Курс лекцій з дисципліни «Вища освіта України і Болонський процес»




Сторінка4/4
Дата конвертації09.12.2016
Розмір0.8 Mb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4
ТЕМА 5. Європейська кредитно-трансферна та система накопичення –
ECTS

Мова вже йшла про необхідність розроблення механізму взаємного визнання дипломів, академічних успіхів студентів та їхніх кваліфікацій. Тому в експериментальному проекті, організованому в рамках програми "ERАЗMUС" було розроблено європейську систему перерахування кредитів (ECTS) як засіб покращення визнання освіти для навчання за кордоном. Сьогодні ECTS рухається від своєї обмеженої вузької експериментальної стадії до широкого використання як елементу європейського масштабу у вищій освіті. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами через використання загальнозрозумілої системи оцінювання – кредитів та оцінок, а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти.
Історично початково ECTS була розроблена у 1989/1990 н.р. у формі пілотного 5-річного проекту, в якому брали участь 145 \європейських ВНЗ. У подальшому практика ECTS була рекомендована до широкого використання ВНЗ
Конференції Ради Європи (Мальта, 1994), Конвенцією Ради Європи ЮНЕСКО з визнання кваліфікацій у вищій освіті у європейському регіоні і підтримана низкою міжнародних професійних неурядових організацій, наприклад,
Європейською Асоціацією Міжнародної освіти, до якої входять представники більше 50 держав.
Зовнішнє оцінювання ECTS продемонструвало потенціал системи. Сьогодні вона рухається від своєї обмеженої вузької експериментальної стадії до ширшого використання як елементу європейського масштабу у вищій освіті.
5.1. Загальна характеристика ECTS
ECTS базується на 3 ключових елементах: на інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), на взаємній угоді (між закладами- партнерами і студентом) і використанні кредитів ECTS (визначають навчальне навантаження для студентів). Ці 3 ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/навчального контракту та переліку оцінок дисципліни.
За своєю суттю ECTS не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. Це – питання якості, про яку вже йшлося вище. ECTS забезпечує прозорість і сприяє визнанню освіти.
Повне визнання означає, що його період за кордоном (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання) замінює порівнюваний період навчання у попередньому навчальному закладі (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання), хоча зміст погодженої програми навчання може відрізнятися.
ECTS забезпечує прозорість такими засобами:
1.
Кредитами ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділами курсу, аби окреслити обсяг навчального навантаження студентів, і необхідні для завершення курсу.

46 2.
Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про ВНЗ, факультети, організацію та структуру навчання і розділів курсу.
3.
Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим.
4.
Навчальний контракт (стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватися за успішне її виконання) є обов’язковим як для місцевого і закордонного ВНЗ, так і для студентів.
Спілкування і гнучкість навчальних закладів сприятиме визнанню завершеного чи пройденого у попередньому закладі навчання.
Головну роль у сприянні визнанню пройденого навчання повинні відіграти координатори ECTS, які мають завдання навчального та адміністративного характеру.
ECTS дає можливість для подальшого навчання за кордоном чи перейти до третього навчального закладу. До компетенції ВНЗ належить рішення, чи прийнятне це чи ні, і які умови студент повинен виконати для цього.
5.2. Загальні умови користування ECTS

1.

Зобов’язання навчального закладу
ECTS може мати успіх лише за умов добровільної участі, прозорості, гнучкості і клімату взаємної довіри та впевненості.
Основними вимогами є:
- призначення координатора ECTS від навчального закладу;
- призначення координаторів ECTS з числа працівників кафедр
(факультетів) за дисциплінами на усіх факультетах;
- призначення кредитів ECTS для блоків курсу;
- випуск інформаційного пакета щодо усіх навчальних предметів, у яких
ECTS використовується рідною мовою та однією з мов країн ЄС;
- використання форм заяв для студентів, перелік оцінюваних дисциплін і навчальних контрактів.
2. Вирішення проблем
Прозорість і дисциплінованість ECTS робить визнання навчання порівняно простим процесом, де проблеми можна розв'зувати відкрито на базі повної
інформації. Завжди існують рішення щодо навчання чи стосовно практичних справ у кожному конкретному випадку. Суть основного принципу ECTS у тому, що такі рішення повинні прийматися згідно з принципом: ставитися до приїжджого студента так само, як і до всіх інших студентів цього закладу.
5.3. Кредити ECTS
5.3.1. Загальна характеристика.
Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що

47 вимагається для завершення вивчення курсу. Це відображення кількості роботи, якої вимагає кожен блок курсу відносно загальної кількості роботи для завершення повного року академічного навчання у ВНЗ (тобто лекції, практичні роботи, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота (вдома чи у бібліотеці), екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням).
Кредити ECTS – це відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента, що лише визначає, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу у ВНЗ чи на факультеті, який призначає кредити.
У ECTS 60 кредитів становить навантаження на 1 навчальний рік, тобто 30 кредитів на семестр і 20 кредитів на триместр.
5.3.2. Призначення кредитів ECTS
Кредити ECTS потрібно розподіляти за принципом "від найбільшого до найменшого". За відправну точку слід брати повну структуру програми і звичайну модель курсів в рамках офіційної тривалості навчання. За певних обставин призначення кредиту ECTS може бути простою математичною чи механічною дією, за інших – може бути потреба у переговорах на рівні факультету чи закладу.
Кредити ECTS призначаються усім наявним розділам курсів (обов’язковим і факультативним), дипломному проекту, кваліфікаційній роботі і виробничій практиці.
Між кредитами ECTS і рівнем та складністю розділу курсу немає жодного зв’язку. В інформаційному пакеті є інформація про мету і завдання курсу, знання, якими повинен володіти студент, методи викладання і навчання, форма оцінювання та опис змісту курсу.
Кредити ECTS базуються не тільки на аудиторних годинах, а й на загальному навчальному навантаженні, що генерує ці години, тобто 2 кредити можуть становити: 24 години ауд. занять + 6 годин консультацій + 42 годин самостійної роботи, або 24 лекційні години + 24 години практичних занять + 24 години самостійної роботи.
Коли робота над дипломом не може контролюватися значною мірою, найлегше розглянути питання про те, яку частину року потрібно використати, щоб завершити проект на базі денної форми навчання, тобто міркувати "тижнями", а не "годинами".
Факультативні курси оцінюються кредитами так, як і обов’язкові, бо факультативний курс одного ВНЗ може бути основним або обов’язковим в
іншому.
У деяких ВНЗ студентам дозволяють розділити екзамени між різними екзаменаційними періодами чи навіть відстрочити їх для додаткового вивчення розділів курсу. Приїжджі студенти, зазвичай, не володіють цією гнучкістю, оскільки перехід має статися за наявності результатів. Там, де будь-яка з цих ситуацій могла б поставити приїжджих студентів у гірші умови у плані успішності порівняно з місцевими студентами і створити труднощі в одержанні 60 кредитів, точку зору треба прояснити в інформаційному пакеті, аби студент і координатори могли розробити програму, яка є реальною щодо перспективи

48 навчального навантаження, але не ставитиме в невигідне становище студента, який навчається за програмою обміну.
5.4. Присвоєння студентам кредитів ECTS
Кредити ECTS призначаються для розділів курсу, але студентам вони присвоюються лише за умови завершення курсу з відповідним оцінюванням, а не просто за відвідування занять чи перебування за кордоном.
Процедура оцінювання може проводитися у різних формах: письмові чи усні екзамени, курсова робота, презентації на семінарах, інформацію про які слід включити до інформаційного пакета.
Студенти, які проводять один семестр або один рік у закордонному закладі, можуть мати ускладнення, якщо вони подолали лише частину розділу курсу і не можуть ні бути оціненими з нього, ні отримати кредити ECTS. У такому випадку
ВНЗ, які входять до Болонського процесу, можуть переробити свої ступеневі програми таким чином, щоб вони стали більш доступними для приїжджого студента.
Повне визнання освіти передбачає можливість заміни закордонними екзаменами екзаменів у місцевому ВНЗ. Інколи з тієї чи іншої причини
(наприклад, різниця у діапазоні предметів) екзамени не можуть бути замінені офіційно. У таких випадках місцевий заклад надає студентові гарантії, що екзамени у закордонному закладі будуть визнані, наприклад, через надання часткових пільг на складання іспитів у місцевому закладі.

5.5. Перезарахування кредитів ECTS
Перелік оцінок дисциплін кожного студента до і після навчання за кордоном представляється у місцевий ВНЗ і навпаки. Копії цих переліків додаються до особистої справи студента. Навчальний контракт дає студентові авансом гарантію, що кредити для затвердженої програми навчання будуть перезараховані.
Сьогодні успішно діють дві практично виправдані моделі:
1.
Місцеві ВНЗ дотримуються моделі курсу "рік за роком" чи "семестр за семестром". Тут навчальний контракт між закладами і студентом дозволить блок вибраних розділів курсу замінити роком чи семестром у місцевому закладі.
Встигаючий студент після повернення одержить блок кредитів, який можна внести до його офіційних документів, і така інформація матиме для нього вагоміше значення, ніж перелік індивідуальних розділів курсу. Таким чином здійснюється повне визнання навчання.
2. Інші місцеві ВНЗ визначають свою кваліфікацію на основі розділів курсу, який необхідно пройти і здати протягом певної кількості років. Вони будуть внесені до навчальних контрактів поруч з розділами із закордонного курсу. Після повернення встигаючому студентові присвоюється кредит, відповідаючий розділам курсу місцевого ВНЗ. Загальну кількість кредитів, визнаних у такий спосіб, слід зіставити із загальною кількістю кредитів, присвоєних закордонним закладом. ВНЗ вибирають ту модель, яка відповідає всім
їхнім вимогам.

49
Якщо студент повертається з меншою кількістю кредитів, ніж він сподівався, то питання його успішності належить до компетенції ВНЗ і вирішується відповідно до його правил. У випадку серйозної невідповідності студент може повторити період навчання у вітчизняному ВНЗ.

5.6. Координатори ECTS
У кожному навчальному закладі призначається координатор ECTS від закладу і від кожного факультету. Їхня роль полягає у вирішенні адміністративних та академічних аспектів ECTS на відповідному рівні і наданні консультації студентам.
Координатор від закладу відповідає за вищий рівень контактів, в тому числі міжнародних.
Координатор від факультету підтримує ділові зв’язки зі студентами та викладачами факультету й займається, більшою мірою, практичними й навчальними аспектами реалізації ECTS. Він більш детально інформує студентів про ECTS, забезпечує студентів інформаційними пакетами, що надійшли від закладів-партнерів, пояснює процедуру визнання освіти та оформлення документів (навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін) і т. і. Він здійснює зв’язок між своїм та закордонним закладом (обмін заяв і підписаних копій, обговорення програм навчання, підготовка переліку оцінок дисциплін для тих, хто виїжджає або повертається).
5.7. Інформаційний пакет
Кожен заклад, що приєднався до Болонського процесу, повинен підготувати
інформаційний пакет, призначення якого – ознайомлення майбутнього користувача з ВНЗ з метою вибору найбільш відповідаючого його цілям щодо навчання. Такі пакету повинні систематично (щороку) оновлюватися і бути легкодоступними для всіх зацікавлених осіб (роздрук та/або електронний варіант).
Ця інформація готується на рідній та англійській мовах.

5.7.1. Перелік елементів інформаційного пакету
Зміст.
Вступ. Що таке ECTS?
І. Навчальний заклад.
А. Назва і адреса
Б. Академічний календар.
В. Координатор від закладу.
Г. Загальний опис закладу.
Ґ. Процедура реєстрації.
ІІ. Загальна практична інформація.
А. Формальності. що існують в країні, яка приймає студентів.
Б. Як туди потрапити.
В. Вартість проживання.
Г. Забезпечення житлом.

50
Ґ. Здоров’я і страхування.
1.
Медичне обслуговування.
2.
Забезпечення студентів з особливими потребами.
3.
Страхування.
Д. Умови для навчання у закордонному закладі.
1.
Бібліотеки.
2.
Умови для навчання.
Е. Інша практична інформація.
Є. Позапрограмна діяльність і дозвілля.
ІІІ. Факультет.
А. Загальний опис.
Інформація про факультет і характерні особливості, загальні для всіх курсів.
Б. Ступенева структура:
1.
Кваліфікація.
2.
Діаграма структури курсу.
В. Індивідуальні розділи курсу:
1.
Ідентифікація.
2.
Опис.
3.
Рівень.
4.
Обов’язкові чи факультативні розділи курсу.
5.
Викладацький склад.
6.
Тривалість періоду (1 семестр, 2 семестр і т.д.)
7.
Методика викладання і методи навчання.
8.
Оцінювання.
9.
Мова.
10.
Розподіл кредитів ECTS.
ІV. Словник.
V. Приклади успішної реалізації.
VІ. Покажчик змісту.
5.7.2. Пояснення щодо складання інформаційного пакету
У вступі надається стисла інформація про співпрацю між університетами, її цілі та завдання, про які ми вже вели розмову. Зовнішнє оцінювання системи
ECTS продемонструвало її можливості, тому європейська комісія внесла її до своєї пропозиції програми "СОКРАТЕС", а саме в розділ 1. про вищу освіту
("ЕРАЗМЕС"). Як вже говорилося, основою системи ECTS є три основні елементи: інформація (про навчальні програми та досягнення студентів), взаємна
згода (між освітнім закладом та студентом) і використання оцінювання ECTS (аби вказати обсяг роботи, виконаної студентом).
5.7.3. Характеристика системи ECTS
У цій частині йдеться про практичне значення системи ECTS для студентів, викладачів та інших користувачів, котрі мають на меті зробити навчання за

51 кордоном невід’ємною частиною свого досвіду. Вона створює фундамент для співпраці. Добровільність застосування системи ECTS, взаємодовіра і конфіденційність між навчальними закладами – партнерами є базою для взаємодії. Кожен заклад сам обирає свого партнера
І. Навчальний заклад.
А. : Повні дані з номерами телефонів, кодами країни та міста, електронна адреса. Карта міста чи його центру або університетського містечка.
Б. : Часові межі навчального року, програми курсу, основні періоди складання сесій і канікул.
В. : Вичерпна інформація для встановлення ділових зв’язків, включаючи години, коли можна зв’язатися з координатором особисто.
Г. : Стисла історія ВНЗ, опис його розміру, статусу, організацій та структури.
Ґ. : Інформація для визначення можливостей програм навчання: Термін подачі заяв; строки реєстрації і подачі документів; подробиці щодо підготовчої програми чи вступного курсу; лінгвістичні вимоги, включаючи рівень майстерності, який рекомендується чи вимагається, будь-які завірені посвідчення про набуті навички, тести і таке інше; інформація про фінансові витрати студентів.
ІІ. Загальна практична інформація
А. : Формальності, прийняті в країні, що приймає. Точна інформація щодо формальностей для поселення, навчання, праці, для реєстрації і т. і.
Б. : Інформація про проїзд. Інформація: куди, коли і до кого з’явитися по приїзді.
В. : Вартість проживання. Показник середньої вартості проживання.
Можливі видатки за основними статтями, які потрібно передбачати у бюджеті студентів; інформація про особливі зручності (кафе і т. ін.).
Г. : Забезпечення житлом. Інформація про осіб та встановлення контакту з ними щодо поради і допомоги у пошуках житла. Порівняльні ціни на житло, пов’язані з ним формальності і витрати.
Ґ. : Здоров'я, страхування. Інформація про умови, за яких студенти можуть користуватися медичним обслуговуванням; адреси служб, куди можуть звернутися студенти з особливими потребами; інформація про умови одержання страховки та про альтернативи, доступні для страхування здоров'я і життя від
інших факторів ризику там, де державне забезпечення виявляється неадекватним.
Д. : Умови для навчання у закордонному закладі. Можливості та місцезнаходження бібліотеки, плата за користування нею, години роботи, умови користування книгами; лабораторії та інші технічні можливості.
Е. : Інша практична інформація. Інформація про банки, громадський транспорт і т. ін.
Є. : Позапрограмна діяльність та дозвілля. Коротке посилання на студентський союз чи інші студентські асоціації (пункти для контактів,

52 формальності та умови членства), спортивну і культурну діяльність. Додаткова
інформація про види дозвілля може надаватися окремо.
ІІІ. Факультет.
А. : Загальний опис факультету. Координатор ECTS від факультету: вичерпна контактна інформація. Стислий опис: структури та організації факультету, умови для навчання, перелік програм з присвоєнням ступенів і тривалості навчання, основних методів викладання і навчання, оцінювання, практики, написання кваліфікаційної роботи.
Б. : Структура ступеня. Часові межі навчального року, програми курсу, основні періоди складання сесій і канікул. Кваліфікація.
В. : Індивідуальні розділи курсу. Всі розділи курсу мають бути включені до
інформаційного пакета. Вони визначаються факультетом, групуються у модулі чи блоки у рамках глобальної структури курсу. Хоча самі наукові дослідження вилучені з ECTS, студенти можуть виконувати відповідну роботу, необхідну для одержання ступеня, на такі варто звернути увагу в інформаційному пакеті.
Опис індивідуальних розділів курсу повинен містити таку інформацію:
1.
Ідентифікація – назва розділу і його код (якщо є).
2.
Чіткий опис змісту кожного розділу: стисло, але детально.
3.
Рівень розділу курсу може визначатися через посилання на: а) попередні умови: рівень попередніх знань, попередні курси; б) цілі та завдання: опис результатів навчання, що передбачаються з кожного розділу курсу з огляду на досягнення цілей і виконання завдань; в) бібліографію: книги чи інші навчальні матеріали для вивчення певного розділу курсу.
4.
Мають бути задекларовані обов’язкові курси та факультативні (тобто яких вимагається вивчити лише певну кількість).
5.
Повна інформація про викладачів, залучених до викладання кожного розділу курсу.
6.
Загальна кількість часу на вивчення певного розділу курсу з розподілом на кількість годин на тиждень.
7.
Детальна інформація про методики викладання, про методи навчання
і години, виділені на тиждень, кількість тижнів на лекції, години на консультації та умови індивідуального консультування; семінари, лабораторні роботи, дипломний проект чи галузеву практику; всі види практичної діяльності; інші методи.
8.
Характер, тривалість, вибір часу і форми оцінювання. Періоди екзаменаційних сесій, процедури і формальності, пов'язані з ними, наприклад, крайній термін для реєстрації. Особливі пільги, наприклад, мова, якою дозволяється складати іспити, користування словниками і т. ін. (треба надати перелік пільг). Вимоги до кваліфікаційних робіт; студенти повинні володіти
інформацією про те, як будуть оцінюватися результати проходження практики і таке інше.
9.
Мова. Необхідно вказати будь-який розділ курсу, що пропонується
іншою, ніж рідна, мовою.

53 10.
Рейтинг кредиту повинен призначатися для всіх розділів курсу на базі
60 кредитів на 1 навчальний рік. Рейтинг повинен даватися солідним проектам
(кваліфікаційним роботам, дисертаціям, лабораторним роботам, виробничій практиці і т.д.) у межах розділів.
ІV. Словник термінології інформаційного пакета може бути корисним для зникнення непорозумінь. Наприклад, термін “семінар” у різних країнах може мати різне значення.
V. Приклади успішного впровадження. Приклади структури курсу з присвоєнням ступеня додаються разом з прикладами опису його індивідуальних розділів. Це – моделі хорошої практики, пристосованої до потреб окремих
закладів.

5.8.

Опис структури курсу з присвоєнням ступенів
5.8.1. Анкета-заява студента та угода про навчання
Для заповнення анкети – заяви студент має бути добре ознайомлений з програмою навчання в закордонному ВНЗ. Він має проконсультуватися з координатором факультету ECTS в місцевому ВНЗ. Студент може за бажанням включити до анкети додатково 2-ий, 3-ий ВНЗ на вибір, якщо його заяву до факультетського ВНЗ не буде прийнято. У такому разі він має підготувати угоду про навчання для кожного навчального закладу, до якого він подає заяву.
Угоду підписують три сторони – студент, місцевий ВНЗ та закордонний
ВНЗ. Вона додається до анкети-заяви і підписується до виїзду за кордон. Копію підписаної угоди про навчання отримують всі сторони. На зворотньому боці угоди відображаються зміни програми, якщо в них виникла потреба. Їх потрібно внести у відносно короткий час після приїзду до закордонного ВНЗ. Копію нової угоди про навчання необхідно представити у обидва ВНЗ для підпису координатора.
Зразки анкет подаються у додатку до пакета документів.
5.8.2. Перелік оцінок вивчених дисциплін
Перезарахування кредитів у системі ECTS відбувається шляхом обміну переліком оцінок вивчених дисциплін між місцевим та закордонним ВНЗ.
Підписана копія переліку оцінок дисциплін повинна бути представлена усім сторонам до початку навчання в новому закладі. Цей перелік додається до студентської анкети-заяви. Він є основним документом для повного визнання навчання студента і перерахування кредитів за системою ECTS і підтверджує проходження навчання за кордоном, якщо є така умова про роботу у майбутнього роботодавця.
5.9. Оцінювання в системі ECTS
Шкала оцінювання ECTS
Результати екзаменів і заліків відображаються в оцінках. Однак в Європі
існує багато різних систем оцінювання, відрізняється і тлумачення оцінок, а помилка може мати серйозні наслідки для студентів. Шкала оцінювання ECTS

54 допомагає ВНЗ перевести оцінки з однієї системи в загальноприйняту, яка
ґрунтується на загальному розумінні слів "добре“ та “відмінно”.
Кількість оцінок у шкалі оцінювання ECTS компромісна.

ШКАЛА
ECTS
– оцінка
Визначення назви за шкалою ECTS
Національна шкала
Відсоток студентів, які, зазвичай, успішно досягають відповідної оцінки
A
ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
5 10
B
ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
4 25
C
ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
4 –
30
D
ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
3 25
E
ДОСТАТНЬО
– виконання задовольняє мінімальні критерії
3 –
10
FX
НЕЗАДОВІЛЬНО
– потрібна додаткова самостійна робота
2

F
НЕЗАДОВІЛЬНО
– необхідна серйозна подальша робота над матеріалами модулів
1

Неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання у країнах
Європи, який враховував би всі деталі національних систем оцінювання. У більшості з них – всезагальна система оцінювання, яка в жодному випадку не є універсальною. Однією з основних засад шкали оцінювання ECTS є її чітка визначеність щодо способу відповідності балів ВНЗ до шкали ECTS. Для того, щоб цей своєрідний освітній "міст" став більш ефективним, зараз активно обговорюється проблема створення EUROCATS – Європейської системи акумулювання та перенесення кредитів. Недостатній рівень розвитку національних кредитних систем, з одного боку, але політичне бажання створити спільний Європейський простір вищої освіти, з іншого боку, дозволяють стверджувати можливість та перспективи трансформування ECTS у міжнародний стандарт вищої освіти.



55
ТЕМА 6. Концепція змісту освіти України у світі завдань приєднання
до Болонського процесу

6.1. Зміст освіти як базовий чинник її
Світ на початку ХХІ століття переживає інтенсивний розвиток всіх процесів
індустріального суспільства, яке потребує відповідної регіональної політичної та економічної організації. Також і проблеми, пов'язані з освітою, охоплюють не лише саму цю сферу, вони не можуть не залежати від розвитку економіки та стану політики. Для правильної оцінки подій у системах вищої освіти розвинутих країн, що відбувалися впродовж останніх десятиріч XX ст., слід обов'язково вийти за їхні межі і враховувати значно ширші явища — і знов таки в т.ч. як політичні, так і економічні. У сфері політики в цей період зміцнювалися і поширювалися у значній кількості країн світу демократичні засади побудови і діяльності соціумів.
Важливо наголосити, що перехід від тоталітарності до демократії вносить радикальні зміни у вибір цілей освіти, засади управління, в планування і здійснення реформ. Але ж не можна не констатувати, що всі процеси, що відбуваються у суспільстві (і економічні, і політичні, і соціальні, бо всі вони стосуються життя людей) настільки пов'язані, що створюється своєрідне замкнене коло: людина не народжується у вакуумі. Вона є членом деякого культурного середовища, а воно, у свою чергу, не є островом посеред безкрайнього океану.
Тобто зміст освіти має бути культуротворчим.
При формуванні змісту освіти ми маємо виходити з:
- конкретно-історичного підходу, який враховує взаємозв'язок питань, актуальних для даного етапу суспільного розвитку, з процесом його історичного розвитку;
- особистісно-зорієнтованого підходу, де у центрі навчального процесу стоять інтереси особи – представника даної ментальної групи з її цінностями, пріоритетами, якостями;
- діяльнісного підходу, який поєднує надбані знання, навички та уміння з потребами суспільства та сприяє соціальній активності особи відповідно до потреб сьогодення, щоб прийти до інтеркультурної освіти, до підготовки до навчання протягом життя, більш ефективного оволодіння новою інформацією та новими комунікаційними технологіями, до транснаціональної кооперації в галузі освіти із збереженням пріоритетності національних інтересів, національної еліти – еліти творців української нації, якими ми пишалися завжди і можемо пишатися сьогодні.
Європа має багатий історичний досвід розвитку і становлення демократичного суспільства. Демократія – це розуміння основних положень життя у суспільстві, дотримання його законів, а не вседозволеність.
Повертаючись до тези про історію становлення демократії в Європі, я хочу зазначити, що у кожній країні демократичні інститути складалися закономірно і послідовно. Демократія не може бути привнесена ззовні, або призначена кимсь комусь. Ніхто не може сказати: ми – демократи, а ви – ні. Бо саме це висловлення вже є не демократичним. Тому з раннього дитинства людина має засвоїти основні засади демократії, які є спільними для любої країни – рівність, соціальна

56 справедливість, почуття власної гідності, мирне співіснування, дотримання свобод і безпеки громадян, плюралізм, різноманітність, взаємозалежність, відповідальність, відкритість, але і стриманість, партнерство, охорона оточуючого середовища і, хочу додати, намагання жити у красі. Це має стати змістом освіти.
Тобто він - зміст освіти - має бути багатостороннім.
Змістом освіти мають бути і такі аспекти:
- знання про загальнолюдські, національні цінності; поняття про права людини як найвищу цінність, про свободу; поняття з основ філософських знань, що допоможуть сформувати вміння для ціннісної орієнтації громадської позиції особистості;
- знання про сучасний світ, його історію, географічні особливості свого регіону, про національні та світову культури, про релігійні особливості, освіту, науку країн світу – вони допоможуть зрозуміти значення полікультурності, взаємозалежність розвитку держав, місце української культури серед культур світу;
- політико-правові знання, тобто усвідомлення основних понять і знань про різні політичні устрої європейських країн, європейське суспільство, його
інститути, про роль права в ньому, про міжнародні європейські організації, знання міжнародних законів соціуму, що надає можливість брати участь у діяльності міжнародних організацій, орієнтуватися в ідеологічних та політичних течіях, спілкуватися з правовими органами, вирішувати конфлікти згідно демократичної процедури, вміння поводитися у ситуаціях згідно законів;
- соціально-економічні знання про організацію економічного життя суспільства, ринкові відносини та їхні особливості, відповідність ринкових відносин в Україні світовим тенденціям, що допоможе діяти в умовах вільного ринку, зрозуміти особливості співпраці у міжнародних організаціях і колективах.
Таким чином, зміст підготовки фахівців полягає у науково - обґрунтованій системі дидактично та методично оформленого навчального матеріалу, який складається з нормативної та вибіркової частин.
Що є метою навчання і освіти взагалі? Мета навчання – розвиток когнітивних структур учня, які найбільше відповідають поставленим цілям навчання або досягненню бажаних навчальних результатів; сприяння
інкрементальному уточненню (крок за кроком) найбільш пристосованої до учня когнітивної структури, щоб навчити учня досягти комплексних узагальнених результатів у навчанні; сприяння через керування активним засвоєнням учнем когнітивних структур, які найбільше сприятимуть бажаним результатам навчання; забезпечення моніторингу практичної діяльності учня, що вимагає від учня демонструвати результати навчання, моніторингу діяльності та координації з боку вчителя. Обидва моніторинги реалізуються через зворотний зв'язок "процес — результати". Тобто мета освіти, — дати основу для самостійного творчого опанування і осмислення знань та прояву творчої і дослідницької ініціативи, для "...усебічного розвитку людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвитку її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору...". Технології, що підтримують навчальний процес, — це лише

57
інструменти для досягнення навчальних цілей та завдань. Тому результат освітянської діяльності очікується не тільки у вигляді певних компетенцій випускника ВНЗ, а також у вигляді певних запланованих змін (удосконалень) у поглядах особи, цінностях, поведінці тощо. Дійсно, таке удосконалення виявляється через діяльність особи (наприклад, під час обґрунтування та захисту своєї позиції, при вирішенні певного соціального завдання), яка стала внаслідок освітянської діяльності більш незалежною у своїх думках та діях, більш відповідальною, і готовою до співпраці з іншими людьми.
Умови сучасної кризи суспільства вимагають від його членів активної, самостійної позиції. У сучасному впливі на культуру народу значну роль відіграє трансформація системи освіти. Людина як суб'єкт свідомої, культурно орієнтованої діяльності й соціальної взаємодії, у реальних обставинах трансформації суспільства усе більше й активніше повинна виявляти свою самостійність з метою самоствердження. При цьому її здатність оптимального самовираження залежить від розуміння себе і навколишньої дійсності
(насамперед соціальної). Такі компоненти, як знання себе і знання інших, самооцінка й оцінка оточення, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, будувати взаємини з іншими людьми, є складовими психологічної культури; їхнє гармонійне поєднання визначає психічне здоров'я, емоційне благополуччя і продуктивність у соціальній, професійній, сімейній та інших сферах життя людини.
Проект людини — ключовий момент освіти. Крім того, він — основний засіб розбудови культури. Але виникає питання: Чи завжди і наскільки особа має бути самостійною для формування себе як активного члена демократичного суспільства? Висновок дуже важливий для педагогіки і ключовий для її змісту, є таким: у теперішньому стані освіта і виховання незворотно мають силовий, примусовий характер. І не тому, що ми так хочемо, а тому, що не можемо інакше.
Причому, змінюючи форми підготовки студента, ми, у кращому випадку, лише змінюємо силу і напрямок тиску, так би мовити, "демократизуємо" систему, можливо, раціоналізуємо її (пояснюємо людині, що елемента насильства не уникнути). По суті ж "гра" лишається тою самою — при формуванні нової людини хіба що збільшується частка інформації відносно прямої деформації
(ін'єкція "знаннєвого" комплексу).
Зараз вже починають діяти нові форми роботи освітньої системи — це процес об'єктивний. Але внести у них відповідний ідеальний зміст може лише особисто кожний, хто бере участь у цьому процесі. Це єдиний доступний сьогодні шлях реальної, а не декларативної гуманізації вищої освіти. Відповідно до необхідності гармонізації особистісного розвитку і з метою подальшого соціального прогресу актуалізується завдання формування активних самостійних членів демократичного суспільства, удосконалювання організації педагогічної діяльності й гуманітаризації освіти в цілому.
У сучасній педагогіці середньої і вищої школи завдання навчання домінують над завданнями виховання. Спостерігається гіпертрофована предметна спрямованість, що робить навчальний процес формалізованим і

58 деперсоніфікованим, що обмежує активність і творчість учнів, прикладний аспект навчання, застосовність знань у житті.
Суб'єкт, - активний, самостійний індивід, - може сформуватися тільки в діяльності і спілкуванні, що вимагає проявів індивідуальності в розвитку і реалізації своїх здібностей, у досягненні поставлених цілей.
6.2. Навчання упродовж життя
Щоб впоратися зі складними вимогами сучасного життя, людині необхідно досягти певного рівня когнітивної складності, що базується на критичногму мисленні, рефлексії і цілісному баченні життя. Компетентній людині властивий самостійний погляд на явища життя і відповідний рівень когнітивної складності, за якого вона може бути незалежною від безлічі очікувань і претензій свого оточення, здатною контролювати свої дії на основі власних почуттів, думок і цінностей, діяти самостійно, а не бути знаряддям чиїхось дій, бути автором власного життя, а не грати роль у чужому сценарії.
Компетентність фахівця – це виявлені ним на практиці прагнення і здатності реалізувати свій потенціал для успішної творчої діяльності у професійній і соціальній сфері, з усвідомленням соціальної значущості та особистої відповідальності за її результати, необхідність постійного її удосконалення.
Досвід є самостійний освітній результат нарівні зі знаннями та уміннями.
Зміст освіти має бути діяльнісним. Діяльність є тільки там, де є внутрішній мотив, бажання самої людини виконувати ту чи іншу роботу. У кожній діяльності є функція спонукальна і функція смислоутворююча, що додає діяльності людини особистий сенс. Принципова відмінність навчальної діяльності від будь-якої іншої полягає в тому, що її метою і результатом є не зміна предмета, з яким діє людина, а зміна людиною самої себе як об´єкта діяльності. Лише тою мірою, якою людина розвивається як суб´єкт, вона розвивається і як особистість, бо її діяльність не буває індивідуальною, вона так чи інакше – спільна, соціальна. Щоб бути завжди такою, особистість має навчитися вчитися впродовж життя: вміти діяти автономно, використовувати засоби навчання і набуті вміння інтерактивно, а тим самим - вміти функціонувати у соціально гетерогенних групах.
Як говориться у Комюніке європейських міністрів, які відповідають за вищу освіту («До зони європейської вищої освіти», 18-19 травня 2001 р., м. Прага):
«Навчання впродовж усього життя є істотним елементом простору європейської вищої освіти. У майбутній Європі, що будується, як суспільство, так і економіка
ґрунтуються на знаннях, тому стратегія навчання протягом усього життя повинна стати віч-на-віч із проблемами конкурентоспроможності та використання нових технологій, поліпшення соціальної єдності, рівних можливостей і якості життя.»

6.3. Українська освіта сьогодні
Організація навчального процесу у сучасному університеті базується на принципах достатності наукового, пізнавального, інформаційного, методичного забезпечення, яке спроможне дати основу для самостійного творчого опанування і осмислення знань та прояву творчої дослідницької ініціативи. Прогресивною для

59 вищої школи свого часу стала форма організації с/р студентів – проведення внутрішньо-семестрових атестацій, які базувалися на результатах контрольних робіт, і які можна співвіднести з нинішніми оцінками за модульні роботи.
На жаль, ні економічно, ні законодавчо, ні соціально освіта в Україні не є вирішальною сферою соціального буття, трансформаційних процесів. Про це свідчать фактично залишковий принцип фінансування освіти, несвоєчасна виплата заробітної плати педагогам, проблема існування навчальних закладів різних форм власності, пенсійне забезпечення і соціальний захист викладачів і студентів навчальних закладів недержавної форми власності.
Недавно з'явилось нове поняття — "циркуляція мозків". Йдеться про циклічні переміщення: за кордон для навчання і подальшої роботи, а потім — повернення на батьківщину і поліпшення професійної позиції за рахунок переваг, отриманих під час перебування за кордоном. Вважають, що ця тенденція посилиться в майбутньому, особливо якщо економічні розходження між країнами будуть зменшуватися.
Відплив мозків сприймається в Європі насамперед як загроза втрати наукової еліти — (la creme de la creme), тобто "зірок науки", яскравий талант яких може забезпечити величезні переваги країні, у якій вони працюють. Так у минулому європейські дослідники, що працювали в США, забезпечували цій країні значний економічний ефект, крім того, багато американських нобелівських лауреатів мали європейське походження. Той факт, що вони часто відбираються на конкурсній основі, також підтверджує, що їхній загальний рівень вищий за середній. Більшість іммігрантів молоді, між 20 і 40 роками, тобто перебувають у найпродуктивнішому віці. 50 % українських мігрантів мають вік від 28 до 40 років, 25 % українців, які працюють за кордоном, мають вищу освіту, 34 % — незакінчену вищу.
В Україні вже сформувалась концепція неперервної освіти, яка сьогодні є провідною освітньою ідеєю. Освіта розглядається як неперервний процес, що є результатом продуманої освітньої політики, коли на перше місце вийшли інтереси особистості: людина оволодіває не тільки способами вчення, але й перепідготовки, способами адекватної самооцінки, адаптаційними механізмами.
Основна відмінність нашої вищої освіти від європейської полягає в тому, що вона професійна. Ми даємо людині право після закінчення ВНЗ займатися професійною діяльністю. У багатьох розвинутих країнах бакалаври одержують професійні навички після закінчення ВНЗ, уже працюючи на відповідному місці роботи. Виходить, професійність вищої освіти в нашій країні варто зберегти.
Зміст модернізації на основі нової освітньої політики має логічно пов'язувати всі рівні освітньої сфери. Всі інновації в основному стосуються освіти взагалі, а не конкретно вищої освіти. І вища школа має відреагувати: змінити технології, зміст, структуру, адаптувавши їх до нового абітурієнта. Зміни у вищій освіті в основному пов'язані зі створенням нових фінансових механізмів виживання та розвитку вищих навчальних закладів, з появою спеціальностей, які користуються попитом у населення, інтеграцією факультетів і навчальних закладів, що є відповіддю на потреби сьогодення.

60
6.4.

Навчальне навантаження студента
Обсяг навчального навантаження студента (трудомісткість навчання) встановлюється в академічних кредитах.
Кредит передбачає всі види навчальної діяльності, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто: лекції,
практичні роботи, семінари, консультації, індивідуальну, самостійну роботу (у
бібліотеці чи вдома), підсумковий контроль (екзамени, заліки), дипломну роботу,
педагогічну, навчальну і виробничу практики чи інші види діяльності, пов´язані з
оцінюванням. Кредит, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.
Ціна кредиту складає 36 академічних годин (зазвичай, 18 годин – аудиторні заняття, 9 – індивідуальна робота викладача зі студентами, 9 годин – самостійна робота студента). Можливі й інші співвідношення аудиторних та індивідуальних і самостійних занять – 60%:40%, 40%:60%.
7.

Структура навчальної діяльності студента
Модульний принцип навчальної діяльності студента передбачає модульну структуру навчальної дисципліни, а відповідно – і оцінку результатів виконання певного виду робіт, які складають зміст модуля. Кожен вид навчальної діяльності студента в межах залікового кредиту (модуль) оцінюється (визначається рейтинг)
і має питому частку в підсумковій оцінці з залікового кредиту.
6.4.2. Індивідуальна та самостійна робота студента
Методологія процесу навчання та, відповідно, оцінювання його знань в
КМСОНП полягає у переорієнтації навчальної роботи із лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму та на організацію самоосвіти студента. Тобто в основу навчання ставиться самостійна, творча робота того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні, включно з інформаційними, технології навчання. У структурі навчального навантаження студента за системою ECTS індивідуальна робота розглядається також як один з основних компонентів навчальної діяльності і повинна займати значну частину його навчального навантаження.
6.4.2.1. Індивідуальна робота студента
Індивідуальна робота студента є формою організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально-спрямований розвиток їхніх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність. Індивідуальні заняття проводяться під керівництвом викладача у позааудиторний час за окремим графіком, складеним кафедрою (предметною або цикловою комісією) з урахуванням потреб і можливостей студента. Організація та проведення
індивідуальних занять доручається найбільш кваліфікованим викладачам.
Індивідуальні заняття на молодших курсах – поглиблення вивчення студентами окремих навчальних дисциплін, на старших курсах вони мають науково-

61 дослідних характер і передбачають безпосередню участь студента у виконанні наукових досліджень та інших творчих завдань.
6.4.2.2. Види індивідуальних занять
Консультація – один із видів навчальних занять (індивідуальні або групові), які проводяться з метою отримання студентом відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання та для пояснення певних теоретичних положень або аспектів
їхнього практичного застосування (поточні – протягом семестра, екзаменаційні – перед контрольним заходом). У процесі консультацій, у першу чергу, поточних, допускається діагностичне тестування знань студентів для виявлення ступня засвоєння окремих положень, теорій, закономірностей, рівня сформованості практичних умінь і навичок та перевірки ефективності прийомів і методів навчання, які використовувалися під час аудиторних занять.
Індивідуальні завдання – форма організації навчання, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання студенти виконують самостійно під керівництвом викладачів кількома студентами або кожним студентом окремо.
Відповідною
інноваційним технологіям навчання різновидністю
індивідуальних завдань є індивідуальні навчально-дослідні завдання (ІНДЗ). Це вид позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, навчально- дослідного чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується у процесі вивчення навчального матеріалу і завершується складанням підсумкового контролю. ІНДЗ – це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі занять різного виду, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому. Мета ІНДЗ – самостійне вивчення частини матеріалу курсу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу, розвиток навичок самостійної роботи.
Курсова робота – один з видів індивідуальних завдань навчально-дослідного.
Творчого чи конструкторського характеру, який має на меті не лиш поглиблення, узагальнення, закріплення знань студента, а й застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання, вироблення вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, технікою, обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології. Вона також оцінюється як окремий заліковий кредит навчальної дисципліни. Тематика курсових робіт визначається у відповідності до змісту і завдань навчальної дисципліни.
Дипломна (магістерська) робота – це індивідуальне завдання науково- дослідного, творчого чи проектно-конструкторського характеру, яке студент виконує на завершальному етапі фахової підготовки, і яке є однією з форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння застосовувати їх при вирішенні конкретних наукових, технічних і т.п. завдань та містить елементи наукової новизни в даній галузі знань або напрямку практичної діяльності.

62
6.4.2.3. Самостійна робота студента
Самостійна робота студента є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу у час, вільний від обов'язкових навчальних занять, без участі викладача. Цей час повинен становити близько
¼ частини академічного кредиту. Зміст і обсяг її визначається робочою навчальною програмою з дисципліни та методичними рекомендаціями викладача. Вона забезпечується всіма навчально-методичними засобами (підручники, посібники, конспекти лекцій і т.ін.). Для самостійного опрацювання студентам рекомендується відповідна наукова література та періодичні видання. Як засоби самоконтролю передбачаються тести, пакети контрольних завдань і т. ін. Студент сам обирає місце виконання самостійної роботи.
8.

Контроль успішності студента та якості навчання
Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів і засобів, які обираються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у ВН з обов´язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS.
Підсумкова (загальна) оцінка з навчальної дисципліни є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності: поточне та підсумкове тестування рівня засвоєності теоретичного матеріалу під час аудиторних занять та самостійної роботи (модульний контроль); оцінка (бали) за виконання лабораторних досліджень; оцінка (бали) за практичну діяльність під час практик; оцінка за ІНДЗ; оцінка за курсову роботу, за участь у наукових конференціях, олімпіадах, наукові публікації тощо. Підсумкові оцінки виставляються після завершення вивчення навчальної дисципліни і вноситься до академічної довідки студента.
Державна атестація студентів проводиться відповідно до чинної нормативної бази.
6.6. Шляхи вирішення завдань української освіти в умовах приєднання
до Болонського процесу
Вважається, що входження України до єдиного європейського освітнього простору дасть національній системі вищої освіти (далі — СВО) змогу досягнути основних цілей Болонського процесу: побудувати Європейську зону ВО як передумову розвитку мобільності громадян України із можливістю їхнього працевлаштування; сформувати та зміцнити інтелектуальний, культурний, соціальний та науково-технічний потенціал України як складової Європи; посилити міжнародну конкурентоспроможність національної СВО, підвищити її престижність у світі; позмагатися з іншими СВО за студентів, вплив та гроші; підвищити визначальну роль університетів у розвитку національних та
європейських культурних цінностей; досягнути більшої сумісності та порівнянності СВО.
Загальним для освітніх технологій західноєвропейських ВНЗ є те, що вони (як стверджують самі західноєвропейці), у переважній більшості

63 сфокусовані на студентах. Наголос у таких технологіях робиться на тому, що і як вони хочуть вивчати. А це формує відповідальне ставлення до навчання.
Сьогодні у багатьох ВНЗ США та Західної Європи, відповідно до стратегії західних СВО, широкого поширення набула (і саме тому ми говоримо про неї) кредитно-модульна форма організації навчального процесу, сутність якої у тому, що студент самостійно обирає й може працювати з однією або декількома із запропонованих йому комплексних програм ВО, що містять у собі цільову програму дій, інформаційний блок і методичне супроводження для досягнення поставленої дидактичної мети.
У переважній більшості західних ВНЗ успішність навчання за такою технологією визначається об'єктивними засобами вимірювання (наприклад, тестовими технологіями). У разі позитивних результатів педагогічного контролю студентові зараховується заліковий кредит. Отримання студентом визначеної сукупності кредитів (засвоєних модулів) є підставою для присвоєння йому певної академічної кваліфікації, що дає право чи на продовження освіти за академічно орієнтованою програмою вищого рівня, чи на здобуття професійної кваліфікації у закладах післядипломної освіти або інших призначених для цього установах. Особливостями вітчизняних освітніх технологій було і досі є те, що вони сфокусовані на викладачах. Студенти мають жорстко встановлений навчальний план та розклад аудиторних занять із визначеним тижневим навантаженням. Проте такі технології (як вітчизняні, так і закордонні) мають певні особливості, що залежно від умов застосування можуть бути як перевагами, так і недоліками. Кожного разу підхід до них має бути зваженим і обережним.
Коли ми говоримо про "Суспільство знань", яке приходить на зміну
індустріальному і постіндустріальному суспільству, то значну кількість його рис ми знайдемо скоріше не в Японії чи США, керівники яких не позбавилися залишків глобальних амбіцій, а в невеликих країнах Скандинавії, у Данії,
Нідерландах, які розвиваються не на засадах "вільного ринку" і майже необмеженого індивідуального суперництва, а на базі чітких і загальноприйнятих угод щодо справедливого розподілу і використання ВНП, ліквідації всіх передумов для бідності та ін. Наприклад, Фінляндія усього за кілька років досягла дуже великого прогресу, не звертаючись до ринкових засад в економіці і вважаючи їх атрибутом минулого.
На даний час перед ВНЗ України постали питання:
- запровадження двоступеневої структури вищої академічної освіти та зрозумілої в Європі системи дипломів, ступенів, академічних кваліфікацій, розширення мобільності студентів та викладачів;
- присвоєння випускникам ВНЗ за умови виконання певних академічно- орієнтованих програм/курсів ВО академічних кваліфікацій державними екзаменаційними комісіями з наданням (за необхідності) випускникам ВНЗ додатків до дипломів європейського зразка.
Це також дасть змогу вирішити низку завдань Болонського процесу — застосування єдиної системи кредитних одиниць, участі України у формуванні
європейської системи стандартів якості навчання з використанням критеріїв,

64 механізмів та методів оцінювання, які можна порівнювати і має сприяти працевлаштуванню випускників вітчизняних ВНЗ за фахом як в Україні, так і на теренах Європи. Відповідно до належним чином оформленого державного замовлення, що має ґрунтуватися на науковому прогнозуванні структури та обсягів підготовки фахівців із ВО, здатних забезпечити потреби відповідних галузей економіки країни, за умови виконання певної професійно орієнтованої програми/курсу ВО та за результатами фахової сертифікації присвоєння випускникам ВНЗ на конкурсних засадах професійних кваліфікацій уповноваженими державою галузевими організаціями та фаховими асоціаціями з наданням професійних сертифікатів.
Це зменшить, з одного боку, напруження на ринку праці кваліфікованих фахівців (тобто дасть змогу вирішити проблему працевлаштування), з іншого — значною мірою підвищить умотивованість студентів до сумлінного навчання під час здобуття вищої академічної та професійної освіти, вирішить проблему виробничих практик тощо. Зауважимо, що відповідно до Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні, кваліфікація вищої освіти
(академічна кваліфікація) — це будь-який документ про надання ступеня, диплом або інше свідоцтво, що видане уповноваженим органом та засвідчує успішне завершення програми вищої освіти — курсу навчання, який визнається уповноваженим органом держави як складова її СВО і після завершення якого студент отримує кваліфікацію ВО. Незалежно від типу ВО, в межах якої здійснюється класифікація тієї чи іншої програми, певна програма класифікується залежно від спрямованості її змісту на програми академічної орієнтації та на програми професійної орієнтації.

Заключення
Зважаючи на все, альтернатив переходу до західної моделі ВО, а саме у цьому полягає реалізація принципів та завдань Болонського процесу в Україні, немає і було б бажано, щоб цей перехід не здійснювався декретом, за принципом "усі раптом", а проходив на підставі виважених рішень щодо кожного напряму освіти і фахової підготовки, де враховувалися б всі плюси і всі мінуси поєднуваних систем. Інтегруватися до Болонського процесу потрібно досить обережно, щоб не розгубити досягнень вітчизняної вищої школи. Перед національною СВО постає не стільки завдання "професіоналізації" ВО, скільки завдання поетапної автономізації вищої школи, її адаптації до умов ринкової економіки.
Таким чином, підводячи підсумок, ми можемо сказати, що філософія створення зони європейської освіти побудована не на перевазі чи домінуванні якоїсь країни, а на обговоренні і пошуку консенсусу між різними країнами. З такої точки зору європейська освітня система і європейський навчальний план не
існують, і країни, які підписали декларацію, не прагнуть до її створення.
Європейська система освіти і навчальні плани існують при розумінні переваг, які надаються різноманітністю і багатством навчальних планів, а також необхідністю побудови шляхів, що зв'язують всіх учасників процесу, в долученні до цього багатства.

65

66

Document Outline

  • 2.3.2.Загальні компетенції
    • 2.3.3. Система рівневих індикаторів і система описів курсів за типами
    • Мета та основні завдання
      • Очікувані результати виконання заходів
        • 4.5.4. Форми організації навчання
        • 4.5.5. Організаційно-методичне забезпечення
        • 4.5.6. Контроль успішності студента
        • 4.5.8. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента
          • Заключення


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал