Курс лекцій у схемах для студентів напряму підготовки 030402 «Правознавство» усіх форм навчання



Сторінка5/14
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.94 Mb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14



  1. суб'єкти (носії) відносин




  1. предмет, із приводу якого існують відносини




3) соціальний зв'язок (суспільно значуща діяльність) як зміст відносин

як суб'єкти суспільних відносин можуть виступати фізичні і юридичні особи, колективи, об'єднання, а також сама держава

предметом суспільних відносин можуть виступати, насамперед, фізичні тіла, речі (природні об'єкти, різні товари чи предмети, які не мають ознак товару), а також сама людина

під соціальним зв'язком найчастіше розуміють визначену взаємодію, взаємозв'язок суб'єктів

3. Класифікація об'єктів злочину. Двооб'єктні злочини


Об'єкти злочину класифікуються «по вертикалі» і «по горизонталі».

1. КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ПО ВЕРТИКАЛІ



Загальний об’єкт злочину – це сукупність усіх суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом від злочинних посягань

Родовий об’єкт злочину – це об'єкт, що охоплює визначене коло тотожних чи однорідних за своєю соціально-політичною чи економічною сутністю суспільних відносин, що у силу цього повинні охоронятися єдиним комплексом взаємозалежних кримінально-правових норм

Безпосередній об’єкт злочину – ті конкретні суспільні відносини, що поставлені законодавцем під охорону визначеного кримінального закону і яким заподіюється шкода злочином



2. КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ПО ГОРИЗОНТАЛІ



Основним безпосереднім об’єктом є ті суспільні відносини, які насамперед і головним чином прагнув поставити під охорону законодавець

Додатковим безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, яким поряд з основним об'єктом злочину завжди заподіюється чи створюється загроза заподіяння шкоди, або даним суспільним відносинам шкода може і не заподіюватися (вони можуть бути не поставлені під погрозу заподіяння шкоди)

Існують такі злочини, що можуть одночасно посягати на два безпосередніх об'єкти – так звані двооб`єктні злочини (наприклад, під час грабежу з застосуванням насильства посягання здійснюється одночасно і на власність і на особистість). У таких випадках звичайно розрізняють основний, чи головний, і додатковий об'єкти злочину.




У двооб`єктних злочинах – безпосередній обєкт



Додатковий

Основний



Факультативний

Обов`язковий




Додатковий безпосередній об’єкт



Додатковий обов'язковий об'єкт



Додатковий факультативний об'єкт



це такий об'єкт, який у даному складі злочину є завжди. Так, у складі розбою основним безпосереднім об'єктом є власність, а додатковим обов'язковим – особистість


це такий об'єкт, який при здійсненні визначеного злочину може існувати поряд з основним, а може бути відсутнім (наприклад, відносини власності і здоров'я під час хуліганства)


4. Предмет злочину

Предмет відносин – це структурний елемент суспільних відносин.

Предметом злочину варто вважати будь-які речі матеріального світу, з визначеними властивостями яких кримінальний закон пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину.



Предмет відрізняється від об'єкту злочину такими ознаками:



на відміну від об'єкта, що є обов'язковою ознакою будь-якого складу злочину, предмет злочину ознака факультативна.

на відміну від об'єкта злочину, якому завжди наноситься шкода в результаті здійснення злочинного діяння предмет може не тільки отримувати шкоду від злочину, а також може і залишатися незмінним

предмет злочину – це завжди речі матеріального світу, тоді як об'єкт злочину – це суспільні відносини

предмет злочину необхідно відрізняти від знарядь і засобів здійснення злочинного діяння як ознаки об'єктивної сторони злочину. Якщо предмет злочину – це речі матеріального світу, з визначеними властивостями яких кримінальний закон пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину, то знаряддя і засоби здійснення злочину – ті предмети, що використовуються злочинцем для здійснення

Поряд із предметом суспільних відносин і предметом злочину в науці кримінального права виділяють і таке поняття, як предмет злочинного впливу.

Предмет злочинного впливу – це елемент суспільних відносин, що охороняється кримінальним правом (суб'єкти суспільних відносин, предмет суспільних відносин чи соціальний зв'язок), що у першу чергу піддається безпосередньому злочинному впливу.

Встановлення предмета злочинного впливу необхідно для з'ясування «механізму» заподіяння шкоди самому об'єкту.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття об’єкта злочину.


2. Опишіть класифікацію об’єктів «по вертикалі».
3. Дайте визначення поняття загального об’єкта злочину.
4. Дайте визначення поняття безпосереднього об’єкта злочину.
5. Опишіть класифікацію об’єктів «по горизонталі».
6. Що означає поняття «двооб`єктний злочин».
7. Назвіть та розкрийте значення структурних елементів суспільних відносин.
8. Дайте визначення поняття предмета злочину.
9. Дайте визначення поняття предмета злочинного впливу.
10. За якими ознаками предмет злочину відрізняється від об’єкта злочину?

Список літератури до теми

1. Білоконєв В. Об’єкт злочину з позиції системного підходу / В. Білоконєв // Юридичний вісник України. – 2003. – № 42. – С. 28–32.
2. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений /
С. Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4–15.
3. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке /
В. П. Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7–11.
4. Ємельянов В. П. Класифікація об’єктів злочинів / В. П. Ємельянов // Вісник НУВС. – 2002. – № 9 (20). – С. 179–183.
5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 3-тє вид., переробл. та доповн. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Атіка, 2003. – 1056 с.
6. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты /
Г. П. Новоселов. – М. : НОРМА, 2001.
7. Трубников В. М. Новый взгляд на объект преступления / В. М. Трубников // Право і безпека. – 2002. – № 1. – С. 81–87.
8. Фесенко Є. Об’єкт злочину з погляду реалій / Є. Фесенко//Юридичний вісник України.- 1997. – 14 серпня. – С. 3.
9. Фесенко Є. Синергетика та суперечність ціннісної теорії об’єкта злочину / Є. Фесенко // Юридичний вісник України. – 2004. – № 6. – С. 30–32.
10. Фесенко Є. В. Об’єкт злочину під кутом зору теорії цінностей і опонентів цієї концепції / Є. В. Фесенко // Адвокат. – 2003. – № 6. – С. 9–12.


Лекція 7

ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ


Ключові слова:
об’єктивна сторона складу злочину, суспільно небезпечне діяння, наслідки, злочини із матеріальним складом, злочини із формальним складом, причинний зв’язок.

План лекції

1. Поняття, ознаки та кримінально-правове значення об’єктивної сторони складу злочину.


2. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність).
3. Суспільно небезпечні наслідки злочину.
4. Причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками.
5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину.

1. Поняття, ознаки та кримінально-правове значення об’єктивної сторони складу злочину

Об’єктивна сторона складу злочину – це сукупність передбачених законом про кримінальну відповідальність ознак, які характеризують зовнішню сторону (зовнішнє вираження) злочину.

Об’єктивна сторона характеризує особливість злочину як зовнішнього акту суспільної поведінки винного і ті умови, за яких вчиняється цей злочин, тобто місце, час, спосіб, обставини, з якими пов’язане злочинне посягання.



Усі ознаки об’єктивної сторони складу злочину з погляду їх описування у диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов’язкові (необхідні) і факультативні.

Ознаки об’єктивної сторони
складу злочину



Обов’язкова ознака

Факультативні ознаки

Діяння у формі дії або бездіяльності. Суспільно небезпечна дія або бездіяльність – найважливіша, основна і обов’язкова ознака об’єктивної сторони будь-якого складу злочину. Відсутність цієї ознаки виключає склад злочину

Суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обставини, спосіб та засоби вчинення злочину



Ознаки об’єктивної сторони кожного складу злочину закріплюються в диспозиціях
статей особливої частини КК у таких трьох формах:



а) в одних диспозиціях вказується лише сама суспільно небезпечна дія чи бездіяльність

б) в інших диспозиціях йдеться тільки про суспільно небезпечні наслідки



в) у деяких статтях вказуються як на дії чи без дії, так і на суспільно небезпечні наслідки

Наприклад, у статтях КК України, які передбачають відповідальність за шпигунство (ст. 114), залишення в небезпеці
(ч. 1, ч. 2 ст. 135), створення злочинної організації (ст. 255), втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність
(ст. 304). Причому, так можуть бути описані як диспозиції статтей у формальних, так і матеріальних складах. Наприклад, крадіжка
(ст. 185) або грабіж (ст. 186 КК)

Наприклад, це такі, які передбачають відповідальність за вбивство через необережність
(ст. 119), умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.ст. 121, 122). У цих випадках вчинення суспільно небезпечного
діяння, яке призвело до вказаних наслідків, є зрозумілим саме по собі

Це ч. 3 ст. 135 КК, яка передбачає відповідальність за залишення в небезпеці, якщо воно спричинило смерть особи або інші тяжкі наслідки; ч. 1
ст. 194 КК, яка передбачає відпові-дальність за умисне знищення чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах та деякі інші




Значення об’єктивної сторони складу злочину:



об’єктивна сторона є обов’язковим елементом складу злочину і тому входить до юридичної підстави кримінальної відповідальності. Таким чином, особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише тоді, коли у вчиненому нею діянні встановлені всі ознаки складу злочину

ознаки об’єктивної сторони багато в чому визначають суспільну небезпечність злочину і тому об’єктивні ознаки діяння враховуються під час вирішення питання про криміналізацію тих чи інших, тобто визнання їх злочинними і караними самим законодавцем

об’єктивна сторона має важливе значення для правильної кваліфікації злочину. За об’єктивними ознаками суспільно небезпечного діяння, за характером поведінки особи можна встановити інші елементи й ознаки складу злочину: об’єкт, якому заподіюється шкода, відповідну форму вини, мотив, мету злочину, які не завжди вказуються в диспозиціях статей Особливої частини КК, і, таким чином, правильно кваліфікувати вчинене

об’єктивна сторона має значення для розмежування злочинів, а також відмежування злочинних діянь від незлочинних

врахування ознак об’єктивної сторони складу злочину дозволяє в кожному конкретному випадку правильно визначити ступінь тяжкості вчиненого злочину і відповідно до цього призначити покарання, що відповідає вчиненому (ст. 65 КК)


2. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність)


За своїми об’єктивними властивостями будь-який злочин є суспільно небезпечне діяння, тобто дія чи бездіяльність. Переважна більшість злочинів вчиняються шляхом дії. Наприклад, бандитизм (ст. 257 КК ), зґвалтування (ст. 152 КК ), хуліганство ( ст.296 КК) тощо.

Деякі злочини вчиняються шляхом бездіяльності. Наприклад, залишення в небезпеці (ст.135 КК), ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК) та ін.



Об’єктивна сторона певних складів злочину може вчинятися як шляхом дії, так – і бездіяльності. До таких злочинів належать: розголошення державної таємниці
(ст. 328 КК) , порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами ст. 286 КК) та ін.

Діяння



Дія у кримінально-правовому розумінні

Бездіяльність у кримінально-правовому
розумінні

це активний, вольовий, свідомий акт зовнішньої поведінки суб’єкта, який відображається у вчиненні суспільно небезпечного посягання, визначеного кримінальним законом

це суспільно небезпечна пасивна поведінка особи (суб’єкта), тобто невиконання дій, які особа повинна була і могла вчинити, чи не попередила настання суспільно небезпечних наслідків, які була зобов’язана і могла попередити



Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо вона діє проти власної волі, під впливом непереборної сили чи фізичного примусу, оскільки за таких обставин немає вольового акту (розділ VIII КК України «Обставини, що виключають злочинність діяння»)



Під непереборною силою слід розуміти таку дію сил природи, механізмів, устаткувань, людей, звірів, інших об’єктивних факторів, через які особа позбавляється можливості діяти як належить відповіднос за своєю волею і свідомістю (хвороба, стихійне лихо тощо). Наприклад, немає складу відхилення від призову на строкову військову службу, якщо призовник не з’явився у зазначений термін на призовний пункт внаслідок тяжкої хвороби або через порушення нормального руху транспорту

Фізичний примус (ст. 40 КК ) – це, так би мовити, один із різновидів непереборної сили. Під фізичним примусом розуміють фізичну дію на особу. Це можуть бути: побої, зв’язування, тортури, мордування, позбавлення волі й подібні дії, мета яких – примусити особу вчинити злочин

Кримінальна відповідальність за дію чи бездіяльність, вчинені під впливом психічного примусу, може бути виключена лише тоді, коли буде визнано, що їх вчинено в стані крайньої необхідності, з метою захисту більш важливих інтересів (ст. 39, ч. 2 ст. 40 КК)


3. Суспільно небезпечні наслідки

Злочинний наслідок – це визначена кримінально-правовою нормою матеріальна чи нематеріальна шкода, заподіяна злочинними діяннями об’єкта, який охороняється законом.

Наслідки



наслідки матеріального характеру

наслідки нематеріального характеру

- наслідки фізичного характеру (наприклад, до такого виду наслідків можна віднести тілесні ушкодження різної ступені тяжкості (статті 121-
125 КК), смерть людини під час вбивства (статті 115-119КК);

- матеріальна шкода, наприклад, у злочинах проти власності. Причому, наслідки майнового характеру можуть виражатися у позитивній шкоді або в упущеній вигоді (неодержані доходи)



- нематеріальними наслідками є негативні зміни в об’єкті посягання, які поєднані з порушенням інтересів учасників суспільних відносин та мають нематеріальний характер. Це може бути шкода політичним інтересам (злочини проти основ національної безпеки України), соціальним (злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина), організаційним (злочини у сфері службової діяльності, злочини проти правосуддя) та деякі інші



Наслідки залежно від виду безпосереднього об’єкта



основні наслідки

додаткові наслідки



Наслідки залежно від законодавчого прийому опису злочинних
наслідків у складі злочину



вказівка на один (єдиний) наслідок,
що має кримінально-правове значення (наприклад, під час конструювання складу крадіжки (ст. 185 КК), умисного вбивства (ст. 115 КК)

вказівка на два і більше можливих (альтернативних) наслідків, що виступають обов’язковою ознакою складу злочину (наприклад, у кваліфікованому складі умисного пошкодження або знищення майна
(ст. 194 КК)



Наслідки залежно від конкретизації злочинних наслідків у диспозиції статті Особливої частини КК



конкретно визначені наслідки,
наприклад, смерть потерпілого під час умисного вбивства (ст. 115 КК)

наслідки, для визначення яких застосовуються оціночні терміни і поняття, з’ясування обсягу і змісту яких вимагає уточнення і конкретизації по кожній справі (наприклад, указівка на „тяжкі наслідки”, „особливо тяжкі наслідки”, „великий збиток” тощо)



Наслідки залежно від впливу на кваліфікацію злочину



наслідки, які виступають необхідною ознакою основного (простого) складу закінченого злочину, наприклад, шкода у великих розмірах при умисному знищенні або пошкодженні чужого майна (ч. 1 ст. 194 КК)

наслідки, які виступають кваліфікуючою обставиною, наприклад, майнова шкода в особливо великих розмірах, загибель людей чи інші тяжкі наслідки під час умисного знищення або пошкодження чужого майна
(ч. 2 ст. 194 КК)

Деякі норми кримінального закону можуть вказувати на наслідки, як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони злочину, тобто злочинність і караність діяння обов’язково пов’язані із настанням суспільно небезпечних наслідків (ч. 1 ст. 364 КК). В інших нормах об’єктивна сторона злочину може передбачати як фактичне настання наслідків, так і можливість їх настання (ч. 1 ст. 274 КК).

Залежно від того, чи включено суспільно небезпечні наслідки в диспозицію статті
Особливої частини КК як обов’язкову ознаку складу злочину чи ні, всі злочини
поділяються на дві групи:



Злочини з матеріальним складом

Злочини з формальним складом

Злочини з матеріальним складом – це такі злочини, в яких суспільно небезпечні наслідки передбачаються як обов’язкова ознака об’єктивної сторони злочину. Тобто це такі злочини, для встановлення об’єктивної сторони складу яких необхідно встановити не тільки суспільно небезпечні наслідки, але й відповідно суспільно небезпечні наслідки та причинний зв’язок. До таких злочинів належать, наприклад, крадіжка, грабіж, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень тощо

Злочини з формальним складом – це такі злочини, в яких сам факт вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом, утворює закінчений злочин. Тобто настання суспільно небезпечних наслідків у таких злочинах виходить за рамки їх складу та не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цих складів злочину. Наприклад, погроза вбивством, зґвалтування

4. Причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал