Курс лекцій у схемах для студентів напряму підготовки 030402 «Правознавство» усіх форм навчання



Сторінка3/14
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.94 Mb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Лекція 4

СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ

Ключові слова: суб'єкт злочину, вина, мотив, мета, елементи вини, форми вини, умисел, необережність, казус, помилка, вік особи.

План лекції

1. Поняття та ознаки суб'єкта злочину. Спеціальний суб'єкт злочину.


2. Поняття неосудності та її критерії, обмежена осудність.
3. Вік і його вплив на кримінальну відповідальність.

  1. Поняття та ознаки суб'єкта злочину . Спеціальний суб'єкт злочину

Суб'єкт злочину – фізична, осудна особа, що досягла до моменту вчинення злочину віку кримінальної відповідальності. Відповідно до ст. 18 КК України суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Ознаки суб’єкта злочину



1. Фізична особа

2. Осудність

3. Вік

КК України відповідальність юридичних осіб не передбачена, хоча в деяких країнах вона існує

здатність особи усвідомлювати свої дії, їх суспільне значення і керувати ними, а також здатність відповідати за вчинені дії

особа повинна досягти передбаченого в законі віку (ст.22 КК України)


Спеціальний суб’єкт злочину –
фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа (ч. 2 ст. 18 КК України).

Спеціальний суб'єкт злочину - особа, що поряд із загальними ознаками суб'єкта має додаткові, зазначені в законі, ознаки, тільки при наявності яких може наступати кримінальна відповідальність по визначеній статті чи частині статті КК України.

Різні категорії осіб, що є спеціальними суб'єктами, можна класифікувати на визначені групи залежно від спеціальних ознак, що визначають суб'єкта конкретних видів злочинів:



- громадянство визначає відповідальність за державну зраду (ст.111 КК) і шпигунство (ст.114 КК)

- посадове положення визначає суб'єктів значного числа злочинів, таких, як злочини у сфері службової діяльності (розділ XVII КК України), певні злочини проти правосуддя

- професійна діяльність є необхідною ознакою суб'єкта таких злочинів, як ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст.139 КК)

- військова служба визначає коло суб'єктів злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (розділ XIX КК України)

- особливе відношення до потерпілого характеризує суб'єктів таких злочинів, як залишення в небезпеці (ст. 135 КК), втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність
(ст. 304 КК)

- особливий правовий статус характерний для визнання суб'єктом засуджених, що втекли з місця позбавлення волі або з-під варти, чи дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 393, 392 КК)

-особливий стан визначає суб'єкта таких злочинів, як зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 КК) чи зараження венеричною хворобою (ст.133 КК)


У передбачених законом випадках спеціальні ознаки суб'єкта можуть впливати на характер кримінальної відповідальності і кваліфікацію злочину.

  1. Поняття неосудності та її критерії, обмежена осудність

Формула неосудності – сукупність ознак, що характеризують неосудність (змішана формула неосудності).

Змішана формула неосудності



1. Медичний (біологічний) критерій неосудності передбачає наявність у особи всіх можливих психічних захворювань, що істотно впливають на свідомість і волю людини. У частині 2 ст. 19 КК України визначено чотири види психічних захворювань:
а) хронічна психічна хвороба;
б) тимчасовий розлад психічної діяльності;
в) недоумство;
г) інший хворобливий стан психіки

2. Юридичний критерій неосудності включає відсутність у особи здатності усвідомлювати свої дії (інтелектуальна ознака) чи керувати ними (вольова ознака). Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме внаслідок наявності психічного захворювання, тобто медичного критерію.
У частині 2 ст. 19 КК України юридичний критерій неосудності виражений двома ознаками:
1) інтелектуальною – особа не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність);
2) вольовою – особа не могла керувати ними



1. Медичний (біологічний) критерій неосудності передбачає наявність у особи психічних захворювань, що істотно впливають на свідомість і волю людини, а саме:



хронічної психічної хвороби (досить поширений вид захворювання психіки, до якого належать: шизофренія, епілепсія, параноя, прогресивний параліч, маніакально-депресивний психоз та ін. (захворювання, що мають тенденції до прогресування, у тому числі і ті з них, що протікають в формі приступів)

тимчасового розладу психічної діяльності ( гостре, нетривале психічне захворювання, що відбувається у вигляді нападів. Це захворювання раптово виникає (часто як наслідок тяжких душевних травм) і за сприятливих обставин раптово минає. До таких захворювань належать різного роду патологічні афекти, патологічне сп’яніння, алкогольні психози, біла гарячка та ін.)

недоумства (олігофренії) (найтяжче психічне захворювання, що є постійним, природженим видом порушення психіки, що вражає розумові здібності людини. Існують три форми слабоумства: ідіотія (найбільш глибокий ступінь розумового недорозвитку), імбецильність (менш глибокий), дебільність (найлегша форма)

іншого хворобливого стану психіки (такі хворобливі розлади психіки, що їх не охоплюють вищезазначені три види психічних захворювань. До них належать явища абстиненції при наркоманії (наркотичне голодування) та ін. Це не психічні захворювання в чистому вигляді, але за своїми психопатичними порушеннями вони можуть бути прирівняні до них

Для наявності медичного критерію неосудності досить встановити, що на час вчинення суспільно небезпечного діяння особа страждала хоча б на одне із зазначених захворювань. Наявність медичного критерію є лише підставою для встановлення критерію юридичного, який остаточно визначає стан неосудності.

Юридичний критерій неосудності



Інтелектуальна ознака критерію неосудності знаходить свій вияв у тому, що особа вчинивши те чи інше діяння, небезпечне для суспільства, “не усвідомлювала фактичну сторону своїх дій, або не могла розуміти їх суспільний зміст”, а тому не може розуміти і його суспільну небезпечність

Вольова ознака критерію неосудності свідчить про такий ступінь руйнування психічною хворобою вольової сфери людини, коли вона не може керувати своїми діями (бездіяльністю)



Обмежена осудність

значення обмеженої осудності, як вказано в ч. 2 ст. 20 КК України, полягає в тому, що вона враховується судом під час призначення покарання і є підставою для застосування примусових заходів медичного характеру



1) обмежена осудність пов'язана з наявністю в суб'єкта певного психічного розладу, психічної аномалії

2) внаслідок цього психічного стану особа не повною мірою здатна усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого діяння. Однак, на відміну від неосудної особи, здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або) керувати ними не виключається

3) обмежена осудність не виключає осудності як обов'язкової ознаки суб'єкта, а отже, не виключає і кримінальної відповідальності за вчинене




3. Вік і його вплив на кримінальну відповідальність

Ознакою суб'єкта злочину, що визначає адекватність його поведінки, є вік особи. Встановлення вікових меж відповідальності за свою поведінку припускає, що по досягненні визначеного віку неповнолітні вже розуміють, що добре і що погано, що робити не можна, у яких випадках їхні дії можуть заподіяти шкоду.



Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК України)



16 років (ч.1 ст. 22 КК України)

14 років (ч.2 ст. 22 КК України)



В основу зниження віку кримінальної відповідальності, як відзначає В. Я. Тацій, покладені такі критерії:



- рівень розумового розвитку, свідомості людини, що свідчать про можливість вже в 14 років усвідомлювати суспільну небезпеку і протиправність злочинів, перерахованих у
ч. 2 ст. 22 КК

- значна поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків

- значна суспільна небезпека (вага) більшості з цих злочинів



Межі віку кримінальної відповідальності (щодо певних видів покарань)



довічне позбавлення волі не призначається особам, у віці до 18 років

виправні роботи й обмеження волі не призначаються жінкам та чоловікам, що досягли пенсійного віку

довічне позбавлення волі не призначається особам, що досягли 65-річного віку

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття суб’єкта злочину.


2. Назвіть ознаки суб’єкта злочину.
3. Дайте визначення поняття cпеціального суб’єкта злочину.
4. Розкрийте зміст формули неосудності.
5. Поясніть значення медичного критерію неосудності.
6. Поясніть значення юридичного критерію неосудності.
7. У чому виражається інтелектуальна ознака критерію неосудності.
8. У чому виражається вольова ознака критерію неосудності.
9. Розкрийте зміст поняття «обмежена осудність».
10. У чому виражається вплив віку на кримінальну відповідальність?

Список літератури до теми

1. Бараненко Д. Обмежена осудність за кримінальним законодавством України /
Д. Бараненко // Вісник прокуратури. – 2002. – № 3.
2. Борисов В. І. Необережність та її види : конспект лекції / В. І. Борисов. – Харків : Юрид. ін-тут, 1991. – 21 с.
3. Бурдін В. М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння /
В. М. Бурдін. – К. : Атіка, 2005. – 160 с.
4. Коржанський М. Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини / М. Й. Коржанський.- К. : Атіка, 2004. – 216 с.
5. Кримінальний кодекс України : офіційний текст // Відомості Верховної Ради України. – № 25–26. – 29 червня 2001 року.
6. Куц В. М. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину / В. М. Куц // Вісник Університету внутрішніх справ.  1996. – Вип. 1. – С. 17–23.
7. Ломако В. А. Зміст умислу і його види : конспект лекції / В. А. Ломако. – Х. : Юрид.
ін-т, 1991. – 15 с.
8. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 3-тє вид., переробл. та доповн. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Атіка, 2003. – 1056 с.
9. Савченко А. В. Мотив і мотивізація злочину / А. В. Савченко. – К. : Атіка, 2002. – 144 с.
10. Семенов С. А. Поняття спеціального суб’єкта злочину / С. А. Семенов // Журнал російського права. – 1998. – № 7.

Лекція 5

СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ


Ключові слова: суб'єктивна сторона злочину, вина, мотив, мета, елементи вини, форми вини, умисел, необережність, казус, помилка.

План лекції

1. Поняття та ознаки суб'єктивної сторони складу злочину.


2. Провина: поняття, форми, види, значення.
3. Мотив та мета складу злочину: поняття, види, значення.
4. Помилка в кримінальному праві: поняття, види, особливості кримінальної відповідальності.

  1. Поняття та ознаки суб'єктивної сторони складу злочину

Суб'єктивна сторона – це внутрішня сторона злочину. Це психічна діяльність особи в момент вчинення суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності), передбаченого діючим КК України, що виражає його відношення до злочину та його наслідків.

Значення суб'єктивної сторони:



а) впливає на кваліфікацію злочину

б) дає можливість відмежувати один злочин від іншого

в) дає можливість відмежувати злочинне від незлочинного

г) впливає на призначення покарання

д) впливає на рішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності і покарання



Ознаки суб'єктивної сторони
злочину




1. Вина
(обов’язкова ознака)
(ст. 23 КК України)

2. Мотив
(факультативна ознака)

3. Мета
(факультативна ознака)

Відповідно до ст. 21 КК, вина – це психічне відношення особи до вчиненого нею суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності), передбаченого діючим КК, і його наслідків, виражене у формі умислу чи необережності

Мотивом злочину називаються ті внутрішні спонукання, якими керується суб'єкт при здійсненні злочину. Мотив – це рушійна сила злочину, це внутрішня причина його здійснення

Мета злочину – це той кінцевий результат, що міститься у свідомості винного, до якого він прагне, скоюючи злочин


2. Провина: поняття, форми, види, значення
(розділ
V КК України)

Розглядаючи поняття вини, необхідно виділити в ньому чотири важливих елементи.


Потрібно розрізняти: зміст вини, сутність вини, форми вини, ступінь вини.

1. Елементи вини



Зміст вини

Сутність вини

Форми вини

Ступінь вини

є відображення в психіці (свідомості) особи об'єктивних ознак вчиненого діяння, тобто фактичних ознак, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону. Таким чином, зміст вини визначається змістом об'єктивних ознак конкретного складу

визначає соціальну природу вини, оскільки вина проявляється в злочинному діянні. Отже, соціальна сутність вини складається в негативному відношенні особи до суспільних відносин, тим цінностям, благам, що охороняються нормами права

умисел і необережність

визначає вагу скоєного злочинного діяння



Значення вини:



1. Вина особи в злочині обов'язково повинна бути встановлена, виходячи з об'єктивних обставин справи. Вина входить у зміст предмета доказування по кожній справі. Вина - це прояв психічної діяльності особи під час вчинення злочину

2. Діє принцип суб'єктивного ставлення в вину, тобто відповідальності за вчинене діяння і його наслідки лише при наявності вини

3. Відсутність вини означає відсутність суб'єктивної сторони і, отже, складу злочину, кримінальної відповідальності і покарання

4. Вина має суттєве значення для правильної кваліфікації злочину і для визначення міри покарання за вчинене



Форми вини


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал