Курсова робота Формування гуманістичної спрямованості духовно багатої особистості школяра на уроках світової літератури



Сторінка1/3
Дата конвертації09.05.2017
Розмір0.5 Mb.
  1   2   3
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту

Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти



Курсова робота
Формування гуманістичної спрямованості духовно

багатої особистості школяра на уроках світової літератури
Виконав

Гончар Надія Олександрівна,

вчитель російської мови

та світової літератури

Місце роботи

Іларіонівська середня загальноосвітня школа

Синельниківського району

Дата проходження курсів

10 – 20 травня 2011 року

Форма навчання індивідуальна

Дніпропетровськ – 2011



Зміст



  1. Формування гуманістичної спрямованості духовно

багатої особистості школяра на уроках

світової літератури………………………………………….. ст. 3



  1. Вирішення проблеми творчої самореалізації учня на

уроках світової літератури та російської мови…………… ст.11

  1. Система уроків по темі:

«Е.М.Хемінгуей. «Старий і море»………………………… ст.17

  1. Позакласний захід «Поэзия – мелодия сердца» …………. ст. 29

  2. Обмін досвідом «Особливості викладання світової

літератури на сучасному етапі»…………………………… ст. 37


Формування гуманістичної спрямованості духовно багатої особистості школяра на уроках світової літератури
Гуманізм – поняття узагальнююче, це напрям, керівна ідея в педагогічній науці та практиці. Його основою є почуття, душевне хвилювання.

Гуманізація навчання – це прояв у спільній діяльності вчителя і учня взаєморозуміння, доброти, довіри та поваги.

У педагогічній діяльності почуття відіграють особливо важливу роль. Байдужість і пасивність – це негативні риси особливості, які не сумісні з гуманізмом. Почуття – необхідна перебудова для формування поглядів, переконань.

У розв’язанні проблеми гуманізації навчання звертаюся до світової практики. Ще в «Повчанні Володимира Мономаха» на перше місце висувались добро, співчуття, любов і повага до людини. Ці ідеї перегукувались з гуманістичними засадами Я. Коменського, Пестолоцці, Ж. Руссо.

В. Сухомлинський проблему виховання розглядав багатопланово – це емоційність навчання, взаємозв’язок чуттєвого і логічного у пізнавальний діяльності учнів, організація навчання як процесу самовираження, «звеличення людини». Він твердив, що гуманність, чуйність до людини – ці елементарні риси людяності мають стати надбанням, особистим моральним багажем кожного вихованця.

Педагог забов’язаний вести пошук шляхів реалізації однієї із провідних ідей філософії «людина – міра всіх речей». З цієї точки зору, орієнтація навчання та виховання на особистість є постійним завданням освітньої теорії та практики.

Гуманістична філософія вимагає поставити в центр особистість учня, можливості її саморозвитку та самореалізації. На зміну навчально-дисциплінарній освіті приходить модель особистісно орієнтована, головна мета якої – ставлення до людини, її неповторної індивідуальної духовності, творчого потенціалу.

Провідна ідея – знайти, підтримати, розвинути в дитині найкращі людські якості. Особистісно орієнтована парадигма визначає 3 найважливіші функції освіти: гуманітарну, культуротворчу, соціалізацію.

Суть гуманітарної полягає в збереженні та відновленні екології людини, її фізичного та духовного здоров’я, смислу життя, моральності.

Технологію формування гуманістично спрямованої особистості можно умовно поділити на 2 етапи. На першому етапі відбувається ознайомлення зі змістом загальнолюдських цінностей, їх засвоєння. На другому етапі організовується творча навчально – пізнавальна діяльність.

Роль педагога в навчально – виховному процесі:


  • організуюча, направляюча, базується на творчій взаємодії учня з учителем, колективом і суспільством, які вирішуються щоденно:

  • розвивати творчі здібності учнів, розкривати творчий потенціал кожної дитини;

  • орієнтувати учнів на високі моральні цінності, інтегрувати в систему національної і світової культур, направляти в подальшому на участь в духовному розвитку суспільства;

  • надавати допомогу дитині в її самопізнанні, самовизначенні, саморозвитку, самоствердженні та самореалізації своїх можливостей.

Учитель не просто предметник, це людина, яка допомагає учням знайти своє призначення. Учитель є носієм духовного досвіду людства, передача цього досвіду передбачає діалог, творче оформлення, пробудження почуттів.

Передумови організації навчального процесу на принципах гуманістичної парадигми:

1. Основа навчання – загальнолюдські цінності.

Неправильне твердження, що науки фізика, хімія і інші технічні дисципліни – це науки про неживу природу. К. Ушинський говорив, що це науки про життя людини на землі. Таке визначення гуманізує її, докорінно змінює.

2. Навчання є процес становлення особистості, що самореалізується.

Основною умовою цього процесу є:

ситуація успіху, позитивне стимулювання з боку вчителя, включення в активну дослідницьку діяльність, соціальне визначення досягнень.

Самореалізація учнів сприяє впровадження сучасних технологій навчання, що дають особистості свободу вибору, змогу вільно реалізувати власний творчий потенціал та нахили.

Уроки досліджень, міркувань, спостережень, уроки – диспути, змагання, «мозкові атаки» допомагають поставити кожного учня в активну позицію, розкрити його творчий потенціал, реалізувати себе в різних видах діяльності.

3. Розвиток особистості здійснюється цілісно, в єдності розуму та почуттів, розвиток емоційної сфери особистості. Література більше від інших навчальних дисциплін сприяє розвитку моральних цінностей, реалізації творчих здібностей, так як зміст предмету звернено до гуманістичних ідеалів добра, справедливості, співчуття. Плануючи зміст уроків, вчитель прагне створити умови:

- для гармонійного розвитку особистості;

- для засвоєння знань про загальнолюдські гуманістичні цінності;

- для осмислення етичних понять і моральних принципів;

- для виховання гуманістичного світогляду;

- для формування естетичних смаків;

- для розширення світогляду.

4. Характер навчання для кожної дитини є індивідуально своєрідним. Індивідуалізація навчання потребує поглибленої діагностики, відстеження результатів, корекція. Диференціація ступеня допомоги кожному учневі дозволяє максимально розвинути можливості кожної особистості.

Педагогічна підтримка є ключовим поняттям гуманістичних систем навчання.

5. Процес навчання має будуватись на внутрішній мотивації та потребі в повноцінному спілкуванні.

Цьому сприяють нестандартні форми проведення занять, цікаві ігри, залучення учнів до досліджень, проектної діяльності. Робота в групах найкраще формує комунікативні навички, мовну культуру, стимулюють творчу активність кожного учня, гуманізацію міжособистісних стосунків; накопичення досвіду моральної поведінки через систему соціальних ролей, інтеграція в соціокультурне середовище.

Особливості предмету світова література дають можливості прилучати школярів до фундаментальних цінностей культури у взаємодії їх конкретно – історичних та загальнолюдських значень, формувати коло його культурно – пізнавальних інтересів.

Одним із шляхів досягнення людинотворчої мети – спостереження за реакцією учня, на його сприйняття твору мистецтві.

Коли учень розуміє, що його проблеми і відчуття перегукуються з тими, що описані в художньому творі, на уроках доповнює своїми власними думками, оцінкою, інтерпретаціями. Головне – при цьому треба пам’ятати, що кожна думка має право на існування.

Так, в 9 класі було запропоновано висловити свою думку в листі, адресованому Вольтеру, з приводу його вислову «В житті тільки праця рятує людину від трьох зол». Вражає щирість і багатоплановість аспектів, які діти відчули в цьому вислові. Ця фраза виявилась ключовою в вирішенні багатьох питань, які цікавлють молодь сьогодні: проблема наркоманії і п’янства, розуміння свого місця в суспільстві, шляхів вирішення проблем, власної значимості, досягнення мети в своєму житті; і при цьому жодної списаної, не своєї думки.

Дискусійним виявилось питання, яке було запропоновано розглянути при вивченні твору Кальдерона «Життя – це сон». «Я людина, бо почав я за добро вже злом платити». На жаль, висновки зроблені про те, що тільки людина може бути здатна на безпідставну, невиправдану жорстокість, але ж оцінка безпідставності жорстокого поводження, дає надію на правильне розуміння цієї проблеми.

Цікавим і продуктивним прийомом є пропозиція співавторства, спроби розвинути сюжетні лінії, змінити фінал, створити монтажний ряд із епізодів одного або кількох зовсім різних творів. Така організація роботи надає можливість абсолютно різного сприйняття учнями художніх творів, виникнення різних асоціацій, припущень, висновків.

Учнівська інтерпретація твору, образів, символів завжди цікава для вчителя. Крім того, вона допомагає в навчанні не як функція запам’ятовування, а дозволяє використовувати засвоєння як перехід від незмінної моделі знань до динамічних систем розумових дій.

Технологією, яка дозволяє реалізувати поставлену мету, є інтерактивне навчання за інтересами, програмоване, колективне, групове. Воно забезпечує безперервну діалогову взаємодію. Палітра форм інтерактивного навчання надзвичайно різноманітна: «велике коло», «наукова рада», «мозковий штурм», «дебати», «акваріум», проекти, ігри, робота з текстом, уроки «занурення», «перевтілення», «відкриття». Взаєморозуміння має бути на кожному уроці, хоч і не завжди мета досягається.

Учні старших класів здатні порівняти окремі компоненти твору: ідеї, теми, проблематики, сюжети, композиції, образні системи, характери.

Практикую в своїй практиці компаративний аналіз споріднених текстів: Астаф’єв і Хемінгуей; Шолохов і Г.Белль; Байрон і Міцкевич; пошук літературних і фольклорних аналогій (Шекспір, Стендаль, Гейне).

Відтак учні формують власний погляд на прочитаний твір, вилучаючи домінування однієї думки над іншою, діляться враженнями про твір, знаючи, що його думки будуть обов’язково заслухані і він стає співавтором уроку. А вчитель, навчаючись і сам, стає справжнім другом і наставником учневі, «вісником радості» (за Сухомлинським).

Учнів завжди хвилює і хвилюватиме двобій добра і зла, вияви Милосердя, Щирості, Людяності. Вони палахкотять у книжках Андерсена, Кіплінга, Шарля Перро, Ліндгрен та інших. Читаючи їхні твори, діти роблять висновки, що добрі почуття, щирість, тепло сердець спонукає до дії. Герої Андерсона – Дюймовочка, Герда, Еліза; Кіплінга – Балу і Багіра; Шарля Перро – Попелюшка здатні взяти на себе чужий біль. Ними учні захоплюються, їхні вчинки хвилюють не день, не два, а довго. Від п’ятого класу пролягає «довгий, але не безкінчений шлях до Шекспіра, Гете, Стендаля, Толстого».

Спонукати учня до творчості, яка включає багато елементів підсвідомого, інтуїтивного, чуттєвого, є однією з умов, що забезпечують рух особистості до образу «Я – ідеал». Такі можливості надає програма 11 – го класу. Матеріалу перших уроків допомагають узагальнити уявлення випускників про історико–соціальне тло ХХ століття, що почалося кризою гуманізму, гострота якої і нині ставить під загрозу існування людства. Практично уся філософська рефлексія буття людства у ХХ столітті відображена у творах, які вивчають в 11 класі. Опираючись на світоглядні орієнтири всесвітньо відомих письменників, учень–читач продовжує себе формувати. Тож заохочення до висловлення власної думки – перша умова успіху на уроці. Читаючи твір, обговорюючи його проблеми, осягаючи багатозначність слова, учень не тільки аналізує, а й постійно рефлексує, інтуїтивно, часто підсвідомо зіставляє свою систему цінностей з авторською, таким чином продовжуючи «формувати» її. Учитель не повинен нав’язувати свої власні думки чи погляди. Варто детально ознайомити з умовами життя, творчістю, поглядами, середовищем митця, ставленням до нього суспільства, перш ніж запропонувати (так, саме запропонувати!) прочитати той чи інший його твір.

… Грегор Замза (новела Кафки «Перевтілення») не зумів пристосуватися до тих нових умов життя. З’ясування суті «перевтілення» почалося у людини у бездуховному світі. Важливо, щоб учні відчули, що сила і влучність слова створює умови для переакцентування його змісту. Так, значення слова «перевтілення» не вичерпується констатацією зміни зовнішності, воно виходить за межі твору і продовжує вільний діалог з читачем та з іншими творами.

Багато учнів зацікавлені у вивченні (прочитанні) творів, які викривають дефіцит духовності, антигуманні мотиви вчинків, що призводять не лише до руйнування внутрішнього світу окремих герої, а й провокує глобальну катастрофу суспільства («Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта, «Чума» А. Камю). Пошук такої простої на перший погляд відповіді на запитання, чому Воланд («Майстер і Маргарита» Булгаков) обирає саме Москву для свого балу, активізує рефлексію учнів, змушуючи транспонувати ідеї радянських будинків комунізму 30-х років на людську особистість поза контекстом часу і простору. Наявність у романі трьох світів (за Сковородою) допомагає визначити своє власне ставлення до людини, яка змінює переконання не внаслідок розвитку, осягнення істини чи отримання нової інформації, а лише задля вигоди, а можливо – зі страху.

Весь навчально-виховний процес – це постійна плідна робота учителя. Сплав думок, почуттів, емоцій втілюється у свідому, творчу діяльність. Бо маю творчих і вдячних учнів, які можуть узяти моє педагогічне уміння, яке я їм даю, і ще не раз висловлять слова вдячності за працю вчителя.



Вирішення проблеми творчої самореалізації учня на уроках світової літератури та російської мови

Освіта ΧΧΙ століття – це освіта для людини‚ її стрижень – розвиваюча культуротворча домінанта. Тому актуальним є навчання та виховання особистості‚ яке базується на створені умов для саморозвитку та творчої самореалізації. Під творчою самореалізацією учнів розуміють процес‚ у ході якого людина‚ спираючись на власні сили‚ активно реалізує закладені в ній задатки та можливості‚ забезпечує власний гармонійний розвиток. Творча особистість здатна вирішувати завдання у нестандартних умовах‚ гнучко і самостійно використовувати здобуті знання. Школа повинна створити такі умови навчання‚ за яких би кожен учень успішно навчався‚ розвивав особистісні якості школяра на основі знань з урахуванням вікових та індивідуально-типологічних особливостей.

Вагоме значення для вирішення окремих соціальних завдань відводиться літературній освіті. Саме завдяки вивченню літератури та мов інших народів відбувається залучення молоді до скарбів світового письменства. Література здатна допомогти людині самовдосконалитися‚ самоствердитися‚ самореалізуватися в житті - через красу‚ естетичні переживання‚ духовне збагачення.

Нажаль‚ останнім часом вчителі-філологи спостерігають тенденцію зниження інтересу учнів до літератури. Сучасні школярі‚ не дивлячись на зусилля вчителів‚ читають все менше і менше. Зниження інтересу учнів до читання і предмету «Література» має серйозні об’єктивні причини. Одна з них – відсутність пошуку нових методичних підходів до викладання в умовах стрімкого розвитку мультимедійності. Для сучасних школярів телебачення‚ комп’ютер‚ Інтернет знаходяться на першому плані. Щоб витримати конкуренцію‚ уроки словесності повинні створювати атмосферу занурення учнів у світ літератури‚ з якого вони зможуть черпати і знання про людину‚ і досвід переживань‚ і уявлення про цінності життя.

Сучасний урок повинен нагадувати творчу майстерню‚ де учні самі ставлять проблему і самі намагаються її вирішити. Тому головним завданням для себе вважаю створення якнайсприятливіших умов для розвитку дитини‚ максимального розкриття її творчих здібностей‚ їх спрямування на самореалізацію. Крім того‚ школа повинна допомогти дітям вдало виконувати різні соціальні ролі поза школою‚ які визначаються статтю та віком‚ входженням до різних груп. Школярів чекають ролі людей різних професій‚ пасажирів‚ покупців‚ відвідувачів бібліотек та інше. Вдало справлятися з цими ролями потрібно вчити. Тому на уроках російської мови використовую моделювання життєвих ситуацій.

Мета ситуативного спілкування – вчитися через досвід і почуття. Ситуативне спілкування є необхідною стимуляцією‚ тому що дитина «проживає» ту чи іншу соціальну роль‚ «приміряє» її на себе‚ а отже лексичні одиниці закарбуються в пам’яті на довгі роки і згадуватимуться несвідомо. Чим більше «ролей» зіграє дитина‚ тим більшим буде її лексичний запас і тим швидше вона опанує граматичними формами російської мови. Наприклад‚ для опанування мовної поведінки в ситуаціях‚ пов’язаних з транспортом‚ пропоную такі завдання:



  • задавати запитання про наявність зупинок;

  • розуміти оголошення в транспорті про зупинки та зміни в маршруті;

  • відповідати на запитання інших‚ допомагати їм зорієнтуватися у різних ситуаціях‚ пов’язаних з транспортом.

В процесі підготовки до уроку з російської мови приділяю увагу мотивації‚ тобто заохоченню учнів до самовираження. Забезпечити це можливо рядом факторів. По-перше‚ матеріал, що використовується на уроці,повинен бути цікавим. Це може бути не тільки цікавий текст, але й сучасні пісні, поезія,гумор. По-друге, прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів. Цьому сприяють групові форми роботи,де учень відчуває себе суб’єктом спілкування, навчальні ігри,що ставлять учнів у життєву ситуацію,сприяють творчому самовираженню. Вивчаючи будь-яку тему, проводжу гру «Відгадайка». Група учнів отримує картку зі словом чи словосполученням і за певний час складає невеличкий опис, який пропонує класу.

Учням 5 класу даю таку форму роботи як «Спіймай помилку». Група отримує картки з реченнями, в які вкралася помилка, її слід знайти за певний час. Така інтерактивна форма дуже нагадує самоперевірку або взаємоперевірку. І може мати безліч варіантів (Додаток 1).

В середніх та старших класах проводжу уроки за допомогою комп’ютера, який органічно ввійшов у наше життя як джерело текстової, анімаційної, аудіовізуальної та інших видів інформації. Завдяки цьому навіть сухий теоретичний матеріал оживає, а абстрактні поняття постають як конкретні явища.

Прикладом такого використання комп’ютера може служити урок з російської мови у 7 класі «Причастия и деепричастия русского языка». Для проведення цього підсумкового уроку учні отримали попереднє завдання: створити різні за стилем газети, присвячені темі, що вивчається.

У викладанні світової літератури значне місце приділяю методам, формам, умовам формування таких важливих складових самореалізації учнів як самостійність, активність, пізнавальний інтерес, творчі здібності. Велику допомогу у формуванні таких складових надає впровадження новітніх освітніх технологій. Серед них найперспективнішою інтерактивна технологія, завдяки якій учень стає активним учасником навчання. Тому на уроках застосовую такі форми роботи як «Навчаючись – вчуся». Цей улюблений учнями прийом використовується під час узагальнення та повторення або вивчення блоку інформації. Він дає можливість кожному учню взяти участь у передачі своїх знань однокласникам.

У процесі інтерактивного навчання систематично використовую різноманітні творчі завдання: виступи адвоката, щодо захисту Ягня з байки І. Крилова «Вовк і Ягня», створення коміксів за вивченими творами. Це можуть бути комікси, намальовані фарбами, («Пригоди Медузи Горгони у XΧΙ столітті», «Маленький принц на планеті Земля») або створені за допомогою комп’ютерної графіки («Капітошка»), причому діти пропонують лише малюнки, а тексти потрібно скласти разом під час уроку. Варіанти текстів обговорюються, корегуються і лише тоді учні обирають остаточну версію.

Вивчаючи у 11 класі поезію Срібного століття, пропоную учням створити власні відеовірші. Таке завдання дає змогу учневі розкритися, показати своє бачення твору. Підхід до роботи та її результативність залежать від природних здібностей учнів, але разом з тим завжди відбувається поштовх до творчої самореалізації.

Мабуть, немає потреби переконувати когось у тому, що ілюстрації до художніх творів поглиблюють сприйняття тексту, доповнюють його. Тому я їх використовую доволі часто. Нерідко учні намагаються створити власні ілюстрації. Деякі з них досить вдалі й можуть використовуватися учителем як наочність. Залюбки учні створюють літературні газети, присвячені окремим датам.

Під час вивчення біографії письменника пропоную учням створити буклети, які активізують навчальну діяльність на уроках літератури. Це можуть бути буклети-презентації, буклети-реклами про письменників.

Дуже полюбляють учні інсценування улюблених вивчених казок. Це допомагає подолати несміливість, повірити у себе, у свої сили, вивчати нову лексику, розвивати кмітливість.

Щоб зробити урок літератури цікавим і змістовним, пропоную учням переглянути художній фільм за мотивами творів того чи іншого письменника, потім зіставити з книжкою, знайти у них відмінності. Так учні виявили розбіжності між оповіданнями про Шерлока Холмса і художнім фільмом. І, навпаки, відзначили, що художній фільм «Анна Кареніна» створений «услід за автором».

Важливим засобом підвищення інтересу учнів до художнього слова є діалог. Цікавість до творчості письменника та книжки пробуджує, зокрема, інтерв’ю. Заздалегідь готую учня, який виконує роль письменника. Класу пропоную самостійно прочитати біографію романіста, підготувати запитання для інтерв’ю. На таких уроках учні зустрічаються також з літературним героєм, ставлять йому запитання, слухають розповідь.

Останнім часом стає популярною технологія проектів. Ця технологія допомагає розвитку основних компетенцій учнів, пізнавальних навичок, уміння орієнтуватися в різних джерелах інформації, виховувати толерантність і комунікабельність.

Це можуть бути творчі класні моно-проекти, міні-проекти за тривалістю. Виконання такого проекту не вимагає домашньої підготовки – тільки знань, отриманих під час уроку. Це може бути і характеристика героя, і складання плану твору, створення кросворду за прочитаним твором, захист адвоката чи обвинувачення прокурора, лист до письменника. У позакласний час разом з учнями створюємо довгострокові проекти. У рамках акції «Служіння за ради миру» розробили проект «Фестиваль аматорських театрів», спрямований виховувати через театральне мистецтво повагу до духовного світу народів різних країн. В умовах розбудови сучасної української держави як європейської демократичної країни своєчасним виявився проект «Літературний альманах», присвячений Дню Європи. Для його реалізації широко використовувалися мультимедійні технології, метод рольових ігор. Учні відповідно до обраних ролей (соціологи, кореспонденти, літературознавці, ілюстратори, перекладачі) виконували певні функції.

Таким чином застосування різних методів і форм роботи на уроках світової літератури та російської мови сприяє творчої самореалізації учня, дає можливість підготувати школярів до самостійного дорослого життя, яке вимагає творчого ставлення до праці, високої комунікативності та знання мови.

Додаток 1

Игра «Справочное бюро»

Пользуясь словарём, выбери слово, соответствующее лексическому значению «составная часть чего-либо».

Колорит, компонент, комфорт, компромисс.
Соревнование «Пропущенная буква»

На доске написаны столбики слов с пропущенными буквами, по одному столбику для каждой команды. Представители из каждой команды выходят к доске по очереди и вставляют пропущенную букву в слове по порядку. Выигрывает команда, которая быстрее и без ошибок справилась с заданием:

Дес…ть з…лёный

Рису…шь цв…тной

К…пуста т…атр

Сп…ртивный пиш…шь




Тема. Ернест Хемінгуей. Життєвий і творчий шлях письменника, вплив його особистості та доробку на сучасників. (11 клас)
Мета: ознайомити з життєвим та творчим шляхом письменника, визначити характер впливу його особистості і творчого доробку на сучасників, а також окреслити новаторство прози Хемінгуея, створити умови для сприйняття учнями хемінгуеївського «героя кодексу».
Обладнання: портрет Е. Хемінгуея.

ХІД УРОКУ


  1. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ




  1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ


Питання до учнів.

  1. У чому полягає особливість художнього світосприйняття В. Ґолдінґа?

  2. Як зображає Дж. Апдайк так званий «мідл-клас»?

  3. У чому полягає схожість та відмінність поглядів Н. Саррот і А. Роб-Ґрійє щодо «антироману»?

  4. Чому Р.Бредбері визначив жанр наукової фантастики як «оточуючу насреальність»?


ІІІ. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМИ УРОКУ

  1. Слово вчителя.

Тема цього уроку певним чином є протиставленням попередній темі, оскільки на відміну від згадуваних письменників Ернест Хемінгуей своєю творчістю продовжує реалістичну традицію у літературі.

Звичайно, це зовсім не означає, що його манері, стилю не було притаманне використання набутків літератури XX століття, тим паче, що і його власні естетичні пошуки дозволили забезпечити репутацію новатора, однак надбання прози Хемінгуея менш за все претендували на звання «антироману».



  1. Робота над біографією письменника з одночасними коментарями вчителя.

Питання до учнів.

1) Дитинство і юність письменника.

2) Участь Хемінгуея у Першій світовій війні.


  1. Повоєнне перебування в Європі.

  2. Причетність до літератури «втраченої генерації».

  3. Участь Хемінгуея у громадянській війні в Іспанії.

  4. Художні особливості роману «По кому подзвін».

  5. Участь Хемінгуея у Другій світовій війні.

  6. Повоєнний період життя та творчості письменника. Трагічний життєвий фінал.

Матеріал до коментаря вчителя

Ернест Хемінгуей (або,— як фамільярно називали його численні, кажучи сучасною мовою, фани у далекі 60-ті,— «старий Хем»), безумовно, був людиною легендарною: він доброволець-санітар на полях Першої світової, і доброволець-журналіст під час війни в Іспанії, і епатажний вояк Другої світової. А ще Хемінгуей — одна з найколоритніших постатей славетної паризької богеми середини 20-х років, знавець іспанської кориди, неперевершений рибалка, громадянин світу, п'яниця і самогубець, а, окрім того, ще й лауреат Нобелівської премії і, звісно, автор чудових творів, як-от: «Прощавай, зброє!», «По кому подзвін», «Старий і море».

Із раннього дитинства його душу сповнювала любов до природи, музики, літератури і спорту. З трьох років він знав, як рибалити, у дванадцять йому подарували першу мисливську рушницю. Полювання і рибальство на все життя лишилися для нього пристрасними захопленнями.

Батько хотів передати своєму сину лікарську практику і любов до природознавства, мати мріяла про його музичну славу — славу віолончеліста. Але він не виправдав їхніх надій і, закінчивши школу, поїхав з дому, по суті, назавжди, бо відвідував його рідко.

Війна, доля «втраченого покоління» — покоління однолітків, які повернулися з цієї кривавої бойні, пошуки ними справжніх цінностей життя визначили головний зміст творчості Хемінгуея у 20-ті роки. Його герої пережили глибоке розчарування в ідеалах свого суспільства і вирішили для себе ніколи не мати з ним нічого спільного. Трагедія полягала у тому, що втративши віру у старі ідеали,, інших вони не знайшли. Лишилися тільки солдатська дружба, яку вони дбайливо берегли, любов, якщо вдавалося її знайти, і, нарешті, вино.

У художній свідомості Хемінгуея представники «втраченого покоління», як правило, існують поза суспільними зв'язками, вони замкнуті у своєму внутрішньому світі, ретельно оберігаючи його від оточуючих. Таким є Фредерік Генрі, про якого ми згадували свого часу, такі здебільшого герої збірки «У наш час», саме такі й герої роману «І встає сонце» («Фієста»).

Усі вони мають сильний характер, здатність мужньо і непохитно терпіти удари долі і трагізм життя, ніколи не підкоряючись злу. Тому у творах Хемінгуея важливе місце посідає мотив незламності. «Коли люди стільки мужності приносять у цей світ,— думає Генрі,— світ мусить убити їх, аби їх зломити; і тому він їх вбиває. Світ ламає всіх і кожного, і більшість стає потім тільки міцніше на зламі...». У цьому умінні протистояти злу і зберегти в собі людське криється величезна привабливість героїв Хемінгуея.

Привертають увагу і особливості стилю письменника, який критики назвали «телеграфним». Для нього (стилю) характерні гранично короткі речення, зовнішня простота, драматична напруженість оповідання і діалогів, стриманість у прояві почуттів як героїв, так і автора, що додатково підсилює емоційну силу твору, змістовність підтексту.

Підтексту він приділяв велику увагу, так пояснюючи його значення: «Якщо письменник добре знає те, про що він пише, він може пропустити багато з того, що він знає, і якщо він пише правдиво, читач відчує все пропущене так само сильно, як нібито автор сказав про це. Величавість айсберга у тому, що він лише на одну восьму піднімається над водою».

Так, у його невеличкому оповіданні «Кішка під дощем» (зі збірки «У наш час»), який критика давно визнала як один із шедеврів Хемінгуея, лаконічно і стримано розповідається про трагічну долю молодої американської пари. Письменник не дає жодних пояснень про їхнє минуле, нічого не скаже і про майбутнє. Він показує нам лише маленький епізод з їхнього життя.

Все інше «приховано» у підтексті, і уважний читач має сам побачити те, що криється за скупими словами автора і не менш скупими діалогами героїв. Перед нами молоді люди, обпалені минулою війною. Не випадково мандрують вони європейськими готелями, обірвавши усі зв'язки з рідним домом і суспільством. Але сховатися в інтимному світі свого кохання вони не змогли. Хемінгуей показав себе у цьому оповіданні тонким і глибоким психологом, зумівши розкрити трагізм переживань людей, які втрачають щастя.

Подружжя говоритиме (точніше, говоритиме загалом дружина) про мізерні начебто речі: про зачіску, про довге і коротке волосся, про нову сукню і подібні дрібниці, але за цим криється інший, головний план, криється підтекст.

Смисл його у тому, що молода жінка страшенно втомилася від нескінченних мандрів, вона страждає від невпорядкованості життя, сумує за рідним домом, за власним сімейним вогнищем і домашнім затишком, нарешті, їй дуже гірко і самотньо через те, що любов, мабуть, залишила їх.

Настрій гіркоти, душевного болю, внутрішньої незадоволеності, спустошеності, безвихідної самотності і розпачу стає насиченим і підкреслюється Хемінгуеєм повторами (це один з його улюблених прийомів, він є майже в усіх його творах). Повторюються дії, повторюються слова або цілі фрази. Дружина багаторазово промовляє: «мені набридло», «хочу...». Улюблена фраза Джорджа: «Мені подобається так, як зараз».

Хемінгуею до вподоби так звані ключові фрази, які допомагають зрозуміти глибинний зміст того, що відбувається. У даному випадку це назва оповідання — «Кішка під дощем».

«Іспанський період» (1937—1940) стає часом нового підйому у житті і творчості Хемінгуея. Захисник Іспанської республіки, письменник ніби зливається з ліричними героями своїх нарисів «Мадридські шофери», «Американський боєць», п'єси «П'ята колона», роману «По кому подзвін» — одного з найкращих його творів.

Хемінгуей бере участь і в Другій світовій війні, знову захищаючи гуманізм, демократію, справедливість, він переконаний, що з фашизмом потрібно боротися «усюди, де можна було реально воювати з ним».

1954 р. Е. Хемінгуея було нагороджено Нобелівською премією. У промові, яку він надіслав до Стокгольму, письменник стверджував: «Для справжнього письменника кожна книга має бути новим початком, новою спробою досягти недосяжного. Він завжди прагне зробити те, чого до нього ніхто не робив, чи що інші намагалися зробити і не зуміли. І на цьому шляху, якщо йому дуже поталанить, він іноді домагається удачі...»

Ернесту Хемінгуею поталанило, і він залишив глибокий слід у літературі XX століття як один із найвидатніших письменників-реалістів.
IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ РОБОТИ

Питання до учнів.


  1. Чому письменник не залишався осторонь навіть найстрашніших подій XX століття?

  2. Яким є головний герой творів Е. Хемінгуея?




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал