Курс лекцій у схемах для студентів напряму підготовки 030402 «Правознавство» усіх форм навчання



Сторінка4/14
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.94 Mb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14



1. Умисел (ст. 24 КК)

2. Необережність (ст. 25 КК)

Злочин визнається скоєним умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер вчиненого нею діяння (дії чи бездіяльності), передбачала суспільно небезпечні наслідки та бажала чи свідомо допускала настання цих наслідків

Злочин визнається вчиненим з необереж-
ності, якщо особа яка його вчинила перед-
бачала можливість настання суспільно
небезпечних наслідків вчиненого нею
діяння, але легковажно розраховувала на
їх відвернення, або хоч і не передбачала
можливості настання суспільно небезпеч-
них наслідків свого діяння, але повинна
була і могла їх передбачати

Прямий умисел
(ч.2 ст. 24 КК)

Непрямий
умисел

(ч.3 ст. 24)

Злочинна самовпевненість
(ч. 2 ст. 25 КК)

Злочинна недбалість
(ч.3 ст. 25 КК)

має місце там, де особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчиненого нею діяння, передбачає можливість чи неминучість настання суспільно небезпечних наслідків цього діяння і бажає настання цих наслідків


має місце там,
де особа
усвідомлює суспільно
небезпечний
характер
вчиненого
нею діяння,
передбачає тільки
можливість
настання
суспільно небезпечних наслідків цього
діяння, не бажає
цих наслідків, хоч
свідомо допускає
їхнє настання

має місце там, де особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків вчиненого нею діяння, але легковажно розраховує на їх відвернення


має місце там, де особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків вчиненого нею діяння, хоча повинна була і могла їх передбачати


Спеціальні види умислу

1. Заздалегідь обміркований умисел між виникненням умислу вчинити злочин і його реалізацію є певний, іноді дуже тривалий період часу

2. Раптово виниклий умисел характерний для тих випадків, коли між виникненням і реалізацією наміру на здійснення злочину практично немає розриву чи в часі цей розрив украй незначний

3. Різновидом раптово виниклого умислу є афектований умисел, до ознак якого відносяться раптовість виникнення, короткочасність протікання

4. Конкретизований – це такий вид умислу, при якому особа чітко і ясно розуміє наслідки свого діяння

5. Неконкретизований умисел - це такий вид умислу, при якому особа передбачає настання суспільно небезпечних наслідків, але не розуміє, у чому вони конкретно проявляться

1. Умисел складається з інтелектуальної і вольової ознак (моментів)

1. Інтелектуальний момент прямого умислу полягає:

1. Інтелектуальна ознака непрямого умислу складається з двох елементів:

а) в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру вчиненого нею діяння

а) особа усвідомлює суспільно небезпечний
характер вчиненого діяння

б) у передбаченні можливості чи неминучості настання суспільно небезпечних наслідків цього діяння

б) передбачає можливість настання наслідків цього діяння

2. Вольова ознака (момент) прямого
умислу


2. Вольова ознака непрямого умислу

визначається в законі словами
«особа бажає настання суспільно
небезпечних наслідків». Причому, бажання може означати:
а) прагнення досягти мети свого вчинку
(особа з помсти убиває потерпілого
– смерть потерпілого – це той наслідок,
до якого особа прагне);
б) але бажання може означати і прагнення до кількох цілей, коли в особи маються і цілі другорядні (під час розбою особа нападає на потерпілого і заподіює йому поранення з метою заволодіння майном, отже, заподіяння поранення – другорядна мета)

виключає бажання настання наслідків, а характеризується їхнім свідомим допущенням.
Свідоме допущення наслідків передбачає:
а) даний наслідок виступає як побічний
результат поведінки суб'єкта;
б) особа при цьому прагне до досягнення
якихось інших наслідків, до інших бажаних
цілей – вони можуть бути злочинними і
незлочинними;
в) свідоме допущення означає надію
«на або» або байдуже відношення
до злочинних наслідків

Відмінність непрямого умислу від прямого

Цю відмінність варто проводити як за інтелектуальним, так і за вольовим моментами, а саме:

а) за характером передбачення: при непрямому умислу особа передбачає лише можливість настання наслідків свого діяння, а при прямому – як можливість, так і неминучість наслідків вчиненого їм діяння. Дуже часто на практиці виникають ситуації, коли особа передбачає неминучість настання наслідків свого діяння, а вольовий момент чітко не вдається установити (наприклад, нанесення в бійці глибокого ножового поранення в груди, від чого потерпілий помер). Коли особа передбачає неминучість наслідків, варто вважати, що має місце прямий умисел. Передбачення неминучості наслідків означає наявність прямого умислу

б) за вольовою ознакою: при прямому умислі особа бажає настання наслідків, а при
непрямому умислі, навпаки, не бажає, а настання наслідків нею лише свідомо допускається, вони виступають як можливий побічний результат діяння винного



2. Необережність складається з інтелектуальної і вольової ознак (моментів)

Злочинна самовпевненість містить у собі дві ознаки (моменти): інтелектуальний і вольовий

Злочинна недбалість містить у собі
два елементи: інтелектуальний і вольовий

Інтелектуальна ознака при самовпевненості містить у собі:
а) передбачення фактичних ознак вчиненого особою діяння;
б) передбачення можливості настання
суспільно небезпечних наслідків;
в) передбачення розвитку причинного
зв'язку.
Вольова ознака – особа легковажно
розраховувала на відвернення
наслідків

Інтелектуальна ознака (момент) злочинної недбалості в законі чітко не сформульований,
але його наявність передбачається:
а) у свідомому недотриманні правил
обережності, у свідомій зневазі до існуючих, установлених (писаних чи неписаних) правил
обережності;
б) інтелектуальна ознака злочинної недбалості
може проявлятися й у неусвідомленому чи в
недостатньо усвідомленому порушенні
правил обережності .
Вольовий момент складається у відсутності
певної поведінки, спрямованої на організацію
своїх дій

Відмінність злочинної самовпевненості від непрямого умислу

1. Відмінність за характером передбачення (за інтелектуальним моментом) – при непрямому умислі передбачення завжди конкретне, а при самовпевненості – абстрактне (не плутати з конкретним розрахунком при самовпевненості на ненастання наслідків).
2. При непрямому умислі через конкретне передбачення особа свідомо допускає настання наслідку, а при самовпевненості особа легковажно розраховує на відвернення наслідків

Казус (випадок)

Казус (випадок) – це невинне заподіяння шкоди суспільним відносинам, що
виключає притягнення до кримінальної відповідальності особи, що вчинила дане
діяння.

Казус полягає в тому, що особа не передбачає можливості настання суспільно


небезпечних наслідків вчиненого їм діяння, і за обставинами справи не могла і не повинна була їх передбачати

Подвійна (складна) чи змішана форма вини

У діючому праві існують склади злочинів, кваліфіковані за наслідками. Це такі
склади, де як кваліфікуюча ознака фігурує якийсь наслідок, що обтяжує відповідальність (кваліфікацію). Прикладами можуть бути, зокрема, ч. 2 ст. 121 КК,
ч. 3 ст. 133 КК, ч. 2 ст.134 КК


3. Мотив та мета складу злочину: поняття, види, значення

Факультативні ознаки суб'єктивної сторони

Мотивом злочину називаються ті внутрішні спонукання, якими керується суб'єкт при здійсненні злочину. Мотив в одних випадках виступає як необхідна, обов'язкова ознака складу, в інших – як кваліфікуюча ознака, а, по-третє, враховується при призначенні покарання в ролі пом'якшуючої чи обтяжуючої обставини. Мотив злочину властивий лише навмисним злочинам. Але мотивація визначеного роду має місце і при здійсненні необережних злочинів

Мета злочину – це той кінцевий (проміжний) результат, що міститься у свідомості винного, до якого він прагне, скоюючи злочин. Мета є лише в злочинах, вчинених із прямим умислом. У ряді випадків у КК мета позначена як основна, обов'язкова ознака суб'єктивної сторони конкретного складу злочину, в інших – як кваліфікуюча ознака; у всіх інших випадках вона враховується судом лише при призначенні покарання


Мотиви поділяються на дві великі групи


1. Мотиви низинного характеру (низинні мотиви)

Цілі злочину можуть бути:

2. Мотиви, позбавлені низинного змісту, характеру

1. Найближчі

2. Кінцеві (проміжні і перспективні)

Емоції

Аналізуючи структуру суб'єктивної сторони складу злочину, потрібно звернути увагу на місце в ній емоцій. Емоції лежать в основі будь-якої діяльності людини. Це реакція людини на вплив внутрішніх та зовнішніх подразників, що має яскраво виражене суб’єктивне забарвлення, що охоплює всі види чутливості та переживань. Реакція людини в цьому випадку залежить від почуттів та настрою. Вітчизняне кримінальне право не розглядає емоції як ознаку суб'єктивної сторони складу злочину, визнаючи при цьому, що у певних випадках вони впливають на поводження винної особи. Дана позиція відрізняється від точки зору російських правознавців, якими останнім часом емоції включені в число факультативних ознак складу злочину

Значення факультативних ознак суб'єктивної сторони складу злочину

Не забуваючи про те, що мотив і мета розглядаються в науці кримінального права,
як факультативні ознаки, можна зазначити їхнє значення при наданні юридичної оцінки вчиненому злочинцем:

1. У деяких складах злочинів вони виступають як його обов'язкові ознаки (корисний мотив під час крадіжки)

2. У деяких складах злочинів вони виступають як його кваліфікуючі ознаки
(корисний мотив під час кваліфікованого вбивства)

3. У деяких складах злочинів вони виступають як ознаки, що враховуються під час
призначення покарання в ролі пом'якшуючих чи обтяжуючих обставин (ст.ст. 66,
67 КК)

4. Помилка в кримінальному праві: поняття, види, особливості кримінальної відповідальності

Помилка в кримінальному праві – це неправильне уявлення винного щодо юридичних і фактичних ознак діяння і його наслідків (або неправильне представлення винного щодо приписів закону і фактичних ознак діяння та його наслідків).

Помилки:



1) За причинами і умовами виникнення

2) За характером


3) За значущістю


4) За предметом омани

5) За впливом на притягнення особи до кримінальної відповідальності

пробачливі і невибачливі помилки



помилкове представлення про наявність ознак, що фактично відсутні, і помилкове представлення про відсутність ознак, що фактично є в наявності

істотні і несуттєві



юридичні і фактичні

винні і невинні


Юридична помилка (помилка в праві) – це неправильне уявлення особи щодо юридичного характеру суспільно небезпечного діяння і його наслідків.

Юридичні помилки:



1. Помилка в злочинності діяння (суб'єкт вважає своє діяння злочином, хоча воно не закріплено як таке в карному законі (мнимий злочин)

2. Помилка в незлочинності діяння (суб'єкт вважає своє діяння правомірним, у той час як закон відносить його до злочину)


3. Помилка у вигляді і розмірі покарання


4. Помилка в кваліфікації діяння



Фактична помилка (помилка у факті) – це неправильне уявлення особи щодо фактичних ознак суспільно небезпечного діяння і його наслідків.

Фактичні помилки



помилка в об'єкті і суміжні з нею (у
предметі, в особистості, відхилення дії)

у кваліфі-куючих ознаках



у
характері
діяння



у
наслідках



у
розвитку причинного зв'язку



негідний замах



у мотиві

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття суб’єктивної сторони злочину.
2. Назвіть ознаки суб’єктивної сторони злочину.
3. Назвіть основні елементи вини.
4. У чому полягає значення вини?
5. Назвіть основні форми вини.
6. Назвіть та охарактеризуйте спеціальні види умислу.
7. Назвіть складові елементи умислу.
8. У чому полягає відмінність прямого умислу від непрямого?
9. З яких ознак складається необережність?
10. У чому полягає відмінність злочинної самовпевненості від непрямого умислу?
11. У чому полягає значення факультативних ознак суб'єктивної сторони складу злочину?
12. Дайте визначення помилки в кримінальному праві.

Список літератури до теми

1. Біленчук П. Д., Кримінальне право України: Альбом схем : навчальний посібник /
П. Д. Біленчук, М. Т. Задояний, В. А. Мойсєєнко. – К. : Олан, 2003. – 403 c.
2. Вереша Р. Вина і склад злочину в кримінальному праві України: співвідношення понять / Р. Вереша // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 2. – C. 91–95.
3. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Загальна частина: курс лекцій / М. Й. Коржанський. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
4. Кримінальний кодекс України : офіційний текст // Відомості Верховної Ради України. – № 25–26. – 29 червня 2001 року.
5. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник /
П. С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
6. Митрофанов І. І. Закон України про кримінальну відповідальність : навчальний посібник / І. І. Митрофанов, В. В. Локтіонова. – Кременчук : Видавець
«ПП Щербатих О. В.», 2011. – 356 с.
7. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 3-тє вид., переробл. та доповн. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Атіка, 2003. – 1056 с.
8. Рарог А. И. Субъективная сторона преступления и квалификация преступлений /
А. И. Рарог. – М., 2001. – 134 с.
9. Рогачевский Л. А. Особенности субъективной стороны преступлений, совершенных в состоянии аффекта / Л. А. Рогачевский // Правоведение. – 1983. – № 6. – С. 82.
10. Уголовное право Украины: Общая часть / отв. ред. Я. Ю. Кондратьев. – К. : Атика, 2002. – 448 с.

Лекція 6

ОБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ

Ключові слова: об’єкт злочину, предмет злочину, предмет злочинного впливу, суспільні відносини, структурні елементи суспільних відносин, двооб'єктні злочини.

План лекції

1. Поняття та значення об'єкта злочину.


2. Структура суспільних відносин та визначення механізму спричинення шкоди об'єкта злочину.
3. Класифікація об'єктів злочину. Двооб'єктні злочини.
4. Предмет злочину.

    1. Поняття та значення об'єкта злочину

Об'єкт злочину - цінності, що охороняються кримінальним законом, на які спрямоване злочинне діяння, що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди цим цінностям.
Законодавчий перелік об'єктів злочину надається в ч.1 ст. 1 КК України, - це права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека людства. Крім цього, перелік об'єктів злочинів міститься в назвах усіх розділів Особливої частини КК, а також диспозиціях окремих норм, наприклад ч.1 ст.111 КК України (державна зрада).


Об'єкт злочину має важливе теоретичне і практичне значення й в основних рисах зводиться до такого:



1. Об'єкт злочину – елемент кожного злочинного діяння, будь-який злочин є таким тільки тоді, коли суспільним відносинам охоронюваним кримінальним правом заподіюється чи може бути заподіяна істотна шкода. Це знаходить підтвердження в такій законодавчо закріпленій ознаці злочину, як суспільна небезпека

2. Об'єкт злочину – обов'язкова ознака складу злочину. Юридичне значення об'єкта, насамперед, визначається тим, що він є обов'язковим елементом будь-якого складу злочину. Не може бути жодного конкретного складу злочину (вбивство, крадіжка, державна зрада й ін.) без безпосереднього об'єкта посягання

3. Об'єкт злочину має принципове значення для кодифікації кримінального законодавства. За ознакою родового об'єкта злочину будується Особлива частина Кримінального кодексу України

4. Правильне встановлення об'єкта злочину дозволяє відмежувати злочин від інших правопорушень і аморальних провин. Крім того, при явній малозначності реальної чи можливої шкоди яким-небудь суспільним відносинам, навіть охоронюваним кримінальним правом, не може йти мова про злочин (ч. 2 ст. 11 КК — малозначне діяння), тому що об'єкту не спричиняється тієї шкоди, що передбачається від злочину

5. Об'єкт злочину дозволяє визначити характер і ступінь суспільної небезпеки злочинного діяння, тобто, яким саме суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним правом, і в якому ступені (наскільки серйозно) заподіяна чи могла бути заподіяна шкода

6. Об'єкт злочину має важливе, а іноді і вирішальне, значення для правильної кваліфікації діяння й відмежування одного злочину від іншого. Неприйняття до уваги специфіки об'єкта посягання, неправильне його встановлення приводить на практиці до судових помилок


2. Структура суспільних відносин та визначення механізму спричинення шкоди об'єкту злочину

Щоб з'ясувати сутність об'єкта злочину і механізм злочинного посягання на нього, важливо визначити структуру суспільних відносин і взаємодію, систему зв'язків між різними елементами його складових частин.




Суспільні відносини



складаються самі по собі в процесі існування суспільства будь-якої соціально-економічної формації

не створюються законом, хоча закон може сприяти їхньому утворенню, розвитку і зміцненню відповідно до інтересів особистості, суспільства і держави

існують об'єктивно

структура суспільних відносин являє собою цілісну систему утворюючих його елементів, відповідним чином взаємозалежних і взаємодіючих один із одним

суспільні відносини, як цілісна система, а не які-небудь його складові частини можуть бути визнані об'єктом злочину



Структурними елементами суспільних відносин є:


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал