Курсова робота



Сторінка1/2
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.57 Mb.
  1   2


Державний вищий навчальний заклад

Українська академія банківської справи

Національного банку України

Кафедра фінансів



КУРСОВА РОБОТА
з ___________________________________________________________

(назва дисципліни)

на тему:_____________________________________________________

____________________________________________________________


Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки__________________

спеціальності_______________________

__________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник ___________________________

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)
Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____


Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

м. Суми - 20 __рік

ЗМІСТ




ВСТУП ………………………………………………………………………..

3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ………….

5


1.1

Сутність недержавних пенсійних фондів та характеристика їх видів……………………………………....……………………………

5


1.2

Управління активами недержавних пенсійних фонді……………......

10

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ…………………………..…….


14

2.1

Аналіз формування доходів недержавних пенсійних фондів.……..

14

2.2

Напрямки використання коштів недержавних пенсійних фондів…..

20

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ….………

29


ВИСНОВКИ ………………………………………………………..…………….

38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………..………………

40

ДОДАТКИ…………………………………………………………..……………

44

ВСТУП


Сьогодні в Україні система пенсійного забезпечення знаходиться в стадії трансформації. Діюча пенсійна система в період переходу до ринкової економіки виявила неспроможність забезпечити достатні виплати пенсіонерам, використовуючи однорівневу модель державного пенсійного страхування. Побудова пенсійної системи, яка відповідає вимогам ринкової економіки є одним з найбільш важливих завдань, яке необхідно вирішити в соціальній сфері країни.

На функціонування пенсійної системи впливає ряд факторів, за допомогою яких формується не лише напрямки соціальної політики, а й економічна стабільність країни. Сьогодні постає питання удосконалення чинної системи соціального захисту та розвиток не тільки загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з метою створення стійкої фінансової бази для забезпечення людини у старості, а й формування міцної пенсійної системи в цілому. Доцільним у цьому напрямку виступає розвиток недержавного пенсійного страхування, що займає винятково важливе місце у системі соціального захисту працюючої частини населення. В Україні даний напрямок уже активно розвивається, і першим результатом є поява недержавних пенсійних фондів.

Тому, вивчення особливостей функціонування недержавних пенсійних фондів їх загального стану і проблем в даний час є актуальним.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних основ та практичних аспектів функціонування недержавних пенсійних фондів, напрямки формування і використання їх коштів та обґрунтування можливих шляхів удосконалення організації діяльності недержавних пенсійних фондів.

Відповідно до поставленої мети були визначені такі завдання:


  • охарактеризувати теоретичні основи функціонування та розвитку недержавних пенсійних фондів в Україні;

  • обґрунтувати шляхи управління активами недержавних пенсійних фондів;

  • провести аналіз та оцінку функціонування недержавних пенсійних фондів;

  • дослідити формування доходів недержавних пенсійних фондів;

  • проаналізувати напрямки використання коштів недержавних пенсійних фондів;

  • визначити шляхи удосконалення діяльності недержавного пенсійного страхування в Україні.

Об’єктом дослідження є економічні відносини, що виникають в процесі функціонування недержавного пенсійного страхуванні в Україні.

Предметом дослідження є діяльність недержавних пенсійних фондів в системі пенсійного забезпечення.

В процесі проведення аналізу були використані наступні методи дослідження: аналітичний, монографічний, статистичний, загальнонауковий – методи аналізу і порівняння.

Інформаційною базою написання курсової роботи є праці вітчизняних та зарубіжних вчених економістів, підручники навчальні посібники, періодичні видання, статистичні дані та підзаконні акти.


РОЗДІЛ 1


ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Сутність недержавних пенсійних фондів та характеристика їх видів

У сучасних умовах, коли запроваджуються економічні системи, які ґрунтуються на ринкових принципах та керуються приватним сектором, звичайні розподільчі пенсійні системи, які знаходяться в державному управлінні, потребують реформування. Саме тому поряд із системою загальнообов'язкового виділяють недержавне пенсійне страхування.

Система недержавного пенсійного страхування – це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавні пенсійні фонди як добровільний та ефективний засіб накопичення на старість з'явилися в Англії більше двох з половиною століть тому, пізніше в Росії (у другій половині ХУІІІ ст). У 1897 році в Росії і, зокрема, в Україні успішно діяли більше 200 емеритальних , пенсійних і страхових кас, найбільш потужними з яких були каси залізничників, вчителів, держслужбовців та деяких великих підприємств [10].

В незалежній Україні перші недержавні пенсійні фонди з’являються в 1991-х роках. Створювалися вони на основі ухваленого в 1991 р. Закону України “Про господарські товариства” як акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю або прийнятого у 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства” [25].

Історично недержавні пенсійні фонди в Україні утворювалися у вигляді унітарної фінансової установи, у рамках якої виконувалися всі функції недержавного пенсійного забезпечення. З прийняттям Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» у 2003 р. в Україні передбачено створення багаторівневої системи пенсійного забезпечення, а саме – трьохрівневої пенсійної системи.

Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне страхування, нарахованого на пенсійні виплати, у порядку та на умовах згідно з відповідним законодавством. Цей рівень регулюється Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р. № 1057-IV, який набрав чинності в 2004 р. З цього часу процес становлення та розвитку системи недержавного пенсійного страхування прискорився [31].

Відповідно до чинного законодавства недержавне пенсійне страхування (третій рівень) здійснюється:

а) недержавними пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

б) страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

в) банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб [24].

Слід зазначити, що в літературі існують різні підходи щодо визначення поняття « недержавний пенсійний фонд» таблиці А.1 (додаток А).

Таким чином, ми бачимо, що в економічній літературі зустрічаються різні тлумачення категорії «недержавний пенсійний фонд», можна сказати, що поняття в науковій літературі чітко сформоване.

Також ми бачимо, що в переважній більшості визначень схожі основні ідеї і думки авторів.

Неординарним підходом до визначення поняття НПФ є автор Боярко І. М. Він зазначив, що НПФ – це фонд, заснований для створення за рахунок регулярних внесків сукупності активів з метою інвестування їх для отримання довгострокового прибутку та фінансування пенсійного забезпечення застрахованих осіб.

На нашу думку, найбільш правильно та широко розкривають дане поняття такі автор, як Внукова Н. М., а саме те що НПФ – це неприбуткова організація, що створюється з метою накопичення пенсійних внесків на користь своїх учасників та здійснення пенсійних виплат. Перевагами даного поняття є лаконічність, читабельність, доступність для розуміння, зрозумілість і наявність економічної точок зору. Нам здається, що дане визначення найбільш повно розкриває суть даної економічної категорії, проте й інші трактування не відстають від нього.

Щодо власного бачення даного поняття, то НПФ – це юридична особа, що має статус неприбуткової організації і призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду.

В Україні недержавні пенсійні фонди функціонують у трьох формах: корпоративні, професійні та відкриті.

Корпоративний фонд створюється одним або кількома юридичними особами-роботодавцями, до яких можуть приєднуватись інші роботодавці-платники.

Роботодавець-платник не є засновником корпоративного пенсійного фонду, але користується багатьма правами і обов'язками по відношенню до обслуговування своїх працівників у такому НПФ. Такий роботодавець має укласти договір про участь у корпоративному пенсійному фонді з радою цього фонду.

Учасниками корпоративного НПФ можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають, або перебували у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями-платниками цього фонду.

Професійний фонд може бути заснований об'єднанням юридичних осіб-роботодавців, об'єднанням фізичних осіб, включаючи професійні спілки, або фізичними особами, пов'язаними за родом їх професійної діяльності.

Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності, визначеної у статуті НПФ.

Відкритий фонд створюється однією або кількома юридичними особами і є доступним для будь-яких юридичних та фізичних осіб як вкладників фонду.

Відкритий недержавний пенсійний фонд є прийнятним для всіх. Головне, що відрізняє відкритий фонд від інших, це можливості:



  • більшої гнучкості щодо розміру пенсійних внесків;

  • участі в недержавному пенсійному забезпеченні тільки частини колективу роботодавця на відміну від корпоративного фонду, де роботодавець зобов'язаний робити перерахування коштів на користь усіх без винятку своїх працівників;

  • участі будь-яких фізичних осіб як вкладників на свою користь або на користь своїх найближчих родичів;

  • залишитися учасником фонду після припинення трудових відносин з роботодавцем [2, 10, 33].

Основні відмінності між відкритим, корпоративним і професійним НПФ узагальнено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Відмінності між видами НПФ



НПФ

Засновники

Учасники

Відкритий

Одна чи кілька юридичних осіб, які можуть бути засновником одного чи кількох відкритих НПФ.

Не може бути засновником відкритих НПФ юридична особа, діяльність якої фінансується за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.



Фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства) незалежно від характеру і місця роботи.

Корпоративний

Юридична особа - працедавець або кілька юридичних осіб - працедавців, до яких можуть приєднуватися інші працедавці-платники.

При цьому юридична особа може бути одночасно засновником не більше як одного корпоративного НПФ .



Виключно фізичні особи, які перебувають чи перебували у трудових відносинах із працедавцями - засновниками і працедавцями - платниками цього фонду.

Професійний

Об'єднання юридичних осіб - працедавців, які можуть бути одночасно засновником не більше одного корпоративного НПФ.

Об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні союзи (об'єднання профспілок).

Фізичні особи, пов'язані родом їхньої професійної діяльності (занять).


Виключно фізичні особи, пов'язані родом їхньої професійної діяльності (занять), визначеної у статутному фонді НПФ.

Отже, недержавна пенсійна система відіграє важливу роль у пенсійному забезпеченні громадян, а також є гарантом гідного життя після виходу на пенсію. Розвиток ринку недержавних пенсійних фондів в Україні має стати одним зі стратегічних інвестиційних джерел, спрямованих на підтримку економічного зростання загалом в Україні.

1.2 Управління активами недержавних пенсійних фондів

Недержавна пенсійна система відіграє надзвичайно важливу роль у пенсійному забезпеченні населення. Вона є безпечним, а у більшості випадків і пільговим, засобом забезпечення гідного рівня життя після виходу на пенсію. Інша, не менш важлива функція недержавної пенсійної системи, полягає у тому, що являє собою джерело довготермінових інвестицій, необхідних для економічного розвитку країни.

Інвестування активів НПФ в економіку країни здійснюють організації, що спеціалізуються на управлінні активами.

Управління активами – вид діяльності професійних учасників фондового ринку. Його мета – збереження і примноження активів недержавних пенсійних фондів [6].

Інакше кажучи, управління активами – це інвестування активів НПФ у різноманітні інвестиційні інструменти: акції, облігації, нерухомість, депозити, золото тощо, з метою отримання інвестиційного доходу, що розподіляється між усіма учасниками та обліковується на рахунку кожного учасника фонду.

Активами НПФ управляють КУА – це господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами НПФ та інститутів спільного інвестування на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Це єдиний вид діяльності, який має право здійснювати КУА. Його можна розділити на кілька сегментів: управління публічними фондами; управління клієнтськими фондами; управління недержавними пенсійними фондами.

Український ринок управління активами почав свій розвиток 2001 року з прийняттям Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [30].

За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ), на 30.12. 2012 року в Україні діяло 346 КУА, а в 2008 – 409 КУА, відхилення склало -63. Динаміку кількості КУА за 2008 – 2012 роки показано на рисунку 1.1.


Рисунок 1.1 – Динаміку кількості КУА за 2008 – 2012 роки в Україні
Діяльність управління активами НПФ передбачає наявність таких суб'єктів:

  • банки – зберігачі;

  • компанії з управління активами;

  • професійні адміністратори;

  • торгівці цінними паперами;

  • фондові біржі;

  • держава (в особі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Верховної Ради України через закони України «Про недержавні пенсійні фонди»);

  • Українська асоціація інвестиційного бізнесу [11].

Ліцензія на провадження діяльності з управління активами пенсійних фондів видається юридичній особі за умови, що вона має оплачений грошовими коштами статутний капітал на день державної реєстрації такої особи, не менший ніж:

  • для компанії з управління активами – сума, еквівалентна 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України;

  • для особи, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів, - сума, еквівалентна 500 тис. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України [23].

Щодо вимог до договору про управління активами пенсійного фонду то:

  • рада пенсійного фонду має право укладати договір про управління активами НПФ з особою, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з управління активами;

  • істотними умовами договору про управління активами пенсійного фонду є повна назва та місцезнаходження (юридична адреса) органів управління договірних сторін, вид пенсійного фонду (відкритий, корпоративний чи професійний), предмет договору, права і обов'язки сторін, порядок подання звітності та інформації, строк дії договору, розмір винагороди за надання послуг з управління активами, порядок зміни умов договору, умови дострокового розірвання договору.

Також, рада фонду може замінювати компанію, що провадить діяльність з управління активами пенсійного фонду, з обов'язковим повідомленням про це Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням причин такої заміни протягом одного робочого дня з дати прийняття цього рішення [11].

Компанія, яка провадить діяльність з управління пенсійними активами, зобов'язана:

а) здійснювати операції щодо управління активами відповідно до інвестиційної декларації пенсійного фонду та укладеного договору про управління активами;

б) подавати щороку раді фонду пропозиції щодо внесення змін до інвестиційної декларації фонду;

в) надавати звітність [17].

КУА завжди отримує грошову винагороду за управління активами. Граничні розміри такої винагороди встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

КУА також несе відповідальність перед НПФ за виконання своїх зобов'язань і збитки, завдані пенсійному фонду внаслідок порушення цією особою законодавства, положень інвестиційної декларації пенсійного фонду або договору про управління активами пенсійного фонду, всім майном, що належить їй на праві власності [31].

Виходячи з викладеного матеріалу, можна дійти таких висновків та узагальнень: по-перше, недержавна пенсійна система відіграє надзвичайно важливу роль у пенсійному забезпеченні населення, вона є засобом гарантування гідного рівня життя після виходу на пенсію; по-друге, кошти НПФ є джерелом довготермінових інвестицій, необхідних для економічного розвитку країни; по-третє, активи НПФ знаходяться в надійних компаніях з управляння активами.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз формування доходів недержавних пенсійних фондів

Перш ніж почати розгляд даного питання, слід сказати, що одним з головних завдань, які покладені на НПФ є мобілізація фінансових ресурсів, трансформація їх в інвестиційний капітал та здійснення виплат учасникам цих фондів.

Формування фінансових ресурсів НПФ – комплексний процес, який складається з моделювання портфеля активів і пасивів. Результатом проведеного аналізу фінансової звітності та законодавчої бази щодо формування пасивів і використання активів недержавних пенсійних фондів в Україні є сформована та формалізована структура фінансових ресурсів.

До складу активів НПФ належать: активи в грошових коштах, активи в цінних паперах, інші активи згідно із законодавством.

Пенсійні активи НПФ не можуть формуватися за рахунок коштів, отриманих на підставах, що суперечать законодавству, також активи не можуть бути предметом застави і повинні використовуватися лише на призначені цілі. На пенсійні активи не може бути звернене будь-яке стягнення або застосована конфіскація, якщо вони сформовані за рахунок коштів, отриманих на підставах, що не суперечать законодавству [13].

Існують такі напрямки формування пенсійних активів:



  • добровільні внески до НПФ (пенсійні внески) відповідно до обраної пенсійної схеми:

а) учасники недержавних пенсійних фондів – це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до фонду;

б) вкладники недержавних пенсійних фондів – це сам учасник, його роботодавець, професійне об'єднання або члени сім'ї.



  • на основі прибутку від інвестування пенсійних внесків [14].

Кошти, накопичувані на пенсійних рахунках їхніх учасників, як правило, є значним джерелом інвестицій. Особливість діяльності НПФ у тому, що вони зацікавлені здійснювати довгострокові інвестиції для узгодження власних потоків внесків і виплат. Це дозволяє розвивати ринок довгострокового запозичення коштів. Можливі обмеження щодо напрямів інвестування активів недержавних пенсійних фондів в Україні чітко визначені Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [31].

Для того, щоб оцінити можливості системи недержавного пенсійного забезпечення, перспективи та напрямки її подальшого розвитку потрібно проаналізувати стан та динаміку загальних показників, які характеризують систему недержавного пенсійного забезпечення.

Станом на 31.12.2012 в Державному реєстрі фінансових установ кількість недержавних пенсійних фондів становить 94. При цьому левову частку складають відкриті недержавні пенсійні фонди (приблизно 80 %), що пояснюється вигодою від свободи вступу до них нових учасників без обмежень галузі, в якій вони працюють. Динаміка кількості НПФ та адміністраторів НПФ протягом 2008 –2012 років показана у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Динаміка кількості недержавних пенсійних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів протягом 2008 – 2013 років



Показник

Рік

Відхилення 2012 р. до 2008 р.

2008

2009

2010

2011

2012

шт.

%

Кількість НПФ

110

108

101

96

94

-26

85,5

Кількість адміністраторів НПФ

34

35

36

33

30

-4

88,2

Всі ці фонди розміщенні по території України нерівномірно. Найбільша кількість їх зареєстрована у місті Києві – 61, у Дніпропетровській – 7, у Донецькій – 5, у Харківській, у Львівській та Івано-Франківській обл. – по 4.

Найменшу частку у структурі недержавних пенсійних фондів займають професійні та корпоративні НПФ. У відкритих фондах відбувалося стрімке зростання їх кількості, але за останній рік ситуація кардинально змінилася, спостерігається зменшення темпів зростання. Це спричинено складною ситуацією на ринку соціальних послуг та рядом інших чинників [7].

Кількість адміністраторів недержавних пенсійних фондів, які мають ліцензію з адміністрування недержавних пенсійних фондів, становить 30 установ. Порівнюючи 2012 р. з 2008 р. то їх кількість зменшилася на 4 адміністратора. Кількість адміністраторів НПФ пов’язано насамперед з кількістю діючих недержавних фондів в країні.

Таким чином, спостерігається поступове скорочення кількості НПФ, що, на мою думку, є наслідком зростання конкуренції між ними та необізнаність населення послугами якого НПФ краще скористатися.

Проте, незважаючи на скорочення кількості НПФ, система недержавного пенсійного забезпечення протягом останніх років розвивається досить динамічно. Основні показники діяльності НПФ та темпи їх приросту наведені в таблиці Б.1 (додаток Б).

Протягом 2008 – 2012 років кількість учасників НПФ зросла на 173,3 тис. осіб, або на 142,1% та на кінець 2012 року склала 584,8 тис. осіб (у 2008 році – 411,5 тис. осіб). Ці зміни зображені на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 – Динаміка зростання кількості учасників протягом 2008 – 2012 рр.


Станом на кінець 2012 року адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 69 388 пенсійних контрактів з 49 057 вкладниками, з яких 2 374 вкладники – юридичні особи на яких припадає 1 255,1 млн. грн. внесків від пенсійних внесків по системі НПЗ, а 46 683 вкладників – фізичні особи на яких припадає 58,7 млн. грн.

При цьому порівнюючи 2008 – 2012 рр. кількість укладених контрактів НПФ зросла 7,1 тис. шт., або 111,4% та на кінець 2012 року становила 69,4 тис. шт., а у 2008 році 62,3 тис. шт. Найбільшу кількість укладених контрактів припадає на 2011 рік – 75 тис. шт. Динаміка кількості укладених контрактів зображено на рисунку 2.2.



Рисунок 2.2 – Динаміка кількості укладених контрактів протягом 2008 – 2012 рр.


Загалом спостерігається тенденція до зменшення кількості укладених контрактів, що все таки як економічною так і політичною нестабільністю у країні.

Одним із основних якісних показників, які характеризують систему НПЗ, є сплачені пенсійні внески.

Аналізуючи динаміку сплачених пенсійних внесків, слід зазначити, що надходження пенсійних внесків за 2012 рік збільшились на 215,8% (або на 705 млн. грн.) і становили 1 314,0 млн. грн. в порівняння з 2008 роком – 609 млн. грн. рисунку 2.3.

Рисунок 2.3 – Динаміка внесків у недержавні пенсійні фонди протягом 2008 – 2012 рр.


Отже бачимо, що збільшення обсягів укладених контрактів, відповідно і кількості учасників, спричиняє збільшення кількості внесків у недержавні пенсійні фонди. Узагалі, в системі НПЗ серед вкладників спостерігається тенденція до скорочення або тимчасового припинення сплати внесків на користь своїх учасників, що спричинена нестабільною економічною ситуацією, яка на цей час має місце в країні.

Пенсійні виплати станом на 30.12.2012 р. в порівнянні з 2008 р. становили 251,9 млн. грн., збільшившись на 922,7 % , або на 224,6 млн. грн. при цьому одноразові збільшились на 5,2 %, пенсійні виплати на визначений строк – на 18,0 %. Динаміка виплати пенсій НПФ показано на рисунку 2.4.



Рисунок 2.4 – Динаміка виплати пенсій НПФ протягом 2008 – 2012 рр.

Слід зазначити, що учасниками фондів стають, в основному, особи вікової категорії 45-55 років, які не встигають накопичити належні суми пенсійних коштів для здійснення таких виплат на визначений строк. В умовах сьогодення та масового звільнення працівників і безробіття більшість із них все частіше, відповідно до законодавства, визначають пенсійний вік меншим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням для отримання одноразової виплати.

Частка учасників НПФ вікової групи старше 55 років становить 14 % (2011 рік – 13,5 %, 2010 – 14,2 %, 2009 – 12,2 %), вікової групи до 25 років 6,5 % (2011 рік – 7 %, 2010 – 8,6 %, 2009 – 9,9 %).

На рисунку 2.5 відображено кількість учасників НПФ у розрізі вікових груп та за статевою ознакою.

Рисунок 2.5 – Кількість учасників за віковими групами та за статевою ознакою у 2008 – 2012 рр.


Як ми бачимо з даного рисунка, серед учасників недержавних пенсійних фондів у розрізі вікових груп більшість становлять чоловіки, причому у віковій групі старше 55 років їхня кількість перевищує кількість жінок більш ніж в 2 рази [19-23].

Таким чином, збільшення обсягів укладених контрактів, відповідно і кількості учасників, спричиняє збільшення кількості внесків у недержавні пенсійні фонди та підвищує доходи недержавних пенсійних фондів, які потім трансформуються у позиковий або інвестиційний капітал.

2.2 Напрямки використання коштів недержавних пенсійних фондів

Головними зобов'язаннями фонду є пенсійні виплати. Вони складають найбільшу частину поточних зобов'язань для фонду. Ці пасиви повинні бути у переважаючій частині прогнозованими, оскільки у протилежному випадку це ускладнює забезпечення фінансової стійкості і, відповідно, надійності фонду. Джерелом формування головних зобов'язань фонду є пенсійні внески та прибуток (збиток) від інвестування пенсійних внесків. Дані про активи недержавного пенсійного фонду відображаються у звітності про діяльність пенсійного фонду, яка подається до Держфінпослуг відповідно до Положення про подання адміністратором НПФ звітності з НПЗ, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 червня 2004 р. №1100 [12].

Операції з пенсійними активами здійснюються згідно з інвестиційною декларацією пенсійного фонду та укладеним договором про управління активами. Напрями використання коштів НПФ представлено на рисунку 2.6.


Оплати витрат, пов’язаних зі здійсненням НПЗ

Оплата послуг з проведення планових аудиторських перевірок

Оплата послуг зберігача

Сплата винагороди за надання послуг компанії з управління активами

Для цілей інвестиційної діяльності фонду

Оплата послуг професійного адміністратора

Інвестування з метою отримання доходу на користь учасників фонду

Оплата договорів страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду

Оплата договорів страхування довічної пенсії

Здійснення одноразових пенсійних виплат

Напрямки використання коштів НПФ

Виконання договорів виплати пенсії на визначений строк




Виконання зобов’язань фонду перед його учасниками

Рисунок 2.6 – Напрями використання коштів НПФ


Крім вищезазначених основних напрямків використання коштів НПФ, вони можуть надавати кредити і виступати в ролі кредиторів різних видів діяльностей.

Проте найзначнішими видами використання грошових коштів є грошові пенсійні виплати та використання коштів як інвестицій, тобто направлення їх в інвестиційну діяльність.

Пенсійні виплати одноразові та на визначений строк станом на кінець 2012 рік становили 251,9 млн. грн., і збільшившись протягом 2008 – 2012 років майже на 224,6 млн. грн. ( 2008 р. – 27,3 млн. грн.) рисунку 2.7.
Рисунок 2.7. – Динаміка пенсійних виплат НПФ за 2008 – 2012 рр.
Важливим аспектом діяльності НПФ є інвестування коштів і отримання інвестиційного доходу. На законодавчому рівні визначено перелік фінансових інструментів та максимальну частку в загальній вартості активів фонду (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 – Обмеження частки інвестування пенсійних активів НПФ



Фінансовий інструмент

Максимальна частка в

загальній вартості активів

фонду, %


1. Банківські депозитні рахунки та ощадні сертифікати банків

40, але не більше 10 в

одному банку



2. Банківські метали

10

3. Цінні папери, погашення за якими гарантовано КМУ

50

4. Цінні папери, погашення за якими гарантовано Радою

міністрів АРК і облігації місцевих запозичень



20

5. Облігації українських емітентів

40

6. Акції українських емітентів

40

7. Цінні папери іноземних емітентів

20

8. Інші активи, не заборонені законодавством України

20

9. Об’єкти нерухомості

10

10. Цінні папери одного емітента (крім цінних паперів,

погашення яких гарантовано КМУ)



5

Інвестиційна діяльність фондів дозволяє створити ефективний механізм для розвитку ринку цінних паперів, розподілу капіталу між галузями економіки, сприяє стабільності функціонування фондового ринку та виходу його на міжнародний рівень [6].

Прибуток від інвестування активів НПФ з кожним роком зростає. Це зв’язано зі збільшенням кількості учасників НПФ, укладених контрактів та від кількості активів. Динаміку зростання можна побачити на рис. 2.8.
Рисунок 2.8 – Динаміка прибутку від інвестування у 2008 – 2012 рр.
У цілому структура консолідованого портфеля інвестованих коштів та напрямки інвестування НПФ має такий вигляд рисунок 2.9. та таблиця 2.3.
Рисунок 2.9 – Структура консолідованого портфеля інвестованих на 2012 рік пенсійних коштів, млн. грн.
Таблиця 2.3 – Напрямки інвестування грошових коштів учасників НПФ

Показник

Млн. грн.

%

Грошові кошти, розміщені на вкладних (депозитних) банківських рахунках

572,7

34,47

Цінні папери, дохід за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства

4,5

0,27

Цінні папери, дохід за якими гарантовано КМУ

179,8

10,82

Облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України

521,3

31,38

Акції українських емітентів

263,2

15,84

Об'єкти нерухомості

58,5

3,52

Банківські метали

14,5

0,87

Інші активи, не заборонені законодавством України

32,2

1,93

Кошти на поточному рахунку

13,4

0,81

Загальна вартість активів НПФ

1661,1

100

Напрямки інвестування грошових коштів учасників НПФ у 2010 – 2012 рр. наведено у таблиці В.1 (додаткові В).

У загальній структурі інвестиційного портфеля НПФ активи розподіляються таким чином:


  • 34,47 % або 572,7 млн. грн. розміщено на банківських депозитах в одному чи декількох банках. Протягом 2012 року в порівнянні з даними 2010 року зазначені активи збільшились на 244,3. грн. (41,6 %). При цьому мінімальна ставка за депозитами становить 5,9 %, а максимальна – 23,5 %;

  • 0,29 % або 4,5 млн. грн. інвестовано в цінні папери, дохід за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства. Протягом 2012 року в порівнянні з даними 2010 року зазначені активи зменшилися на 0,6 млн. грн. (-13,3 %);

  • 10,82 % або179,2 млн. грн. інвестовано в цінні папери, дохід за якими гарантовано КМУ. Протягом 2012 року в порівнянні з даними 2010 року зазначені активи зменшились на 29 млн. грн. (- 16,1 %);

  • 31,38 % або 521,3 млн. грн. інвестовано в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України. Протягом 2012 року в порівнянні з даними 2010 року зазначені активи збільшились на211,2 млн. грн. (40,5 %);

  • 15,84 % або 263,2 млн. грн. інвестовано в акції українських емітентів. Протягом 2012 року в порівнянні з даними 2010 року зазначені активи збільшились на 121,4 млн. грн. (46 %);

  • 3,52 % або 58,5 млн. грн. інвестовано в об`єкти нерухомості. Протягом 2012 року в порівнянні з даними 2010 року зазначені активи збільшились на10,4 млн. грн. (17,8 %);

  • 0,87 % або14,5 млн. грн. інвестовано в банківські метали. Протягом 2013 року в порівнянні з даними 2010 року зазначені активи зменшились на 8,4 млн. грн. (- 56,9 %);

  • кошти на поточному рахунку в консолідованому портфелі складають 0,81 % або13,4 млн. грн. Протягом 2012 року в порівнянні з даними 2010 року зазначені кошти зменшились на 24,4 млн. грн. (- 182 %);

  • іпотечні цінні папери відсутні в консолідованому інвестиційному портфелі НПФ.

Суттєвим фактором, що впливає на розмір інвестиційного доходу, є також те, що розмір залучених пенсійних внесків є незначним для забезпечення можливості здійснення диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансові інструменти.

За період існування пенсійних фондів загальна сума інвестиційного доходу становить 620,3 млн. грн., або 47,1 % від суми сплачених внесків. Протягом 2012 року в порівнянні з даними 2010 року інвестиційний дохід збільшилися на 533,5 млн. грн. (86 %).

Чиста вартість активів НПФ протягом 2012 року в порівнянні з даними 2010 року збільшилася на 1177,6 млн. грн. (70,9 %) та склала 1177,6 млн. грн. Але, разом з тим, слід звернути увагу на те, що значний відсоток (близько 59,6 %) у структурі складають активи Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного Банку України.

Основна частка витрат, що відшкодовується за рахунок пенсійних активів – це покриття оплати послуг з адміністрування пенсійного фонду, управління його активами, а також відшкодовуються витрати послуг зберігача, аудиторські послуги та інші.

Сума витрат, що відшкодовується за рахунок пенсійних активів станом на кінець 2012 рік становили 74,5 млн. грн., і збільшившись протягом 2008 – 2012 років майже на 42,9 млн. грн. або 235,8 % ( 2008 р. – 31,6 млн. грн.). Динаміка збільшення суми витрат, що відшкодовується за рахунок пенсійних активів показано на рисунку 2.10.
Рисунок 2.10 – Динаміка суми витрат, що відшкодовується за рахунок пенсійних активів НПФ протягом 2008 – 2012 рр.
У цілому структура сум витрат НПФ, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів учасників фондів наведені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 – Структура витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів



Показник

Млн. грн.

%

Винагорода за надання послуг з управління активами пенсійного фонду

52

69,9

Оплата послуг зберігача

4

5,4

Оплата послуг з проведення планових аудиторських перевірок

0,7

0,9

Оплата послуг, пов’язаних із здійсненням операцій з пенсійними активами, які надаються третіми особами

1,3

1,8

Оплата інших послуг НПФ, які не заборонені законодавством

0,5

0,7

Оплата всіх інших послуг

0,2

0,3

Витрати на оплату адміністрування пенсійного фонду

15,8

21

Загальна сума витрат

74,5

100

З таблиці видно, що найбільше НПФ витрачають пенсійні активи на винагороду за надання послуг з управління активами та витрати на оплату адміністрування.

Якщо порівняти частку витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних коштів до чистої вартості активів пенсійних фондів, то вона складає 6,6 % [19-23].

Найбільші витрати характерні для пенсійних фондів, які перебувають на початковій стадії розвитку, що пояснюється витратами на організацію їхньої роботи. Відповідно до законодавства частину витрат при цьому беруть на себе засновники НПФ, оскільки в разі, коли адміністрування корпоративного пенсійного фонду здійснює його одноосібний засновник, витрати на адміністрування такого корпоративного пенсійного фонду здійснюються за рахунок цього засновника.

В ході аналітичного дослідження було виявлено, що недержавні пенсійні фонди в Україні мають достатні темпи розвитку для подальшого їх функціонування. Проте, незважаючи на високі відносні показники приросту, в абсолютному вимірі рівень розвитку системи недержавних пенсійних фондів залишається на низькому рівні. Незважаючи на зростання відносних показників, абсолютні показники ринку залишаються надзвичайно низькими. Але все ж таки у недержавних пенсійних фондів є повністю всі можливості, щоб покращити своє функціонування у майбутньому.

Варто також зазначити, що на діяльність недержавних пенсійних фондів значною мірою вплинула фінансово-економічна криза. Зменшення в період фінансово-економічної кризи обсягів виробництва основних видів промислової продукції та послуг значно погіршили умови інвестиційної діяльності, у тому числі недержавних пенсійних фондів, що негативно вплинуло на рівень дохідності пенсійних активів [18].

Таким чином, основним напрямком використання фінансових ресурсів недержавних пенсійних фондів є інвестиційна діяльність. Найбільша частка інвестицій активів недержавних пенсійних фондів припадає на металургійну галузь, сільське господарство,а також у машинобудування. Достатньо висока частка інвестицій припадає також на хімічну та будівельні галузі, легку промисловість.

З розвитком недержавних пенсійних фондів, люди стали більше знати про них, стали більше їм довіряти, про це свідчить зростання кількості його учасників відповідно до укладених контрактів, мобілізація грошових коштів та залучення їх в позикові та інвестиційну сфери, що принесе цим фондам додаткові доходи для здійснення виплат своїм учасникам.

РОЗДІЛ 3


ШЛЯХИ ГДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Одним із головних пріоритетних напрямків соціального забезпечення в Україні, згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є пенсійна система, як основа матеріального стану непрацюючих громадян. Обов'язком держави в цьому напрямку є певні організаційні заходи, які дають змогу поетапно, з врахуванням особливостей бюджетного наповнення, досягти відповідного рівня пенсійного забезпечення цієї категорії населення. Починаючи з 2004 р. із прийняттям Закону, починає формуватись нова пенсійна система, яка дасть змогу забезпечити громадянам країни достатній соціальний рівень забезпечення після закінчення трудової діяльності. Саме реформування пенсійної системи дасть змогу встановити пряму залежність розміру майбутніх пенсійних виплат безпосередньо від кожної працюючої людини, а не лише від держави. Тобто, це можливість для кожної працюючої людини забезпечити собі достатній рівень доходу після виходу на державну пенсію. Суть пенсійної реформи полягає у переході до трирівневої пенсійної системи, де третім рівнем являється система недержавного пенсійного забезпечення [16].

Третій рівень системи пенсійного забезпечення ґрунтується на засадах добровільної участі громадян у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання додаткових пенсійних виплат. Громадяни на власний вибір відкривають індивідуальний накопичувальний рахунок у будь-якому НПФ, та вносять внески згідно укладеного договору з адміністратором НПФ [15].

Трирівнева пенсійна система гарантує, що кошти на рахунках Державного та недержавних пенсійних фондів є безпосередньою власністю пенсіонерів. Тобто, по досягненню пенсійного віку їм буде виплачуватись солідарна пенсія, а також додаткова пенсія з індивідуальних рахунків недержавних пенсійних фондів (третій рівень пенсійної системи) [23].

Щоб найкраще зрозуміти діяльність та проблеми, які постають перед недержавними пенсійними фондами, спочатку необхідно зобразити її організаційну структуру. Представимо її у вигляді такої схеми, рисунку 3.1.


Учасник

Вкладник

Адміністратор

Банк-зберігач

Договір про обслуговування пенсійного фонду зберігачем

Договір про управління активами пенсійного фонду

Договір про адміністрування пенсійного фонду

НПФ

Рада фонду



Компанія з управління активами



Пенсійний контракт

Договір на виплату пенсій

Рисунок 3.1 – Схема функціонування НПФ


За допомогою функції «Прогноз» у системі Microsoft Excel за даними з аналітичної частини, зробимо прогноз по кількості недержавних пенсійних фондів та адміністраторів на наступні 2 роки і покажемо у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 – Фактична та прогнозна кількості НПФ та адміністраторів НПФ в Україні на 2013- 2016 роки



Показник

Рік

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

Кількість НПФ

110

108

101

96

94

91

88

86

82

Кількість адміністраторів НПФ

34

35

36

33

30

30

31

30

28

Отже ми бачимо, що за прогнозом, кількість НПФ буде зменшуватися: у 2013 році в порівнянні з 2012 на 3,8 % (на 3 фонди), а у 2016 році в порівнянні з 2012 роком на 13 % ( на 12 фондів). Щодо адміністраторів НПФ, то їхня кількість у 2013 році в порівнянні з 2012 не зміниться, і становитиме 30 адміністраторів, а у 2016 році в порівнянні з 2012 році адміністраторів зменшиться на 6,5 % ( на 2 адміністратора).

Проте не всі майбутні показники є достовірними, оскільки існує маса проблем, які впливають негативно (позитивно) на діяльність недержавних пенсійних фондів, насамперед, це нерозвиненість організованого ринку цінних паперів, низький рівень фінансової обізнаності населення.

Надзвичайно важливою проблемою мабуть є забезпечення стабільності пенсійної системи. Фінансова стабільність пенсійної системи залежить від ряду факторів – це стану розвитку економіки, рівня соціального податку, тобто тарифу страхових внесків або нарахування на фонд оплати праці, демографічного навантаження на працюючу частину населення, співвідношення середньомісячного розміру пенсії до середньомісячного розміру заробітної плати та наявності коштів у пенсійній системі.

Проте підвищення ставок відрахування до пенсійної системи не розв’яже проблеми фінансової стабільності. Підвищення тарифу внесків на пенсійне страхування є безперспективним тому, що підвищує макроекономічний ризик і перешкоджає фінансовій стабільності в країні, зокрема сприяє зростанню інфляційних процесів, підвищенню цін на продукти та послуги, зростанню частки осіб, які ухиляються від сплати внесків та тіньового сектору економіки. Зростання демографічного навантаження на працюючу частину населення обумовлено негативними демографічними процесами – старіння населення та від'ємний природний приріст. Низький рівень народжуваності, зниження питомої ваги молодих вікових груп до 16 років у поєднанні з очікуваним майбутнім збільшенням тривалості життя сприятимуть зростанню чисельності пенсіонерів і старіння нації. Збереження сучасних масштабів поширення пільгових пенсій та рівня безробіття призведе до того що вже через 20-25 років кількість пенсіонерів зрівняється з кількістю працюючих, а з 2040 року перевищить її [4].

Захист пенсійних накопичень та їх примноження за рахунок інвестиційного прибутку з метою здійснення майбутніх пенсійних виплат учасникам знаходиться в руках фінансових установ (банк-зберігач і КУА), які здійснюють управління активами НПФ. Отже, саме від того, як працюють ці установи, як будують відносини з фондом і як контролюються, значною мірою залежить спроможність фонду здійснювати пенсійні виплати.

Нацкомфінпослуг, Ради НПФ, КУА і недержавно-пенсійна громадськість (USAІD та Світовий банк) докладають чималих зусиль для розвитку накопичувальної пенсійної системи, особливо, НПФ в Україні, а досягнення мізерні. Є три групи проблем, які гальмують хід пенсійної реформи, формування накопичувальної пенсійної системи та недержавного пенсійного забезпечення. Перша – проблеми в корпоративному середовищі, куди входять НПФ, КУА тощо, друга – проблеми в державному середовищі, третя – низький рівень фінансової обізнаності населення.

Щодо корпоративних проблем, то, хоча ринок послуг НПФ ще зовсім невеликий, і водночас простір для дій неймовірно широкий для всіх та й інтереси нібито у всіх спільні, але єдності серед його учасників недостатньо.

Візьмемо, наприклад, ставлення до запровадження єдиного порядку визначення чистої вартості одиниці пенсійних внесків – це розрахункова вартість одиниці пенсійних внесків, що визначається шляхом ділення чистої вартості активів пенсійного фонду на загальну кількість одиниць пенсійних внесків на день підрахунку. Наявність такого порядку посилить довіру до системи НПФ, бо дасть змогу вкладникам порівнювати діяльність різних фондів, бути в курсі того, що відбувається з їхніми пенсійними грошима, і на цій основі приймати обґрунтовані рішення. Світовий досвід засвідчує, що немає іншого шляху для завоювання довіри вкладників, ніж відкритість інформації та зрозуміла система оцінки результатів роботи фондів [8].

Положення про порядок визначення чистої вартості активів НПФ, яке не відповідає ні вимогам, ні потребам ринку ще з моменту його затвердження в 2004 році. Зміну його змісту поставлено в залежність від доопрацювання аналогічного положення з визначення вартості чистих активів ІСІ (інститутів спільного інвестування), поправки до якого вже майже п’яти років не може прийняти Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

Крім того, слід приділити увагу й збільшенню пропозиції якісних інструментів інвестування для пенсійних фондів. Оскільки їхні активи мають довгостроковий характер, а акції більш стійкі до інфляції ніж боргові інструменти, варто дозволити підвищити частку акцій в портфелі НПФ принаймні до 60 відсотків.

Потрібно також дозволити пенсійним фондам купувати цінні папери інститутів спільного інвестування. ІСІ – це інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства. В усьому світі є така практика, бо тим самим зменшуються ризики управління коштами. До того ж ці фонди диверсифіковані і з них завжди НПФ може вийти [7].

Тепер про проблеми державного рівня. Вперше про НПФ і створення в Україні трирівневої пенсійної системи йдеться в указі Президента від 1998 року. Але зараз складається враження, що досі у високих державних інституціях панує думка: пристойну пенсію можна отримувати в рамках існуючої державної солідарної системи. Варто лише її реформувати, збільшити ресурси пенсійного фонду, справедливо призначити державні пенсії. Але в країнах Європи ще на початку 90-х років минулого століття зрозуміли, що державна пенсія може забезпечити лише прожитковий мінімум. А все інше має бути за рахунок другого і третього рівнів.

Протягом останніх років, замість комплексного розвитку всієї пенсійної системи йде однобічне нарощування ресурсів Пенсійного фонду (і це чомусь називають пенсійною реформою). Та грошей у фонді не вистачає. І це при тому, що в Україні, зокрема, один із найвищих у світі обов'язковий збір до ПФ. А середня пенсія за віком набагато менша ніж в Європі.

Доходи Пенсійного фонду становлять значну частину доходів Державного бюджету та направляють на фінансування дефіциту поточні податкові надходження, чим держава послаблює економіку. Від таких диспропорцій страждає все суспільство. До речі, всі економічні кризи в Україні розпочиналися з негараздів у державних фінансах. Отже пенсійна політика має орієнтуватися на помірне зростання державної пенсії при випереджаючих темпах збільшення пенсій із накопичувальної пенсійної системи і, особливо - з її приватної складової [33].

Щодо вітчизняних реалій фінансової обізнаності населення, то варто відзначити, що ступінь поширення фінансових послуг в Україні залишається низьким, особливо у порівнянні з європейськими державами. Так, за результатами першого всеукраїнського соціологічного дослідження «Фінансова грамотність та обізнаність в Україні» було встановлено, що 39 % населення нашої країни не мають банківських рахунків. Більшість громадян користуються лише базовими фінансовими послугами, серед яких – оплата комунальних платежів через банк (72 %), користування пластиковою карткою (68 %), проведення платежів через термінали платіжних систем (38 %). Однак населення практично не користується так званими інвестиційними послугами, зокрема такими фінансовими інструментами, як акції, облігації або інвестування в недержавні пенсійні чи інвестиційні фонди.

При цьому українці не зацікавлені в отриманні більшого обсягу інформації про фінансові продукти. Це пояснюється низкою причин – браком коштів для здійснення інвестицій, слабкою довірою до фінансової системи взагалі або простим нерозумінням того, як користуватися фінансовими послугами.

Через нещодавню світову кризу довіра до фінансової системи була підірвана, а її повне відновлення можливе лише за умови підвищення фінансового освітнього рівня споживачів [17].

Місце НПФ в структурі пенсійного забезпечення, можна розглядати в двох аспектах:

а) через механізм формування фінансових ресурсів та рух грошових потоків у цій системі;

б) як показник активності клієнтів сфери НПЗ.

Механізм руху грошових потоків в пенсійній системі через НПФ відіграє ключову роль у формуванні інвестиційних ресурсів для внутрішнього економічного розвитку країни. Запроваджувана пенсійна система повинна перерозподілити рух грошових потоків таким чином, щоб сформувати основні виплати та внески через другий та третій рівні.

Солідарна пенсійна система на сучасному етапі становлення формує в собі основні пенсійні ресурси у вигляді обов'язкових внесків громадян та їх роботодавців. Високі ставки внесків змушують останніх приховувати фактичний фонд оплати праці, зменшуючи тим самим надходження до бюджету Пенсійного фонду, який стає дефіцитним. Виникає потреба компенсувати недостатність коштів на виплату пенсій сучасним пенсіонерам через Державний бюджет України. Запровадження другого та третього рівнів повинне вирішити проблему низьких пенсій та надати можливість громадянам отримувати пенсії, відповідні їх заробіткам в період трудової діяльності.

Зрілість системи НПЗ можна визначити за ступенем розповсюдження послуг серед середніх та малих підприємств, а також через фізичних осіб. За даними Нацкомфінпослуг максимальна кількість укладених пенсійних контрактів НПФ саме з фізичними особами. Але на сучасному етапі розвитку пенсійної системи, вони не є визначальними пайовиками фондів, оскільки середня сума пенсійних внесків на один укладений контракт від фізичних осіб значно менша ніж від юридичних. Разом з тим, в умовах початкового етапу формування фінансових ресурсів пенсійні фонди позиціонують себе переважно на великих вкладників, якими є юридичні особи [7].

Зазначимо шляхи вдосконалення системи НПЗ:


  • Необхідно вдосконалити відповідну законодавче базу, спираючись на вже отриманий досвід впровадження НПФ.

  • Досягнення оптимального для учасників фондів співвідношення між рівнями ризиків і прибутковістю в інвестиційних портфелях НПФ - шляхом внесення урядових змін до регуляторної бази в рамках ширшої програми розвитку ринків капіталу.

  • Слід скасувати обмеження на операції з валютою і розглянути можливість запровадження управління ризиками, підпорядкованого детальніше розробленому регулюванню, що має передбачати інвестування в ліквідні інструменти з низьким рівнем ризику, які перебувають в обігу на розвинутих ринках.

  • Регулятори повинні дозволяти здійснювати інвестиції лише в такі активи, для яких можна застосовувати методи оцінювання вартості, єдині для всіх фондів.

  • Підвищення рівня управління інвестиційним портфелем фонду, завдяки запровадженню в законодавстві загальних положень про управління ризиками та накладенню обмежень на частки акціонерного капіталу, які може утримувати НПФ.

  • Дотримуватися граничних допустимих обсягів інвестицій, шляхом моніторингу дотримання законодавчо встановлених обмежень щодо інвестування пенсійних активів, який має ґрунтуватися на їх середньомісячних значеннях.

  • Вирішити питання низького рівня прозорості НПФ в Україні шляхом запровадження обов`язковості використання суб`єктами НПЗ міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).

  • Вирішити питання з кількістю недержавних пенсійних фондів, із нерівномірним розміщенням фондів по Україні.

  • Також важливим для належного функціонування недержавних пенсійних фондів, зокрема щодо залучення пенсійних активів, є підвищення рівня роз'яснювальної роботи серед населення, роботодавців, профспілок, об'єднань громадян та юридичних осіб, зокрема:

а) поширення серед населення інформації про переваги недержавного пенсійного забезпечення та можливості отримання додаткових виплат під час досягнення громадянами пенсійного віку внаслідок участі в НПФ;

б) запровадження системи публічної оцінки фінансового стану НПФ шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів та введення в дію системи розкриття інформації про недержавні пенсійні фонди.



  • Вирішити наявність непрозорої конкуренції шляхом посилення захисту прав споживачів що будується на принципах:

а) зрозумілості (прозорості) - щоб споживачі могли розуміти даний пенсійний продукт та порівняти його з інших подібних заощаджувальними продуктами;

б) простоти – щоб споживачі могли робити обґрунтований вільний вибір з метою забезпечення максимального прибутку у довгостроковій перспективі та залишатися відповідальними за свій вибір.



  • Також, потрібно створити єдиний, державний орган контролю за діяльністю суб’єктів недержавних пенсійних фондів.

  • Підвищення ефективності управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функцій управління пенсійними активами.

Таким чином, дослідження шляхів удосконалення, реформування пенсійної системи, їх впровадження мають першочергове значення. Актуальність цих шляхів посилюється у зв'язку з тим, що удосконалення пенсійної реформи відповідатимуть удосконаленню всієї економічної системи тому, що створення обов'язкового накопичувального фонду та системи недержавних пенсійних фондів створять додаткові стимули для виходу економіки з тіні та слугуватимуть великим потенціалом фінансових ресурсів для інвестування і розвитку економіки.
ВИСНОВКИ

Недержавний пенсійний фонд – юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницької організації), функціонує і проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників. Діяльність недержаного фонду базується на принципах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень. Фонд залучає пенсійні внески вкладників, інвестує кошти з метою їх захисту від інфляції та їх примноження, а пізніше здійснює пенсійні виплати учасникам за рахунок накопичених пенсійних активів.

По видам НПФ розділяються на: відкриті, корпоративні і професійні. На сьогоднішній день найбільшою популярністю користується відкриті недержавні пенсійні фонди, унаслідок того, що характеристики таких фондів відповідають інтересам професійних учасників фінансового ринку, перш за все як об'єкт бізнесу. Тоді як інші види фондів ближче стоять до корпоративних інтересів засновників-працедавців. Єдиним органом управління НПФ є Рада фонду, яка здійснення контролю за поточною діяльністю фонду і вирішення основних питань пов'язаних з діяльністю фонду.

Контроль над недержавними пенсійними фондами більший, ніж над звичайними фінансовими інститутами. Для них існують свої нормативи, звітність, є регуляторний орган – Національна комісія із регулювання ринків фінансових послуг. Контроль також здійснюють Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет України, НБУ. Ураховуючи викладене, можна констатувати, що Нацкомфінпослуг, зокрема Департамент нагляду за недержавними пенсійними фондами, сприяє створенню дієвої системи недержавного пенсійного забезпечення, системи, яка гарантує отримання громадянами додаткових до загальнообов’язкового пенсійного страхування виплат.

В Україні система недержавного пенсійного забезпечення знаходиться на початковому етапі становлення, проте розвивається високими темпами. У після кризовий період відбулося зменшення кількості недержавних пенсійних фондів, проте з року в рік зростає загальна кількість укладених пенсійних контрактів, кількість осіб, що отримують пенсії, та загальний обсяг пенсійних виплат. Позитивно характеризує діяльність НПФ також постійне зростання у ВВП країни активів НПФ, пенсійних внесків та пенсійних виплат. Підвищення ефективності діяльності НПФ підтверджується постійним зростанням пенсійних виплат по відношенню до активів та до пенсійних внесків. Позитивним є також факт зростання відсотка отриманого інвестиційного доходу.

Проведений аналіз функціонування НПФ з 2008 – 2012 роки показує те, що протягом цього періоду спостерігається тенденція до зменшення кількості НПФ та їх адміністраторів, але показники роботи НПФ з кожним роком збільшується, про це свідчить збільшення учасників фондів, збільшення кількості укладених контрактів приріст активів та інше.

Упродовж 2008 – 2012 років спостерігається тенденція до збільшення кількості пенсійних виплат на 224,6 млн. грн. Також, з кожним роком зростає прибуток від інвестування активів і також зростає сума витрат, що відшкодовується за рахунок пенсійних активів (оплата послуг КУА, оплата послуг банка- зберігача, виплати на оплату адміністрування НПФ та інше).

З урахуванням зазначених факторів подальші дослідження щодо розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні мають включати удосконалення нормативно-правової бази у сфері регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів, усунення недоліків оподаткування їх діяльності, розроблення комплексу заходів щодо інформування громадян про розвиток недержавного пенсійного забезпечення. За умови запровадження всіх зазначених заходів можна сподіватись на стабільний розвиток недержавних пенсійних фондів, що сприятиме стабілізації пенсійної системи України та підвищенню рівня життя осіб пенсійного віку.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



  1. Вітка Ю. Л. Недержавні пенсійні фонди: українська модель / Ю. Л. Вітка // Юридичний журнал. – 2005. – № 6. – С. 67.

  2. Внукова Н. М. Соціальне страхування : кредитно-модульний курс : навчальний посібник / Н. М. Внукова, Н. В. Кузьменчук. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 412 с.

  3. Вовчак О. Д. Страхова справа : підручник / О. Д. Вовчак. – К.: Знання, 2011. – 391 с.

  4. Гановська Д. І. Перспективи розвитку НПФ в Україні / Д. І. Гановська // Регіональна економіка. – 2006 – № 4. – С. 207 – 210.

  5. Говорушко Т. А. Страхові послуги : навчальний посібник / Т. А. Говорушко. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 376 с.

  6. Гриньова В. М. Інвестування : навчальний посібник / В. М. Гриньова, В. О. Коюда, Т. І. Лепейко, О. П. Коюда. – К.: Знання, 2008. – 456 с.

  7. Демченко М. В. Сучасний стан та проблеми розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні [Електронний ресурс] / М. В. Демченко // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.9. / Офіційний сайт. – Режим доступу :

    Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал