного банку України під час здійснення нею наглядових функцій?
9.
Дайте характеристику фінансової звітності, що надається банками до НБУ.
10.
Назвіть основні вимоги до служби внутрішнього аудиту з баку
Національного банку?
11.
Які основні вимоги та рекомендації щодо складання звіту щодо діяльності банків працівником, який здійснює нагляд?
12.
В чому полягає взаємодія структурних підрозділів банківського нагляду, які здійснюють виїзний та безвиїзний нагляд за діяльністю банків України?
13.
Які переваги має дистанційний нагляд порівняно з інспекційним наглядом?




Завдання для практичної роботи.
Провести аналіз сутності і видів капіталу банку за наступною формою :
Статутний капітал
Власний капітал
Регулятивний капітал
Економічний капітал
1 2
3 4
5
Визначення
Розрахунок
Нормативно- правові акти

Теми доповідей.

1.
Забезпечення реальної капіталізації банків України на сучасному етапі.
2.
Особливості встановлення та розрахунку нормативів ліквідності банку.
3.
Встановлення нормативів кредитного ризику як засіб зменшення банківських ризиків.
4.
Особливості врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку.
5.
Суть, значення і класифікація звітності банків.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал