Лабораторний практикум



Pdf просмотр
Сторінка1/5
Дата конвертації14.03.2017
Розмір0.62 Mb.
  1   2   3   4   5

1
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ
ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ


Полтавська державна аграрна академія
Факультет ветеринарної медицини



Кафедра патологічної анатомії та патофізіології



ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ

з дисципліни «Біоценологія»
для студентів факультету ветеринарної медицини
за напрямом підготовки – 6.110101,
ОКР Бакалавр













ПОЛТАВА 2012

2
Укладач: доцент кафедри патологічної анатомії та патофізіології, кандидат ветеринарних наук, доцент Панікар І.І.
Рецензент:

завідувач кафедри інфекційної патології Полтавської державної аграрної академії, кандидат ветеринарних наук, доцент Передера С.Б. Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри патологічної анатомії та патофізіології факультету ветеринарної медицини Полтавської державної аграрної академії (протокол № …. від … ………………. 2012 року. Розглянуто і рекомендовано до видання на засіданні ради факультету ветеринарної медицини Полтавської державної аграрної академії (протокол № від … ………… 2012 року.
©
кафедра патологічної анатомії та
патофізіології


3
ЗМІСТ

Тема 1.
Техніка безпеки і правила особистого захисту при роботі з інфікованими тваринами та патологічним матеріалом …………
…..
4
Тема 2.
Епізоотичний процес та основні закономірності його розвитку.
9
Тема 3
. Загальна профілактика ензоотичних хвороб тварин. 14
Тема 4.
Специфічна профілактика ензоотичних хвороб тварин
Тема 5.
Організація та проведення ветеринарно
- санітарних заходів при виникненні ензоотичних хвороб тварин та птиці.
24
Тема 6.
Діагностичні ветеринарно
- біологічні препарати. Виготовлення, перевірка, умови зберігання й транспортування
Тема 7.
Профілактичні та лікувальні ветеринарно
- біологічні препарати. Виготовлення, перевірка, умови зберігання 36
Тема 8.
Ветеринарно
- санітарний контроль при експортно
-
імпортних операціях із тваринами та продукцією тваринного походження. 42
Додатки
…………………………..……………………………………………... 48








4
Тема 1. Техніка безпеки і правила особистого захисту при роботі з
інфікованими тваринами та патологічним матеріалом


План заняття:
1. Призначення та експлуатації інфекційних відділень та ізоляторів для заразнохворих тварин.
2. Правила з техніки безпеки та засоби особистого захисту під час проведення діагностичних заходів та лікування заразнохворих тварин.
3. Ветеринарний облік і звітність при ензоотичних хворобах тварин та птиці.
4. Практичні завдання для самостійної роботи.
5. Контрольні тести на засвоєння учбового матеріалу.
6. Рекомендована література.
Місце проведення заняття
Інфекційна клініка при факультеті ветеринарної медицини інфекційні відділення та ізолятори при зональних лікувальних установах ветеринарної медицини або тваринницьких фермах навчального-дослідного господарства.

Матеріальне забезпечення
Обладнання й інструменти. Приміщення та обладнання ізолятора, спеціальний станок для фіксації великих тварин при клінічному обстеженні, лікуванні та відборі патологічного матеріалу для лабораторного дослідження інструменти для фіксації тварин (гумовий джгут, металеві фіксатори різної конструкції примус чи електроплитка набори діагностичних інструментів термометри, кутиметр, фонендоскоп, плесиметр; стерилізатори з набором діагностичних та лікувальних інструментів – шприці, голки, очні піпетки штативи для пробірок (при відборі крові та рідких патологічних виділень чашки Петрі; різного об’єму скляний посуд для відбору патологічного матеріалу сухо-жарові шафи, автоклави. Завжди на робочому місці повинні бути халати (чорний та білий гумові чоботи, черевики, фартухи, білі шапочки чи косинки марлеві пов’язки для носа, захисні окуляри тощо. В інфекційному відділенні обов’язково встановлюється умивальник та посудина з дезінфікуючим розчином для обробки рук повинні бути також мило і рушник. Для реєстрації всіх робіт, пов’язаних із обслуговуванням та лікувально- профілактичними заходами щодо заразнохворих тварин, використовуються спеціальні журнали.

Зміст і методи проведення заняття
1. Облаштування й умови експлуатації інфекційних відділень та ізоляторів для заразнохворих тварин при лікувальних установах ветеринарної

5 медицини. Оскільки заразнохворі тварини є основним джерелом збудника інфекції, їх необхідно якомога раніше ізолювати від решти сприйнятливого поголів’я тварин. Із цією метою при ветеринарно-лікувальних закладах ветеринарної медицини створені інфекційні клініки, інфекційні відділення та ізолятори.
Інфекційні клініки й відділення повинні бути ізольованими від загального прийому хворих тварин, мати окремий вхід і вихід для попередження розповсюдження збудника хвороби за їх межі, бути забезпеченими дезінфекційним килимом, умивальником, спецодягом, дезінфекційними засобами для рук (господарське мило, 0,2 % розчин хлораміну та ін.). Мати окреме водопостачання та збір гною для знезараження.
Ізолятор призначений для стаціонарного лікування заразнохворих тварин. Облаштовується при лікарнях ветеринарної медицини та лікувально- санітарних пунктах ветеринарної медицини згідно з відповідними проектами. До складу ізолятора входять стаціонар, ізольовані бокси та денники, приміщення для лікувальних процедура також для збереження фуражуй інвентарю. Стаціонар ізолятора повинен містити 80-90% худобомісць, ізольовані бокси для тварин з особливо небезпечними хворобами – 10-20% худобомісць. Утримання тварин в ізоляторах безвигульне. При входів ізолятор облаштовується заглиблення для ванни з килимком й дезрозчином для взуття обслуговуючого персоналу та осіб, які відвідують приміщення ізолятора. Обслуговуючий персонал забезпечується спецодягом і повинен бути обізнаним із мінімумом ветеринарно-санітарних правил та знань щодо особистого захисту проти зараження. Ізолятор повинен бути укомплектований аптечкою, в т.ч. засобами для дезінфекції ран, подряпин, полоскання ротової порожнини, обробки слизових оболонок очей, носа, шкіри обличчя обслуговуючого персоналу. При вході до кожного ізольованого боксу розміщуються дезінфекційний килим, спеціальні гумові чоботи, халати, фартухи, нарукавники, гумові рукавички, а у випадках з особливо небезпечними хворобами – також захисні окуляри, марлеві пов’язки та захисні маски тощо. Заразнохворі тварини та їх збруя (ошийники, уздечки й інвентар) перед постановкою в ізолятор підлягають спеціальній ветеринарно-санітарній обробці старанно очищуються, обмиваються, обробляються дезінфікуючими розчинами та ін.). Після лікування хворої тварини проводиться санітарна обробка або заміна фартуха, нарукавників, халата, знезараження інструментів та посуду. Особливу увагу в ізоляторах необхідно приділяти своєчасному й якісному знезараженню стічної води та гною. Частіше всього стічні води спочатку збираються у водонепроникних резервуарах, де знезаражуються негашеним вапном, і лише після цього зливаються у загальну каналізацію. Гній збирається в спеціальних бетонованих ямах зі щільними кришками, а потім знезаражується певними дезінфектантами. У великих господарствах промислового типу функціонують головний

6 в’їзний дезбар’єр, а також ветсанпропускники із санітарним та дезінфекційним відділеннями (зонами. Згідно з проектними нормами головний в’їзний дезбар’єр – це обладнана споруда із забетонованим заглибленням не менше ніж
20 см на всю ширину воріт при довжині не менше 9 м. До складу ветсанпропускника входить також в’їзний дезбар’єр, бар’єри при входах у всі виробничі приміщення, санітарний та дезінфекційні блоки та ін.
В’їзд до тваринницьких ферм усіх видів транспорту і виїзд з них здійснюється лише через дезбар’єр, який повинен бути завжди заповненим дезінфектантами (й розчин їдкого натру, й розчин формаліну та ін.).
2. Правила з техніки безпеки та засоби особистої профілактики при обстеженні й лікуванні заразнохворих тварин. Заразнохворі тварини за певних умов можуть стати джерелом збудника інфекції у людей при таких зооантропонозних захворюваннях як сказ, сибірка, сап, бруцельоз, туберкульоз, лістеріоз, лептоспіроз, трихофітія, сальмонельоз, бешиха та ін.
Зараження спеціалістів ветеринарної медицини може відбутися під час клінічного огляду чи лікування інфікованих тварин, при розтині трупів, відбору, пересиланні та дослідженні патологічного матеріалу, а також у лабораторії при проведенні роботи з вірулентними культурами збудників зоонозних хвороб. Зараження людини може статися при згодовуванні, напуванні та догляді за заразнохворими тваринами вживанні в незнезараженому вигляді продуктів від заразнохворих тварин під час технологічної обробки незнезараженої тваринницької сировини (шкіра, шерсть) та ін. До організму сприйнятливої людини збудник хвороби може проникати через уражену (і неуражену) шкіру, кон’юнктиву очей, слизові оболонки ротової і носової порожнин, дихальні шляхи, статеві органи та іншими шляхами. Тому всі особи, які призначені для роботи із заразнохворими тваринами чи з інфікованим патологічним матеріалом, повинні обов’язково пройти спеціальний інструктаж щодо заходів особистої профілактики, виконувати роботу обов’язково в захисному спецодязі (халат, чепчик, фартух, гумові чоботи й рукавиці, а в особливих випадках – марлевій пов’язці, захисних окулярах тощо. У разі роботи в природних осередках зооантропонозних інфекцій (лептоспіроз, туляремія, лістеріоз), а також у спеціальних лабораторіях з особливо небезпечних хвороб, усіх спеціалістів й обслуговуючий персонал щеплюють відповідними вакцинами.
3. Ветеринарний облік та звітність з інфекційних захворювань тварин. Робота, що проводиться в клініках та ізоляторах із заразнохворими тваринами, повинна регулярно фіксуватись у відповідних документах журналі для реєстрації стаціонарно хворих тварин журналі протиепізоотичних заходів книзі записів заразнохворих тварин історії хвороби інфікованих тварин журналі реєстрації наслідків лабораторних досліджень патологічного матеріалу від хворих тварині т. д. На підставі цих записів складаються узагальнені звітні дані про захворюваність та летальність тварин при певних заразних хворобах,

7 про діагностичні дослідження, лікувальні заходи, ветеринарно-санітарні обробки, що проводяться закладами ветеринарної медицини, при яких функціонують інфекційні відділення та ізолятори для тварин.

Практичні завдання для самостійної роботи
1. Дати обґрунтовану оцінку відповідності досліджуваних під час лабораторно-практичного заняття існуючих на сьогодні ветеринарно- санітарних об’єктів (інфекційних відділень, ізоляторів, карантинних приміщень, ветеринарно-санітарних пропускників, дезбар’єрів тощо) діючим нормативним вимогам та типовим проектам.
2. Заповнити певні офіційні бланки й прокоментувати дані з поквартального ветеринарного обліку та звітів, які застосовуються щодо інфекційних хворобу різних установах ветеринарної медицини.
Контрольні тести на засвоєння матеріалу
1.
Вимоги щодо конструкції, будівництва, наявності спеціального обладнання й правил експлуатації інфекційних клінік ветеринарної медицини, відділень та ізоляторів для заразнохворих тварин обумовлюються а) економічною доцільністю б) зручністю розведення тварин в) естетичними показниками г) забезпеченістю ізольованого утримання заразнохворих тварин д) захистом тварин від проникнення та поширення збудників інфекційних захворювань е) захистом людей від зараження при зооантропонозних хворобах.
2.
Обов’язковість заходів щодо особистої безпеки під час обслуговування, клінічного обстеження й лікування тварин при зооантропонозних інфекціях регламентується а) Законами України Про ветеринарну медицину (1999), Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину (1999); б) Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1996 р. № 584 Про заходи запобігання виникненню небезпечних захворювань тварин в) Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. № 116 Про затвердження умов обов’язкового (додаткового) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини г) інструкціями щодо захисту людини від зараження при сибірці, сказі, туберкульозі, бруцельозі, бешисі, лістеріозі, сапі та ін. зооантропонозних інфекціях д) специфічністю професії е) загальноприйнятими нормами особистого захисту людей від агресії тварин.


8
Рекомендована література
1.
Бакулов И. А, Ведерников В. А, Семенихин А. Л. Эпизоотология с микробиологией (учебник и практикум. – М. – Колос. – 1997.– 472 с. Бондаренко ДІ. Практикум із загальної епізоотології. – Біла Церква. – Білоцерківський аграрний університет. – 1999. – 167 с.
3.
Ганнушкин МС. Общая эпизоотология. – Изд. е, доп. и испр. – М. –
Государственное издательство с. х. литературы . – 1954. – 336 с. Законодавство України про ветеринарну медицину. – Київ Урожай. –
1999. – 592 с.
5.
Карышева А. Ф, Спатарь Ф. В, Натензон Б. Н. Методические указания к лабораторным и практическим занятиям по ”Общей эпизоотологии” для студентов специальности-1507 – “Ветеринария”. – Кишинев. – 1988. – 79 с.
6.
Литвин В. П, Ярчук Б. М. Загальна епізоотологія. – К. – Урожай. – 1995. –
254 с.
7.
Лукашов І. І. Загальна і спеціальна епізоотологія. – К, Урожай – 1981. –
196 с
8.
Урбан В. П. Практикум по эпизоотологии и инфекционным болезням с ветеринарной санитарией. – Л. – Агропромиздат. – 1987. – 272 с.
9.
Ярчук Б. М, Вербицький В. І, Литвин В. П, Корнієнко Л. Є, Домбровський ОБ, Тирсін Р. В, Корнієнко Л. М. Загальна епізоотологія. – Біла Церква
2002. – 653 с.
10.
Ярчук Б. М, Паска ММ, Корнієнко Л. Є, Заярнюк В. П, Домбровський ОБ, Сімоненко М. В, Корнієнко Л. М, Тирсін Р.В., Шульга П. Г, Бондаренко ДІ. Практикум із загальної епізоотолоії. – Біла Церква. – Білоцерківський аграрний університет. – 1999. – 167 с.
11.
Эпизоотология и инфекционные болезни животных. – Учебник под ред. А. А. Конопаткина. – М. – Колос. – 1984. – 544 с.
12.
Каришева А.Ф., Панікар І.І. Практикум із загальної та спеціальної епізоотології (інфекційні хвороби тварин. – Донецьк. – 2007. – 531 с.

9
Тема 2. Епізоотичний процес та

основні закономірності його розвитку
План заняття
1. Сутність епізоотичного процесу. Епізоотичний ланцюг та його складові ланки – джерело збудника інфекції, механізм передачі збудника та сприйнятливі тварини.
2. Інтенсивність прояву епізоотичного процесу. Поняття про спорадичну захворюваність, ензоотію, епізоотію й панзоотію.
3. Порівняльна характеристика різних видів епізоотичних осередків та особливості формування природно-осередкових захворювань.
4. Епізоотологічні методи досліджень адміністративних територій, населених пунктів, пасовищ, лісових урочищ (масивів) та ін., неблагополучних щодо інфекційних захворювань тварин.
5. Практичні завдання для самостійної роботи.
6. Контрольні тести на засвоєння матеріалу.
7. Рекомендована література.
Місце проведення заняття Аудиторія кафедри навчально-дослідне господарство навчального закладу господарства різної форми власності, неблагополучні щодо інфекційних захворювань тварин.

Матеріальне забезпечення
Епізоотичні осередки із заразнохворими тваринами. Тематичні учбові фільми та слайди, плакати, стенди.

Зміст і методи проведення учбового заняття
1. Сутність епізоотичного процесу. Епізоотичний ланцюг та його складові ланки. Епізоотичний процес являє собою безперервний ланцюг виникнення та поширення інфекційних захворювань тварин при відповідних умовах на певних територіях. Безперервність епізоотичного процесу забезпечується шляхом постійного перебування в природі специфічних збудників хвороби (бактерій, вірусів, гельмінтів, які в процесі еволюції набули здатності паразитувати в організмі тварині тривалий час зберігатися в зовнішньому середовищі.
Обов’язковою умовою розвитку епізоотичного процесу є наявність в епізоотичному ланцюзі трьох основних елементів (ланок джерела збудника інфекції, механізму й факторів його передачі, а також сприйнятливих тварин.
Джерелом збудника інфекції служать домашні або дикі інфіковані тварини, в організмі яких є необхідні умови для збереження, розмноження й виділення його у зовнішнє середовище. При деяких захворюваннях (ботулізм, стахіоботріотоксикоз, аспергільоз, лістеріоз та ін.) збудники інфекції можуть розмножуватися також і в об’єктах зовнішнього середовища (зерно, сіно, солома, утворювати токсини, викликаючи при згодовуванні масові захворювання тварин.

10
Механізм та фактори передачі збудника інфекції забезпечуються еволюційним пристосуванням кожного конкретного виду патогенного мікроорганізму до певних шляхів і способів переміщення від джерела збудника інфекції до нового сприйнятливого організму.
Механізм передачі збудника інфекції зумовлюється його біологічними властивостями, органотропністю, місцем локалізації в зараженому організмі, шляхами виділення у зовнішнє середовище, проникненням до нової чутливої тварини та іншим. Процес передачі збудника хвороби розпочинається з його виділення із організму інфікованої тварини. Далі більшість патогенних мікроорганізмів проходить стадію перебування у зовнішньому середовищі, різні елементи якого стають факторами їх передачі чутливим тваринам. При цьому передавання збудника хвороби шляхом безпосереднього контакту хворих тварин зі здоровими проходить без участі факторів зовнішнього середовища при укусах сказ, ссанні хворих матерів (хвороба Ауескі), а також при безпосередньому дотику (віспа, ящур. Поширення збудника хвороби через корми та воду відбувається перорально (через рот) при аліментарних інфекціях (туберкульоз, бруцельоз, класична чума свиней, ящур. Збудник хвороби передається через землю спостерігається у разі контамінації її спорами анаеробних бацил (сибірка, емкар, правець. Передавання збудника хвороби через повітря має місце при респіраторних (аерогенних) захворюваннях (туберкульоз, грип коней, інфекційний ринотрахеїт великої рогатої худоби. Передавання збудника хвороби живими переносниками комахами,
іксодовими кліщами, мишоподібними гризунами та ін.) відбувається при трансмісивних хворобах інфекційна анемія коней, інфекційний енцефаломієліт коней, туляремія та ін.).
Сприйнятливі тварини є третьою обов’язковою ланкою в епізоотичному ланцюзі. Для того, щоб розвивався епізоотичний процес, необхідна групова сприйнятливість тварин до збудника інфекції.
2. Інтенсивність прояву епізоотичного процесу. Поняття про спорадичну захворюваність, ензоотію, епізоотію та панзоотію. За інтенсивністю поширення інфекційної хвороби розрізняють такі ступені епізоотичного процесу спорадична захворюваність, ензоотія, епізоотія та панзоотія.
Спорадична захворюваність (спорадія, спорадичні випадки) – це найнижчий ступінь інтенсивності епізоотичного процесу, при якому на певній території спостерігаються поодинокі або обмежені випадки захворювання тварин, між якими неможливо встановити зв’язок (правець, злоякісна катаральна гарячка великої рогатої худоби.
Ензоотія – це такий ступінь інтенсивності епізоотичного процесу, який обмежується конкретною місцевістю, господарством, де постійно існує джерело певного збудника інфекції, фактори передачі збудника та сприйнятливі тварини. При цьому збудник хвороби немає тенденції до поширення за межі певної неблагополучної території чи неблагополучного пункту.

11
Епізоотія – це такий ступінь інтенсивності епізоотичного процесу, що характеризується досить значним кількісним поширенням інфекційної хвороби, швидким територіальним охопленням цілого ряду господарств, районів, областей або держави (ящур, класична чума свиней, ньюкаслська хвороба.
Панзоотія – це найвищий ступінь інтенсивності епізоотичного процесу, що характеризується надзвичайно швидким поширенням інфекційної хвороби з охопленням великої території країни, декількох країн або континентів (ящур, африканська чума свиней, чума великої рогатої худоби.
3. Порівняльна характеристика епізоотичних осередків та особливості формування природно-осередкових захворювань.
Епізоотичним осередком прийнято називати тваринницькі приміщення стайні, свинарники, кошари, пташники, телятники і т.п.) та територію пасовища, ділянки навколо тваринницьких приміщень, де знаходяться заразнохворі тварини або носії збудника інфекції. Епізоотичний осередок у разі перехворювання й формування несприйнятливості у тварин може поступово затухати, виникаючи знову при появі неімунного поголів’я. У диких тварин епізоотичними осередками можуть бути ділянки лісу, лука також різних угідь, де спостерігаються інфекційно хворі тварини або мікробо-, вірусоносії. Розрізняють нові (свіжі) осередки які щойно виникли іде спостерігається зростання кількості нових хворих тварин та мікробоносіїв, і старі (затухаючі)
осередки, де поява нових хворих тварин або бактеріоносіїв реєструються рідко. Осередки, в яких постійно існують умови для виникнення інфекційних хвороб, називають стаціонарними (сибірка, туляремія, лептоспіроз та ін.). Для стаціонарних осередків характерним є поступове зростання захворюваності у разі наявності в стаді тварин із латентним перебігом інфекції (туберкульоз,
інан) або періодична поява нових хворих тварин внаслідок перебування стада на неблагополучних пасовищах та водопоях (сибірка, емкар). Тому в стаціонарних епізоотичних осередках часто спостерігаються сезонні коливання захворюваності.
Природним осередком вважають певну географічну зону в межах окремого біотопу (заплавні луки, ліс, болото і т.п.), де збудник постійно циркулює за допомогою членистоногих (кліщі, комарі) серед диких гризунів або птахів. У разі проникнення в природний осередок сприйнятливих до збудника сільськогосподарських тварин або людини відбувається їх зараження і включення в епізоотичний ланцюг. Природні епізоотичні осередки спостерігаються при туляремії, лептоспірозі, лістеріозі, кліщових рикетсіозах та деяких інших захворюваннях. Відомі також природні осередки нетрансмісивних інфекцій (сказ.
Загрозлива зона – це територія навколо епізоотичного осередку, неблагополучного господарства чи пункту, в межах яких можливе поширення інфекційної хвороби у разі наявності територіального або господарського зв’язку.
4. Епізоотологічний метод досліджень адміністративних територій, населених пунктів, пасовищ, лісових урочищ (масивів) та ін., неблагополучних

12 щодо інфекційних захворювань тварин включає порівняльно-історичний опис, порівняльно-географічний опис, епізоотологічний експеримент та епізоотологічне обстеження.
Порівняльно-історичний опис дозволяє виявляти періодичність епізоотій закономірну повторюваність спалахів хвороби у певних місцях) та їх можливий зв’язок із соціальними явищами (війни, стихійні лиха і т. п, що дає можливість активно впливати на їх перебіг.
Порівняльно-географічний опис дозволяє встановлювати зв’язки епізоотій з географічним розташуванням, а також залежність поширення певних інфекційних захворювань від конкретних територій, природно-кліматичних умов та біоценологічних особливостей (умов утримання, годівлі, експлуатації тварин. Достовірність залежності епізоотій від природно-географічних факторів встановлюється за допомогою математичних методів, складання карт, діаграм, схем, таблиць тощо.
Епізоотологічний експеримент передбачає моделювання природного перебігу епізоотологічного процесу конкретної інфекційної хвороби з метою вивчення його закономірностей та оцінки ефективності проведення певних протиепізоотичних заходів.
Епізоотологічне
обстеження проводиться безпосередньо в епізоотичному осередку і передбачає визначення епізоотичного стану конкретних територій (господарств, населених пунктів, пасовищ, урочищ тощо, з’ясування умов, які сприяють поширенню конкретних інфекційних хворобу даній місцевості передбачає організацію та проведення протиепізоотичних заходів із їх максимальною ефективністю. На підставі одержаних даних порівняльно-історичного та порівняльно- географічного описів, епізоотологічного експерименту, а також даних епізоотологічного обстеження, створюються таблиці, діаграми, схеми, які піддають статистичній обробці, переводяться абсолютні показники у відносні інтенсивність, екстенсивність, а також у такі епізоотологічні категорії, як захворюваність, летальність, індекс контагіозності та ін.
Практичні завдання для самостійної роботи
1. Намалювати графічну схему інфекційного та епізоотичного процесів з визначенням основних складових та їх взаємодії.
2. Розподілити основні інфекційні хвороби за класифікацією СІ. Джупина (1997): на хвороби з класичним епізоотичним процесом, коли збудник хвороби проникає до організму ззовні (сибірка, лістеріоз та ін.) і хвороби з факторним епізоотичним процесом, коли збудник хвороби (умовно- патогенні мікроорганізми) перебуваює у самому організмі тварини
(колібактеріоз, стрептококоз та ін.).
Контрольні тести на засвоєння матеріалу
1.
Епізоотологічна ситуація у певному адміністративному пункті визначається а) ретроспективним аналізом епізоотологічних даних за тривалий період

13
(п’ять і більше років б) аналізом епізоотологічних даних за останні 3-5 років згідно з первинними документами ветеринарного обліку в) аналізом результатів проведених протиепізоотичних заходів г) статистичними показниками, графічними зображеннями, епізоотичними картами, картограмами, діаграмами за певний період д) епізоотологічним станом на час обстеження е) іншими показниками (вказати якими. Шляхи виділення збудника хвороби з організму інфікованої тварини обумовлюються а) видом та віком тварини б) біологічними особливостями збудника хвороби в) умовами утримання й годівлі тварини г) факторами зовнішнього середовища д) локалізацією (тропізмом) збудника в організмі інфікованої тварини е) іншими факторами (вказати якими.
3. Природно-осередкові інфекції – це хвороби а) тільки (не тільки) диких звірів б) тільки (не тільки) в дикій природі в) небезпечні (безпечні) для людини г) незалежні (залежні) від діяльності людини д) не пов’язані (пов’язані) з природно-кліматичними умовами е) контролюються (не контролюються) людиною є) передаються (не передаються) при укусах або при інших контактах людини з інфікованою твариною.

Рекомендована література
1.
Урбан В. П. Практикум по эпизоотологии и инфекционным болезням с ветеринарной санитарией. – Ленинград. – ВО „Агропромиздат”. – 1987. – С. 43–64. Литвин В. П, Ярчук Б. М. Загальна епізоотологія. – К. – Урожай. –
1995. – 256 с.
3.
Джупина С. И. Теория эпизоотического процесса. – Ветеринария. – 1997.
– №2. – С. 15 – 19.
4.
Джупина С. И. Методы эпизоотологического исследования и теория эпизоотического процесса. – Новосибирск. – Наука. – Сиб. отделение. –
1999. – 142 с. Литвин В. Ю. Природно-очаговые инфекции: ключевые вопросы и новые позиции. – ЖМЭИ. – 1999. – №5. – С. 26-33.
6.
Лемелев ВР. Движущие силы епидемического процеса. – ЖМЭИ. –
2000. – №2. – С. 84-85.
7.
Каришева А.Ф., Панікар І.І. Практикум із загальної та спеціальної епізоотології (інфекційні хвороби тварин. – Донецьк. – 2007. – 531 с.

14


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал