Лекція №5-6 сучасні уявлення про хворобу та проблеми медсестринської етики І деонтології



Сторінка2/4
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.89 Mb.
ТипЛекція
1   2   3   4

Контрольні запитання

  1. Назвіть і схарактеризуйте медичних сестер за типом їх професійної діяльності.

  2. Що таке біль? Назвіть причини виникнення болю.

  3. Як ви розумієте позитивне та негативне значення болю?

  4. За появою яких змін медичний працівник оцінює інтенсивність болю?

  5. Якою має бути тактика медичної сестри в разі виникнення болю в пацієнта?

  6. Якими засобами за призначенням лікаря можна вгамувати біль у пацієнтів?

  7. Поясніть причини переживань страху й тривоги в пацієнтів.

  8. Як психологічно необхідно підійти до людини, що охоплена відчуттям страху та тривоги?

  9. Як глибокі переживання страху та тривоги впливають на загальний стан особистості пацієнта?

  10. Як проявляється безпомічність і безпорадність пацієнта при сильних нав'язливих страхах і тривогах?

  11. До яких захворювань можуть призвести переживання страху та тривоги?

  12. Поясніть форму заперечення факту захворювання як результат страху й тривоги.

  13. Що таке панічний страх і як він проявляється?

  14. Які соматичні симптоми прояву переживань страху та тривоги?

  15. Які вегетативні симптоми можуть бути найбільш вираженими при переживанні страху та тривоги?

  16. Чим можуть бути зумовлені гострі переживання страху та тривоги?

  17. Як ви розумієте різновид переживання страху, що виникає на підґрунті докорів сумління?

  18. Які лікарські засоби можуть викликати стан немотивованого страху та тривоги?

  19. Як може проявлятись безпричинний страх, який є властивістю людського характеру?

  20. Що таке іпохондрія?

  21. Як ви розумієте вислів: "Страх — нормальний супутник органічних захворювань"?

  22. Яке питання є одним з найважливіших у повсякденній професійній діяльності медичної сестри?

  23. Як проявляється відчуття страху, яке може виникати в медичних сестер?

  24. Що є однією з найблагородніших задач медичної сестри?

  1. Яке практичне значення пошуку опори пацієнтом, що відчуває страх?

  2. Як медична сестра може допомогти пацієнту звільнитись від страху?

  3. У чому полягає психологічна підготовка пацієнта перед оперативним хірургічним втручанням, діагностичною чи лікувальною процедурою?

  4. Що може стати наслідком тривалих вегетативних проявів страху та тривоги?

  5. Чому доцільно скорочувати до раціональних термінів перебування пацієнта в стаціонарі?

  6. Чому в сучасних умовах ускладнились психологічні стосунки між пацієнтами та медичними працівниками?

  7. Як потрібно ставитись до важких, занадто вимогливих пацієнтів?

  8. За якими основними ознаками в пацієнта складається перше враження про медичного працівника?

  9. Що сприяє підвищенню авторитету лікаря й медичної сестри серед пацієнтів?

  10. Як можна запобігти виникненню тривоги та страху в пацієнтів?

Практичні поради

  1. Загальне враження про людину й про медичного працівника зокрема виникає здебільшого на підставі першого враження. Отже, треба зважати на те, що спілкування з пацієнтом потребує вашої уваги, чемності, відповідного вигляду, вміння розмовляти. Жодна деталь не проходить повз "психологічне дзеркало" пацієнта.

  2. Не треба забувати про свої естетичні захоплення, а навпаки, розширювати їх. Естетичні цінності та уподобання є засобом підвищення моральності будь-якого медичного працівника. З.Медична сестра повинна сформувати в себе емпатію, тобто емоційне й психологічне співпереживання, тонко розуміти страх та тривоги пацієнта.

4.Треба переборювати в собі невротичний стан стресового характеру, не нехтувати психологічним автотренінгом. Це допоможе вам ефективніше справлятись із психосоматичними розладами пацієнтів.

5.Треба пам'ятати, що слабкодуха та боязка медична сестра знайде тисячі відмовок, аби нічого не зробити для пацієнта, уникаючи зайвого ризику. Виховуйте в собі почуття професійної відповідальності перед пацієнтом.



Лекція № 7

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СПІЛКУВАННЯ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ Й ПАЦІЄНТА
Медична сестра, що лише починає виконувати свої професійні обов'язки, як правило, краще відчуває те, як пацієнт сприймає лікарняну чи іншу медичну обстановку, як переносить страх і невпевненість. Цьому сприяє також і мотивація, яка приводить молодих людей до медичної професії. Дуже мало людей обирають медицину з метою досягнення високого положення в суспільстві. Доволі велика кількість тих, хто обирає медицину тому, що мають добрі передумови для навчання без будь-якого визначеного таланту в тій чи іншій сфері. Значна частина мотивує свій вибір медичної професії тим, що самі вони в минулому перенесли серйозне захворювання або спостерігали за іншими тяжкохворими під час перебування в лікарні, чи стикались з недугами в своїх рідних і близьких і тому прийшли до висновку допомагати стражденним.

Особи, що обрали медицину через співчуття — а таких більшість — при зустрічі з медичним середовищем іноді переживають відповідне розчарування. Відношення медичної сестри до пацієнта не може визначатись лише емоціями. Поведінка медичної сестри, коли вона повинна діяти швидко й рішуче, пацієнту може видатись холодною та байдужою. Гуманне відношення медичної сестри до тяжкохворого характеризується розумінням його суб'єктивного стану, чуйною, але небагатослівною участю, уважним ставленням під час виконання маніпуляцій і процедур.

Відомо, що інколи медична сестра вбачає в пацієнтові лише "випадок", не розуміє його переживань, не проявляє по відношенню до нього достатньої делікатності, не шукає психологічний підхід. Якщо медична сестра працює тривалий час, то їй може почати здаватися, що результати її професійної діяльності не такі, як вона очі кувала, що в них немає її вирішальної особистої заслуги, що вона не отримує подяк від хворих так часто, як того заслуговує. За такої ситуації було б правильно пояснити собі, що не все залежить лише від медичної сестри, від її індивідуального відношення, її емоцій і бажань, і що для здійснення добрих намірів у роботі необхідна співдружність усього колективу, вміло організована й продумана спільна робота. Якщо ж медична сестра залишиться в стані розчарування, то це врешті-решт призведе до того, що вона припускатиметься тих самих помилок, які відлякували її в інших співробітників, і тим самим потрапить у вадне коло, оскільки більш виражені незадоволення та нервозність по відношенню до хворих і колег наперед викликатимуть у інших антипатію, затруднятимуть і зводитимуть нанівець результати її роботи.

Передумовою виникнення позитивних психологічних відносин і довіри між медичною сестрою й пацієнтами є, безумовно, її кваліфікація, досвід і майстерність. Результатом розширення й поглиблення відомостей у сучасній медицині стало підвищення значення спеціалізації, створення окремих галузей в медицині, що спеціалізуються на відповідних групах захворювань залежно від локалізації, етіології та способів лікування. Незважаючи на небезпеку звуженого, мозаїчного погляду медичного працівника на хворого, медична психологія й теорія вищої нервової діяльності допомагають компенсувати слабкі сторони спеціалізації завдяки загальному розумінню особистості хворого і зв'язку його організму з оточуючим середовищем. Кваліфікація є ніби інструментом, ефект використання якого залежить від інших сторін особистості медичного працівника.

Для виникнення довіри в пацієнта важливе значення також має перше враження, що виникає під час зустрічі з медичною сестрою і залежить від її міміки, жестикуляції, тону голосу, висловлювань і зовнішнього вигляду. Якщо пацієнт бачить медичну сестру неохайною, то він втрачає віру, вважаючи, що людина, яка не здатна потурбуватися про себе, не зможе потурбуватись і за інших і бути надійною в своїй роботі. Різні відхилення в поведінці та й зовнішньому вигляді пацієнти скоріше схильні вибачити тим медичним працівникам, яких вони вже знають і яким довіряють.

Медичний працівник викликає довіру в пацієнтів у тому випадку, коли він є гармонійною, спокійною та впевненою, але не гордовитою особистістю, і якщо його манера поведінки — швидка, наполеглива й рішуча — супроводжується людяністю та делікатністю. Приймаючи серйозні рішення, медичний працівник повинен уявляти собі наслідки своєї діяльності для здоров'я і життя пацієнта й

цим самим посилювати в собі почуття відповідальності. Особливі вимоги до медичного працівника висуває необхідність бути терплячим і володіти собою. Медична сестра повинна передбачати різні можливості розвитку захворювання й не вважати невдячністю або навіть особистою образою з боку пацієнта, якщо його стан не по-поліпшується. Нелегко поєднувати в роботі медичного працівника старанність і розсудливість із рішучістю, холоднокровністю, оптимізмом, критичним відношенням і скромністю.

Трапляються ситуації, коли доречно проявити почуття гумору без тіні іронії та цинізму за принципом: "Сміятися разом з хворим, але ніколи — над хворим". Однак деякі пацієнти не сприймають гумор навіть з добрим наміром і розуміють його як неповагу та приниження їхньої гідності.

Урівноважена особистість медичної сестри є для пацієнта комплексом гармонійних зовнішніх стимулів, який сприяє його одужанню. Медична сестра має виховувати і формувати свою особистість, спостерігаючи за реакцією на свою поведінку безпосередньо (під час розмови з хворим, за його мімікою та жестами) і опосередковано, коли дізнається враження про свою поведінку від колег. Сама вона також може допомогти своїм колегам виправити їхню поведінку. Відомі факти, коли медичні сестри з неврівноваженими, невпевненими та розсіяними манерами поступово гармонізували свою поведінку як шляхом власних зусиль, так і за допомогою колег. Безумовно, це вимагає відповідних зусиль, відповідного критичного відношення до себе та необхідної міри інтелігентності, яка для медичного працівника є першочерговою.

Молода медична сестра, про яку пацієнти знають, що вона має менший життєвий досвід і меншу професійну майстерність, знаходиться при відшукуванні довіри хворих у відповідно невигідному положенні порівняно зі своїми старшими колегами, але їй допомагає розуміння того, що цей недолік минущий, який можна компенсувати добросовісністю, готовністю будь-якої миті прийти на допомогу пацієнту та скромністю.

Розвитку позитивних взаємовідносин медичної сестри і пацієнта можуть завадити також деякі несприятливі риси темпераменту медичної сестри (прояв надлишкової емоційності, наприклад гніву, або замкнутість зі слабкими реакціями, сповільненість). Взагалі можна сказати, що медична сестра втрачає авторитет і довіру пацієнта у тому випадку, коли в нього складається враження, що медичний працівник є "поганою людиною". Таке враження може виникнути з різних причин. Наприклад, пацієнт чує, як медична сестра говорить про своїх колег, бачить, як вона зневажливо ставиться до своїх підлеглих і підлещується до начальства, помічає, як вона бере у власне користування будь-що з казенного оснащення, помічає в ній прояви пихатості, неприйняття критики, балакучості, злорадства. Такі серйозні особистісні недоліки медичного працівника можуть створити в пацієнта враження, що лікар чи медична сестра з такими якостями не будуть добросовісними і належними, виконуючи свої службові обов'язки.

Деякі передумови для створення позитивних взаємовідносин між медичною сестрою й пацієнтом діють ще до того, як вони вступають у безпосередній контакт. Слід брати до уваги, що пацієнт, як правило, вже має попередню інформацію про ту чи іншу медичну сестру від сусідів по палаті. Має значення також репутація медичного закладу, в який поступає пацієнт.

Згідно з концепцією "трансфера" ("перенесення") 3. Фрейда пацієнту деякі елементи поведінки, зовнішнього вигляду чи репутації медичного працівника можуть нагадати когось з його оточення (минулого чи теперішнього) і викликати відповідні емоції, пов'язані з цими особами. Це насамперед близькі родичі, вчителі, друзі, тобто ті, хто має для пацієнта важливе емоційне значення. І не лише при взаємовідносинах медичного працівника й пацієнта, а й при будь-яких контактах між людьми доцільно подумати про те, чому той, кого ми бачимо вперше в своєму житті, викликає в нас доволі чітке почуття симпатії чи антипатії, чому він нагадує кого-небудь з нашого минулого. Якщо ми пам'ятатимемо про такий "тягар минулого", це зможе нам допомогти більш реально розуміти і справлятись із ситуаціями, пов'язаними з відношенням до інших людей.

Належить також згадати про можливість дії "перенесення естетичного стереотипу". Красиві люди частіше викликають симпатію та довіру, некрасиві — антипатію та недовіру. Такий елемент є традиційним в казках у постатях бридкої чаклунки та прекрасного принца. Уявлення про красу асоціюється з хорошими якостями, потворність — зі злом. Незважаючи на те, що таке уявлення необгрунтоване, воно підсвідомо має досить значний вплив: зовнішньо симпатичний пацієнт викликає в лікаря, медичної сестри більше симпатії, навіть якщо в дійсності він потребує меншої допомоги, ніж пацієнт, що викликає своїм зовнішнім виглядом антипатію. І навпаки, медичний працівник, який викликає симпатію в пацієнта, викликає й більшу довіру.

Напруженість, незадоволення та роздратування пацієнта, який змушений довго чекати в приймальній своєї черги, нерідко слугує механізмом генералізації афекту, що може неадекватно проявлятися при зустрічі з медичною сестрою чи лікарем. Вони можуть й гадки не мати про причину виникнення такого афекту та немотивованого ворожого ставлення пацієнта до них, але завжди слід пам'ятати, що занадто довге, іноді необгрунтоване очікування може вивести пацієнта з себе, тому потрібно завчасно планувати свою роботу так, щоб пацієнтам доводилось очікувати якомога менше.

Під час першого контакту з медичною сестрою в пацієнта має скластись враження, що медична сестра хоче йому допомогти. Медична сестра зобов'язана, не дивлячись на свою зайнятість, дотримуватись всіх звичайних норм людських взаємовідносин. Це означає, що вона має особисто представитись пацієнту, якщо незнайома з ним. Така поведінка медичної сестри заспокоює пацієнта, дає йому відчуття безпеки та посилює відчуття власної гідності. Значення першого враження в розвитку взаємовідносин між медичною сестрою й пацієнтом надзвичайно велике.



Емпатія це властивість, яка має важливе значення для формування корисних та ефективних терапевтичних стосунків. Це здатність розуміти потреби пацієнта, здатність розрізняти за поверхневими проявами справжні почуття та інтереси пацієнта. Поняття "емпатія" комплексно розробив Янотка (1974). Емпатію належить відрізняти від симпатії, тобто позитивного емоційного відношення. Емпатія за своєю суттю є емоційно нейтральною, її можна вжити з корисною соціальною метою (допомогти пацієнту), але емпатія може бути й шкідливою, про що свідчать наслідки безвідповідальних реклам тощо.

Практична психологічна проблема виникає в тих випадках, коли медична сестра помічає, що взаємовідносини між нею і пацієнтом розвиваються несприятливо. У такому випадку медичній сестрі не залишається нічого іншого, як поводити себе стримано, терпеливо, не піддаватись на провокації та намагатись спокоєм і розумінням поступово завоювати довіру пацієнта. Таким чином, негативні прояви пацієнта медична сестра корегує за допомогою власних позитивних проявів, наприклад терплячістю, тактом і толерантністю. І навпаки, на жаль, стереотипна й донині, нерідко стихійна реакція — злобою на злобу, іронією на іронію, безпорадністю на безпорадність, депресією на депресію — погіршує й без того проблематичне відношення пацієнта, при цьому ймовірність конфлікту та недореч-ностей зростає. Таку поведінка відповідним чином характеризує вираз "підлити масло у вогонь". При цьому як раз така стереотипна реакція виявляється марним гаянням часу, тоді як протилежний підхід, тобто сприймання хворого таким, який він є, економить час медичного працівника, хоча й потребує більшої витримки та глибших знань психології взаємовідносин.


Положення та роль медичної сестри набуває все більшого значення, особливо в стаціонарах медичних закладів. Тут медична сестра проводить з пацієнтом значно більше часу, ніж лікар, тому пацієнт у неї шукає розуміння й підтримки. Якщо лікар у взаємовідносинах із хворим може в переносному розумінні виконувати роль "батька", то медичній сестрі в такому разі належить роль "матері". Саме поняття "сестра-піклувальниця" говорить про переносне значення характеру таких взаємовідносин.

Традиційна підготовка медичної сестри донедавна концентрувалась перш за все на технічному аспекті догляду за пацієнтами. Звичайно, доглядом нехтувати не можна, однак недооцінка значення психологічного підходу до пацієнтів часто призводить до того, що хворі виражають незадоволення, протестують проти "казенної", "ка-зарменної" поведінки деяких медичних сестер, незважаючи на те, що з фізичної точки зору догляд за ними був належним. З іншого боку, у взаємовідносинах між медичною сестрою і хворим іноді виникає небезпека недотримання відповідної дистанції, флірту. Деякі медичні сестри вносять конфліктні елементи у взаємовідносини з пацієнтами своєю неконтрольованою балакучістю. Медична сестра має проявити розуміння труднощів і проблем пацієнта, по можливості допомогти їх вирішити, але не повинна намагатись вирішувати їх лише сама.

Гарді рекомендує використовувати такі методи спілкування медичної сестри з пацієнтом з метою дотримання вищенаведених принципів:


  1. Останнє речення хворого повторити у вигляді запитання, наприклад: "Виходить, Ваша дружина Вас образила?"

  2. Поставити запитання, яке узагальнює все сказане хворим: "Якщо я не помиляюсь, Ви хочете якомога раніше повернутися додому?"

  3. Медична сестра не повинна висловатись з приводу невиясне-них проблем пацієнта, не порадившись з лікарем.

  4. Задати відволікаюче запитання, наприклад про сімейні проблеми: "А хто турбується про дітей?"

  5. Висловити незакінчену фразу: "А якщо Ви зараз повернетесь додому, то..."

  6. Висловитись безпосередньо про проблему: "Це настільки турбує Вас, що Ви не можете більше залишатись у лікарні?"

  7. Завести розмову про те, що є найближчим для пацієнта: діти, сім'я, робота, звички.

Професійна адаптація є необхідною для медичного працівника. У лікарів, медичних сестер і допоміжного персоналу, які на початку своєї професійної діяльності дуже бурхливо переживали всі події, що тяжко впливали на їх психіку, наприклад неймовірні страждання, смерть, кровотечі тощо, поступово розвивається відповідна емоційна опірність. Так, у суворих драматичних ситуаціях, коли життя хворого знаходиться під загрозою, лікар, медична сестра навчаються аналізувати й адекватно оцінювати наявне положення, робити правильні висновки та діяти професійно. Хоча відповідний ступінь емоційного опору необхідний і зрозумілий, все ж у свідомості медичних працівників має назавжди зберегтися здатність розуміти хворого як стражденну людину, шанобливо поводитись також і з мертвим тілом. Це є необхідною складовою частиною не лише людського, а й професійного рівня медичного працівника.
Професійна адаптація медичного працівника має здійснюватись таким чином, щоб його професійні вчинки завжди залишались гуманними, необхідно не допускати професійної деформації. Професійними деформаціями є, наприклад, така поведінка медичних працівників, коли здійснюючи обхід, при хворому дискутують про несприятливий прогноз його захворювання, або під час транспортування трупа в секційний зал шуткують, розповідають анекдоти.

Професійними деформаціями є зрівнювання, які виявляють елементарний асоціативний зв'язок і використовуються для описання секретів і екскретів, наприклад "тифозні випорожнення у вигляді горохового супу", "гній у вигляді сметани", "плювок у вигляді малинового желе" та ін.

Мають місце й деякі організаційні та економічні обставини, які посилюють деформований підхід до пацієгаів. На жаль, потреба у капітальному ремонті багатьох лікувальних закладів затягує процес створення необхідних умов у відділеннях, розміщених у старих приміщеннях. Так афористично описують своє положення пацієнти: "Страшно перебувати в палаті, де один їсть, другий стогне, третій здійснює акт дефекації, четвертий помирає". Під час планування нових і перебудови старих лікарняних приміщень потрібно пам'ятати про те, що кожний хворий потребує створення хоча б мінімальних інтимних умов.

Деякі медичні працівники ставляться до пацієнта з незаслуже-ною зневагою, а іноді навіть не помічають його. У поведінці та жестах особистості такого типу вбачається явна демонстративна відсутність інтересу та уваги до хворого як до людини ("Наступний..., не затримуйте мене..., не запитуйте мене..., це моя справа все одно ви цього не розумієте..." тощо).

Потрібно слідкувати, щоб підсвідомо й безконтрольно розвинена професійна деформація не стала одним з чинників ятрогенного враження пацієнтів. Кожний медичний працівник повинен пам'ятати, що від його рішень і дій залежить гідність, здоров'я та життя людей.

Слід завжди пам'ятати, що людина є не лише живим організмом, а й особистістю, тому всі її особливості необхідно враховувати як під час лікування, так і під час запобігання захворюванням. Крім того, виникнення низки хвороб (як психологічної етіології, так і соматичного характеру) та їх лікування залежать безпосередньо від особливостей особистості, а іноді навіть визначаються цими особливостями.

Медичні працівники (лікар, медична сестра, фельдшер, акушерка) повинні знати відношення пацієнта до своєї хвороби, уміти надати відповідну психологічну характеристику пацієнту для того, щоб вибрати оптимальний психологічний підхід до пацієнта й тим самим запобігти виникненню ятрогенії.

Відношення пацієнтів до хвороби може бути різним.



Тривожний пацієнт — це пацієнт, що постійно хвилюється. Такі пацієнти відрізняються боязкістю, покірністю, невпевненістю в собі. У них легко виникають різноманітні вегетосудинні реакції (непритомність, підвищення АТ) під час проведення діагностичних і лікувальних процедур. З такими пацієнтами дуже важливо проводити відповідну психологічну підготовку перед тією чи іншою процедурою, іноді потрібна допомога медичного психолога.

Пацієнт, що має безпідставні підозри. Стиль поведінки таких пацієнтів відрізняється настороженістю та підозрілістю до медичного персоналу й до лікування в цілому. Якщо з'ясовується, що людина так само поводить себе й у повсякденному житті, цілком можливо, що йдеться про так звану психопатію. В такому разі потрібна консультація медичного психолога. У будь-якому випадку перед тим, як починати лікування, необхідно подолати бар'єр недовіри й відчуженості пацієнта.

Демонстративний пацієнт. Такий пацієнт намагається справити враження на оточуючих, відчуває постійну потребу у співчутті та увазі. Він "насолоджується" своїми стражданнями, відчуває "нестерпні муки" й вимагає до себе підвищеної уваги. Демонстративний характер поведінки такого пацієнта, перебільшення своїх скарг можуть викликати негативне ставлення до нього оточуючих. Проте при спілкуванні з таким пацієнтом не варто "викривати" його, краще апелювати до його "геройського та бойового" характеру, аби пацієнт отримав від медсестри необхідну частку визнання.

Депресивний пацієнт. Такий пацієнт пригнічений, ізольований від усіх, відмовляється від спілкування з іншими пацієнтами та медичним персоналом, з ним непросто налагодити контакт. Він налаштований вкрай песимістично, тому що втратив віру в успіх лікування та видужання. Такого типу поведінка спостерігається частіше в невиліковних і тяжкохворих. Проте депресивна поведінка може бути зумовлена й іншими причинами. Оптимізм медичного персоналу, віра в одужання пацієнта мають для нього велике значення. Дуже корисною є стимуляція пацієнта (виконання нескладних доручень, залучення його до допомоги іншим пацієнтам). Бажано, щоб у роботі з такими пацієнтами був задіяний медичний психолог.

Іпохондричний пацієнт. Такий пацієнт занадто уважний до свого здоров'я, цікавиться результатами всіх лабораторних та інструментальних досліджень, необгрунтовано припускає наявність у себе найрізноманітніших захворювань, читає консультаційну літературу. Іпохондрична реакція не завжди зумовлена хвилюванням за своє здоров'я, вона може бути й невротичного походження. У такому випадку фізичні скарги є симптомом неврозу і не мають органічної основи. Існує також поняття ятрогенної іпохондрії, коли пацієнт перекручено тлумачить сказане персоналом, або сам медичний працівник необережною розмовою з тривожним пацієнтом про тяжкість його захворювання викликав у нього нездорову фіксацію уваги на своїх тілесних відчуттях, посилюючи страх втрати здоров'я або смерті.

Ознаки

Агресивний пацієнт

Упевнений у собі пацієнт

Не впевнений у собі (пасивний) пацієнт

Вираз обличчя

Напружений, сердитий, пильний погляд

Спокійний, приємний, впевнений, добрий зоровий контакт

Нервовий, очі опущені вниз

Положення тіла

Руки на стегнах, нервове ходіння. Часто стоїть, коли решта сидить. Намагається домінувати над іншими

Розслаблене положення тіла. Зберігає особистий простір

Зігнутий, положення тіла незручне. Може прихилитися до чогось або втекти

Тон голосу

Голосний, вимогливий, загрозливий, наказовий

Твердий, упевнений у собі, виявляє інтерес до іншої людини

Тихий,слабкий, часто тремтить, нерозбірливий

Жести

Різкі, стрімкі, стиснуті кулаки

Відповідають моменту (адекватні)

Нервові й стурбовані

Вербальний

компонент

(мова)

Звинувачувальний, атакуючий, намагається будь-що принизити

Щирий вияв почуттів, які відтворюють те, що людина відчуває

Прагнення приховати зміст слів, виправдатися, підкорятися іншій людині


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал