Курс лекцій «основи наукових досліджень»



Pdf просмотр
Сторінка6/12
Дата конвертації28.12.2016
Розмір5.06 Kb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Порівняння - це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою установлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, притаманного, що може бути властивим двом або кільком об´єктам дослідження.
Метод порівняння буде плідним, якщо при його застосуванні виконуються такі вимоги:
- порівнюватись можуть тільки такі явища, між якими може існувати певна об´єктивна спільність;
- порівняння повинно здійснюватись за найважливішими, найсуттєвішими (у плані конкретного завдання) ознаками.
Порівняння завжди є важливою передумовою узагальнення
Узагальнення - логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей об´єктивних явищ.
Найпростіші узагальнення полягають в об´єднанні, групуванні об´єктів на основі окремої ознаки (синкретичні об´єднання). Складнішим є комплексне узагальнення,


52 при якому група об´єктів з різними основами об´єднуються в єдине ціле.
Здійснюється узагальнення шляхом абстрагування від специфічних і виявлення загальних ознак (властивостей, відношень тощо), притаманних певним предметом.
Найпоширенішим і найважливішим способом такої обробки є умовивід за
аналогією
. Об´єкти чи явища можуть порівнюватися безпосередньо або опосередко- вано через їх порівняння з будь-яким іншим об´єктом (еталоном). У першому випадку отримують якісні результати (більше-менше, вище-нижче). Порівняння ж об´єктів з еталоном надає можливість отримати кількісні характеристики. Такі порівняння називають вимірюванням.
Вимірювання - це процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про об´єкт. При вимірюванні необхідні такі основні елементи: об´єкт вимірювання, еталони, вимірювальні прилади, методи вимірювання. Вимірювання ґрунтується на порівнянні матеріальних об´єктів.
Властивості, для яких при кількісному порівнянні застосовують фізичні методи, називають фізичними величинами. Фізична величина - це властивість, загальна в якісному відношенні для багатьох фізичних об´єктів, але у кількісному відношенні
індивідуальна для кожного об’єкта. Наприклад, довжина, маса, електропровідність тощо. Але запах або смак не можуть бути фізичними величинами, тому що вони встановлюються на основі суб’єктивних відчуттів. Мірою для кількісного порівняння однакових властивостей об´єктів є одиниця фізичної величини - фізична величина, якій за визначенням присвоєно числове значення, що дорівнює 1. Одиницям фізичних величин присвоюють повні і скорочені символьні позначення - розмірності.
Цей метод широко використовується в педагогіці, методиці, психології (якість знань підготовки спеціалістів, успішність тощо).
Найважливішою складовою наукових досліджень є експеримент - апробація знання досліджуваних явищ в контрольованих або штучно створених умовах. Це такий метод вивчення об´єкта, коли дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього шляхом створення штучних умов чи застосування звичайних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей. Сам термін «експеримент» (від латинь- ского experimentum - спроба, дослід) означає науково поставлений дослід, спосте- реження досліджуваного явища у певних умовах, що дозволяють багаторазово від- творювати його при повторенні цих умов. Експеримент - важливий елемент наукової практики вважається основою теоретичного знання, критерієм його дійсності.
Особливого значення набуває експеримент при вивченні екстремальних умов. З роз- витком науки і техніки сфера експерименту значно розширюється, охоплюючи все більшу сукупність об´єктів матеріального світу. В методологічному відношенні експеримент передбачає перехід дослідника від пасивного до активного способу діяльності. Експеримент проводять:
- при необхідності відшукати у об´єкта раніше невідомі властивості;
- при перевірці правильності теоретичних побудов;
- при демонстрації явища.
Переваги експериментального вивчення об´єкта порівняно зі спостереженням полягають у тому, що:


53
- під час експерименту є можливість вивчати явище «у чистому вигляді», усунувши побічні фактори, які приховують основний процес;
- в експериментальних умовах можна досліджувати властивості об´єктів;
-
існує можливість повторюваності експерименту, тобто проведення випробування стільки разів, скільки в цьому є необхідність.
Дослідження об´єкта проводиться поетапно: на кожному етапі застосовуються найдоцільніші методи відповідно до конкретного завдання. На першому етапі збору фактичного матеріалу і його первинної систематизації використовують методи: опитування (анкетування, інтерв´ювання, тестування), експертних оцінок, а також лабораторні експерименти (у фізиці, хімії).
Опитування дає змогу отримати як фактичну інформацію, так і оцінні дані, проводиться в усній або письмовій формі. При створенні анкети або плану інтерв´ю важливо сформулювати запитання так, щоб вони відповідали поставленій меті.
Анкета може включати декілька блоків запитань, пов´язаних не лише з рівнем періодичності використання тих чи інших засобів, а й оцінкою об´єкта дослідження.
Різновидом вибіркового опитування є тестування, яке проводиться з метою виявлення суттєвих ознак об´єкта, засобів його функціонування, використовується в лабораторних експериментах, коли масове опитування через анкетування неможливе. Тестування інколи проводять двічі - на початковому етапі дослідження, де воно виконує верифікаційну функцію. Тести складають так, щоб однозначно виявити ті чи інші властивості опитуваних.
Метод експертних оцінок використовується для отримання змінних емпіричних даних. Проводиться опитування спеціальною групою експертів (5-7 осіб) з метою визначення певних змінних величин, необхідних для оцінки досліджуваного питання. Експерти підбираються за ознакою їх формального професійного статусу - посади, наукового ступеня, стажу роботи тощо.
На другому етапі дослідження методи, що використовуються, мають цільове призначення - обробку отриманих даних, встановлення залежності кількісних та якісних показників аналізу, інтерпретацію їхнього змісту. Вибір і послідовність методів визначаються послідовністю обробки даних.
На даному етапі широко використовуються методи статистичного аналізу: кореляційний, факторний аналіз, метод імплікаційних шкал та інші.
Кореляційний аналіз - це процедура для вивчення співвідношення між незалежними змінними. Зв´язок між цими величинами виявляється у взаємній погодженості спостережуваних змін. Обчислюється коефіцієнт кореляції. Чим вищим є коефіцієнт кореляції між двома змінними, тим точніше можна прогнозувати значення однієї з них за значенням інших.
Факторний аналіз дає можливість встановити багатомірні зв´язки змінних ве- личин за кількома ознаками. На основі парних кореляцій, отриманих у результаті кореляційного аналізу, одержують набір нових, укрупнених ознак - факторів. У ре- зультаті послідовної процедури отримують фактори другого, третього та інших рівнів.
Факторний аналіз дає змогу подати отримані результати в узагальненому вигляді.
Метод імплікаційних шкал - це наочна форма виміру та оцінки отриманих даних, які градуюються за кількістю або інтенсивністю ознак. Шкали класи- фікуються за типами або рівнем виміру. Прості шкали дають однозначну оцінку тієї


54 чи іншої ознаки. Серію шкал (так звану батарею) можна перетворити в єдину шкалу значень окремих ознак. Ця процедура називається шкалюванням (схема 10).
Схема 10 - Структура методології та техніки наукових досліджень
2.8. Методи досліджень на емпіричному та теоретичному рівнях
До методів, що застосовують на емпіричному й теоретичному рівнях дослід- жень, відносять, як правило, абстрагування, аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, моделювання та ін.
Абстрагування
(від латинського терміну abstrahere, що означає відволікання) - це уявне відвернення від неістотних, другорядних ознак предметів і явищ, зв´язків і відношень між ними та виділення декількох сторін, які цікавлять дослідника.
Абстракція являє собою одну з таких сторін, форм пізнання, коли відбувається перехід від почуттєвого сприймання до уявного образу. Іноді абстраговані властивості і відношення пов´язуються з відомими класами об´єктів («метал», «натуральне число»,
«рослина»). У інших випадках вони уявляються ізольовано від тих предметів, з якими вони дійсно нерозривно пов´язані («корисність», «краса», «моральність»).
Абстракція виділяє з явища одну певну сторону в «чистому вигляді», тобто у такому вигляді, в якому вона дійсно не існує. Наприклад, не буває «явища» чи
«закону» взагалі, існують конкретні закони і явища. Але без введення абстрактного поняття «явище» дослідник не здатний глибоко зрозуміти будь-яке конкретне явище.
Процес абстрагування проходить два етапи.
Перший
етап: виділення важливого в явищах і встановлення незалежності або дещо слабкої залежності досліджуваних явищ від певних факторів (якщо об´єкт
А не залежить безпосередньо від фактора Б, то можна відволіктися від останнього як несуттєвого).


55
Другий
етап: він полягає у тому, що один об´єкт замінюється іншим, простішим, котрий виступає «моделлю» першого.
Абстрагування може застосовуватись до реальних і абстрактних об´єктів
(таких, що вже раніше пройшли абстрагування). Багатоступінчасте абстрагування приводить до абстракцій зростаючого ступеня узагальнення.
Існують деякі види абстракції:
-
ототожнення - утворення понять шляхом об’єднання предметів, пов´язаних відношеннями типу рівності в особливий клас (відволікання від деяких
індивідуальних властивостей предметів);
-
ізолювання - виділення властивостей і відношень, нерозривно пов´язаних з предметами, і позначення їх певними назвами;
-
конструктивізації - відволікання від невизначеності меж реальних об´єктів
(зупиняється безперервний рух тощо);
-
актуальної нескінченності - відволікання від незавершеності (і завершеності) процесу утворення нескінченної множини, від неможливості задати її повним переліком всіх елементів (така множина розглядається як існуюча);
-
потенційної здійсненності - відволікання від реальних меж людських можливостей, зумовлених обмеженістю тривалості життя за часом та у просторі
(нескінченність виступає вже як потенційно здійсненна).
Процеси абстрагування в системі логічного мислення тісно пов´язані з іншими методами дослідження і передусім з аналізом і синтезом.
Аналіз
- це метод пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини з метою його детального вивчення. Синтез, навпаки, є наслідком з´єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле.
Аналіз та синтез взаємопов´язані, вони являють собою єдність протилеж- ностей. Залежно від рівня пізнання об´єкта та глибини проникнення в його сутність застосовуються аналіз і синтез різного роду.
Прямий, або емпіричний, аналіз і синтез використовуються на стадії поверхового ознайомлення з об´єктом. При цьому здійснюється виділення окремих частин об´єкта, виявлення його властивостей, проводяться найпростіші вимірювання, фіксація безпосередніх даних, що лежать на поверхні. Цей вид аналізу і синтезу дає можливість пізнати явище, однак для проникнення в його сутність він недостатній.
Зворотний, або теоретичний, аналіз і синтез широко використовуються для вивчення сутності досліджуваного явища. Тут операції аналізу і синтезу базуються на деяких теоретичних міркуваннях, тобто припущеннях і причинно-наслідкових зв´язках різноманітних явищ.
Найглибше проникнути в сутність об´єкта дає змогу структурно-генетичний
аналіз і синтез. При цьому поглиблено вивчають причинно-наслідкові зв´язки. Цей тип аналізу і синтезу потребує виділення в складному явищі таких елементів, таких ланцюгів, які є центральними, головними, що вирішально впливають на всі інші сторони об´єкта.
Індукція і дедукція. Справжня наука можлива лише на основі абстрактного мислення, послідовних міркувань дослідника у вигляді суджень і висновків. У наукових судженнях встановлюються зв´язки між предметами чи явищами або між
їхніми певними ознаками. Шлях до судження проходить через безпосереднє


56 сприйняття предметів чи явищ, а також їхніх зв´язків. У наукових висновках одне судження змінюється іншим: на основі вже існуючих висновків робляться нові. Існує два основні види висновків: індуктивні (індукція) і дедуктивні (дедукція).
Індукція (від латинського inductio - наведення) являє собою умовивід від часткового до загального, від окремих фактів до узагальнень, коли на основі знань про частини предметів класу робиться висновок про клас в цілому. Як метод дослід- ження індукції - це процес дослідного вивчення явищ, під час якого здійснюється перехід від окремих фактів до загальних положень.
Дедукція (від латинського deductio - виведення) - це такий умовивід, у якому висновок про деякий елемент множини робиться на основі знання про загальні властивості всієї множини. Дедуктивним у широкому розумінні вважається будь- який вивід взагалі, у більш специфічному і найбільш поширеному розумінні – дове- дення або виведення твердження (наслідку) з одного або кількох інших тверджень
(посилань) на основі законів логіки, що мають достовірний характер. У випадку дедуктивного висновку наслідок міститься у посиланнях приховано, тому вони повинні бути одержані з них на основі застосування методів логічного аналізу.
Змістом дедукції як методу пізнання є застосування загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ. Важливою передумовою дедукції у практиці пізнання є зведення конкретних завдань до загальних і перехід від розв´язання завдання у загальному вигляді до окремих його варіантів.
Моделювання - непрямий, опосередкований метод наукового дослідження об´єктів пізнання (безпосереднє вивчення яких неможливе, ускладнене чи недоцільне), який ґрунтується на застосуванні моделі як засобу дослідження. Суть моделювання полягає в заміщенні досліджуваного об´єкта іншим, спеціально для цього створеним.
Під моделлю розуміють уявну або матеріально реалізовану систему, котра, відображаючи чи відтворюючи об´єкт дослідження, здатна замістити його так, що вона сама стає джерелом інформації про об´єкт пізнання. Моделі можуть бути фізичні, математичні, природні, достатньо адекватні досліджуваному явищу, процесу.
2.9. Моделювання – як спосіб пізнання навколишнього світу
Моделлю називається спеціально створений об'єкт, що відображає деякі влас- тивості досліджуваного об'єкта. Поняття моделювання є гносеологічною категорією, яка характеризує один з важливих шляхів пізнання. Можливість моделювання, тобто переносу результатів, отриманих у ході побудови й дослідження моделей, на оригінал, заснована на тій обставині, що модель у певному змісті відображає
(відтворює, моделює) які-небудь його риси; при цьому таке відображення (і пов'язана з ним ідея подібності) засновано, (явно або неявно), на точних поняттях ізоморфізму або гомоморфізму (або їхніх узагальненнях) між досліджуваним об'єктом і деяким
іншим об'єктом "оригіналом" і часто здійснюється шляхом попереднього досліджен- ня (теоретичного або експериментального) того й іншого.
Таким чином, моделювання – одна з основних категорій пізнання: на ідеї моделювання, власне кажучи, базується будь-який метод наукового дослідження – як теоретичний (при який використовуються різного роду знакові, абстрактні моделі), так і експериментальний (що застосує предметні моделі). У вузькому, загальновжи-


57 ваному змісті під цим поняттям мається дослідження яких-небудь явищ, процесів, систем чи об'єктів шляхом побудови і вивчення їхніх моделей; використання моделей для визначення чи уточнення характеру і раціоналізації способів побудови об'єктів; а під моделлю, відповідно, розуміється, модель–пристрій, що відтворює якусь конструкцію, що вона імітує, або саме дію цієї конструкції. У широкому змісті модель – будь-який образ чи аналог (уявний чи умовний: зображення, опис, схеми, креслення, графік, план, карта) об'єкта, процесу чи явища (“оригіналу” даної моделі) в якості його заміни, використовуваний на початку.
Моделювання при тому являє собою не формалізовану процедуру, а пошук з елементами евристики.
Тому для успішного моделювання корисна наявність уже сформованих теорій досліджуваних явищ, або хоча б задовільно обґрунтованих теорій і гіпотез, що вказують гранично припустимі при побудові моделей спрощення. Результативність моделювання значно зростає, якщо при побудові моделі й переносі результатів з моделі на оригінал можна скористатися деякою такою теорією, що уточнює ідею подібності, пов'язану з використовуваною процедурою моделювання. Для явищ однієї й тієї ж фізичної природи така теорія, заснована на використанні поняття розмірності фізичних величин, добре розроблена. Але для моделювання складних систем і процесів, аналогічна теорія, звичайно, ще не розроблена, чим й обумовлений
інтенсивний розвиток теорії великих систем - загальної теорії побудови моделей складних динамічних систем живої природи, техніки й соціально-економічної сфери.
2.10.

Подібність явищ, процесів, об’єктів при моделюванні
Моделювання є метод дослідження складних процесів на моделях із застосу- ванням методів теорії подібності (що вивчає умови подоби фізичних явищ) при постановці й обробці експерименту. Два явища називаються подібними, якщо всі кількісні характеристики одного з них виходять з відповідних їхніх кількісних характеристик іншого шляхом множення їх на постійні числа (константи подібності, називані також «масштабами моделювання»), однакові для всіх однорідних величин, якщо вони якісно однакові і характеризуються рівним значеннями деяких без роз- мірних параметрів (визначальних критеріїв подібності), складених з фізичних і геометричних величин, що характеризують ці явища.
Основною умовою вірогідності при цьому виступає так називаний ідентифіка- тор подібності натурних явищ, і явищ, що моделюються: фізичні явища, процеси чи системи подібні, якщо в подібних точках простору, у подібні моменти часу окремі величини, що характеризують стан системи, пропорційні відповідним величинам
іншої системи. При побудові моделей використовують критерії подібності, чи безрозмірні числа, складені з розмірних фізичних параметрів, що визначають розглянуті фізичні явища (див. вище). Найпростішим, відомим усім прикладом критерію подібності є, зокрема, масштаб географічної карти чи плану - дріб, чисельник якого дорівнює одиниці, а знаменник – числу, що показує зменшення зображення (моделі) відносно його ж натурним розмірам. Вимоги теорії подібності повинні бути належним чином враховані при побудові будь-якої модельної системи.


58
2.11.

Різновиди моделей, що існують
Вивчення якого-небудь процесу методом аналогії здійснюється шляхом експериментального дослідження якісного іншого фізичного процесу, описуваного таким же за формою математичними рівняннями (так називане "математичне моделювання", на відміну від "фізичного", при якому фізичні процеси однакові). При цьому передбачається, що всі процеси (повна подібність) чи найбільш істотні
(локальна подібність) у будь-який момент часу дослідження й у будь-якій точці відрізняються від відповідних параметрів натурного явища у визначене число раз. Як видно з прикладеної схеми, існує три способи досліджень:
1)
теоретичні;
2)
модельні;
3)
експериментальні.
Моделі займають проміжне положення між діаметрально протилежними один одному експериментальними і теоретичними способами досліджень, служачи свого роду «містком» між ними.
Моделювання завжди використається разом з ін. загальнонауковими й спе- ціал-ними методами. Насамперед, моделювання тісно пов'язане з експериментом.
Вивчення якого-небудь явища на його моделі (при предметному, знаковому моделю- ванні, моделюванні на ЕОМ) можна розглядати як особливий вид експерименту:
"модельний експеримент", що відрізняється від звичайного ("прямого") експеримент- ту тим, що в процес пізнання включається "проміжна ланка" - модель, що є одночас- но й засобом, і об'єктом експериментального дослідження, що заміняє досліджував- ний об'єкт. Модельний експеримент дозволяє вивчати такі об'єкти, прямий експери- мент над якими утруднений, економічно невигідний, або взагалі неможливий у силу тих або інших причин (моделювання унікальних споруджень, складних промислових комплексів, економічних систем, соціальних явищ, процесів, що відбуваються в космосі, конфліктів і бойових дій й ін.).
Дослідження знакових (зокрема, математичних) моделей також можна розгля- дати як деякі експерименти ("експерименти на папері", розумові експерименти). Це стає особливо очевидним у світлі можливості їхньої реалізації засобами електронної обчислювальної техніки. Один з видів модельного експерименту - модельно-кіберне- тичний експеримент, у ході якого замість "реальних" експериментальних операцій з досліджуваним об'єктом знаходять алгоритм (програму) його функціонування, який
(яка) і виявляється своєрідною моделлю поводження об'єкта. Уводячи цей алгоритм у цифрову ЕОМ й, як говорять, "програючи" його, одержують інформацію про поводження оригіналу в певнім середовищі, про його функціональні зв'язки з мінливим "середовищем перебування", та ін.
Таким чином, можна насамперед розрізняти "матеріальне" (предметне) і
"ідеальне" моделювання; перше можна трактувати як "експериментальне", друге - як "теоретичне" моделювання, хоча таке протиставлення, звичайно, досить умовне не тільки в силу взаємозв'язку й обопільного впливу цих видів моделювання, але й в силу наявності таких "гібридних" форм, як "уявний експеримент". "Матеріальне" моделювання підрозділяється, як було сказано вище, на фізичне й предметно-матема- тичне моделювання, а частковим випадком останнього є аналогове моделювання.


59
Далі, "ідеальне" моделювання може відбуватися як на рівні самих загальних, (може бути навіть не до кінця усвідомлених і фіксованих), "модельних подань", так і на рівні досить деталізованих знакових систем; у першому випадку говорять про уявне
(інтуїтивне) моделювання, у другому - про знакове моделювання (найважливіший і найпоширеніший вид його - логіко-математичне моделювання). Нарешті, моделю- вання на ЕОМ (часто іменоване "кібернетичним") є "предметно-математичним за формою, знаковим по змісту".
Теорія
Експери
-
мент
Моделювання
Натурні
вимірювання
Математичний опис
Напівнатурні вимірювання
Математичне
(аналітичне, графічне
і комп'ютерне) моделювання
Квазіналогове моделювання
Аналогове моделюван ня
Фізичне моделювання
На основі аналогії
імітує натурну фізичну систему по її зображення його еквівалента елементах таким чином, щоб кожному з фізичних елементів натури відповідало визначене
Здійснюється за допомогою моделей, подібних до натури, математичний опис.
тобто подібні величини моделі й натури мають однакову фізичну природу й однаковий
Здійснюється за допомогою моделей з віддаленим ступенем моделі і натури аналогії, при математичному описі, але різній фізичній природі схожих величин однаковому
Використовує математичні поняття
і відносини: бувають функції, рівняння, нерівності,
їхні системи.
геометричні фігури, числа, вирази й ін. Математичними моделями в більшості випадків
Найбільш складна і громіздка частина системи, що вважається зовсім вивченню, береться справжньою.
непотрібною для цілей проведеного аналізу, заміняється моделлю; інша ж частина, що безпосередньо підлягає етапи:
1) створення математичної моделі
3) аналіз об'єкта.
даної задачі;
2) рішення відповідної математичної задачі;
Спостереження за досліджуваним об єктом, тобто цілеспрямоване сприйняття; вимірювання, тобто знаходження чисельного

значення вимірюваної величини, та ін.
Схема 11 - Моделі, - як метод наукового пізнання, та їхні різновиди
Предметним називається моделювання, в ході якого дослідження ведеться на моделі, що відтворює основні геометричні, фізичні, динамічні й функціональні характеристики "оригіналу". На таких моделях вивчаються процеси, що відбувають-


60 ся в оригіналі - об'єкті дослідження або розробки (вивчення на моделях властивостей будівельних конструкцій, різних механізмів, транспортних засобів і т.п.). Якщо модель і об'єкт, що моделюється, мають ту саму фізичну природу, то говорять про фізичне моделювання. Явище (система, процес) може досліджуватися й шляхом експериментального вивчення яких-небудь явища іншої фізичної природи, але такого, що воно описується тими ж математичними співвідношеннями, що й явище, що моделюється. Наприклад, механічні й електричні коливання описуються тими самими диференціальними рівняннями; тому за допомогою механічних коливань можна моделювати електричні, й навпаки. Таке "предметно-математичне" моделю- вання широко застосовується для заміни вивчення одних явищ вивченням інших явищ, більше зручних для лабораторного дослідження, зокрема тому, що вони до- пускають вимір невідомих величин (аналогове моделювання). Так, електричне моделювання дозволяє вивчати на електричних моделях механічні, гідродинамічні, акустичні й інші явища. Електричне моделювання лежить в основі т.зв. аналогових обчислювальних машин.
При знаковому моделюванні моделями служать знакові утворення якого- небудь виду: схеми, графіки, креслення, формули, графи, слова й пропозиції в деякому алфавіті (природної або штучної мови).
Найважливішим видом знакового моделювання є математичне (логіко-матема- тичне) моделювання, здійснюване засобами мови математики й логіки. Знакові утворення і їхні елементи завжди розглядаються разом з певними перетвореннями, операціями над ними, які виконує людина або машина (перетворення математичних, логічних, хімічних формул, перетворення станів елементів цифрової машини, що відповідають знакам машинної мови, і ін.). Сучасна форма "матеріальної реалізації" знакового (насамперед, математичного) моделювання - це моделювання на цифрових електронних обчислювальних машинах, універсальних і спеціалізованих. Такі машини - це свого роду "чисті бланки", на яких у принципі можна зафіксувати опис будь-якого процесу (явища) у вигляді його програми, тобто системи правил, закодованої машинною мовою, випливаючи з якої машина може "відтворити" хід процесу, що підлягає моделюванню.
Дії зі знаками завжди тією чи іншою мірою пов'язані з розумінням знакових утворень й їхніх перетворень: формули, математичні рівняння й т.п. вираження наукової мови, застосовуваної при побудові моделі, певним чином інтерпретуються
(витлумачуються) у поняттях тієї предметної області, до якої ставиться оригінал.
Тому реальна побудова знакових моделей або їхніх фрагментів може замінятися уявно-наочним поданням знаків й (або) операцій над ними. Цей різновид знакового моделювання іноді називається «уявним моделюванням». Втім, цей термін часто застосовують для позначення "інтуїтивного" моделювання, що не використає ніяких чітко фіксованих знакових систем. Таке моделювання є неодмінною умовою будь- якого пізнавального процесу на його початковій стадії.
За характером тієї сторони об'єкта, що піддається моделюванню, доречно розрізняти моделювання структури об'єкта й моделювання його поводження
(функціонування процесів, що протікають у ньому, і т.п.). Це розрізнення сугубо відносно для хімії або фізики, але воно набуває чіткого сенсу в науках про життя, де розрізнення структури й функції систем живого належить до числа фундаментальних


61 методологічних принципів дослідження, і в кібернетиці, яка робить акцент на моделюванні функціонування досліджуваних систем. При "кібернетичному" моде- люванні звичайно абстрагуються від структури системи, розглядаючи її як "чорний ящик", опис (модель) якого будується в термінах співвідношення між станами його
(її): (тобто опису або (моделі)) "входів" й "виходів" ("входи" відповідають зовнішнім впливам на досліджувану систему, "виходи" - реакціям на них, тобто поводженню).
Для ряду складних явищ (наприклад, турбулентності, пульсацій в областях відриву потоку й т.п. ) користуються стохастичним моделюванням, заснованим на встановленні ймовірностей тих або інших подій. Такі моделі не відбивають весь хід окремих процесів у даному явищі, які носять випадковий характер, а визначають деякий середній, сумарний результат.
*
*
*
Моделювання - не тільки один із засобів відображення явищ і процесів реаль- ного миру, але й - незважаючи на описану вище його відносність - об'єктивний прак- тичний критерій перевірки істинності наших знань, здійснюваної безпосередньо або за допомогою встановлення їхніх відносин до іншої теорії, що виступає як модель, адекватність якої вважається практично обґрунтованою. Застосовуючись в органіч- ній єдності з іншими методами пізнання, моделювання виступає як процес поглиб- лення пізнання, його руху від відносно бідних інформацією моделей до моделей більше змістовних, що повніше розкриває сутність досліджуваних явищ дійсності.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал