Лекція № Тема. Складне речення як одиниця синтаксису. План



Скачати 296.03 Kb.
Дата конвертації20.02.2017
Розмір296.03 Kb.
ТипЛекція
ЛЕКЦІЯ № 1.

Тема. Складне речення як одиниця синтаксису.

План:

  1. Аспекти вивчення складного речення.

  2. Структурна схема складного речення.

  3. Парадигма складного речення.

Література

1. Бевзенко С.П. Структура складного речення в українській мові / С.П. Бевзенко. – К.: Наукова думка, 1987. – 214 с.

2. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис / І.Р. Вихованець. – К.: Либідь, 1993. – 208 с.

3. Гапонова, Т. М. Актуальне членування складносурядних речень в українській мові [Текст]: монографія / Т. М. Гапонова. – Донецьк: Світ книги, 2012. – 152 с. 

4. ГребHYPERLINK "http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=REF&P21DBN=REF&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=AF=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%20%D0%9C.%D0%9C.$" М.М. Семантико-граматичні чинники формування зіставного відношення в складних конструкціях сучасної української мови: автореф. дис. канд. філол. наук / М.М. Греб ; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 2005. — 20 с. 

5. Грипас Н.Я. Структура складного речення в сучасній українській літературній мові: навч. посіб. / Н.Я. Грипас ; Кам'янець-Поділ. держ. пед. ун-т. — Кам'янець-Поділ., 2001. — 112 с.

6. Гуйванюк Н.В. Складні ускладнені речення / Н.В. Гуйванюк, О.В. Кульбабська. – Чернівці, 2003. – 156 с.

7. Давнюк С.В. Складні конструкції з сурядністю і підрядністю в сучасній українській мові: автореф. дис. канд. філол. наук / С.В. Давнюк ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2001. — 20 с.

8. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис / А.П. Загнітко. – Донецьк, 2001. – 416 с.

9. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови / М.У. Каранська. – К.: Наукова думка, 1995. – 198 с.

10. Карпалюк В. С. Сучасна українська мова: синтаксис: навч. посіб. / В. С. Карпалюк, О. В. Мартіна, Н. В. Третяк. — Кам'янець-Поділ.: Зволейко Д.Г., 2011. — 283 с

11. ЛешковаHYPERLINK "http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=REF&P21DBN=REF&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=AF=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9B%D0%B5%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%9D.%D0%92.$" Н.В. Актуальне членування детермінантних складнопідрядних речень: автореф. дис... канд. філол. наук / Н.В. Лешкова ; Донец. нац. ун-т. — Донецьк, 2006. — 20 с. 



12. Сучасна українська мова: Синтаксис: підручник / А.К. Мойсієнко, І.М. Арібжанова, В.В.Коломийцева та ін. – К.: Знання, 2013. – 238 с.

13. Труш О. Синтаксис наукового мовлення Івана Франка (складне речення) [Текст] : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Труш Олена Миколаївна ; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2008. - 18 с.

14. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови / К.Ф. Шульжук. – К.: Видавничий ценр «Академія», 2004. – 408 с.


Додаткова:
1. Барабаш Ю. Г. Стильова диференціація складних речень із часовим відношенням: автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Ю. Г. Барабаш ; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 2010. — 20 с.

2. Гаврилюк О.Р. Складні конструкції інтенсивної допустово-протиставної семантики: структура та функціонування: автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.01 / О.Р. Гаврилюк; нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2010. — 20 с.

3. Дудик П.С. Синтаксис української мови: підручник / П.С. Дудик, Л.В. Прокопчук. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 384 с.

4. Заскалета В.П. Історія формування складнопідрядних речень з підрядними означальними: автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / В.П. Заскалета ; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. — К., 2003. — 22 с.

5. Давнюк С.В. Складні конструкції з сурядністю і підрядністю в сучасній українській мові: автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / С.В. Давнюк ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2001. — 20 с.

6. Лаврінець О.Я. Спільний компонент складного речення в сучасній українській мові: автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / О.Я. Лаврінець ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 19 с.



7. Ліпич В.М., Попова О.І. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис: навч. посіб. / В.М. Ліпич, О.І. Попова. – Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2012. – 240 с.

8. Пархонюк Л. Складне речення в українській мові. Багатокомпонентні конструкції [Текст]: теорія, тренувальні вправи, зразки синтаксичного розбору / Л. Пархонюк. - Вид. 2-е, перероб. і доп. - Т. : Підручники і посібники, 2007. - 80 с.

9. РоїкHYPERLINK "http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=REF&P21DBN=REF&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=AF=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%A0%D0%BE%D1%97%D0%BA%20%D0%9E.%20%D0%AE.$" О. Ю. Семантична нівеляція сполучників у складних реченнях української літературної мови: автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.01 / О. Ю. Роїк ; ДВНЗ "Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника". — Івано-Франківськ, 2011. — 20 с. 

10. Тихоша В.І. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / В.І. Тихоша, В.П. Олексенко, Г.М. Гайдученко, В.О. Нагіна. – Х.: Українське видавництво, 2009. – 287 с.

11. Тєлєжкіна О.О. Безсполучникові складні речення з компонентом обгрунтування: автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / О.О. Тєлєжкіна ; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 2002. — 18 с.

12. Ткачук Т.П. Функціонально-семантична категорія допустовості в сучасній українській мові: автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Т.П. Ткачук ; НАН України, Ін-т укр. мови. — К., 2009. — 19 с. 

13. Ширяев Б.Н. Бессоюзные сложные предложения в современном русском языке / Б.Н. Ширяев. – М.: Прогресс, 1986. – 124 с.


ЛЕКЦІЯ № 1.

Тема. Складне речення як одиниця синтаксису.

План:


  1. Аспекти вивчення складного речення.

  2. Структурна схема складного речення.

  3. Парадигма складного речення.


У синтаксичній теорії складне речення розглядають по-різному. Так, у граматиках XIX ст. складним називали речення, утворене поєднанням двох чи більше самостійних простих речень. Таке розуміння складного речення розвивали Олександр Пєшковський («сполучення (зчеплення) речень») і 0лексій Шахматов («поєднання речень»).

Наприкінці XIX ст, синтаксисти акцентують увагу на цілісності складного речення. Визначальною ознакою складного речення вважають зв’язаність його складників – частин, які лише сукупно формують інтонаційну і змістову єдність. Таку думку обґрунтовували Пилип Фортунатов і Василь Богородицький. Остаточно вона утвердилася в 50-х роках у працях Миколи Поспєлова і його послідовників. В україністиці цю ідею розвивали Леонід Булаховський, Борис Кулик, Олександр Мельничук, Степан Бевзенко, вона домінує в сучасних підручниках із синтаксису. Зважаючи на неоднакові тлумачення складного речення, у синтаксичній традиції закономірно склалися два погляди на граматичну природу компонентів цієї одиниці-конструкції: 1) це прості речення, які у складному цілому не втрачають важливих ознак речення, оскільки зберігають предикативність як основну ознаку простого речення, можуть бути одно- і двоскладними, поширеними і непоширеними, повними і неповними; 2) це лише частини складного речення, його компоненти, які за своєю граматичною структурою однотипні з простими реченнями, але в складі цілого втрачають комунікативну значущість, змістову та інтонаційну завершеність.





У новітньому синтаксисі компоненти складного речення позначають терміном предикативна частина (предикативна одиниця; предикативний компонент), тобто частина, яка має граматичну основу, однак не може бути самостійною одиницею спілкування. У теоретико-практичних курсах із синтаксису частини складного речення нерідко умовно називають реченнями, оскільки вони побудовані за структурною схемою простого речення і виражають предикативність.

Просте і складне речення мають спільні і відмінні ознаки.

Як і просте, складне речення характеризується комунікативною самостійністю, оскільки є носієм повідомлення, завершеного за змістом та інтонаційно.

Складне речення відрізняється від простого: а) кількістю предикативних частин (просте речення є монопредикативним; складне — поліпредикативним), б) особливостями будови (просте речення утворюється поєднанням слів — членів речення; складне — моделями простих речень, які в складному є його частинами), в) основним граматичним значенням (у простому реченні —- це предикативність; у складному — семантико-синтаксичні відношення, які існують між предикативними частинами), г) реалізацією синтаксичного зв’язку (у простому реченні провідним є синтаксичний зв’язок між підметом і присудком; у складному — зв’язок між предикативними частинами), ґ) особливостями структурної схеми (структурну схему простого речення утворюють способи вираження головних членів речення, які формують предикативність; структурну схему складного речення — будова предикативних частин, семантико-синтаксичні відношений і тип синтаксичного зв’язку, засоби оформлення відношень і зв’язків).

Основними ознаками складного речення є: 1) поліпредикативність; 2) наявність структурної схеми; 3) змістова єдність; 4) інтонаційна завершеність; 5) комунікативна самостійність.

Складне речення — це синтаксична одиниця-конструкція, утворена поєднанням за певною структурною схемою двох чи більше предикативних частин, між якими встановлюються семантико- синтаксичні відношення, оформлені синтаксичним зв’язком.

У синтаксисі вивчення складних речень і їх класифікацію здійснюють за різними критеріями. У новітній синтаксичній класиології за власне граматичним критерієм (характер синтаксичного зв’язку) складні речення поділяють на: а) складносурядні (сполучникові і безсполучникові), б) складнопідрядні (сполучникові і безсполучникові), в) з недиференційованим синтаксичним зв’язком, тобто таким, який не диференціюється на: сурядний і підрядний (безсполучникові), наприклад: 1) Є тисячі ланів, але один лиш мій...






(В. Симоненко); Вечір спадає над степом, ластівки змигують в передзахіднім сонці (О. Гончар); 2) А між вербами, які вкутались теплим присмерком, сонно лопотіла річка (В. Близнець); Я знаю: мова маминасвята (М. Адаменко); 3) Росте передгроззя: скоро буде гроза (Микола Хвильовий). Іван Вихованець розглядає також речення із взаємозалежними частинами, до яких відносить конструкції на зразок Здавалось, що не бачить більше людям сонця ясного (А. Казка).

1. Аспекти вивчення складного речення

Складне речення, як і просте, має триаспектну організацію: формальну, змістову і комунікативну.

Формально-синтаксичну структуру складного речення відображають такі ознаки, як кількість предикативних частин, тип синтаксичного зв’язку, засоби його вираження, граматичні характеристики предикативних частин і особливості їх поєднання у складному реченні.

За кількісним критерієм складні речення поділяють на: а) двокомпонентні (біпредикативні), які мають мінімальну структуру і є формально неускладненими (елементарними); б) багатокомпонентні (поліпредикативні), які є формально ускладненими (неелементарними), оскільки утворені поєднанням понад двох предикативних частин.



Базовими є складні двокомпонентні речення, предикативні частини яких співвідносяться з простими реченнями. Такі складні речення відразу членуються на монопредикативні конструкції. Наприклад, складносурядні сполучникові і безсполучникові речення відкритої структури з власне єднальними семантико-синтаксичними відношеннями: Золотіє вечірня тополя, й дивним світом горять небеса (М. Луків); Золотяться березові гаї, на бульварах і в парках устеляються першим жовтим листям доріжки (А. Волкова).

Складні багатокомпонентні речення характеризуються структурним ускладненням синтаксичних зв’язків між предикативними частинами. Розмежовують два типи таких речень: а) складні багатокомпонентні (ускладнені) речення з одним видом синтаксичного зв’язку (ускладнені складносурядні; ускладнені складнопідрядні; ускладнені складні речення з недиференційованим синтаксичним зв’язком); б) складні багатокомпонентні (ускладнені) речення з різними видами синтаксичного зв’язку (конструкції з сурядністю і підрядністю; конструкції з сурядністю і недиференційованим син таксичним зв'язком; конструкції з недиференційованим синтаксичним зв’язком і підрядністю; конструкції з сурядністю, підрядністю і недиференційованим синтаксичним зв’язком). Поєднуючи кілька видів синтаксичного зв’язку, складні ускладнені речення мають два рівні членування. Це дозволяє в межах таких конструкцій виділяти структурні компоненти (блоки) (два і більше), які пов’язані сурядним або недиференційованим синтаксичним зв’язком. Наприклад, у реченні Особливо великі заслуги на полі критичної літератури має Іван Франка: як енциклопедист у сфері гуманітарного знання, він животворив усе, чого тільки торкався своєю невтомною рукою (С. Єфремов) недиференційованим синтаксичним зв’язком поєднуються предикативна частина Особливо великі заслуги на полі критичної літератури має Іван Франко і блок (складнопідрядна конструкція) як енциклопедист у сфері гуманітарного знання, він животворив усе, чого тільки торкався своєю невтомною рукою.

За наявністю/відсутністю сполучних засобів поєднання предикативних частин двокомпонентні складні речення можуть бути сполучниковими і безсполучниковими, наприклад: Тільки за Бугом, у лісах, шумів вітер та безкраїм проваллям хиталася темрява (Гр. Тютюнник); І народиться дитинадо неї це слово приходить першим (І. Вихованець), а багатокомпонентні — сполучниковими, безсполучниковими і безсполучниково-сполучниковими, наприклад: З-за гори випливає місяць, наче визволяється з чорної хмари, що залягла крайнебо (М. Коцюбинський); Струнким станом тя- глась увись тополя, біліли берези, рум'янились яблука на гіллі, зоріли вишні поміж цупкого глянцюватого листя (Є* Гуцало); Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється: після дощу того уся земля цвіте і ліс, покритий краплями блискучими, сміється (М. Рильський).

За будовою предикативні частини складних речень можуть бути двоскладними, односкладними, повними, неповними, ускладненими, неуск л адненими, словами-реченнями. Так, у реченні За хмарами куталось сонце, й опускало воно під краї неба імляві просвітки (М. Стельмах) обидві частини двоскладні повні, а в реченні Без хліба немає життя, але й без пісні незмога його уявити (П. Загребельний)

  • односкладні безособові. Ці речення складаються з однотипних предикативних частин. Структурно різнотипними є предикативні частини, наприклад, у реченні Самотній деркач продеренчав десь під лісом у траві, і знов стало тихо (О. Гончар) (двоскладна і односкладна безособова).

Семантнко-еинтаксична структура складного речення визначається його граматичним значенням, тобто тими семантико-синтак-
спекти вивчення складного речення





(блоки) (два і більше), які пов’язані сурядним або недиференційованим синтаксичним зв’язком. Наприклад, у реченні Особливо великі заслуги на полі критичної літератури має Іван Франко: як енциклопедист у сфері гуманітарного знання, він животворив усе, чого тільки торкався своєю невтомною рукою
(С. Єфремов) недиференційованим синтаксичним зв’язком поєднуються предикативна частина Особливо великі заслуги на полі критичної літератури має Іван Франко і блок (складнопідрядна конструкція) як енциклопедист у сфері гуманітарного знання, він животворив усе, чого тільки торкався своєю невтомною рукою.

За наявністю/відсутністю сполучних засобів поєднання предикативних частин двокомпонентні складні речення можуть бути сполучниковими і безсполучниковими, наприклад: Тільки за Бугом, у лісах, шумів вітер та безкраїм проваллям хиталася темрява (Гр. Тютюнник); І народиться дитинадо неї це слово приходить першим (І. Вихованець), а багатокомпонентні — сполучниковими, безсполучниковими і безсполучниково-сполучниковими, наприклад: З-за гори випливає місяць, наче визволяється з чорної хмари, що залягла крайнебо (М. Коцюбинський); Струнким станом тяглась увись тополя, біліли берези, рум'янились яблука на гіллі, зоріли вишні поміж цупкого глянцюватого листя (Є. Гуцало); Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється: після дощу того уся земля цвіте і ліс, покритий краплями блискучими, сміється (М. Рильський).

За будовою предикативні частини складних речень можуть бути двоскладними, односкладними, повними, неповними, ускладненими, неускладненими, словами-реченнями. Так, у реченні За хмарами куталось сонце, й опускало воно під краї неба імляві просвітки (М. Стельмах) обидві частини двоскладні повні, а в реченні Без хліба немає життя, але й без пісні незмога його уявити (П. Загребельний) – односкладні безособові. Ці речення складаються з однотипних предикативних частин. Структурно різнотипними є предикативні частини, наприклад, у реченні Самотній деркач продеренчав десь під лісом у траві, і знов стало тихо (О. Гончар) (двоскладна і односкладна безособова).

Семантнко-еинтаксична структура складного речення визначається його граматичним значенням, тобто тими семантико-синтак сичними відношеннями, які виникають між предикативними частинами. Так, у складносурядних реченнях де відношення: а) єднальні; б) причиново-наслідкові; в) умовно-наслідкові; г) розділові; ґ) зіставні; д) протиставні; е) градаційні; є) приєднувальні.








У складнопідрядних реченнях засвідчуються відношення: а) з’ясувальні; б) означальні; в) обставинні (часові; просторові; причинові; наслідкові; допустові; умовні; цільові).

У безсполучникових складних реченнях з недиференційованим синтаксичним зв’язком між предикативними частинами встановлюються відношення: а) зіставно-протиставні; б) причиново-наслідкові; в) умовно-наслідкові; г) пояснювальні та ін.

За семантичним критерієм розмежовують складні речення: а) семантично неускладнені; б) семантично ускладнені.

Неускладненість/ускладненість семантики складного речення пов’язана з неускладненістю/ускладненістю семантики предикативних частин, які його формують, і кількістю семантико-синтаксичних відношень, що виникають між ними.

Семантично неускладненими є двокомпонентні речення, у яких між семантично елементарними (неускладненими) предикативними частинами виникає один тип семантико-синтаксичннх відношень, наприклад: Замовкали нетрі, коли Наталка виводила пісню (І. Багряний).



Семантично ускладненими є, по-перше, двокомпонентні конструкції, у яких хоча б одна з предикативних частин є семантично неелементарною, тобто містить вторинні предикатні синтаксеми, наприклад: Небо то ніби плакало тихими дрібними сльозами
, то цілі дні ніби ливцем лило сльози (І. Нечуй-Левицький), по-друге, багатокомпонентні складні речення, які формуються двома і більше семантико-синтаксичними відношеннями, наприклад: Українська мова для менеце море, у якого немає дна й берегів і яке настільки багатоманітне й невичерпне, що ніколи не встановити межі при пізнанні його феномену (В. Шевчук).

У складних реченнях неускладненої структури між предикативними частинами встановлюється один тип семантико-синтаксичних відношень, простежується один синтаксичний зв’язок, предикативні частини рівноправні і не об’єднуються в структурно-семантичні компоненти. Наприклад, у реченні Сині потоки лилися, і Ташань кипіла під вітром (Гр. Тютюнник) єднальна семантика оформлена сурядним синтаксичним зв’язком за допомогою сполучника і. Це двокомпонентне речення неускладненої структури має один рівень структурного членування. Схема цієї конструкції така:


c:\users\яська\desktop\scan\media\image1.png




і У складних реченнях ускладненої структури простежуються різні семантико-синтаксичні відношення, кілька синтаксичних зв’язків, одні з яких є зовнішніми (провідними, головними), а інші — внутрішніми (підпорядкованими, залежними). Такі конструкції характеризуються двома рівнями членування: смисловим, або логіко-синтаксичним (І рівень, на якому виділяють функціональні компоненти, які в структурних схемах відображають за допомогою блоків); структурним (ІІ рівень, на якому виділяють предикативні частини). Наприклад, у реченні 1Вона слухала
, 2як умирають у глибині дому відлучки її музики, і 3мала від того на серці святкове й урочисте почуття (В. Шевчук) визначальними є причиново-наслідкові відношення між двома компонентами: І — вона слухала, як умирають у глибині дому відлунки її музики; II — мала від того на серці святкове й урочисте почуття, які оформлені сурядним синтаксичним зв’язком (зовнішній (перший) рівень членування). На внутрішньому (другому) рівні членування у складі першого компонента, яким є складнопідрядна конструкція зі з’ясувальною семантикою, простежується підрядний синтаксичний зв’язок між двома предикативними частинами: 1 — вона слухала; 2 — як умирають у глибині дому від- лунки її музики. Отже, це складне ускладнене речення з сурядністю і підрядністю з двома рівнями членування. Лінійна і просторова структурні схеми конструкції такі:


Комунікативний аспект аналізу складного речення пов'язаний з вивченням його загальної і часткової семантики та з можливостями вибору синтаксичних конструкцій залежно від завдань, мети спілкування і змісту повідомлення.

Комунікативна спрямованість складного речення виявляється, по-перше, у вираженні мети висловлювання, по-друге, у тому, як співвідноситься зміст складного речення з контекстом чи мовленнєвою ситуацією, тобто пов’язаний з актуальним членуванням.

За метою висловлювання частини складного речення мають переважно однакову спрямованість: Хай життя не зве до згуб, Хай воно нас не калічить, Хай землі і неба шлюб Наші рани всі залічить... (А. Казка) (оптативно-окличні предикативні частини). Трапляються також речення з різними за комунікативним призначенням предикативними частинами, наприклад: Відберіть у народу все – і він усе може повернути;





ІІ


І


II


І


c:\users\яська\desktop\scan\media\image2.png



але відберіть мову, і він ніколи більше вже не створить її (К. Ушинський) (спонукальні і розповідні предикативні частини). У складнопідрядному реченні комунікативна спрямованість головної частини поширюється на підрядну частину і зумовлює модальність усього складного речення, наприклад, у спонукальному реченні Іди і спопеляй байдужі душі, і сліпоту, й холопство прокляни, щоб не зійшлись, в кривавицю заюшені, народів обікрадені сини (В. Симоненко), де за граматичними ознаками головні частини є спонукальними, а підрядна — розповідною.

У реченні Треба, щоб люди з найбільшим почуттям небезпеки остерігалися хвали (Т. Осьмачка) відносно самостійні за будовою предикативні частини в комунікативному аспекті становлять єдність. У деяких складних реченнях одна з частин може наближатися за своїми ознаками не до простого речення, а до вставного компонента, порівняймо: Здається, що й листочок би цілувала, в дзвіночку б ночувала, як бджола... (Л. Костенко); — То одинокому мені, здається,кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна... (Т. Шевченко).



  1. Актуальне членування у складному реченні, як і в простому, виражається інтонацією і порядком слів, а також, тільки в складному реченні, порядком розташування предикативних частин.

Закономірності розміщення предикативних частин у складних реченнях пов’язані з особливостями сполучників і такими ознаками, як питальність / непитальність, ствердження / заперечення, вираження модальних, часових, аспектуальних значень та ін. Виділення актуальної інформації обов’язково здійснюється за допомогою інтонації.

Розглянемо речення Коли в людини є народ, тоді вона уже людина (Л. Костенко). — Тоді людина вже людина, коли у неї є народ. У першому реченні ядро повідомлення, відоме (тема) позначає підрядна частина, а комунікативно наголошеною, новим (ремою) є головна частина. У другому реченні зміна порядку частин зумовила зміни у визначенні актуальної інформації: роль теми виконує головна частина, а роль реми — підрядна. Інформативно важливіша предикативна частина речення (рема) розташована в постпозиції.

У деяких складнопідрядних реченнях головна і підрядна частини комунікативно рівноцінні, наприклад: Знов повіяло в душу весною, Хоч кругом ще біліють сніги (П. Грабовський). З комунікативно- функціональним планом складного речення пов’язана також парцеляція, тобто членування цілісної складної конструкції на двоє інтонаційно оформлених речень для досягнення експресивно-стилістичного ефекту. Таке членування зумовлене насамперед






комунікативним завданням, необхідністю показати, що підрядна частина є інформативно важливою, наприклад: Ніщо мистецтво і мана теорій... Бо ж нам дано знайти життя само В красі неповторимій і суворій (Олег Ольжич).

2.Структурна схема складного речення — це абстрактний синтаксичний зразок, за яким утворюються складні речення. Вона подібна до структурної схеми словосполучення і включає типові семантичні і структурні ознаки складного речення: 1) семантико-синтаксичні відношення; 2) тип синтаксичного зв’язку, який творить складне речення; 3) засоби оформлення відношень і зв’язку; 4) будову предикативних одиниць; 5) порядок розташування частин.

За можливістю розташування предикативних частин у структурній схемі складного речення виділяють гнучкі й негнучкі структури (за Вірою Бєлошапковою).

Гнучкими є структури, які допускають варіативність порядку частин. У таких реченнях предикативні частини містять сполучник чи сполучне слово, наприклад: Хто хоче бути вольовою людиною, Той не може не побороти в собі невпевненість (Микола Хвильовий).



  • Той не може не побороти в собі невпевненість, хто хоче бути вольовою людиною. — Той, хто хоче бути вольовою людиною, не може не побороти в собі невпевненість; І легко-легко дишуть груди, а очі сонце п'ють і п'ють... (М. Драй-Хмара) А очі сонце п'ють і п'ють, і легко-легко дишуть груди.

Негнучкими є структури, у яких неможливо переставити місцями частини або вставити одну частину в іншу, наприклад: Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним (М. Коцюбинський).

Щоб установити структурні моделі складних речень, необхідно враховувати засоби оформлення синтаксичного зв’язку і вираження семантико-синтаксичних відношень (сурядні й підрядні сполучники, сполучні слова в підрядній частині, вказівні слова в головній частині, співвідношення видо-часових і модальних форм присудків, неповноту предикативних частин, спільні другорядні члени речення, вставні компоненти, спеціальні частки, порядок розташування предикативних частин).

Наприклад, речення Бліді на небі гасли зорі, і вітер плутався в мережах верховіть, і не гойдалися берези білокорі (М. Рильський) і Крига скресла, і буйна вода затопила все (В. Кучер) побудовані за подібними, але не тотожними схемами, мають різні моделі, порівняймо:




лінійні схеми – [ ], і [ ], і [ ] // [ ], і [ ]; моделі — однаковий сурядний єднальний сполучник і, але різні граматичні форми присудків: у першій моделі співвідносяться дієслова недоконаного виду, а в другій – доконаного. Відрізняються також граматичні значення цих речень: у першому перераховуються одночасні явища, у другому — події, які відбуваються одна за одною, причому друга є наслідком першої. Перше речення має гнучку структуру, а друге — негнучку.

Неоднаковими є структурні моделі речень Я з тих країв, де в сині оболоні гарячі персні розкидає день (А. Малишко) і Знову нас оточує чарівна краса, яка владно заполонює очі і серце (Т. Масенко). Модель першого речення творять іменник в еліптично неповній головній частині, при якому є вказівне слово з видільним значенням тих; сполучне слово де в підрядній частині, яке є обставиною; підрядна частина стоїть після головної (структура негнучка). Модель другого – іменник у головній частині; сполучне слово яка в підрядній частині, яке виконує роль підмета; однакові видо-часові й модальні форми присудків; підрядна частина стоїть після головної (структура негнучка). Ці моделі можуть бути відображені такою загальною структурною схемою:

який? яка? яке? які?


[(вказівне слово), (іменник)], (сполучне слово)

Складні речення, побудовані за однією структурною схемою, мають однакове граматичне значення. У нашому прикладі — це вказівка на ознаку.



  1. Парадигма складного речення

Модель складного речення (як вихідна одиниця) та її видозміни складають парадигму складного речення. Основними засобами творення парадигми складного речення є сполучники, сполучні слова і співвідносні вказівні слова. Допоміжну роль відіграють співвідношення форм присудків та їхні зміни, порядок розташування предикативних частин. Складні речення можуть мати парадигми повні й неповні.

Повними є ті парадигми, у яких можуть змінюватися всі компоненти (сполучники, сполучні слова, співвідносні слова, модально-часові форми присудків, порядок розташування частин). Наприклад, повні сполучникові парадигми мають моделі складнопідрядних речень з підрядними частинами часу, причини, умови, мети, допусту та ін., у яких можливою є заміна сполучників, форм присудків, зміна порядку частин. 






Порівняймо трансформації складнопідрядного речення з цільовою семантикою: Арсен примружив ((нехай би) примружував, (нехай) примружує, примружить, примружуватиме) очі, щоб (щоби, аби, для того щоб, задля того щоб) надовше затримати (затримувати) в уяві картини рідної землі... (В. Малик). — Щоб (щоби, аби, для того щоб, задля того щоб) надовше затримати (затримувати ) в уяві картини рідної землі, Арсен примружив ((нехай би) примружував, (нехай) примружує, примружить, примружуватиме) очі.

Парадигма є неповною тоді, коли якийсь компонент складного речення не змінюється. Так, неповну парадигму мають складні речення з підрядною супровідною частиною, у яких може змінюватися лише відносне слово, наприклад: Уже в IX столітті Київ став великим ремісничо-торговельним центром Східної Європи, чому сприяло його вигідне географічне положення (3 журн.). — Уже в IX столітті Київ став великим ремісничо-торговельним центром Східної Європи, що було зумовлене його вигідним географічним положенням. Уже в IX столітті Київ став великим ремісничо-торговельним центром Східної Європи, чим вирізнявся серед інших міст і т. д.

Розрізняють вільні й невільні парадигми складного речення. Вільними є ті парадигми, в яких зміни видо-часових і способово-часових форм присудків предикативних частин не впливають на граматичне значення складного речення, наприклад, на вираження об’єктних відношень у реченні: І здавалось (здається, здаватиметься, буде здаватись, здавалося б, нехай здається, якби здавалось) мені, Що кричать (кричали, кричатимуть, будуть кричати, кричали б, нехай кричать, якби кричали) журавлі десь в блакиті... (Олександр Олесь).



Зв’язаними називають парадигми, набір форм яких залежить від граматичного значення складного речення. Наприклад, у реченні Коли сонце скотилось до самого обрію
, далеко в морі з’явилася чорна крапка (О. Донченко) розгортання подій тісно пов’язане з часом. Обставинні відношення часу, які виникають між частинами складного речення, зберігаються лише в граматичних формах дійсного способу.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал