Лазебний В. С., Розорінов Г. М., Толюпа С. В. Основи інтелектуальної власності та її захисту Київ 2011 Click here to buy




Сторінка7/15
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.58 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;
е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження
і застосування засобів для такого обходу;
є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює
таке управління;
ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі".
Контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми
- примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений,
опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці
твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.
Порядок захисту авторського права і суміжних прав регламентовано ст.45. Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав може бути здійснено у порядку, встановленому адміністративним, цивільним і
кримінальним законодавством України.
Способи цивільно-правового захисту авторського права і
суміжних прав визначено у ст.52.
3 КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m

3.1 Міжнародні підходи до правової охорони комерційної
таємниці
3.1.1 Виникнення „комерційної таємниці” як об’єкту правовідносин
Комерційна таємниця – це один з найбільш давніх методів охорони інтелектуальної власності. Відомо, що майстри різних промислів та професій зберігали та всіляко охороняли від інших секрети своєї майстерності, ще задовго до того, як виникло поняття
інтелектуальної власності. Виробничі секрети здебільшого не записували у письмовій формі. Вони були персоніфікованими знаннями, тим, що зараз ми називаємо „ноу-хау” окремих людей.
Такі знання передавались від батька до сина, від майстра до обраного спадкоємця. Окремі знання врешті-решт набували розголосу і поширення, окремі – було загублено.
На час промислової революції в Європі сутність промислових секретів змінилась. З одного боку процес виробництва почав супроводжуватись веденням письмової
документації, з іншого – виробничі відносини склались таким чином, що наймані працівники будь-якої кваліфікації могли вільно змінювати місце роботи й роботодавця. За цих умов виникло дві
потенційні загрози:
а) конфлікт між працівником та роботодавцем, що довірив цьому працівнику певні виробничі секрети;
б) крадіжка письмової документації, що містить технологічні секрети.
Як наслідок роботодавці почали застосовувати окремі
умови у трудових контрактах, які вимагали від працівника нерозголошення секретів виробництва, що складають комерційну таємницю. Законодавці різних країн посилили відповідальність працівників за порушення даних умов контракту. В решті решт на кінець ХХ ст. цей процес завершився тим, що положення про охорону комерційної таємниці, як різновиду інтелектуальної
власності було включено до згаданої вище угоди ТРІПС.
За часів існування командно-адміністративної системи у
Радянському Союзі поняття комерційної таємниці довгий час було відсутнє, проте у законі „Про підприємства в СРСР” від 4 липня
1990 року це поняття було введено. Зокрема у ст. 33 поняття
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
комерційної таємниці було визначено як відомості, що не є
державною таємницею, пов’язані з виробництвом, технологічною
інформацією, фінансами та іншою діяльністю підприємств,
розголошення яких може завдати шкоди інтересам цих підприємств.
3.1.2 Соціально - економічне підґрунтя охорони комерційної таємниці
Правильне розуміння підґрунтя на якому базується охорона секретів виробництва може надати істотну допомогу в справі
застосування положень законодавства щодо комерційної таємниці.
Моральною основою тут є бажання кожної людини скористатись плодами своєї роботи, свого таланту. І хоча на загал вважають, що красти аморально, ставлення до цього змінюється,
коли мова стосується крадіжки ідей.
Економічна основа – це досягнення більшого прибутку за умови використання тих самих зусиль та матеріальних витрат, що й конкуренти. Часто ця обставина призводить до створення перешкод для поширення нововведень, що є виразом корінного протиріччя між інтересами окремої особи та суспільством, в якому вона живе.
Політична основа – це потужний вплив (лобі) великого бізнесу, що володіє більшістю промислових секретів на керування країною та прийняття законів.
Законодавство щодо комерційної таємниці покликано стимулювати розвиток у тих сферах виробництва, де діє відносно слабкий патентний захист. Досить важко, наприклад, здійснювати патентну охорону секретів виробничого процесу, і, тому,
конкуренти можуть їх таємно запозичити й використовувати.
Однак відносно просто захистити виробничі секрети як комерційну таємницю, і в такому разі конкуренти можуть ними користуватися тільки, якщо відкриють такий же спосіб виробництва самостійно.
Одержання патенту – процес тривалий і дорогий. Тому компанії не можуть собі дозволити патентувати будь-яку раціоналізаторську пропозицію або нововведення. А комерційна таємниця у той же час може забезпечувати охорону секретів виробництва й, отже,
стимулювати новаторські пропозиції, кожна з яких відносно мала,
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
щоб стати об'єктом патентування, але їхня сукупність може мати значну цінність. Багато видів таких пропозицій часто бувають не патентоспроможні, оскільки не мають достатніх ознак новизни,
необхідних для визнання винаходу.
Навіть якби не існувало "законодавства про комерційну таємницю", бізнес однаково засекречував би інформацію. Такий підхід притаманний самій сутності бізнесу – процесу здобування грошей, прибутку. Якщо щось дає змогу отримати прибуток, то цю можливість треба всіляко охороняти від інших. Такі дії за капіталістичних економічних відносин є чесним веденням конкуренції. Правники вважають, що відсутність правової охорони комерційної таємниці гальмувала б ефективність господарської
діяльності. Власники комерційної таємниці часто готові
здійснювати будь-які непродуктивні витрати, як, наприклад, заходи фізичної охорони (огорожі, запори, шифрування тощо), якщо не зможуть покладатись на надійні правові засоби проти порушення комерційної таємниці. Якщо правові засоби такі, як договірні
умови стосовно дотримання комерційної таємниці, не будуть дієвим інструментом власників комерційної таємниці, вони не зможуть безпечно для себе укладати контракти, у тому числі й трудові, необхідні для ефективного вирішення своїх економічних завдань.
3.1.3 Структура міжнародних угод, що стосуються охорони комерційної таємниці
Мінімальні заходи стосовно захисту комерційної таємниці
установлено кількома конвенціями, а також Угодою ТРІПС. Так,
зокрема, у ст.10 Паризької конвенції з охорони промислової
власності, хоча й не підкреслено, що це стосується комерційної
таємниці, але сказано таке:
„1. Країни Союзу зобов’язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від несумлінної конкуренції.
2. Дією несумлінної конкуренції є будь-яка конкурентна дія, що суперечить чесним звичаям у промислових та торгових справах.”
У ст.39 Угоди ТРІПС зазначено:
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m

„1. Під час забезпечення ефективного захисту від несумлінної конкуренції, як це передбачено у ст.10 Паризької
конвенції (1967), країни-учасниці мають охороняти закриту
інформацію ... й дані, які надано їх урядам...”. Далі у цій статті
деталізовано правила охорони закритої інформації. Але головним є
те, що в даному документі термін „закрита інформація”
використано для того, щоб підкреслити, що захист інтелектуальної
власності має бути розповсюджено набагато ширше у порівнянні з концепціями, що було проголошено у ХІХ ст., як, наприклад, про захист „секретів виробництва”.
Угода ТРІПС – це перша велика багатостороння міжнародна угода, що забезпечує охорону комерційної таємниці.
3.1.4 Поняття охорони комерційної таємниці
В Угоді ТРІПС було визначено мінімальний зміст поняття охорони комерційної таємниці як охорони інформації, яку на законних підставах контролює юридична або фізична особа. Ця
інформація має такі характеристики:
а) є секретною у тому розумінні, що вона або цілковито, або у певному поєднанні чи розташуванні її компонентів не є відомою та легко доступною для осіб, що належать до певного кола, які
зазвичай мають справу з подібними різновидами інформації;
б) має комерційну цінність внаслідок своєї секретності;
в) за конкретних обставин зазнала певних розумних заходів охорони особою, яка контролює цю інформацію на законних підставах, з метою зберегти її секретність.
Наведені характеристики містять три окремі елементи:
секретність, комерційна цінність, заходи щодо збереження секретності.
Ці елементи було внесено за наполяганням делегації
Сполучених Штатів Америки на Уругвайському раунді переговорів з ГАТТ, оскільки до того у більшості країн до комерційної
таємниці ставились тільки як до „секретів виробництва”. Щоб забезпечити вимоги Угоди ТРІПС країнам – членам ВТО
доведеться забезпечити правовою охороною всі секрети, що мають комерційну цінність. Разом з тим слід зазначити, що Угода ТРІПС
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
визначає лише загальні правила й кожна країна на національному рівні може розширити вимоги щодо охорони комерційної таємниці.
З одного боку комерційна таємниця має усі ознаки
інтелектуальної власності оскільки є одним із її об’єктів, а з іншого
– має низку специфічних особливостей.
Серед таких особливостей слід перш за все відзначити, що в
її основі знаходиться фактична монополія певної особи на певну сукупність знань. Саме тому ефективність захисту своїх прав залежить у першу чергу від цієї особи.
Іншою особливістю комерційної таємниці є її найбільша
універсальність серед інших об’єктів інтелектуальної власності.
До поняття комерційної таємниці може бути віднесено різноманітні
відомості пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією,
управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємця.
У той же час можливості підприємців щодо віднесення певних відомостей до комерційної таємниці не є безмежними.
Кожна держава залишає за собою право здійснювати контроль за діяльністю підприємців з метою контролювати своєчасність сплати податків, безпечність діяльності щодо впливу на навколишнє
середовище тощо. Тому законами та іншими правовими актами визначають, які відомості не може бути віднесено до комерційної
таємниці.
Комерційна таємниця як об’єкт інтелектуальної власності
не потребує офіційного визнання її охороноздатності, державної
реєстрації або здійснення інших формальностей та сплати мита.
Охороноздатність комерційної таємниці визначають не за допомогою спеціальної процедури, а тільки тоді, коли право на комерційну таємницю було порушено або заперечується і треба з’ясувати чи існує воно загалом.
Специфічною рисою комерційної таємниці, що додатково виділяє її серед інших об’єктів інтелектуальної власності є те, що до неї застосовується необмеженість строку її охорони.
Окрім терміну комерційна таємниця у законодавстві й у практичній діяльності широко застосовують такі терміни, як
„секрети виробництва”, „ноу-хау”, „торгові секрети” („trade secrets”), „конфіденційна інформація” тощо. Перераховані терміни характеризують певні її відмінності, але важливим є те яким
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
вимогам має відповідати подібна інформація, щоб до неї було застосовано правову охорону.
3.1.5 Способи отримання комерційної таємниці
3.1.5.1 Незаконні способи отримання комерційної таємниці
Згідно з міжнародними угодами щодо охорони комерційної
таємниці розрізняють дві групи способів її отримання:
- незаконні способи отримання комерційної таємниці
конкурентами;
- правомірні способи отримання комерційної таємниці
конкурентами.
Угода ТРІПС містить певні вказівки щодо незаконних способів отримання таємниці конкурентами. Ці вказівки подано у такому вигляді:
„Юридичні та фізичні особи, що на законних підставах контролюють певну
інформацію, можуть запобігати
її
несанкціонованому розкриттю, придбанню або використанню третіми особами, які для цього діють у спосіб, що суперечить правилам чесного здійснення комерційної практики...”. Щодо
„чесного здійснення комерційної практики” сформульовано таке пояснення:
„такі способи, як невиконання договірних умов,
зловживання довірою або примус до цього, включно з придбанням закритої інформації третіми особами, які наперед знали або зробили необачність стосовно того, що саме у такий спосіб було отримано конфіденційну інформацію”.
До способів, що суперечать правилам чесного здійснення комерційної практики відносяться також й усі різновиди кримінальних дій такі, як проникнення у ділові приміщення конкурента, прослуховування телефонів та підкуп співробітників.
Угодою ТРІПС розширено практичні можливості щодо охорони комерційної таємниці оскільки від країн-учасниць ВТО
вимагається не просто законодавча заборона явно кримінальних дій, але й прийняття заходів для унеможливлення близьких до злочинних видів діяльності.
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m

3.1.5.2 Правомірні способи отримання комерційної
таємниці конкурентами
Є три способи отримання комерційної таємниці, на які не розповсюджуються заборони Угоди ТРІПС:
1) незалежне відкриття;
2) зворотний технічний аналіз;
3) добросовісне придбання.
Незалежне відкриття. У жодній країні світу комерційна таємниця не має захисту від незалежного відкриття. Введення подібної охорони підірвало б основи патентної системи , яка забезпечує захист прав власника патенту від незалежного відкриття в обмін на оприлюднення їм закритої інформації й передавання її у суспільне користування після того, як мине термін патентної
охорони. Власник незапатентованого виробничого секрету ризикує
втратити свій секрет будь-якої хвилини. Конкурент, який зробить незалежне відкриття, може його засекретити як комерційну таємницю й за таких обставин з’являються два власника однієї
таємниці. Для запобігання такій ситуації у деяких країнах передбачено загороджувальні патенти. Конкурент, який захистив себе у такий спосіб, може якщо захоче, оприлюднити свою таємницю, але тоді він втратить право на комерційну таємницю.
Комерційну таємницю може бути також втрачено, якщо незалежний вчений або винахідник здобуде такі самі результати й надрукує інформацію про них у науковому виданні.
Зворотний технічний аналіз. Зворотний технічний аналіз
інколи називають „зворотна інженерія”. Так називають процес дослідження якогось виробу, що є у широкому продажі з метою з’ясувати секрети його функціонування або як його зроблено. У
міжнародному праві не існує захисту від такої „зворотної
інженерії”. Якщо продукт надійшов у продаж, конкуренти можуть його придбати й поставити завдання своїм інженерам вивчити його з метою зрозуміти як його зроблено. Компанія, яка зможе це зробити може вільно використовувати результати „зворотної
інженерії” у конкурентній боротьбі з власником оригінального секрету виробництва.
Однак останнім часом виробники програмного забезпечення для комп’ютерів ведуть активну боротьбу щодо
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
можливості застосування „зворотної інженерії” по відношенню до програмного забезпечення. Цю боротьбу вони здійснюють за трьома напрямками: договірне використання програмного забезпечення, дотримання авторських прав, виконання вимог міжнародних угод.
Напрямок, пов’язаний з договірним використанням програмного забезпечення, базується на тому, що право на використання ліцензується, але не продається. З розширенням ринку комп’ютерної техніки стало неможливо укладати ліцензійні
угоди з усіма користувачами безпосередньо. Замість такої угоди виробники почали друкувати витяги із таких угод на упаковці
відповідної продукції. Такі тексти отримали назву „обгорткових угод”. Комп’ютерні компанії здійснюють боротьбу за перегляд деяких принципів договірного права з метою зробити „обгорткові
угоди” юридично значними. У розповсюдженні своєї продукції такі
компанії усе більше застосовують можливості Інтернет для укладання ліцензійних угод, що забороняють „зворотну
інженерію”.
Другий напрям боротьби за заборону „зворотної інженерії”
програмного забезпечення пов’язаний з авторськими правами.
Часто користувачам програм доводиться здійснювати заходи
„зворотної інженерії” для адаптації даної програми до апаратних засобів або іншого програмного забезпечення переписування,
дизасемблювання, декомпіляція тощо. Але за законом тільки власник авторського права має виключне право на копіювання й адаптацію своїх творів. Однак у законодавстві, що стосується авторського права, у багатьох країнах роблять виняток з цього правила. Ці винятки роблять на підставі таких обґрунтувань:
1) авторським правом здійснюється охорона вже об’єктивно
існуючого вираження творчої ідеї або думки, а не сама
ідея або думка;
2) законні власники матеріалів, що захищені авторським правом, на підставі вищезазначеного можуть використовувати наявні в них системи ідей та думок;
3) виходячи з попереднього, розбирання та декомпіляція,
які здійснено для того, щоб виділити ідеї має бути дозволено.
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m
Click here to buy
A
B
B
Y
Y
PD
F Transfo
rm
er
2
.0
w
w
w .A
B B Y Y.
c o
m

Навіть Європейський союз зробив низку кроків на захист
„зворотної інженерії”, але тільки в обмежених випадках.
Відповідно до Директиви ЄС „дозволено використовувати комп’ютерні програми для отримання інформації, яка необхідна для досягнення взаємодії нової створеної комп’ютерної програми з
іншими, що вже існують”.
Добросовісне
придбання. Користувач комерційної
таємниці завжди має бути готовим довести добросовісне її
придбання. Це означає, що необхідно мати повний комплект документації, яка засвідчує законність придбання. Інформація може бути придбана ззовні, а може бути розроблена співробітниками фірми самостійно. У разі придбання закритої
інформації у зовнішнього джерела фірма має переконатись, що до цього джерела інформація потрапила законним шляхом. Якщо ж дана інформація є результатом внутрішньої розробки власних працівників фірми, тоді вона має бути зафіксована у журналі
лабораторних робіт з дотриманням вимог до ведення офіційної
документації (вказівка дати запису, записи зроблено чорнилами без виправлень або з виправленнями у встановленому порядку). Для фіксації та хронометражу експериментів та досліджень може бути застосовано й сучасні комп’ютерні засоби та засоби відео спостереження.
3.1.6 Регулювання взаємин між роботодавцем та найманим працівником у сфері охорони комерційної таємниці
3.1.6.1 Права роботодавця у випадку відсутності трудової
угоди з працівником
У випадку відсутності трудової угоди з працівником права роботодавця дуже обмежені. Відповідно до законодавства багатьох країн роботодавець за таких обставин має можливість доводити наявність обов’язків працівника зберігати комерційну таємницю,
що випливають із самої природи трудових відносин, що обумовлюють обов’язки пов’язані з лояльності та збереженням конфіденційності. Обмеження, зокрема, пов’язані з тим, що відповідно до законодавства, що регулює питання охорони комерційної таємниці, ніщо не може завадити колишньому працівнику одразу ж почати працювати на конкурента.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал