Курс лекцій у схемах для студентів напряму підготовки 030402 «Правознавство» усіх форм навчання



Сторінка12/14
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.94 Mb.
ТипКурс лекцій
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14



Диференційовані строки давності



тривалість залежить від ступеню тяжкості злочину

для злочинів невеликої тяжкості тривалість залежить від виду покарання, передбаченого санкцією статті

чим більш небезпечним є злочин, тим довший строк давності встановлено щодо нього

Початковий момент перебігу давності – день вчинення особою злочину (день, протягом якого (тобто до 24-ї год.) особа вчинила діяння, що входить до об’єктивної сторони складу злочину).
Кінцевий момент строку давності наступає о 24-й год. останньої доби встановленого законом строку, який обчислюється календарними роками (якщо перебіг давності зупинявся, то також місяцями і днями).


Порядок обчислення строків давності (ст. 49 КК)



початок обчислення строку давності не залежить від настання наслідків злочину

при незакінченому злочині початком перебігу давності є день, в який були припинені чи не вдалися підготовчі дії або злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного

для співучасників злочину строк давності обчислюється з дня, коли була завершена та роль, яку виконував конкретний співучасник

для триваючих злочинів строк давності обчислюється з моменту припинення з волі чи всупереч волі винного дії чи бездіяльності

при злочинах, що продовжуються, строк давності обчислюється з моменту здійснення винним останнього зі злочинних актів, які охоплювалися єдиним наміром і були спрямовані на досягнення єдиної мети



Винятки з правила про обов’язкове звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності



факультативне незастосування давності
(ч. 4 ст. 49 КК)


обов’язкове незастосування давності
(ч. 5 ст. 49 КК)


питання про застосування давності щодо особи, яка вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом

давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і ч. 1
ст. 442 КК України

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття звільнення від кримінальної відповідальності.


2. У чому полягає відмінність звільнення від кримінальної відповідальності від звільнення від покарання?
3. Які бувають види звільнення від кримінальної відповідальності?
4. Назвіть ознаки дійового каяття.
5. Поясніть сутність звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
6. Поясніть сутність звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.
7. Поясніть сутність звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку та із зміною обстановки.
8. Назвіть умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
9. Назвіть строки давності, після перебігу яких особа звільняється від кримінальної відповідальності.
10. Назвіть винятки з правила про обов’язкове звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Список літератури до теми

1. Баулін Ю. Звільнення від кримінальної відповідальності / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
2. Головко Л. В. Освобождение от уголовной ответственности и освобождение от уголовного преследования / Л. В. Головко // Государство и право. – 2000. – № 6.
3. Ковітіді О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності за злочини, вчинені у неповнолітньому віці / О. Ковітіді // Право України. – 2004. – № 4. – С. 121.
4. Кримінальний кодекс України : офіційний текст // Відомості Верховної Ради України. – № 25–26. – 29 червня 2001 року.
5. Митрофанов І. І. Кримінально-правові засоби впливу на осіб, які вчинили злочини : монографія / І. І. Митрофанов ; наук. кер. С. А. Шалгунова. – Кременчук : вид.
ПП Щербатих О. В., 2009. – 488 с.
6. Михайленко О. Звільнення від кримінальної відповідальності / О. Михайленко // Юридичний вісник України. – 2002. – № 23.
7. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 3-тє вид., переробл. та доповн. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Атіка, 2003. – 1056 с.
8. Півненко В. П. Звільнення від кримінальної відповідальності: проблеми теорії і практики / В. П. Півненко // Юридичний журнал. – 2004. – № 5.
9. Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності : Постанова Пленуму Верховного Суду України від
23 грудня 2005 року № 12.
10. Усатий Г. О. Кримінально-правовий компроміс : монографія / Г. О. Усатий. – К. : Атіка. – 2001.

Лекція 14

ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ

Ключові слова: покарання, принципи покарання, ознаки покарання, мета покарання, групи теорій покарання, система покарань, класифікація покарань, види покарань.

План лекції

1. Поняття та мета покарання.


2. Система покарань.
3. Види покарань.

  1. Поняття та мета покарання

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України (ч. 1 ст. 2 КК України).

Покарання – захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчинені злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).

Покарання



1)повинно бути відповідним тяжкості вчиненого злочину

2) повинно бути справедливим і достатнім для виправлення засудженого



Основні принципи, властиві каральній політиці держави



1) застосування сурових заходів покарання до рецидивістів і осіб, що вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також до активних учасників організованих злочинних груп

2) застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією винного від суспільства, і навіть звільнення від відбування покарань осіб, що вчинили вперше злочини невеликої і середньої тяжкості



Основні ознаки покарання



1. Покарання застосовується від імені держави, тобто це є міра державного примусу

2. Покарання застосовується тільки за вироком суду від імені держави, що надає йому публічного характеру

3. Покарання застосовується тільки до особи, що визнана винною у вчиненні злочину

4. Покарання полягає в передбачених законом втратах та обмеженнях прав та свобод засудженого - саме в цьому полягає карна сутність покарання, яка робить його найсуворішим заходом державного примусу

5. У покаранні знаходить своє вираження засудження, негативна оцінка з боку держави як вчиненого злочину, так і самого злочинця

6. Покарання має особистий характер

7. Наслідком покарання є судимість

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України).



Основні групи теорій покарання



1) абсолютні теорії покарання
(теорії відплати)


2) відносні теорії покарання
(теорії досягнення корисних цілей)


Представники абсолютної теорії (Кант, Гегель та їх прибічники) не бачили в покаранні ніякого іншого змісту, крім єдиної абсолютної ідеї – відплати за вчинений злочин

Прихильники відносних теорій вбачали сенс покарання в досягненні певної мети (наприклад, стримування інших осіб від вчинення злочинів, тобто виконання мети загального попередження)



Чинне кримінальне законодавство називає метою покарання:



1) кару як відплату за вчинене

2) виправлення засудженого

3) попередження вчинення нових злочинів самим засудженим (спеціальне попередження)

4) попередження вчинення злочинів з боку інших осіб
(загальне попередження)


знаходить своє вираження не тільки в застосуванні покарання, але також у санкції статті і відповідній нормі Загальної частини, де передбачений конкретний вид покарання, описані характерні його ознаки

припускає усунення суспільної небезпечності особи, тобто такий вплив покарання, в результаті якого засуджений під час і після його відбування не вчинить нового злочину

полягає в такому впливі покарання на засудженого, що позбавляє його можливості знову вчиняти злочин


припускає такий вплив покарання, що забезпечує попередження вчинення злочину з боку інших осіб



  1. Система покарань

Види покарань передбачені ст. 51 КК України. Діючий КК України 2001р. використовує такий принцип побудови системи покарань “від найменш суворого до найсуворішого покарання”.

Система покарань – встановлений кримінальним законом і обовязковий для суду вичерпний перелік покарань, розміщених у певному порядку за ступенем їх суворості.

Основні ознаки системи покарань



  1. Система покарань встановлюється тільки законом

2) Перелік покарань, що утворюють систему, обов’язковий для суду

3) Перелік покарань, що утворюють систему є вичерпним

4) Система покарань передбачає їх розміщення у певному порядку за ступенем їх суворості ( у ст. 51 КК України вони розташовані від менш суворих до більш суворих)



Класифікація покарань



1) за порядком (способом) їх призначення

2) за субєктом, до якого застосовується покарання

3) за можливістю визначення строку покарання та ін.



1. За порядком призначення покарань (ст. 52 КК України)



a) основні покарання


б) додаткові покарання


в) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові

- це покарання, що призна-чаються у вироці лише як самостійні покарання. До основних покарань закон відносить:
- громадські роботи;
- виправні роботи;
- службові обмеження для військовослужбовців;
- арешт;
- обмеження волі;
- тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
- позбавлення волі на певний строк;
- довічне позбавлення волі

- це такі покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть. До них відносяться:
- конфіскація майна;
- позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, або кваліфікаційного класу

- це позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і штраф



2. За субєктом, до якого застосовуються покарання



Загальні покарання

Спеціальні покарання

можуть бути застосовані до будь-якої особи

призначаються лише певному класу засуджених і не можуть застосовуватися до будь-якої особи



3) За можливістю визначення строку



Строкові покарання

Безстрокові покарання

- громадські роботи;
- виправні роботи;
- службові обмеження для військовослужбовців;
- арешт;
- обмеження волі;
- тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
- позбавлення волі на певний строк;
- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

- позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, або кваліфікаційного класу;
- довічне позбавлення волі



  1. Види покарань

Види покарань (ст. 51 КК)



1. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи та навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування (збирання сміття, озеленення вулиць та інше). Громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш 4 годин на день. Це покарання не застосовується до осіб, визнаних інвалідами І або ІІ групи, вагітних жінок, осіб, які досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців строкової служби (ст. 56 КК)

2. Виправні роботи застосовуються до особи за місцем роботи на строк, визначений за вироком суду, з відрахуванням у доход держави відповідного відсотка її заробітку. Цей відсоток встановлюється у межах від 10 до 20 відсотків. Виправні роботи призначаються на строк від 6 місяців до 2 років. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли 16-річного віку, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування (ст. 57 КК)

3. Службові обмеження для військовослужбовців призначаються військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від 6 місяців до 2 років із відрахуванням у доход держави від 10 до 20 відсотків грошового забезпечення, одержуваного засудженим. Таке покарання призначається, якщо це прямо передбачено в законі (ст. 58 КК)

4. Арешт виражається у триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від 1 до 6 місяців. Військовослужбовці відбувають це покарання на гаупвахті. Арешт не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 8 років (ст. 60 КК)

5. Обмеження волі полягає в утримані особи в кримінально- виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. Це покарання призначається на строк від 1 до 5 років. Воно не може бути призначене до неповнолітніх, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів І та ІІ груп (ст. 61 КК)

6. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців є спеціальним покаранням і застосовується тільки до військовослужбовців строкової служби. Воно полягає в примусовому направленні на встановлений строк від 6 місяців до 2 років у особливу військову частину-дисциплінарний батальйон. Час перебування в дисциплінарному батальйоні в строк служби не зараховується. Після відбування покарання вони повертаються в свою частину для подальшого проходження служби
(ст. 62 КК)

7. Позбавлення волі на певний строк – це покарання, що полягає в ізоляції засудженого та поміщення його у кримінально-виконавчі установи на певний строк, зазначений у вироку суду. Позбавлення волі встановлюється на строк від 1 до 15 років. Позбавлення волі є основним покаранням і застосовується за вчинення злочинів, що становлять значну тяжкість, коли, виходячи із характеру і ступеня їх суспільної небезпечності і з урахуванням особи винного, необхідна його ізоляція від суспільства (ст. 63 КК)

8. Довічне позбавлення волі може бути застосоване за вчинення особливо тяжких злочинів, коли це спеціально передбачено санкцією статті Особливої частини КК і за умови, що суд визнає неможливим застосування до засудженого позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину чи на момент постановлення вироку (ст. 64 КК)

9. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, або кваліфікаційного класу призначається лише при засудженні особи за тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Вчинення саме таких злочинів ганьбить звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас, тому закон надає суду право позбавити засудженого цього статусу ( ст. 54 КК)

10. Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого. Конфіскація майна призначається за тяжкі і особливо тяжкі корисливі злочини лише як додаткове покарання і тільки у випадках, прямо передбачених санкцією статті, за якою кваліфіковане діяння засудженого. Перелік майна, який не підлягає конфіскації, визначається законом. Конфіскацію можна поділити на повну, часткову або спеціальну (вилучаються спеціальні предмети, які є засобами або знаряддями злочину) (ст. 59 КК)

11. Штраф відповідно до закону є грошовим стягненням, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК. Штраф може призначатися як основне, так і як додаткове покарання лише у випадках, коли це передбачено санкцією статті КК, за якою кваліфікується злочин (ст. 53 КК)

12. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може призначатися на строк від 2 до 5 років як основне і на строк від 1 до 3 років - як додаткове покарання. Це покарання застосовується у тих випадках, коли за характером вчинення винним службових злочинів або при занятті певною діяльністю суд визнає неможливим збереження за ним права обіймати ці посади або права займатися відповідною діяльністю. Зазначене покарання позбавляє засудженого суб’єктивного права на вільний вибір посади, певних занять протягом часу, встановленого у вироку суду (ст. 55 КК)

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «покарання».


2. Назвіть основні ознаки покарання.
3. У чому полягає мета покарання?
4. Назвіть основні групи теорій покарання.
5. Назвіть ознаки системи покарань.
6. Поясніть зміст класифікації покарань.
7. Як класифікують покарання за порядком (способом) їх призначення?
8. Як класифікують покарання за суб’єктом, до якого воно застосовується?
9. Як класифікують покарання покарання за можливістю визначення його строку?
10. Назвіть види покарань.

Список літератури до теми

1. Богатирьов І. Поняття кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (теоретично-прикладний аспект) / І. Богатирьов // Юридична Україна. – 2004. – № 3. –
C. 72–77.
2. Богатирьов І. Методологія впровадження кримінальних покарань альтернативних позбавленню волі / І. Богатирьов // Право України. – 2004. – № 7. – С. 21–25.
3. Богатирьов І. Г. Виправні роботи як вид покарань. Кримінальні, кримінологічні та кримінально-виконавчі проблеми : монографія / І. Г. Богатирьов. – К. : МП Леся, 2002.
4. Бриллиантов А. Новые законодательные подходы к уголовному наказанию /
А. Бриллиантов // Законность. – 2004. – № 3. – C. 10–14.
5. Жданов Ю. Н. Европейское уголовное право: Перспективы развития / Ю. Н. Жданов,
Е. С. Лаговская. – М. : Международные отношения, 2001. – 232 c.
6. Кримінальне право і законодавство України. Загальна частина : курс лекцій / за ред.
М. Й. Коржанського. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
7. Кримінальне право України. Загальна частина / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса,
В. Я. Тація. – Київ –Харків : Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
8. Кримінальний кодекс України : офіційний текст // Відомості Верховної Ради України. – № 25–26. – 29 червня 2001 року.
9. Мартиросян А. В. Загальні поняття, види покарання за кримінальним правом Німеччини і місце штрафу в системі кримінально-правових заходів / А. В. Мартиросян // Вісник Одеського ун-ту внутр. справ. – 1999. – № 4. – С. 146–148.
10. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 3-тє вид., переробл. та доповн. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Атіка, 2003. – 1056 с.
11. Павленко В. Громадські роботи в системі покарань, не пов’язаних з позбавленням волі: загальна характеристика та шляхи вдосконалення / В. Павленко // Право України. – 2003. – № 11. – С. 97–101.
12. Хоменко М. Г. Практика призначення судами кримінального покарання /
М. Г. Хоменко, Л. В. Гаврилова, С. А. Солоткий // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5. – C. 53–60.
13. Шинальський О. Мета покарання / О. Шинальський // Вісник прокуратури. – 2003. –
№ 8. – C. 44–50.
14. Яценко С. С. Ніякого покарання без закону (ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основних свобод): аспекти реалізації / С. С. Яценко // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 79–88.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал