Лекція №5-6 сучасні уявлення про хворобу та проблеми медсестринської етики І деонтології



Сторінка4/4
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.89 Mb.
ТипЛекція
1   2   3   4

СПІЛКУВАННЯ ПО ТЕЛЕФОНУ

По телефону ведіть розмову професійно. Назвіть себе відразу після того, як ваш абонент відповість. Назвіть заклад, свою посаду, ім'я та по батькові.

Будьте ввічливими. Говоріть повільно й чітко. Передавайте та приймайте повідомлення уважно. Якщо вам необхідно передати колезі або пацієнтові важливе повідомлення, запишіть його, поставте час та дату прийому й підпишіться. Передайте або покладіть записку там, де одержувач її легко помітить.


СПІЛКУВАННЯ З МЕТОЮ ВПЛИВУ
НА ПОВЕДІНКУ ЛЮДИНИ

На поведінку людини впливає багато чинників. Те, що ви говорите або робите, впливає на поведінку інших людей як позитивно, так і негативно (табл. 5).



ТАБЛИЦЯ 5

Мовні види соціальної підтримки

Типи мовної соціальної підтримки

Приклад

Похвала

"Надіє Петрівно, я рада, що Ви сьогодні вже можете самостійно вставати з ліжка"

Подяка

"Дякую Вам, Сергію Івановичу, за допомогу"

Заохочення

"Якщо Ви і надалі так ретельно виконуватимете мої рекомендації, то незабаром Вас випишуть додому"

Схвалення

"Я думаю, Петре Івановичу, Ви правильно зробили, що своєчасно звернулися до лікаря"


СПІЛКУВАННЯ З ЧЛЕНАМИ СІМ'Ї ПАЦІЄНТА

Спілкуючись із членами сім'ї пацієнта, ви можете отримати багато додаткової інформації (корисні та шкідливі звички пацієнта, його соціальне становище, родинні й культурні традиції, відомості про роботу та захоплення).

Під сім'єю розуміють такі категорії:


  • біологічна спорідненість (дитина, що має обох батьків);

  • вітчим або мачуха (дитина в біологічній родині з одним з батьків, що повторно одружився);

  • сім'я, в якій дитина виховується тимчасово (за наявності біологічних батьків);

  • прийомні батьки (інша сім'я усиновляє дитину, зробивши її постійним членом своєї родини);

  • дитячий будинок;

  • відсутність сім'ї (безпритульна дитина).


БЕСІДА З ПАЦІЄНТАМИ

Медичні сестри часто проводять з пацієнтами санітарно-освітню роботу або навчають пацієнта елементам самодогляду, виконанню нескладних процедур та маніпуляцій (перев'язка, ін'єкції інсуліну і тощо). Виділяють чотири фази стосунків між медичною сестрою і пацієнтом:

• фаза попередньої взаємодії (встановлення комунікативного контакту);


  • вступна або орієнтовна фаза;

  • робоча фаза;

  • завершальна фаза (підбиття підсумків або прийняття рішення).

10 основних порад, корисних під час бесіди:

  1. конструктивна відкритість;

  2. обґрунтована тривалість бесіди;

  3. надання правдивої компетентної інформації;

  4. універсалізація (полягає в тому, щоб показати пацієнтові, що інші люди також переживали подібне);

  5. уточнення ситуації або стану здоров'я пацієнта;

  6. поділ проблеми на частини;

  7. схвалення поведінки пацієнта;

  8. зворотний зв'язок;

  9. порада і допомога;

10)підбиття підсумків: що зроблено і що ще потрібно зробити.


ДОПОМОГА СЕСТРІ, ЩО ЗІТКНУЛАСЯ

З АГРЕСИВНОЮ ПОВЕДІНКОЮ ПАЦІЄНТА

1. Не сприймайте чиюсь агресивність як особисту образу. Дуже часто люди виплескують свою агресивність на тих, хто перший потрапив під руку, навіть якщо їх образив хтось інший.



  1. Порахуйте до десяти, поки не вирівняється дихання і ви не заспокоїтесь.

  2. Можете вийти з кімнати, якщо є загроза сказати або зробити самому що-небудь неприємне у відповідь.

  3. Можете зробити перерву, випити води, розповісти про те, що сталося, колезі, якій ви довіряєте.

  4. Вам необхідно знову поговорити з пацієнтом і дати йому зрозуміти, що ви все одно виконуватимете свої обов'язки.


ЯК ПОВОДИТИСЯ З НЕВПЕВНЕНИМ
ПАЦІЄНТОМ


Вербальна підтримка:

  • говоріть пацієнтові компліменти;

  • хваліть кожне зусилля пацієнта — це крок до одужання;

  • підтримуйте всі починання пацієнта.

Невербальна підтримка: дотик, усмішка, кивок головою під час розмови.

Покажіть пацієнту, що вам небайдужі його проблеми. Якщо ситуація дозволяє, обережно потисніть руку або доторкніться до його плеча. Якщо пацієнт відчуває вашу зацікавленість, мовчазна підтримка може допомогти більше, ніж будь-які слова. Не забудьте простежити за тим, як остаточно вирішиться ситуація.



ТАКТИКА МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ

У РАЗІ НЕАДЕКВАТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПАЦІЄНТА

Більшість пацієнтів цінують те, що для них роблять медичні працівники, й намагаються їм допомогти. Проте є випадки, коли пацієнти можуть образити медичну сестру, накричати на неї або вилаяти її. Покарання таких підопічних є неприйнятним. Реакція медичної сестри навіть на неадекватну поведінку пацієнта завжди має Грунтуватись на принципах дотримання безпеки, конфіденційності спілкування і незалежності. Коли пацієнт поводиться неправильно, цілком природно, що медична сестра може нервувати, сердитись, соромитись або ображатись, але ніколи не можна дозволяти собі проявляти такі негативні емоції, "виносити їх на поверхню".

Таким чином, спілкування є тим принципом догляду, без якого медичні сестри не зможуть застосовувати всі інші.

Будь-який пацієнт, що поступає на лікування в стаціонар або звертається в поліклініку чи сімейну амбулаторію, очікує від медичних працівників не лише суто професійних, медично обгрунтованих дій. Він хоче бачити і відчувати в роботі медичних працівників також додаткові позитивні, чисто людські якості, які, збагачуючи лікувально-діагностичний процес, приносили б упевненість у видужуванні, полегшували б страждання, підвищували б життєвий тонус. З цих позицій є недопустимим автоматичне, хоча формально й виправдане, виконання медичною сестрою своїх професійних обов'язків. Це може призвести до загострення відношень з пацієнтами, до розриву психологічних контактів з ними.

В умовах лікувального закладу не лише медичні працівники вивчають і пізнають пацієнта. З першої зустрічі пацієнт намагається вивчити своїх лікарів і медичних сестер, звертаючи увагу не лише на їх зовнішній вигляд, а й на їх відношення до роботи, на те, наскільки уважно сестра слухає пацієнта, вміло й співчутливо намагається йому допомогти. Мова йде про взаємне пізнання психології пацієнтів медичними працівниками та психології медиків пацієнтами. Звідси виникає два аспекти взаємовідносин: сестра — пацієнт, па-

цієнт — сестра.

Медична деонтологія вимагає такого відношення медичної сестри до пацієнта, яке б максимально оберігало його психіку від трав-мівних впливів лікарняної обстановки, сприяло б одужанню та поверненню його до повноцінного життя.

Сірійський лікар Абуль Фарадж, який жив у XIII ст., звертаючись до хворого, говорив: "Нас троє — ти, хвороба і я. Якщо ти будеш із хворобою, вас буде двоє, і я залишусь один — ви мене подолаєте. Якщо ти будеш зі мною, нас буде двоє, хвороба залишиться одна, ми її подолаємо." Ця стародавня мудрість показує, що в подоланні хвороби багато що залежить від пацієнта, від його власної оцінки хвороби та правильного відношення до неї. Потрібно домагатися, щоб пацієнт став "союзником" медичного працівника, тоді з хворобою буде легше впоратися. Зробити пацієнта активним учасником подолання своєї хвороби — найважливіша задача медичної сестри, вона може бути досягнута за допомогою цілого комплексу медичних і деонтологічних прийомів. Таким чином, взаємовідносини медичної сестри і пацієнта мають грунтуватись на сумісних зусиллях, які направлені на подолання хвороби та відновлення здоров'я.

Основою належного контакту медичної сестри та пацієнта є глибокі професійні знання й практичні навички при проведенні лікувально-діагностичних процедур і заходів догляду за пацієнтами. Для цього медична сестра повинна постійно навчатись, переймати досвід своїх колег, опрацьовувати періодичну й спеціальну медичну літературу.

Звертаючись за медичною допомогою, пацієнт вручає медичним працівникам своє здоров'я, турботу про себе, живе надією на одужання. Тут важливим чинником виступає довіра пацієнта до медичного закладу, куди він поступив на лікування, до медичного персоналу. Якщо пацієнт довіряє лікареві та медичній сестрі, він відчуває себе безпечно, спокійно і впевнено, дає згоду на проведення будь-яких діагностичних і лікувальних процедур. Медичній сестрі належить всіляко завойовувати довіру пацієнта, а це значною мірою досягається доброзичливим до нього відношенням на всіх етапах лікувального процесу: від приймального відділення чи реєстратури до останнього дня лікування. В атмосфері недовіри кожне слово, жест або вчинок медичної сестри будуть сприйматись і розглядатись як прояв ворожості й навіть загрози його здоров'ю. От чому медичним сестрам необхідно удосконалювати хороший стиль роботи, складовими елементами якого мають бути ввічливість, ніжність, ласка й терпіння. Медична сестра не повинна давати категоричних обіцянок повного одужання, особливо у випадку хронічних захворювань, але може планомірно вселяти пацієнту надію на покращення стану та впевненість у сприятливому завершенні.

Людську теплоту, ніжність і ласку медичній сестрі слід проявляти з особливим тактом, який не спонукав би до залицянь, до стосунків більш інтимного характеру. Тут потрібен надійний і постійний контроль за своїми вчинками. Проявами теплої уваги до пацієнтів, які укріпляють довіру, мають бути неквапливі бесіди, уміння співчувати хворому. Має значення контроль за своєчасною заміною білизни, регулярним заправленням постелі, провітрюванням та іншими діями, направленими на підтримання чистоти та порядку. Однакове відношення до всіх пацієнтів, постійність у поведінці медичної сестри й обов'язковість у виконанні лікарських призначень посилюють довіру пацієнтів до медичних працівників.

Професія медичної сестри вимагає від неї стриманості, уміння володіти собою навіть у складних, непередбачуваних ситуаціях. Не можна демонструвати пацієнту розгубленість при наданні невідкладної медичної допомоги, особливо при проведенні реанімаційних заходів, припиненні кровотечі, обробленні ран, іммобілізації при переломах кісток. Пацієнт у діях медичної сестри повинен відчувати спокій, впевненість і професійне вміння виконувати навіть складні лікувальні й діагностичні процедури.

За останні десятиліття помітно змінився контингент пацієнтів, піднявся їх загальноосвітній і культурний рівень, що підвищило вимогливість людей до якості медичного обслуговування, стилю роботи, культури взаємовідносин. Слід вважати абсолютно недозволеним панібратське фамільярне відношення до пацієнтів, звертання до них на "ти", поплескування по плечу. Поважним загальноприйнятим є звертання до пацієнта на ім'я та по батькові, на "Ви", необхідно відмовитись при звертанні від слова "хворий".

Поважне відношення перегукується з чуйністю до пацієнта, що має виявлятися в щирому намаганні полегшити йому страждання, втішити й підбадьорити у разі погіршення самопочуття або надто тяжкого перебігу захворювання.

Важливим аспектом взаємовідносин медичної сестри й пацієнта є вміння зберігати його таємниці. Медична сестра не повинна неза-доволено відгукуватись про поведінку інших пацієнтів, розповідати їх скарги, звинувачувати у невдячності або капризності. Пацієнт повинен бути впевнений, що все сказане ним медичній сестрі залишиться таємницею для оточуючих і може стати відомим лише лікарю, що лікує даного пацієнта. Пацієнтів не потрібно посвячувати в труднощі та складнощі своєї роботи, ні в якому разі не можна розповідати про наявність у відділенні безнадійних або помираючих тяжкохворих, про проведення реанімаційних заходів та інші події, які можуть негативно вплинути на настрій і самопочуття пацієнтів або призвести до загострення перебігу захворювання.

Медична сестра повинна вміти терпляче вислухати пацієнта, дати йому можливість висловитись. Пацієнт виллє душу, і це принесе йому полегшення. При цьому увага медичної сестри має бути не напускною, а природною, щоб пацієнт відчував щиру цікавість до його прохань і висловлювань. Під час бесіди з пацієнтом не треба поглядати на годинник і цим виявляти, що ви кудись поспішаєте чи закінчується ваш робочий час. Доброзичлива, рівним, впевненим голосом проведена бесіда з пацієнтом приносить йому заспокоєння, знімає внутрішню напруженість. Не треба вголос виражати співчуття, що хворий пізно звернувся за лікуванням і що йому в зв'язку з цим важко чи неможливо допомогти. Дії медичної сестри навіть у ліжка невиліковного пацієнта мають залишатись чіткими й впевненими, такими, що укріплюють надію на одужання. Медична сестра зобов'язана досконало володіти словом і вміти використовувати його великі психотерапевтичні можливості. Слово медичної сестри має нести пацієнту лише потрібну, деонтологічно виправдану інформацію, заспокоїти, зняти емоцшну напруженість, підбадьорити, підкреслити життєві перспективи. Завжди належить пам'ятати, що необережно вимовлена підозра про неіснуючу хворобу може бути причиною ятрогенного захворювання, позбутися якого буває дуже важко. У бесідах з пацієнтами необхідно уникати висловлювань, які вміщують тривожну або сумну інформацію, таку як "Ваш зовнішній вигляд мені сьогодні не подобається", "біль у животі, що посилюється, може свідчити про початок післяопераційного ускладнення". Такі й подібні висловлювання медичної сестри викличуть дискомфорт у пацієнта, зіпсують йому настрій, затримають видужування. З метою уникнення дезінформації пацієнта та його рідних, особливо у разі нез'ясованого або невиліковного захворювання, медична сестра повинна в кожному випадку отримати в лікаря чітку інструкцію про те, в яких межах можна вести розмову з пацієнтом про його захворювання. А ще правильніше, якщо з усіма питаннями, що стосуються перебігу та прогнозу захворювання, медична сестра всіх зацікавлених направлятиме до лікаря.

Деонтологічні вимоги до культури медичної сестри передбачають низку конкретних положень, виконання яких сприятливо відобразиться на її взаємовідносинах з пацієнтами.

Потрібно навчитись грамотно розповідати пацієнту про суть його захворювання і доцільність використання відповідних методів лікування, заспокоювати та підбадьорювати пацієнта, що знаходиться в дуже тяжкому й навіть у безнадійному стані. Важливо захистити вразливу психіку пацієнта від впливу негативних чинників лікарняної обстановки. Пацієнт повинен відноситись до слів і справ медичних працівників з безмежною довірою. Слово медичної сестри має бути чинником психотерапії та психогігієни, особливо при проведенні санітарно-просвітницької роботи. Вживати слова належить так, щоб вони були свідченням високої загальної та медичної культури. Отже, необхідно навчитися мовчати, коли цього вимагають інтереси пацієнта.

Вміння медичної сестри користуватись словом як сильним лікувальним чинником не приходить саме по собі, ним потрібно невпинно і наполегливо оволодівати впродовж усього трудового життя.
Важливим аспектом психологічної роботи з пацієнтом є вміння, з урахуванням його індивідуальних рис характеру, розвіяти страхи та переживання, зумовлені нерозумінням суті своєї хвороби або неправильним уявленням про її тяжкість. У деяких пацієнтів з'являються тривожні думки про наявність у них невиліковної хвороби або про можливість переходу менш небезпечного захворювання в більш небезпечне: неврозу — в психоз, виразкової хвороби шлунка — в рак. Такі пацієнти потребують постійної уваги, змістовного та переконливого роз'яснення, кваліфікованої психотерапії. Іноді тривога пацієнта пов'язана з виходом на пенсію або встановленням інвалідності, з перспективою втрати своєї професії й можливості спілкування з членами свого улюбленого колективу. Очевидно, такого пацієнта потрібно поступово готувати до думки про неминучість зміни способу життя, а за необхідності — давати рекомендації щодо вибору нового роду занять, які відповідали б його працездатності та здібностям.

Особливої уваги й спостереження потребують пацієнти, що схильні до дисимуляції свого захворювання, які, переоцінюючи свої можливості, виявляють підвищену фізичну активність, порушують призначений лікарем режим. Це насамперед стосується молодих людей, які вперше захворіли на інфаркт міокарда, перенесли порушення мозкового кровообігу або інше серйозне захворювання. Відомі непоодинокі випадки, коли подібні "дисимулянти", порушуючи режим, відплачують за це своїм життям. Природно, що такі пацієнти потребують не лише ретельного роз'яснення, а й суворого контролю з боку медичних сестер за дотриманням приписаного лікарем режиму. Подібні приклади підтверджують необхідність вивчення психології пацієнтів, відтінків їх поведінки, знаходити спільну мову, необхідний емоційний контакт, вміло спілкуватись з питань здоров'я та хвороби.


Надзвичайно велике значення має професійна спостережливість медичної сестри. Знаходячись більшу частину робочого часу в палатах, спостерігаючи за поведінкою пацієнтів, медична сестра повинна помічати найменші зміни в їх стані здоров'я та настрою, оцінювати якість і глибину сну, наявність або відсутність апетиту, стан природних відправлень та інших фізіологічних функцій з тим, щоб в узагальненому вигляді сповістити свої спостереження лікареві. Постійне ненав'язливе збирання медичною сестрою додаткових анамнестичних даних полегшує лікарю як діагностичну роботу, так і призначення адекватного лікування.

Установлення правильних взаємовідносин медичної сестри та пацієнта — процес складний і потребує від неї постійного вдосконалення своєї професійної підготовки й виховання особистісних, вкрай необхідних моральних якостей. Тут багато що залежить від особистості медичної сестри, чи буде вона уважною або байдужою, лагідною або сварливою, спокійною або дратівливою.

Сама особистість медичної сестри, індивідуально позитивний стиль роботи, вміння налагодити правильні взаємовідносини з пацієнтами, з урахуванням їх психології та соматичного стану, самі по собі мають бути лікувальним чинником, служити справі відновлення здоров'я пацієнтів. Розумне використання своїх позитивних якостей і вміння пом'якшити негативні полегшує процес формування деонтологічно обгрунтованих взаємовідносин з пацієнтом.

Досі мова йшла про те, якою повинна бути медична сестра, якими мають бути її ділові якості, відношення до професійного обов'язку, як краще їй поводити себе з пацієнтом. Виникає неминуче запитання, а чи можемо ми, медичні працівники, висувати якісь свої, цілком визначені вимоги до пацієнта, яким він повинен бути, як з його боку мають будуватись взаємовідносини в системі пацієнт — медична сестра. Відповідь тут не може бути однозначною. Пацієнта потрібно сприймати таким, яким він є, з усіма позитивними й негативними якостями, тому що хворий є стражденною особистістю, а медичні працівники повинні йому допомогти. І все ж таки медичні працівники очікують від пацієнтів поваги, доброго відношення, безмежної довіри. Один пацієнт писав у "Книзі відгуків": "Біль проходить, а пам'ять про людей, що лікували мене, залишається на все життя". Відомо також, що той, хто високо цінує свого медичного працівника, вірить в нього, швидше видужує. Були спроби за допомогою анкет з'ясувати думку лікарів про те, яким повинен бути хворий. Відповіді були найрізноманітнішими: хворий повинен вірити лікареві, не бути грубим, повинен володіти елементарним почуттям вдячності, бути спокійним, ввічливим, впевненим в успішності лі кування й володіти багатьма іншими якостями. Але все це лише наші добрі побажання. Життя показує, що ніяка неповажна поведінка пацієнта не має бути перешкодою для його лікування. Відчуття професійного обов'язку — допомогти пацієнту — у всіх випадках полегшуватиме роботу медичної сестри.

Для пацієнтів високий професіоналізм медичного працівника — явище, що сприймається як належне. Без цього працювати в медицині неможливо. Тому пацієнти не завжди дякують за майстерно виконану маніпуляцію або за діагностичне дослідження. Все це розцінюється як службовий обов'язок. Пацієнти в основному пишуть не про те, чим їх лікували, а про те, як їх лікували, якими душевними якостями медичні сестри доповнили лікувальний процес (доброта, чуйність, ніжність, любов, уміння підбадьорити в важку хвилину, вселити надію на одужання тощо). Іншими словами, крім виконання відповідних лікувально-діагностичних маніпуляцій сестра повинна вкладати "душу" в свою роботу і все це з розумінням і вдячністю буде оцінено пацієнтами. Потрібно навчатись співпереживати біль, радіти успіхам пацієнта під час його видужування.

Важливим аспектом діяльності медичної сестри є взаємовідносини з рідними та близькими пацієнта. Спілкування з ними розпочинається з моменту госпіталізації пацієнта, продовжується під час лікування і припиняється після виписування. Цей розділ роботи потребує особливої підготовки та уваги. Часто рідні своїми розповідями можуть суттєво доповнити анамнез захворювання, вносять цінні відомості, про які пацієнт змовчав або забув. Такі додаткові анамнестичні дані слід доповісти лікареві, який за необхідності використає їх. Спілкування з такими рідними виявляється корисним і не викликає складнощів. Але існує інша категорія рідних, і особливо співробітників пацієнта, які вважаючи себе "компетентними" у всіх питаннях медицини й "прагнучи" зробити все для свого підопічного, намагаються безцеремонно втручатись у лікувально-діагностичний процес. Вони домагаються заміни одних медичних працівників іншими, намагаються нав'язати лікареві угодних їм консультантів, вимагають використання "найновіших" ліків або засобш народної медицини. Природно, що подібні особи вносять елемент нервозності в роботу й викликають недовіру у взаємовідносинах медичних працівників і хворих. Незважаючи на це, відношення до таких рідних має бути спокійним і тактовним.

Особливої уваги заслуговує робота медичної сестри в години відвідування пацієнтів рідними. Враховуючи, що відвідування частіше бувають у надвечірній час, коли лікар, як правило, вже відсутній, відвідувачі намагаються отримати від медичної сестри додаткові дані про діагноз захворювання, тяжкість стану пацієнта й можливий прогноз. У таких випадках медичній сестрі потрібно чітко пам'ятати, що відповіді на ці питання повинен давати лише лікар. Медична сестра зобов'язана прослідкувати, щоб відвідувачі не перевантажували пацієнта "новинами", які можуть викликати негативну емоційну реакцію, щоб довго не залишались у палаті й не перевтомлювали пацієнта сторонніми розмовами. Медичній сестрі потрібно підказати відвідувачу встановлений день і годину для бесіди з лікарем та інформувати лікаря про наявність відвідувачів, які бажають з ним зустрітись.

Останнім етапом спілкування медичної сестри і пацієнта є момент його виписування з лікарні. У цей день медична сестра повинна проявити максимум уваги й турботи до пацієнта, щоб у нього залишилось добре враження про лікарню та її співробітників, щоб він не відчував жодних незручностей при отриманні виписних документів і особистих речей. Слід зробити так, щоб пацієнт і його рідні при бажанні могли висловити слова вдячності й тепло попрощатись з тими, хто його лікував і виходжував.



Таким чином, етика спілкування медичної сестри й хворого — це один з центральних розділів медичної деонтології, який забезпечує успіх лікування та видужування хворих. Медична сестра має постійно вдосконалювати свої знання в цій сфері, вивчати психологію та особистісні характеристики пацієнтів, а також рідних, спрямовувати їх на швидше відновлення здоров'я пацієнтів.

Контрольні запитання

  1. Що спонукає молодих людей оволодівати медичною професією?

  2. Чим характеризується гуманне ставлення медичної сестри до тяжкохворого?

  3. Що може статись, якщо медична сестра розчарується в своїй роботі?

  4. Що є передумовою виникнення позитивних психологічних взаємовідносин і довіри між медичною сестрою і пацієнтами?

  5. На чому грунтується перше враження про медичну сестру?

  6. У якому випадку медичний працівник здобуває довіру в пацієнта?

  7. Як поступово гармонізувати свою поведінку медичній сестрі з не-врівноваженими, невпевненими й розсіяними манерами?

  8. Як повинна діяти медична сестра, що має малий життєвий і професійний досвід?

  9. У якому випадку медична сестра втрачає авторитет серед пацієнтів?

  1. Як ви розумієте дію "перенесення естетичного стереотипу"?

  2. Як ви розумієте прояв механізму генералізації афекту в пацієнта?

  3. Що таке емпатія?

  4. Як повинна діяти медична сестра, коли вона помічає, що між нею і пацієнтом взаємовідносини розвиваються несприятливо?

  5. Назвіть методи спілкування медичної сестри з пацієнтами, які рекомендує Гарді.

  6. Як ви розумієте професійну адаптацію в роботі медичної сестри?

  7. Як ви розумієте професійну деформацію в роботі медичної сестри?

  8. Як ви розумієте зневажливе ставлення медичного працівника по відношенню до пацієнтів?

  9. Схарактеризуйте типи пацієнтів залежно від їх відношення до своєї хвороби і опишіть, якою має бути тактика:




  • тривожний пацієнт;

  • пацієнт, який має завищені безпідставні підозри;

  • демонстративний пацієнт;

  • депресивний пацієнт.

19. Схарактеризуйте типи поведінки пацієнтів:

  • агресивний пацієнт;

  • упевнений у собі пацієнт;

  • не впевнений у собі (пасивний) пацієнт.

20. Схарактеризуйте типи поведінки пацієнтів у критичних ситуаціях:

  • агресивний пацієнт;

  • упевнений пацієнт;

  • не впевнений у собі (пасивний) пацієнт.




  1. Назвіть і схарактеризуйте п'ять елементів (складників) спілкування медичної сестри з пацієнтами.

  2. Чому люди інколи погано розуміють одне одного?

  3. Схарактеризуйте умови, що сприяють ефективному спілкуванню:




  • відчуття присутності;

  • основні принципи вміння слухати;

  • уміння сприймати;

  • бажання піклуватися про пацієнта;

  • прагнення розкриватися самому;

  • здатність до співчуття та співпереживання;

  • щирість;

  • повага.




  1. Що допомагає медичній сестрі ефективно вербально спілкуватись з пацієнтом?

  2. Чого необхідно уникати медичній сестрі, спілкуючись з пацієнтом?

  3. Які питання вважаються складними для розмови з пацієнтами?

  4. Назвіть типи й наведіть приклади запитань, які належить використовувати медичній сестрі для бесіди з пацієнтами, і схарактеризуйте їх, вказавши переваги й недоліки.

  5. Назвіть канали спілкування медичної сестри з пацієнтами та схарактеризуйте їх.

  6. Назвіть аспекти немовного спілкування.

  7. Назвіть умовний поділ навколишнього простору людини на зони й вкажіть їх радіус.

  8. Які прийоми потрібно використовувати при письмовому спілкуванні?

  9. Як спілкуватися з пацієнтом на "важкі" теми?

  10. Як належить спілкуватися з пацієнтами, що мають порушення зору?

  11. Як належить спілкуватися з пацієнтами, що мають порушення слуху?

  12. Як спілкуватися з пацієнтом, який говорить іноземною мовою?

  13. Як спілкуватися з дітьми?

  14. Як спілкуватися по телефону?

  15. Як позитивно вплинути на поведінку людини?

  16. Які фази можна виділити в бесіді з пацієнтом при навчанні його елементам самодогляду чи виконанні ним нескладних процедур?

  17. Назвіть 10 основних порад, корисних при бесіді.

  18. Як повинна вчинити медична сестра в разі агресивної поведінки пацієнта?

  19. Як поводитись з невпевненим пацієнтом?

  20. Як припинити неадекватну поведінку пацієнта?

  21. Як зробити пацієнта активним учасником подолання своєї хвороби?

  22. Як повинна діяти медична сестра в складних непередбачуваних ситуаціях?

  23. Які висловлювання медичної сестри можуть викликати дискомфорт у пацієнта?

  24. Яке значення має професійна спостережливість медичної сестри?

  25. Чи можуть медичні працівники висувати якісь свої вимоги до пацієнта?

  26. Як належить медичній сестрі поводитись з рідними та близьким пацієнта?

  27. Як повинна поводити себе медична сестра під час виписування пацієнта з лікарні?


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал