Л. В. Причини проявів девіантної поведінки підлітків із сімей трудових мігрантів



Скачати 116.72 Kb.

Дата конвертації11.05.2017
Розмір116.72 Kb.

68
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(31) 2013
УДК 159.9
Боярин

Л.В.

ПРИЧИНИ ПРОЯВІВ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
ІЗ СІМЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ
Стаття присвячена теоретичному аналізу причин девіантної поведінки у дітей
трудових мігрантів підліткового віку, також подано саме поняття девіантна поведінка і її
види та соціальна норма. Розкрито негативні наслідки виховання дитини в умовах сім'ї трудових
мігрантів та вплив дефіциту спілкування з батьками на загальний емоційний стан підлітка.
Джерел – 8.
Ключові слова: трудова міграція, девіантна поведінка, соціальна норма, підлітковий вік,
батьківство, емоційний контакт, тривожність.

Постановка проблеми. Соціально-економічні та демографічні проблеми у сучасному суспільстві, кризові явища в політиці, культурі, духовні і моральні суперечності зумовлюють складне матеріальне становище населення України, незадовільні житлово-побутові умови, несприятливий психологічний клімату сім’ї, що позначається на її духовності та вихованні дітей. За різними оцінками щороку від 4,5 до
6,5 мільйонів наших співвітчизників перебувають на заробітках закордоном. Поява нового типу сімей трудових мігрантів зумовлює небезпеку виникнення та проявів девіацій у поведінці дітей даної категорії. Щороку тисячі дітей з сімей трудових мігрантів залишаються без батьківської уваги. Тривала відсутність батьків призводить до бездоглядності дітей, зменшенню контролю за їхньою поведінкою, навчанням, розвитком та вихованням, що зумовлює їх девіантність та педагогічну занедбаність, яка особливо гостро проявляється у підлітковому віці.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи дослідження і публікації зданої теми варто відмітити, що проблема корекції відхилень у поведінці учнів стала предметом спеціальних досліджень багатьох учених. Окремі її аспекти розкрито у працях таких педагогів і психологів Ш.Амонашвілі, А.Анісової, А.Бандури, І.Беха, М.Бітянової,
Л.Виготського, І.Данченко, А.Захарової, Е.Змановської, Г.Кумаріної, І.Літвінова,
А.Макаренка, Н.Максимової, Р.Овчарової, В.Оржеховської, М.Рожкова, Г.Товканець,
О.Шарапової. Вагомий внесок у вирішенні даної проблеми був зроблений такими науковцями як І.Бех, О.Кононко, Г.Кумаріна, Н.Максимова, Б.Чередрецька, Є.Пєтухов. Теоретичні та практичні аспекти виховної системи щодо дітей з неблагополучних сімей висвітлені у дослідженнях М.Алєксєєвої, М.Буянова, З.Зайцевої,
І.Дубровіної, І.Звєрєвої, Є.Кузнєцової, Г.Лактіонової, О.Максимович, В.Приходько,
В.Ремезової, І.Трубавіної, Н.Соловйової, М.Шилової, М.Фіцули та інших [1]. Особливості соціально-педагогічної та психологічної роботи з дітьми трудових мігрантів висвітлено у навчально-методичному посібнику «Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових мігрантів за редакцією К.Левченко, І.Трубавіної,
І.Цушка. Аналіз життєвої ситуації, що складається всім ях, де батьки працюють закордоном здійснювали Д. Пенішкевич (аналізуючи життєдіяльність цих сімей, умовно поділяє їх на категорії, серед яких є і благополучні і неблагополучні сім'ї), Н. Куб'як, Л.
Ковальчук, Т. Кривко, Т. Дорошок та інші. Ними проаналізовано дані сім'ї, проблеми виховання дітей у них, запропоновані методики соціально-педагогічної роботи з подолання занедбаності дітей, що виховуються в таких сім'ях.

69
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(31) 2013
Перші напрацювання з проблеми наслідків трудової міграції з’явилися у 2002-
2004 рр. Як стверджує В. Яремчук, цікавим є напрацювання дослідників з проблеми взаємозв’язку відсутності батьків і схильності дитини до девіантної поведінки [2]. Дані дослідження підтвердили існуючі теорії, в основі яких лежить ідея про вирішальну роль раннього дитинства у виникненні відхилень у поведінці. Прихильники цієї думки вважають, що процес формування особистості закінчується у ранньому дитинстві і під впливом несприятливих соціальних факторів у дитини вже може сформуватися підсвідома готовність до асоціальної поведінки [3]. Проте, слід зауважити, що у науковій літературі ще недостатньо висвітлене питання щодо особливостей девіантної поведінки дітей трудових мігрантів та вплив довготривалого роздільного перебування членів сім'ї на розвиток і формування особистості школяра, на соціалізацію дітей даного віку та шляхи превенції негативних наслідків збідненого спілкування та недостатнього виховного впливу на дитину уданій сім'ї.
Мета статті: розкрити причини проявів девіантної поведінки підлітків із сімей трудових мігрантів.
Виклад основного матеріалу та результатів дослідження. Організація соціально-психологічного супроводу та профілактика девіантної поведінки учнів загальноосвітніх закладів – важливе теоретико-методологічне завдання сучасної педагогіки і психології. Це пояснюється тим, що саме шкільний вік є тим тривалим періодом часу, протягом якого людина інтенсивно включається вжиття суспільства, набуває різноманітного соціального досвіду, самовизначається, вибудовує систему стосунків з собою і світом. Саме в цей час на підсвідомому рівні закладаються основні механізми особистості і саме тут існує високий ризик появи проявів девіацій підлітків, а особливо дітей з сімей трудових мігрантів. Як вже було зазначено вище, батьки, що виїхали закордон через погіршення соціальної ситуації в останні роки, призводять до збільшення кількості дітей, що живуть у винятково складних соціальних умовах. Серйозний дефіцит позитивного впливу на молоде покоління призводить до того, що у дітей й підлітків домінуючими почуттями стали тривога, агресія, соціальна пасивність, страх. Непокоїть й той факт, що досить активно в науковий обіг взято такі поняття як соціальне сирітство, «євросирітство», «дистантна сім'я», психологічне сирітство, що, звичайно, не прикрашає соціальне становище у державі. Негативним наслідком вказаних феноменів є їх безпосередній вплив на процес соціалізації підростаючої особистості дитини трудового мігранта та поява девіантних, деструктивних проявів в її поведінці. Незважаючи на назрілу потребу вивчення соціального сирітства, з точки зору соціальної психології дане явище вивчене недостатньо. Девіантна поведінка, що розуміється як порушення соціальних норм, придбала в останні роки масовий характері поставила цю проблему в центр уваги соціологів, педагогів, соціальних психологів, медиків, працівників правоохоронних органів. Пояснити причини, умови і фактори, що детермінують це соціальне явище, стало насущною задачею. Її розгляд припускає пошук відповідей наряд фундаментальних питань, серед яких питання про сутність категорії норма (соціальна норма) і про відхилення від неї. У стабільно функціонуючому суспільстві, яке стрімко розвивається, відповідь на це питання більш-менш ясна. Соціальна норма – це необхідний і відносно стійкий елемент соціальної практики, що виконує роль інструмента соціального регулювання і контролю. Соціальна норма, - відзначає Я.І. Гілинський, - визначає історично сформовану в конкретному суспільстві межу, міру, інтервал припустимого дозволеного чи обов'язкового) поводження, діяльності людей, соціальних груп, соціальних організацій.

70
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(31) 2013
Виникнення девіантної поведінки особистості відбувається під впливом багатьох несприятливих соціально-економічних, політичних чинників та визначається біологічними, індивідуально-психологічними, соціальними, педагогічними причинами. Біологічними причинами девіантної поведінки дітей та учнівської молодіє органічне враження головного мозку внаслідок патології вагітності і пологів. На виникнення відхилень у поведінці впливають індивідуально-психологічні чинники, пов'язані з наявністю певних характеристик індивіда, що ускладнюють процес його соціалізації
- специфічні риси в межах психічної норми: несформованість емоційної сфери і навичок спілкування, пасивно-залежний тип комунікацій, порушення самоконтролю і самооцінки, розгальмованість, агресивність, тривожність, порушення гендерної ідентичності, гіперсексуальність, акцентуація характеру
- пограничні стани: психогенні розлади (неврози, реактивні депресії, розлади адаптації, гострі і посттравматичні стресові розлади, деприваційні порушення, психосоматичні захворювання, психопатії, соціальна і педагогічна занедбаність
- психопатологічні стани: розумова відсталість, шизофренія, ендогенні депресії. Соціальні причини пов'язані з несприятливими особливостями взаємодії особистості зі своїм найближчим оточенням, з негативним впливом соціуму на розвиток особистості. Педагогічні – виявляються в недоліках сімейного виховання та організації навчально-виховного процесу у закладах освіти. Роль сім’ї установленні особистості дитинина думку Е. Еріксона, має особливе значення на первинному етапі соціалізації дитини. Так, на першій стадії (до 1 року) розвиток дитини відбувається вздовж осі «довіра-недовіра». На другій стадії (13 років) розвиток відбувається вздовж осі автономія – соромі сумнів. Тут формується здатність самоконтролю рухів, встановлюється певне співвідношення між проявами впертості і добровільністю дій. Особливості даного співвідношення залежать від готовності батьків поступово надавати дитині можливість самостійно здійснювати контроль над своїми діями, ненав'язливо обмежуючи її у тих сферах життя, що є потенційно або актуально небезпечними для дитини і оточуючих. Переживання сорому Е. Еріксон розглядає як лють, спрямовану на себе, коли дитині не дозволяється бути самостійною, коли батьки постійно або виконують все за дитину, або очікують, як вона буде робити те, що покине здатна виконати самостійно. Як результату дитини може сформуватися невпевненість у собі, недостатній рівень емоційно-вольової сфери, саме тому тут варто звертати особливу увагу на дітей з сімей трудових мігрантів. Девіантна поведінка являє собою систему вчинків особистості, що відхиляються від загальноприйнятої норми (норми психічного здоров'я, права, культури, моралі тощо. Як зауважує І. С. Кон, девіантну поведінку особистості можна поділити на дві великі категорії, а саме поведінка, що відхиляється від норм психічного здоров'я, коли йдеться про наявність психопатології поведінка, що порушує соціальні та культурні і правові норми. О. В. Змановська називає такі специфічні ознаки девіантної поведінки
- багаторазові, тривалі порушення норм, прийнятих суспільством
- різноманітні прояви соціальної дезадаптації, які викликають негативну оцінку збоку інших людей
- поведінка не ототожнюється з психічними захворюваннями чи патопсихологічними станами, хоча може за певних умов набувати патологічних форм алкоголізм, наркоманія тощо
- результатом поведінки є заподіяння реальної шкоди самій особистості чи оточуючим. До психологічних проявів девіантної поведінки особистості відносять такі
- духовні проблеми, зокрема, відсутність або втрату сенсу життя, переживання внутрішньої порожнечі, блокування самореалізації духовного потенціалу тощо

71
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(31) 2013
- деформацію ціннісно-мотиваційної сфери, несформовані або редуковані моральні цінності (совість, відповідальність, чесність, переважання девіантних цінностей, ситуативно-егоцентричну орієнтацію, фрустрованість вищих потреб, внутрішні конфлікти, малопродуктивні механізми психологічного захисту
- емоційні проблеми тривогу, депресію, переважання негативних емоцій, алекситимію (ускладнення в розумінні своїх переживань і невміння сформулювати їх у словах, емоційне огрубіння (втрата здатності визначати доцільність, доречність тих чи інших емоційних реакцій, дозувати їх, афективність тощо
- проблеми саморегуляції неадекватність самооцінки і рівня домагань, недостатній розвиток рефлексії, самоконтролю, низький рівень адаптивних можливостей
- викривлення у когнітивній сфері стереотипність, ригідність мислення, обмеженість або недостатній розвиток пізнавальної сфери, наявність забобонів
- негативний життєвий досвід наявність шкідливих звичок, психічних травм, насильства, соціальної некомпетентності тощо. Залежно від виду норми, з якою співставляються особливості поведінки та її негативні наслідки, виокремлюють такі види девіантної поведінки антисоціальну
(делінквентну і кримінальну, асоціальну (аморальну, аутодеструктивну.
Антисоціальна поведінка суперечить соціальним і правовим нормам, загрожує соціальному порядку і благополуччю оточуючих. При цьому делінквентна поведінка полягає у здійсненні особистістю дрібних правопорушень, за які її не притягують до відповідальності може виявлятися у формі бешкетування, хуліганства. Поступово делінквентна поведінка може трансформуватися в злочинну.
Кримінальна (злочинна) поведінка особистості виявляється у вчинках, що суперечать нормам права і передбачають кримінальну відповідальність.
Асоціальна (аморальна) поведінка, на думку М. Андреєва, є формою дезорганізації індивіда в групі осіб або у суспільстві, де виявляється невідповідність очікуванням, що склалися у суспільстві (насамперед, моральним вимогам. До асоціальної поведінки можна віднести бродяжництво як наслідок соціальної дезадаптації, що спричинює прагнення уникнути соціального контролю.
Аморальна поведінка – сукупність вчинків, що характеризуються негативним ставленням індивіда до етики і моралі, до загальнолюдських цінностей і передбачає громадський осуд.
Аутодеструктивна поведінка являє собою поведінку, що відхиляється від психологічної, медичної норм, загрожуючи цілісності і розвитку особистості. Видами аутодеструктивної поведінки є суїцидальна, віктимна (поведінка жертви) та адиктивна
поведінка.
Розрізняють такі види суїцидальної поведінки
- істинний суїцид (власне суїцидальна поведінка, викликаний бажанням померти через втрату сенсу життя. Має місце продуманий, поступово спланований намір покінчити із життям.
- демонстративний суїцид як засіб привернути до себе увагу, закликати на допомогу в несприятливих життєвих ситуаціях.
- афективний суїцид - спроби, які здійснюються нарівні афекту чи внаслідок напруженої ситуації. Тут, власне, може бути присутній компонент демонстративності, проте самогубство чийого спроба здійснюється під впливом афекту
- прихований суїцид, що супроводжується високою ймовірністю летального наслідку через невиправдану ризикованість, екстремальність у поведінці тощо. Він поєднується із парасуїцидальною поведінкою, коли особистість прагне завдати собі каліцтва, щоб вийти із негативного стану шляхом афективно-шокових переживань.
Віктимна поведінка (від англ. victim - жертва) являє собою активність особистості, за якої вона певним чином сприяє скоєнню насильства проти неї, свідомо чи підсвідомо нехтуючи запобіжними заходами, обираючи спосіб життя, який привертає до

72
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(31) 2013
цієї особистості увагу агресивних осіб, злочинців тощо. О.Ю.Дроздов, М.А.Скок виокремлюють два типи віктимних особистостей
- пасивна жертва
- активна жертва.
Адиктивна поведінка – форма поведінки людини, яка проявляється у прагненні втекти від дійсності внаслідок свідомої зміни свого психічного стану. Об’єктами залежності при адиктивній поведінці можуть бути психоактивні речовини, їжа, ігри, секс, релігія і релігійні культи тощо. Відповідно, така поведінка може виявлятися у порушеннях харчової поведінки (переїданні, голодуванні, відмові від їжі тощо, гемблінгу (ігровій залежності, релігійному фанатизмі - сліпому наслідуванні ідеї релігійного культу деструктивної спрямованості [4]. Дуже часто про девіантні прояви поведінки дітей трудових мігрантів говорять як про спеціальний засіб, психологічний захист, що розглядається в медичній психології, маючи на увазі лише аномалії психічного розвитку. Розлади процесу становлення особистості дітей трудових мігрантів можуть супроводжуватися різними проявами антисоціальної поведінки, такими, як заподіяння шкоди приналежній іншим власності, експансивність, жорстокість уставленні до тварин, іноді до собі подібних. З віком ознаки агресивності змінюються, хоча стійкість їхнього прояву зберігається. У підлітків з’являються специфічні поведінкові реакції, що складають специфічний підлітковий комплекс 1) реакція емансипації (крайній ступінь – бродяжництво 2) реакція групування із однолітками (формування власної субкультури
3) реакція захоплення (хобі. Девіації в підлітковому та юнацькому віці виникають також й як відповідь на неспроможність особистості реалізувати свої особистісні тенденції до самоактуалізації. Тому профілактика та подолання девіацій можливі шляхом навчання дитини способам самореалізації, котрі б стали джерелом особистісного зростання та вироблення позитивної Я-концепції, що в цілому сприятиме психологічному благополуччю підлітка чи молодої людини. На думку вченого Шишко О.Я. для запобігання появи соціальних сиріт та забезпечення психічного здоров’я дитини кожна сім’я зобов’язана дотримуватись певних умов виховання. Серед них можемо виділити такі
1) Мікроклімат здорових стосунків між усіма членами родини що є наслідком правильної організації сімейного життя, який проявляється в культурі побуту, діяльності, спілкуванні.
2) Приклад батьків.
3) Авторитет батьків. Авторитет повинен бути істинним, щирим, базуватись на правильній організації сімейного життя.
4) Достатній рівень психолого-педагогічної культури батьків. Це перш за все психолого-педагогічні знання, здібності, які допомагають глибше розуміти потреби дитини, усвідомлювати шляхи впливу на неї, реально оцінювати ту чи іншу ситуацію.
5) Усвідомлення батьками відповідальності перед суспільством за виховання дитини. їною [5, c.143]. Батьки повинні усвідомлювати, що вони виконують важливу соціальну роль – виховують майбутніх громадян нашої держави і кожна повноцінна родина є фундаментом здорового суспільства. Особливо проблемним є питання виховання підлітків усім ї трудових мігрантів, що породжене самою соціальною ситуацією їх вікового розвитку. Підлітковий вік - один із найскладніших етапів в онтогенезі людини, оскільки в цей період відбувається не тільки корінна перебудова психологічних структур, які

73
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(31) 2013
склалися раніше, алей виникають нові утворення, закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальна спрямованість у формуванні відповідних уявлень та соціальних установок. Важливим моментом ужитті підлітків є пошук моральних цінностей, смислу життя. У цьому віці вони - максималісти. Часто підліток у своєму пошуку стає самотнім подорожнім. Особливе значення у процесі самовизначення і самоствердження підлітка відіграє соціальне середовище, зокрема сім'я, оскільки саме в підлітковому віці дітям як ніколи потрібний приклад батьків, їхня порада та підтримка. Відсутність одного чи обох батьків з причини трудової міграції негативно впливає на вищезазначені фактори. В цьому віці особливо чітко змінюється самооцінка в плані можливостей впливу, компетентності, і набагато менше - в плані особистісної цінності. У спілкуванні з друзями чи наодинці підлітки найчастіше відчувають себе самими собою, а у шкільній ситуації чи у спілкуванні з батьками і дорослими - рідко. Було встановлено, що підтримка батьків значно впливає на самооцінку підлітків, а якщо такої немає або вона незначна, то і самооцінка буде розвиватись не так як треба, а контроль і вимоги з їх боку або не будуть мати такого впливу, або лише підсилять цей процес. Негативними наслідками виховання дитини в умовах сім'ї трудових мігрантів можуть бути закомплексованість, підвищений рівень тривожності, почуття ворожості, несформованість Я-образу, статево-рольової ідентичності, домінування залежності в поведінці, імпульсивність та ін. Підлітковий вік нелегко пережити і кожній дитині, і її батькам - це час складних психофізіологічних змін. Природно дитина потребує тісного емоційного контакту з батьками, відсутність якого створює незадоволеність життєво важливої потреби в любові, а це обертається в поведінці агресивністю, роздратованістю, стурбованістю, симптомами боязливості і тривожності. Тривожність негативно впливає не лишена емоційне самопочуття підлітка, ай у подальшому його житті порушує функціональні можливості психіки - занижена самооцінка, низький рівень навальності в силу ригідності мислення, відсутності креативу уяви, продуктивності пам'яті - відбувається деструкція і гальмування розвитку особистості. Так звані хронічні тривоги" здебільшого перетворюються на патопсихологічні розлади. Значна кількість тривожних підлітків мають проблеми зі здоров'ям [6]. Усім ях трудових мігрантів відбувається відчуження дітей від батьків у зв'язку з втратою постійних контактів. Потреба в емоційній близькості з оточуючими у підлітка повністю не задовольняється. У дітей постійний дефіцит прояву позитивних почуттів, як по відношенню до себе, такі по відношенню до інших (батьків. їм не вистачає відчути ніжність, лагідність, батьківського тепла та любові, відчути себе цінним для значущих дорослих. Відсутність емоційного контакту з батьками іноді призводить до зловживання психоактивними речовинами, дезадаптації поведінки, соматичних захворювань. Водночас підлітки підвищено збудливі їхня поведінка нестійка, імпульсивна. Вони стають неспокійними, агресивними та задиристими.
Висновки. Отже, підлітки з сімей трудових мігрантів можуть втратити потребу у спілкуванні з батьками, стати егоїстичними, замкненими, конфліктними, впертими, озлобленими, невпевненими в своїх силах, недисциплінованими, мати неадекватну самооцінку та ін. Власне, від'їзд матері/батьків - це травматична ситуація для всіх дітей, незалежно відвіку, статі та інших особливостей. У дітей втрачається тісний емоційний та тілесний зв'язок, який давав їм відчуття безпеки, захищеності, без оціночного прийняття та любові, формував базову довіру досвіту й людей довкола. Діагностика виховного потенціалу сімей трудових мігрантів і порівняльний аналіз прояву ознак девіантної поведінки у дітей підліткового віку з таких сімей та школярів із повних благополучних родин дає підстави стверджувати, що у дистантних сім’ях створюються несприятливі умови для виховання, які спричиняють депривацію,

74
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(31) 2013
підвищення агресивності, ворожості, тривожності, зниження рівня розвитку пізнавальних процесів, що в свою чергу позначається на успішності підлітків та їхній поведінці. Недоліки у вихованні та емоційна напруженість, збіднення спілкування у цих сім’ях стають передумовами проявів девіантної поведінки. Таким чином, діти трудових мігрантів, окрім природних вікових та соціально- психологічних труднощів, переживають стрес та психологічну травму в момент виїзду батьків, далі — повільно й болісно пристосовуються до існуючої ситуації, так чи інакше навчаючись жити самостійно й знову можуть переживати стрес в момент повернення [7]. Практична психологія виділяє наступні проблеми, що виникають у дітей, які тривалий час залишаються без опіки батьків або одного з батьків формування особистісної тривожності перебування у негативних емоційних тонах, депресивні стани соціальна неадаптованість або дезадаптованість;
• несформованість відповідальності за власні дії
• посттравматичні стресові симптоми хворобливість організму афективні поведінкові реакції негативна Я - концепція проблема самостійності. Відсутність поруч батьків також посилює вплив інших соціально-негативних факторів розвитку і становлення дитини - підлітково-юнацькі авторитети, асоціальні групи, вживання наркотичних речовин, ціннісних пріоритетів молодіжної субкультури
[8]. На основі узагальнення вищенаведених міркувань можна стверджувати, що основною причиною проявів девіантної поведінки у дітей трудових мігрантів підліткового вікує проблема спілкування, яка викликана відсутністю значимих людей, уданому випадку батьків. Дефіцит спілкування з батьками впливає на загальний емоційний стан дітей, їх самооцінку, викликає погіршення настрою, агресивність, підвищену тривожність, схильність до конфліктної поведінки яку шкільному колективі з однолітками та учителями, такі в сімейному середовищі. Усе це певним чином впливає на статусу колективі, успішність, поведінку, взаємостосунки з однолітками, учителями, рідними, збільшує ризик прояву девіацій у поведінці школярів підліткового віку з сімей трудових мігрантів. Саме тому психолого-педагогічний супровід девіанта має бути комплексним процесом, у якому беруть активну участь як працівники психологічної служби, такі адміністрація навчального закладу, педагогічні працівники і батьки учня з сім'ї трудових мігрантів. Перспективами подальших досліджень може бути розробка теоретико- методологічних основ психолого-педагогічного супроводу, спрямованого на попередження девіантної поведінки дітей трудових мігрантів підліткового віку.
Література
1.
Науковий вісник Чернівецького університету Збірник наукових праць. Вип. 498-499. Педагогіка та психологія. – Чернівці Книги – ХХІ, 2010. – 214 с.
2.
Брутман В.Н. Причини соціального сирітства / В.Н.Брутман // Соціальна робота. - №5. - С.
3.
Пархомов ЛІ. Причини виникнення сирітства / ЛІ. Пархомов // Соціальний захист. -№7. - С.
4.
http://uchni.com.ua/pshologiya/2955/index.html
5.
Артюшкіна Л.М. Сирітство в Україні як соціально педагогічна проблема (соціально- правовий аспект) / Л.М. Артюшкіна, А.О. Поляничко. – Суми Сум ДПУ, 2002. – 268 с. Проблеми дітей трудових мігрантів аналіз ситуації. - К, 2006. - 63 с

75
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(31) 2013
7.
http://vuzlib.com/content/view/964/94/
8.
Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових ігрантів. - К, 2007.
- 240 сі і і і naukovih prats'. Vip. 498-499. і ta і. – Chernіvtsі: Knigi – І, 2010. – 214 s.
2. Brutman V.N. Prichini і і / V.N.Brutman // і robota.-1994. -
№5. - S.11-12.
3. Parhomov І. Prichini viniknennya і / L. І. Parhomov // і zahist.-1997. -
№7. - S.47-51.
4. http://uchni.com.ua/pshologiya/2955/index.html
5. і L.M. і v Ukraїnі yak і і problema (і- pravoviy aspekt) / L.M. і, A.O. Polyanichko. – Sumi: Sum DPU, 2002. – 268 s.
6. Problemi і trudovih mіgrantіv: і situatsії. - K., 2006. - 63 s
7. http://vuzlib.com/content/view/964/94/
8. Sotsіal'no-pedagogіchna ta і robota z і trudovih іgrantіv. - K., 2007. -
240 s.

Боярин Л.В.
Причины проявления девиантного поведения подростков из семей трудовых
мигрантов
Статья посвящена теоретическому анализу причин девиантного поведения у детей
трудовых мигрантов подросткового возраста, а также представлены понятия «девиантное
поведение» и его виды и «социальная норма. Раскрыты негативные последствия воспитания
ребенка в условиях семьи трудовых мигрантов и влияние дефицита общения с родителями на
общее эмоциональное состояние подростка. Источников - 8.
Ключевые слова: трудовая миграция, девиантное поведение, социальная норма,
подростковый возраст, отцовство, эмоциональный контакт, тревожность.

Boyarin L.V.
Reasons manifestations of deviant behavior among adolescents from families of migrant
workers
The article is devoted to theoretical analysis of the causes of deviant behavior in children of
migrant workers adolescence, and presents the concept of "deviant behavior" and his views and the
"social norm". Revealed the negative consequences of raising a child in a family of migrant workers and
the impact of the deficit to communicate with parents on the overall emotional state of a teenager. Sources
- 8.
Key words: labor migration, deviant behavior, social norms, adolescence, parenthood,
emotional contact, anxiety.

Боярин Лілія Володимирівна – здобувач кафедри соціальної та практичної психології Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, м. Луганськ


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал