Лекція №5-6 сучасні уявлення про хворобу та проблеми медсестринської етики І деонтології



Сторінка3/4
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.89 Mb.
ТипЛекція
1   2   3   4

ТАБЛИЦЯ 1

Типи поведінки пацієнтів

Залежно від поведінки розрізняють такі типи пацієнтів: агресивний, упевнений у собі та не впевнений у собі (табл. 1, 2).




ТАБЛИЦЯ 2

Типи поведінки пацієнтів у критичних ситуаціях

Агресивний пацієнт

Упевнений пацієнт

Не впевнений у собі (пасивний) пацієнт

Ставить свої права понад правами інших

Претендує на права і поводиться відповідно до своїх прав

Відмовляється від своїх прав. Вдається до самозаперечення

Робить вибір за себе й за інших

Робить власний вибір

Дозволяє іншим вирішувати за себе

Прагне досягти мети, часто за рахунок інших

Формулює мету й намагається досягти її

Може мати мету й сподіватися, що вона здійсниться, однак неактивно домагається її здійснення (виконання)

Часто поводиться у вимогливій, ворожій манері. Не впевнений в собі

Впевнений у собі

Не має (потребує) впевненості в собі

Часто нападає на інших, замість того, щоб самому вирішувати проблеми

Не лякається проблем, сам вирішує їх

Часто уникає проблем

Говорить іншим, що думає, змушує їх боятися й уникати його. Маніпулює іншими

Говорить іншим, що думає

Дозволяє іншим маніпулювати собою


СПІЛКУВАННЯ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР

Для того щоб краще розуміти вчинки та поведінку пацієнтів, слід добре уявляти, що таке спілкування і як можна його ефективно використати в роботі.



Спілкування є тим засобом спостереження й догляду, без якого медична сестра не зможе застосовувати всі інші. Ваше вміння спілкуватися допомагає іншим людям зрозуміти вас і дає змогу вам зрозуміти їх. Спілкування має місце не лише при розмові або листуванні, насправді ж частина переданої та прийнятої інформації відображається у вас на обличчі, виражається у ваших жестах і вигуках. Яким чином здійснюється спілкування? Інформація передається за допомогою п'яти елементів спілкування (табл. 3).

ТАБЛИЦЯ з

П'ять елементів спілкування

Елемент спілкування

Опис елемента

Відправник

Людина, яка хоче передати інформацію

Повідомлення

Інформація, яку посилає ця людина

Канал спілкування

Метод відправлення повідомлення: за допомогою усного мовлення (розмова), за допомогою позамовних методів (вираз обличчя, положення тіла) або в письмовому вигляді

Одержувач

Людина, якій посилається повідомлення

Підтвердження повідомлення

Спосіб, за допомогою якого одержувач дає зрозуміти відправнику, що повідомлення отримане



Відправник




Повідомлення




Канал спілкування




Одержувач


































Підтвердження повідомлення



















(зворотний зв'язок)










Схема 1. Елементи спілкування
Для ефективного спілкування необхідно, щоб розмова або передача інформації не обмежувалася інформацією однієї людини (схема 1).

Чому ж люди інколи погано розуміють одне одного? Цьому є декілька пояснень:



— повідомлення саме по собі є недостатньо зрозумілим;

  • хвилювання пацієнта (відправника); в такому разі доцільніше показати епікриз або письмові призначення лікаря;

  • одержувач не підтверджує відправнику отримання повідомлення; одержувачу доцільніше повторити власними словами зміст або суть того, що йому сказали. Медична сестра повинна поставити при цьому конкретні, а не загальні запитання.


УМОВИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЕФЕКТИВНОМУ СПІЛКУВАННЮ

1. Відчуття присутності. Для створення відчуття присутності під час розмови з пацієнтом слід дотримуватись таких принципів:

  • під час розмови з пацієнтом дивитися на нього з доброзичливою усмішкою, поглядом і виразом обличчя показувати свою зацікавленість;

  • використовувати відповідну позу, наприклад нахилитися вперед, щоб нічого не пропустити;

  • хитати головою на знак згоди, застосовувати повторення, вигуки, уточнення, щоб показати, що вас цікавить те, про що говорить пацієнт.

2. Вміння слухати. Для того щоб бути добрим слухачем, необхідно намагатися повністю сконцентрувати увагу на пацієнтові, незважаючи на власні упередження, стурбованість. Розрізняють чотири процеси, що відбуваються під час сприймання інформації:

  • слухач подумки випереджає того, хто говорить, намагаючись здогадатись наперед про спрямування бесіди, про висновки, які можна буде зробити зі сказаного в цей момент;

  • слухач подумки зважує аргументи й факти, висловлені пацієнтом, щоб довести або спростувати твердження;

  • час від часу слухач критично оцінює попередню частину бесіди;

  • упродовж всієї розмови він шукає прихований зміст і значення інформації, не промовленої вголос.

Основні принципи вміння слухати:

  • поставтеся до пацієнта з повною повагою, не перебивайте його запитаннями чи коментарями;

  • дайте пацієнтові зрозуміти, що вас цікавить те, про що він розповідає.

Пам'ятайте:

  • складно говорити з людиною, яка читає газету, постукує олівцем, бавиться гумкою чи скрепкою тощо;

  • дивіться на пацієнта, який говорить. Це не лише допоможе йому спілкуватися з вами, а й полегшить вам розуміння того, що він каже;

  • намагайтеся зрозуміти головну думку розповіді та сконцентруйте основну увагу на ній, а не на деталях;

  • зверніть також увагу на те, як пацієнт це говорить;

  • намагайтеся сприймати інформацію, незважаючи на ваше



  • спробуйте розпізнати, про що людина не хоче говорити;

  • намагайтеся керувати своїми емоціями;

  • будьте обережними з розкриванням змісту, намагайтеся зважити на факти й бути впевненими в тому, що усвідомлюєте різницю між тим, що говориться;

  • виявляйте до пацієнта інтерес, повагу й турботу, прагніть щиро зрозуміти поведінку пацієнта, його переконання та цінності.

3. Уміння сприймати. Ефективне спілкування ґрунтується на повазі до світосприйняття іншої людини. Поведінка, вчинки та спосіб життя пацієнта є безпосереднім наслідком того, як людина сприймає світ і його цінності. Тому розуміння пацієнта включає розуміння його точки зору.

Повідомлення пацієнта має три компоненти:



  • емпіричний — передає те, що пацієнт пережив, відчув;

  • пізнавальний — передає те, що пацієнт знає чи вміє;

— ефективний — передає те, що пацієнт відчуває, або під чиїм впливом перебуває. Дозволяючи пацієнтові виявити свої почуття, медична сестра допомагає йому бути більш відкритим та щирим.

Аналіз слів, тема бесіди, інтонація, тембр голосу — все це дає ключі до розуміння почуттів, що стоять за тим, про що пацієнт говорить.



  1. Бажання піклуватися про пацієнта. Надавати допомогу пацієнтові — це означає щиро турбуватися та опікуватися пацієнтом, захищати його інтереси, старанно доглядати.

  2. Прагнення розкриватися самому. Встановленню психологічного контакту дуже допомагає звернення до власного досвіду.

  3. Здатність до співчуття та співпереживання. Співпереживання можна порівняти з тим, що ви ставите себе на місце пацієнта, щоб побачити його таким, яким він бачить себе. Воно має вирішальне значення для встановлення довірливих міжособових стосунків, а також важливе значення для збагачення власного досвіду.

  4. Щирість є найпершою умовою для виникнення довіри. Щирість означає, що пацієнт чесно ділиться своїми думками, почуттями та досвідом з іншою людиною, правильно розуміє та висловлює свої думки.

  5. Повага включає сприйняття пацієнта як гідної людини і є виявом щирої турботи медичної сестри про пацієнта, незважаючи на його недоліки або якісь індивідуальні особливості. Елементами поваги є також інтерес до пацієнта, віра в його спроможність самостійно вирішувати проблеми, здійснювати позитивні вчинки. Одним із засобів виявлення поваги є звертання до пацієнта на ім'я та по батькові, дружній тон.


ДОПОМОГА МЕДИЧНІЙ СЕСТРІ

В ЕФЕКТИВНОМУ ВЕРБАЛЬНОМУ (МОВНОМУ) СПІЛКУВАННІ

• Говоріть доступною мовою;

• не зловживайте незрозумілими для пацієнта медичними термінами;


  • правильно обирайте час для спілкування;

  • виберіть темп мови, доступний для сприйняття пацієнта;

  • стежте за інтонацією голосу;

  • вибирайте необхідну гучність та тембр голосу;

  • давайте тільки точні рекомендації, інструкції та поради;

  • не використовуйте натяків та підтекстів;

  • не обіцяйте неможливого;

• привчайте пацієнтів до того, що їхні рішення мають бути усвідомленими;

  • повторіть повідомлення, якщо відчуваєте, що пацієнт вас не зрозумів;

  • упевніться, що в пацієнта в цей момент не лишилось невирі-шених проблем.

Медичній сестрі, спілкуючись із пацієнтом, потрібно уникати:

  • Ображати почуття та принижувати гідність пацієнта;

  • давати фальшиві або нездійсненні обіцянки;

  • спекулювати проблемами пацієнта;

  • сперечатися, примушувати пацієнта, чинити тиск на нього;

  • брати участь в обговоренні або критиці іншого медичного працівника;

  • приєднуватися до нападів пацієнта на родичів, друзів, сусідів;

  • спонукати до дискусій або суперечок на політичну, національну або релігійну тематику;

  • втручатися без дозволу пацієнта в його особисті та фінансові справи.


СКЛАДНІ ДЛЯ РОЗМОВИ З ПАЦІЄНТАМИ ПИТАННЯ

  • Статеве життя (хвороби, що передаються статевим шляхом);

  • психічні хвороби;

  • злоякісні новоутворення;

  • безпліддя;

  • небажана вагітність;

  • аборт.

Дуже важливо під час розмови правильно формулювати

запитання (табл. 4).



ТАБЛИЦЯ 4

Типи запитань, що використовує медична сестра під час бесіди

Тип запитання

Приклад

Переваги

Недоліки

Загальні

Як поживаєте? Як справи?

Корисні, оскільки сприяють самовираженню. Людина може описати власними словами, що для неї важливо

Непросто контролювати відхилення від запитання, досягнути певної мети чи стримати занадто говірких пацієнтів

Конкретні

Як Ваше прізвище? Що у Вас болить?

Дають змогу швидко зібрати конкретну інформацію, точну й однозначну

Відповіді обмежені запитаннями, орієнтовані лише на запитання

Навідні

Ви кинете палити, чи не так? Ви будете більше займатись фізичними вправами після одужання?

Наштовхують пацієнта на відповідь, яка збігається з вашою думкою

Обмежують самовираження пацієнта. Можуть спричинити реакцію гніву, якщо запитання сприймається як загрозливе

Пробні

Ви кажете, що останнім часом біль у шлунку посилився?

Досліджують тему, яку медсестра вважає головною. Відповіді дають конкретну інформацію

Можуть налякати пацієнта, викликати гнів або розпач

Множинні

Як Ви самі справляєтесь з хатньою роботою, як ходите в магазин без допомоги?

Можуть демонструвати інтерес і ентузіазм

Приводять до зніяковіння, оскільки пацієнт не знає, на яке запитання відповідати. Відповідь може бути розширеною


КАНАЛИ СПІЛКУВАННЯ

1. Вербальне (мовне) — слова, призначені для одержувача.

2. Немовне спілкування — міміка, жести та рухи, призначені
для сприйняття одержувачем.

3. Письмове повідомлення — написані слова або символи.


Мовне спілкування складається з двох важливих елементів:

а) зміст повідомлення;

б) форма, метод, спосіб передачі інформації.

Усне спілкування буде ефективним в тому разі, коли у вас є корисна інформація, і ви чітко та зрозуміло викладаєте свої думки.

Немовне спілкування — це спілкування мовою жестів, виразу обличчя.

Щоб спілкування відбувалося ефективно, треба добре розуміти два компоненти немовного спілкування: передачу й одержання інформації. Коли ви дивитеся на людей, то звертаєте увагу на обличчя та жестикуляцію. Інформація, яку ви одержуєте при цьому, допомагає вам зрозуміти мовне повідомлення.

Слід уважно ставитися до інформації, яку ви посилаєте. Іноді вам доведеться приховувати свої почуття. Наприклад, якщо ви доглядаєте за пацієнтом, який страждає на трофічні виразки, що мають потворний вигляд і неприємний запах, ви повинні зберігати спокійний вираз обличчя, щоб пацієнт не боявся свого вигляду й не почувався пригніченим.

Стежте за своєю мімікою та жестами, аби правильно передавати одержувачу повідомлення. Наприклад, якщо ви відчуваєте з якогось приводу задоволення, зробіть так, щоб вираз вашого обличчя, положення тіла, а також слова відображали вашу радість.



АСПЕКТИ НЕМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ

1. Зовнішній вигляд. Охайний одяг, взуття, чисте, зачесане волосся, доглянуті руки передають пацієнтові повідомлення, що ви дбаєте про себе й вам не байдужа думка оточуючих.

  1. Вираз обличчя. Усмішка може бути знаком вітання або схвалення. Насуплені брови можуть означати роздратування або невдоволення. Погляд може виражати розуміння або ніяковість.

  2. Дотик. Турботливий дотик рукою, дружнє поплескування по спині або обійми найчастіше дозволяють вашому співрозмовникові відчути його значимість або підкреслюють ваші слова. Іноді, через пережиті почуття, ви відчуваєте злість, напруження або нетерпіння і вам хочеться схопити, вдарити, струснути людину. Ви маєте вміти приборкати такі почуття.

  3. Положення та рухи тіла. Те, як пацієнти рухаються або сидять, повідомляє вам, як вони себе почувають фізично та емоційно.


ВІДСТАНЬ МІЖ СПІВРОЗМОВНИКАМИ
ТА ОСОБИСТИЙ ПРОСТІР

У кожної людини є власна зона комфорту, тому знаходячись дуже близько до інших людей, як відправник, так і одержувач можуть відчувати дискомфорт. І навпаки, медична сестра може почуватися комфортно, якщо має навколо себе великий вільний простір, а пацієнт може сприйняти це як те, що він їй неприємний. Тому слід ставитися до зони комфорту кожної людини уважно й дотримуватися взаємоприйнятної відстані для обох.

Зональний простір умовно поділяють на:


  • інтимну зону (15—46 см). Саме цю зону людина сприймає як свою власність. У цю зону мають доступ діти, батьки, подружжя, близькі родичі, друзі. У цій зоні ще виділяють надінтимну зону (радіусом до 15 см), в яку можна проникнути лише у разі фізичного контакту;

  • особисту зону (46 см — 1,2 м), яка використовується для дотримання відстані між глядачами в кіноконцертних залах, на стадіонах, під час дружніх розмов;

  • соціальну зону (1,2—3,6 м), яка використовується для дотримання відстані між сторонніми людьми;

  • суспільну зону (понад 3,6 м), яка використовується при звертанні до великої кількості людей (лектор).


ПИСЬМОВЕ СПІЛКУВАННЯ

Перш ніж писати пацієнтові записку, обережно дізнайтеся, чи зможе він її прочитати. Використовуйте такі прийоми:



  • пишіть розбірливо, вибирайте правильний розмір букв;

  • намалюйте схематично, якщо пацієнт не може читати;

  • вибирайте прості зрозумілі слова;

  • будьте уважні; перевірте, чи є в пам'ятці вся потрібна інформація;

  • підпишіть повідомлення, щоб пацієнтові було зрозуміло, хто його написав.


ВПЕВНЕНА МАНЕРА СПІЛКУВАННЯ

За впевненої манери спілкування пацієнт ставиться до одержаної інформації з належною увагою. Використовуйте її вибірково й завжди думайте про те, як сприйме цю манеру одержувач.



СПІЛКУВАННЯ В ОСОБЛИВИХ ВИПАДКАХ (на "важкі" теми)

Якщо у вас склалися добрі стосунки з пацієнтом, то він довірятиме вам настільки, що може поділитися дуже особистими, інтимними думками. У такому випадку слід уважно вислухати пацієнта. Коли він просить поради, то, якщо зможете, відповідну пораду дайте. Якщо не просить — просто подякуйте пацієнтові за те, що він довірився вам, і запевніть, що він обов'язково знайде оптимальний вихід з цієї ситуації.



СПІЛКУВАННЯ З ПАЦІЄНТАМИ,
ЩО МАЮТЬ ПОРУШЕННЯ ЗОРУ

Плануючи догляд за пацієнтами з обмеженим зором, надзвичайно важливо врахувати питання його безпеки та проблеми спілкування. Щоб не лякати пацієнта, перед тим, як увійти в кімнату, постукайте в двері, дайте йому знати, що ви наближаєтесь до нього. Стійте там, де він зможе вас побачити або відчути, зверніться до нього на ім'я та по батькові. Слід стежити, щоб особисті речі пацієнта лежали на певних місцях, щоб він за потреби зміг їх знайти. Концентруйте свою увагу на безпеці пацієнта та на ефективному спілкуванні з ним.



СПІЛКУВАННЯ З ПАЦІЄНТАМИ,
ЩО МАЮТЬ ПОРУШЕННЯ СЛУХУ

До того як розпочати говорити, для привернення уваги пацієнта обережно доторкніться до його плеча або руки. Завжди підходьте до пацієнта спереду та ставайте перед його очима так, щоб він міг бачити рухи ваших губ і вираз обличчя. Якщо в пацієнта є слуховий апарат, запропонуйте йому скористатися ним. Якщо ви розмовляєте з іншими пацієнтами в присутності пацієнта з порушенням слуху, стежте за своєю мімікою та жестами під час розмови, тому що пацієнт може подумати, що розмова йде про нього.

Використовуйте міміку обличчя, жести, рухи тіла, які допоможуть пацієнтові спілкуватися з вами. Якщо ви говорили занадто тихо і пацієнт вас не почув, то говоріть голосніше, але не кричіть. Під час розмови з пацієнтом не прикривайте рот рукою, тому що люди з порушеним слухом часто вміють читати по губах. Вимовляйте слова повільно й зрозуміло, але не кричіть. Говоріть короткими реченнями.

Якщо пацієнт одним вухом чує краще, ніж другим, при розмові завжди розташовуйтеся з того боку. Якщо ви хочете донести до пацієнта важливу інформацію, простежте за тим, щоб він її зрозумів, попросіть його повторити.



СПІЛКУВАННЯ З ПАЦІЄНТАМИ,

ЯКІ ГОВОРЯТЬ ІНОЗЕМНИМИ МОВАМИ

Пацієнт, який не говорить українською мовою, має також потребу в спілкуванні. Спробуйте дізнатися, чи говорить ваш пацієнт іншою, зрозумілою для вас, мовою. За потреби використовуйте немовні повідомлення: малюнки, жести, міміку тощо. Заохочуйте пацієнта використовувати те немовне спілкування, за допомогою якого він міг би дати вам потрібну інформацію. Якщо ви не можете від пацієнта отримати важливу для вас інформацію, зверніться до особи, яка може виступити в ролі перекладача.



СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ

Найчастіше діти говорять прямо, що вони відчувають і чого вони хочуть. З іншого боку, травмована або налякана дитина може не зрозуміти, що з нею відбувається, може вам не довіряти.

Попросіть розповісти про дитину її батьків або опікунів. Щоб завоювати довіру дитини, дружньо їй усміхайтесь під час бесіди, сядьте поруч з нею на одному рівні. Для пояснення ситуації використовуйте прості, зрозумілі їй фрази. Не перевантажуйте інформацією і переконайтеся, що дитина вас зрозуміла.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал