Курс лекцій у схемах для студентів напряму підготовки 030402 «Правознавство» усіх форм навчання



Сторінка10/14
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.94 Mb.
ТипКурс лекцій
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14



Підстава необхідної оборони складається з двох елементів:



1) наявності суспільно небезпечного посягання

2) необхідності в його негайному відверненні чи припиненні

Заподіяння шкоди тому, хто посягає, за відсутності зазначених двох елементів або хоча б за наявності лише одного з них свідчить про неправомірність дій громадянина, тому що він не знаходиться в стані необхідної оборони. Відповідальність за заподіяння такої шкоди повинна наступати на загальних підставах.



Ознаки необхідної оборони характеризують:



1) мету необхідної оборони

2) спрямованість (об'єкт) заподіяння шкоди

3) характер дій того, хто захищається

4) своєчасність
необхідної
оборони


необхідною обороною є тільки дії, спрямовані на заподіяння шкоди з метою захисту правоохоронюваних інтересів від суспільно небезпечного посягання

захист повинен полягати в активних діях, пов'язаних із заподіянням шкоди саме і тільки особі, яка посягає, на його права та інтереси

поведінка особи, яка захищається, при необхідній обороні може бути тільки активною, тобто може виражатися лише в діях, на що прямо вказується в ч.1 ст. 36 КК

означає, що необхідна оборона можлива від наявного посягання, яке вже почалось і ще не закінчилось


5) співрозмірність необхідної оборони

шкода, заподіяна тому, хто посягає, повинна бути необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Заподіяна тому, хто посягає, тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) повинна відповідати двом взаємопов'язаним обставинам: 1) небезпечності посягання і 2) обстановці захисту
(ч.1, 3 ст.36 КК)

Якщо необхідна оборона не відповідає ознакам співрозмірності, заподіяння шкоди є суспільно небезпечним і має наслідком кримінальну відповідальність.



Перевищення меж необхідної оборони – умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту
(ч. 3 ст. 36 КК). Перевищення меж необхідної оборони має наслідком кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 і 124 КК.

Ексцес оборони – означає, що заподіяна тому, хто посягає, тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) явно не відповідала або небезпеці посягання, або обстановці захисту.

Види ексцесу оборони:



1) перевищення меж допустимої шкоди

2) перевищення меж достатньої шкоди

має місце там, де при захисті від посягання відносно невеликої суспільної небезпечності особа, яка захищалася, умисно заподіює тому, хто посягає, смерть або завдає йому тяжких тілесних ушкоджень

визначається тим, що особа, яка захищається, усвідомлюючи свою очевидну перевагу над особою, яка посягає, умисно, без необхідності позбавляє її життя або завдає тяжких тілесних ушкоджень, тобто заподіює тяжку шкоду, явно більшу, ніж вона достатня у сприятливій обстановці захисту, що склалася для того, хто захищається



Відповідно до ч. 5 ст. 36 КК не є ексцесом оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність заподіяння тому, хто посягає, будь-якої шкоди у таких ситуаціях:



1) напад озброєної особи

2) напад групи осіб

3) протиправне насильницьке вторгнення в житло чи інше приміщення


Уявна оборона – дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання (ч. 1 ст. 37 КК).

Заподіяння потерпілому шкоди в стані уявної оборони не виключає кримінальної відповідальності.



Уявна оборона не тягне за собою кримінальної відповідальності
при
«вибачальній помилці», а саме, при наявності таких ознак:



1) обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання (ч. 2 ст. 37 КК)

2) особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення(ч. 2 ст. 37 КК)

Невибачальна помилка – означає, що в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, коли б проявила більшу пильність, обачність, дбайливість. В особи відсутня вина у формі умислу і тому вона може підлягати відповідальності лише за необережне заподіяння шкоди.

3. Затримання особи, яка вчинила злочин

Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи (ч. 1 ст. 38 КК).



Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця – умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.( ч. 2 ст. 38 КК).

Правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами – це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, з метою доставлення її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця.

Затримання злочинця та заподіяння йому шкоди характеризують:



1) мета затримання

2) особа, яка підлягає затриманню

3) характер дій при затриманні

4) своєчасність затримання

дії потерпілих та інших осіб визнаються правомірними, якщо вони мали своєю метою затримання злочинця і доставлення його органам влади
(ч. 1 ст. 38 КК)

затримання лише злочинця, а не інших правопорушників, тобто затримання особи, яка вчиняє або вже вчинила злочинне посягання


полягає в діях потерпілих або інших осіб, пов'язаних із позбавленням злочинця особистої волі, а також заподіянням йому у разі потреби шкоди

затримання може бути вчинене лише в момент або безпосередньо після вчинення злочинного посягання
(ч. 1 ст. 38 КК)

5) необхідність заподіяння шкоди

бажане затримання злочинця, не пов'язане із заподіянням шкоди його життю, здоров'ю або майну, проте за певних умов у потерпілих або інших осіб відсутня реальна можливість без серйозної небезпеки для себе або інших осіб здійснити ненасильницьке затримання злочинця

6) співрозмірність шкоди, заподіяної злочинцю при його затриманні

вимушене заподіяння шкоди не може бути безмежним, тому застосовані до злочинця в кожному випадку насильницькі заходи повинні мати визначені межі. Ці межі залежать від відповідності шкоди, що заподіюється двом взаємопов'язаним обставинам:
1) небезпеці посягання і 2) обстановці затримання злочинця

Перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні – це умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця (ч. 2 ст. 38 КК).

4. Крайня необхідність

Частина 1 ст. 39 КК встановлює, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.



Крайня необхідність – це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення загрожуючої небезпеки, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж відвернена шкода.

Право на заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності виникає за наявності відповідної підстави, що складається з двох елементів:



наявність небезпеки, яка безпосередньо загрожує правоохоронним інтересам особи, суспільства або держави

неможливості усунення цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіяння шкоди цим інтересам

небезпека повинна бути наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди правоохоронним інтересам або вже її завдає, небезпека повинна бути дійсною, тобто існувати реально, а не в уяві особи

особа в обстановці, яка склалася, вимушена заподіяти шкоду, оскільки інші можливості усунути безпосередню небезпеку відсутні



Дії щодо заподіяння шкоди правоохоронним інтересам при наявності основ крайньої необхідності повинні задовольняти ознакам правомірності, які характеризують:



1) мету крайньої необхідності

2) спрямованість (об'єкт) заподіяння шкоди

3) характер дій при крайній необхідності

4) своєчасність заподіяння шкоди

це усунення небезпеки. Мета досягається тільки шляхом заподіяння шкоди правоохоронним інтересам

шкода заподіюється правоохоронним інтересам держави суспільства або особі. Шкода при крайній необхідності може бути заподіяна лише інтересам «третіх осіб»

крайня необхідність припускає лише активну поведінку суб'єкта

шкода може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує стан крайньої необхідності, якщо такий стан ще не виник або вже минув, то заподіяння шкоди в цьому випадку може тягнути відповідальність на загальних засадах

5) межі заподіяння шкоди

КК не визначає межі заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності, проте висновок про ці межі може бути зроблений, виходячи з тлумачення ч. 2 ст. 39 КК, що визначає перевищення меж крайньої необхідності як умисне заподіяння шкоди більш значної, ніж відвернена шкода


Перевищення меж крайньої необхідності (ексцес) – це умисне заподіяння шкоди правоохоронним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода (ч. 2 ст. 39 КК).

Кримінальна відповідальність при крайній необхідності



особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці (ч. 3 ст. 39 КК)

перевищення меж крайньої необхідності враховується законом як обставина, яка пом'якшує покарання (п. 8 ч. 1 ст. 66 КК)



Відмежування крайньої необхідності від необхідної оборони



Необхідна оборона

Крайня необхідність

1. Підставою є суспільно небезпечне посягання людини, що викликає необхідність у його негайному відверненні або припиненні

1. Підстава – небезпека, що безпосередньо загрожує правоохоронним інтересам, яку не можна усунути в даній обстановці інакше, ніж заподіянням шкоди

2. Шкода повинна бути заподіяна лише тому, хто посягає

2. Шкода заподіюється правоохоронним інтересам держави, суспільства або особи

3. Заподіяна тому, хто посягає, шкода повинна відповідати небезпеці посягання та обстановці захисту

3. Заподіяна шкода повинна бути рівнозначною або менш значною, ніж відвернена шкода

4. Перевищення меж необхідної оборони тягне привілейовану відповідальність і лише у випадках, спеціально передбачених статтями 118 і 124 КК

4. За перевищення меж крайньої необхідності відповідальність настає на загальних засадах, хоча сам факт такого перевищення розглядається як обставина, яка пом'якшує покарання


5. Фізичний або психічний примус

Фізичний примус – протиправний фізичний вплив на людину з метою примусити її вчинити або не вчиняти певні протиправні дії всупереч її волі (ч. 1 та ч. 2 ст. 40 КК).

Фізичний примус



1) фізичний примус, внаслідок якого особа не могла керувати своїми діями (вчинками) (тобто непереборний фізичний примус, ч. 1 ст. 40 КК)

2) фізичний примус, внаслідок якого особа зберігала можливість керувати своїми діями (переборний фізичний примус) та психічний примус
(ч. 2 ст. 40 КК)


Непереборний фізичний примус – це протиправний фізичний вплив на людину, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).

Переборний фізичний примус – це протиправний фізичний вплив на людину, що тільки обмежує волю особи, при якому вона (особа) зберігає можливість керувати своїми діяннями. Внаслідок застосування такого фізичного примусу особа лише обмежується у виборі бажаного варіанта поведінки. Такий фізичний вплив може виражатись у нанесенні ударів, побоїв, застосуванні незначних засобів стримування особи тощо.

Психічний примус – це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди із метою спонукати її вчинити злочин. Психічний примус хоча й обмежує можливості особи керувати своїми діями, проте ніколи не паралізує цілком її волю, внаслідок чого ця особа все ж таки має можливість обрати той або інший варіант поведінки, як і при переборному фізичному примусі.

6. Виконання наказу або розпорядження

Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження (ч. 1 ст. 41 КК).



Виконання законного наказу як обставина, що виключає злочинність діяння – це правомірне заподіяння шкоди правоохоронним інтересам особи, суспільства або держави особою, зобов'язаною виконати цей наказ.

Ознаки виконання наказу характеризують:



1) мету виконання наказу

2) суб'єкт виконання наказу

3) характер дії
(бездіяльності)


4) обєкт заподіяння шкоди

дія або бездіяльність особи повинна бути підпорядкована меті виконання законного наказу

особа, яка зобов'язана виконати законний наказ

як активний так і пасивний

правоохоронні інтереси особи, суспільства або держави

5) межі заподіяння шкоди

заподіяння шкоди лише в цих межах наказу визнається правомірним

6) своєчасність виконання наказу

заподіяння шкоди правоохоронним інтересам повинно визнаватися правомірним, якщо виконання законного наказу мало місце протягом часу, визначеного в цьому наказі

Ексцес виконання наказу – перевищення меж заподіяння шкоди під час виконання законного наказу.

Явно злочинний наказ – наказ, злочинний характер якого очевидний, зрозумілий як для того, хто його віддає, так і для того, кому він адресований, а також для інших осіб.

7. Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)

Виправданий ризик – це вчинення діяння (дії або бездіяльності), пов’язаного із заподіянням шкоди правоохоронним інтересам особи, суспільства або держави для досягнення значної суспільно корисної мети, якщо ця мета у даній обстановці не могла бути досягнута неризикованою дією (бездіяльністю) і вжиті особою запобіжні заходи давали достатні підстави розраховувати на відвернення шкоди правоохоронним інтересам (ст. 42 КК).

Підстави виправданого ризику



1) наявність об'єктивної ситуації, що свідчить про необхідність досягнення значної суспільно корисної мети

2) неможливість досягнення цієї мети неризикованим діянням

3) прийняття особою запобіжних заходів для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам



Ознаки діяння, пов'язаного з ризиком характеризують:



1) мету діяння, пов'язаного з ризиком

2) характер діяння

3) обєкт заподіяння шкоди при виправданому ризику

4) межі заподіяння шкоди

досягнення значної суспільно корисної мети

як активний так і пасивний

правоохоронні інтереси особи, суспільні інтереси або інтереси держави

ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій

5) своєчасність ризикованого діяння

повинно бути вчинено лише протягом часу існування умов виправданого ризику


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал