Лазебний В. С., Розорінов Г. М., Толюпа С. В. Основи інтелектуальної власності та її захисту Київ 2011 Click here to buy




Сторінка8/15
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.58 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   15
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m

Невизначеність прав роботодавця щодо охорони комерційної
таємниці за цих обставин проявляється достатньо виразно.
Наприклад, законодавство не дає відповіді на питання, чи може колишній працівник на новому місці роботи залучати старих клієнтів з числа тих, кого він знав за старим місцем роботи.
3.1.6.2 Регулювання відносин роботодавця та найманого працівника у випадку наявності трудового контракту
Наявність укладеного трудового контракту між роботодавцем і працівником відкриває можливість більш широкого й чіткого його використання для охорони комерційної таємниці в порівнянні зі спеціальним законодавством, застосовуваним у цій області. У ряді країн, наприклад у США, більшість компаній, що володіють важливими секретами, жадає від своїх працівників під час оформлення на роботу підписувати не просто трудовий контракт, але й додаток до нього, який спеціально визначає
зобов'язання стосовно нерозголошення комерційної таємниці. Як правило, такі контракти містять дуже широке її визначення й сформульовано чітке зобов'язання працівника не розкривати відомості, що стали відомими йому, як під час роботи в компанії,
так і протягом певного періоду після звільнення з неї. Це називається договором про нерозголошення. Крім того, у контракт може бути внесено умови, що на певний період часу забороняють працівникові після його звільнення найматись до конкурента. Таку угоду називають Угодою про обмеження конкуруючої діяльності.
3.2 Захист комерційної таємниці в Україні
3.2.1 Об’єкти комерційної таємниці
Термін «комерційна таємниця» було запроваджено в
Україні як об’єкт інтелектуальної власності законом «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991р.
Цим законом визначено, що комерційною таємницею
підприємства
є відомості, пов’язані з виробництвом,
технологічною інформацією, управлінням, фінансами й іншою діяльністю підприємства, розголошення яких може призвести до
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
економічних втрат. У той же час зазначено, що комерційною таємницею не можуть бути відомості, які є державною таємницею.
Згодом під час розробки Цивільного Кодексу було сформульовано більш загальне визначення поняття „комерційна таємниця”, яке не суперечить вищенаведеному.
Цивільний кодекс України визначає, що комерційна
таємниця – це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи у певній формі та сукупності її складових є
невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних наявним обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційну таємницю можна охарактеризувати такими ознаками:
1) предметом комерційної таємниці;
2) суб’єктом комерційної таємниці;
3) наявністю заборони на розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю;
4) наявність економічних втрат внаслідок розголошення комерційної таємниці.
Як було зазначено вище, предметом «комерційної
таємниці» є відомості, пов’язані з комерційною і господарською діяльністю підприємства: виробнича і технологічна інформація,
інформація про управління, фінанси й іншу діяльність. Це можуть бути документи про комерційні переговори, що мають місце від
імені підприємства, документи, пов’язані з маркетинговими дослідженнями, відомості про організацію праці і підбір працівників, інформація про умови збереження документів, тобто відомості, що можуть впливати на ефективність економічної
діяльності.
Термін «комерційна таємниця» часто ототожнюють з терміном «конфіденційна інформація». Але насправді комерційна таємниця є лише окремим різновидом конфіденційної інформації.
Як відомо слово конфіденційний походить від латинського
„confidential” й означає „довірений”, „той, що не підлягає
розголошенню”. Згідно із Законом України «Про інформацію» від
02.10.1992р. конфіденційна інформація – це відомості, що
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і можуть бути поширені тільки за
ініціативою цих осіб, відповідно до зазначених ними умов.
Особливістю відомостей, що складають комерційну таємницю, як вид конфіденційної інформації, є економічна цінність, здатна впливати на фінансове становище суб’єкта підприємницької
діяльності, розмір отриманого ним прибутку.
3.2.2 Законодавче обмеження об’єктів комерційної таємниці
Кожен підприємець самостійно визначає склад відомостей,
що належать до комерційної таємниці. Законодавством України встановлено два обмеження, які застосовують до таких відомостей.
Перше обмеження пов’язане з існуванням державної
таємниці. Тому, відомостями, що складають комерційну таємницю,
не можуть бути відомості, які є державною таємницею. Правовий режим відомостей, що є державною таємницею, регламентовано
Законом України «Про державну таємницю» від 21.01.1994р.
Згідно з законом державна таємниця — це різновид секретної
інформації, що містить відомості у сфері оборони, економіки зовнішніх відносин, державної безпеки й охорони правопорядку,
розголошення яких може заподіяти шкоду життєво важливим
інтересам України і які визнано законом державною таємницею і
підлягають охороні з боку держави. Перелік відомостей, що складають державну таємницю складено й затверджено Державним комітетом України з питань державних секретів.
Друге обмеження пов’язане з державним контролем за економічною діяльністю підприємств. Кабінетом Міністрів
України затверджено перелік відомостей, що не є комерційною таємницею. Такі відомості використовують під час здійснення перевірок органами державного контролю, аудиторами для здійснення аудиту. До таких відомостей віднесено також
інформацію, що міститься у звітах, які надають у різні фонди. До відомостей, що не є комерційною таємницею віднесено:
1) статутні документи та документи, що дозволяють здійснювати підприємницьку або господарську діяльність;
2) інформація, що міститься в усіх запроваджених формах державної звітності;
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m

3) дані, необхідні для перевірки правильності нарахування й сплати податків і інших обов’язкових платежів;
4) зведення про чисельність і склад працівників, їхню заробітну плату в цілому й за професіями і посадами, а також
інформація про наявність вільних місць;
5) документи про сплату податків і обов’язкових платежів;
6) інформація, яка дозволяє зробити висновки про забруднення навколишнього природного середовища, про виконання норм техніки безпеки та охорони праці, про реалізацію продукції, що може завдати шкоди здоров’ю споживачів, а також
інша інформація, що пов’язана з порушеннями законодавства
України й розмірами заподіяних збитків;
7) документи про платоспроможність;
8) відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, союзах, об’єднаннях і інших організаціях, що здійснюють підприємницьку діяльність;
9) відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають розголошенню.
Хоча зазначені відомості не віднесено до відомостей, що складають комерційну таємницю, але вони не є відкритими і
загальнодоступними. Такі відомості може бути надано лише за умов, що передбачено у нормативних актах України. Так,
наприклад, відповідно до Закону України "Про міліцію" від
20.12.1990 р. міліції для виконання своїх обов’язків надано право безперешкодно і безкоштовно одержувати від підприємств, установ
і організацій незалежно від форм власності відомості (у тому числі
відомості, що складають комерційну таємницю) необхідні у справах про злочини, що знаходяться у впровадженні міліції. Для здійснення загального нагляду за їх діяльністю підприємства,
установи й організації повинні надавати прокуророві свою документацію, у тому числі, за його письмовою вимогою,
відомості, що складають комерційну таємницю. У разі потреби,
прокурор має право вимагати передати зазначені документи для перевірки у прокуратуру.
До поняття «комерційна таємниця» не віднесено відомості,
що складають банківську таємницю, страхову таємницю або захищено авторськими правами. Зазначені відомості
є
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
самостійними групами конфіденційної інформації, для яких застосовують інше правове регулювання.
3.2.3 Суб’єкти комерційної таємниці
Суб’єктами "комерційної таємниці" є:
1) суб’єкт підприємницької діяльності;
2) персонал, працівники суб’єкта підприємницької
діяльності;
3) службові особи державних організацій і органів, що здійснюють перевірку підприємства.
Власником відомостей, що складають комерційну таємницю, може бути юридична або фізична особа, яка здійснює
підприємницьку діяльність – підприємець.
Працівники мають право користуватись відомостями, що складають комерційну таємницю, для виконання своїх трудових обов’язків. Ступінь доступу окремого працівника до такої
інформації підприємець визначає самостійно, а умови користування має бути визначено документами, затвердженими підприємцем, і трудовим договором (контрактом).
Службовці державних організацій і органів, що здійснюють перевірки діяльності підприємця, отримують доступ до комерційної таємниці на підставі відповідних актів державних органів і організацій. Інформацію про «комерційну таємницю»
підприємця вони одержують у межах адміністративних правовідносин. Обсяг їхнього доступу до такої інформації
обмежено наданими їм повноваженнями для здійснення перевірки.
За розголошення комерційної таємниці службовці державних органів і організацій несуть відповідальність, установлену законодавством України. Визначені законом України «Про підприємства», вимоги стосовно нерозголошення комерційної
таємниці поширюються на всіх службових осіб державних органів і
організацій. Ці вимоги є загальною підставою для притягнення порушників до відповідальності. Додатково подібні вимоги може бути передбачено законодавчим актом, що регулює діяльність певного державного органу або організації. Наприклад, законом
України «Про державну податкову службу» передбачено
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
відповідальність співробітників податкових органів за розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю.
Заборона розголошення, відомостей, що складають комерційну таємницю. Відомості, що складають комерційну таємницю, не є загальнодоступними. Тільки власник може визначити коло питань або безпосередньо дані, пов’язані з комерційною таємницею, які можна оприлюднити. Власник також може установлювати осіб та обставини за яких може бути здійснено оприлюднення. За таких умов розголошення комерційної
таємниці відповідно до законів України є правомірним. Крім того,
за певних обставин, нормативними актами України може бути передбачено обов’язкове надання або публічне оприлюднення відомостей, що складають комерційну таємницю. Будь-яке інше розголошення зазначених відомостей не є правомірним. Таке обмеження стосується як працівників даного підприємства або організації, так і службових осіб організацій і органів, що здійснюють перевірку.
Згідно Закону України «Про захист від несумлінної
конкуренції» від 07.06.1998р. розголошення комерційної таємниці
— це дія, що призвела до ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на це, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України, складають комерційну таємницю,
особою, якій ці відомості було довірено у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, у випадку якщо це заподіяло або могло заподіяти шкоду суб’єктові
господарської діяльності.
У Законі України «Про підприємства в Україні» зазначено дві форми розголошення відомостей, що є комерційною таємницею: передавання й витік відомостей. З юридичної точки зору зазначені форми є окремими правопорушеннями. Передавання відомостей, що складають комерційну таємницю — це незаконне ознайомлення третіх осіб із відомостями, віднесеними суб’єктом підприємницької діяльності до комерційної таємниці, особою, якій такі відомості відомі в зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків або в якої є доступ до них у зв’язку з виконанням посадових обов’язків. Витік відомостей, що складають комерційну таємницю, – це навмисні або ненавмисні дії, що сприяють
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
ознайомленню з такими відомостями третіх осіб, за сприяння осіб,
які мають доступ до комерційної таємниці.
Способи розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю, можуть бути різними: передавання
інформації конкурентам підприємця; ознайомлення з комерційною таємницею службових осіб державних організацій і органів без належних на те підстав з боку особи, що спричинила розголос.
Мотиви розголошення так само можуть бути різні: прагнення отримати винагороду, особисті неприязні стосунки, недбале ставлення до трудових і службових обов’язків.
Вимога дотримання і нерозголошення комерційної
таємниці є не тільки правом, але й обов’язком суб’єкта підприємницької діяльності. Без належного дотримання вимог щодо користування і зберігання інформації, що складає комерційну таємницю, неможливо забезпечити необхідну охорону такої
інформації як цивільно-правовими заходами, так і державно- примусовими.
Обов’язок зберігати в таємниці зазначені відомості так само може бути встановлено нормативними актами України.
Наприклад, у Положенні про порядок укладання контрактів під час приймання на роботу працівників визначено, що роботодавець зобов’язаний не розголошувати конфіденційні умови контракту з окремим працівником.
3.2.4 Відповідальність за розголошення комерційної
таємниці
Наявність збитку і несприятливі наслідки для осіб, що заподіяли збиток власникові комерційної таємниці. До відомостей,
що складають комерційну таємницю, може бути віднесено тільки ті
відомості, розголошення яких може завдати шкоди підприємцеві. У
такому разі не має значення який різновид збитку може бути заподіяно: збиток пов’язаний з майновим або немайновим правам
(моральний збиток). Права суб’єкта підприємницької діяльності
мають бути захищені, а заподіяну шкоду має бути відшкодовано в обох зазначених випадках.
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m

В даний час за порушення прав власника комерційної
таємниці законодавством України встановлено такі різновиди відповідальності:
1) відповідальність у межах трудових стосунків;
2) цивільно-правова відповідальність;
3) адміністративна відповідальність;
4) кримінальна відповідальність.
Відповідальність у межах трудових стосунків. За недотримання режиму роботи з інформацією, що складає
комерційну таємницю, до працівників суб’єкта підприємницької
діяльності може бути застосовано матеріальну та дисциплінарну відповідальність. Притягнення до матеріальної або дисциплінарної
відповідальності здійснюють на загальних підставах, з урахуванням особливостей правового статусу «комерційної
таємниці». Для законного застосування санкцій за правопорушення, пов’язаних з комерційною таємницею у межах трудових стосунків, підприємцеві необхідно мати певні документи,
а саме:
а) документ, що встановлює перелік відомостей, які
складають комерційну таємницю. Цей документ складає і
затверджує підприємець (або компетентний органом управління суб’єкта підприємницької діяльності). У положенні про комерційну таємницю, має бути чітко обмовлено які відомості є комерційною таємницею, порядок віднесення до таких, умови зберігання, а також, хто з працівників підприємства (організації) може передавати закриті відомості представникам державних органів і
установ;
б) посадові інструкції. Посадовими інструкціями має бути визначено коло повноважних працівників підприємства й перелік відомостей, що містять комерційну таємницю, з якими працівник має право працювати, порядок роботи з ними;
в) трудова угода (контракт). У трудовій угоді або контракті
має бути зазначено зобов’язання працівника щодо дотримання комерційної таємниці й відповідальності у разі недотримання цих зобов’язань. Умови матеріальної відповідальності працівника за розголошення комерційної таємниці може бути передбачено трудовим договором або окремою угодою стосовно матеріальної
відповідальності.
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m

З документами, зазначеними в пункті а) і б), працівника має
бути ознайомлено перед початком його трудової діяльності у даного підприємця. Факт ознайомлення має бути зафіксовано письмово зі вказівкою дати ознайомлення.
За порушення режиму комерційної таємниці до працівника може бути застосовано такі дисциплінарні санкції: догана,
звільнення. Якщо було укладено угоду про матеріальну відповідальність за розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю, працівник також відповідає і матеріально, у розмірах передбачених угодою сторін.
Цивільно-правова відповідальність. Відповідно до статті
440 Цивільного кодексу України заподіяну шкоду має бути відшкодовано в повному обсязі. Відповідно до цієї ж статті
відшкодування моральної шкоди не пов’язано з відшкодуванням матеріальної, а розмір відшкодування визначається судом.
Моральний збиток відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі. У будь-якому випадку розмір відшкодування не може бути менш ніж 5 мінімальних заробітних плат.
Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, з настанням яких підприємець може пов’язувати те, що він зазнав моральної шкоди. У позовній заяві у справі, пов’язаній з розголошенням комерційної таємниці, необхідно вказувати яку саме шкоду було заподіяно розголошенням, у чому саме полягає
заподіяний моральний збиток, якими саме протиправними діями відповідача був заподіяний збиток.
Підставою для відшкодування збитку є рішення суду
(господарського суду).
Адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за порушення, пов’язані з комерційною таємницею, передбачено за одержання, використання,
розголошення комерційної таємниці, ч. 3 ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Установлене для порушника покарання — штраф у розмірі від 10 до 20 мінімальних заробітних плат.
Законом України «Про захист від недобросовісної
конкуренції» передбачено відповідальність за неправомірний збір комерційної інформації (ст. 16), розголошення комерційної
таємниці (ст. 17), заохочення до розголошення комерційної
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
таємниці (ст. 18.), неправомірне використання комерційної
таємниці (ст. 19). Цим же законом врегульовано порядок подання та розгляду заяв, що стосуються зазначених правопорушень, в
Антимонопольний комітет України.
Кримінальна відповідальність. Кримінальним кодексом
України передбачено відповідальність за такі злочини пов’язані з порушенням вимог щодо охорони комерційної таємниці:
– незаконний збір з метою використання або використання відомостей, що складають комерційну таємницю (стаття 148-6).
Установлене покарання: позбавлення волі на термін до 3 років або штрафом до п’ятисот мінімальних заробітних плат;
– розголошення комерційної таємниці (стаття 148-7).
Установлене покарання: позбавлення волі до 2 років, або виправні
роботи до 2 років, позбавлення права обіймати певні посади або здійснювати певною діяльністю на термін до 3 років, або штрафом до 50 мінімальних розмірів заробітних плат.
Відповідальність за розголошення відомостей в межах трудового й цивільного права найбільш значущі для підприємця тому, що дозволяють оперативно реагувати на факти порушення режиму "комерційної таємниці" і одержувати відшкодування збитку, заподіяного таким розголошенням.
Рівень економічної свободи в країнах, що мають розвинуту
і стабільну економіку, характеризується рівнем захисту немайнових прав його суб’єктів, а також діловими етичними нормами, що супроводжують здійснення підприємницької
діяльності. В даний час в Україні такі норми лише починають формуватись і необхідно всіляко стимулювати їхнє удосконалення та впровадження у повсякденне життя.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал