Кз «Веселівська загальноосівтня школа І-ІІІ ступенів» Криворізької районної ради Дніпропетровської області



Сторінка5/6
Дата конвертації04.01.2017
Розмір0.77 Mb.
1   2   3   4   5   6
Тематичний поділ ліричних творів:

  • філософська (роздуми про сенс людського життя);

  • громадянська (суспільно-політична) (розуміння поетом сучасного йому життя і ставлення до нього);

  • пейзажна (ставлення до природи, описи природи допомагають у розкритті думок і почуттів, психологічного стану героя);

  • інтимна (любовна) (почуття і переживання, пов,язані з особистим життям людини).


Ліро-епічні жанри

Особливості : сполучає елементи
Епосу - сюжетність; - характеристика дійових осіб;

- розповідь; - описи.



Лірики: - відтворення почуттів і роздумів героя; - ліричний герой; - віршова форма.

Поема віршована повість або оповідання з напруженим динамічним розвитком подій, характери розкриваються досить повно, широта охоплення життєвих явищ – від однієї до великої кількості подій. В європейських літературах ХІІ – ХІІІ ст., у тому числі й російській, поема була епічною. Сентименталісти внесли в неї елементи лірики (ввели ліричні відступи, поглибили відтворення внутрішнього світу героїв тощо), внаслідок чого поема набрала ліро-епічного характеру. Наявність ліричного героя – визначальна ознака ліро-епосу

.Різновиди поеми:



  • бурлескно-травестійна (І.Котляревський “Енеїда”) – зміст твору серйозного, нерідко героїчного характеру, викладається у жартівливій формі, вульгарно, грубо;

  • героїко-романтична (Т.Шевченко “Гайдамаки”) – розв,язується соціальний конфлікт; відтворюються важливі події історії або сучасного життя; тон викладу піднесений;

  • соціально-побутова (Т.Шевченко “Катерина”)

  • сатирична (Т.Шевченко “Сон”).


Балада – зображення героїчної або фантастичної (переважно – трагічної) події з життя головного героя; висока ліричність; нетривалий час дії; небагато дійових осіб (2 –3); наявність героїчних або фантастичних персонажів; стислість розповіді; віршова форма; обсяг переважно малий. Балада виникла в італійському фольклорі, як пісенька до танцю (з іт. “танцювати”); у літературу введена романтиками.
Драма – зображення людини в дії, у конфлікті, у розмові.

Особливості драматичних творів:

  • зображення людини через її вчинки, поведінку, висловлювання4

  • рушій дії – гострий конфлікт;

  • відтворення подій як живого процесу, що протікає в даний момент4

  • діалогічний виклад художнього матеріалу4

  • поділ тексту на дії, картини, яви;

  • наявність ремарок;

  • призначення твору для вистави на сцені;

  • прозова форма (зрідка – віршова).



Драма як жанр.

Особливості:

- художнє відтворення подій повсякденного, громадського чи побутового життя (переважно сучасного письменникові);

- зображення людського горя й страждань без трагедійного загострення;

- викриття й засудження негативних соціальних і побутових явищ та недоліків у характері персонажів без комедійного загострення;

-  закінчення твору благополучне або нещасливе для головного героя;

-  діалогічний спосіб викладу художнього матеріалу;

- прозова форма (рідше – віршова);

- обсяг середній.

В античній та середньовічній літературах драми як жанру не було: життя пенівних класів зображувалося переважно у трагедіях, життя народу – у комедіях.

Комедія – драматичний твір, в якому висміюються якісь недоліки громадського чи побутового життя або негативні риси людського характеру. Утворах усіх родів комічними бувають ситуації, події, характери; у драмі, крім того, ще й конфлікт. Сатиричному викриттю піддіаться порочні риси характеру дійових осіб, які проявляються головним чином через дію та висловлювання, що властиве драматичниму твору. Позитивні герої комедії, як правило, зображуються у поважному, серйозному плані. Негативні персонажі завжди наділені окремими смішними (сатиричними чи гумористичними) рисами.
Особливості комедії:

- викриття та висміювання недоліків та пороків суспільного й побутового життя, а також негативних рис вдачі персонажів;

- зображення подій та характерів у комедійному (сатиричному або гумористичному) плані;

- відтворення суперечностей між старим, відмираючим і новим, прогресивним, що утверджується в житті;

- наявність комічного героя;

- діалогічний спосіб викладу художнього матеріалу;

- прозова форма (рідше – віршова), обсяг середній.

Драматичні твори поділяються на жанри за характером конфлікту:



  • трагічний,

  • драматичний,

  • комедійний конфлікти бувають і в епічних та ліричних творах, однак там вони не мають такої загостреності, як у драматичних творах, де ця ознака є визначальною.

Драматичні твори завжди будуються на гострих конфліктах, що обумовлює напруженість і динамічність розвитку подій, а це є основною умовою сценічності п,єси.

Характер конфлікту вимагає відповідних собі подій, образів, взаємин між ними, тобто зумовлює певні ознаки жанру.



Драма-феєрія (фр. “фея, чарівниця”) – п,єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами (Леся Українка “Лісова пісня”)

Історична драма – відтворення важливих для народу історичних подій. Головними героями завжди виступають видатні історичні  особи. Сюжет будується на документальних фактах, художній вимисел допомагає “оживити” картини минулого життя. Письменник має право робити деякі відступи, перестановки подій, але це не повинно викривляти історичної правди.
Трагедія. Особливості трагедії:

  • зображення глибоких трагічних суперечностей суспільного або побутового життя;

  • побудова сюжету на гострому зіткненні протилежних соціальних устроїв, суспільних тенденцій, політичних поглядів або моральних переконань;

  • динамічне розгортання подій, що викликає напруження всіх духовних сил конфліктуючих сторін;

  • наявність трагедійного героя – людини великих пристрастей, сильної волі, високих поривань, героїчного складу характеру;

  • трагічне завершення дії, сповнене високої патетики;

  • діалогічний спосіб викладу художнього матеріалу;

  • прозова форма (рідше – віршова);

  • обсяг середній.

Художні засобиc:\users\andron\documents\фоны презентации\галушка\р.jpg

тексту

Тема - це те, про що йде мова у творі, основна проблема, поставлена ​​і розглянута автором у творі, яка об'єднує зміст у єдине ціле, це ті типові явища і події реального життя, які відображені у творі. Кожне явище життя - це окрема тема; сукупність тем - тематика твору.
 Проблема - це та сторона життя, яка особливо цікавить письменника. Одна і та ж проблема може послужити основою для постановки різних проблем (тема кріпосного права - проблема внутрішньої несвободи кріпака, проблема взаємного розбещення, нівечення і кріпаків, і кріпосників, проблема соціальної несправедливості ...). Проблематика - перелік проблем, порушених у творі. (Вони можуть носити додатковий характер і підкорятися головній проблемі.
  Ідея - що хотів сказати автор; рішення письменником головної проблеми або вказівка ​​шляху, яким вона може вирішуватися. (Ідейний зміст - вирішення всіх проблем - головної і додаткових - або вказівка ​​на можливий шлях вирішення.) 
 Пафос - емоційно-оціночне ставлення письменника до того, про що розповідається, що відрізняється великою силою почуттів (стверджує, заперечує, що виправдує, хто підноситься ...).

Композиція - побудова літературного твору; об'єднує частини твору в одне ціле.
Основні засоби композиції
 Сюжет - те, що відбувається у творі; система основних подій і конфліктів. 
 Конфлікт - зіткнення характерів і обставин, поглядів і принципів життя, покладене в основу дії. Конфлікт може відбуватися між особистістю і суспільством, між персонажами. У свідомості героя може бути явним і прихованим. Елементи сюжету відбивають ступені розвитку конфлікту.
Пролог - своєрідний вступ до твору, в якому розповідається про події минулого, він емоційно налаштовує читача на сприйняття (зустрічається рідко).
  Експозиція - введення в дію, зображення умов та обставин, що передували безпосередньому початку дій (може бути розгорнутою і ні, цільною і «розірваною»; може розташовуватися не тільки на початку, але і в середині, наприкінці твору); знайомить з персонажами твору, обстановкою, часом і обставинами дії.
Зав'язка - початок руху сюжету; ту подію, з якої починається конфлікт, розвиваються наступні події. 

 Розвиток дії - система подій, які випливають із зав'язки; по ходу розвитку дії, як правило, конфлікт загострюється, а суперечності проявляються все ясніше і гостріше.
Кульмінація - момент найвищої напруги дії, вершина конфлікту, кульмінація представляє основну проблему твору і характери героїв гранично ясно, після неї дія слабшає. 
  Розв'язка - рішення зображуваного конфлікту або вказівка ​​на можливі шляхи його вирішення. Заключний момент у розвитку дії художнього твору. Як правило, в ній або вирішується конфлікт або демонструється його принципова нерозв'язність.
   Епілог - заключна частина твору, в якій позначається напрям подальшого розвитку подій і доль героїв (іноді дається оцінка зображеному); це коротка розповідь про те, що сталося з дійовими особами твору після закінчення основної сюжетної дії.
Сюжет може викладатися:

• У прямій хронологічній послідовності подій; 
    • З відступами в минуле - ретроспективами - і «екскурсами» в  майбутнє; 
    • В навмисно зміненій послідовності.

Несюжетними елементами вважаються:

• Вставні епізоди; 
• Ліричні (інакше - авторські) відступи. 
    Їх основна функція - розширювати рамки зображуваного, дати можливість автору висловити свої думки і почуття з приводу різних явищ життя, які не пов'язані безпосередньо з сюжетом. 
    У творі можуть бути відсутні окремі елементи сюжету, іноді складно розділити ці елементи, іноді зустрічається кілька сюжетів в одному творі - інакше, сюжетних ліній. конфлікт твору; фабула - ряд подій, в яких він виражається;  сюжет - художній порядок подій.


 Композиційні принципи й елементи 

  Ведучий композиційний принцип (композиція багатопланова, лінійна, кільцева, «нитка з бусами»; у хронології подій чи ні ...).


Додаткові елементи композиції
 Ліричні відступи - форми розкриття і передачі почуттів і думок письменника з приводу зображеного (висловлюють ставлення автора до персонажів, до зображуваного життя, можуть являти собою роздуми з якогось приводу чи пояснення своєї мети, позиції).

 
    Вступні (вставні) епізоди (не пов'язані безпосередньо з сюжетом твору). 
    Художні передування - зображення сцен, які як би передбачають, випереджають подальший розвиток подій. 
    Художнє оздоблення - сцени, які починають і закінчують подію чи твір, доповнюючи його, надаючи додатковий зміст. 
    Композиційні прийоми - внутрішні монологи, щоденник і т.ін.
Суб'єктна організація розповіді (її розгляд включає наступне): оповідь може бути особиста: від імені ліричного героя (сповідь), від імені героя-оповідача, і безособове (від імені оповідача).
    1) Художній образ людини - розглядаються типові явища життя, що знайшли відображення в цьому образі; індивідуальні риси, властиві персонажеві; розкривається своєрідність створеного образу людини: 
    Зовнішні риси - обличчя, фігура, костюм; 
    Характер персонажа - він розкривається у вчинках, у ставленні до інших людей, проявляється у портреті, в описах почуттів героя, в його мові. Зображення умов, в яких живе і діє персонаж; 
    Зображення природи, що допомагає краще зрозуміти думки і почуття персонажа; 
    • Зображення соціального середовища, суспільства, в якому живе і діє персонаж; 
    • Наявність або відсутність прототипу.
 2) 0сновні прийоми створення образу-персонажа: 
    • Характеристика героя через його дії і вчинки; 
    • Портрет, портретна характеристика героя (часто висловлює авторське ставлення до персонажа); 
    • Пряма авторська характеристика; 
    • Психологічний аналіз - докладний, в деталях відтворення почуттів, думок, спонукань-внутрішнього світу персонажа; тут особливе значення має зображення «діалектики душі», тобто руху внутрішнього життя героя; 
    • Характеристика героя іншими дійовими особами; 
    • Художня деталь - опис предметів і явищ навколишнього персонажа дійсності (деталі, в яких відображається широке узагальнення, можуть виступати як деталі-символи); 


    3) Види образів-персонажів: 
    ліричні - в тому випадку, якщо письменник зображає тільки почуття і думки героя, не згадуючи про події його життя, вчинки героя (зустрічається, переважно, в поезії); 
    драматичні - в тому випадку, якщо виникає враження, що герої діють «самі», «без допомоги автора», тобто автор використовує для характеристики персонажів прийом саморозкриття, самохарактеристики (зустрічаються, переважно, у драматичних творах); 
    епічні - автор-оповідач або розповідач послідовно описує героїв, їх вчинки, характери, зовнішність, обстановку, в якій вони живуть, відносини з оточуючими (зустрічаються в романах-епопеях, повістях, оповіданнях, новелах, нарисах).
4) Система образів-персонажів: 
    Окремі образи можуть бути об'єднані в групи (угруповання образів) - їх взаємодія допомагає повніше представити і розкрити кожну дійову особу, а через них - тематику та ідейний зміст твору. 
    Всі ці групи об'єднуються в суспільство, зображене у творі (багатопланові або однопланові з соціальної, етнічної тощо точки зору). 
    Художній простір і художній час (хронотоп): простір і час, зображені автором. 
    Художній простір може бути умовним і конкретним; стислим і об'ємним; 
    Художній час може бути співвіднесені з історичним чи ні, переривчастим і безперервним, у хронології події або хронології внутрішніх душевних процесів персонажів, тривалим або миттєвим, кінцевим або нескінченним, замкнутим (тобто тільки в межах сюжету , поза історичним часом) і відкритим (на тлі певної історичної епохи). 


Позиція автора і способи її вираження:

• Авторські оцінки: прямі і непрямі. 

• Спосіб створення художніх образів: розповідь (зображення відбуваються у творі подій), опис (послідовне перерахування окремих ознак, рис, властивостей і явищ), форми мовлення (діалог, монолог). 

• Місце і значення художньої деталі (художня подробиця, що підсилює уявлення про ціле).
Мовна і ритмомелодійна організація художнього тексту
Мова персонажів - виразна чи ні, яка виступає як засіб типізації; індивідуальні особливості мови; розкриває характер і допомагає зрозуміти ставлення автора. 
    Мова оповідача - оцінка подій та їх учасників. 
    Своєрідність уживання загальнонародної мови (активність включення синонімів, антонімів, омонімів, архаїзмів, неологізмів, діалектизмів, варваризмів, професіоналізмів). 
  Прийоми образності ( використання слів у переносному значенні) - найпростіші (епітет і порівняння) і складні (метафора, уособлення, алегорія, літота, перифраз).
Поетична лексика

Необхідно з'ясувати активність використання окремих груп слів загальновживаної лексики - синонімів, антонімів, архаїзмів, неологізмів; 
    - з'ясувати міру близькості поетичної мови з розмовною; 
    - визначити своєрідність і активність використання тропів.


    Епітет - художнє визначення.


    Порівняння- зіставлення двох предметів або явищ з метою пояснити один з них за допомогою іншого. 


    Алегорія (іносказання) - зображення абстрактного поняття чи явища через конкретні предмети і образи.


    Іронія- прихована насмішка.


    Гіпербола - художнє перебільшення, що використовується, щоб посилити враження. 


    Літота - художнє применшення.


    Уособлення - зображення неживих предметів, при якому вони наділяються властивостями живих істот - даром мови, здатністю мислити і відчувати. 

Метафора- приховане порівняння, побудоване на подібності або контрасті явищ, в якому слово «як», «начебто», «немов» відсутні, але маються на увазі.


Поетичний синтаксис
(Синтаксичні прийоми або фігури поетичного мовлення)
Риторичні запитання, звертання, вигуки - вони посилюють увагу читача, не вимагаючи від нього відповіді. 


     Повтори - кількаразове повторення одних і тих же слів або виразів.


    Антитези – протиставлення.


Поетична фонетика
Використання звукоподраженьзвукозапису - звукових повторів, що створюють своєрідний звуковий «малюнок» мови.) 
    Алітерація - повторення приголосних звуків.

  Асонанс - повторення голосних звуків.

 Анафора – єдиноначальності.


Віршування

Метрична. Характеризується нормативним чергуванням довгих та коротких складів (поширена в античному віршуванні).

Силабічна. Первісною ритмічною одиницею взято склад. Ця система властива мовам з постійним наголосом-французькій, польській.

Тонічна. Спирається на повтор слів або словосполучень зі своїм наголосом як основного ритму.

Силабо-тонічна. Базована на чергуванні наголошених та ненаголошених складів,яка поєднує в собі силабічні і тонічні якості. Ця система найбільш характерна для українського віршування.

Різновиди стоп. Стопа – чергування наголошених і ненаголошених складів. Стопа може бути:

Двоскладова:



Хорей - з наголосом на першому складі | __/ __ | ;

Ямб - з наголосом на другому складі | __ __/ | ;

Пірихій – ненаголошена ;

Спондей-обидва склади наголошені |__/ __/ | ;

Трискладова :



Дактиль – наголос на першому складі |__/ __ __| ;

Амфібрахій – наголос на другому складі |__ __/ __ | ;

Анапест – наголос на третьому складі |__ __ __/ | ;

Чотирискладова : Пеон.



Рима та римування.

Рима – співзвучність закінчень у суміжних та близько розміщених словах,які можуть бути в заключній частині рядка або в середині рядка (внутрішнє римування).

За місцем останнього наголосу у рядку рима може бути :



Чоловіча – на останньому складі…..Дніпро ;

Жіноча – на передостанньому складі…… кручі ;

Дактилічна – на третьому від кінця… пробиратися ;

Римування: кільцеве(авва),суміжне(парне)(аавв);перехресне(авав)

потрійне (ааа),четверне (аааа).



Різновиди строф. Строфа – композиційне поєднання кількох віршованих рядків,об’єднаних здебільшого спільним римуванням,яка повторюється і відокремлюється паузою від наступної строфи.

Види строф :

двовірші (дистихи), тривірш і (терцети,терцини),

чотиривірші (катрени), п’ятивірші(квінтили).. … … …вісімнадцятивірші.

Існують також «тверді строфічні форми», що мають тільки їм властиву внутрішню конструкцію :



Сонет – 14-тирядковий вірш ;

Рондель – вірш на 13 рядків, згрупованих у три строфи:в двох перших по чотири,а в третій 5 рядків ;

Рондо – вірш із 4 рядків, у якому римуються 1,2,4 рядки,3 – не римований.

Верлібр- (вільний вірш) – це вірш, у рядках якого відсутнє рівномірне чергування наголошених і ненаголошених складів.

Вільний вірш не поділяється на стопи,його рядки мають довільну кількість складів і різну довжину.

Вільний вірш не має рими.

ПАМЯТКИ ДЛЯ РОБОТИ З ТЕКСТОМ c:\users\andron\documents\фоны презентации\91569905.gif



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал